Пізньоцвіт осінній, плаун баранець, плющ звичайний

Тип работы:
Реферат
Предмет:
Разное


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Пізньоцвіт осінній, плаун баранець, плющ звичайний


ПІЗНЬОЦВІТ ОСІННІЙ
(брандушка осiння, зимовик, зимовник, зимоцвiт,
мороз, осiнник, син без батька, шафран дикий)
Colchicum autumnale

Невелика багаторiчна бульбоцибулинна рослина родини лiлiйних. Стебло вкорочене, пiдземне. Листки видовженоланцетнi, паралельножилковi, плоскі, тупi, до часу цвiтiння рослини зникають. Квiтки на коротких квiтконіжках, правильні, двостатевi, оцвiтина проста, вiночкоподібна, рожева, з довгою тригранною трубочкою. Цвiте у вереснi — листопадi. Плоди достигають у червнi — липнi наступного року пiсля цвiтiння.
Пiзньоцвiт осiннiй належить до найстародавнiших лiкарських рослин, названий на честь батькiвщини Колхiди — колхiконом.
Назва і властивості рослини, пов «язані також з iменем найбiльшої чарiвницi в грецькiй мiфологiї - дочки колхідського царя Еета i внучки Гелiоса, отруйницi Медеї колхiдської. Вона проти волi батька допомогла вождю аргонавтiв Ясону заволодiти золотим руном i втекла з ним. Щоб затримати погоню, вбила свого брата, порубала на шматки, розкидала по морю. Назло першому чоловiковi убила своїх синiв. Суперницi ж послала зачаровану сукню, i та згорiла в нiй зажив.
Росте спорадично в Карпатах на вологих i заплавних луках уздовж рiчок i потокiв.
Рiдкiсна зникаюча рослина. Занесена до «Червоної книги» України.
Для виготовлення лiкарських форм використовують бульбоцибулини, насiння i квiти. Бульбоцибулини збирають перед самим цвiтiнням, квiтки — пiд час цвітіння, а насіння — у перiод стиглостi.
Усi частини рослини мiстять алкалоїдiв, серед яких є колхамiн i колхiцин; флавоноїди, органiчнi кислоти, смолистi речовини.
Рослина володіє гірьким смаком, який залежить від наявного алкалоїду у рослині. Алкалоїд колхіцин є капілярною отрутою. Він діє на живу тканину, нагадуючи дію миш «яка. Тому його інколи називають рослинним миш «яком. Випадки отруєння сільськогосподарських тварин бувають при випасанні їх на засмічених пізньоцвітом осіннім пасовиськ, при згодовуванні тваринам сіна або трави з домішками цієї рослини. Вживаючи молоко від таких корів (отрута пізньоцвіту виділяється разом з молоком), можливе отруєння.
Терапевтичнi властивостi алкалоїдiв однаковi. Колхамiн є сильним антибластомним засобом i використовується для лікування раку шкiри та неоперабельних форм раку стравоходу, призначається в комплексi з сарколiзином.
Внутрiшньо — настоянка насiння (1: 10 на 70% спиртi, настоювати 10 днiв) приймати по 15 крапель тричі на день пiсля їди.
Зовнiшньо — мазь колхамiнова, настоянка (1: 10) для втирання в суглоби при ревматизмi.
Симптоми отруєння: нудота, блювання, болi в животi, дряпання та біль в горлi, утруднене ковтання, водянисті випорожнення з кров «ю, зниження артерiального тиску, аритмiї, олiгурiя, зниження тонусу мускулатури, а також температури тiла, пригнiчене дихання, галюцинацiї.
Лiкування: промивання шлунка водою з додаванням активованого вугiлля, або промивання розчином калiю перманганату 0,05% - 500 мл, внутрiшньовенно вводять розчин глюкози, iзотонiчний розчин хлориду натрiю, мезатон 1%-1 мл, пiд шкiру вводять розчин атропiну сульфат 0,1%-1 мл, вдихання кисню.


ПЛАУН БАРАНЕЦЬ
(баранець, єлочка, любка куряча, п «ядич баранець)
Huperzia selago (Lycopodium selago)

Багаторiчна вiчнозелена трав «яниста рослина родини баранцевих. Стебло прямостояче або висхiдне, до 30 см заввишки, вилчасто розгалужене, вкрите дрiбнопильчастими загостреними вiдстовбурченими листками, розмiщеними поздовжнiми рядами.
Росте в Карпатах у тiнистих лiсах, на скелях. Рослина занесена до «Червоної книги» України.
Для виготовлення лiкарських форм зрізують гострим ножем траву серпнi — вереснi. Зiбрану сировину сушать у затiнку.
Трава плауна баранця мiстить алкалоїди (акрифолiн, селагiн, лiкоподин), флавоноїди, смолистi речовини, мiкро- та макроелементи.
У медичнiй практицi використовують настій трави плауна баранцю для лiкування хронiчного алкоголiзму, яке полягагає у виробленнi умовного рефлексу огиди до алкоголю.
У народнiй медицинi використовують як проносний, абортивний i протиглисний засiб.
Протипоказано застосовувати препарати плауна баранця при цукровому дiабетi, тиреотоксикозi, кардіосклерозi, бронхіальній астмi, туберкульозi, виразковiй хворобi шлунка i дванадцятипалої кишки, вагітності.
Лiкування хронiчного алкоголiзму настоєм плауна баранця проводять у стацiонарi пiд наглядом лiкаря. Хворому на алкоголiзм дають 50 мл вiдвару трави плауна баранця (1: 20), з послiдуючим прийомом алкоголю. Через чотирі дні після останнього вживання спиртного хворому дають випити на тще, але на порожній шлунок (увечері) 50 — 100 мл свіжоприготованого відвару трави плауга баранця, а через 15 хв дають спочатку добре понюхати, а потім випити 5 — 10 мл горілки або вина. Через 15 хв (інколи через 1 год) настає блювання, яке може повторюватися до 10 разів. Перед настанням кожного наступного блювання приймання алкоголю повторюють. Відраза до спиртного настає після 2 — 3 сеансів, що проводяться з проміжками в 5 — 7 днів. Успіх лікування залежить від ступеня прояву алкоголізму, індивідуальних особливостей і бажання хворого вилікуватися. Виробляється негативна реакцiя на прийом i запах алкоголю. Неправильне лiкування призводить до отруєння.
Симптоми отруєння: нудота, блювання, вiдчуття оніміння язика i важкiсть у всьому тiлi, головний бiль, головокружiння, миготлива аритмiя, запаморочення, колапс.
Лiкування: промивання шлунка, введення розчину глюкози 40%-20 мл внутрiшньовенно разом з кислотою аскорбiновою 5% - 1 мл, кордiамiн 2 мл, розчин атропiну сульфат 0,1% -1 мл, вдихання кисню.


ПЛЮЩ ЗВИЧАЙНИЙ
(баращен, беречан, бережан, борощаник,
брочетан, гедера, глисник, повійкан)
Hedera helix

Вiчнозелена рослина-лiана родини аралiєвих. Стебло дерев «янисте, лазяче (прикрiплюється вусиками до стороннiх предметiв) розгалужене, до 30 м завдовжки. Листки черешковi, черговi, шкiрястi, блискучi. На безплідних пагонах — серцеподібнi, три- п «ятилопатевi; на квiтконосних гiлках — цiлiснi, яйцеподібнi листки. Квiтки одно- або двостатевi, правильнi, п «ятичленнi, жовтаво-зеленi, в складних зонтиках, що утворюють китицю. Цвiте у вереснi — жовтнi. Плід ягодоподiбний, пiсля дозрiвання — чорно-синiй.
Плющ звичайний зустрiчається в тiнистих лiсах Карпат на вологих мiсцях.
Давня легенда оповiдає, що греки вважали плющ звичайний священною рослиною, яка вiдвернула смерть вiд самого бога Дiонiса. А сталося це тому, що Грiзний Зевс покохав фiванську царiвну Семелу i пообiцяв виконати будь-яке з її прохань. Богиня Гера, яка ненавидiла Семелу i хотiла її смертi, пiдмовила царiвну, щоб та попросила Зевса, з «явитися в усiй величi бога — громовержця. Цар богiв не мiг вiдмовити Семелi i з «явився. Блискавка яскравилася в його руках, раз у раз вдаряли громи. Спалахнуло все довкола, загорiвся i завалився царський палац, загойдалася земля. Охоплена жахом, упала Семела додолу, її обiйняло полум «я. Вона зрозумiла пiдступнiсть Гери, та було вже пiзно. Вмираючи, Семела народила сина Дiонiса. У лавинi вогню дитя, здавалося, приречене на смерть. Тодi iз землi почав рости густий плющ. Вiн прикрив дитя своєю зеленню i врятував вiд смертi.
Коли Дiонiс вирiс i став могутнiм i красивим богом вина сили, радостi i родючостi, вічнозелений плющ разом із виноградною лозою став символом його влади. Плющ завжди обвивав Дiонiсiв посох. Пiд час святкових гулянь на честь цього бога стародавнi греки прикрашали свої голови вiнками, сплетеними з плюща.
Для виготовлення лiкарських форм використовують висушене листя пляща звичайного. Заготовляють сировину пiд час цвiтiння.
Листя плюща мiстить сапонiни, глiкозиди (гедерин, гедеросапонiн), дубильнi речовини, смоли, каротин, токоферол, органiчнi кислоти.
Препарати плюща звичайного мають протизапальнi, протикашльовi, бронхолiтичнi, ранозагоювальні властивостi; підсилюють секрецiю бронхiальних залоз, пiдвищують дiурез, розширюють судини (в малих дозах) або звужують (великі дози), виявляє загальнозміцнюючу й тонізуючу дію. Найдоцільніша форма застосування плюща звичайного — холодний настій.
Застосовують всередину холодний настiй плюща звичайного при бронхітах, гепатитах, жовчнокам «янiй хворобi, холециститах, подагрi, ревматизмi.
Мiсцево використовують припарки настою для виведення мозолiв i бородавок, лiкування ран й опiкiв. Для стимулювання росту волосся щовечора втирають у шкiру голови настiй 1 раз на день. Курс лiкування — 20 днiв.
Внутрiшньо — холодний настiй плюща звичайного (1 ч ложка висушеної сировини на 300 мл холодної кип «яченої води, настоювати 10 год) приймати по 2 ст ложки 4 рази на день після їди.
Зовнiшньо — припарки плюща звичайного, обмивання, зрошування настоєм (1 ст ложка сировини на 500 мл окропу, варити 10 хв); припарки з свіжого ростертого листя на мозолi або бородавки.
Надмiрне i безконтрольне лiкування може викликати нудоту i блювоту.



_

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой