Елена Іванівна Реріх і Жива этика

Тип работы:
Реферат
Предмет:
Религия і мифология


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ РЕСПУБЛІКИ БЕЛАРУСЬ

БІЛОРУСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНИВЕРСИТЕТ

КАФЕДРА ФИЛОСОФИИ

РЕФЕРАТ

на тему:

«Олено Іванівно Реріх. „Жива этика“»

Выполнила студентка 1 курса

Соколова К.Г. ФЭФ ФКВД-2

Проверил:

МИНСК

1999

1. СПІВРОБІТНИЦЯ КОСМІЧНИХ СИЛ. 2. «ЖИВА ЕТИКА». 3. ВИСНОВОК. 4. СПИСОК ЛИТЕРАТУРЫ.

1. Листи Олени Реріх, 1929 — 1938. У 2 т. — Мн.: Білоруський фонд Рерихов;

ПРАМЕБ, 1992. 2. «На порозі вогню (чи як можна стати учасником еволюції)»./ «Шлях себе », N4,

1992, с. 33−37. 3. «НАБЛИЖАЄТЬСЯ СВЕТЛАЯ ЕПОХА ВЕЛИКОЇ МАТЕРІ»./ «Чарівниця «N3, квітень 1992 р. 4. Людмила Стрельцова, «Мамам, татам і хлопцям про Космосі і Людину» /Книжка для читання/, М., жовтень, 1996. 5. А. І. Клизовский, «Основи світорозуміння Нової епохи», М., 1992. 6. Ліля Лонсадз, лекція (аудіо запись).

СПІВРОБІТНИЦЯ КОСМІЧНИХ СИЛ

«Ми маємо за вашої планеті довірений- ная, испившая чашу досвіду. Вона послано вам як свідок космічних яв- лений, як носителька моїх пору- чений, як ваша пророчиця будущего».

Безмежність. Париж, 1930. § 5

Она написала своє перше листа президентові США Франкліну Рузвельту в жовтні 1934 р. Лист кілька дивним і як випадало із загального потоку ділової президентської корреспонденции.

«Господин Президент, — писала вона, — в суворий годину, коли все світ одразу на порозі реконструкції та долі багатьох країн зважуються на Космічних терезах, я пишу Вам з Вершин Гімалаїв, щоб запропонувати Вам Вищу Допомога. Допомога з того Джерела, що з здавна перебуває в неусыпном посаді, спрямовуючи хід світових подій у рятівні русла». Президент у відсутності уявлення ні про згадуваному у листі Джерелі, про тих, хто «направляв хід світових подій». Він першим з цього листа про незвичайних і дивних попередженнях, які йшли з Джерела і стосувалися шведського короля Карла ХІІ і Наполеона. Їх, виявляється, просили не робити походів Росію. Президенту було добре відоме, ніж ці походи скінчилися. Проте невідомий йому кореспондент не задовольнялася екскурсом лише у історію. У листі містилася і - оцінка сучасного у міжнародному становищі. Можливо, саме й зацікавила президента найбільше. Щоправда, міркування автора більше нагадували йому пророцтва, ніж тверезий розрахунок політика. Однак у прозріннях кореспондента спалахували золоті зерна істини. Наприкінці листи стояла підпис: Олена Реріх, але в конверті значився адресу невідомої йому гімалайській долини. І відповів цього лист. Зав’язалася листування. У наступних листах Олена Реріх попереджала президента загрожує Америці війні, про небезпечність, що виходить із боку Німеччини. Світоглядний діапазон президента США досить широкий, і вона зрозуміла, що з незвичним людиною, на яких стояло ще цілком осмислене їм явище «Джерела». У межах своїх листах він ставив Олені Реріх і питання отримував читачем найнесподіваніші та тривожні його відповіді. Потім передбачене збудеться. Як ми ні пояснювали те що, але фактом лишається тільки те, що Президент зайняв позицію, яка багато в чому збігалася з твердженнями його далекого кореспондента. «Увага Президента, — писала Олена Реріх у своєму листі 1935 р. , — має бути звернене Сходу. Ведучи мову про Сході, маємо у вигляді також Росію… Америка віддавна пов’язані з Азією… Кожен має сприйняти, що народам, котрий обіймав більшу частину Азії, судилося вирішити дружбу Америки. Так звана Росія є равнобалансом Америки і лише за такий конструкції Світ в усьому Світі стане розв’язаною проблемою». Тоді це будуть звучало неправдоподібно. Кілька років тому Радянський Союз перед та виявилися союзниками у Великому війні… Олено Іванівно Реріх, у дівоцтві Шапошникова, народилася Петербурзі 1879 р. і у 1955 р. таки в Індії, у невеликому курортному містечку Калімпонзі, розташованому на схилах Східних Гімалаїв. Її недовга життя, об'єднала російський Петербург з індійським Калимпонгом, вмістила у собі кілька життів. Вони уявляють собою спіралі, минущі вгору. І якщо дивитися з цього спіраль знизу, з землі, можна помітити, що нижня спіраль становить хіба що зовнішній коло, а спіралі вищі - внутрішній. Якщо зовнішній коло, бувши канву її життя, пов’язує її з кожним із нас, то внутрішній, показуючи собою, рівень її духовному розвитку, ставить її в ряду зустрічей за великими особистостями планети. Мати Олени Іванівни була онучкою великого російського полководця М. І. Кутузова. У самій Олені Іванівні рано проявилися багаті спроможності російських і неабияка обдарованість. Вона стала прекрасної піаністкою, тонко розбиралась у живопису і захоплювалася індійської філософією. Книги Вивекананды, Рамакришны, Тагора були її улюбленим чтивом. У 1899 р. вона зустріла молодого художника Миколи Костянтиновича Реріха й у 1901 р. стала його дружиною. У 1902 році в подружжя з’явився син Юрій, в 1904 — Святослав. Так виникла та унікальна сім'я Реріхів, яка відіграла важливу роль російської і світова культурі. Олено Іванівно була усім серцем і головним підвалиною цієї сім'ї. У 1918 р. Реріхи поїхали до Європи, а 1923 після тривалих поневірянь потрапили до Індію. На той час Олено Іванівно склалася як філософ, письменник і авторитетний суспільний діяч. Микола Костянтинович називав її другиней. Це старовинне слово якраз відповідало духові та характеру Олени Іванівни. Багато картин Реріха — результат творчості двох. Вона стала надихаючим початком у тому творчості. Багато полотен художник написав за задумом своєї дружини. Але її задуми були тільки у його картинах. Важко назвати хоча б одну область у діяльності Миколи Костянтиновича, у якому їх було. Вони разом брали участь у Центральноазіатської експедиції і діти пройшли по невідомим стежинами Трансгималаев. Важкі переходи, нападу розбійників, перешкоди, скоєні англійськими владою, мало не що призвели загибель експедиції, — усе це вимагало як витривалості, а й неабиякого мужності. «На коні разом із нами, — пише Реріх, — Олено Іванівно проїхала всю Азію, замерзала і голодувала в Тибеті, але завжди перша подавала приклад бадьорості всьому каравану. І чим більше була небезпека, тим бодрей, готовней і радіснішим була вона. Біля самої пульс був 140, але він все-таки намагалася особисто братиме участь і в улаштуванні каравану, й у улагоджуванні колійних турбот. Ніхто не бачив занепаду духу чи розпачу, тоді як до того що було чимало приводів самого різного характеру». У 1928 р., після завершення експедиції, Реріхи був створений тільки долині Кулу Інститут Гімалайських досліджень. Олено Іванівно стала його почесним президентом-основателем. І раз можна здивуватися. Тонкий знавець мистецтва, унікальний філософ, вона досить легко орієнтувалася у наукових проблемах, якими займався Інститут, і найчастіше спрямовувала його з мудрістю добре підготовленого вченого. Її думка завжди була спрямована у майбутнє, і її мріяла у тому, що у долині коли-небудь виросте місто Знання, який перетвориться на міжнародний центр наукового співробітництва. Реріхи прожили таки в Індії багато років. Прагнучи повернутися до Росії, вони і ми змогли цього. Там, в Гімалаях, вони пережили Велику війну, намагаючись допомогти, ніж можливо своєму народу. У 1947 р. помер Микола Костянтинович. Олено Іванівно втратила як чоловіка, а й багаторічного співробітника, чию творчість було неподільно злито з її думками, з її баченням світу, з її працею. Вона залишила долину в Західних Гімалаях і оселилася зі старшим сином у вже згадуваному Калімпонзі. Там вікном невеликого будиночка, що вони зняли, вона бачила блискучі снігу священної Канченджанги і вдихала терпкий запах хвойних дерев, котрі оточували двір. Нагорі, у тісному мансарді з косим стелею, стояв парта, на яких вона невпинно продовжувала працювати, дозволяючи собі тільки короткі вечірні прогулянки. Вона над книжками «Живий Етики», чи «Агни Йоги». Власне, з нього розпочинається вже другий, більш високий виток її життя. Цей виток несподівано відриває нас від землі і виносить в простори того чужинського Космосу, неминучість якого тоді, в двадцяті роки, передбачали лише окремі вчені, такі як Ціолковський, Вернадський, Тейяр де, Шарден… Процес пізнання людиною навколишнього світу у кожному столітті, у кожному епосі має свої особливості. Перед Х Х століття їх теж випало чимало. Проте один їх заслуговує спеціального уваги. Чим більший наше мислення спрямовувалася до цього незнайомому Космосові, то ближчий і необходимей ставали древні забуті прозріння. Вони ми несподівано собі виявили інформацію, про існування якої підозрювали попередній століття наукового раціоналізму. Природна прагнення синтезу чітко визначила тенденцію сполуки цій стародавній думки, яка прийшла до нас із Сходу, досягнення сучасної науки, яка завдяки новим своїм відкриттям стала втрачати наївний раціоналізм. Але лише цим XX століття не обмежився. У часу й просторі людської відчуття історії і космічної еволюції що вона переломним. Цю особливість ХХ століття зумовили попередні культурно-духовні накопичення людства і бурхливий розвиток його енергетичних процесів. Інакше кажучи, в XX столітті ми підійшли до нового витка своєї космічної еволюції і почали сходження у тій круто що піднімається прямий, яка пов’язує у спіралі два витка — попередній і подальший. Ця частина спіралі є найбільш важку область еволюційних перевантажень. Тут важко втриматися легко «була зійти з кола». Подолання переломній частини еволюційного шляху вимагало як відповідних знань, а й усвідомлення того що відбувається. Книги «Живої Етики», які у початку 20-х, давали людям це усвідомлення і вказували шляху подолання. Проте публікація ці книжки для людства загалом пройшла тоді непоміченою. Земля продовжувала обертатися, сонце світити, життя, здавалося, йшло своєю запланованих шляхом. «Живий Етиці» був властивий цілісний підхід до осмислення явищ природи і духовно-культурної еволюції людства. У книгах містився також синтез древньої думки Сходу, і нових наукових досягнень. Причому він залежить був таким буденною і гармонійним, начебто плавно витік вже готовим з якогось невідомого нам Джерела. Можливо тому деякі положення «Живий Етики» випередили наукову думку сьогодення. У цьому вся опережении полягала та мудра сила духовного прискорення, яка полегшувала сходження по спіралям космічної еволюції. Вихід друком «Живої Етики» невипадково припала на так званим науковим вибухом, коли переглядалися звичні догми, з’являлися нові напрями, котрі досліджували, здавалося, неможливе, і складалася нова модель Світобудови і його механізмів. Виниклі напрями зажадали і нового підходи до наукових досліджень — цілісного. На рівні починалося осмислення Великого єдності Людини, Планети, Всесвіту. Зароджувалося Космічне свідомість, а разом із й прагнення вийти за межі Планети і зв’язатися з «братами до снаги». Та хто знав, що духовна традиція Сходу, особливо Індії, у глибинах вже таїла давно цих «братів до снаги», які становили одухотворений, ще невідомий науці Космос. Духовні Вчителі, чи як вони самі себе називали — Старші брати людства, і було творцями разом з Оленою Іванівною Реріх книжок «Живої Етики», чи «Агни Йоги». У Індії Учителів називали Махатмами, чи Великими душами. Махатми були хіба що сутностями іншого світу. Їх якості й можливості відрізнялися від, їх спосіб життя мало був що життя звичайних мешканців планети. Вони носили дивні імена, які нагадували псевдоніми. Але вони були свої притулку, своя таємна історія. Вони крізь століття земного часу, осягаючи їхній смисл зовсім інакше, чому ми. Великі душі, можна стверджувати, перебували більш вищому щаблі космічної еволюції. Їх стояв колосальний досвід накопичень культури та духу. Вони мусили нескінченно мудрі, спілкувалися між собою в особливому, невідомому мові, говорили короткий і поетично. Їх фрази скидалися на афоризми, інколи ж звучали як вірші. Саме вони, Махатми, були тим Джерелом, про яку писала Олено Іванівно у листах до Рузвельту. І знання, укладені книгах «Живої Етики», були звідти ж. Людина — частка Космосу, які перебувають із ним постійному взаємодії. А сам Космос — це одухотворена складна енергетична структура, існуюча і розвиваючись відповідно до Великим законам, яким підпорядковане все, починаючи з першоклітини, несучою майбутнє життя, і закінчуючи гігантськими туманностями галактик. Цими законами визначається рух планет і зростання природних структур, зародження зірок і поведінку людини, розвиток Всесвіту роздивилися й особливості світі. Поза цих законів у Космосі нема нічого. У людському суспільстві також. Бо сама людина, як і весь одухотворений Космос і планета, де його живе, представляє всі таку ж енергетичну структуру. У цьому полягає суть єдності і різноманіття макрота мікрокосму. Матерія і його форми, свідомість, подих і розум людини — усе це енергетичні освіти. Сам Космос натхненний різноманітними якостями енергій. У основі космічної еволюції лежить енергетичний обмін найрізноманітніших рівнів і найрізноманітніших якостей. Цей постійний міна й головне двигуном еволюції. Складна енергетична система людини бере активну участь у тому процесі, і тому еволюція людства як виду матерію та енергії є космічної. Взаємодія людини з Космосом далеко ще не вичерпується лише посилкою космічних кораблів до інших світам, дослідженням Космосу науково чи пошуком у ньому «братів «до снаги». Головне у цій взаємодії у тому, що сама людина є невід'ємною частиною космічної енергетичної системи. Рівень осмислення цього положення, глибина розуміння Законів космічної енергетики, і практичне освоєння їх — становлять найважливіші моменти в розвитку людської свідомості, що є однією з головних чинників в еволюційному просуванні самої людини. Перехід більш високий виток нашого еволюційного розвитку вимагає розширення свідомості як. Людина мислячий, людина розумна ні бути пасивним об'єктом еволюції. Свідомість і перетворюють їх у суб'єкт цієї еволюції, активно яка впливає перебіг останньої, затримуючий її, що прискорює і навіть змінює цю еволюцію. Творці «Живої Етики» готували свідомість людства переломного ХХ століття до прийдешнім еволюційним перевантажень. Вони несли знання Великих законів Космосу й розуміння те, що ці Закони діють як поза нас, а й у нас самих. Вони наполягали на необхідності розуміння конкретних енергій й уміння ними користуватися. Будь-яке еволюційний просування починається зі зміни рівня енергетики, і появи нових видів енергій, таких, наприклад, як психічна. У книгах «Живої Етики» нам нагадують у тому, що матерія виявленої світу несе, відповідно до якості закладеною у ній енергетики, різноманітні форми, різне будову та різне якість. Ці форми утворюють цілі світи, які існують паралельно й пронизують одне одного. Енергетика людини також містить у собі ці світи чи можливість формування. Йдеться трьох світах, доступних нашому свідомості. Це насамперед, світ грубої фізичної матерії, потім тонкий світ із високий рівень енергетичних вібрацій і, нарешті, світ яка творить думки, чи «світ вогненний», де є високе напруга енергій і піддаються для нашого сприйняття найвищі її вібрації. Еволюційний синтез Космосу веде ці світи до зближення. Щось подібне має відбуватися у самому людині. Синтетичні зміни приведуть до нового співвідношенню духу, і інтелекту. Досягнення інтелекту XX століття зміняться більш посиленим розвитком духу. У синтезі духу, і інтелекту провідної ролі відіграватиме дух, а інтелект матиме нове, ще невідоме нам якість. У цьому вся неминуче зміні на вирішальній ролі, стверджують Вчителі, відіграватиме жіноче начала. Інакше кажучи, стану жінки планети, її фізичного, духовного, інтелектуального, емоційного рівня залежатиме подальше просування людства сходами космічної еволюції. Неухильне дотримання Великого космічного закону рівноваги почав, і навіть інших, як-от Закон космічної справедливості чи причинно-наслідкових зв’язків, Закон відповідності форм і енергій, Закон Ієрархії, чи підпорядкування нижчого вищому, Закон співробітництва Києва й Космічної громади тощо. буд. пробиває шлях через еволюційний коридор до нового витка, до вищому рівню свідомості, до нову епоху, до нового людству. Порушення цих законів кидає нашій інволюцію, бо еволюційна спіраль має рух як вгору, а й вниз. Бо кожне космічне явище чи структура, однак, тримається на протилежностях. Знання, повідомлені нам космічними Ієрархами, носили як познавательно-теоретический характер. Вони мали й практичного значення. Ось із цієї практики і розпочинається третя життя, чи, точніше, третій виток в життя Олени Іванівни Реріх. Цей виток був важким, жертовним і мученицьким. Суть його у тому, що вона добровільно взяла він відповідальність за майбутнє людства. Можливо, це твердження звучить фантастично. Але ті що їх знаємо думку і до імен яких звикли, робили чи саме, що вона? Вони несли нові театральні ідеї людству, створювали вчення, угадували і робили великі наукові відкриття. Їх спалювали на вогнищах, гинули від тортур та вмирали розп’яті на хрестах. Йдучи до небуття, вони залишали землі пломінь душі та покликом серця. Ці вогні в протягом тисячоліть утворили у темряві підсвічену ланцюжок, якими людство визначає свою шлях до вершин Духа. Великі подвижники, філософи, художники, вчені - вони були активними суб'єктами космічної еволюції, їх енергетика тримає у собі той еволюційний коридор, по якому ми рухаємося далі і від. Представляючи собою духовну Ієрархію Космосу, варті на високих щаблях космічної драбини Духа й у їх має, соотнесенное з еволюцією завдання. Вони в певні переломні епохи, якими міряється еволюція людства, і насичують її своєї енергетикою. Зазвичай, сучасники виявляють до них мало інтересу й щедро дарують їхньому майбутньому, анітрохи не переймаючись тих духовних втрати, що вони, сучасники, непомітно собі, несуть у цьому. На жаль, масштабність космічного творця пізнається краще на відстані. Олено Іванівно Реріх була однією з цих творців. Космічні Ієрархи, чи Махатми, називали її Матір'ю Агни Йоги, але лише за співробітництво у створенні книжок «Живої Етики». «Творчість настільки різноманітно, які можна стверджувати, що форми створюються стількома енергіями, скільки насыщающих їх потенціалів. Але творчість поділяється на видиме невидимий. Трансформація космічних форм, звісно, видимою у наслідках, але самий найвищий, напружений процес невидимий. Коли, пізнаючи важелі творчої мощі, ми можемо закликати невидимі вогні, тоді, звісно, стверджується вищий закон. Тому, стверджуючи Агни Йогу, Ми маємо у вигляді твердження мощі невидимою. Зв’язок між потенціалом духу, і його Світилом напружує дію, тому, коли центри напружуються, то потенціал вогню повідомляється з вогнем Світила. Так будемо пам’ятати Матір Агни Йоги. Потенціал духу великий!» І ще: «Хто ж буде трансмутировать дух людства? Скажімо: блискавка Духа Носія Вогню… Тобі, Співробітниця Космічних сил, Супутниця Сил Світу, Я заповідав блискавку духу. Тобі явлено право творити Космічним Мечем. Тобі дано Вогняне Серце — буде Світло блискавки Краси, — так, так, так! Я сказав». Недосвідченому читачу важко зрозуміти, що йдеться у цих двох фрагментах з «Живої Етики». Однак у них укладено найголовніше, те, що визначало третій виток життя Олени Іванівни Реріх. Ми нині знаємо, що космічна еволюція є процес енергетичний. Обмін між різними енергіями веде неминуче до підвищення енергетичного потенціалу на якомусь ділянці еволюційного коридору. Зміна рівня енергій спричиняє дію механізм еволюційного руху. Переломний XX століття виявилося свідком такого просування. Останнє, відповідно до Великому Закону рівноваги, супроводжується наближенням до Землі космічних енергій вищого напруження і вібрації. «Жива Етика» називає їх енергією Вогню. Пряме зіткнення високих і потужних енергій з нижчими можуть призвести до руйнівних наслідків. Тож у ланцюга енергетичного обміну утворені структури, які відіграють роль трансформаторів. Такий трансформатор є й у енергетиці самого людини. Це серце, чи, точніше, енергетичні центри серця. І воно оберігає інші центри людини від неадекватного і руйнівного впливу зовнішніх енергій. Рівень накопичуваних людиною енергій прямо пропорційний рівню її духу, і свідомості. Сукупність енергій окремих індивідуумів становить загальну енергетику людства. Склалося отже духовний розвій людства ХХ століття не відповідало рівню наближення енергії Вогню. Вона виявилася багато нижче цієї енергії. Необхідний був трансформатор, роль якого мала зіграти сутність з високим духом і свідомістю. Інакше кажучи, потрібен був Искупитель чи Рятівник, який би трансформував чи, як у «Живий Етиці», трансмутировал високі космічні енергії, необхідні людству для подальшого поступу, на більш низькі, відповідні його енергетичному потенціалу. У XX столітті така роль було відведено Олені Іванівні Реріх. Найтіснішим чином що з «трансформаторній» ланцюгом космічних Ієрархів, вона у самому важкому її ланці - між важким фізичним світом низьких енергій й цивілізованим світом високих форм матерію та енергій. Вона хіба що існувала одночасно у різних світах — «верхньому» і «нижньому», нагадуючи собою атланта, який «тримає небо на кам’яних плечах». Але в були тендітні, підвладні болів плечі земної жінки. Вчителі називали її Співробітницею Космічних сил. Це невидиме співробітництво відбувався за видимих нелегких умовах фізичного світу. У тих самих умовах формувалася її вища, третього порядку, енергетика, так звана вогненна. Її існування Землі було болісним, болючим, часом нестерпним. Вібрації космічних енергій викликали запалення її відкритих центрів. Виникали гострі, нестерпні біль у суглобах, горлі, серце. «Агни Йог, — в «Живий Етиці», — який пережив вогненне хрещення і вогненну трансмутацію, не перебуває більше в щільному тілі. Бо коли тіло пропускає вогненні струми, уся її сутність змінюється… Усі зростаючі вогненні явища, спрямовуючи дух в Вищі Світи, роблять сфери земні тяжкими. Запам’ятаємо, що тонке доступно лише тонкому, і вшануємо велику Матір Агни Иоги». Важкість земних сфер распинала її щодня на хресті страждань і головний біль. Але вона, спокутуючи низький рівень людської свідомості, який затулив що йде шлях до висот Духа, кликала у себе всіх, що ще міг рухатися. «Уперед, вперед, лише уперед і незважаючи», — писала вона у одному з листів. — Вона чула гучні розкоти Великого Наближення. Вона відчувала, як здригалися надра Землі в геологічних катаклізмах, як неспокій і розруха опановували цілими народами, як темрява і невігластво піднімали голову. У його серце земної жінки з'єднувалися хіба що два потоку. Один йшов згори, напружений тонкими і високими енергіями, інший піднімався знизу, наповнений земної вагою низьких людських пристрастей, кров’ю, жорстокістю, брехнею, неизжитыми тваринами інстинктами. Усе це, змішуючись, кипіло у її серці, як розпечений метал у доменної печі, щоб витекти потім золотим променистим сплавом, який наповнить Планету трансформованої нею енергією. Енергією нового еволюційного витка, енергією нової свідомості і високого духу. Уперед, вперед, лише вперед! У горизонту вивищувалась вершина, блискучу як сніг, а підступи до неї були захаращені брилами льоду людського нерозуміння, невір'я й лінощах. Вона вела вгору, захищаючи собою всіх, котрі ризикнули пуститися з ним, і тих, хто залишився там, внизу. Гостра біль прострілювала серце, і її часом задихалася. Коли Святославе Миколайовичу Реріх передавав нам спадщина своїх батьків, я наштовхнулася у одному з валіз на дуже багато таблеток строфантину. Вона пила їх, аби якось послабити біль у серці плюс можливість знову працювати. Її серце в моменти енергетичного напруги не належало їй. Це було серце земного людства, яке посилало енергію Землі в космічну безмежність, туди, де пульсував Космічний магніт, промені якого направлялися до нас, в глухе ще простір еволюції, і знову приймалися цим серцем. «Коли центри можуть полум’яно відбивати волю Космічного Магніту, тоді психодинамика духу з'єднує плани вищі з планетою» ««. Вона ж з'єднувала у собі ці плани — земні та вищі. Нова енергетика створює нове людство, чи ще одну його расу, як стверджує «Жива Етика». Енергетика Олени Іванівни грала у цьому найважливішу роль. «Прояв колекціонерства раси грунтується на духотворчестве. Олену Іванівну великою мірою обходило й турбувало постійне порушення закону рівноваги двох почав — чоловічого й основою жіночого. Вона справедливо вважала цей Закон однією з тоталітарного людського суспільства, впливає на всі боку своєї діяльності. Закон цей порушувався людьми. Обидва початку енергетично пов’язані нерозривно між собою. Гноблення однієї з них зумовлювало неповноцінною життя інше, позбавляло його необхідності для еволюційного просування енергії, обесценивало і збіднювала його. Протистояння почав підривало підвалини творчої енергії на планеті загалом. Потенціал космічної енергії жінки вдвічі перевищує чоловічої. Гноблення жінки знижує енергію людства, гальмує його еволюцію. «Не вказується чи причина всіх лих, яка зачепила планету і людство, саме у порушенні рівноваги між началами; рівноваги між чоловічим і жіночим підлогою? Космос тримається цих засадах, й у космічному побудові обидва початку однаково великі й необхідні, бо одне неспроможна існувати без іншого.» Олено Іванівно підтримувала рух за справжнє рівноправність жінок. «Прийдешня епоха, — стверджувала вона, — буде епохою як Великого Співпраці, а й епохою Жінки». Адже саме жінці дано встановити Велике рівновагу під час переходу більш високий еволюційний виток. Але жінка сама повинна усвідомлення своєї космічну можливість і перетворити їх у реальність. Вона має перейнятися неминучістю своєї місії. Олено Іванівно розглядала історію людства і сучасну дійсність із космічної погляду. Вона проклала шлях у нову філософію, а й продемонструвала майбутню методологію історії. Вона аналізувала цілі історичні періоди. То справді був анализ-провидение, аналіз- пророцтво. Пророцтва її збувалися, провидіння ми згадуємо нерідко в наші дні й розуміємо, як вона права. «Її життя в Гімалаях, — писали її сини в 1956 р. — було наповнене щоденним посиленим творчим працею. Усі годинник дня, навіть багато годин ночі присвячувалися цьому внутрішньому роблення. Важко собі уявити то напруга, якого вимагала цю роботу. Нам і всіх, хто близько із нею стикався, це духовне спілкування була ніби живим твердженням великих істин предвечной правди. Її життя горіло, як цілющої світильник, стверджуючи своїм прикладом існування іншого, прекрасного світу, усвідомлення якого поведе людство до нових досягнень, до нових открытиям».

«ЖИВА ЭТИКА»

Я хочу розповісти вам про книжки, які називаються 'Жива етика". Їх чотирнадцять томів, це синтез дуже цікавих сокровенних знань. Це просто оповідання про те, що ми є. Вчені замислювалися давно у тому, що ми таке, як ми дихаємо, як ми спимо, чому бачимо сни. Скажімо, чому наш серце протягом року перелопачує, перекачує з половиною мільйона літрів крові, причому у певному ритмі. Жоден насос неспроможна пропрацювати так навіть року. Чому думку нематеріальна раптом виявляється матеріальної? У насправді, її творить нейрон. А нейронна мережу нашому мозку у 1000 чотириста разів більше, ніж уся телефонна мережа земної кулі. Поки вимовить одну фразу, у вашій мозку станеться п’ятсот тисяч. Як ж личить отак? Що ми собою являємо? Відповіді для цієї і інші питання ви можете знайти у книгах Олени Реріх «Жива етика». Цими книжками користується увесь світ, але в нас було видано порівняно недавно, в 1991—1992 роках. У 1942 року Сталіну доповіли, що у одній із книжок написано отже Гітлер, Сталін, Дуче, Муссоліні- це представники Сатани, це одного кола, прийдуть корумпованої влади одночасно, і кров людська литиметься рікою. Сталін їх читав, наказав засудити видавців по 58 статті, як ідеалістів. Усі вони були растрелены. У 1942 року розстріляли останній людина, який вирішив чотирнадцять томів книжок перетворити на три томи для здобуття права книжки зробити зрозумілими масового читача. А. И. Клизовский написав «Основи світорозуміння нової доби». Ці книжки були у Америці. У 1942 році життя Олександр Іванович поплатився при цьому життям. То справді був остання людина, котрий знав. І відтоді, починаючи з 1942 року невідомо про книжки нічого. Ними користується Захід і Далекий Схід, і дуже прикро, що ми нічого про неї не знаємо. Американські, англійські, французькі, німецькі лікарі знають й використовують книжки під час лікування хворих. Ось одне простий випадок: ми всі дуже добре знаємо Євгена Леонова. Це був у Гамбурзі момент гастролей, з нею стався інфаркт. Спектакль було дуже складним. Леонов дуже уважно готували до нього, аж раптом хтось із акторів сказав, що він дуже просте обличчя, що з такою обличчям неможливо грати серйозні ролі. Він це був такого удару, що він стався інфаркт безпосередньо в сцені, через чотири дні - другий. 19 днів він був непритомний, поруч перебував син. Син добряче засмутився, це було важким горем: батько був у стані небуття. Тоді лікар, який лікував Леонова, сказав: «Припиніть думати погане, перестаньте тримати у голові чорні думки. Я дуже прошу!» Лікар почав вчити російську мову. Щодня він підходив до ліжка хворого, брав його з правицю і запитував: «Євген вами чуєте? Як ваші справи?» Я з тим за кілька днів, потім він заявив: «Тонке тіло його йде. Я дуже прошу! Вони повинні чути, що його життя кличе. Сідайте поруч і співайте, оскільки всі голоси лише на рівні губ, не почує. Їй треба співати, голос повинен литися. Можете співати?» Син сказав: «Але як можу співати у такому горі?» Лікар відповів: «Обов'язково. Ви повинні співати ви повинні розповідати йому про справи у Москві, у тому, що він відіграватиме своєї ролі. Співайте йому. Вони повинні чути, що таке життя кличе». Лікар викликав свої кошти дружину Леонова. Приїхала дружина, син виїхав у Мюнхен. І дружина заспівала. Перша пісня її була така, «Повертайся, я без тебе стільки днів». 19 днів поспіль вона співала їй усе, хоча було дуже досить складно. Лікар приходив через щогодини, брав за правицю і бачив, що людина непритомний починав чмокати губами, всміхатися. На 19 день Леонов відкрив очі, і лікар сказав: «Ми готові операції». Операцію зробили негайно. Леонову пересадили судини. Усі вчення про «Живий етики» залишила Олено Іванівно Реріх. Вона з чоловіком жило Індії долині Кулу. Це було що їх підозрювали в шпигунстві. Дорогою, в останній момент Трансгемолайской експедиції, вони потрапили до Шамбалу. Це місце, відбувається зв’язок Землі та Космосу, здійснюється безперервно. Це місце, де не відхиляється магнітна стрілка від осі. У ньому є енергетичний дозор, тобто. коли ви хочете пройти далі, ви просто більше не можете рухатися. Ніхто вас це не тримає, але можете ступити ані кроку, кінь неспроможна відірвати копита від Землі. Такі речі відбуваються й у горах Алтаю. Досить прикласти до скелі маленьку гілочку, і її раптом займається. Отже, вони оселилися в долині Кулу, і якось Олено Іванівно почула голос. Голос просив її: «Візьми перо, і запиши. Запиши Івана Стотисячного- народ, на яких майбутнє. Запиши і издай російською, бо дивовижно було перекручене вчення Христа перекладачами». На початку вона попросила, аби з нею поговорили індійські гуру, вона вирішила, що із нею в усіх гаразд. Вони поговорили, переглянули і сказали: «З вами всі у порядку. Візьміть ручку і запишіть». Писати довелося все життя. Отак було написано чотирнадцять томів. Усі вони були продиктовані. Своє авторство Олено Іванівно заперечує. Отже, там написано: «Мій учень зобов’язаний мати очей добрий. Треба в подвоєну скло розглядати все добре, й у в десять разів зменшувати явища недосконалості, бо залишитеся колишніми. Тисячі тіл наповнюють вулиці, але висвітлення її аур тьмяно, тому ставте вчинки невігластва людям в провину. Темних людей багато, потрібно вибачити, вони дух ледве намічено. Можна багато чого навчитися на перельотах журавлів, а можна багато б сприйняти як переліт до краю чудовий. Потрібно знати людей, а чи не розчулюватися масками. Вирушаючи до людям треба мати уявлення про нижчому свідомості. Кожен мислячий мусить уміти осягати мислення підлозі тваринного свідомості. Не слід нехтувати свідомістю найнижчого, навпаки потрібно запастися всієї винахідливістю, аби навіть у звіриному рику вловити звук людський. Пошуки міражу життя і полегшення її призводять до подвигу. Найважче це і є найкраще. Люди не бажають зрозуміти, що пошуки наполегливе вже пробуджує сильні енергії. Тому думати рушити до вузькому, віддамо перевагу широке початок!». Отак мудро написана вся книга. Отже, що ми собою являємо з книжок «Живий етики». Тіло, яку ми маємо — це лише оболонка, це шкірка, як пальто. У нашому тілі є тіло астральне, тіло ефірний і тіло тонке. Що є? Від хребта відходять маленькі отростки-окончания — остионы. Тонке тіло є довгу колбочку рівно по хребту (від мозку до куприка). Воно енергетично пов’язано абсолютно з усіма органами. Тут розміщено 49 біологічно активних зон, відповідних кожному органу. Тіло астральне виділяється в останній момент наркозу, тому ми впадаємо в транс. Тіло ефірний — це наші енергії, які розпадаються по смерті. Вони перебувають відразу під шкірою, під м’язовим шаром, тобто. виходить ми матрьошка: тіло фізичне, астральне, ефірний і тонке. Тонке тіло найважливішу, бо коли ми занедужуємо, спочатку занедужує воно, і потім хвороба перетворюється на фізичне тіло. Уся трагедія нашої медицини, мабуть у цьому, що вона вивчає «шкаралупу», скелет, м’язи, кров. Лікар, як пожежник: горить — тушу, укол- таблетка. На принципі, він має просто поглянути на хворого, дізнатися про неї щось, прожити з нею хоча б 20 хвилин її життя, зрозуміти, від що він захворів, дати їй рада. Але колись, а хворіємо ми оскільки багато порушуємо. У якій плані все порушуємо. Людина, який має високий духом, який живе нормально, щось порушуючи, енергія має форму дуже гарного завитка. Завиток чимось скидається на пір'їнку. Люди з низьким духом (жадины, сквернословы тощо.) енергія має форму щільного ядра. Цього не бачимо, бо астральний очей, третє зір, наша шишковидная заліза (зліва над бровою) не розвинена. Нам про цьому хто б каже, і з дитинства ми нею не користуємося. Люди, які мають є астральне зір, бачать весь наш внутрішньо, як зовнішнє. Вони цьому не дивуються, їм це норма життя. Ми це бачити поспіль не можемо, однак коли ми відчуваємо. На приклад, коли людина з поганою енергетикою дійшов вам, він мовчить. Але вам дуже обтяжує і працювати хочеться швидше його позбутися. З людиною, які мають високими енергіями, ви спілкуватися 24 години на добу, і він вам не набридне, він вам приємний. Спілкуючись з нею, ви отримуєте, енергетично заряджаєтеся. Ми, беручи енергію Космосу і Сонця. Енергію Космосу ми беремо лише вночі. Кожен людину, є енергетична щілину. Вона у районі черепа. У дітей дуже так важко заживає родничок. Це і енергетична щілину, лише зарубцевавшееся. У час, коли відправляють в наркоз, наше тонке тіло виділяється цю щілину разом із тілом астральним. Але є одна особливість, яку знали лікарі давнини: спочатку потрібно виділяти тонке тіло, потім навіяти людині лише на рівні мислення правильну думку й після цього братися до операції. Так робили лікарі Китаю, те роблять японці зараз. Треба зробити все, ніж зашкодити тонке тіло, бо після операції можуть статися непоправні речі. Вночі наше тонке тіло йде через енергетичну щілину. Воно літає зі швидкістю 16 000 км з. Якби він летіло, ми виглядали трупи: не відбувався обмін речовин. Перевірити це легко: у людини бодрствующего і сплячого цілком різний вагу. Повернення тонкого тіла приміром із 5 до 6 годині ранку. Воно повертається на думку. У цілому цей момент ми найнижча температура тіла, найнижче артеріальний тиск, саме рівне дихання, але ці нам корисно. Якщо вас випадково розбудять о 2-й годині ночі, ви, як чумної, можете стати, надіти шльопанці чи навіть вдарити разбудившего вас людини, потім лягти спати, але в таке ранок щось пам’ятати. Це означає, що тонкому тілу потрібен час, щоб повернутися, і уміститися в тіло. Відбувається за частки секунд. Днем ми беремо енергію Сонця. Отже, ми живемо, щось порушуючи у плані мислення. Виявляється, ми відрізняємося від усіх лише мисленням. Думка — це найвища енергія, думку діятися у мозку, та був йде. У Астральної чи Зоряною сфері вона має образами. Думка куди зникає, вона творить образ і записується в Магнітної книзі життя. Кожна людина має таку книжку. Нас не дивує, що, сидячи в кімнаті, ми включаємо приймач і ловимо майже всі радіостанції світу. Ось точно також у Астральну сферу йдуть мысли-образы. Усі, що мислить людина чи руйнує, чи створює його. Усі записується магнитно в просранстве. Наприклад, думку стрімкої злоби має вигляд блискавки червоного кольору, з гострими гачкуватими кутами. Ця думка прагнути виконати волю пославшего її, воно наздоганяє вас, але у вашому астральному тілі нічого немає, що відповідала б їй. Вона повертається назад бумерангом і може притягти у просторі тотожні думки і до смерті вразити людини, пославшего її. Таких випадків дуже багато привозять людей клініку, розкривають і виявляють нічого: ніякого течії хвороби, а людина мертвий. Про це треба знати й можуть бути відповідальних мислення. У організмі 49 органів, усі вони оточені енергіями, маленькими гарними завитками чи щільними. Кожен орган хіба що купається у тих енергії. Це і наше тонке тіло. Кожна людина має ауру. У залежність від якості мислення, в однієї вона дуже тьмяна, а й у іншого яскраво сяє. Ауру помітні внутрішнім очним зором. Філарет вбачає аури геть усіх людей. Хвороба наслідком, причина й інші. Причина — в брудному мисленні. Якщо ви порушуєте, у вас з’являється бумерангом назад. Нічого крім застуди у людини повинно бути, нічого. Решта це наслідок його життя: попередньої чи справжньої. Саме поняття «людина» свідчить сам за себе. «Чоло» — це дух, століття — це 100 років, «дух, приходячи у століттях» це і є людина. У книзі написано: «Ми назвати не одне життя. І смерть, що буває трохи більше стрижки волосся: «Це природно, як природно те, що дерево восени скидає листя. Наші енергії не можна вкласти зі світу, вони магнитною притягуються у певну сферу: як жили, туди, й притягаємося. У той важко було повірити, але у світі є маса незрозумілих речей. Важко пояснити явище Полтергейсту і ще. Так в момент смерті наша аура забирає енергетику всіх біологічно-активних зон чи наші тонке тіло й переходить у резервуар космічної енергії. Вихід тонкого тіла складає третю добу, тому не можна ховати близьких доти терміну, можна зашкодити тонке тіло. 36 годин рівно небіжчик чує усе, що говоримо, проте нічого зробити неспроможна, оскільки те, що обоняло, осязало, розмовляло, володіла тілом, розумом і мозком пішло. У тілі тонкому є тіло ментала. Воно зрошує наш мозок і від життя до життя накопичує і зберігає знання. Вчені б’ються над розгадкою таємниці мозку, а розгадка лише у тілі ментала. Наш мозок — це комп’ютер, в останній момент смерті він ставати просто зіпсованою машинкою, а тіло ментала йде. З життя жінок у життя воно накопичує знання і набутий приносить його з собою, тому одна людина від народження умненький і з нею обмаль треба займатися, іншому потрібно прожити довге життя, пройти довгий шлях, що його свідомість трохи розширилося. Професор В. Я. Шатунов сфотографував простір цвинтарі на токах високої частоти. Коли виявили плівку і зробив знімки, і науковці прийшли о жах: над могилами, як пуповина, висить тоненький промінець, у ньому висить астральне тіло. Коли знімки показували родичам, вони всі впізнавали своїх близьких. Астральне тіло висить над землею в розквіті рівно 2 метри 70 сантиметрів, не менше, ні більше. Воно висить рівно до 40 днів, потім яка- то невідома сила спалює цю павутинку і тіло несеться далі. Потім тіло астральне розпадається, а тіло тонке несеться до інших сфери. І коли родичі збираються на 40 днів, вони мають дати мертвому енергію для перельоту. Повинні горіти свічки, оскільки вогонь дає енергію. І треба не пити, і кричати, що «Петько був такий гарний! Нехай йому земля буде пухом!», оскільки цим ми прив’язуємо тіло до землі. Вам мусить бути одна думку: «Лети високо, лети далеко, служи людей у загальне добро: «Ніколи не можна кричати в останній момент смерть людини, оскільки цим ми теж прив’язуємо його до землі, зупиняємо його уходящее тонке тіло. Це найвищий егоїзм з нашого боку. Саме тоді людина півтори хвилини бачить життя негаразд, як і жив, бо як треба було прожити. Усі події миготять в зворотної послідовності. Він бачить дружину, яку боготворив, а вона у ліжку з іншим; він бачить дітей, яких обожнював, що б’ються за «ганчірки» і гроші; він бачить ворога, яку витратив 20 років життя, і стоїть у чудовому сяйві світла, це було б його і найкращим другом. У «Живий етики» у главі, що називається «Про піднятті ворога». Ворога треба любити, ворога треба плекати. Коли вас це не нападають, ви нуль без палиці. Тільки вороги несуть все найсвітліше. Друг каже, що з тобою всі у порядку, йди вперед, а ворог завжди каже: «Подивіться! Він також божевільний! Цієї ж не може!» Усі дивляться, виявляється, Земля крутиться. Люди не вмирають, ми народжуємося, вмираємо і знову приходимо на Землю. Якщо йду в 54, а мені здалося в 62 кармически, а люди літні дуже добре це відчувають. За підлогу року по смерті перестають йти енергії Космосу, людина прокидаючись, почувається не відпочилим. Він розуміє, і якщо він тонкий дух він каже своїх близьких: «Діти я скоро помру». І людина будь-коли помиляється. Отже, в 54, а мені здалося в 62, і мій смерть стала наслідком дуже серйозної уявної проступку. Я пішла раніше й до 62 років маю робота, робота лише у тілі ментала чи тілі думки. Три тижні, після смерті я починаю зчитувати думки всіх людей, які живуть Землі. Мені дозволяється допомогти лише подумки. Я посилаю вам цю думку, і це, раптом ідучи вулицею, визначаєте: ви сподівалися про один, і виникла ясна вродлива думку. Вам здається, що вона ваша, але, тим не менш, це рішення. Чому дозволяється допомогти з тонкого світу лише у останню мить? Інакше було б еволюції людини. Людина неспроможна жити на підказках все життя. Струни звучать тільки в натягнутою гітари. Світло саме лише у темному коридорі. Напруженість дій необхідна. Одна олімпійську чемпіонку розповідала: «Я щодня пробігаю 10 км. І що як поспішаю до мами, в мене закінчилися раніше лекції, і це поспішаю виїхати до Копыль. Але мої ноги стали дерев’яними, не можу йти. Не можу зрозуміти, що відбувається, бо в мене не хвора. Нарешті я натрапляю ногою на якийсь камінчик, спотикаюся, нога підвертається, і це падаю. Йде інший автобус, я підхоплююся до нього, і іде у інший бік. Звідти я телепаю до зупинки. Зла, як і сотні чортів, я приходжу у цю касу, купую квиток, а мій автобус хіба що пішов. Касирка заспокоює мене у відповідь, що через 20 хвилин йде додатковий. Я сідаю до нього усе ще зла, ми від'їжджаємо 40 км., мій автобус стоїть на друзки розбитий, поруч швидка, пожежна. Той годину ж ноги стали так само, все налагодилося». Деякі люди відчувають відчуття. Дж. Коллінз, американський письменник, випробувач літаків, мав випробувати в стрімкому пікіруванні бомбардувальник. Він сіл ввечері, написав новелу, розпочату але це написано зовсім не від кореспондентом, не продиктовано ніким, а написаний якомусь роді пілотом і письменником Дж. Коллинзом після смерті Леніна. Він написав її усе, що з нею станеться, написав, як і загине, і всі сталося точно так. Цю новелу можна почитати. У ФРН, Індії, Скандинавії проводилися опитування, і 75% людей кажуть, що з ними деякі речі вже неодноразово відбувалися. Повторюються події, люди приїжджають у міста, які дізнаються, хоча вперше відвідують його. З цих людей стверджують, що вони щось пам’ятають із минулого життя. Особливо це відбувається у дитинстві і юності. І це ним не здається, є ситуації, які вже колись були, які кармически повторюються. У Космосі є законом втілення, ніхто не порушує. Він скасували Константинопольським собором в 1553 року. І тоді мракобісся церкви спрацювало в погану бік. Але й люди віруючі, читають Біблію, що неспроможні зрозуміти деяких речей. На приклад, читаючи там: «Апостоли запитують у Христа: — Ми помрем? — Не помремо, але змінимося, — відповідає Христос — Так ти хочеш сказати, що Ілля вже прийшов у Землю? — Він давно прийшов. Просто ви його помітили, — сказав він і показав на

Іоанна Христителя. Та, читають це слово, ні із чим їх співвідносять. Не помремо, але змінимося. Отож згідно із законом втілення, бо всі в тонкому світі діють лише на думку людей, які живуть Землі, починається тяжіння моє до нашої планеті. Мені було піти в 62. У 62 рівно починається тяжіння: мене притягне на думку моя правнучка, моя онука, то, можливо, цілком чужій людина. Бо добре помыслит. Я були досить високі енергії, і я з цього хорошу думку поспішаю бігом. Скажімо, тим часом з цією молодою дівчина дуже любить хлопця. Вона йде до нього в побачення, готова обійняти увесь світ, і її гаразд мислить. Якщо вона подумає про людину, які перебувають дуже далека, він відразу ж їй зателефонує. Не телепатія, часом буває, так передається стан справжньому коханні, вони викликають і кличе. У книжка пише, що вище любові до жінки, до дитини, до роботи, до людей щось буває. Тільки любов творить цей світ і творить це життя. Отже, я люблю, і весілля відбулася, і зачаття сталося. Втім, яка сила оживляє дитини? Дитина проходить кілька стадій розвитку: крапелька крові, потім травинка, потім лягушоночек, потім людина. Втім, яка сила робить її живим в 22 тижня? Адже за ідеї воно розвивається, і ніжки, і ручки виростають. Чому ж Україні серце починає в нього битися лише у 22 тижня, а доти немає? Чому кошеня, порося, теля, козеня відразу ж потрапити, чому людина? У вашій книзі написано просто: «Я притянулась, зачаття вже сталося. Рівно 22 тижня я — не відходжу від цього жінки і крок. Діти любові не знищуються. Я вишу в неї на плечі: вона у льох, і це з ним, вона у воду, я поруч, куди йду. У 22 тижня рівно я входжу в енергетичну щілину матері та в енергетичну щілину дитини, він вдаряє життям саме ногою — і є життя. Отак здійснюється найпотаємніше — повернення тому. Я подарую їй власне тіло, свою усмішку, власне обличчя, вміння рухатися. Хто всередині має значення, я цього знаю». Ми не знаємо, які прийшли прожити ще одне життя в Землі. Вона завжди робитиме усі клопоти з кармическим умовам свого життя. І який ми хотів переламати щось у житті, ми однак нічого не вийде. Дитина — це гість у домі, це світильник, що дається нам для зберігання. Ми повинні його виховати і випустити у життя. До семирічного віку дух остаточно втілюється у дитини, сьомої років пов’язаний із Астралом, і він бачить всіх астральних сутностей. Тому до 7 років може плакати, сильно лякатися, сидіти під столом і говорити: «Мама, тато, бабуся, що дуже боюся». Наше справу і завдання сказати йому: «Не бійся, у тому світі нічого немає, чого можна боятися». Та найголовніше — це ознайомитися з чистотою приміщення. Він повинен бути проветрено, і де утримуються за абсолютним порядку. Чому? Оскільки не бачить тонкий світ, вона повинна лише щось запам’ятав. Частина дітей і каже: «Знаєш, мама, коли був великий, я робив отако: «Деякі матері після цього наводять своїх дітей до психіатра. А лише у цьому, що вона — високий подих і де- що пам’ятає. Але дітей слід уважно стежити, т.к. вони приходять щось викоренити. Якщо бачите, що вона засунув ручку до торби і спритно щось звідти витягнув, вона прийшла викоренити злодійство. Допоможіть їй! Не засуджуйте, не лайте, не бийте, допоможіть тихенько, непомітно, окуратно, і він зживе цю рису. Якщо він бреше, то треба допомогти йому позбутися від цього якості. Інакше далі почнуться помилки, карма почне стукати точнісінько вчасно. Якщо, приміром, у тому життя, що її прожила, вбила, ограбувала чи згвалтував когось, отже, у наступному життя буду лише інвалідом. Оце й уся карма, і допомогти ніхто неспроможна. Чим страшніше було злочин, тим страшніше я інвалід. Чому така відбувається? Усі душі злочинців притягуються до сфери, що називається Камалока, найближча до Землі. Вбивці, злодії і ґвалтівники мають дуже щільні енергії, і після смерті на 42−43 день вони втілюються. Це потрібно тільки з ними, причому, насильно. Отже, Камалока, куди притянулись все низькі духом, із якими вам дуже тоскно й нудно, перенаселена. Вони літають у землі, та його те й бачать діти. Вона має дуже неприємний вид. Вони нишпорять землею в пошуках розкладання енергії і запахів. Бо тіла немає, а дуже хочеться випити. Людині, який пив Землі, в Камалоке хочеться вдесятеро сильніше. Що й казати важливо задля камалочников чи астральщиков? Їх відлякують троянди, оскільки троянди — це найвища вогненна енергія. Їх садять біля храмів, і камалочники бояться їх, як вогню. Решта квіти мають трав’янистий стебло, вони розкладаються у питній воді, по тому, як ви вже зрізали квітка, він перетворюється на трупик. Отож такий запах і приковує астральщиков. І навіть уявляєте, скільки їх там кружляє. Якщо кошик для сміття так важко виноситься, якщо зібралося багато брудної постелі, то вони також там. Їх приваблює цей запах. Ми існуємо, і ми здається, що ми геть одні, а дитина сьомої років бачить камалочников і його дуже страшно. Слід зазначити, що кров приваблює цих сутностей найшвидше. Вони також злітаються на запах м’яса, оскільки м’ясо — це, передусім, труп. Так написаний книзі. Будь-яке тварина знає що і годину свого вбивства. Коли, скажімо, корову прив’язують ланцюгами, і її пливе над рогами і копитами своїх колег до страти, з участю неї проступають величезні сльози. Саме тоді в неї виділяється адреналін до крові, і кров перетворюється на киплячий, вируючий потік. Що й казати роблять камалочники? Щоб надати землю через народження дитини, потрібно притянуться до сфери Гичевана, потрібно викоренити свої щільні енергії. А це, яким Землі щось хотілося робити, тому працювати не хочеться. Залишається одне: магнитною притянуться до сфери Землі та по нашому мисленню вибирати в кого ввійти, та яким тілом володіти. У церковної літературі це і називається біси, у науковій — одержимість. Потому, як камалочник вселився, в людини сповільнюється мова, вона може дивитися очі іншим. Людина, загалом- то ми не винен, оскільки оболонкою, власне, керує інший дух. Чому астральщик так робить? Оскільки йому потрібно зробити щось погане, із кимось расщитаться. За статистикою Землі живуть 1 млн. 385 тис. людей психічно не здорових, це з одержанием. Завдання лікаря — мати дуже високі енергії і видобувати «гостей» як пробки від шампанського. Лікар ж прописує ліки, яке купирует волю людину ще більше, і творча людина досі у психіатричної клініці роками, десятиліттями. По суті, потрібно витягти одержание. Одержатель має неприємного запаху, він відлякує людей цим запахом. Якщо вже ви зустрінете таку людину, ви відразу ж почуєте запах фекалій, каналізації, чогось гнилого. Він то, можливо добре одягненим, і користуватися французькими духами, але вам він пахне трупом. Астральний запах виділили і американські психіатри, вони знають, що це таке, і з хворими психічно вони працюють Агни Йоги. Вони допомагають людям. Але є одна складність: 3 роки чи тисячу днів одержатель буде поруч і намагатиметься знову ввійти у людини. Як це відбувається? У час гніву наша аура зникає, вона ніби заморожується. Наша енергетична щілину нічим не захищена, вхід вільний. Саме тому зайве гніватися, не можна дратуватися. Треба подумати колись, бо до завжди рідне повертається. Хірурги США іноді роблять операції через очей, т.к. одержатель іноді поселяється у тілі ментала, і це руйнується. Та можна допомогти лише людей із високим духом, яким треба лише трохи допомогти. Існує питання: Як позбутися карми? Від закону про причини і наслідків взагалі позбуваються. Що сіємо, те й пожинаємо. Але є лише одне шлях — духовне зростання, розширення свідомості, правильне мислення. Це найбільш складний шлях, оскільки найскладніше — це перемогти себе. Наведу потішний приклад. Якщо, скажімо, воюю із будь-яким колективом. Воюю і воюю, не даю їм спокою. Наступного втіленні вони всі енергетично, вибрационно притягнуться саме до мене, й у втіленні давитимуть мене. Якщо у 40-річному віці ображаю сліпої людини, зробив у 40 років можу осліпнути сама, за умови що я — не піднялася однією сходинку вище від і усвідомила щось. Якщо ненавиділа свою свекруха. Наступного втіленні живу добре, але в мене одружуються сини, і мені невістки віддають усе те рідне. Є речі важко поясненні, є речі важко поясненні себто шлюбу. Звідки раптом з’являється голос геному? Чому через 400 км. їду саме у це місто, саме цей що і зустрічаю людини, що стає моїм чоловіком. Я нею подивилася одного разу, і це ж без нього не існую. Просто в різних втіленнях я проживаю життя чоловічу і жіночу. Дух немає статі, підлогу — це її справа форми, справа батьків. Тому стверджувати, що дурніші чоловіків просто безглуздо. Кілька слів про щодо Ада. Ада немає. Він придуманий церковниками, хто б кипить десь так собі в смолі. Я плачу на в подальшому житті, за усе, що роблю у цій. Інші тіла люди, але ці ті самі люди. 50% людей, написаний книзі, живуть Землі одним і тієї ж, 50% нових, з якими пов’язуємо свої кармічні вузли. Коли ви є найближчі друзі, із якими вам дуже добре, і це кажете, що це друг вам дорожче родича. Можете можна не сумніватися — це ваш родич у цьому втіленні. Отже, я проходжу 400 км., і зустрічаю чоловіка. Що це таке? Це отже, що попереднє втілення я жила чоловічу життя, і це завжди буду шукати саме ту половинку, що була моїм супутником. Плюс і мінус позначають хрест, чоловіче, і жіноче начала, це розгорнутий куб, символ вічності у житті. Кожен людини над головою є аура, з району оплечий як і випромінюється енергія. Вона має форму дуже гарного ікса сріблястого кольору. Якщо сфотографувати людини у токах високої частоти, цей хрест нагадує крила позаду. Насправді це наша енергія. У кожної людини є нетлінний документ — сховище інформації про колишніх життя. Його мушу втопити, не спалити, він вічно на нас. Наше серце — це найбільш головний орган, це верховний суддя. Іноді зайве слухати свій розум, оскільки у мізках то, можливо інсинуація (камалочники можуть нашіптувати). Завжди намагайтеся слухати своє серце. Люди, які роблять загальне добро, котрі знають, що таке допомогу ближньому, що таке чуже горі, серце не болить. Нині ж потрібно розповісти про деяких закономірності, які у книгах. Отож, землетрусу, виверження вулканів є плід і результати людського мислення. Вам скажуть вчені, землетрусу — рух тектонічних платформ. Проте, які платформи в Якутії, в якому було бувають землетрусу. Чому і чому? Землетруси є сила підземного вогню. Воно починається під впливом сил космічних і потрапляє лише туди, де низька температура людського духу. Якщо ви хоч не вірите, то перегляньте літопис землетрусів, покопайтеся і з’ясуйте, що там — люди, і це зрозумієте. У це важко повірити, але побачиш все на власні очі ставати страшно. У вашій книзі написано: «Це жорстоко, але Земля шукає собі у цьому самому місці більш угодні тіла. «Причому, при кожному землетрус є попередження й задовго, але впевнено ми, на жаль, сліпі, глухими, німі. У «Живий етики» пояснюється, що потрібно вивчати напруга теверических струмів Землі, вивчати повадки тварин, поведінка людей. У Греції по «Живий етики» працює лабораторія учених, створили станцію автоматичного спостереження, на якої вивчається напруга цих струмів. Максимальна точність передбачених ними землетрусів становить 92%. Вони передбачили землетрусу у Спетаке і Линокане, але у це складно вірилося, і ніяких заходів не зробили. Про ці книгах бажано дуже довго. Про неї треба знати. Зараз ми не визнаємо єдність чотирьох світів, щось змінитися. Фізики будуть доводити усе, пов’язане з біологією абсурдно, математики заперечать закони філософії. Зараз ми будемо розділятися в знаннях, щось пропускатимуть, оскільки у людини усе зав’язано до одного вузлик, і розв’язувати не можна, не можна одне відокремлювати від іншого, усе взаємозалежне. Основна сутність нашого буття полягає у вмінні добротворенню ближньому. Хороша людина повинен приходити до поганого і часом допомагати. Треба вміти забирати холодну енергію, гарячу й дуже теплу йому давати. Зараз ми думати так надходити, ми страждати, і особливо будемо страждати раковими захворюваннями. Причина раку — втрата нею вогненних енергій, залишаються лише холодні, що й починають руйнувати організм. СНІД — це теж хвороба бездуховного порядку. У «Живий етики» передбачено, що вона переслідуватиме людей. Це вірус, який ідеологічно обробляти клітину, впроваджуватися у організм, ідеологічно обробляти, що гаразд і руйнувати імунну систему. Ось про це понаписувано в 1937 року. У американському місті Аппалачи, курортне містечко у штаті Флорида, де всі, у принципі, все займаються перелюбством, а СНІДу немає. Хіба це пояснюється. У місті вже протягом чотирьох століть існує православний монастир. Дзенькіт дзвонів, піснеспіви привертають до всі вібрації Космосу. Тому Москва, яка знала більш 600 Церков та храмів, колись не знала ні ГРВІ, ні ГРЗ. У космічних вібраціях в останній момент богослужіння гинуть туберкульоз, вірус СНІД і т.д. У книжка пише, що вище має бути, у серце, на кшталт. Ніколи Бог не у цьому темному розі, у якому ви повісили ікону. Той мертвий Бог, якого придумали люди й не існує. А існує зване Біле братство, де працюють у поту всі ті, хто закінчив земний шлях, зжив свою карму. Там і Будда, і Христос, і Сергій Радонєжський, навіть дуже багато високих духів. Коли треба вони приходять на Землю, що допомогти людям. Уся життя тонкому тілі існує на таких планетах, як Венера, Уран, Нептун. Тільки Меркурій і Місяць не заселені. Місяць подарувала життя Землі, по тому як закінчила свою еволюцію. Місяць — це труп, але труп не загиблий, і її трохи жорстоко мстить Землі. Вона забирає енергетику Землі, і, народжені під сузір'ям Місяця, в останній момент повні відчувають деяке її вплив. На місяць дуже бурхливо зростає трава на цвинтарях. Хворий, який пережив операцію у період, дуже важко відновлює свої сили. Я хотіла б розповісти ще одну книзі - це книга Моуди «Життя після смерті». Моуди не учений, він був реаниматологом з великим стажем, він рятував людей стані клінічної смерті. Свою книгу Марадона не придумував, не коментував, він записав на плівку розповіді людей, які поверталися зі стану клінічної смерті. Усі низькі духом провалюються в несвідоме стан, високий духом людина добре пам’ятає, як літає, куди летить, як летить, і всі абсолютно чесно розповідає. Моуди доводилося рятувати людей Італії, в Угорщини та в інших країнах, і всіма мовами світу, він чув і той ж розповідь. Скажімо, жінка, вмираюча під час пологів, лежать у калюжі власної крові й чує, як плаче її власна дитина, нічого неспроможна зробити. Вона розповідає: «Я стаю на п'єдесталі пошани над своїм тілом, Я бачу все. Лікар махнули остаточно рукою, і пішов писати історію хвороби. Мені немає обтяжує, не боляче, мене хвилює лише дитина, який кричить. Входить якийсь лікар, який починає бити мене по щоках. Я дуже хочу сказати йому, що не мучив моє тіло. Я подлетаю, але мене вбачає. До того ж влітає ціла бригада медиків. Усі говорять: «Ви що ж ви, така молода!». Тут лікар запитує: «Ви ж розуміли, що кажуть?» Ні, доктор. Саме тоді я починаю розуміти, що розумію думки. А далі мені ставати дуже обтяжує і самотньо, оскільки ця бригада починає робити щось із моїм тілом. Я дуже хочу сховати руки, але де вони проходять крізь мене, і це розумію, що вони мене не бачать. Тоді я б дивлюся під стелю родильного залу і бачу бабусю, котра померла 8 років як розв’язано. Вона промовив: «Перестань хвилюватися. Тобі рано. Входь в своє тіло назад». Я однаково хвилююся і бачу подругу, разом із якої сиділа по одній партою 4 року, вона мені говорить те саме саме. Саме тоді якийсь лікар встромляє в розетку дефебрилятор, розряд у серце, і якщо якась невідома сила втягує моїй моє тіло. Починається біль. Мене повертають до життя». Усі, хто топився, горів, потрапляв в аварії, все розкажуть те й теж. До речі, всі, хто кінчає життя самогубством, роблять це не своїй волі. Одержатели змушують її це зробити. Життя — саме дороге скарб, і тут жоден нормальна людина погодиться з нею розлучитися. Існує карма партії, держави, окремої особи і окремого народу. Усі люди, які вирушають на тонкий світ до изжития їх карми, на приклад в 1929, 1937 роках, втілюються у визначений годину. Частина, яка катувала людей колись, втілили в хлопців, хто був притягнуті до Афганістану, приміром. Невипадково вони потрапили до полон. Якщо ненавиджу євреїв у житті, то наступній лише єврейкою, я пройду всі заставки шляху. Ми можемо втілюватимуть у різних країнах. Це можна відчути у тій мови, який «Нам «дається». Одному італійський, як рідну, можете не сумніватися, колись ви жили, в Італії. Хтось легко вивчив французький, німецький, іспанський, інший неспроможна вивчити ніякої. Він бував ніде. Про те, що таке «інопланетяни» як і розповідається у книжках «Жива етика». Вони відвідували нашу Землю і 400 років як розв’язано, і всі відбувалося точно адже й зараз. То що таке інопланетяни? Усе це сутності дуже темного світу. Навіщо вони приходять на Землю? Що б залякати нас, відвернути від духовності, оскільки вони можуть без нас існувати. Вони можуть проявитися світінням, стукотом тощо. Усі НЛО з’являються приблизно від 2 до 3 годин ночі, все бачать світіння лише вночі, і ніхто бачив днем. Кого вибирають? Дітей і підлітків, які мають несформоване тощо мислення, і старих. Вони лякають нас світінням, людина завмирає зі страху. Щойно людина злякався, аура розчинилася. Астральщики виділяють тіло ментала через енергетичну щілину і проектують у ньому голограму. Людина після цього бачить НЛО, бачить сферу, руки, ноги, щось велика й нерозбірливе. Як це з’являється, і зникає, т. е. розчиняється в диму. Якщо людина скосить очі убік й подивиться бічним зором НЛО відразу ж розчинитися, голограма проектується прямо поперед очі. Кілька слів про з цього приводу голограм. На приклад, Менделєєв побачив свою таблицю в тонкому світі, йому допомогли високі сутності, оскільки людина ішов до цього, відкривав. Дуже багатьом ученим допомагають. Роботи Леонардо Так Вінчі навіть підписані дзеркальному зображенні. Він сюжети бачив уві сні, підхоплювався, хапав пензель, папір і писав. Його запитували: «Ти можеш хоч підписатися нормально?», і відповідав, і що може, оскільки побачив. Отже, НЛО немає, це результат роботи темних духів. До останнього короткий час вони дуже пожвавилися, тому що ми пішли до світла, почали щось розуміти, ми зруйнували той ілюзорний світ, яка існувала і пішли вверх.

ВИСНОВОК. Унікальний досвід Олени Іванівни посідає особливе місце розуміння нами Великих космічних законів. Її досвід співвідноситися із досвідом найбільших духовних Учителів нашої планети, які просували духовно-культурну еволюцію людства до безмежному сходженню й удосконаленню. Інакше кажучи, Олено Іванівно залишила нам як серію книжок «Живий етики», які розкривають суть космічної еволюції, але він обдарувала б нас і космічним досвідом земного людини, суб'єкта цієї еволюції, здатного проводити її хід подій і допомагати іншим. Особливо тією, хто почув поклику Космічної Безмежності. «Але як зазначено — стане видимим Невидиме і ми у житті готові прийняти хрещення вогненне, тому усмотрим значення досвіду, досконалого Матір'ю Агни Йоги, виходячи піти з життя. Від перших просторових іскор крізь ці вогні до Самахди, вона залишить записи, які ляжуть порогом Нового Мира».

Бійтеся, коли спокійне почне рухатися, коли посіяні вітри звернуться в бурю. Коли мова людей наповнитися безглуздими словами.

Страшитеся, як у землі скарбами поховають люди свої богатства.

Бійтеся, коли вважатимуть сохранными скарби лише з тілі своєму. Бійтеся, коли біля зберуться натовпу. Коли забудуть про знанні, і з радістю зруйнують упізнане раніше. І легко виконають загрози. Коли не буде записати знання ваше. Коли листи писань стануть неміцними, а слова злими. О, сусіди мои!

Ви влаштувалися погано. Ви дедалі скасували. Ніякої таємниці далі справжнього! І з сумою нещастя ви пішли ходити і завойовувати світ. Ваша безумство назвало саму потворну жінку: желанная!

Маленькі танцюючі хитрецы!

Ви готові втопити себе у танце.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой