Битва за Москву чи в Великої Вітчизняної войне

Тип работы:
Реферат
Предмет:
История


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Астаф'єв Дмитро Александрович

I. Введение.

9 травня Україна відзначила велику дату — 55 років Перемоги у Вітчизняній війні, найкровопролитнішою війні історія человечества.

За роки виросло вже три покоління, Моєю бабусі в

1941 року було п’ять років. Німці увійшли до їх село під Липецком.

Усіх жителів зігнали в яр, обгороджений колючої проволокой.

Моя прабабуся вночі вибралася і вивела своїх детей.

Мої батьки знають про цю воїні тільки з розповідей, книгам і кинофильмам.

Мені Велика Вітчизняна — це розділ шкільного підручника і приурочені дати фільми на телевидении.

Зараз Україна не така, як 55 років тому я. Стерлися межі між переможцями і переможеними. Але дізнаючись дедалі більше про цю війні, я починаю розуміти, що на які труднощі сьогодення, ми можемо бути сильними. І если

Буде потрібно, наш народ зможе об'єднатися та тоді «Хто з мечем до нас прийде, той від меча і загине ». *

22 червня 1941 р. фашистська Німеччина натрапила на Советский

Союз. На той час полум’я Другої світової війни, начавшейся

1 вересня 1939 р. агресією гітлерівців проти Польщі, по- лыхало біля багатьох країн. Під фашистським ярмом ока- залась майже вся Европа.

СРСР змушений розпочати смертельну бій з іще за- хватчиками. Почалася Велика Вітчизняна війна проти гіт- леровской Німеччині та її сателітів. Велася за праве де- ло. Радянському народу довелося розпочати зброю, щоб за- щитить свою Вітчизну, відстояти її честь свободу.

Нині багато можна почути у тому, що цю перемогу б- ла марною, і принесла начебто немає звільнення, а наобо- рот ще більше поневолення народам Східної Європи і сподівалися З- ветского Союзу, цих людей, очевидно, вигідно забути про те звірства і про тих планах винищення цілих народів, хто був так притаманні гитлеровцев.

З усіх великих боїв Великої Великої Вітчизняної війни я вибрав Московську битву, що була першим яскравим предвест- ніком победы.

II. Гітлерівський план Бліцкригу та розвитку подій не зі- ветско-германском фронте.

1. «Тайфун ».

Плануючи так званий бліцкриг, гітлерівське руко- водство розраховувало відразу ж через Смоленськ прорватися до зі- ветской столиці й опанувати нею до зими. Проте війська Красной

армії у літніх оборонних боях зірвали його замысел.

Попри це, гітлерівське командування не відмовилося від свого наміру. 6 вересня воно знову приймають рішення захопити Москву.

----------

. Історія Росії. Збірник. — М., 1991. -С. 136.

Гітлерівцям здавалося, що з виконанням завдання буде досягнуто кінцевою метою бліцкригу — разгром

Радянського Союза.

Ставка робилася на знищення радянської оборони потужними навальними ударами. Тому немає й сама котра готувалася операція отримав назву «Тайфун ».

Наприкінці вересня на західному напрямку діяли три фронту: Західний, Резервний і Брянський. Ще влітку ворог зупинили межі озеро Ільмень, Андреаполь, Ярцево,

Жуковка, Глухів. 27 вересня Ставка віддала наказ про жорсткої обороні, вимагаючи командування фронтів терміново подгото- вити оборонні рубежі. Але часу цього було замало, і американські війська ми змогли надійно обладнати їх. Найважче приш- лось Брянскому фронту, хіба що що закінчила невдалий наступ. Його командування не не встиг утворити навіть оборо- нительную угруповання. Радянські війська продовжували испыты- вать брак танках, літаках, артилерії, автомати- ческом зброї, боєприпасах. На початку жовтня перевагу у загальному співвідношенні сил на радянсько-німецькому фронті залишався по- колишньому за агрессором.

Фашистське командування замышляло прорвати оборону зі- ветских військ ударами потужних танкових угруповань з районов

Духовщины, Рославля і Шостки, оточити околицях Вязьми и

Брянська основних сил Західного, Резервного і Брянського фронтів. Після цього піхотним сполукам наказувалося розгорнути фронтальний наступ на Москву із Заходу, а танковим і моторизованим — завдати ударів у обхід міста з лиця півночі і півдня. Москву гітлерівці розраховували блокувати, та її населення — заморити голодом. На нараді у штабі групи армій «Центр «восени 1941 р. Гітлер заявив, що має бути оточений те щоб жоден російський солдатів, жоден жи- тель … не зміг його залишити. Будь-яку спробу виходу подавши- лять силою. «Він вважає, що Москва та її околиці повинні прагнути бути затоплені, щоб що виник натомість море назавжди приховало радянську столицю від цивілізованого мира.

Під час підготовки операції «Тайфун «гітлерівське до- мандование провело перегрупування сил. На московське нап- равление із групи армій «Північ «було перекинуто: авиацион- ный корпус, чотири танкових і дві моторизовані дивізії, із групи армій «Південь «- дві танкових і дві моторизовані диви- зії, і з резерву- два танкових сполуки. Через війну к

1 жовтня, у групі армій «Центр «було: три польові армії й три танкові групи. Їх підтримував 2-ї повітряний флот. Усі- го на московському напрямі ворог зосередив 1 800 тис. людина, понад 14 тис. знарядь злочину і мінометів, 1 700 танков,

1390 самолетов.

Радянські війська, що протистояли групі армій «Центр «на західному напрямку налічували близько 1 250 тис. чоло- століття, 7 600 знарядь злочину і мінометів, 990 танків, 677 самолетов.

2. Наступ німецьких військ на Москву.

Основні сили гітлерівців було розгорнуто у трьох кому- пактных угрупованнях. Це забезпечувало їм багаторазове пре- восходство на напрямах головних ударов.

Немецко- фашистське командування планувало одновре- менно одночасно з проведенням операції «Тайфун «відновити наступле- ние на тихвинском, ростовському і кримському напрямах. Воно сподівалося посиленням блокади Ленінграда примусити його захистів- ников до капітуляції, опанувати Донбасом і Кримом, блокиро- вать кавказьке узбережжі. Успішне наступ цих нап- равлениях мало, за задумом ворога, відвернути силы

Червоною Армією з Москви і тим самим полегшити досягнення мети осінньому наступу- захопленні радянської столицы.

А) Наступ на Брянськом фронте.

Генеральне наступ гітлерівців на Москву началось

30 вересня ударом 2-ї танкової групи з військам Брянського фронту у районі Шостки. 2 жовтня на позиції Західного фрон- так і Резервного фронту обрушилися основних сил групи армий

" Центр «. Розгорнулися бої. Радянські війська непохитно відбивали удари ворога. Проте слабкість їх оборонних по- зиций і багаторазове перевага на живу силі, і техніці дозволили то першого ж дня наступу вклинитися в по- лосу оборони наших войск.

Б)Прорыв у центрі Західного фронта.

Ставка зажадала від командувачів фронтами енергійними заходами відновити становище. Але обстановка ставала дедалі загрозливішою. Німецько-фашистські сполуки, прорвавшись дільниці 43-ї армії Резервного фронту, 4−5 жовтня овладе- чи районом Спас-Деменск, Юхнов, охопивши вяземскую группиров- ку радянських військ з півдня. Ворогу вдалося зробити прорив в центрі Західного фронту- в смузі 30-й і 19-й армій, і- чать обхід оборонявших Вязьму військ із півночі. Через війну над 19-й, 16-ї, 20-ї арміями Західного фронту й 32-й, 24-й,

43-ї арміями Резервного фронту нависла загроза окружения.

Ставка Верховного Головнокомандування змушена була віддати наказ про відвід цих військ на ржевско-вяземский оборони- тельный рубеж.

Здійснення цього маневру у сформованих важких усло- виях виявилося дуже важко. Швидко продвигавшиеся моторизовані корпусу ворога відрізали шляхи відходу від 4-му арміям і до 7 жовтня оточили в районі на Захід і северо-западнее

Вязьми. 22, 29, 31-я армії Західного фронту, відбиваючи тиск наседавшего противника, відходили на северо- схід, до рубежу

Осташков, Сычевка.

Оточені військ у перебігу 2-х тижнів вели запеклі бої. Але прорвати оточення зірвалася. Лише частина сил до середини жовтня вийшла можайський кордон оборони. Проте своїми самовідданими діями ці війська зіграли чималу роль зриві задуму фашистського командування. У перші ж дні боїв серед вони скували 28 фашистських диви- зий, а останні- до 14. У цьому ворог втратив тисячі сол- дат і старших офіцерів, масу бойової техніки. Усе це послабило наступальні можливості ворога та дозволило радянському до- мандованию виграти час на підготовку нового рубежу про- рони і висуванню резервних соединений.

В)Бои під Брянськом, Орлом.

Винятково напружене становище склалося в полосе

Брянського фронту. Друга німецька танкова група прорвала оборону 13-й армії, вийшла їй у тил і розгорнула наступ на севко-орловском напрямі. 1 жовтня гітлерівці прірва- лисій в смузі 50-й армії. Затримати їх у обох ділянках прориву фронт не зміг. Управління військами було втрачено. У зв’язку з цим Ставці довелося підпорядкувати ці армії не- посередньо собі. Подальші події розгорталися так стрімко, як і спроби допомогти фронту не принесли успеха.

3 жовтня моторизованые сполуки противника ввірвалися до Орел і рушили далі вздовж шосе Орел-Тула. Одновремен- та його танкових і піхотні дивізії почали обходити основні кораблі Брянського фронту з південного сходу та Сходу. Ставка стало спішно зосереджувати у районі Мценска резервні частини й сполуки- 4-ту і 11-ту танкові бригади, 36-ї мотоциклетний полк, 201-ю авиадесантную бригаду, 6-ту гвардійську стрелко- вую дивізію, 3 гвардійських дивізіону РС, загін курсантів тульського артилерійського училища, підрозділи Внутрішніх військ, винищувальні батальйони та інші формування. У пе- реброске їх активну участь московська авіагрупа особливо- го призначення Цивільного повітряного флоту і далека бом- бардировочная авіація. З положень цих військ було сформовано стріл- ковый корпус генерала Д. Д. Лелюшенко.

Корпус з допомогою 6-ї резервної авіаційної групи успішно вів запеклі безперервні бої. Через війну ворог був затриманий річці Зуша на протягом тижня. За безприкладну стійкість і безприкладні дії 4-та танкова бригада підлогу- ковника М. Е. Катукова перетворилася на першу гвардійську танкову бригаду. У боях під Мценском і Орлом, як визнав пізніше генерал Гудеріан, «вперше проявилося під час різкій формі перевага російських танків Т-34… «

Ворог рвався уперед і інших напрямах. 6 жовтня захопив Карачев і Брянськ. Війська Брянського фронту оказа- лисій розсіченими на частини, а шляху їхнього відходу — перехваченными.

Значна частка власності сполук Західного, Резервного и

Брянського фронтів потрапила до оточення. Суцільний лінії оборо- ны був, резервами для закриття дірок командувачі фрон- тов не мали. Виникала реальна загроза прориву про- тивника до Москви. І було терміново створювати новий фронт обороны.

3. Героїчна оборона Москвы.

партії і ДКО у ці дуже тривожні дні бачила своє завдання у цьому, для того щоб ціною відстояти столицю, швидко мо- билизовать її захист сили народу і ресурси країни. Від у- енного командування вимагалося передусім можна быст- реї відновити порушене управління військами і сформиро- вать нову угруповання, здатну дати рішучий відсіч не- мецко-фашистским захватчикам.

А)Можайская лінія фронту. 5 жовтня ДКО ухвалила спеціальну постанову ж про заходи з за- щите

Москви. Головним кордоном військ Західного фронту була определена

Можайская лінія оборони. 6 жовтня Ставка дала директивні вказівки приведення цієї ділянки в бойову готовність і виділенні при цьому з його резерву шести стрілецьких дивізій, шести танкових бригад, понад десять- ти протитанкових артилерійських полків і кулеметних батальонов.

Сюди спішно перекидалися також кілька дивізій Північно-Західного і Південно-Західного фронтів і частина сил правого крыла

Західного фронту. Усього впродовж тижня до можайскому рубежу було підтягнуто 14 стрілецьких дивізій, 16 танкових бригад, понад 40 кримінальних артполков й інших частин. Але це сполуки були повністю укомплектовані, та його загальна кількість не превышала

90 тис. человек.

З метою об'єднання керівництва військами Західного нап- равления та молодіжні організації чіткішого управління ними ДКО и

Ставка 10 жовтня передали армії Резервного фронту в состав

Західного фронту, в командування яким прийняв генерал

ГК. Жуков. Цьому фронту було передано і американські війська Можайской чи- нді обороны.

Б)Московская зона обороны.

12 жовтня ДКО прийняв рішення про створення оборонних рубежів у столиці. Головний із них будувався в 15−20-ти кілометрів від Москви у формі півкільця. У самому місті зводилися 3 пояса укріплень: з його околиць, по окружної залізниці і з Садовому кільцю. Система рубежів на ближніх підступах до столиці отримала наименование

Московської зони оборони, яку очолив командувач московським військовим округом генерал П. А. Артемьев. У неї ввійшли частини столичного гарнізону, формування народного ополчення і дивізії, які прибули з резерву Ставки.

Надзвичайно складна обстановка зажадала граничною мобілізації сил Москви на відсіч ворогу. Проведені 13 прибл- тября збори партійного активу столиці запевнило ЦК ВКП (б), що московські комуністи з честю виконають заклик партії и

Батьківщини- перетворити Москву чи в неприступну фортеця. Міський комітет ВКП (б) розгорнув величезну роботу з мобілізації парт- громадських організацій і населення допоможе фронту. Спішно формувалися з добровольців військові частини. Сотні тисяч москвичів включалися у житлове будівництво оборонних рубежів на безпосередніх підступах до міста. Московські предприя- тия збільшили випуск бойової техніки, зброї та боєприпасів боеприпасов.

Москва формувала резервні частини й сполуки, обеспечива- ло озброєнням війська Західного напрями. У стислі терміни вона передала командуванню московської зони оборони 50 тис. бійців та командирів. Усе це зіграло великій ролі у позиційному захисті столицы.

У) Створення Калінінського фронта.

Тим часом обстановка на фронті дедалі більше усложня- лася. 10 жовтня гітлерівці відновили наступ на розжарюй- нинском напрямі. Через 2 дні, у районі південний схід від Рже- ва вони пробилися вздовж Волги на північний схід і 14 жовтня ввірвалися до Калінін. На його вулицях йшли спекотні бої. Войска

256-й стрілецької дивізії генерала С. Г. Горячева і калінінський загін народного ополчення під керівництвом старшого лийте- нанта Долгорука, надаючи жорсткий опір, відійшли в північно-західну частина міста Київ і утримували до 17 октября.

Спроба ворога прорватися звідси у фланг й у тил Сівбі- ро-Западного фронту було відбито оперативної групою гені- рала Н. Ф. Ватутина. Для прикриття столиці з северо-запада

Ставка 17 жовтня з урахуванням військ правого крила Західного фронту створила Калінінський фронт. Його командувачем був назна- чен генерал И. С. Конев. Впертий спротив цих військ змусило гітлерівське командування розгорнути у цьому нап- равлении значні сили, послабивши угруповання, наступавшую безпосередньо на Москву.

Після утворення Калінінського фронту війська Західного фронту мали, спираючись на можайський оборонний ру- беж, міцно прикривати столицю зі заходу. Але потребували поповнення людьми і близький бойовий технікою. З резерву Ставки 13 жовтня прибутків і зайняли оборону 4 стрілецькі дивізії, 4 танкові бригади і кілька полків протитанковій артилле- вдз. Попри це, в смузі фронту від Московського моря до

Калуги у складі 4-х армій налічувалося лише близько 90 відсотків тис. людина. Не дозволяло створити міцну оборону в усій смузі. Тому командування фронту зосередило всі сили на головні напрями, які ведуть Москві: волоколамське прикривала 16-а армія генерала К. К. Рокоссовского, можайское-

5-та армія генерала Л. А. Говорова, малоярославецкое- 43 армія генерала К. Д. Голубева і калужское- 49 армія генерала И.Г. За- харкина.

Цим малочисельним арміям, як і військам на розжарюй- нинском, брянському та інших ділянках радянсько-німецького фронту, доводилося діяти у дуже тяжкій обстановке.

У повітрі панувала ворожа аваиация. Танки гитлеров- цев глибоко вклинилися в оборонну фронту. Його частини нерідко вели напружені бої, опинившись у тилу противника.

Лише небезпека оточення змушувала їх відходить налаштувалася на нові ру- бежи.

Разом з армією схід ішли радянські люди, спасав- шиеся від фашистської неволі. Дороги забили кінними по- возками, машинами, гуртами колгоспного худоби. Усе це ослож- няло роботу органів армійського і фронтового тилу, створювало додаткових труднощів під управлінням військами та його манев- ренности.

Г)Бои під Волоколамському, Можайском.

Гітлерівці рвалися до Москви, ставлячи карті усе з- ветские воїни грудьми вставали право на захист столиці, проявляючи небачений героїзм і стійкість, обстоюючи кожну п’ядь рідний земли.

У боях під Волоколамському особливо відзначилася 316-я стрілецька дивізія генерала И. В. Панфилова. Відбиваючи в течении

шести днів безперервні атаки ворога, вони підбили 80 танків та знищили кілька сотень солдатів. Спроби проти- ніка опанувати районом Волоколамська і шлях до Москви із Заходу провалилися. Тут уперше застосували система глибоко ешелонованої протитанковій обороны.

Для боротьби з ворожими танками залучалися все артил- лерийские системи, зокрема зенітні гармати. Мужньо боролися воїни протитанкових частин. Так, 289-й противо- танковий полк 24 жовтня вже прямою наводкою таврував танки ворога, поривалися до Волоколамску.

Жорстокі бої розігралися на підступах до Можайску, прикрывавшемуся 5-ї армією. З спостережної пункту коман- дарма відкривався вид на рідні простори Підмосков'я, де його майже 130 років як розв’язано стався знаменитий Бородінський сраже- ние. Фортифікаційні споруди Великої Вітчизняної війни 1812 року й пам’ятники російським воинам-героям нагадували захисникам Москви подвиги їх доблесних предків, навіки прославивши- ших свою Вітчизну, свій народ. " … Нам здавалося, — вспоми- нает генерал Д. Д. Лелюшенко, — що ми варті перед исто- вдз і її владно велить: не посрамите славу тих, хто упав тут смертю хоробрих, помножте їх доблесть своїми подви- гами, стійте до страти, але перепините шлях до Москви ". *

Основну тяжкість боїв на бій у Бородінській полі винесла 32-га дивізія полковника В. И. Полосухина. Її підтримали 3 танкові бригади. Кілька діб, не знаючи ні сну, ні відпочинок, отбива- чи герої запеклі атаки фашистських танків і піхоти за- паднее Можайска. Дедалі помітнішим рідшали бойові порядки дивізії, але невичерпним залишалося мужність її воїнів. Не дивлячись на перевага ворога може, вони продовжували стримувати його тиск. У цих боях противник втратив кілька тисяч солдатів та офіцерів, десятки танків. Тільки після того, як і обошел

32-гу дивізію з флангів, її полки з боями відійшли Можайску.

Підпалений фашистськими бомбардувальниками місто пылал. 18 прибл- тября під потужним тиском противника радянські війська змушені були залишити его.

Гітлерівцям вдалося прорвати оборону північніше Малоя- рославца. Потім вони завдали удару на Боровськ, й у результате

2-х денного бою захопили хутір. Зазнавши найтяжчих втрат, опол- ченцы відійшли Наро-Фоминску і рубіж річки Протва, де розгорталися основні кораблі 43-ї армії. 18 жовтня танки противника ввірвалися до Малоярославец.

З втратою Боровська і Малоярославца склалося небезпечне становище на подільському і наро-фоминском напрямі. 18 прибл- тября гітлерівці оволоділи Торусой, збільшивши загрозу виходу на

Москву з юга.

Д) Бої на Калінінському, Західному, Брянськом фронтах.

Палкі бої йшов ділянці Калінінського, Західного и

Брянського фронтів. Протидія радянських військ постепен- але ставало дедалі більше затятим і організованим. Але ворог ще не вичерпав своїх наступальних можливостей. Він досі мав перевагу у бойової техніці, особливо у нап- равлениях головних ударів, і кидав в бій дедалі нові сої- динения. Тому стабілізувати оборону на можайском межі зірвалася, хоча війська Західного фронту боролися воістину героїчно. Гітлерівці прорвалися на кількох ділянках і бої йшли вже у 80−100 кілометрів від Москви. Вона стала прифронтовим містом. Почастішали повітряні бомбардировки.

У ті такі тривожні дні у вирішенні ДКО з Москви до Куйбишев була евакуйована частина партійних й головних урядових учреж- дений, і навіть весь дипломатичний корпус. ДКО визнало також доцільним терміново вивести решта ще столиці й області великі оборонні заводи, наукові і культурних уч- реждения.

Грудьми стали москвичі право на захист міста. У було сформовано 12 дивізій народного ополчення, 56 винищувач- ных батальйонів, 25 робітників і комуністичних батальонов.

Сотні тисяч чоловік столиці у осінню холоднечу і розквась віз- водили оборонні споруди. У стислі терміни були посаду- роены зовнішній оборонний пасок і зміцнення всередині горо- да.

--------

* Полководці про війну. Збірник. — М., 1970. — С. 416.

Протитанкові рови, лісові завали, металеві їжаки оперезали б Москву із заходу, заходу і юго-запада.

На всіх в'їзних шляхах стояли протитанкові гармати. Сотні вогневих точок готові були йти щохвилини зустріти противника.

Героїчно відбиваючи нальоти ворожої авіації війська ППО і багатотисячний загін МПВО.

Тисячі робочих, службовців, діячів мистецтв добровільно ішли у комуністичні батальйони і роти, з яких листопаді сформувалися ще 3 дивізії; 4-та комплектувалася з при- зывников.

Москві допомагала вся країна. Трудівники заводів і фабрик прагнули забезпечити її захисників озброєнням, бойової тих- ніякий, боєприпасами. З глибокого тилу до столиці стягувалися війська. Радянські воїни стіною стояли шляху ворога. Лише ціною великих втрат гітлерівцям вдалося наприкінці жовтня кілька потіснити частини й сполуки Західного фронту на можайском напрямі. Тоді ж війська фронту завдали по ворогу ряд контрударів околицях Скирманово, Дорохово і Наро-Фоминска.

Лінія оборони Калінінського і Західного фронтів стабилизирова- лисій межі Осташков, Калінін, Вожское водосховище, У- локаламск, Наро-Фоминск, річок Нара і Ока до Алексина.

Є) Героїчна оборона Тулы.

Сполуки 2-ї танкової німецької армії 30 жовтня по- дійшли до Тулі, але ввірватися відразу ж до міста вони змогли. Їх зупинили ослаблені у важких боях 50-й армії. Хоробрість і мужність були безмежні. Велику роль обороні міста зіграли також тульський робочий полк на чолі з капитаном

А.П. Горшковым і военруком Г. А. Агеевым, 156 полк НКВС під до- мандованием майора С. Ф. Зубкова і 732 зенитно-артиллерийский полк ППО, яким командував підполковник М. П. Бондаренко.

Зустрівши стійке опір цих військ, гудериановские танки ми змогли взяти город.

Героїчна оборона Тули стала заключним етапом оборонних боїв на південних підступах столиці. Ці бої сыг- рали величезну роль стабілізації Брянського фронту й обеспе- чении стійкості лівого крила Західного фронта.

У перші дні листопада наступ противника на Москву було зупинено на всіх напрямах. Такий результат прибл- тябрьских боїв вочевидь був несподіваним для фашистського командо- вания. Свої невдачі вона стала пояснювати осінніми дощами і бездоріжжям, нібито затормозившими просування німецьких войск.

Затишшя на підступах столиці було тривожним. Розвідка доповідала, що німецьке командування гарячково перегруппи- ровывает сили, спішно підкидають резерви. Так було в першій половині листопада воно підтягло до Москви додатково до 10 дивізій, вивело з калінінського напряму, і зосередило на волколамско-клинском 3-ю танкову групу, 2-у танкову армію посилило 2-мя армійськими корпусами та очі великою количест- вом танків. Противник прагнув у що там що захва- тить Москву до зимы.

Тяжке становище складалося на флангах советско-гер- манского фронту. На північному заході гітлерівці затиснули в лещатах блокади Ленінград. На півдні до кінця жовтня вони зайняли район

Харкова, ввірвалися до південно-західну частина Донбасу і підступитися до Ростову.

Ж) Парад на Червоної площади.

7 листопада на Червоній площі відбувся традиційний па- радий військ, якою з промовою виступив Й.В. Сталін. Звертаючись до воїнів, які йдуть просто з параду на фронт, він говорив: «На вас дивиться цілий світ, як у силу, здатну знищити гра- бительские полчища німецьких загарбників. На вас дивляться все поневолені народи Європи… як у своїх визволителів ». *

По-особливому урочистій, грізно величавої в того дня Червона площа. Сніг, який випав напередодні, запорошив древні стіни Кремля. Було морозно і вітряно. Одягнені в доб- ротне зимове обмундирування, військ у повному бойовому готовий- ности йшли повз Мавзолею, даючи клятву партії й уряду перетворити підступи до Москви зі світу для німецько-фашистських загарбників. Повз трибун проходила піхота, з ним рухалася кавалерія, артилерія, танки. Багатоголосе «ура », мірна поступ полків, рокіт моторів, зливалися на потужний гул. Уся країна, із хвилюванням і слухала їй як предвестнику прийдешньої победы.

Посилення опору радянських військ на ближніх підступах до столиці, мова Сталіна на Червоній площі, а так- ж безприкладний історія святкування прифронтовій Москві вызва- ще більший підйом патріотичної активності радянський народ. Маршал Г. К. Жуков у своїй книжці «Спогади і саме- мислення », розповідаючи про урочистому засіданні Мосради і листопадовому параді 1941р., каже, що «всі ці події зіграло величезну роль зміцненні моралі армії, радянський народ і велике міжнародне значення. У выступлениях

Й.В. Сталіна знову пролунала впевненість партії і прави- тельства в неминуче розгромі загарбників ". **

Радянське Верховне Головнокомандування мало цілком ясні ставлення до задумах ворога та можливостях, которы- ми він мав. Правильно оцінивши обстановку, він вирішив зміцнити Західний фронт, в смузі якого діяла глав- ная ударна угруповання противника. З по 15 листопада Ставка передала цьому фронту кілька свіжих стрілецьких, кавале- рийских і танкових дивізій та бригад. Більшість армій було посилено протитанковій артилерією і гвардійськими міномет- ными частинами. Загалом у першій половині листопада Західний фронт отримав 100 тис. людина, 300 танков, и 2 тис. знарядь. 10 але- ября їй передано 50-та армія Брянського фронту, а 17 але- ября- 30-я армія Калінінського фронта.

Використовуючи затишшя під Москвою, радянське командування продовжувало зміцнювати оборонні рубежі, поповнювало фронти людьми і близький бойовий технікою, завершувало підготовку нових форми- рований. У глибокому тилу, на лінії Вытегра, Рибінськ і далі за Волзі, розгорталося 10 резервних армий.

Маючи даними у тому, що гітлерівці концентрують основні кораблі на флангах Західного фронту, Ставка зажадала від цього недопущення обходу столиці із заходу і півдня, як від Калінінського і Південно-Західного фронтів- міцно боронити займані позиції і активними діями сковувати силы

--------

* Сталін Й. В. Повне Зібр. тв. — М., 1953. — т.2., С. 351

** Жуков.Г. К. Спогади і роздуми, — М., 1986. — С. 273.

ворога, аби запобігти їх перекидання під Москву. Одновре- менно війська Південного, Ленінградського фронтів і Волховской групи отримали наказ про підготовку наступальних операцій на районах Ростова і Тихвіна. Вони були розгромити ростовську і тихвинскую угруповання ворога та відвернути його ре- зервы з московського направления.

З)Новое наступ ворожих військ (15−16 ноября)

Тим більше що Гітлер квапив своїх генералів. Він від нього «найближчим часом, за будь-яку ціну покласти край Москвою «. Для зах- вата її немецко-фашистское командування зосередило круп- ные сили на флангах Західного фронту. З північного заходу на

Москву націлилася потужна угруповання з 2-х танкових груп, і деяких інших частин. На тульско-каширском напрямі діяла танкова армія. Інша танкова армія готувалася до удару на звенигородському, кубинкском, наро-фоминском, по- дольском і серпуховском напрямах. На кожному їх діяв один армійський корпус, посилений танками. Усього для завоювання Москви було виділено 51 дивізія, у цьому числе

13 танкових і аналогічних сім моторизованих. 2 армії призначалися для прикриття зовнішніх флангів ударних группировок.

Західний фронт на той час вже мав більше дивізій, ніж противник. Однак за кількістю вогневих засобів і особисто- го складу вони значно поступалися німецьким. Тому ворог перевершував радянські війська: в людях- в 1,5 разу, гарматах і мінометах- в 2,5 разу. На напрямах головних ударів гитле- ровцы домоглися ще більшого переваги. Захисники Москви мали перевагу лише авиации.

Маючи настільки масштабні силами, немецко-фашистское командування були упевнені, що у цього разу мета буде досягнуто. 15−16 листопада вона почала нове наступ на зі- ветскую столицу.

Протягом усього злість, всю лють гітлерівці у удар величезної сили, завалений на радянські війська. Частина сил 30-й армії генерала Д. Д. Лелюшенко мусила все з такими тяжкими боями відійти до Волзі, південніше Калініна. Через війну противник підлозі- чил можливість розвинути успіхом клинском напрямі. Два дні потому південний схід від Тули відновила наступ 2-га тан- ковая армія. У центрі наступальні дії розгорнула 4-та армия.

Радянські війська за кожен удар відповідали контрударом, за кожен маневр- контрманевром. Фашистські армії несли ог- ромные втрати. Наступаючи, вони йшли буквально по трупах своїх солдатів та офицеров.

Про характер боїв можна судити з героїчним діям групи винищувачів танків 1075 полку, по подвигу, що вони зробили у роз'їзду Дубосєково. Як згадує учасник бою Г. М. Шемякин, позиції частини вранці піддавалися сильної бомбування. Не встиг розсіятися дим вибухами, як і атаку рушили німецькі автоматники. Але бійці відбили її «злютованим «вогнем. Тоді противник кинув у бій 20 танків і групу автоматників. Саме тоді в окопах з’явився політрук роты

В.Г. Клочков. «Ба ні страшно, — сказав, — менше, ніж у танку на людини. «Відважні воїни відбили цю атаку, унич- тожив 14 ворожих машин. Але невдовзі знову донісся шум мото- рів. Цього разу атакували вже 30 танків. Йшла величезна сила проти жменьки бійців. І цього критичного моменту политрук

Ділянок вимовив натхненний слова, яким не судилося ввійти у бойову літопис Великої Вітчизняної війни: «Велика Росія, а відступати нікуди: позаду- Москва! «Четверта година тривав ле- гендарный бій. Ворог втратив 18 танків, безліч солдатів, але не зміг пробитися вперед. *

Мужньо, непохитно, вміло билися частини 316-й дивизии.

За героїчні дії цю сполуку відзначено орді- ном Червоного Прапора і перетворено на 8-му гвардійську, та її командир генерал И. В. Панфилов удостоївся звання Героя З- ветского Союзу. Йому вже пощастило засвідчити підлогу- ного розгрому ворога під Москвою: 18 листопада біля села Гусене- у він загинув смертю храбрых.

І) Бої на підступах до Клинові і Туле.

Завзяті бої йшов підступах до Клинові. 23 листопада вра- жеские війська просунулися східніше і на захід від міста Київ і зав’язали бої з його вулицях. Щоб уникнути окруже- ния сполуки 16-ї армії залишили Клин і Солнечногорск. На- несучи удар на Яхрому і Червону Поляну, основні кораблі 3-ї та 4-ї танкових груп ворога виявилися лише у 27 кілометрів від Москвы.

Щоб недопущення прориву противника до столиці, за вказівкою Ставки району Хлебниково терміново було висунуто оперативної групи генерала А. И. Лизюкова. Одночасно вона зосередила у районі південніше Икши і передала командованию

Московської зони оборони значні резерви. На кордон кана- ла Москва- Волга, між Дмитровым і Икшинским водохранили- щем, з резерву Ставки висувалася 1-ша ударна армія генера- ла В. И. Кузнецова. До району Крюково перекидалися 2 дивизии,

2 танкові бригади і 2 артилерійських протитанкових полка.

Ці резерви серйозно посилили оборону північно-західних подсту- заговорили українською у до столице.

До 28 листопада основних сил 1-ї ударної армії вийшли на східний берег каналу. Але із настанням ночі противник, переправившись кригою через канал, захопив міст і неяк- до сіл. Ставка зажадала у що там що ликви- дировать ворожий плацдарм. І наказ був выполнен.

Нині на 42-му кілометрі Ленінградського шосе вищому цоколі встановлено танк Т-34. На постаменті вибито надпись:

" Тут 30 листопада 1941 року доблесні воїни 16-ї армії й московського ополчення зупинили ворога. З цих рубежів вони- почали розгром німецько-фашистських загарбників ".

У другій половині листопада становище загострилося й у рай- оне Тули. 18 листопада 2-га танкова армія гітлерівців, прорвавши оборону 50-й армії, розгорнула наступ оминаючи Тули з південного сходу на Каширу і Коломну. Наступного дня фа- шистские війська захопили Дедилово, а 22-го- Сталиногорск.

До) Криза наступу фашистських військ на Москву.

Після залишення Червоною Армією Сталиногорска виникла загроза глибокого прориву танкових дивізій супротивника у райо- ны Венева, Кашири і Зарайска. Подальші собы- тия, у розвиток на успіх бік Кашири фашистське коман- дование не змогло виділити досить великі сили: його війська було скуто обороною частин Червоної Армії районе

--------

Жуков Г. К. Спогади і роздуми. — М., 1986. — З. 348.

Тули, Венева та інших пунктів. Тому удар на Каширу перед- прийняла лише однієї танкова дивізія. Її передові ряди 25 але- ября прорвався до південній околиці міста, але тут було громовідвід- льон зенітним артилерійським дивізіоном майора А. П. Смирнова.

Зазнавши поразки під Каширой, сполуки 2-ї німецькій танковій армії спробували обійти Тулу із північного сходу. Вони змогли у районі Ревякино перерізати залізну і шосейну дороги Серпухов- Тула. Але частини 50-й армії несподіваним уда- ром з району Лаптево відкинули його за вихідні позиції. Гу- дериан вимушений був віддати наказ про відвід головних сил в залізниця Тула- Вузлова, ріка Дон.

Усе це говорило у тому, що назріває криза наступле- ния фашистських військ на Москву. Перед захоплювали радянські війська стала історична завдання, суть полягала у цьому, під Москвою мав розпочатися розгром ворога. Цього мо- мента в битві чекала вся країна. І ось усе країна допомагала Моск- ве. З сходу безперервним потоком йшли ешелони з озброєнням і боєприпасами, прибували дивізії і бригади з Уралу, з Сі- бири, з Далекого Сходу. Мужні ленінградці, не прек- ращавшие в найскладніших умовах блокади кувати зброю, частину його посилали столиці. Герои-туляки що у напівпорожніх цехах своїх евакуйованих заводів відремонтувати і просить передати військам 529 кулеметів, 66 танків, 70 знарядь різних калиб- рів. Допомога йшла з-поміж інших міст і навіть районів. Москви- чи, як і раніше, що із міста було евакуйовано 210 найбільших підприємств, зуміли перетворити їх у арсенал фронтів, котрі виборювали столицу.

Тим більше що бої з Москвою продовжували залишатися упертими і напруженими. Противник, зазнавши невдачі їхньому північних і південних підступах, намагався прорвати оборону у центрі Західного фронту. 1 грудня йому вдалося досягти цього дільниці се- вірніше Нарофоминска. Втративши у своїй майже половину тан- ков, гітлерівці повернули Схід, району станції Галици- але. Тут ними обрушилися контрудари 5-ї і 33-й армій. По- катування ворога прорватися до Москви була зірвано. 4 грудня сої- динения цих армій в жорстоких боях розгромили немецко- фашистську угруповання і відновили фронт річці Нара.

Так закінчилося наступ німецьких військ на Москву.

Німецький генерал К. Вагнер, колишнього начальника штабу 3-й танко- виття групи, У вашій книзі «Наступ на російську столицю «вспоми- нает: «До 5-ти годині ранку 5 грудня усім ділянках фронту війська призупинили наступ самостійно, без наказу понад… «Червона Армія виграла оборонну сражение.

Ударні ворожі угруповання були знекровлені. Тільки із 16-го листопада по 5 грудня противник втратив під Москвою 55 тис. вояків убитими і більше 100 тис. пораненими і обмороженными,

777 танків, 297 знарядь злочину і мінометів, 244 кулемета, 1500 саме летов.

Л) Провал операції «Тайфун»

Успіху оборонного бою під Москвою способство- вало розпочату найбільш важкий її період контрнаступ- ление радянських військ під Тихвіном й у районі Ростова-на-До- ну. Противник було вже перекидати сили з цих районів на московське напрям. Був зірвано задум фашистського командування створити друге оточення навколо Ленинг- рада. Війська південного фронту зірвали задум противника про- рватися на Кавказ.

Розгром фашистської армій під Тихвіном і Ростовом тоді, коли геббельсівська пропаганда сурмила весь світ про знищення Червоної Армії, з’явився серйозним моральним ударом для гітлерівської Германии.

У листопаді 1941 р. було також зірвані спроби 11-й німець- дідька лисого армії опанувати Севастополем. Мужні захисники го- роду свого і бази флоту відбили все атаки врага.

Провал операції «Тайфун «з'явився найбільшим военно-по- литическим подією Великої Вітчизняної війни 1941 року. Полчища німецького фашизму, наводившие жах на народи Європи, зупинили на підступах до радянської столиці у момент, коли чимало політиків там вважали її падіння неизбежным.

Героїчне опір радянських військ справила отрезвляю- щее вплив на фашистських генералів. «Тепер, — писав згодом колишнього начальника штабу 4-й німецької армії Блю- ментрит, — навіть у ставці Гітлера раптом зрозуміли, війна в

Росії з суті тільки розпочинається… «* Невдачі під Моск- виття породили настрої невпевненості у значній своїй частині фашистських солдатів, офіцерів і генералов.

4. Контрнаступ Червоною Армією під Москвой.

Стояли морозні грудневі дні 1941-го року. Під- московные поля та вирубування лісу тонули в глибокі сніги. На доро- гах панувало надзвичайне пожвавлення. Суцільним потоком до фронту рухалися люди, машини, візки, гармати, танки. Сюди з Ура- ла, з Сибіру, з Далекого Сходу стягувалися нові стрелко- шиї, танкові, артилерійські і авіаційні частини й соедине- ния.

У грудні 1941 р. загальна обстановка на северо-германском фронті змінилася. Червона Армія зупинила просування вра- га по всьому фронті, але в флангах розгорнула наступальні дії. Попри те що, що ворог як і мав численным перевагою в людей та бойової техніці, инициати-

ва у веденні бойових дій в стала переходити до Советским

Збройних сил. Перші перемоги під Москвою, Тихвиным и

Ростовом ще більше зміцнили моральному стані радянських воїнів. Дозріли умови до переходу в контрнаступ головному, західному, напрямі. Він мав зіграти великій ролі у вирішенні найважливіших завдань- вирвати у ворога стратегічну ініціативу, змінити хід війни у свою пользу.

А) Плани наступления.

Розробляючи план зимової кампанії, Ставка і Генеральний штаб вважали за потрібне передусім цілком прибрати загрозу, навислу над Москвою, відновити комунікації с

Ленінградом, перекрити фашистським військам шляху на Кавказ. Для цього він зосереджувалися зусилля задля розгрому ударних угруповань противника, які діяли інших направлениях.

Головний удар планувалося завдати на західному направ- лении силами Західного, Південно-Західного і Калінінського фрон- тов. Уже останньому етапі оборонних боїв командувачі отримали вказівки Ставки підготовка наступальних операций.

-------

* Жуков Г. К. Спогади і роздуми. М., 1986. — С. 251.

Військові поради Західного і Південно-Західного фронтів представили свої міркування, що й стали основою плана

Ставки. Найближчою метою контрнаступу під Москвою був розгром ударних угруповань ворога. Калінінському фронту потрібно було завдати удару 9-ї німецької армії, освободить

Калінін, вийшовши у тил калінінської угрупованню противника, зі- діяти її знищення. Західний фронт отримав завдання розгромити ударні угруповання противника північно-західніше і південніше Москви. Південно-Західний фронт мав знищити ялець- кую угруповання і тим самим допомогти лівому крила Західного фронту у нищенні ворожих військ у районі Тули. Калі- нинский фронт переходив в контрнаступу 5 грудня, Захід- ный і Південно-Західний- через день. У підготовчий період основна увага приділялася скритності зосередження стра- тегических резервів і досягнення раптовості у навмисному нанесенні на- мічених ударов.

У разі, коли можна було до створення кількісної переваги над противником навіть у напрямі головних ударів, радянське командування надавало велике значення ефективному протидії перегрупуванню військ групи армій «Центр », розтягнуті на величезному тысячекиломет- ровом фронті. Тому вирішило розпочати контрнаступ без паузи після важких оборонних боїв, ще до його сосредоточе- ния всіх сил, привлекающихся до брати участь у операции.

Контрнаступ було в надзвичайно важкою обстановці. Рівень промислового виробництва, у країні цей час був низьким за період війни. У минулих боях летне-осенней кампанії Червона Армія зазнала немає- лые потери.

Б) Посилення Західного, Південно-Західного і Калінінського фронтов.

Наприкінці листопада- початку грудня війська отримали значи- тільні підкріплення. До складу Західного фронту були переду- ны 3 загальновійськові армії. Калінінський фронт та праве крыло

Південно-Західним фронтом також були значно посилені. Воен- но-воздушные сили фронтів поповнилися авіаційними частинами і моторизованими з'єднаннями Московського військового округу, 6-го винищувач- ного корпусу ППО і дальньої бомбардувальної авіацією Главно- го Командування. У результаті до початку контрнаступу у складі радянських військ налічувалося 1100 тис. чоловік, 7652 гармати й міномета, 415 установок реактивної артилерії, 774 танка, 1000 самолетов.

Серед опитаної армій «Центр «було 1708 тис. людина, около

13 500 знарядь злочину і мінометів, 1170 танків і 615 самолетов.

Напередодні контрнаступу Військовий Рада звернулася до бійцям західного фронту із закликом вимагати боротися сміливо і якби- тельно, тісно взаємодіяти в бою, нещадно знищувати фашистських загарбників. Війська було охоплено високим насту- пательным поривом, людьми рухало почуття глибокої від- ветственности за долю Вітчизни, впевненості у успіху гото- вившихся ударів по врагу.

У) Контрнаступление.

Контрнаступ почалося встановлених термінів. Воно розгорнулося в 200-километровой смузі. Військові дії одразу ж узяли запеклий характер. 29 армія генерала

И.И. Масленникова атакувала ворога юго- на Захід Калініна, пе- рейдя Волгу кригою, вклинилася в оборону ворога на 1−1,5 км.

31 армія В. А. Юшкевича після 3-дневных запеклих боїв прорвала ворожу оборону на Волзі південніше Калініна, і під кінець 9 де- кабря перехопила залізницю Калінін- Москва. 30-я ар- мія, перейшовши у настання 6-го грудня, прорвала оборону супротивника і, розвиваючи успіх, до дев’ятої грудня вийшла підступи до Калініна. Сполуки 1-ї ударної і 20-ї армій звільнили великі населених пунктів: Яхрому, Білий Раст, Червону Поля- ну.

Війська 16-ї армії після 2-дневных напружених боїв звільнили селище і станцію Крюково, перетворену ворогом в сильний опорний пункт. Левофланговые сполуки армії від- кинули противника на истринский кордон. Гітлерівці затято оборонялися. Але радянські війська, посилюючи тиск, ламали завзятість ворога. Попри глибокий сніг, затруднявший мало- невр, вони відтіснили його за захід. Наступ радянських так- ж успішно розвивалося северо- на схід Тули й у районе

Яльця. Сполуки 49-й і 50-й армій завдали важкі удари по

2-ї танкової німецької армії із заходу, 1-ї гвардійський кавкорпус- із півночі, 10-та армія- зі Сходу. Вже 7 грудня війська 10-ї армії звільнили населених пунктів Михайлов и

Срібні Ставки. Противник з упертими боями почав відходить загалом напрямі до межі річки Япа. Це було своєчасно помічено, і командувач фронтом наказав 50-й армії повер- нуть південніше, до Щекино, а 10-ї армії- на Богородицьк. Продвига- ясь вперед, радянські войска10−11 грудня зав’язали бої за

Епифань і Сталиногорск. Ворог надавав запеклий сопротив- ление. Частинам 2-ї танкової армії втік із мішка, що утворився на схід Тулы.

У районі Яльця оперативної групи Ф. Я. Костеко при зі- дії 13-й армії розгромила 34-й армійський корпус і 9-те де- кабря визволила город.

Отже, у перші дні контрнаступу зі- ветские війська, завдавши по ворогу сильні удари, звільнили кілька великих населених пунктів. Гітлер зажадав від групи армій «Центр «утримувати райони, мали важливе опе- ративное і военно- господарське значення. Немецко- фа- шистское командування, поповнивши війська людьми і озброєннями усіляко намагався відбити контрнаступ Червоної Армии.

Однак цьому не судилося осуществится.

Контрнаступ продовжувало успішно розвиватися. Для переслідування ворожих військ у арміях створювалися рухливі групи з танкових частин 17-ї та конницы.

13 грудня сполуки 29-й і 31-й армій Калінінського фронту вийшли по дорозі відходу калінінської угруповання проти- ніка. Гарнізони фашистських військ у Калініну запропонували капітулювати. Гітлерівці відкинули ультиматум. 15 грудня зав’язалися бої за місто. Наступного дня Калінін був підлогу- ностью очищено від загарбників. Вони втратили лише вбитими понад 10 тис. солдатів. Радянські війська захопили великі трофеи.

На правом крилі Західного фронту було звільнено Солнеч- ногорск. Впертий спротив надав противник на рубеже

Істринського водосховища, де вони створили сильні заг- раждения. Щоб обійти водосховище з флангів б- чи створено дві рухливі групи. 11 грудня вони освободили

Істру. На наступного дня рухливі групи обійшли водосховище з півночі та півдня. Ворог змушений був поспішно відходити на запад.

15 грудня було звільнено Клин. У боях за місто було розгромлено 2 моторизовані і одну танкова дивізія ворога. Так- лее у цьому ділянці корпус генерала Л. М. Доватора розвивав наступ у бік річки Руза.

Успішно долали опір ворога та армії лівого крила Західного фронту. 11 грудня вони вигнали гітлерівців з Сталиногорска, а 13 грудня вибили їх із Ясній Галявини. 17 грудня після триденних напружених боїв було звільнено місто шахтарів Підмосков'я- Щекино. Ворог чіплявся кожний населений пункт і вузол доріг, але під ударами радянських військ змушений був відступати, несучи великі потери. 13 грудня було опубліковано перші результати контрнаступу під Москвою. Вона викликала новий підйом бойової активності військ, захват і радість всього радянський народ, всіх чесних людей планеты.

Р) Розширення Калінінського й створення Брянського фронтов.

З огляду на сприятливу обстановку на західному направле- нді, Ставка зажадала від командувачів фронтами розширити смуги наступу. Калінінський фронт отримав наказ якби- тельно розвивати успіхом ржевському напрямі. У його склад було передано одне з армій Західного фронту й одна армія з резерву Ставки. Західний фронт мав посилити удари по відходили військам противника на флангах і стати в наступ- ление арміями центра.

Для чіткого управління військами правого крыла

Юго- Західного фронту Ставка виділила з її складу са- мостоятельный Брянський фронт. Фронт отримав завдання розвивати наступ на Болхов і Орел, сприяючи Західному фронту у розгромі південного крила групи армій «Центр ».

Удари Червоною Армією північніше і південніше Москви, які примусили фашистські війська без наказу поспішно відходити, викликали не- мале занепокоєння німецького командування. Гітлер зняв із постів багатьох командувачів, зокрема і Гудеріана. 16 де- кабря він наказав командному складу групи армій «Центр «

" змусити війська із фанатичною впертістю боронити занима- емые позиції, не звертаючи увагу противника, прорывающе- гося на флангах й у тил наших військ «. Гітлерівське руко- водство прагнуло утримати в руках важливі коммуника- ции на Захід Москви й вузли доріг- Ржев, Вязьму, Юхнов, Сухі- ничи, Калугу, Брянськ. Тут при цьому розміщувалися великі інтендантські склади. Фашисти вирішили ці міста, у укріплені райони, щоб, спираючись ними, зупинити наступ Червоною Армією на західному направлении.

Проте здійснити цей задум цілком їм не уда- лось. Калінінський, Західний і Брянський фронти продовжували розвивати контрнаступление.

Д) Ворожі війська відступили за Волгу.

До 7 січня 1942 року війська Калінінського фронту, прео-

долевая завзяте опір ворога, досягли Волги в районе

Ржева. Оминувши місто із Заходу і півночі вони зайняли по отноше- нию до противнику що охоплює становище. Наступаючі соеди- нения і окремі частини, просунувшись на 60−120 км, звільнили багато міст і сотні населених пунктів. Війська фронту завдали поразка шести дивізіям ворога, захопивши у своїй 956 знарядь злочину і мінометів, 153 танка, 25 літаків, 3250 автомашин, 844 кулемета і багато різноманітного військового майна. Грунтовно потрепаные німецькі частини відійшли за Волгу.

Війська правого крила Західного фронту просувалися убік Волоколамська і 20 грудня після дводенних ожесто- ченных боїв звільнили город.

Армії центру Західного фронту, перейшли в наступление

18 грудня, через нестачу вогневих коштів змогли прорвати ворожу оборону противника річці Нара тільки восьмий день. 26 грудня, зламавши, нарешті, опір противника вони звільнили Наро-Фоминск, а ще через за кілька днів- Малоя- рославец і Боровск.

Калуга була звільнена 30 грудня після важких боїв силами двох армій лівого крила Західного фронту. Слідом за

Калугою було взято міста Белев, Мещовск, Серпейск, Мосальск.

До 7 січня війська лівого крила Західного фронту вийшли кордон Детчино, Юхнов, Кіров, Людиново і охопили групу ар- мий «Центр «з півдня. Війська Брянського фронту діяли на

Орловському напрямі. Наприкінці грудня вони просунулися на

30−110 км і маємо рубежу Белев, Верховье.

Є) Завершення контрнаступления.

У такий спосіб початку січня 1942 р. війська Калі- нинского, Західного, Південно-Західного і Брянського фронтів, діючи за умов кількісної переваги противника, успішно завершили першу під час Великої Великої Вітчизняної війни велику наступальну операцію. Під Москвою були разгромле- ны 38 німецьких дивізій. Особливо великих втрат понесли тан- ковые армії ворога, яким, як відомо, в моїх планах захоплення радянської столиці фашистське командування відводило вирішальну роль.

По закінченні війни фашистські генерали знехотя були ви- нуждены визнати, що удари радянських військ під Москвою майже привели їх армію до катастрофи. Генерал Вестфаль, напри- заходів, заявив, що «німецьку армію, раніше яку вважали непобе- дмитриком, виявилася за межею знищення ».

У результаті наступальних дій радянські війська освобо- ділі від загарбників понад 11 тис. населених пунктів, зокрема міста Калінін і Калугу, ліквідували небезпека окру- жения Тули. Ворог було відкинуто з Москви на 100−250 км. не- посередня загроза столиці й всьому Московському промышлен- ному району отпала.

III. Заключение.

Розгром немецко — фашистських загарбників під Москвою. успіхи Червоної Армії під Ростовом і Тихвіном зіграли исклю- чительную роль подальшим зміцненням моралі наро- так. Радянські люди знову і знову переконувалися у цьому, що в країні до снаги і коштів, щоб подолати ворога в прах.

Перемога радянських військ під Москвою мала величезне зна- чение боротьби з фашизмом. Гітлерівська Німеччина, поневоливши- шая десятки європейських народів, вперше під Другої світової війні зазнала серйозної поразки. У стін радянської столи- цы був розвіяний міф про «непереможності «вермахту. Перемога под

Москвою знаменувала собою початок корінного повороту в Велі- дідька лисого Вітчизняної войне.

Протверезне вплив справила цю перемогу на Японію и

Туреччину, у найближчі плани яких (на той час) входило напад на Радянський Союз перед зі Сходу і півдня. Великий успех

Червоною Армією примусив їх бути займати очікувальну позицию.

Понад п’ятдесят п’яти минуло від грізних військових подій, що відбувалися полях Підмосков'я. Та різних поколінь повинні пам’ятати то драматичне і героїчне вре- мя, коли наші батьки, діди і прадіди відстояли ціною своїх життів нашу свободу.

IV. Список литературы.

1. Великая Вітчизняна війна Радянського Союзу (1941−1945).

М., Воениздат., 1984.

2.В полум’я та славі., Новосибірськ, 1988.

3. Отечественная війна, Т. 2, Битва за Москву, М., Современ- нік, 1984.

4.Г. К. Жуков, Спогади і размышления, М., Воениздат., 1986.

5.Г. Вагнер, Наступ на російську столицу, М., Глобус, 1991.

6. Полководцы про війну, Збірник. М., 1970.

7. История Росії. Збірник. М., 1991.

8. Сталин І.В., Повне Зібр. тв., Т.2., М., 1953.

Зміст --------------------------------------- стр.

I. Введение --------------------------------------- стр.

II. Гитлеровский план Бліцкригу та розвитку подій не радянсько-німецькому фронті -------------------- стр.

1. «Тайфун «--------------------------------------- стр.

2. Наступ німецьких військ на Москву ---------- стор. а) Наступ на Брянськом фронті-------------- стор. б) Прорив у центрі Західного фронту ----------- стор. в) Бої під Брянськом, Орлом--------------------- стр.

3. Героїчна оборона Москви--------------------- стор. а) Можайская лінія оборони -------------------- стор. б) Московська зона оборони -------------------- стор. в) Створення Калінінського фронту --------------- стор. р) Бої під Волоколамському, Можайском ----------- стор. буд) Бої на Калінінському, Західному, Брянськом фрон- тах ---------------------------------------- стор. е) Героїчна оборона Тули ------------------- стор. ж) Парад на Червоній площі ------------------- стор. із) Нове наступ ворожих військ ---------- стор. і) Бої на підступах до Клинові, Тулі ------------- стор. до) Криза наступу фашистських військ на Москву стор. л) Провал операції «Тайфун» ------------------- стр.

4. Контрнаступление Червоною Армією під Москвою ---- стор. а) Плани наступу -------------------------- стор. б) Посилення Західного, Південно-Західного і Калининс- кого фронтів ------------------------------- стор. в) Контрнаступ --------------------------- стор. р) Розширення Калінінського й створення Брянського фронтів ------------------------------------ стор. буд) Ворожі війська відійшли за Волгу ----------- стор. е) Завершення наступу --------------------- стр.

III. Укладання ---------------------------------- стр.

IV. Список літератури ---------------------------- стр.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой