ФОРМИ І ВИДИ МІЖНАРОДНИХ КРЕДИТІВ

Тип роботи:
Реферат
Предмет:
Різне


Дізнатися вартість нової

Детальна інформація про роботу

Витяг з роботи

ФОРМИ І ВИДИ МІЖНАРОДНИХ КРЕДИТІВ

Різноманітність форм та видів міжнародного кредиту в найбільш загальних рисах можна класифікувати за кількома головними ознаками, які характеризують окремі сторони кре-дитних відносин.
За джерелами розрізняють внутрішнє та зовнішнє кредитування та фінансування зовнішньої торгівлі. Ці види кредиту тісно пов «язані між собою та обслуговують усі стадії руху товарів від експортера до імпортера: заготівлю або виробництво експортного товару, перебування його в дорозі та на складі, в тому числі й за кордоном, а також використання товару імпортером у про-цесі виробництва та споживання, Чим ближчий товар до реалізації, тим сприятливіші для боржника умови кредитування.

За призначенням кредит поділяється на:
•комерційний — безпосередньо пов «язаний з зовнішньою торгівлею та послу-гами;
•фінансовий, який використовується на будь-які інші цілі (прямі капіталовк-ладення, будівництво інвестиційних об «єктів, придбання цінних паперів, по-гашення зовнішньої заборгованості, валютну інтервенцію тощо);
•"проміжний» — призначений для обслуговування змішаних форм вивозу капіталу, товарів та послуг, наприклад у вигляді підрядних робіт (інжині-ринг).
За видами кредит поділяється на:
•товарний, котрий основні експортери надають своїм покупцям;
•валютний, який банки надають у грошовій формі (У деяких випадках валю-тний кредит виступає однією з умов коопераційної угоди з постачання уста-ткування та використовується для кредитування місцевих витрат на будів-ництво об «єкта на базі імпортного устаткування.)
За валютою позики розрізняють міжнародні кредити, які надаються:
•у валюті країни-позичальника;
•у валюті країни-кредитора;
•у валюті третьої країни або в міжнародній розрахунковій одиниці (наприклад СДР та ЕКЮ).
Останнім часом можна спостерігати зростання обсягів активних операцій за довгостроковим та середньостроковим еврокредитуванням з використанням міжнародних розрахункових оди-ниць. Необхідно підкреслити, що надання кредиту у будь-якій розрахунковій одиниці є, по суті, прихованим страхуванням наданого кредиту від можливих втрат капіталу та доходу у випадку різких коливань валютних курсів. За термінами міжнародні кредити поділяються на:
короткострокові - до 1 року (та найкороткостроковіші - до З місяців, тиж-неві, одноденні);
середньострокові - від 1 року до 5 років;
довгострокові - більше ніж 5 років.
Довгостроковий міжнародний кредит, призначений, як правило, для інвестування в основні засоби виробництва, обслуговує близько 80% експорту машин та комплектного устаткування, нові форми міжнародного торгово-економічного співробітництва (масштабні проекти, науково-дослідні роботи, впровадження нових технологій). Цей тип кредитування застосовується також у практиці надання позик міжнародними фінансовими інститутами, урядами країн.
З точки зору кредитного забезпечення розрізняють забезпечені та бланкові кредити. За-безпеченням цих кредитів можуть слугувати товари, товаросупровідні та інші комерційні доку-менти, цінні папери, векселі, нерухомість та інші цінності.
Застава товару для одержання кредиту здійснюється у трьох формах:
тверда застава (певна товарна маса закладається на користь банку);
застава товару в обігу (враховується залишок товару відповідного асортименту на певну суму);
застава товару в переробці (із заставного товару можна виробляти вироби, не передаючи їх до застави в банк).
Застава є засобом забезпечення зобов «язань за кредитною угодою, тому кредитор має право у разі невиконання боржником зобов «язань отримати компенсацію, розмір якої дорівнює варто-сті застави. Бланковий кредит видається боржнику під його зобов «язання погасити кредит у відповідний строк. Як правило, документом при цьому слугує соло-вексель з одним підписом боржника. Різновидами бланкових кредитів є контокорент та овердрафт. Контокорент — одна з найстаріших форм банківських операцій. Вона є особливою формою кредитної угоди, згідно з якою кредитна операція передбачає відстрочку платежу, який мав би бути здійсненим за відсу-тності контокорентної угоди. Це здійснюється з метою збереження у клієнтів певних коштів, які вони повинні сплачувати для вирішення інших проблем, що дає змогу прискорити обіг коштів, розширити операції.
В англо-саксонських країнах застосовується інша форма короткострокового кредитуван-ня, яка має певні спільні риси з контокорентом, — овердрафт. При наданні овердрафту банк здійснює списання коштів з рахунку клієнта у розмірах, більших ніж залишки на його рахунку, відкриваючи таким чином кредит. Принципова різниця між контокорентом та овердрафтом полягає в тому, що угода про овердрафт кожного разу укладається знову і означає тільки одну домовленість про надання кредиту, тоді як за контокорентом передбачається автоматичне про-довження кредитування протягом усього контокорентного періоду.
З точки зору техніки надання розрізняють фінансові, акцептні та консорціальні кредити, депозитні сертифікати та ін. Фінансові («готівкові») кредити зараховуються на рахунок борж-ника та надходять в його розпорядження. Акцептні кредити застосовуються у формі акцептат-ратти імпортером або банком.
Залежно від того, хто є кредитором, розрізняють кредити приватні, що надаються фір-мами (комерційне кредитування); кредити, які надаються банками, часом посередниками (бро-керами); урядові;
кредити змішані, в яких беруть участь приватні підприємства та держава; кредити міжнарод-них нерегіональних валютно-кредитних та фінансових організацій.
Фірмовий кредит є однією з найстаріших форм зовнішньоторговельного кредиту. Він є по-зичкою, яка надається експортером однієї країни імпортеру іншої у вигляді відстрочки платежу, або, іншими словами, це не що інше, як комерційний кредит у зовнішній торгівлі.
Фірмовий кредит, строки якого коливаються в межах від 1 до 7 років, має кілька різновидів: вексельний кредит, аванс покупця; кредит за відкритим рахунком.
Фірмові кредити найчастіше реалізують з допомогою векселя або за відкритим рахунком.
Вексельний кредит передбачає, що експортер укладає договір про продаж товару, а потім виставляє перевідний вексель на імпортера. Останній, одержавши комерційні документи, акце-нтує його, тобто дає згоду на оплату в строк, який на ньому вказано.
Кредит за відкритим рахунком проводять через відповідні рахунки банків імпортера та екс-портера. Зокрема, згідно з борговою угодою експортер записує на рахунок імпортера його борг у сумі, еквівалентній загальній вартості відвантажених товарів із заліком відсотків, що нарахо-вуються. Імпортер, у свою чергу, зобов «язується в термін, який вказано в угоді, погасити суму кредиту та сплатити відсотки.
За фірмового кредиту імпортер часто сплачує так званий аванс покупця експортеру у розмі-рі найчастіше 10 — 20% вартості поставки у кредит. У такий спосіб аванс покупця виступає як свого роду зобов «язання останнього прийняти товари, які поставляються у кредит.
Зв «язок фірмового кредиту з банківським полягає в тому, що хоча фірмовий кредит і відо-бражає відносини між постачальником та покупцем, він все ж таки передбачає участь банківсь-ких коштів. При продажу машин, устаткування фірмовий кредит надається на більш довгі стро-ки (до 7 років), що відволікає на тривалий час значні кошти експортера та примушує його звер-нутися до банківського кредиту або рефінансувати свій кредит у банку.
До початку 60-х років нашого століття фірмові кредити були переважною формою зовніш-ньоторговельного кредиту. Вони за своїм вартісним обсягом більше ніж у 2 рази переважали банківський експортний кредит. Але швидкий розвиток міжнародної торгівлі, необхідність ім-порту взаємопов «язаної продукції одночасно у декількох постачальників, збільшення термінів кредиту виявили недоліки фірмового кредиту. Серед них, з точки зору імпортера, найсуттєві-шими є: обмежені строки кредиту, порівняно невеликі обсяги кредитування, прив «язаність ім-портера до продукції фірми постачальника тощо. Тому із зростанням масштабів міжнародної торговій та її диверсифікацією частка фірмових кредитів у загальній сумі зовнішньоторговельного кредиту почала поступово зменшуватися. Зрештою, фірмові кредити поступилися мі-сцем банківському зовнішньоторговельному кредитуванню.
Банківський зовнішньоторговельний кредит має для імпортера певні переваги перед фірмо-вим кредитом. Зокрема вони полягають у тому, що цей вид кредитування надає більше можли-востей для маневрування при виборі постачальника певної продукції, а окрім того, забезпечує довші терміни кредиту, більші обсяги поставок за кредитом, порівняно нижчою є і вартість кредиту.
Банківський кредит надається банками, банкірськими домами, іншими кредитними установами. Для координації операцій з кредитування зовнішньої торгівлі, мобілізації значних кредитних ресурсів та рівномірного розподілу ризиків банки здійснюють кредитування на основі створен-ня консорціумів. Банки надають експортні та фінансові кредити.
Експортний кредит полягає у тому, що він надається банком країни-експортера банку краї-ни-імпортера (чи безпосередньо імпортеру) для кредитування поставок машин, устаткування і т. п. Ці кредити надаються в грошовій формі та мають «зв «язаний» характер. Це означає, що бор-жник зобов «язаний використовувати кредит тільки дня купівлі товарів у країні кредитора.
Фінансовий кредит дає змогу здійснювати купівлю товарів на будь-якому ринку, і таким чином виникають умови для вибору варіантів комерційних угод. Досить часто фінансовий кре-дит не пов «язаний з товарними поставками, і він може бути призначений, наприклад, для пога-шення зовнішньої заборгованості, підтримання валютного курсу, поповнення авуарів (рахун-ків) в іноземній валюті тощо. Основними споживачами фінансових кредитів виступають ТНК та ТНБ, які часто використовують їх і для різного роду спекуляцій та фінансових маніпуляцій. Фінансові кредити можуть брати також центральні банки промислове розвинутих країн, які використовують їх для погашення дефіциту платіжного балансу та здійснення валютних інтер-венцій.
Основним джерелом міжнародних приватних фінансових кредитів та позик є міжбанківські депозити та вклади під євродоларові депозитні сертифікати. Оскільки більшість цих депозитів має короткостроковий характер, актуальною проблемою для банків є їх пролонгація.
Історія формування євроринку свідчить про те, що виникнення міжнародного приватного фінансового кредиту зумовлене інтернаціоналізацією та інтеграцією виробництва та діяльністю ТНК. Однією з причин формування та швидкого зростання міжнародного фінансового кредиту була фінансова допомога США країнам Західної Європи за «планом Маршалла» з метою відбу-дови зруйнованого другою світовою війною народного господарства. Єдиною кредитоспромо-жною державою у той час були США, і країни-позичальниці отримували кредити від них для оплати імпорту необхідних товарів. Поступово ця щораз більша маса доларових коштів почала використовуватися для оплати товарних поставок з інших країн, що зумовило концентрацію доларів на рахунках банків європейських країн. Це і призвело до виникнення ринку євродоларів та його трансформації у євроринок.

Показати Згорнути
Заповнити форму поточною роботою