Заповідники України

Тип работы:
Реферат
Предмет:
Иностранный язык


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Заповідники України

Асканійський державний заповідник, селище Асканія-Нова Чаплинського району Херсонської області. До складу заповідника входити всесвітньо відомий Асканійський цілинний степ, зоопарк й дендропарк, чи як його звуть, ботанічний парк (сад). Заповідником оголошений у 1919 р. Всі три про «єкти підпорядковані нині Українському науково-дослідному інституту тваринництва степових районів ім. М. Ф. Іванова, який створено на базі заповідника у 1932 р.

Асканійський степ знаходиться в зоні вузьколистих типчаково-ковилових степів України. Він є унікальною природною пам «яткою степової цілини півдня України й має величезну наукову цінність. Степовий масив Асканія-Нова складається із Великого Чапельського поду площею 2420 га й рівнинного масиву із ділянками: Старий степ — 518 га, Успенський степ — 1042 га та умовно заповідний степ — 7020 га; всього 11 000 га.

Основу рослинного покриву цілинного степу складають різні південні види перистих ковил (ковила українська, Лесінга та ін.)т тирса, типчак, тонконіг бульбистий, але в знижених місцях — житняк, пирій несправжньосизий та деякі бобові рослини. На підвищених елементах рельєфу між кущами злаків досить поширена місцями грудниця, чи так звань степовий чай, подекуди різні види кермеку, різака, верблюдки. На ділянках степу, де йде систематичний випас худоби й грунт ущільнюється, степові злаки витісняють полин, будяки та інші бур «яни.

Тваринний світло степу уявлень лише кількома хижаками (лисиця, степовий тхір). Більш численні степові гризуни (різні полівки, малий сірий ховрах, великий тушканчик, хом’як, заєць-русак та ін.). З птахів тут водяться степовий орел й стрепет, безліч жайворонків та чимало перелітного птаства, частина якого навіть залишається тут зимувати.

Асканійський степ здавна привертав увагу ботаніків Тут ведуться наукові дослідження по вивченню кореневих систем степових рослин, досліджується їхні продуктивність, біологія, фенологія, закінчується картування степу,

Великою популярністю користується також відомий зоопарк «Асканія- Нова» Тут зібрані тварини мало не із усього світу. Влітку смердоті пасуться у величезних вольєрах площею до 1000 га, це наближає їхнього утримання до природних умів. З копитних туп на кілька видів антилоп (індійські, африканські, американські), дикі козли й барани, азіатські бики, копі Пржевальського, зебри, бізони, зубробізони, різні олені, лами, гуанако та ін. Велика й рідкісна колекція водоплавних птахів населяє штучні водойми парку — граціозні лебеді, дикі гуси, різні види качок, ледени; тут представлені майже усі види страусів, фазани та численні дрібні тропічні декоративні птахи. І усі ці звірі й птахи утримуються цілими отарами й зграями. Зоопарк здобувши цікаві цінні наслідки по акліматизації й одомашненню багатьох ссавців й птахів (антилопи, олені, фазани, страуси, дикі гуси та ін.). Крім того, внаслідок багаторічної копіткої роботи, що ведеться в інституті по гібридизації й селекції тварин, тут створено нові високопродуктивні породи овець (асканійська тонкорунна, гірський меринос), свиней (степова біла й степова ряба), зебувидна жирномолочна худорба. Ведеться також велика робота в зоопарку по репродукції диких копитних й птахів, які потім розселюють у заповідно-мисливські господарства й зоопарки України й суміжних республік,

Великий науковий, пізнавальний й практичний інтерес являють дендрологічні колекції Асканійського саду (парку), який було б засновано у 1887 р. на площі близько 52 га. Тепер парк розширюється майже вдвічі. У ньому зростає понад 500 видів дерев й кущів «із різних частин світу.

З хвойних добро почувають собі ялини срібляста й блакитна, окремі види ялиці, сосна кримська, ялівець віргінський й козацьку, біота східна, кипарисовик та ін.

З листяних добро розвивається дуб, граб, клен гостролистий, липа срібляста, софора, мильне дерево, гледичія, шовковиця біла, бундук канадський тощо.

Рідкісними рослинами парку є будлея, вістарія, дзельква, хурма віргінська, текома, церцис стручковий, шефердія.

Всі дерева й кущі добро розвиваються в парку в умовах штучного зрошення, яку тут застосовується із дня його заснування.

Парк, степ й зоопарк щороку відвідують тисячі учнів середніх шкіл, студентів й туристів. Сюди приїздять відомі вітчизняні й зарубіжні вчені, проходять виробничу й переддипломну практику студенти багатьох вузів Радянського Союзу.

Канівський державний заповідник площею 1035 га. Оголошений заповідником уперше 1923-го р., вдруге — у 1968 р. Знаходиться поблизу м. Канева Б Черкаській області й межує безпосередньо із святинею українського народу — могилою Т. Р. Шевченка. Створений на база Канівською учбово-дослідного лісового господарства. Майже вся площа заповідника вкрита грабовим лісом із домішкою липи, клена, ясена, дуба та інших порід. Це — унікальна щодо зосередження важливих історичних й природних про «єктів місцевість УСРР. Тут знаходяться, зокрема, багато стародавніх пам «ятників матеріальної культури, Яка відома в нашій й світовій літературі под назвою «Трипільської"-численні городища й могильники антів й полян, селища стародавніх землеробів, стоянки первісних мисливців кам «яного віку та ін. Всі ці селища й стоянки (їхнього зареєстровано тут понад 400) зосереджені в основному в урочищах Княжа гора, Велике й Малі скіфські городища, Мар «їна гора тощо. Такого рідкісного скупчення історичних пам «яток на порівняно невеликій площі немає понад піде в нашій республіці. Разом із тім вся територія надзвичайно цікава й щодо її геологічної будови (район так званих Канівських дислокацій), дослідження процесів геотектоніки, геоморфологічної структури, стратиграфії, палеонтології, геофізики, географії, гляціології та ін. Тут збереглося також чимало цікавих й цінних реліктів української флори. На базі заповідника студенти Київського університету (біологи, географи, геологи) проходять учбову та виробничу практику кафедри ведуть наукові дослідження в галузі ботаніки, зоології, метеорології й археології. Підпорядкований Міністерству вищої й середньої спеціальної освіти УРСР.

Карпатський державний заповідник. Загальна площа 12 і 2 га заснований на базі чотирьох лісництв: Говерлянського (3927 га) й Чорногорського (1911 га) Івано-Франківської області та Богданського (905 га), Говерлянського (1195 га) й Угольського (4734 га) Закарпатської області. Підпорядкований Міністерству лісової, целюлозно-паперової й деревообробної промисловості УРСР. Заповідник створено у 1968 р. З метою збереження типових природних комплексів високогірного ландшафту Карпат та охороні і відновлення в них цінних, рідких й зникаючих видів рослин й тварин.

На територї заповідника знаходяться найвищі Карпат вершини гір Говерли (2056 м), Петроса (2028 м), Попа Івана (2016 м) та ін. Всі ці міські входять до системи хребта Чорногора, який вважається одним із красивіших в радянських Карпатах. Саме тут добро виявлено субальпійську й навіть альпійську смуги рослинності. Перша представленій у основному заростями гірської з осіни (жерепа), що чергуються і барвистими гірськими луками (полонинами), кам «яними розсипами та стрімкими потоками.

На полонинах й в альпійській смузі зростає чимало реліктових й ендемічних рослин, що являють великий науковий інтерес й мають неабияке естетичне значення. Яскраві плями утворюють, зокрема, різні види тирлича, зарості рододендрона східнокарпатського та ін. Цікаві також реліктові види первоцвіту, ендемічний аконіт чорногорський) ломикамінь карпатський, дзвоники карпатські, волошка карпатська та багато (понад ЗО) інших ендемів й реліктів. Нижче субальпійської смуги схили гір хребта Чорногори (вкриті в основному ялиновими лісами, до які подекуди ніколи не торкалась сокира.

Ці високопродуктивні праліси являють великий науковий й господарський інтерес як еталони первісної природи Карпат. Не менше наукове значення мають такі релікти деревної флори, як сосна кедрова європейська й тис ягідний, що зрідка зустрічаються в цих місцях. Букові ліси, ростуть тугий переважно на південних експозиціях у вигляді чистих бучин чи із незначною домішкою явора, ялиці та. ял шви. Проте ці ліси займають на Чорногорі незначні площі.

Найбільш поширені високопродуктивні букові дерево стани в урочищах Велика й Мала Вугіллячка в Закарпатті. Особливо пишно зростають букові ліси у мальовничій улоговині й на схилах міські Менчул (1487 ж над рівнем моря). У цих лісах також зростанні ряд трав «янистих реліктів, зокрема рідкісна для Карпат папороть -листовик сколопендровий, також тис ягідний та ялівець козацьку — третинні релікти Карпат. Дуже своєрідна ендемічна флора вапнякових скель й відслонень урочища Вуглики. В частности, малопоширеними кальцієфільними видами, що заслуговують уваги й охорони, є в «язіль широколистий, вероніка зубчаста, осока низька, перлівка трансильванська та ін.

Цікавий й різноманітний також тваринний світло Карпатського заповідника. Місцями тут зберігся ще (бурий ведмідь; подекуди зустрічаються вовка, лисиці, із інших хижаків — рись, дикий кіт, із хутрових звірів — карпатська білка, лісова й кам «яно куниця, норка, горностай, із парнокопитних — карпатський олень, козуля європейська, дика свиня. Цінними мисливськими птахами є глухарі, тетеруки, рябчики, .а із хижих птахів яструб-тетерев «ятник, шуліка, беркуте; в лісах трапляється що безліч інших птахів. У холодних гірських річках водитися форель — дуже цінна й смачна риба, якої тут місцями розводять.

Луганський державний заповідник загальною площею 988 га, створений у 1968р. Розташований в Луганській обласні. Підпорядкований Академії наук УСРР. Складається із двох філіалів — Стрілецького стіну (494 га), вилученого із Українського «тонового заповідника, та Кондрашівського лісництва (494 га) Станично-Луганського лісгоспзагу. Дирекція заповідника знаходиться у селищі Станично-Луганське му. Створенням заповідника переслідуються такі основні цілі: збереження, охорона й збільшення поголів «я цінного зникаючого виду вихухолі звичайного, який із межах УРСР залишився лише в деяких урочищах Кондрашівського й суміжних лісництв; збереження природного комплексу степової рослинності й дикої степової фауни (насамперед байбака) у Стрілецькому цілинному степу.

Кондрашівське лісництво розташоване в заплаві й надзаплавній терасі р. Сіверського Дінця, характеризується різноманітними: умовами місцезростання. Лісові угіддя складаються із соснових, дубових, вільхових, тополевих та вербових деревостанів, що чергуються із луками та озерами (їхнього тут є 7), котрі поросли рогозою, очеретом, осоками та лататтям. У озерах водяться різні водоплавні птахи, багато риби, а також вихухоль. Окремі озера мають підземні джерела, із які смердоті поповнюються чистою водою. Ці умови, а також пишний розвиток в озерах рослинного й тваринного світу з досить сприятливими для життя, і розвитку вихухолі. Є дані, що вихухоль подекуди зберігся й в заплавах річок Айдара, Деркула, Красної й Жеребця.

Стрілецький степ (розташований поблизу ст. Чартково у Міловському районі Луганської області. Належить до різиотраівно-типчаково-ковилових степів східного варіанту. Степ займає більш-менш рівнинне плато із кількома неглибокими балками й глибокими ярами по його периметру. У утворенні рослинного покриву помітну роль Відіграють злаки й (насамперед різні види перистої КОБИЛИ (6−7 видів), типчак, тонконіг, стоколос, вівсюнець та ін.

Досить поширені в умовах цого степу різні труй із класу дводольних, так зване барвисте різнотрав «я. На окремих ділянках основний фон утворюють бабки, чи шавлія поникла е темно-синіми квітками; зустрічається також залізняк із рожевим цвітом, горицвіт із великими золотавими квітками, різні бобові труй (вика, чину, громовик, астрагал), незабудка, дів «ясил, лабазник, синець, пі-он вузьколистий та багато інших. Всього в степу зростає близько 4. 00 видів вищих рослин, із них 235 степових, 40 лучних, 17 видів заговорили українською у «язані із лісовою екологією, б — із пісками, 9 — із крейдою та близько ЗО бур «янів. Особливістю Стрілецького степ є значне поширення різних чагарників як на плато, то й по схилах. Місцями суцільні труднопрохідні зарості утворює дереза степова, терен, шипшина, мигдаль низький, чи бобівник; крім того, тут зростають жостір, бруслина, степова вишня, ожина, таволга, рокитник, дрік та ін.

Протягом вегетаційного періоду квіткове (вбрання степу кілька разів змінює свої барви. Особливо привабливим й красивим є степ повесні, коли яскраво цвітуть проліски, брандушки, фіалки, воронець, горицвіт, сон-трава та інші труй. Незабутнє враження оправляє масове цвітіння перистої ковили. При найменшому вітрі степ нагадує їв цей годину розбурхане море.

Цікавим є тваринний світло степу. З хижаків тут зареєстровані степовий тхір, лисиця. Гризуни представлені безліччю ховрахів, полівок, хом «яків. Особливістю степу й суміжних місцевостей є значне поширення тут бабака — рідкісного зникаючого гризуна, який у недавньому був поширений майже по всій степовій еоні України. Зараз він вберігся лише в кількох місцях й знаходиться под охороною держави.

Стрілецький степ — цінна пам «ятка природи, де протягом ряду років ведуться стаціонарні дослідження степової рослинності (динаміка, продуктивність, хімічні й екологічні взаємини маж рослинами та ін.). Степ є також базою, де студенти проходять виробничу й переддипломну практику.

Поліський державний заповідник. Загальна площа становить 20 097 гектарів. Розташований в Житомирській області. Створений у 1968 р. на базі трьох лісництв: Копищанського (6935 га) й Перганського {5665 га) Олевського лісгоспзагу та, Селезнівського (7497 га) Словечанського лісгоспзагу. Підпорядкований Міністерству лісового господарства УРСР. Заповідник засновано із метою збереження типових природних комплексів Полісся, охорони реліктових й ендемічних рослин й тварин та відтворення й збагачення природних лісів Полісся. Тут поширені в основному ліси борового й суборового комплексів із характерним для цих лісів підліском й трав «янистим покривом. Переважну частішу лісів складають молоді сосняки; достигаючі й стиглі дерев про стан її займають незначні площі.

Крім лісових насаджень, у заповіднику добро представлені сфагнові (верхові) й сфагново-осокові, болота із участю журавлини, карликової берези та сосни. Лісові луки розвинуті слабко. Рідкісні й реліктові рослини, такі як дуб скельний, рододендрон жовтий (азалія), береза темнокора, плющ, ряд цікавих й рідких папоротей (страусове перо, аспленій, багатоніжка та ін.) трапляються також у лісництвах, що межують із заповідником.

Дуже цікава фауна Поліського заповідника. З копитних тварин тут водяться лосі, косулі, дикі свині, а також вовка, лисиці, зайці, білки й куниці. З цінних мисливських птахів е тетеруки, глухарі, рябчики, куріпки. Зустрічаються також колонії бобрів. Заповідник може статі базою для розгортання наукових досліджень в галузі лісівництва (вивчення продуктивності, штучного й природного поповнення лісів, закладання дослідів по вирощуванню швидкорослих порід й інтродукції нових рослин), геоботаніки й болотознавства.

Чорноморський державний заповідник засновано у І927 р. Розташований на територї Херсонської «! частково Миколаївської областей. Дирекція знаходиться у м. Голій Пристані поблизу Херсона. Загальна площа суші заповідника становить 9421 га й складається із окремих ділянок, котрі різко відрізняються особливостями ландшафту й. рослинного покриву. До заповідника відноситься також 366 км² водних просторів в Тендрївській, Джарилгачській й Ягоролицькій затоках на північному узбережжі Чорного моря. Заповідник створено в першу чергу із метою охорони (гніздових та агар елітних птахів, які збирається тут сила-силенна повесні та восени.

Разом з тім створенням заповідника малось на меті «берегти: природні комплекси й типові ландшафти, характерні для північного Причорномор «я. Цікавими й своєрідними тут е лісостепові ділянки: Солоноозерна, урочища Волжин ліс та Івано-Рибальське, котрі розташовані на Кінбурському півострові. Степові ділянки — Ягорлицький кут й Потієвка знаходяться вздовж берега Тендрівської й Ягорлицької заток. У цих затоках розташовані також заповідні острови Бабин, Довгий, Круглий, Орлів й Смоляний та коса Тендра.

Різноманітність екологічних й грунтових факторів, рельєфу обумовила наявність тут різних рослин й тварин. У заповіднику зустрічаються як типові представники флори й фауни степу (південні злаки, бобові труй, щеврики, жайворонки, сіра куріпка, байбак, тушканчик), то й мешканці лісу (іволга, зяблик та інші дрібні птахи). Селяться тут також орлан білохвіст, боривітер, сови та ін. У лісових гайках на знижених місцях зростають дуб, береза дніпровська, вільха, різні верби й тополі, калина, жостір та інші кущі.

На островах гніздяться десятки й сотні тисяч різних птахів, серед які дуже корисні для сільського господарства чорноголові, чи середземноморські мартіні та різні мисливські птахи: крижень, галагаз, нерозень, лиска. Взимку тут можна зустріти кілька тисяч лебедів, понад 300 тис. крижнів, десятки тисяч інших мисливсько-промислових птахів, котрі гніздяться в європейській частині СРСР й Західному Сибіру. З метою збагачення фауни, у заповіднику розводять плямистого оленя, байбака, фазана, котрі тут добро акліматизувалися. Чисельність цих тварин із кожним фатальністю зростає.

Чорноморський заповідник є базою для проведення наукових робіт. Сюди їдуть вчені із багатьох місць нашої країни; тут проходять виробничу й переддипломну практику студенти вищих учбових закладів України та інших республік. Заповідник підпорядкований Інституту зоології АН УРСР.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой