Кожные хвороби (аллергодерматозы)

Тип работы:
Реферат
Предмет:
Медицинские науки


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Цей файл узятий із колекції Medinfo internet internet

Е-mail: medinfo@mail. admiral. ru or medreferats@usa. net or pazufu@altern. org

FidoNet 2: 5030/434 Andrey Novicov

Пишемо реферати на замовлення — e-mail: medinfo@mail. admiral. ru

У Medinfo вам найбільша російська колекція медичних рефератів, історій хвороби, літератури, навчальних програм, тестов.

Заходьте на internet — Російський медичний сервер для всех!

Реферат

Аллергодерматозы.

-----------------

Экземы.

---------

Екземи (eczema) — восполение поверхневих верств шкіри те що нейроаллергический генез і хронічну рецедивиру- ющее протягом. Виникає при вплив зовнішніх й міністром внутрішніх подразників. Клінічно проявляється у основному червоністю і бульбашками, що супроводжуються сверблячкою. Гистологически — очаго- вый спонгиоз із заснуванням пухирців в шиповатом шарі эпи- дермиса. Справжня екзема. Етіологія і патогенез.

Нині прийнято вважати що спричинити цю недугу по- лиэтиологично. У частини дітей зазначено прояв иммунопато- логии з реагиновым типом алергії (1 тип) і високим уронем IgE у крові, в інших відзначається дисфункція Т-системы имму- нитета. При екземі порушено судинні реакції, терморегуля- уторований рефтекс, потовиділення тощо. Але це тільки фон на якому розвивається екзема, він надає можливість різним алергенам сенсебилизировать шкіру викликати екзематозний процес. До предраспологающим чинникам ставляться: 1) гипови- таминоз (В6) 2) дифецит мікроелементів 3) дифецит не насичений- ных жирних кислот 4) глистные інвазії 5) порушені пищева- рительные процеси 6) холицеститы 7) дисбактеріози кишечника 8) спадкові иммунодифециты 9) вегетативний дисбаланс з недостатньою симпатикотонией 10) дисметаболическая нефропа- тия У процесі з’являються і аутоаллергены посилюючі перебіг хвороби. У патогенезі відзначаються 2 принцепиальных дефекта: [1] Доменирование холенергических процесів над пекло- ренергическими ЦГМФ > ЦАМФ предраспологает до вивільненню гістаміну з опасистих клітин, посилення проникності судин и

— 2 —

др. 2] дефіцит зрілих Т-клеток (CD3) і Т-супрессоров (CD8) з підвищенням співвідношення CD4/CD8 можливо й який зумовлює високий рівень IgE

Характерні клінічні ознаки: почервоніння і набряклість кожи (эритематозная стадія), потім цьому тлі з’являються групи точкових м’яких вузликів і пухирців з серозным содер- жимым до величены шпилькової голівки (везикулярная стадія), бульбашки розкриваються і їх помсти образу точкові ерозії, серозні криниці, у тому числі виділяється эксудат (мокнуча стадія), серозна рідина засихає в сірувато жовті палітурки (кіркова стадія) і настає эпителизация. Ці стадії можуть мати різну тривалість й наступати у різний час, що і зумовлює наличее щодо одного осередку клінічні ознаки різних стадій. Нерідко у ділянках спостерігається регрес висипів, а до периферії свіжіші элементы.

При хронічної екземі на на лихинифецированном тим- но-красном підставі з різноманітною переодичностью й у різному кількості з’являються одиночні чи сгрупированные точкові вузлики і бульбашки, окремі кірочки, лусочки. Мокнутье обы- чно не значне. Їх протягом переривається загостреннями що перебігають як гостра экзема.

Истенная екзема частіше локалізується на кінцівках і особі. Іноді очаговий поразка набуває поширений хара- ктер, супроводжується ознобами.

Мікробна экзема.

-------------------

Розвивається дома хронічних осередків піодермії: инфи- цированных ран, трофічних виразок, свищів тощо. буд. Утворюються різко обмежені круглі і крупнофестончатые осередки з «у- ротничком «отслаивающегося роги по периферії. Часто ці навчаючи- стки вкриті зеленувато чи серовато-желтыми кірками, за її зняття видно червона, мокнуча поверхню з «серозными ко-

— 3 —

лодцами ", є схильність до переферическому зростанню. Вок- руг, на зовні здорової шкірі, часто види осередки відсіву — від- ділові дрібні пустули і очажки. Процес супроводжується зу- будинок. Різновидами мікробної екземи є: паратравма- тическая (околораневая), варикозна екзема. Спочатку процес локалзуется навколо рани, та був та інших участ- ках шкіри. Професійна екзема. Виникає в робітників і службовців внаслідок впливу професійних вреднос- тей аллкргена (сенсибилизатора).

Себорейная экзема.

-------------------

Розвивається при себореї. Спалахи локалізуються примуществен- але ділянках шкіри, багатих сальними залозами: на волсистой частини голови, вушних раковинах, особі, лопатки, пахвових областях тощо.; виникає після наступу періоду статевої зрелости.

Зазвичай протікає спокійно, без мокнутия, є різко обмежені розрвато-желтые, що покриваються чешуйко-корками чи злегка шелушащиеся плями, іноді вузликові висипання. Можуть зливатися й утворять форму котрі злилися колец.

Екзема губ, чи екзематозний хейлит.

------------------------------------

Виявляється висипаннями на червоною кайме губ. Процес не супроводжується значним восполением; морниутие минималь- але, в хронічної стадії лихенизацция незначна. пре- вальирует картина подострого воспалеия із заснуванням мало- леньких тонких кірочок і лусочок, можуть бути многочис- ленні трещены, що покриваються кровянистыми корочками.

Дифдиагностика проводиться переважно з нейродермитом, а екзема губів із атопічним, актиническим і контактним хеили- тому. Діагноз встановлюється через сукупність клинических

— 4 —

данных.

Лікування з урахуванням нервно-аллергического генезу. Седативні препарати (бром, валериана) и гипосенсебилизирую- щая терапія. При важких формах із сильним сверблячкою, кортикосте- роидные препарати (дексаметазон по 1 мг 3 разу після їжі + препарати калію чи з альтернирующей схеме).

Гипосенсебилизирующая дієта, під час загострення холодні примочки, після припинення мокнутия водні чи масленные «бовтанки «(до складу в входять 2−5% іхтіол, нафтан-нафтан, 1% ментол тощо.), а після зменшення гиперемии переходять на пасти (2% борно-дектярная, 20−33% нафта-нафтанлановая па- ста), 5% паста АСД, 2−5% серно дегтярна паста та інших. Прогноз зазвичай благоприятный.

Кропивниця і набряк Квинке

---------------------------

Кропивниця (urticariа) — алергічне захворювання, хара- ктерезующееся швидким більш-менш поширеним высы- панием на шкірі сверблячих пухирів. Різновидом крапивници є набряк Квінке (гиганская кропивниця) Етіологія і патогенез.

Спільним патогенетичним ланкою стає підвищення проні- цаемости микроцеркуляторного русла та розвитку гострого набряку у навколишній області. Патологічно у сфері пухиря отме- чается розпушення колагенових волокон, межклеточный набряк епідермісу, поява з різноманітною склростью розвитку та сте- пенью виразності переваскулярных мононуклеарных инфильтра- тов. Медіатори викликають підвищення судинної проникності можна кожному конкретному випадку різні. Вирізняють по этиопатогенезу: 1. Алергічну 2. Фізичну 3. Эндогенную 4. Псевдоаллергическую

— 5 —

Клиника:

Характерезуется мономорфной висипом, первинний елемент до- торою — пухир — є гостро що виникає набряк сосочкового шару дерми. Починається раптово з інтенсивного сверблячки шкіри різних ділянок шкіри. Невдовзі цих місць за- є гиперемированные ділянки висипу, виступаючі над по- верхностью, набряк наростає, капиляры стискаються і пухир блідне. При значної эксудации може утворитися пу- зырек з отслойкой епідермісу. Величина елементів висипу разли- чна, можуть распологаться окремо чи зливаючись, образоввы- вать кольцевидные елементи зазнаючи у центрі зворотне ра- звитие.

Набряк Квінке. Набряк поширюється глибші й захоплює всю дерму і підшкірну клітковину. Спостерігається поява біль- шего, блідого, щільного незудящего інфільтрату при надавли- вании ямки іншого. Частіше виникає у місцях з дірчастим клітковиною, можуть бути і слизових. Особливо небезпечний у сфері гортані (в 25% випадків). Виникає складне становище ды- хания, хворі можуть загинути від асфіксії. Лечение.

Якщо можливо на той передусім встановлюють, і усувають алерген, призначають антигістамінні препарати (тіосульфат Na, Mg парентерально 1−2мл), десенсебилизирующие і детокси- цирующие ср-ва При зливальний чи гиганской кропивниці 0,1% р-р адреналіну 0,1−0,5 мл підшкірно, є гортані + 60 мг преднезолона в/м, гарячі ножные ванни, інгаляція эуспирана, изадрина, в/м 2мл 1% лазикса. Зовнішньо обтирання їдальням кк- сусом чи мазі з 2−5% анестезина. Гистоглобулин призначають по схемою 0. 5−0. 7−1-1. 5−2-2−2-2−2-2 мл. 2 рази на тиждень курс по- окселентувати через 6 міс.- 1 год.

Нейродермит.

------------

— 6 —

Нейродерміт (neurodermitis) — є хрониче- ски рецедивирующее захворювання шкіри у якому зміни шкіри розвиваються переважно у результаті розчісування шкіри, обумовленого первинне які виникають сверблячкою. Існують дві клінічні формы: ограниченный нейродерміт і дифузійний нейродерміт (атопічний дерматит). Етіологія і патогенез.

Певну рол грають генетичні чинники, створюють схильність до атопічної алергії, однією з механи- змов є блокада бета-адренергических рецепторів, при- водящая насамперед до нейровегетативным порушень. У біль- шенства хворих атопічний дерматит визначається підвищено- ная здатність продукувати IgE і натомість зменшення в пере- ферической крові кількості Т-клеток, IgA і IgM і збільшення IgG. Алергени, реалізують клінічні прояви атопичес- кого дерматиту можна кожному конкретному випадку разные.

Клиника.

При обмеженому нейродерміті, зустрічається і дорослі му- жчин, виникає 1−2 сверблячих вогнища у сфері шиї, внитренней поверхні стегон, мошенки, заднього проходу. Основним клини- ческим знаком є лихенизация кожи.

Дифузійний нейродерміт (атопічний дерматит) представляє собою захворювання, яке, зазвичай починається у грудному віці з эксудативного діатезу, перехідного потім у детс- кую екзему, а віці 7−8 років у власне дифузійний ній- родермит.

Виявляється сильним сверблячкою, що особливо турбує в вночі. Процес локалізується у сфері бічних поверх- ностей шиї, грудях, чола, щік, червоною облямівки губ, ліктьових і підколінних складок. Уражена шкіра злегка гиперемирована, суха лихинизирована, у ньому багато экскориаций, кірочок. Граници поразки не різкі, на місцях расчесов эксудация. У

— 7 —

низки хворих втягується червона облямівка губ і прилеглий до- жа — атопічний хейлит. Перебіг тривале, загострення при- емущественно в осінньо-зимовий період. На кінець періоду по- лового дозрівання (25−26 років) у большенства хворих наблюда- ется самозагоювання. Лечение.

Застосовується неспецифическая десенсебилизирующая терапія, включаючи антигістамінні препарати вітаміни (пиридрксин, рі- бофловин). Застосовують гистоглобулин (8−10 иньекций в/к 2 р в нед. в вікових дозах 0. 2−1.0 мл), натрію тіосульфат, се- дативные препараты. При упертого перебігу призначають кортикосте- роиды (преднізолон 15−20 мг. через день була в перебігу міс.) Міс- тно кортикостероидные мазі, мазі з 3−10% нафталана, сірки. (седуксен, триоксазин) Прогноз: сприятливий, до закінчення періоду статевого созре- вания (25−26 років) у большенства хворих спостерігається самоиз- лечение.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой