Анализ газети Культура

Тип работы:
Реферат
Предмет:
Культурология


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Хоч як банально це навіть звучить, але у тому, щоб проаналізувати фотопубликации хоч би не пішли періодичного видання, треба мати хоча б загального уявлення про фотографії. Поганявши трохи підручників, я поднабралась розумних думок, і тепер постараюся своїми словами викласти складну інформацію. Завдання важке, оскільки розкрити повністю суть фотографії у кількох пропозиціях неможливо. А з відірваних фраз незбираного уявлення годі. Але викладач сподівати ні буде. Тому почну. Мабуть, Землі немає, який би не використовував фотографію в своєму повсякденному життя. Майже у частині міста, будь-де ми зажмуриваемся від постійних спалахів. Найчастіше другоценнейший апарат (в у простолюдді - «мильниця») потрапляє до рук недосвідчених дітей. Проте часом можна зустріти та розвивати справжню професійну апаратуру значних размерчиков. А відбувається це оскільки фотографію ділять на аматорську, технічну, навчальну, професійну, дослідницьку, спеціальну тощо, тощо. Технічні кошти звели до миниуму витрати людських докладає зусиль до отримання достовірного зображення: будь-хто може фіксувати обраний їм об'єкт. Гадаю, кожен погодиться, що кращої поживи пропаганди, ніж фотографія, шукати. Звісно, мирний люд більше повірить власним очам, ніж сухоньким словами. Як сама фотографія, і апаратура для зйомки постійно вдосконалюються. У фотоапарати впроваджуються елементи мікроелектроніки, що дозволяє полегшити процес зйомки. Проте цифрові фотоаппраты разом із своїм хорошим якістю далеко ще не дешева штука нашій країні, тому більшості фотолюбителів доводиться про неї тільки мріяти. У фотографії, як і у будь-якому мистецтві, головним було і залишається творчий пошук автора. (До речі, цікавий факт: фотографію довгий час хотів відносити мистецтва. Вважалося, що мистецтвом можна вважати лише рукотворне твір. І знімок прислялся до кумедних дрібничок. Хоча фотографи дуже часто виявляли непомірну фантазію, часом змінюючи оригінал невпізнанно, вписатись у мистецтво фотографії було ох як складно). Здається, що ще можна придумати? Але всі нові, і, що найбільш примітна, оригінальні матеріали є сторінках друку. Причому в кожного фотографа є свій підхід, так назывемый стиль, яким ми іноді дізнаємося його роботи. У цьому полягає індивідуальність фотографа як творчого працівника. З чого починається фотографія? Людина виникає потреба зафіксувати який-небудь момент життя, явище, подія, просто художню картину. А закінчується ніж? Появою готового зображення на фотоматеріалі. Здається, так усе просто. А цими пунктами дистанція з безліччю етапів. Яка в нас схема? Купив плівку — сфотографував бажані об'єкти — відніс плівку в фотолабораторію — тобі виявили плівку — замовив що сподобалися фотографії. У професіоналів той процес трохи довше, оскільки виявляють плівку і роблять фотографії які самі. Зате результати нагадують про себе. Але що нам, бідолашним, робити, коли ми тільки навчаємося і ще завжди й уміємо правильно визначати витримку та палестинці час перебування фотопаперу в розчині? Може, згодом… Поки що ж… Будемо вчитися і ще шукати, знаходити й удосконалюватись. Авось, почує світ про великого фотографа, випускника журфаку БГУ…

Про газете

Щось мене розмовляє останнім часом для культури потягнуло. Відтак аналізувати чомусь саме газету «Культура» вирішила. Приїхала до бібліотеки, переглянула підшивку протягом року. Інформації про газеті, до мого превеликий жаль, багато немає. Тоді використовувати останній шанс: з допомогою безвідмовного засоби зв’язку Internet написала кілька рядків до редакції. Там схвалили моє бажання зайнятися історією газети, проте майже всі, що з фотографією, вміло обійшли. Повторивши запит, позитивного відповідь вже не сподівалася. Таке відчуття, що які самі тами теж не надто добрими цій справі розбираються. Точніше, з фотокорреспондентами редакції мені ж таки вдалося познайомитися. І це з жанрами було складніше. Не залишалося, як зайнятися самостійним аналізом издания.

Історія газети «Культура»

Завдяки Амелькович Дарьє, відповідальної за електронної пошти, можу і із Вами поділитися певний інформацією щодо настільки чудовому виданні. Отже, «Культура «виходить із жовтня 1991 року у Мінську. Засновником її є Міністерство культури Республіки Білорусь у. Протягом часу виходу газети посаду головному редакторові займали спочатку Ольга Ипатова, потім пан Карпінський. Нині на чолі редакції начальствует Людмила Крушинская. У травні 1993 року — лютому 1997 року виходила щомісячна літературно- філософська зошит, де публікувалися оригінальні твори по питаннях вітчизняній та мирой літератури, культурології і философии.

Специфіка видання Нині ж звернуся до жодного з номерів газети й до Білоруської енциклопедії. Інформація, що її отримала саме з самих джерел, розкриває те, що ми називаємо «специфікою» видання. Газета «Культура» є щотижневої повнокольорової суспільно- просвітницькою газетою. Вона висвітлює події громадської, культурної революції й соціального життя країни світу. «Культура» публікує матеріали з приводу питанням розвитку театрального і образотворчого мистецтва, літератури, музики, кіно, телебачення, самодіяльності, роботи культосвітніх установ. Розміщає також науково-популярні матеріали з приводу історії, етнографії, фольклору, історії архітектури Білорусі, статті, пов’язані з культурної життям інших народів, які проживають біля Білорусі, пропагує творчість митців. «Культура» лауреат премії «За духоўнае адраджэнне». І під кінець парочка обов’язкових фактів. Оскільки газета входить у 16 і 24 шпальтах, следственно, формат її буває або А4, або А3. Ціна одного номери газети становить приблизно 200 білоруських рублів. Друкується «Культура» виключно білоруською, що дуже похвально. Видавцем є редакційно-видавнича установа «Культура і мистецтво». У газети є також електронний ящик kultura@tut. by, створений цілком недавно. Для особливо допитливих адресу редакції наступний: 220 029, Мінськ, вул. Чічеріна, 1. Телефон/факс: (017)289−34−66.

Склад фотоотдела Фотографією в «Культурі «займається Геннадій Жинков — завідуючий відділом фотоілюстрацій. На рахунку Геннадія — три персональні фотовиставки, одна їх яких ти навіть проводилася у Національному художньому музеї. Помогают

иллюстрировать видання також два постійних позаштатних фотокореспондента — Віктор Зайковский і Алла Ткаченко. І, ясна річ, не «гребують «робити фотознімки й існують самі автори материалов.

Рубрики газети Природно, фотографії супроводжують статті, написані певну тематику, тому важливо виявити, які проблеми вирішує видання. Отже, у ньому присутні такі рубрики:

. Афіша «До» (у цій рубриці обов’язковий знімок. Чи осяває новини театру, кіно, музеїв. Показує фотоотрывки з хіба що минулих премьер)

. Соцыум (культурні новини країни й мира)

. Мастыхін (фотознімки виставок, роботи художников)

. Inter-media (проблеми виключно державного устрою і загальнонаціонального масштабу. Наприклад, питання двомовність в Беларуси)

. Бамонд, опера, балет (назва рубрики свідчить сам за себя)

. Вакол спорту

. Кіно й тэатар

. На людним месцы (новини страны)

. Выхад імпазантанай персони (незвичні люди, зірки світового масштаба)

. Вакол здароўя

. Вокны сталіцы (події, які у Минске)

. Замісць кропкі (матеріал, розташований в останній смузі, який нібито поводить підсумок описаного в издании)

І далі, тощо. Є рубрики постійні, проте їх достаток змушує замислитися. Таке відчуття, що виникає щономера матеріал, який підходить під існуючі рубрики, вигадують нову назву. Ну ніякого постоянства!

Жанри фотожурналистики з газети «Культура» У цьому й почалися складності. Тож у самому виданні мені з цього приводу розповіли таке: «На рахунок жанрів, це, Ольга, вам судити. Геннадій на этот

вопрос відповідає так: «Різні «. :)))». Ситуація мене пригнітила, а то й сказати більш. Адже тепер доведеться розумітися на всіх таких незрозумілих мені жанрах самостійно. Гаразд, спробую. Фотографію з газети ми можемо побачити з кожної сторінці. У багатьох своєму це чорно-білі знімки, і тільки розвороті присутні кольорові фотографії. Якщо казати про жанрах, то переважно у «Культурі» використовується фотоиллюстрация. І це зрозуміло: специфіка газети у тому, що вона друкує переважно інтерв'ю з такими відомими особами чи ж висвітлює прем'єри світу мистецтв. А тут будуть доречні лише супровідні знімки. Проте інколи можна побачити та інші жанри фотожурналистики. Це фотозарисовка (ДОДАТОК 7) і фотозаметка (ДОДАТОК 8). І все-таки найпопулярніші в редакції видання користується чомусь фотомонтаж. Він присутня й у звичайних матеріалах (ДОДАТОК 9). Але чудовим прикладом публікації цього жанру є обкладинка газети (ДОДАТОК 1). Дуже рідко можна побачити фотоколаж, переважно це несмачна розсип знімків. Завжди кольорових, хочу помітити. Однак настільки бездарно скомпонованих! Лівий верхній кут майже завжди порожній, хоча нього звертає уваги насамперед. Зате правий нижній просто переизабилует. Напевно, щоб відшкодувати помилки лівого верхнього. Таке почуття, що у цій невеликій сторінці верстальник намагається вмістити більше знімків, ніж в усьому номері. Тому обкладинка не виглядає. Весь монтаж у тому полягає, що обрезаются картинки і вставляється текст. Причому фотографії просто наліплені друг на друга, ніяких цікавих композицій. Де ж фантазія? Отже, здебільшого фотографія відображає те, що відповідає специфіці газети. Це різноманітні виставки, новини театру, кіно, балету, прем'єри, пам’ятники зодчества. Проте, на мою думку, занадто багато портретів людей. На одній сторінці один під помітні два цілком однакових на оформлення і з фактурі, розміру знімка. Звідси ефект сприйняття автоматично знижується. Взагалі кількість фотографій в «Культурі» досить великий. Буквально кожен матеріал нею супроводжується. Чого не можна сказати якість. Якщо чорно-білі знімки виглядають ще більш-менш прийнятно (можна зробити комплімент газеті і мені сказати, що добре), то кольорові просто неможливо розглядати. Якість жахливе. Якщо казати про концентрації фотографій з газети, вона різноманітна. Інші сторінки всуціль усіяні ними, кожні 10 сантиметрів всипані знімками. Інші по півсторінки залишаються вільними від фотографій. Фотографії нестандартні. Розміри їх зовсім разные. В більшості проявляється хороша авторська задум. Припустимо, для фотопортрети фотограф вибирає цікаве розташування, пози. Єдине, коли на знімку зображений усього одна людина, майже завжди прямо дивиться на кадр. Тобто ти розгортаєш номер, але в тебе відразу ж потрапити спрямовують погляди пара людина. Напружує. Ще кілька слів про жанрах. «Культурі» притаманний такий жанр, як фотофакт. У такій ситуації це фотоинформация, як здається. А більше нагадує оглядову фотокорреспонденцию.

Иногда можна зустріти цілий розворот, відведений під репортаж. Причому йде набір фотографій з супровідними підписами. У газеті спостерігається тенденція обтічності фотографії текстом (ДОДАТОК 2). Згодна, це симпатично виглядає. Коли використовують обтікання, іноді повністю вирізають постать людини з фотографії, в більшості ж випадків просто расстворяют краю. Це було б плюсом видання, але вживалося нерідко. Хоча пріоритет мають, ясна річ, звичайні цілісні фотографії, вставлені у текст.

Помилки фотографії Погортавши парочку номер газети «Культура», я встигла помітити кілька помилок на оформлення фотоматеріалів, що ж впадають правді в очі. Почну конкретно з номерів. Перша помилка руйнує що здається здавалося б різнобічність матеріалів. І чим довше дивишся, то більше переконуєшся в типовості піднесення фотографій. Тобто явно знаю, що наступного номері під такий-то рубрикою буде те ж саме фотографія, тільки з іншим героєм. Ця здатність передбачати послаблює інтерес до прочитанню газети. І, по- моєму, шкодить самому виданню. Адже якщо газета, не буде інтригувати читача, її ніхто не купувати. Далі йде найпримітивніша помилка: об'єкт фотозйомки розташовується вулицю просто посеред кадру. Неправильно побудована композиція. Плюс до всього немилосердно обрізають кадри, намагаючись підігнати їх під матеріал (ДОДАТОК 3). Наприклад, герой може залишитися без верхню частину голови чи руки, якщо це завжди буде завгодно редакції. У № 19 (ДОДАТОК 4) ми й таку непрощенну помилку, як друкування невдалих фотографій. Тобто існує ціла установка, що матеріал повинен супроводжуватися знімком. І тоді вже неважливо стає, якого він хотів якості. На ніж сенс друкувати чорний кадр, у якому нічого розібрати неможливо? Він дасть немає інформації. Навпаки, у чомусь відверне від адже читача. я вже свідчила деякою неприродності фотопортретів в «Культурі». Ось унаочнення взаємодії. На ДОДАТКУ 5 ми можемо бачити двоє геть однакові знімка, розташовані прямо один під. Однак це суперечить правилам композиції. Йдемо далі. Вирізання об'єкта з газети сягає таких розмірів, що маємо постає немилосердно вирізаний силует без жодних ознак художності (ДОДАТОК 6). Виривають ті шматки композиції, які потрібні на розкриття теми. Проте це треба робити вміючи. І насамкінець. Інколи бачимо фотографії, які навряд чи расскрывают суть того що відбувається. Якщо ж і стосуються те, що описано в статті, то, коли бачиш знімок, неможливо можеш дійти, що саме хотів цим сказати автор? Припустимо, матеріал «Прагрэсіўныя» фантоми" дуже довго читала (ДОДАТОК 10). У ньому розповідають про закинутої селі. Йдуть фотографії. Сірі, непоказні. Поки що прочитаєш текст, вони нічим не приваблюють, що неспроможні сказати подію. Це ж неправильно. Знімок повинен бути закінченим твором мистецтва, а чи не просто засобом «відстрілятися». Вони повинні залучати читача, а чи не викликати в людини отчуждение.

Висновок Отже, якою можу дійти висновку? Слід зазначити, що, проаналізувавши підшивку газети «Культура» за 2002 рік, я знайшла, що тенденція ілюстрування у ній змінилася. На початку року траплялося багато фотозаметок і фотоочерков. Іноді можна було фотозарисовку. Тепер ж переважну роль грають фотопортрети. Плюс до кінця II півріччя спостерігається тенденція до чорно-білому фото. А на початку майже весь номер виходив кольоровому друку. Видання зустрічаються різні жанри фотожурналистики. Але тепер розмаїтість майже сходить на «немає». Я сказала, газета деградує, що дуже прикро. Адже вона, по-перше, «беларускамоўная», а по-друге, ті моменти, котрі її висвітлюються, треба зазначити кожному пересічному читателю.

1. Введение… стр. 3 2. Про газете… стр. 4

1. Історія газети «Культура»… стр. 4

2. Специфіка издания… стр. 5

3. Склад фотоотдела… стр. 5

4. Рубрики газеты… стр. 5

5. Жанри фотожурналистики з газети «Культура»… стр. 6

6. Помилки фотографии… стр. 8 Вывод… стр. 9

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой