Первоисточник з культурології Л. Толстой.
Шлях жизни

Тип работы:
Реферат
Предмет:
Культурология


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

|Про віру |Щоб людині жити добре, їй потрібно знати — що він | | |має і чого ні робити. І тому їй потрібна віра. Віра -| | |знання те, що таке чоловік і чого він живе у світі. | | |(стор. 9) | |Истинная|Этому вчили в усі часи наймудріші люди всіх народів. | |віра |Вчення цих мудрих людей найголовніше сходяться одного. Це | | |одне вчення всім покупців, безліч є справжня віра. | | |На думку Л. М. Толстого лише справжня віра відповідає таких | | |вічні запитання, як сенс усього життя, що таке світ довкола себе тощо. | | |п. (стор. 9) Він — пише, справжня віра, лише та, де немає | | |сумнівів. «Є дві віри:… віра у людини, і такі вір багато, | | |і… віра у бога, і такі віра одна всім людей» | | |"Вірити — отже довіряти…, не запитуючи у тому, чому так і| | |що із цього вийде. Така справжня віра" Людині, узнавшему | | |істинної віри, все можна зрозуміти і душі весело. (стор. 10) | | |Автор вважає, що таке життя людини без віри — життя тваринного. | | |Якщо чоловік, або навіть народ живе погано, це лише | | |від того, що вони зневірилися, не знають «істинного закону | | |життя». Чим ясніше розуміють люди віру, краще їх жизнь. (стр. | | |12) | |Истинная|"Вера в різних покупців, безліч у різні пори може бути різною, але | |віра — |любов в усіх і завжди сама й той самий. Справжня віра одна — любов| |любов |до усього живого. (Ібрагім Кордовский) Любов дає людям благо, | | |оскільки з'єднує людини з богом." На думку Толстого, | | |досягти вічності - з'єднається з богом духом — годі й | | |молитвами, лише любов’ю. (стор. 11) | |Хибна |Віра, учащая, що треба відмовитися від цього життя заради життя | |віра |вічної - помилкова віра. (Індійська Вамана Пурана) (стор. 11) | | |Толстой пише, що довгоочікуваний Закон бога простий і ясний, але завжди хибні | | |вчителя повчали людей «визнавати богом, те що є Бог і добрі | | |законом бога, те що є законом бога». Тому годі | | |вірити нічого, що ні збігається з любові до Богу і ближнему. (стр.| | |13) Віра істинною є не від того, що вона стара: чим більше живуть | | |люди, то зрозумілішим стає ним істинний закон життя. (стор. 13) | | |"В усіх народів завжди, були такі люди, котрі казали…, що… | | |лише вони знають істинний закон бога… З іншого боку, люди ці | | |записували свій закон в тогочасні книги й запевняли народ., що у книгах | | |цих все істинно, що книг цих викликані і написані самим богом. | | |Усе це неправда. Закон божий відкривається… одно кожному | | |людині, якщо він хоче ознайомитися… І все-таки книжки справа рук | | |людських, і всіх то, можливо корисне, й шкідливе, і | | |справжнє, і хибне". (стор. 13) | | |Щоб пізнати істинної віри, людині, передусім, | | |треба відмовитися від тієї віри, якій він сліпо вірив і перевірити | | |розумом усе те, чому його навчили з дитинства, пише Толстой. (стор.| | |14) | |Про |Молитви, храми, обряди — це обман бога, а бога обдурити не можна,| |зовнішньому |дуриш тільки на себе. Справжня віра — завжди жити доброю | |богопочи|жизнью, завжди робити з ближнім, як хочеш, щоб надійшли | |тании |з тобою, а чи не у цьому, щоб виконувати церковних обрядів і звичаї -| | |пише Толстой, — досягається справжня віра лише віч-на-віч із | | |собою. (стор. 15) «…Вчення Христа у цьому, що богом і люди| | |може бути посередників І що потрібні життю не дари Богу, а| | |наші добрі справи». (стор. 16) | |Бажання |Толстой пише, що людина тримається віри з думкою на | |нагороди |якісь блага у майбутньому, це не віра, а розрахунок. І розрахунок | |за |зрадливий. Оскільки справжня віра дає благо лише нині| |добру |не може нічого дати у майбутньому. (стор. 16) | |життя — |Різниця між істинної вірою і удаваної у цьому, що з удаваної | |не |людина хоче, щоб над його жертви й молитви бог догоджав | |истинная|человеку, а при істинної людина хоче лише одну: навчитися | |віра |догоджати Богу — вважає письменник. (стор. 17) | |Розум і |"Не розумом доходимо до віри. Проте розум потрібен у тому, щоб | |віра |довіряти ту віру, якої вчать нас". Ми повинні самі своїм | | |розумом перевірити то, чому нас вчили колись; прийняти те, що | | |погоджується з розумом, проте інше відкинути — вважає Толстой. | | |(стор. 18) «Найбільш закон життя неспроможна змінюватися, але люди можуть| | |все ясніше і ясніше і розуміти його, навчитися тому, як у житті | | |виконувати його». (стор. 19) | |Про Душі |"…Невловиме, невидиме, безтілесна початок, відділене тілом | | |від іншого і сознаваемое нами собою, ми називаємо | | |душею". Толстой пише, що душа — це неодмінна «я», яке | | |є у людині незалежно з його віку. Людина правильно, і | | |цілком знає тільки своє душу, а чи не світ довкола себе, вважає | | |письменник. (стор. 20) | | |"Якщо людина не усвідомлює у собі свою душу, це отже те, що| | |у ньому душі, лише очевидно: він не навчився ще усвідомлювати | | |душу у собі" | | |"…Чого ми тільки вміємо! Чого поспіль не можемо! Але чогось, і самої | | |важливого, усе ж бракує нам… Не знаємо того, хто у | | |нас. Якщо ми знали і пам’ятали те, що живе у кожному людей, | | |то життя наше була б зовсім інша". (По Грн. Сковороді) (стор. | | |21) Душа, пише Толстой, була, є і завжди. Вона — твердіше| | |всього. (стор. 22) | | |"Кожен особливий від інших людей людина… й у | | |кожному людей… живе те й теж духовне істота…" (стор. 23) | | |Неправильного говорити, що розум, душа, любов — від тіла, пише| | |Толстой. Тіло лише треба задля душі, але початок життя над | | |тілі, а душі. | | |"…Крім життя тілесної, що була і буде, ми знаємо собі | | |ще життя: життя духовну… Саме Така життя й є справжня | | |життя. І коли людині, що він живе цієї духовної, а чи не | | |тілесної життям". (стор. 24) | |Про |У кожному людини живуть двоє, вважає письменник, один | |совісті |сліпий, тілесний, а інший — видючий, духовний. Тілесний людина | | |робить щось, а видючий, духовний — схвалює або схвалює, то| | |що робить сліпа людина. Зрячую, духовну частина людини | | |називають совістю. Совість — як компас: поки людина робить все| | |правильно, вона мовчить; але досить людині вступити неправильно -| | |совість покаже людині, куди й наскільки вона збився. «…Совість-| | |голос того єдиного істоти, що існує переважають у всіх» (стор. 24−25)| |Божестве|"Бога не зрозуміти розумом. Ми знаємо, що вона є, лише | |нность |оскільки знаємо їх розумом, а тим, що усвідомлюємо їх у собі. | |душі |А, щоб людині насправді людиною, їй потрібно | | |усвідомлювати бога у собі. Запитувати, чи є бог, усе одно, що | | |запитувати: чи є я? Те, чому живу це і є бог". На думку | | |Толстого, «живе» не якусь конкретну людина, а «духовне | | |істота» — душа. Людина — тільки засіб для прояви душі.| | |(стор. 27) | | |"Я те, як і бог, але він — він, а я — я" (Магомет) | | |Толстой пише, що кожна людина чує голос, і це голос | | |управляє усіма людьми, але ніхто бачив того, хто | | |каже. І коли людина стане коритися цьому голосу, тим | | |йому краще, оскільки цей голос — голос бога у людині. | | |(по Емерсону) Коли кажуть: «рятувати душу», на думку Толстого| | |це не так — душа безсмертна; душу треба очищати у тому, щоб| | |Бог кращий проходив неї. (стор. 29) | |Життя |Толстой пише, якщо буде робити те, що потребує від цього| |человека|тело: домагатися слави, багатства тощо. буд., то життя його соратникові буде | |лише в|адом; якщо він домагатиметься смиренності, любові - то чого | |душі |хоче душа — рай настане в людини у душі. (стор. 31) | | |Толстой вважає, що таке життя тілесна — життя людини | | |засудженого до смерті. При життя духовної смерть людині не| | |страшна, може бути вільний духом, навіть якщо чимось | | |обмежений фізично. (стор. 32) | |Душа |Усі люди від'єднані одне від друга своїми тілами, але не всі з'єднані | |объединя|тем одним духовним початком, що дає життя всьому. І щоб | |ет людей|соединиться з усіма людьми, на думку автора — велике | | |благо, швидше за все щодо єднанні людей, йдеться про єднанні цього | | |духовне начало. (стор. 33) | | |Автор пише, що людина пізнає все у світі двома шляхами. | | |Перший, коли людина усвідомлює себе окремим істотою, тоді | | |до решти вона може відчувати нічого, крім, | | |байдужості, ненависті, злості, заздрості. Інший спосіб — коли | | |усвідомлює зв’язок із всіма іншими живими істотами, у своїй | | |вони видаються нам частиною себе, і тому ми страждаємо разом | | |із нею, любимо їх. «Живи для тіла, ти один серед чужих; живи | | |до душі, і тобі все рідня». (стор. 34) | | |Толстой пише, завдяки з того що переважають у всіх і той ж | | |дух, і всі люди рівні. І ставитися треба всім однаково, з | | |обережністю і повагою. Якщо ж людина вбачає у іншому | | |духу, що з'єднує всіх людей світу, то живе як уві сні.| | |Живе по-справжньому лише те, хто у кожному ближньому бачить, і | | |себе і бога. (стор. 35) | |Духовное|"…Делай всьому живому те, що хочеш, щоб тобі робили". | |початок |"Людина не тому вище тварин, що Мінздоров'я може мучити їх, тому,| |одне в |що він може жаліти їх. А шкодує людина тварин оскільки| |всім |відчуває, що живе у них ж, що живе у ньому". (стр. 36) | |живому |"…Чим більший у людині жалості, краще йому" | | |"Не вбий ставитися немає людини лише, а й до усього живого".| | |Толстой пише, що позаяк людині нічого просто немає досягти | | |досконалості, людина неспроможна жити, не завдаючи смерті іншим | | |істотам. Річ людини, проте, до цього прагнути. (стор. | | |37−38) | |Люди |Толстой пише, що Лєночка десь дуже чисельна, котрі вважають, що вони| |будуть |- все, інші - ніщо. І збирається жити таких людей тісно, і вмирати | |жити |болісно, оскільки у них вмирає дедалі, що вони жили. Але є | |краще, |інші люди «слушні та добрі», котрі розуміють, що життя | |коли |іншим людям і тварин також, як та його власна. Цим | |осознают|людям легко жити і вмирати. (по Шопенгауэру) (стор. 38) | |своє |"Щастя своє людина знаходить лише у служінні ближнім. А | |духовное|находит він щастя… оскільки, служачи ближнім, він сполучається з| |единство|тем духом божим, який живе у них". (стор. 39) | | |"Чим більший живуть люди, тим дедалі більше і більше розуміють вони то,| | |що таке життя їх слід тільки тоді справжня щаслива, що вони | | |визнають своє несумісність на тому плані, який живе переважають у всіх". | | |(стор. 41) | |Про бога |Бог, пише Толстой, — це щось безтілесна, дає життя, | | |що з нашим тілом. Це називаємо душею, це ж | | |називається і богом. (стор. 43) | | |Толстой пише, що шукати бога в храмах — безглуздо; знайти | | |бога можна лише собі. Бог — якесь духовне істота, яке| | |є в усіх людях. (стор. 44) «Люди по-різному кажуть про бога, але | | |відчувають і розуміють його однаково». (стор. 46) | |Воля |"Ми дізнаємося бога й не так розумом, а й тим, що відчуваємо | |бога |себе в контролю своїх…" (стор. 48) «Чим більший людина виконує | | |волю бога, тим більше вона знає його». «Бога ми можемо знати. | | |Одне, що знаємо про нього, — це її закон, волю його…» (стор. | | |49) | | |"…Порятунок одне, й вірне: перестати думати скоріш про бога, а | | |думати лише про його законі й виконувати його, любити всіх…" (стор.| | |50) | |Бога |"Відчувати бога у собі можна й неважко. Пізнати ж бога, що | |не можна |він таке, — неможливо й непотрібно". (стор. 50) | |зрозуміти |Толстой пише, що ні стоїть пізнавати бога, треба намагатися | |розумом |виконувати його волю. «Бог, яку ми зазнали, не бог: | | |пізнаний бог вже стає настільки ж кінцевим, як ми. | | |Бога не можна знати. Він непізнаваний.» (По Вивекананде) | | |Толстой пише, що його життя — прагнення Богу, і якщо він | | |зрозумів, досяг його, те й житті Герасимчука. Проте хоча вона не | | |може зрозуміти його, він знає напрям щодо нього. І знати бога | | |більше автору, в нинішньої життя, непотрібно. Будь-яка спроба | | |уяви, що він пізнає бога видаляє його від Бога і | | |припиняє наближення його до Богу. (стор. 51−52) | |Про |"Бог є. Нам непотрібно цього доводити. Доводити бога — | |невірства |блюзнірство заперечувати його — безумство. Бог живе у нашої совісті, в | |в бога |свідомості всього людського, у навколишній нас всесвіту…" (стор.| | |54) | | |"Ні бога лише тим, хто шукає його." (стор. 53) | |Любов к|"Любить ближнього може лише те, хто любить бога, того бога, | |Богу |що у всіх людях. Отож незрозуміла кохання до Богу, а | | |незрозуміла любов до ближнього без любові до Богу". (стор. 54) | |Про кохання |"…З'єднується душа з богом дедалі більшим та очі великою свідомістю в | | |собі бога, з душами інших істот — дедалі більшим та очі великою | | |проявом любви". (с. 55) | | |"Любити можна тільки досконалість. і тому у тому, щоб | | |любити, треба з двох: чи вважати досконалим те, що | | |недосконале, чи любити досконалість, тобто бога. Якщо | | |вважати досконалим, те, що недосконале, то помилка рано чи | | |пізно виявиться, і любов скінчиться. А любов до Богу, тобто до | | |досконалості, неспроможна скінчитися". (стор. 55−56) | | |"Бог кохання; який перебуває у коханні досі у бога, і слава Богу в | | |ньому. Бога не бачить ніде; але любимо одне одного, то | | |він досі у б нас і любов їх у нас відбулася…" (По I посл. | | |Іоанна, IV) | | |"…Любити всіх людей здається важко. Але, здається важким кожне | | |справа, коли навчився його… Також потрібно вчитися і ще тому, | | |щоб любити всіх людей. І вивчиться цьому неважко, оскільки | | |любов людей друг до друга вкладена в душу". (стор. 56) «…Для | | |здобуття права люди любили нас, не треба догоджати їм, а треба лише | | |наближатися до Богу. Тільки наближайся до Богу і думай про | | |людях, і полюблять тебе». | | |"Той, хто це каже, що він любить бога, але з любить ближнього, той | | |обманює людей. Той-таки, хто це каже, що він любить ближнього але з | | |любить бога, той обманює себе". (стор. 57) | |Душа |Толстой пише, що аналогічно, як предмети притягуються до | |человека|земле, також і душі притягуються друг до друга і до Богу. «Чи живі| |без |все люди й не тим, що вони себе обмірковують, а тим, що є | |любові |любов, у людях…» | |страдает|"Все біди від неврожаю, немає від пожеж, немає від лиходіїв, а | | |тільки від те, що вони живуть порізно. А живуть порізно вони тому, | | |що ні вірять тому голосу любові, який живе у неї і тягне їх | | |єднання". «…Як тільки людина розпочне жити духовно, так йому | | |стає дивно, незрозуміло, навіть боляче, для чого студент відділений від | | |іншим людям, і він намагається з'єднатися із нею. А з'єднує | | |людей лише кохання». (стор. 58−59) | | |"Життя кожної людину тільки у цьому, щоб ставати … краще.| | |І що люди стають краще, тим вони ближче з'єднуються друг з | | |іншому. І чим ближче з'єднуються люди, тим життя їх лучше". (стр. | | |59) |

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой