Аспирин і аспіринова астма

Тип работы:
Реферат
Предмет:
Медицинские науки


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Убедительная прохання не використовувати документ повністю, не змінювалась. Поважайте працю авторов!!!

Н.А. Дидковский, В. К. Трескунов, Г. В. Захаржевская, Н.В. Решетова

АСПІРИН І АСПИРИ НОВА АСТМА

Т ермин «аспирино- вая астма «(АА) ів- користується для позначення клі- ні ческой ситуації, коли однією з бронхоконстрикторных чинників є нестероїдні протизапальних препаратів (НПВП), зокрема і ацетилсаліцилова кислота — аспірин. Найчастіше АА узгоджується з атонической або з инфекционно-зависимой на бронхіальну астму, проте вона можна спостерігати як і ізольована форма захворювання — «чиста «АА. Серед нами хворих на бронхіальну астму під час використання спеціальних тестів на непереносимість НПВП дана форма захворювання на ізольованому вигляді або ж поєднанні було виявлено майже в третини пацієнтів. Згідно з дослідженнями [6], терапевтичне і токсично впливає аспірину пов’язані з однією і тим самим біохімічним процесом, який незмінно виникає за хорошого контакту НПВП з мембраною клітин. У цьому аспірин втручається у метаболізм один і; головних компонентів клітинної мембрани — арахидоновой (эйкозотетраеновой) кислоти. У нормі існують двома способами метаболізму арахидоновой кислоти. Фермент циклоокси- геназа перетворює арахидонат в простагландины, тромбокса- ны і простациклин, частина у тому числі має бронхокон- стрикторными властивостями, наприклад, простагландин F2a тромбоксан А2. Інші продукти циклооксигеназного шляху розщеплення арахидоновой кислоти, навпаки, надають протизапальний вплив і бронходилатирующее дію: простагландин Е2, проста- циклин. Друга можливість розпаду арахидоновой кислоти з участю ферменту липооксиге- назы наводить до утворення эйкозаноидов виняткове провоспалительными і брон- хоконстрикторными властивостями. Їх називають лейкотриена- ми. Виявлено, що ацетилса- лициловая кислота инактиви- рует циклооксигеназу, блокуючи, таким чином, освіту простациклинов G2 і H2, попередників інших метаболітів арахидоновой кислоти. Блокада простаглан- динового метаболізму сприяє продукції липокоиге- назных эйкозаноидов лейкот- РИенов, а також 15-гидрокситетраеновой кислоти, яка має здатністю залучати до собі эо- зинофилы, є біохімічної основою аспіринового бронхоспазма, тим більше аспірин блокує вироблення простагландинів з бронхорас- ширяющими властивостями [7]. Важливе значення лейкотрие- новий в патогенезі АА підтверджується хорошою ефективністю блокаторів липоксигеназы, і навіть леикотрненовых рецепторів в даної категорії хворих. З іншого боку, як показали спостереження, інтенсивність аспи рі нового бронхос- пазма позитивно корелює з антициклоксигеназной активністю НПВП, а знеболюючі і протизапальні кошти, не які мають властивістю блокувати циклоксигеназу (ЦО), наприклад, парацетамол, саліцилат натрію, аминосалицилат, бен- зидамин, декстропропоксифен, гвацетисал та інших. добре переносяться хворими АА. З циклоксигеназной (лейкотриеновои) теорії, можна пояснити наявність рефракторного періоду, виникає після аспіринового бронхоспазма і 24−72 години. Протягом часу рефрактерности відбувається ресинтез ЦО з наступним відновленням простаглан- динового метаболізму. Ця теорія, проте, і не відповідає на важливе запитання — чому універсальне властивість аспірину блокувати ЦО тільки хворі АА клінічно проявляється як бронхоспазма та інших симптомів анафилак- тоидности. Ця проблема намагалися вирішити Амейсен з співавторами (1989). Був виявлено біохімічний маркер і у тромбоцитах. Ним виявився дефіцит простагландина Н2, що виникає після інактивації аспірином ЦО. На зменшення продукції простагландина Н2 тромбоцит, і тільки він, реагує посиленням функціональної активності з наступної гиперпродукцией лейкотрие- новий. Додавання синтетичного простагландина Н2 повністю запобігало аспири- новий бронхоспазм. Навпаки, блокада рецепторів простага- ландина Н2 провокувала реакцію тромбоцитів й без участі аспірину в хворих АА. Здорові люди, і навіть хворі не- аспириновой формою астми не мали як і реакцією тромбоцитів на НПВП. Т. про. вдалося пояснити розвиток в хворих АА нападів ядухи без прийому НПВП. У цій ситуації медіатором бронхоспаз- мало може бути продукт клітин центральної нервової системи — мелатонин, котрий за своїй структурі й уміння пригнічувати ЦО нагадує НПВП. Важливе значення щоб поставити діагнозу ТАК мають дані анамнезу реакцію хворого приймання знеболюючих чи жарознижувальних препаратів. У частини пацієнтів може бути чіткі свідчення про розвиток нападу ядухи після застосування НПВП. Слід, проте, вказати, що велика частина хворих АА не приймають НПВП, тим щонайменше напади ядухи вони провокуються вживанням для харчування природних сал і Пілатів, і навіть консервованих з допомогою ацетилсаліцилової кислоти продуктів (зокрема домашнього приготування). Значна частина коштів хворих не поінформована у тому, що різні НПВП входять до складу таких часто використовуваних комбінованих препаратів, як Цитрамои (ацетилса- лициловая кислота і фенацетин), Аскофен (ацетилса- лициловая кислота і фенацетин), Пенталгин (амідопірин і анальгін), «Седальгин «(ацетилсаліцилова кислота і фенацетин) та інших. Надзвичайно важливе поставити хворому на на бронхіальну астму питання ефективності застосування таблеток теофед- ріна для купірування нападу ядухи. Хворі з АА зазвичай вказують або на неефективність теофедрина, або відзначають його двухстадийное дію: спочатку настає купированно чи ослаблення нападу ядухи (дію входить у його склад эфедрина), та був через 40−60 хв бронхоспазм знову наростає через присутність в теофедри- не амидопирина і фенацетина. На підтвердження діагнозу АА нині можна використовувати провокаційні тести in vivo або ж тести in vitro. За виконання провокаційного тесту in vivo використовують або прийом аспірину (чи інших НПВП) всередину, або ингалируют розчин аспирин-лизина з наступним мониторированием показників бронхіальної прохідності. Слід, проте, зазначити необхідність точного дотримання технології проведення проб in vivо. У зв’язку з можливістю розвитку важкого нападу ядухи (особливо під час проведення інгаляційного тесту) це дослідження можна проводити лише врачом-аллергологом Необхідно спеціальне обладнання і наявність персоналу, готового допомогти при розвитку бронхос- пазма. Обстеживши 100 хворих на бронхіальну астму з допомогою провокації аспірином, назначаемым всередину ми виявили, що в третини піддослідних аспірин викликав різного рівня бронхоспазм, іноді не фиксируемый клінічно, в третини випадків — брон- ходилатацию, в інших хворих реакція бронхиального дерева була відсутня [3.1. Спроба лікування хворих на астму з брон- хорасширяющим дією аспірину призначенням НПВП о пів випадків закінчилася трансформацією бронходила- тирующего відповіді в бронхо- констрикторный через тиждень прийому медикаменту. По нашої думки, особи, реагують на пробу з прийомом аспірину бронходилатациеи можна віднести у групу ризику в розвитку розгорнутої клінічної картини АА. «

Останнім часом для діагностики АА використовуються так-жі тести in vitro, зокрема, дослідження продукції лей- котриенов при інкубації клітин крові, із индометацином (Святкина 0.Б.), і навіть розроблений нашої лабораторії хемилюминесцентный тест (Ре- шетова Н.В.) — Застосування протягом трьох років хемилюми- несцентного тесту показало його високу чутливість і специфічність, можливість швидкого відповіді. Патологічне вплив НПВП на органи дихання в хворих АА проявляється по всьому воздухо- носных шляхів. Дебютує АА, зазвичай, з тривалого, хіба що невмотивованого риніту, що поступово переходить в полипозный риносинусит у 20−25% хворих. Слід зазначити, іноді підлогу та пазом уражаються та інші слизові, наприклад, шлунка, кишечника, в поодинокі випадки і сечостатевих шляхів. Перші напади ядухи нерідко виникають після прийому НПВП у зв’язку з супутнім захворюванням. Описано випадки, коли прийом медикаменту закінчувався трагічно. Тяжке аспи рі нове ядуха в ряді хворих супроводжується уртикарными висипаннями на шкірі, шлунково-кишковими проявами (біль у животі, блювота, рідкий стілець), рино- кон’юнктивітом. Особливо небезпечні внутрішньовенні вливання препаратів, містять НПВП — баралгина та інших. Як і інші форми бронхіальну астму, АА може починатися у дитинстві, проявляючи себе, немов астма фізичного зусилля, клінічно характеризуясь симптомами хронічного эозинофильного (по складу мокроти) бронхіту з загостреннями після вірусних катарів органів дихання. Є дані про те, що з непереносимості НПВП порушується фагоцитоз, страждають та інші ланки імунітету. Це виявляється затятим течією запальних захворювань, особливо дихальних шляхів. До 10% хворих АА реагують на экзоаллергены, тобто. страждають одночасно атопічної формою захворювання. Клінічна картина у випадках відрізняється від суто екзогенної форми — не виражена сезонність загострень, немає чіткої ефекту елімінації алергенів, специфічна гипосенсибилизация здійснюється важко, і, зазвичай, мало эффективна.

Найбільш ефективним методом лікування АА є десенситизация аспірином, при успішному здійсненні якої настає клінічна стабілізація течії захворювання, підтверджувана негативними результатами ас- пириновых тестів. Десенсити- зация — це спосіб формування толерантності до НПВП в хворих АА з допомогою мікро- провокацій ацетилсаліцилової кислотою чи іншими антициклоксигеназными препаратами. Так само як і провокаційні тести з аспірином, десенситизация може проводитися лише спеціалізованому лікувальному закладі. Cуществуют різні методики десенситизации аспірином. Наприклад, з 2−3 годинниковим інтервалом хворому призначають послідовно 3, 30, 60, 100, 150, 325 і 650 мг аспірину. За більш швидкому способі хворому дають аспірин через кожні 30 хв. Десенсити- зированным вважається хворою, який шкоди здоров’ю здатний прийняти 650 мг аспірину. Такі методики нерідко закінчуються важким загостренням бронхіальну астму, тому краще починати десенси- тизацию з мінімальних доз, збільшуючи їх чсрез добу. Ми рекомендуємо використовуватиме добору початковій дози аспірину провокаційний дослідження з препаратом. Те кількість ацетилсаліцилової кислоти, яке викликало стійке зниження бронхіальної прохідності, і призначається як вихідної дози для ясен- ситизации. Коли наступного дня цього не сталося падіння показників функції зовнішнього дихання, тоді доза аспірину подвоюється, за незначного зниження показників — повторюється доза, застосована напередодні. Десенситизацию проводять хворим після купи- рования загострення АА за відсутності вони кровоточивости, виразковій хворобі шлунка чи дванадцятипалої кишки, вагітності. Як базисної терапії АА використовують інгаляції живила, тайле- так, глюкокорти кондов (бекотид, альдецин, ингакорт та інших.). Перевагою дозованого глюкокортикоидного препарату для ингаляцинного застосування Альдецин фірми Шеринг-Плау (США) служить наявність знімною носовій насадки, що особливо важлива з урахуванням часто встречаемой в хворих АА по- липозной риносинусопатии.

Звісно ж перспективним застосування в даної категорії пацієнтів препарату доменан фірми Кissei Рharmасеutiсаl З., поставленого Росію фірмою Іскра (Японія), що є селективним ингибитором тромбоксан А2- синтетазы. Для зменшення чутливості хворого до НПВП й у випадках поганий переносимості десенситизации призначається гемосорбция, за тиждень після проведення яких можна продовжувати розпочату патогенетичну терапію. Іноді, при щодо невисокою чутливості хворого до аспірину (доза, провокуюча знижуються показники бронхіальної прохідності не менш як на 15%, — 100 мг препарату і більше), здійснення ге- мосорбции повністю десенси- тизирует хворого АА до НПВП. При високої чутливості (доза аспірину — менш 10 мг) на початок десенситизации рекомендується здійснити 1 — 2 процедури гемосорбций з тижневим інтервалом, лише потім розпочати десенситизации. За наявності виразковій хворобі шлунка чи дванадцятипалої кишки можна спробувати десенситизировать хворого АА з допомогою інгаляцій чи ін'єкцій аспирин-лизина. Початкова доза вибирається під час проведеної проби з аспирин-лианном (ингаляционно чи внутримышеч- але). Повністю десенситизиро- ванному хворому АА надалі зв цапается прийом підтримують доз аспірину. Останнім дози рекомендується використовувати 1 таблетку препарату (0,25 чи 0,5), залежно ваги хворого, через день була в протягом місяця, далі - два дні протягом року, під медичним наглядом станів слизової шлунка (протягом року спостереження провести гастроскопію щонайменше двох раз). Препарат призначається після їжі зі рекомендацією запивати його лужної мінеральної водою. Там, коли АА узгоджується з экзоаллергией, рекомендується і натомість прийому підтримують рефрактер- ность доз аспірину проведення специфічної гі пасен — сибилизации, ефективність якої при толерантності до НПВП різко возрастает.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой