Прикладная міфологія

Тип работы:
Реферат
Предмет:
Религия і мифология


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Прикладная мифология

Людмила Князєва

После Генеральної Асамблеї Міжнародного Астрономічного Союзу 1922 року сузір'я отримали латинські назви, які є універсальними поняттями всім народів світу. Відповідно до нинішньої характеристиці сузір'я — ціла небесна область, існуюча у межах певної межі, до якої належить всі об'єкти, перебувають у певній галузі неба. З 88 сузір'їв 32 містяться у Північному небесному півкулі, 48 — під Одесою, а 8 сузір'їв — в обох півкулях по обидва боки від Небесного екватора — уявного великого круга.

На протязі мільйонів років зоряне небо нестримно волочило чоловіки й своєї загадкової красою, і своєю таємничої неизведанностью. Давні люди були цілком упевнені у цьому, що події Землі ниспослано небом. Однак як ті давні часи не було ні календарів, ні годин, то наші далекі предки навчалися орієнтуватися як і просторі, і у часі, навчаючись «читати» зоряне небо.

Как можна було з нього орієнтуватися, враховуючи така велика кількість зірок? Річ у тім, що вони перші спостерігачі неба помітили властиву зіркам незмінність взаємного розташування. Поєднання ж окремих груп яскравих зірок у вигляді уявних ліній породжувало у свідомості добре пам’ятні постаті - сузір'я, а бурхлива фантазія допомагала побачити у яких обриси казкових тварин і звинувачують міфічних персонажів. Сузір'я визначалися за принципом видимої близькості зірок, хоч насправді світні об'єкти одного сузір'я фізично між собою пов’язані в більшості випадків просторі перебувають у чималій відстані одне одного і у проекції здаються часом близькими друг до друга.

О той період часу, коли було зафіксовано перші сузір'я, як і про тому, як визначалися їх обриси, ніяких історичних свідчень немає. Не збереглося й карт, вказують те що, як кожна гілка постатей розташовувалася в цих обрисів. Та все ж є певні підстави вважати, що перші сузір'я були «знайдено» народами, колись населяли долини Ніла, Тигру і Євфрату, Інда, а пізніше — Гангу, Хуанхе і Янцзи. І це цілком закономірно, адже повітря там є набагато прозорішим, ночі - темнішою і чистіше, а зірки — яскравіше, ніж у північних регионах.

Найденные при археологічні розкопки в долині Євфрату клинописні таблиці дають можливість стверджувати, що розподіл неба на сузір'я існувало за 2 500 років до нашої ери. Про те, що єгиптяни мали уявлення про таке розподілі, свідчать відповідні згадки, які в древніх текстах, і навіть збережені малюнки, завдані на стелі багатьох храмів і гробниць. І тим щонайменше, знайдені на стелях розписи не утворювали єдиної зоряної карти. Проте, сучасним ученим, хоча й без похибок, вдалося визначити на небі становище окремих єгипетських сузір'їв. У давній Китай поширили карта, де небо поділялася на виборах 4 частини, у кожному з яких розташовувалося по 7 сузір'їв.

Общепринятые нині символи, уособлюють сузір'я, і навіть знати їхні назви прийшли до нас від античних греків. Передбачається, що першим предпринявшим спробу навести «небесний порядок», зробивши у II столітті е. повну перепис небесних тіл свого часу, була видатна грецький астроном Гіппарх. Але його каталог, по крайнього заходу недоторканою, до нас потребу не дійшов. Найстрашніше раннє з відомих нам зборів зірок був представлений у II столітті нашої ери Птолемей, знаменитим автором «Альмагеста» — енциклопедії астрономічних знань древніх.

Если говорити історію еволюції сузір'їв, то, мабуть, серед найдавніших були зодіакальні. Передбачається, першими їх виділили жителі Месопотамії, Фінікії й інших сфер Східного Середземномор’я. Поява цих сузір'їв обумовлюється тим, що у перелічених районах Землі, були джерелами древніх цивілізацій, між різними сезонами року чіткої межі не існувало, а головним «визначником» їх зміни ставало зоряне небо. Створивши своїй уяві на небі созвездия-картинки, древні люди звернули увагу, що Німеччина вдавала їх змінюється залежно від пори року. Причиною цього був процес руху Землі навколо Сонця, внаслідок чого і здавалося, що Сонце, повільно «проходячи» і натомість зірок, щодоби зміщується Сходом. Цей видимий шлях Світила називається екліптикою і пролягає через 12 відомих нам сузір'їв. Зодіакальними ці сузір'я було названо оскільки 11 їх мали імена живих істот (грецьк. Zodiakos від zoon — животное).

По мері того як Сонце крокувало небом серед зірок, Земля не переставала змінюватися, то одягаючись в розкішний зелене вбрання весни, то блищачи зрілістю літа, то збагачуючись яскраво і рясними плодами осені, то заковываясь в холодні ланцюга зими. Вступ Сонця певне зодіакальне сузір'я ознаменовывало початок відповідного пори року. Отже, людина навчилася узгоджувати свою земне життя і діяльність із появою на небі сузір'їв Зодіаку. Вони являли собою такі собі величезні світові годинник, на що у 12 символах відображене 12 періодів року. А зірки, всходившие на східному обрії відразу після заходу Сонця і які виконували упродовж ночі по видимому небокраю свій шлях, для цих годин своєрідними стрілками.

Каждое з 12 зодіакальних сузір'їв позначалося і продовжує позначатися відповідним знаком. Ці знаки — суть назви 12 ділень окружності екліптики, по 30° кожне. Близько 2 000 років тому вони, коли грек Птолемей становив сучасну послідовність змінюваності зодіакальних сузір'їв, її відкривав Овен (точка весни). Причому розташування на небі знаків Зодіаку завжди чітко відповідало місцезнаходженню ідентичних їм сузір'їв. Та оскільки в результаті прецесії (переміщення точки весняного рівнодення внаслідок повільного повороту земної осі у просторі) точка весни поступово зсувається по екліптиці на захід, то туди переміщається і сукупність небесних знаків, тоді як відповідні сузір'я залишаються у своїх місцях. Тож наше Сонце, за всієї своєї начебто стабільним річному зверненні, совершающемся із Заходу Схід, нині входить у небесний знак раніше, ніж у однойменне сузір'я. За 2 150 років відмінність між перебуванням сузір'я і однойменного з нею знака поступово зросла майже 30°, отже тепер Сонце, беручи знак Овна 21 березня, «потрапляє» в сузір'я Овна лише через місяць. На момент точка весняного рівнодення перебуває у сузір'ї Риби, але на її позначення як і використовується знак Овна. І це 21 березня 2012 року цю крапку переміститься в сузір'я Водолея.

Считается, що виникнення знаків Зодіаку дійшло до нас з Давнього Єгипту. Кожен із них, будучи пов’язані з тим чи іншим періодом року, мав визначати й явища, і, характерні при цьому періоду. Поява в небі, наприклад, Козерога відразу після заходу Сонця віщувало розлив Ніла. Коли ж вода у цій найбільшої єгипетської річці сягала свого найвищого рівня, на вечірньому небі з’являвся Водолій. Сузір'я Риби вказувало те що, що із настанням розливу з’являлася можливість видобутку багатих уловів. Схід ж вечірньому небі Овна повідомляв тому, що чередам овець вже можна виходити на готові пасовища. Телець був провісником наступу у той час, коли досить вже обсохла земля потребувала обробленні. Якщо ж на вечірньому небі з’являлися Близнюки, то польові роботи слід було закінчувати і сподіватися врожаю пшениці і приплода худоби. Рак втілював у собі яке починалося цього місяця рух Сонця назад на південь, що означає зменшення тривалості світлового дня. Поява Льва було з наближенням самого спекотного пори року, коли майже весь Єгипет перетворювалася на вигорілу пустелю. Діва символізувала родючість, що з початком періоду дозрівання врожаю. Терези були покажчиком часу осіннього рівнодення. «Прихід» на небо Скорпіона був провісником важкої пори повальних хвороб. Стрелець уособлював руйнівної сили, несе у країну низькі сірі хмари й холодні північні вітри. Саме ця сузір'я вказувало на найбільше видалення Сонця від небесного екватора до югу.

Древние греки, прийнявши цю естафету від країн Cреднего Сходу, пов’язали назви сузір'їв із конкретними іменами героїв своїх легенд і міфів, перетворивши цим небо в захоплюючу казку з картинками.

… Кассиопея, дружина ефіопського царя Цефея, була хоч і вродлива, але настільки марнолюбна, що ні побоялася заявити, що її краса значно перевищує красу морських німф — нереїд. Ображені німфи попросили бога морів Посейдона покарати зухвалу жінку. І він наслав до царства Цефея лихо як величезного чудовиська, які мали повністю його спустошити. Ефіопи, доведені до розпачу, звернувшись до оракулу, почули, увесь цей жах припиниться в тому разі, якщо дочка Цефея і Кассіопеї - Андромеда як спокутної жертви буде надана на розтерзання морському чудовищу-киту. Дівчину прикували до скелі чекаючи мученицької смерті. Врятовано у неї легендарним грецьким героєм Персеєм, вчасно прилетевшим своєму крилатому коні Пегасі і котрі вбили чудовисько. Серед персонажів, які населяють зоряне небо, можна побачити і царя Цефея, і Андромеду, і Персея з Пегасом, і Кита-убийцу.

Очень стародавнім і дуже шанованим було сузір'я Візника. Греки вбачали у ньому постать царя Эрихтония — винахідника квадриги (двухколесная колісниця), внаслідок чого і він по смерті піднесений на небо і перетворений на сузір'я Візника. Найяскравіша зірка Візника — Капела (від грецьк. капела — кізка) названа це у честь козы-нимфы Амалфеи, вскормившей Зевса своїм молоком, внаслідок чого і має місце на небі. Ще однією відомим давніх часів сузір'ям є сузір'я Великого Пса. Він із ім'ям собаки першого винороба Греції Икария та її дочки Эригоны — Заходи, яка, не переживши трагічну смерть своїх господарів, загинула в бурхливих водах річки. Після загибелі Заходи боги перетворили їх у сузір'я Великого Пса, головна зірка якого — Сиріус було названо так від старої давньогрецького слова — «пес, собака». Сиріус було видно у Греції лише у спекотні літні дні і стосовно Сонцю ближче інших зірок.

В спадщину від найдавніших дослідників ми отримали розподіл неба на 21 північне сузір'я, 12 зодіакальних і 15 — південних. Оскільки перші цивілізації виникли саме у північній частині Землі, то Північне півкуля неба виявилося максимально вивченим. Інтенсивне освоєння Південного півкулі почалося лише з кінця XV — початку XVI століття, у зв’язку з початком перших у історії навколосвітніх подорожей. Цікаво, що мореплавці намагалися самі позначати форми і кордону нових сузір'їв і навіть називали їхню відповідно до своїми уявленнями. У 1603 року німецький астроном Йоганн Байєр систематизував ці розмежування і такі їм найменування в Атласі неба. Така назва було дано цьому зборам на вшанування титану Атласу, який через спробу скинути Олімпійських богів покарали Зевсом, приговорившим його тримати обов’язок Небесний звід. Кожна карта цього атласу була оснащена списком зірок і зображених у ньому сузір'їв. Прекрасні гравюри, розташовані на небесним координатам зірки, супроводжувалися пов’язані з ними міфами і легендами.

В 1679 року кількість південних сузір'їв збільшив Галлей. Назви більшості їх мали дуже прозаїчний і утилітарний характері і у яких повністю не було то благоговіння перед величчю неба, випробовуване творцями найменувань найдавніших сузір'їв. Телескоп, Мікроскоп, Циркуль, Компас, Ватерпас, Мольберт — усе це, безперечно, свідчило про інше світогляді і дусі що наступала епохи Великих відкриттів. До того ж, робилися та інші численні спроби перетворень загальноприйнятих зображень і назв існували созвездий.

Европейские ченці прагнули «зробити» небесне склепіння суто християнським, вигнавши від нього всіх персонажів поганських міфів і населив його героями Священного писання. Прикладом подібних новацій було зображення 12 зодіакальних сузір'їв як 12 Апостолів. Джордано Бруно пропонував привласнити зодіакальним сузір'ям найменування, відповідні 12 людським чеснот. Розміщення на небі гербів, назв міст і більш і присвоєння сузір'ям імен європейських монархів теж припали при дворі. Оскільки відомі людству сузір'я не покривали за зоряним небом суцільним килимом й між ними залишалося безліч зірок, не входять до одного з них, то останні найчастіше об'єднували в «несанкціоновані» дрібні сузір'я. А люди, бажаючи надати особливу увагу деяким високопоставленим особам, «увічнювали» їх назви у вигляді використання небесної сфери. Через це на небі утворився, сказати б, певний беспорядок.

Конец цьому небесному волюнтаризму поклала Генеральна асамблея Міжнародного Астрономічного Союзу, скликана в 1922 року і яка прийняла рішення разів, і назавжди з’ясувати, як форми, і найменування сузір'їв. Небо було розділене на 88 сузір'їв з кордонами прямолінійною форми, які мінімально відхилилися від обрисів віддавна открытых.

Крупнейшим по займаній площі із усіх яскравих сузір'їв неба є Велика Ведмедиця. Найменшим сузір'ям Південного півкулі вважається Південний хрест, а Північного — Малий кінь. Максимальне кількість яскравих зірок містить зодіакальне сузір'я Скорпиона.

Названия сузір'їв і з ними легенди дають людині можливість глибоко познайомитися з культурою, способом життя і світоглядами багатьох народів світу, отже, сузір'я є як об'єкти астрономічних досліджень, але і найбільшу складову історії Другої світової культуры.

Список литературы

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із російського сайту internet

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой