Преподобный Максим Грек

Тип работы:
Реферат
Предмет:
Религия і мифология


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Преподобный Максим Грек

Перевезенцев З. У.

Преподобный Максим Грек (у світі Михайло Триволис) (прибл. 1475−1556) походив із аристократичної грецької сім'ї та народився р. Арте у західній частині Греції. Як встановив І. Денисов, світське ім'я Максима — Михайло Триволис. Наприкінці XV століття він переїхав до Італію, де була близько знайомий із багатьма відомими діячами італійського Відродження. Проте ідеї гуманізму їх захопили, навпаки, найбільше вразити нього справили проповіді католицького проповідника Дж. Савонароли. Можливо, під їх впливом Михайло поселяється в домініканському монастирі Сан-Марко з наміром постригтися в ченці. Але й католицька трактування Христового вчення не знаходить відкликання у душі. У 1504 року він вирушає на Афон, де повертається у православ’я та приймає постриг в грецькому Ватопедском монастирі під назвою Максима.

В 1518 року, на запит великого московського князя Василя III, Максим приїжджає до Москви ролі перекладача. Ось він поселяється в Чудовом монастирі в Кремлі й перекладає Тлумачного Апостола і Тлумачної Псалтири. Перше короткий час він не володів слов’янським мовою, і у допомогу йому були додані перекладачі Посольського наказу Дмитро Герасимов і Власий. Максим перекладав тексти із грецької на латину усно, та був вже його російські помічники робили письмові переклади з латини на слов’янську мову.

В початку 20-х Максим закінчує доручену йому роботи й просить дозволу повернутися в Афон. Проте дозволу дано, але доручають нові переклади і виправлення інших книжок. У ці ж рік він зближується з Вассианом Патрикеевым і активна бере участь у внутріцерковного і внутрішньополітичної полеміці між «некористолюбцями «і «иосифлянами ».

В 1525 року, обвинувачуваний у єресі і навіть зраді, Максим Грек був і заточений в Иосифо-Волоколамский монастир, де утримувався у найтяжких умовах при цілковиту заборону на літературну діяльність.

В принципі, більшість обвинувачень були несправедливими. «Зрада «зводилася до того що, що Максим Грек спілкувався з Москві з турецьким послом. «Єретичні «фрази, характерні для деяких переведених їм текстах, теж було цілком можна пояснити. З одного боку, Максим ще опанував у повній мері слов’янським мовою, чому вирували різні непорозуміння. З іншого боку, він, вихований на кшталт традиційного візантійського (грецького) православ’я, знайшов у слов’янських книгах багато невідповідності візантійської ортодоксії. Отже, і українське православне віровчення, внаслідок багатовікового самостійного розвитку, до XVI віці вже суттєво відрізнявся від грецького. А спроби Максима Грека ліквідувати ці невідповідності зустріли Російської Церквою і російськими світськими владою, як замах на православні догмати і незалежність Росії. Між іншим, у тому полягала одне з причин небажання випускати Максима із Росії, — він просто дуже багато дізнався. Отже, влади побоювалися, що, повернувшись на Афон, Максим Грек міг спричинити формування негативного ставлення до Росії в усьому православному світі.

Кстати, певні зміни в встановлених канонах богослужіння взагалі Русі сприймалися ніяк не. Лише XVII столітті, при патріархові Никоні, слов’янські книжки буде приведено у відповідність із грецькими. Але це знову обернеться трагедією, сьогодні вже загальноросійської - розколом Російської Церкви.

В 1531 року Максим Грек засудили вдруге, сьогодні вже разом із Вассианом Патрикеевым, причому до старим обвинуваченням додалися звинувачення у чарування й чорнокнижництві, соціальній та нестяжательстве і непочитании російських монахов-чудотворцев, чиї обителі володіли землями. За суттю, лише обвинувачення в «нестяжательстве «мало під собою грунт — Максим Грек у самому справі розмовляв і писав про корисність «нестяжания «. А його співробітництво з Вассианом Патрикеевым послужило поживою для «иосифлянского «керівництва церкві і, передусім, для митрополита Данила, ще одним свідченням «провини «Максима Грека.

Церковный суд визнав його винним за всіма пунктами, але умови покарання пом’якшили, — він було переведено в Тверській Отроч монастир. У 40-і роки, після скинення митрополита Данила, Максиму Греку навіть повернули частину його архіву, конфіскованого іще за першому арешт, і він розпочав складання зборів своїх творів.

В 1547—1548 рр., при новому государі Івана IV, після багаторазового заступництва всесвітніх патріархів (олександрійського і константинопольського) і, певне, нових радників царя з «Вибраною ради », Максима Грека було переведено до Троице-Сергиев монастир. Проте остаточного свого звільнення він і домігся.

Творческое спадщина Максима Грека більш як широке — сьогодні відоме понад 150 його творів. Насамперед, Максим Грек прославився як перекладач. Він здійснив нові переклади Тлумачної Псалтири, Тлумачного Апостола, окремих книжок Священного Письма і тлумачення ними. З святоотецькій літератури — окремі праці Іоанна Златоуста, Василя Великого, Григорія Богослова. З іншого боку, — фрагменти з візантійської енциклопедії X століття Лексикону «Свиды ».

Как самостійний православний мислитель, Максим Грек є автором великого числа різних творів. Але, на жаль, його творчості ще на свого докладного дослідження. Лише у минулому столітті в Казані двічі виходило тритомне збори його творів, проте, він відповідає науковим вимогам. Останні ж таки роки видано лише окремі твори Максима Грека.

В на відміну від більшості своїх російських сучасників, Максим Грек отримав систематичне філософське, богословська і філологічну освіту. Знання мов дозволило йому читати в першотвори праці античних філософів, у тому числі він понад всього почитав Платона, Сократа або Ньютона. З святоотецькій літератури, він зазначав твори Аврелія Августина і особливо, Іоанна Дамаскина, якого називав «Дамасково сонце ».

Конечно ж, рівень добробуту й глибина знань, широта кругозору, систематичність мислення високо піднімали Максима Грека правді в очі оточуючих. Тому він користувався великим авторитетом під час вирішення різних релігійно-філософських питань.

Вообще, Максим Грек високо оцінював значення філософії: «Філософія без приниження є річ дуже шанована і воістину божественна… «. Проте, слідуючи давньої святоотецькій традиції, наголошував двоїсту природу філософії. З одного боку, філософія «Бога і правді Його засновником і усепроникаючому незбагненне промислі Його прилежнейше розповідає… «. З іншого, — філософія «в повному обсязі осягає, оскільки причастилася божественному натхнення, як Божии пророки «. Тому Максим Грек поділяє філософію на «внутрішню «і «зовнішню ».

Первая безпосередньо з православним богослов’ям, друга — це західноєвропейська католицька схоластика, і навіть світська, найчастіше язичницька мудрість. І якщо перемоги «внутрішню «філософію, що веде до пізнання Бога, Максим Грек визнає повністю, то «зовнішня «філософія, з його думці, можна використовувати лише обмежених межах. Адже, з його переконання, католики-схоласты, «філософією суєтного приваблювання смущаемые », християнське богослов’я «підганяють до аристотелевскому вченню «і тим самим, «відходять від божественного закону «. Отже, «зовнішня «філософія придатна тільки в «виробленні правильно говорити «і «виправленню мислення ».

" Внутрішня «ж філософія «цнотливість та мудрість, та покірливості вихваляє, і інше добре прикрасу вдачі як закон вважає, і Порядок у суспільстві найкращий встановлює, у цілому кажучи, будь-яку чеснота і благодать у житті вводить «. Людина, хто оволодів мудрістю «внутрішньої «філософії стає прикладом інших: «Із такими грошима личить спілкуватися і ми постійно, як і благочестя наставниками, від нього збираючи краще й то, що сприяє нашому благочестю «. Понад те, роль істинного мудреца-философа настільки висока у суспільстві, що Максим Грек писав: «Більше мені здається у житті творить благо філософ чоловік, ніж цар справедливий ».

Вполне природно, що найважливіший світоглядний питання, котре непокоїло Максима Грека, випливав із християнського віровчення — як врятуватися? Що зробити людині в земного життя, щоб заслужити посмертного порятунку та вічної життя?

В своїх відповідях це питання Максим Грек цілком традиційний. Сенс людського життя вона бачила у цьому, щоб кожна людина має всіляко захищати себе від спокус, кріпити волю і, розвивати свої моральні гідності. Символ цілісності людини — його серці, у якому Господь закладає моральні закони. Саме моральні зусилля дозволяють «думку від плоті обуздати », тобто. перемогти «плотські спокуси «. Моральна чистота безпосередньо з «чистотою розуму », саме «розум », на переконання Максима Грека, є «керманичем душі «, і допомагає душі уникати «приваблювання «» суєтним мудрствованием плотолюбцев ».

Чистота серця й розуму дозволяють людині пізнати євангельську любов, яка «понад усе «. Ідея любові займає найважливіше місце у світорозумінні Максима Грека. Він неодноразово свідчить, найголовніше в людини — це «дарований Богом дар досконалої любові до Всевишньому і до ближніх своїм, з якою з'єднана Богом прикрашена і Богом створена милість всім потребують милості і допомоги «. У одному із послань він писав: «І адже яка й всією душею… любові зажадав… «

Как видно, у головних релігійно-філософських установках Максим Грек був близьким до «нестяжателям «. Близькими були їхніми розуміння й самого «нестяжания «- Максим неодноразово писав у тому, що монастирі не повинні володіти власністю, бо володіння багатством заважає ченцям уникати мирської суєти та, цим, виконувати свій чернечий подвиг. Інакше висловлюючись, у трактуванні Максима Грека, «нестяжание «- обов’язкова умова істинного служіння Господу. Кілька разів у про свої твори він повторює слова апостола Павла у тому, що «корінь всіх злих грошолюбство… «. І він закликає всіх «жити нестяжанием «. Адже душа. Поневолена «стягуванням «» загоряється люттю «. І навпаки, душа укрощается «нищетою останньої «і «нестяжательским житієм ».

Соблюдение істинності православного віровчення — це взагалі одне з головних тим Максима Грека. Саме тому багато місце у його творчості займають праці, спрямовані проти латинян, схоластичної філософії, астрології тощо. Один із робіт — «Про фортуні «- присвячена критиці протестантського і гуманістичного розуміння поняття «доля «. Прибічник повної обумовленості буття, спочатку влаштованого Божим Промислом, він різко виступає проти можливостей «вгадати «долю, вже тим паче — проти спроб змінювати її за власної волі. У цьому плані Максим Грек поводиться істинним послідовником візантійської ортодоксії. Багаторазово він писав, і про шкідливості «латинської віри ».

Византийское виховання Максима Грека позначилося з його розуміння взаємовідносин світської і приклад духовної влади. У цих взаємовідносин лежала ідея соціальної гармонії, «боговибраного шлюбу «церкві і світської влади. Особливу увагу він приділяв ролі государя.

В посланнях, написаних Івану IV, Максим Грек малює образ «царя істинною є «, який «правдою і благозаконием «влаштовує справедливий лад у державі, досягаючи гармонії інтересів різних соціальних верств українського суспільства. Цар, сам повністю перейнятий християнської любов’ю, повинен також любовно управляти своїми підданими, але з допомогою «добрих радників «. Роль «добрих радників «застерігалася спеціально, бо, розуміючи грішну природу людини, Максим Грек вважав, що таких государ може бути при владі пристрастей. Причому самі ці «добрі радники «в сенсі стоять вищий царя. Максим Грек писав: «Більше мені здається у житті творить благо філософ чоловік, ніж цар справедливий ».

Главной завданням Максим вважає обов’язок государя приборкувати себе від пристрастей і гріховних помислів — навіть слово «самодержець «він трактує, як вміння царя тримати себе до рук. А з гріховних пристрастей Максим Грек виділяє три — «сластолюбство, славолюбство і грошолюбство «. Причому, знову, відповідно до словами апостола Павла, Максим пише, що став саме «грошолюбство «є головний порок: «Аще всім убо злим корене сребролюбию галузь люта… «

Конечно ж, рівень добробуту і глибина знань, широта кругозору, систематичність мислення високо піднімали Максима Грека у власних очах оточуючих. Вже за життя він, що у укладанні, шанувався багатьма як слово-так у виконання багатьох богословських питань. Багато ідей Максима виявилися близькі російським мислителям, а вчення Максима Грека справила великий вплив в розвитку релігійно-філософської думки Росії. Про нього писав Андрій Курбский, Артемій Троїцький, щодо нього по пораду приїжджав Іван Грозний.

Однако Максим залишався греком, прибічником єдиній церкві і тому нерідко він виступав в інтересах російського держави. Так критично ставився до незалежності (автокефальности) Російської церкві і було можна визнати факту, що росіяни митрополити перестали запитувати санкцію на поставляння у Константинопольського Патріарха. Один із обвинувачень, що було пред’явлено Максиму наголошувала, що не визнавав святості багатьох, вже канонізованих російських святих — святителів Петра, Алексія, Іонові, преподобних Сергія, Варлаама, Кирила, Пафнутія, — через те, що вони «тримали волості, села, людей, збирали мита і оброки, мали багатства «і тому «не варто ним бути чудотворцями ».

Не визнав Максим і ще, що у середині XVI століття Росію почали називати «Третім Римом «. Для Максима Константинополь, попри руйнування турками, залишався єдиною столицею істинного православ’я. І дуже навіть прославляючи «всеименитую Москву », вона може визнати з ним особливої святості, тим паче іменування її «Новим Єрусалимом », бо святої Єрусалим — це одне місто землі. Заодно він заперечує надмірне звеличення, що веде до втраті блага: » …Яко ж паче гідності почитати якогось або людини чи град чи країну, досаду паче, а чи не славу ні похвалу докладає «. Понад те, він всіляко намагався спонукати російського великого князя до того що, аби повернути Візантії колишнє могутність, переконуючи її звільнити землі «новаго Риму, тяжце волнуема від безбожних агарян ».

Вполне можливо, саме через цих поглядів офіційна Церква досить довго зберігала до пам’яті Максима Грека дуже обережне ставлення. На той час, її ідеї, та й сама постать опального мудреця дуже популярні старообрядницької середовищі, у якій постійно переписували його твори.

Преподобный Максим Грек канонізований Російської Церквою 1988 р. День пам’яті: 21 січня (2 лютого).

Список литературы

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із сайту internet

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой