О проблемі існування бога

Тип работы:
Реферат
Предмет:
Религия і мифология


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

О проблемі існування бога

Хаим Брейтерман

Аннотация

Проблема існування Бога науково можна залагодити. Нескінченний Бог, яка має зображення — це реальність, яка пізнається інтуїтивним (релігійним), та був логічним (науковим) мисленням людини. Вона пізнається спочатку на індивідуальному, та був у громадському уровне.

В щотижневому додатку «Вікна» до ізраїльської російськомовної газеті «Вести» за 28 вересня 2004 року опублікована чергова велика (3 газетні сторінки) стаття учёного-материалиста Песаха Амнуэля «Дві аксіоми», у якій йдеться про проблемі, волновавшей людство протягом усього його фінансової історії, проблемі існування Бога. Це непросто людської допитливості, на вівтар вирішення покладено мільйони людських жертв, через неї пролиті річки людської крові. Нині вона одержала особливої гостроти, бо від її рішення тепер залежить доля людства — бути або йому же не бути. Перемога над кривавим ісламським терором, що захлеснули світ, залежить, врешті-решт, від вирішення наукою. Далі я спробую показати, що галузеву науку як може, а й неминуче вирішить це проблему. Але спочатку зауважу следующее.

Песах Амнуель — фізик, убеждённый атеїст, вихований, як вона сама про це говорить, в дусі «діалектичного матеріалізму». Як учений, вона має обіймати об'єктивну позицію, але у його публікаціях апологія матеріалізму видно, так би мовити, неозброєним оком. Це неможливо приховати міркуваннями, відволікаючими від суті дела

В статті «Дві аксіоми» П. Амнуэль висловив свою згоду з іншим учёным-атеистом, лауреатом Нобелівської премії із фізики, академіком РАН Віталієм Лазаровичем Гінзбургом, який у статті «Кілька зауважень про атеїзм, релігії, і єврейському національному почутті», що у «Вікнах» за 15 квітня 2004 року, писав: «релігія — це пережиток наукового невігластва», «згодом, хоча і дуже нескоро, релігія повсюдно отомрёт».

После опублікування статті В. Л. Гинзбурга я послав йому в «Вікна» листи, у яких коротко виклав свої арґументів на користь религии-иудаизма. Віталій Лазарович мені відповів. З моїми аргументами не погодився, але ніяких опровергающих їх доказів не навів. Редакція просто не опублікувала моє лист. Судячи з статті «Дві аксіоми», Песах Амнуель знайомий з моїм листом до редакції, та про висунутих мною аргументах не зронив ані слова. Тим більше що, у світі там мій аналіз політики та мої ідеалістичні світоглядні висновки потім із нього сприйняті новим науковим напрямом. Австралійські вчені (Інститут информологии internet назвали його ИНФОРМОЛОГИЕЙ (інформаційні взаємодії), а українські (Міжнародна асоціація эниологов internet — ЭНИОЛОГИЕЙ (энерго-информационные взаємодії). Нещодавно (у серпні-вересні 2004 року) у Росії (у Санкт-Петербурзі) й України (в Одесі) відбулися Міжнародні наукові конгреси («Фундаментальні проблеми природознавства і техніки» — Санкт-Петербург, internet, і «Эниология XXI століття» — Одеса, internet), у яких було зроблено доповіді, які мають це новий напрям у науці. Висунуті мною аргументи відбито у матеріалах цих конгресів. Наскільки мені відомо, Ізраїль, на жаль, було представлено цих конгресах приватно лише моєю роботою «Цілеспрямована чи еволюція?». (Вона каталогизирована в Бібліотеці конгресу США — сертифікат ТХИ 1 134 375 за 28 листопада 2003 року). Нове наукова дисципліна покликане вирішити, яка здавалася нерозв’язною, проблему існування Бога (давши це поняття наукове визначення — всупереч відомому утвердженню А. Эйнштейна у тому, що таке визначення неможливо), і громадському світоглядному рівні з'єднати науку і релігію. Судячи з публікаціям Песаха Амнуэля, їй або нічого невідомо існування цієї наукового напрями, або свідомо мовчить про нього. Друге, певне, ближче до істини. Але ігнорувати цей науковий напрям вже неможливо. Учёные-материалисты, зокрема і «ізраїльські, намагаються це, можуть лише відстати та стати гальмом у розвитку науку й человечества.

***

Теперь коротко повторюю суть висунутих мною аргументів, викладені у статті «Цілеспрямована чи еволюція?», опубліковану в матеріалах Санкт-Петербурзького конгресу й у журналі «Эниология» № 2 за 2004 рік. Вони вкрай прості, але, як А. Ейнштейн, «Найбільш фундаментальні ідеї науки по суті своєму прості та, зазвичай, можуть бути виражені мовою, зрозумілим кожному» («Еволюція физики»).

Анализ наукових знання розвитку нашого Миру, зроблений з певній, запропонованої мною погляду, з погляду єдності процесу еволюції Всесвіту, що включає у собі розвиток виробництва і космосу, і людської суспільства, і людської свідомості, і йде за такою схеме:

… «елементарні» частки нуклони ядра атоми молекули хімічні сполуки клітини організми сім'ї людські пологи племена держави сполуки держав … ,

обнаруживает ЄДИНІ ЗАКОНОМІРНОСТІ, яким підпорядковане все неживе і живе у природі. Так системи кожної нової рівня організації матерії формуються з єдиного принципу, що його називаю матрёшечным. Він формулюється так: системи кожного нового рівня створюються з систем попереднього рівня (попередніх рівнів) і, отже, все первинні (тобто не створені людиною) матеріальні системи є щось на кшталт російської матрёшки і що вище рівень організації систем, тим більше коштів «матрёшек» міститься всередині них. Загальне кількість систем, що становлять кожен нового рівня системної організації матерії неухильно зменшується, а розмір однієї порівняної системи збільшується. Цілеспрямовано змінюються все основні параметри і характеристики систем: маса, «квантова» енергія, оболонка, основа внутрішньої структури, внутрішні і його зовнішні зв’язку, і навіть — швидкість формування нової класу (рівня) систем. (Докладніше про ці закономірності в моєму аналізі, про якому зазначалося). Процес еволюції Всесвіту просторово дедалі більше звужується — створюється невидима ялинка, «галузі» якої є глухі куточки, а «стовбур» цілеспрямовано росте. У структурної основі систем виділяється елемент управління, який просторово віддаляється від функціональних елементів, як б прагнучи вийти далеко за межі системи, на рівні у суспільному розвиткові людини пов’язують із функціональними елементами інформаційними зв’язками через інформаційне полі інтересів. Саморозвиток і реально існуючі випадковості підпорядковані єдиним закономірностям, кожна з яких своя невидима «траєкторія», вона може бути описана геометриями Евкліда, Римана-Лобачевского — взагалі немає ліній. Єдині закономірності, діяли для формування космосу, продовжують діяти й Землі, і спрямовані на формування єдиної системи «людство», що є НАЙБЛИЖЧОЇ МЕТОЮ всього процесу еволюції Всесвіту. (Антропный принцип Картера-Хойла, отже, відбиває реальність, але метою еволюції не людина, а людське суспільство). Процес еволюції Всесвіту, в такий спосіб, ЦІЛЕСПРЯМОВАНО. (Конкретні більш віддалені мети виявлені мною закономірності неможливо передбачити) З усіх можливих варіантів розвитку вибирається лише одне, що веде до продовження еволюції і до мети. (Теорія еволюції Ч. Дарвіна відбиває реальність, але природний відбір врешті-решт подчинён цілеспрямованості еволюції). Цілеспрямованість еволюції Всесвіту можна знайти лише обобщённым ретроспективним аналізом всього, відомого науці шляху, пройденого еволюцією Всесвіту. Цілеспрямованість еволюції Всесвіту вимагає визнання, що у основі єдиних закономірностей лежить явна, «генетична» ІНФОРМАЦІЯ про розвиток Миру. Цю інформацію існує усім без винятку рівнях організації матерії, вона записується шляхом певного структурування систем, зберігається і, відповідно до принципу «матрёшки», передається з «поверху» на «поверх» світобудови, включаючи людини. Але ця інформації із необхідністю постулюється ДЖЕРЕЛО. Аналіз єдиних закономірностей дозволяє охарактеризувати цей Джерело як абсолютний, нескінченний. У юдаїзмі він іменується нескінченним Богом, які мають изображения.

Согласно запропонованому мною аналізу, загальна схема розвитку Всесвіту з погляду взаємозв'язку між матерією і свідомістю такова:

С1 М1 С2 М2 С3 …, где

С1 — свідомість Джерела інформації про Світі, М1 — первинні матеріальні системи, С2 — свідомість живих організмів, зокрема — людини, М2 — вторинні матеріальні системи, створені людиною з первинних матеріальних систем, С3 — «свідомість» комп’ютерів, створених человеком.

Таким чином, нескінченний Бог — це вигадка людей, це реальність, інформацію про якої, відповідно до матрёшечной закономірності, існує у генетичної пам’яті покупців, безліч проявляється у їхніх інтуїтивному (релігійному) свідомості. На логічному рівні мислення вона постулюється з урахуванням ретроспективного наукового аналізу всього шляху, пройденого Всесвіту у процесі її розвитку. Єдині закономірності ведуть до неминучого з'єднанню на світоглядному рівні науки з релігією (іудаїзмом), що створить умова для сформування єдиної загальнолюдської ноосфери, подолання існуючого світоглядного розколу людства і сформування єдиної системи «людство». Закономірність зменшення кількості богів, у свідомості нашого народу повинна до загальнолюдського монотеїзму, до Єдиному «науковому» Богу для людства. Варто зазначити, що галузеву науку світоглядно з'єднується саме з іудаїзмом, бо всі інші релігії (язичництво, буддизм, християнство…) однак МАТЕРІАЛІЗУВАЛИ Бог і погода відбили матеріалістичний погляд поширювати на світ. Що й казати стосується ісламу, це — елементарне присвоєння «авторських прав» іудеїв, звичайний плагіат, котрий за сучасному праву кримінально караються. Іудейський народ — єдиний Землі громадський носій початкової, «генетичної» інформації про Єдиному, нескінченному Бога, не що має зображення. Цю інформацію він проніс через тисячоліття немислимих гоніння з боку матеріалістів всіх кшталтів і донёс донині. У його «обраність» і особлива роль історії человечества.

О висунутих мною аргументах можна, звісно, сперечатися, але замовчати їхні вже невозможно.

***

Несколько зауважень про «Двох аксіомах» Песаха Амнуэля.

Аргумент про поїздку двох несумісних аксіомах: «Бог є» і «Бога немає» проходить червоною ниткою переважають у всіх міркуваннях учёных-материалистов. Перша аксіома сформульована Песахом Амнуэлем чітко й ясно, що стосується другий, то автор неї так: «У творчому списку прийнятих наукою аксіом немає аксіоми про існування Бога», «науці гіпотеза — про Бога непотрібна». Чіткої формулювання другий аксіоми автор немає. І це випадково. Річ у тім, що аксіоми «Бога немає» у науці немає (як і аксіоми «Бог є»). Жодна наукова теорія не побудовано аксіомі «Бога немає». У науці є аксіома про саморозвитку природи, але ці означає, що у науці є аксіома «Бога немає». У саморозвитку може бути якась причина, яку наука за певних умовах, може постулювати. Релігія називає її Богом. Так, науці непотрібна гіпотеза — про Бога, але, по-перше, гіпотеза — це аксіома, а, по-друге, фізика й інші наукові дисципліни, вивчаючи кінцеву матерію, яким гіпотеза — про існуванні Бога — Причини саморозвитку непотрібна, — це ще вся наука. Наука вивчає УСЕ суще. Крім кінцевої матерії, у Мірі існують такі нематеріальні явища, як свідомість, дух, інформація … Науці, що вивчає й інші явища, і світоглядно розколотому людству Єдиний Бог, як Причина саморозвитку, потрібен. Прагнення матеріалістів узурпувати декларація про науку неправомерно.

Отсутствие чіткої формулювання другий аксіоми і надуманий аргумент про несумісності двох аксіом вносить плутанину у виконання проблеми про існування Бога. Коли на те, що мають на увазі під поняттям «Бог», не вигадка людей, а реальність, ця реальність у принципі то, можливо виявлено наукой.

«Бог є» і «Бога немає» — це аксіоми не релігії, і науки, а теїзму і атеїзму (автор неправомірно ототожнює поняття теїзму з релігією, а атеїзму з наукою), які що інше, як віри. Теїсти вірять, що Бог є, а атеїсти вірять у те, що Бога немає. Учёные-атеисты — це віруючі. Песах Амнуель це визнає. Між теїзмом і атеїзмом лежить непрохідна прірву. Але означає це, як і між наукою і релігією лежить непрохідна прірву? Ні, означає. Наука і релігія — це, як звідси пише Песах Амнуель, суспільні інститути пізнання природи. Різниця між ними у цьому, що вони засновані різними аксиоматиках, суть у тому, що релігія пізнає природу з урахуванням інтуїтивного мислення, а наука — з урахуванням логічного. Наука і релігія — це паралельні процеси пізнання природи, а дві взаємозалежні, і взаємодоповнюють одне одного боку єдиного процесу. Інтуїція і логіка взаємодіють за принципом ДОДАТКОВОСТІ (що ж говорив Н. Бор). Тож багато хто великі вчені були це й релігійними людьми, і вченими. У статті «До 200 — летию від часу смерті Ісаака Ньютона», А. Ейнштейн писав: «…Ньютон було дуже релігійним людиною. Саме від цього глибокого почуття він, безсумнівно, черпав ті надлюдські сили, які необхідні для звершення справи усієї своєї життя». У статті «Релігія і наука» А. Ейнштейн писав: «Який глибокої упевненістю в раціональному устрої світу … мали мати Кеплер і Ньютон, якщо вона дозволила їм затратити багато років копіткої праці на розплутування основних принципів небесної механіки!». І далі: «…у наше матеріалістичний століття серйозними вченими може лише глибоко релігійні люди», «Релігійні генії всіх часів і народів відзначені … космічним релігійним почуттям…», «…підтверджую, що космічне релігійне почуття є найсильнішої і щонайгуманнішою з пружин наукового дослідження». «Там, де відсутня це почуття — писав А. Ейнштейн свого друга Соловину у листі від 1 січня 1951 року — наука вироджується на безплідну емпірію». «У цьому сенсі я релігійний» — написав він у статті «Моя кредо». А. Ейнштейн говорив, звісно, про неантропоморфном Боге.

Аргумент про аксіоматичній несумісності і паралельності науку й релігії придуманий матеріалістами у тому, щоб перекласти проблему до розряду вічні нерозв’язних. Проблема у цьому, що доповнюваність між наукою і релігією повинна реалізуватися і ГРОМАДСЬКОМУ рівні. Інтуїтивне, релігійне мислення на громадському рівні (іудаїзм) віддавна усвідомило факт існування нескінченного Бога — абсолютного Джерела інформації, котра визначила розвиток Миру — тепер черга з громадської логікою, наукою. Нове напрям науки має послужити справі вирішення цієї задачи.

***

В кінцевому счёте йдеться про протиріччі між матеріалістичним і ідеалістичним світоглядами. Ці світогляду справді несумісні, оскільки істина одна: або первинна матерія, або первинне свідомість. Наука може і має знайти істину. Непримиренність протиріч між атеїзмом і теїзмом, матеріалізмом і ідеалізмом значить, як і між наукою і релігією існує непримиренне противоречие.

Наука і релігія — як не антагоністи, але й паралелі, вони, як зазначено вище, доповнюють одне одного. Проблема існування Бога, відповідно до моєму аналізу, науково можна залагодити. Нескінченний Бог-Источник інформації про Світі - це реальність, яка пізнається інтуїтивним (релігійним), та був і логічним (науковим) мисленням людини. Вона пізнається на індивідуальному, та був і громадському рівні мислення. На рівні логіки (науки) вона пізнається не шляхом експериментування — людина неспроможна створити нескінченного Бога — Творця цілеспрямовано що розвивається Всесвіту -, а шляхом аналізу наукових знання розвитку Всесвіту. Нескінченний Бог — Джерело інформації про Світі буде закономірно введений у правове наукову картину Миру. Істина за ідеалізму. «Науковий» матеріалізм — це прояв лише на рівні логіки (науки) одвічного прагнення людини до перекручення Істини і матеріалізації нескінченного Джерела інформації про Мире.

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із сайту internet

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой