Системы управління запасами

Тип работы:
Реферат
Предмет:
Логистика


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

СОДЕРЖАНИЕ

ЗАДАЧА

Питання. Роль запасів у економіці предприятия.

Введение.
1. Категорія товарно-матеріальних запасов.
1.1. Роль і завдання запасів у фирме.
1.2. Категорії товарно-матеріальних запасов
2. Класифікація товарно-матеріальних запасів та його значение.
2.1. За місцем нахождения.
2.2. По виконуваної функции.
2.3. По времени.
Заключение.

Литература.

Введение

Запаси є одне з найважливіших чинників забезпечення сталості і безперервності відтворення. Цю важливе значення мають все складові сукупного матеріального запасу, зокрема товарно-матеріальні запаси, котрі перебувають при підприємства галузей обращения.
Загальноприйнятим є віднесення продуктів праці до товарним запасам в підприємств галузей звернення від часу їхнє надходження для цієї підприємства досі навантаження на транспортні засоби до відправки або безпосередньою передачі потребителям.
Безперервність виробництва вимагає, щоб постійно перебувало достатньо сировини й матеріалів, до задоволення повної потреб виробництва, у будь-якої миті їх використання. Тому необхідність безперебійного постачання виробництва, у умовах безперервності від попиту й дискретності поставок, зумовлює створення на підприємствах матеріальних запасов.
Попри те що, що нині є тенденція прискорення оборотності запасів на підприємство, отже й зниження розмірів запасів, до роботи з коліс, запаси як і займають головну роль забезпеченні підприємства нормальними ритмічними условиямиработы.
Їх всебічне вивчення і це правильне розуміння сутності товароматериальных запасів, їх значення й роль економіці підприємств і об'єднань, стоїть у ряду найважливіших проблем по економію газу й раціонального використання матеріальних ресурсів країни й завдань із вдосконаленню матеріально-технічного постачання народного хозяйства.

1. Категория товарно-матеріальних запасов
1.1. Роль і завдання запасів на фирме.
На рівні фірм запаси ставляться до об'єктів, потребують великих капіталовкладень, і тому є одне із чинників, які визначають політику підприємства міста і які впливають до рівня логістичного обслуговування загалом. Проте багато хто фірми не приділяють йому уваги і постійно недооцінюють свої майбутні потреби у готівкових запасах. Внаслідок цього фірми зазвичай зіштовхуються про те, що він доводиться піде у запаси більший капітал, ніж предполагалось.
Зміни обсягів товарно-матеріальних запасів у значною мірою залежить від яке превалює нині ставлення до них підприємців, яке, безумовно, визначається кон’юнктурою ринку. Коли переважна більшість підприємців налаштована оптимістично щодо економічного зростання, вони розширюють свої операції, збільшують обсяги інвестицій у створення запасів. Проте коливання рівнів останніх не викликаються самим інвестуванням. Важливими чинниками виступають тут якість прийнятих рішень, як і того, яка конкретно технологія управління запасами используется.
Більше 20 років тому вони західні економісти намагалися встановити, наскільки, можливо, зберігати незмінним співвідношення рівнів запасів і збуту. Використовуючи рівняння «фіксованого акселератора» (J = k*D, де J — рівень запасів, од., D — попит k — коефіцієнт нерівномірності попиту), вони дійшли висновку, що ця найпростіша залежність відповідає реальному управлінню запасами.
Використовуючи більший обсяг різноманітних даних за дуже період, і застосовуючи модифікований варіант зазначеного акселератора («гнучкий акселератор»), зарубіжні дослідники припустили, що фірми здійснюють лише часткову коригування своїх запасів, наближаючи їх до згаданої рівню протягом кожного з періодів виробництва. За двенадцатимесячный період відмінність між бажаним і дійсним рівнем запасів вдавалося скоротити тільки 50%. Така зміна пояснюють переважно удосконаленням системи управління запасами з урахуванням використання комп’ютерної техники.
Ряд учених США дійшли висновку, якби вдалося поставити під контроль 75% коливань рівня інвестицій у товарно-матеріальні запаси, економіка цієї країни не пережила б не одній з повоєнних рецессий, під час яких ціни, обсяги виробництва та одержання прибутку падали, а безробіття росла ".
Завданням товарно-матеріальних запасів є забезпечення підприємства необхідними матеріальних ресурсів для, з метою забезпечення підприємству нормальної роботи.
Товарно-матеріальні запаси завжди вважалися чинником, які забезпечують безпеку системи матеріально-технічного постачання, її гнучке функціонування, і були свого роду «страховкой».
Бо у фірмах різних галузей економіки створення товарно-матеріальних запасів визначається тій специфічній роллю, що вони грають у процесі випуску продукції, остільки зрозумілі й розбіжності у підходах до політики капіталовкладень у сфері і до визначення пріоритетності завдань, що розв’язуються у ході виробництва. У фірмах окремих галузей народного господарства основним завданням є контролю над сировиною, за іншими — за готової продукцією, але в підприємствах галузей, які виробляють інвестиційні товари, більшість організаційних зусиль концентрується під контролем за незавершеним производством.
Так, фірми, випускають залізничний рухомий склад, виробляють насіння соняшнику на замовлення споживача. Ніхто стане так просто створювати запаси, наприклад, дизельних двигунів. У швейної промисловості створюються лише мінімальні запаси готової продукції, що непостійністю смаків та моди. У разі велику частину коштів входить у незавершене виробництво — напівфабрикати, які заготовляются у тому, щоб швидко відреагувати зміну потреб ринку изделий.
Прямо протилежна ситуація у фірмах, що випускають шини. Успіх тут переважно залежить від цього, як швидко задовольняється попит, і тому готові вироби повинні матись у наявності. Виробництво шин на замовлення здійснюється рідко, оскільки споживачі віддають перевагу певному сорту чи марці продукції. Тут властиве неодноразова продаж одному й тому споживачеві однієї й тієї ж (за номенклатурою) товару. Інвестиції в запаси сировини й незавершене виробництво фірмах шинної промисловості підтримуються на мінімальному уровне.
Чимало з подібних фірм, які у різних галузях економіки, щодо успішно здійснюють інвестиції в товарно-матеріальні запаси. У той самий час у велику кількість фірм існує думка, що управління запасами є сферою відповідальності нижчого рівня керівництва — завданням суто технічного порядку. Разом про те американські фахівці, що проводили аналіз політики щодо управлінню запасами торгових фірм (роздрібних і оптових), які у 17 різних галузях економіки, дійшли висновку, якби типова не процвітаюча фірма робила той самий, як і процвітаюча, їй вдалося б домогтися прискорення оборотності товарних запасів у двічі, т. е. за одного й тому самому товарообігу змогла б скоротити запаси на 50%.
Коефіцієнти оборотності капіталу характеризуються значної мінливістю й суттєво відрізняються у процвітаючих і процвітаючих компаній, а й в фірм різних типів. Останнє пов’язано з специфікою структури витрат, яка у галузях народного господарства, сезонними коливаннями збуту, нормами конкурентної боротьби, прийнятих у тій чи іншій галузі, рівнем рентабельності, стилем керівництва підприємствами і характером ділових операцій. Отже, перелічені обставини слід зарахувати до дуже важливою чинникам, надають серйозний вплив на ефективність політики будь-який фірми у створення та її реалізації запасов.

1.2. Категорії товарно-матеріальних запасов

Існує три виду товарно-матеріальних запасів: сировинні матеріали (зокрема комплектуючі вироби і дизельне паливо); товари, що перебувають у стадії виготовлення; готову продукцію. Залежно від своїх цільового призначення вони поділяються ми такі категории:
а) технологічні (перехідні) запаси, рухомі з частині логістичній системи в другую;
б) поточні (циклічні) запаси, створювані протягом середньостатистичного виробничого періоду, чи запаси обсягом одну партію товаров;
і) резервні (страхові чи «буферні»): іноді їх називають «запасами як компенсація випадкових коливань попиту» (до цієї категорії запасів ставляться також спекулятивні запаси, створювані у разі очікуваних змін попиту чи речення на або ту продукцію, наприклад, у зв’язку з трудовими конфліктами, підняттям цін чи відкладеним спросом).
Отже, є багато причин до створення товарно-матеріальних запасів на фірмах, проте, загальним їм є прагнення суб'єктів виробничої діяльності до економічній безпеці. У цьому треба сказати, що вартість створення запасів і жахаюча невизначеність умов збуту, сприяють зростанню значимості дорогої резервної мережі «безпеки» у власних очах керівництва фірм, оскільки об'єктивно суперечать підвищення ефективності производства.
Однією з найсильніших стимулів до створення запасів є вартість їхнього перебування негативного рівня (дефіциту). За наявності дефіциту запасів існує три виду можливих витрат, перелічених нижчий за порядку зростанням їх негативного влияния:
1) вади у зв’язки Польщі з невиконанням замовлення (затримкою із відправкою замовленого товару) — додаткові видатки просування і відправку товарів того замовлення, який можна виконати з допомогою наявних товарно-матеріальних запасов:
2) вади у зв’язку з втратою збуту — у разі, коли постійний замовник звертається за даної купівлею на якусь іншу фірму (такі витрати вимірюються за показниками виручки, втраченої через неосуществления торгової сделки);
3) вади у зв’язку з втратою замовника — у разі, коли відсутність запасів обертається як втратою тій чи іншій торгової угоди, а й тим, що замовник починає постійно шукати інші джерела постачання (такі витрати вимірюються за показниками загальної виручки, що було б від реалізації всіх можливих угод замовника з фирмой).
Перші дві виду витрат ставляться, очевидно, до про «тимчасових витрат фірми внаслідок прийняття альтернативного курсу». А третій вид витрат важко обчислити, оскільки гіпотетичні замовники різні, й відповідні витрати теж. Проте задля фірми дуже важливо, щоб оцінка цього виду витрат була якнайближче від суми витрат, які б з’явитися в действительности.
Слід пам’ятати, що вартість дефіциту запасів більше, ніж просто ціна втрачених торгових угод чи нереалізованих замовлень. У неї належать факти й втрати часу на виготовлення продукции,
і робочого дня, і, можливо, втрати часу через дорогих перерв у виробництві при переходах між складними технологічними процессами.

Технологічні і перехідні запаси. Першої-ліпшої хвилини часу у системі матеріально-технічного постачання зазвичай є певні запаси, рухомі з частині цією системою до іншої. У тих випадках матеріально-технічного постачання, коли переміщення запасів з однієї рівня в інший займає багато місця часу, обсяги перехідних запасів будуть високі. При тривалих термінах реалізації замовлень (наприклад, на великих проміжках часу між виготовленням товару та її прибуттям в готовому вигляді складу) загальна кількість технологічних запасів виявиться порівняно великим. Так само на великих тимчасових інтервалах, між моментом виходу товару зі складу і моментом його одержання замовником накопичуватиметься дуже багато перехідних запасів. Приміром, за середнього рівні попиту даний товар, рівному 200 виробів на тиждень, і термін її поставки замовнику, рівному двом тижнів, загальний обсяг перехідних запасів цього товару становитиме на середньому 400 изделий.
Для обчислення (оцінки) середнього кількості технологічних чи перехідних товарно-матеріальних запасів у даної системи матеріально-технічного забезпечення у цілому використовується наступна формула:

J = P. S x T,

де J — загальний обсяг технологічних чи перехідних (що у процесі транспортування) товарно-матеріальних запасов;
P.S — середня норма продажів цих запасів мали на той чи іншого період времени;
Т — середнє час транспортировки.

Запаси обсягом одну партію товару, чи циклічні запаси. Особливість більшості підприємницьких систем у тому, що товари замовляються у кількості, надлишкових стосовно необхідним нині обсягам. Для цього є ряд причин, якось: затримка із отриманням замовлених товарів у обсязі, що змушує замовників (особливо посередників) зберігати що час ті чи інші товари складі; знижки, надані замовникам під час продажу їм товарів великими партіями; оподаткування торгових операцій із мінімальним розміром партій, що робить невигідною відправку замовнику товарів у кількостях менше встановленого розміру, і пояснюються деякі другие.
У цьому є певні обмеження на розмір товарно-матеріальних запасів. Обмежувачем виступають витрати їх збереження. Тому не виникає необхідність досягнення балансу між перевагами та недоліками, з одного боку, заказывания, з другого — зберігання товаров.
Цей баланс досягається вибором оптимального обсягу партій замовлених товарів, чи визначенням економічного (оптимального) розміру замовлення — «economic order quantity» (EOQ), який обчислюється по формуле"
EOQ=2AD/vr,
де A — видатки виробництво;
D — середній рівень спроса;
v — Удільні видатки производство;
р — видатки хранение.

Резервні, чи «буферні», товарно-матеріальні запаси служать свого роду «аварійним» джерелом постачання у випадках, коли попит даний товар перевищує очікування. Насправді попит на товари вдається точно спрогнозувати надзвичайно рідко. Це саме можна сказати і до точності передбачення термінів реалізації замовлень. Звідси й потреба у створенні резервних товарно-матеріальних запасов.
У певної міри послуги, запропоновані тій чи іншій компанією, є функцію її резервних запасів, і навпаки: резервні запаси компанії є функцією її послуг Зрозуміло, що ця компанія намагатиметься мінімізувати рівень своїх резервних запасів і відповідності декларованої нею стратегією обслуговування замовників. І тут знову виникла потреба компромісу — цього разу між витратами зберігання резервних запасів, виділені на пристосування до несподіваних коливань попиту, і вигодами, одержуваними компанією за підтримки цього рівня обслуговування своїх клиентов.
Отже, визначення точного рівня необхідних резервних запасів залежить від трьох чинників, а именно:
1) можливого коливання термінів відновлення рівня запасов;
2) коливання попиту відповідні товари протягом терміну реалізації заказа;
3) здійснюваної даної компанією стратегії обслуговування заказчиков.
Визначення точного рівня резервних запасів, необхідних за умов нестабільності термінів реалізації замовлень і мінливого попиту товари та матеріали, — нелегко. Імовірнісна природа вищевказаних коливань та політичної нестабільності означає, що з перебування задовільних рішенні проблем, що з резервними товарно-матеріальними запасами, зазвичай потрібна відповідна моделювання чи имитация.

2. Класифікація товарно-матеріальних запасів та його значение.
2.1. За місцем нахождения
Логістика, маючи на меті, підвищення ефективності функціонування громадських організацій і економіки загалом, займається управлінням потоками матеріальних ресурсів. Предметом вивчення не є самі матеріальні ресурси як такі, які спрямування просторі й часі. Під рухом у своїй розуміється безупинне зміна стану матеріальних ресурсів за кількістю, якості, місцеві перебування. Саме рух як дослідження дозволив логістиці посісти перше місце самостійної науки.
Ведучи мову про підсистемі логістики, що займається запасами матеріальних ресурсів, необхідно ув’язати поняття запасів з предметом науки логістики, т. е. з рухом матеріального потоку, у якого ці запаси создаются.
У минулому розділі засвідчили, як матеріальні потоки в логістичній системі економіки пов’язані з матеріальними потоками складових неї організацій корисною і як матеріальні потоки рухаються всередині організації. Незалежно від цього, чи є матеріальні потоки зовнішніми стосовно організації, або внутрішніми, при фіксації місця їх перебування ми стикаємося з поняттям запасів. Можна сміливо сказати, що запас — це форма існування матеріального потока.
Фіксація місця перебування запасу не обмежує другого параметра руху — часу. Особливістю логістики вивчення запасу як постійно мінливого у часі об'єкта. На часі і питання трансформації запасів вже з виду та інший, пов’язані з зміною їх просторового становища. Отже, питання класифікації запасів необхідний рішення, по крайнього заходу, двох завдань:
1) конкретизації об'єкта вивчення у рамках заданого матеріального потока
2) управління запасами у межах заданої логістичній системы.
Критеріями класифікації можуть бути два параметра, визначальних поняття руху. Це — простір та палестинці час. Параметр кількості запасу невіддільне від параметра часу. Параметр якості запасу пов’язані з конкретної потребою і призводить до виділенню видів запасов.
Перш ніж розпочати опису видів запасів, треба дати визначення запасов.
Запаси сировини, матеріалів, комплектуючих та готовою продукції є матеріальних цінностей, що чекає виробничого чи особистого потребления.
Запровадження цього визначення призводить до трьом висновків:
1. Немає принципової відмінності своєю практикою з запасами продуктів різноманітних (сировину, матеріали, комплектуючі, готову продукцію), оскільки єдина функція запасу — забезпечення потребности.
2. Визначальним для розміру запасу є характер споживання запасу продукту даного вида.
3. Вигляд запасу залежить потреби, яку задовольняє запас.
Перший висновок пов’язані з критерієм класифікації за місцем розташування запасу. Ми не робити застереження про вигляді продукту, з яких створюється той чи інший запас, оскільки це несущественно.
Другий висновок пов’язані з критерієм класифікації за часом, що дозволяє виділити різні види запасів у залежність від його розміри. Ми не казати про конкретних розмірах запасів, визначальних кордону тієї чи іншої виду, а обмежимося описом можливих категорій, оскільки докладніше вивчення запасу пов’язані з особливостями його споживання.
Третій висновок дозволяє додати іще одна критерій класифікації - це функція запаса.
Отже, ми визначили, що критеріями класифікації запасів може бути два параметра руху матеріальних потоків — простір (чи місце перебування) та палестинці час, і навіть функція запаса.
Класифікація за місцем розташування приведено на рис. 1. Усі запаси, що у економіці, визначено як сукупні. Вони містять у собі сировину, матеріали, основні допоміжні, напівфабрикати, деталі, готові вироби, і навіть запчастини на ремонт коштів виробництва. Більшість сукупних запасів виробництва є предмети виробництва, що входять до матеріальний потік в різних стадіях його технологічної переработки.
Сукупні запаси виробництва поділяються на два виду: виробничі і товарні запасы.


Сукупні запаси производства
Сырье
Матеріали основні вспомогательные
Полуфабрикаты
Детали
Готові изделия
Запасні частини для ремонта


Виробничі запасыТоварные запасы

Запаси в организации-потребителеЗапасы готової продукції на
складі организации-изготовителе
Запаси в каналах сфери обращения
Запаси їсти дорогою
Запасына підприємствах торговли

текущие
подготовительные
гарантийные
сезонные
переходящие

Рис. 1. ПЛАНИ ЗАПАСІВ ПО МІСЦЕВІ ПЕРЕБУВАННЯ І ВИКОНУВАНОЇ ФУНКЦИИ

Виробничі запаси формуються в организациях-потребителях. Товарні запаси знаходяться саме в организаций-изготовителей на яких складах готової продукції, соціальній та каналах сфери звернення. Запаси в каналах сфери звернення розбиваються на запаси й шляху й запаси на підприємствах торгівлі. Запаси їсти дорогою (чи транспортні запаси) перебувають у момент обліку у процесі транспортування від постачальників до потребителям.
Кожна окрема організація в логістичній ланцюжку постачальників і споживачів є, з одного боку, организацией-поставщиком, з другого — организацией-изготовителем. Отже, виробничі і товарні запаси завжди є на предприятии.

2.2. По виконуваної функции

Класифікація по виконуваної функції запасів дозволяє розчленувати виробничі і товарні запаси сталася на кілька груп (див. рис. 1). У той самий час виробничі і товарні запаси загалом мають специфічні функции.
Виробничі запаси призначені для виробничого споживання. Вони мають забезпечувати безперебійність виробничого процесу. Виробничі запаси враховуються в натуральних, условно-натуральных і вартісних измерителях. До них належать предмети праці, що надійшли до споживача різного рівня, але ще використані і піддані переработке.
Товарні запаси необхідні безперебійного забезпечення споживачів матеріальними ресурсами.
Виробничі і товарні запаси поділяються на поточні, підготовчі, страхові, сезонні і перехідні (див. рис. 1).
Поточні запаси забезпечують безперервність постачання виробничого процесу між двома поставками, і навіть організацій торгівлі, і споживачів. Поточні запаси становлять основну частину виробничих та товарних запасів. Його розмір постійно меняется.
Підготовчі запаси (чи запаси буферні) виділяються з виробничих запасів за необхідності додаткової їхньої підготовки перед використанням у виробництві (сушіння лісу, наприклад). Підготовчі запаси товарних коштів виробництва формуються у разі потреби підготувати матеріальні ресурси до відпустки потребителям.
Гарантійні запаси (чи запаси страхові) призначені для безперервного постачання споживача у разі непередбачених обставин: відхилення в періодичності й у величині партій поставок від запланованих, зміни інтенсивності споживання, затримки постачання у шляху. На відміну від поточних запасів розмір гарантійних запасів — незмінною. При нормальних умов роботи ці запаси неприкосновенны.
Сезонні запаси утворюються при сезонному характері виробництва продуктів, їх споживання чи транспортування. Сезонні запаси слід забезпечити нормальну роботу організації під час сезонного перерви у виробництві, споживанні чи транспортуванні продукции.
Перехідні запаси — це залишки матеріальних ресурсів наприкінці звітний період. Вони призначаються задля забезпечення безперервності виробництва та споживання звітному і пов’язаному зі звітним періоді до черговий поставки.
2.3. За час

Класифікація за часом дає можливість окреслити різні кількісні рівні запасів. Їх співвідношення показано на рис. 2.

Рис. 2. ПЛАНИ ЗАПАСІВ ПО ЧАСУ УЧЕТА
Максимальний бажаний запас визначає рівень запасу, економічно доцільний цієї системи управління запасами. Цей рівень може превышаться. У різних системах управління максимальний бажаний запас використовують як орієнтир при розрахунку обсягу заказа.
Граничний рівень запасу використовується визначення моменту часу видачі чергового заказа.
Поточний запас відповідає сучасному рівню запасу будь-якої миті обліку. Він може збігтися з максимальним бажаним рівнем, пороговою рівнем чи гарантійним запасом.
Гарантійний запас (чи запас страхової) аналогічний гарантійному запасу в класифікації по виконуваної запасом функції і призначено для безперервного постачання споживача у разі непередбачених обстоятельств.
Можна ще виділити неліквідні запаси — так називають довго невикористовувані виробничі і товарні запаси. Вони внаслідок погіршення якості товарів під час зберігання, і навіть моральної зношеності. Це єдиний вид запасу, який відповідає певним вище критериям.


Заключение

При глибоке розуміння сутності виробничих запасів, тобто частина сукупного продукту, безсумнівно виникає інтерес до них, як до економічного чиннику, у якому закладено важливі елементи досягнення високих кінцевих результатів діяльності як окремих підприємств, а й галузей народного хозяйства.

ЗАДАЧА


Описати роботи й визначити параметри системам управління запасами:

1) з фіксованою розміром заказа

Побудувати графічні моделі роботи підсистем в условиях:

А) без збоїв у постачаннях і потреблении
Б) при однократної затримки поставки
У) при кількаразової затримки поставки


Вихідні данные:


ПОКАЗАТЕЛИ



Річна потреба у матеріалах, шт.
Кількість робочих днів на рік, дн.
Оптимальний розмір замовлення, шт.
Час поставки, дн.
Можлива затримка поставки, дн.

1920
250
82
5
1


Провести аналіз роботи системпри різних умовах, вибрати найоптимальніший варіант управління запасами для даних умов праці предприятия.

Систему керування запасами з фіксованою розміром замовлення орієнтована на ситуацію, коли на облік запасів витрати оформлення замовлення настільки значні, що стають порівнянні з утратами від дефіциту запасов.
Як і системі з фіксованою інтервалом часу між замовленнями, тут використовується постійний інтервал часу між замовленнями. Однак у даної системи замовлення проводять через кожен поставлене інтервал часу, лише за умови, що запаси складі на той час виявилися рівними менше встановленого мінімального уровня.
Що стосується видачі замовлення її розмір розраховується те щоб постачання поповнила запаси до максимально бажаного рівня. Отже, дана система працює лише з цими двома рівнями запасів — мінімальним і максимальным.
Вихідні дані до розрахунку параметрів системи такі: потреба у заказываемом продукті (фіз. од.), інтервал часу між замовленнями (дні), час поставки (дні), можлива затримка поставки (дни).
Граничний рівень запасу у системі з фіксованою розміру замовлення ж виконує функцію рівня. Якщо встановлений час цей рівень пройдено, тобто. готівковий запас дорівнює пороговому рівню, або сягає його, то замовлення оформляється. Інакше замовлення не видається, і відстеження порогового рівня, і навіть видача замовлення зроблять лише крізь певний інтервал времени.
Максимальний бажаний запас цієї системи ж виконує функцію за максимальний рівень. Його розмір береться до визначенні розміру замовлення. Він побічно (через інтервал часу між замовленнями) пов’язані з найбільш раціональної завантаженням площ складу під час обліку можливих збоїв постачання російської та необхідності безперебійного постачання потребления.

Система з фіксованою розміром заказа.
Для ситуації, коли відсутні відхилення від запланованих показників і запаси використовуються рівномірно, теоретично управління запасами розроблено дві основні системи управління запасами:
1. Система управління запасами з фіксованою розміром заказа.
2. Система управління запасами з фіксованою інтервалом часу між заказами.
У системі з фіксованою розміром замовлення основний параметр — розмір замовлення, який змінюється ані за яких умовах роботи системи. Визначення розміру замовлення є тому першим завданням, яка вирішується під час роботи з цією системою управління запасами.
У системі з фіксованою розміром замовлення обсяг закупівлі може бути оптимальним, причому критерієм оптимізації може бути мінімум сукупних витрат за зберігання запасів і повторення замовлення. Цей критерій враховує три чинника, діючих на величину названих сукупних затрат:
Вартість оформлення заказа,
Використовувана площа складських помещений,
Недоліки за зберігання запасов.
Ці чинники тісно взаємопов'язані між собою, причому саме спрямування їх взаємодії неоднаково у випадках. Бажання максимально заощадити за зберігання запасів зумовлює зростання оформлення замовлень. Економія витрат за повторення замовлення призводить до втрат, що з содержаниемизлишних складських приміщень, та, крім того знижує обслуговування споживача. За максимальної завантаженні складських приміщень значно збільшуються зберігання запасів, більше ймовірний ризик появи неліквідних запасов.
Використання критеріїв мінімізації сукупних витрат за зберігання запасів і повторний замовлення немає сенсу, якщо час виконання замовлення надто тривало, попит відчуває суттєві коливання, а ціни на всі заказываемые сировину, матеріали, напівфабрикати тощо. сильно коливаються. У разі недоцільно заощаджувати на змісті запасів. Це, найімовірніше призведе до неможливості безперервного обслуговування споживача, що ні відповідає мети функціонування системи управління запасами. У інших ситуаціях визначення оптимального розміру замовлення забезпечує зменшення витрат за зберігання запасів без втрати якості обслуживания.
Недоліки виконання замовлення на одиницю товару визначають по формуле:

Со/q,
гдеСо — витрати виконання заказа,
q — розмір партии.

Для визначення річних витрат виконання замовлення витрати виконання замовлення, що припадають на одиницю товару, необхідно помножити кількості товару P. S, реалізованого протягом року, т. е.

З x S/q,

Недоліки виконання замовлення включають такі елементи: вартість транспортування замовлення, видатки розробку умов поставки, вартість контролю виконання замовлення, видатки інформування, вартість форм документів.
Річні витрати виконання замовлення зменшуються зі збільшенням розміру партії, як і змінюються витрати
Виконання замовлення, що припадають на одиницю товара.
Недоліки зберігання запасів містять у собі витрати, пов’язані з фізичною змістом товарів складі, і можливі відсотки із капіталу, вкладений в запаси. Ці витрати, виражаються у відсотках від закупівельної ціни певну час. Річні витрати зберігання товару визначаються по формуле:

Сі x і x q,

де Сі - закупівельна ціна одиниці товара,
і - витрати зберігання, виражені як частка цієї цены.

Недоліки зберігання визначаються середнім рівнем запасів. При постійної інтенсивності закупівель 9сбыта) річні витрати зберігання запасів составляют

Сі x і x q / 2.

Загальні річні витрати управління запасами (З) — це сума річних витрат виконання замовлень игодовых витрат зберігання запасів, тобто.

З = (З x S)/q+(Си x і x q)/ 2

Значення розміру партії q, яке мінімізує річні витрати управління запасами, називається найбільш економічним розміром замовлення і обозначаетсяqопт. Оптимальний розмір замовлення критерієм мінімізації сукупних витрат за зберігання запасу і повторення замовлення вираховується за формулою Уилсона
qопт = (З x P. S x 2)/ і ,

гдеСо — витрати виконання заказа,
P. S- кількість товару, реалізованого за год,
і -витрати хранения.

Цей варіант формули Уїлсона орієнтовано миттєве поповнення запасу на складе.
Якщо ж поповнення замовлення на складепроизводитсяза певний проміжок часу, используетсякоэффициентk, враховує швидкість поповнення запасу складі. У цьому формула Уїлсона набуває вид:
qопт = (З x P. S x 2)/ і x k
Величина qопт заокруглюється до цілого вересня велику бік і/або може бути збільшена до размерорв, узгоджених з поставщиком.
Порядок розрахунку всіх параметрів системи управління запасами з фіксованою розміром замовлення приведено у таблице:

Розрахунок параметрів системи управління запасами з фіксованою розміром заказа.

№ строки

Показатели

Порядок расчета

1
2
3
4
5


6
7
8
9
10
11
12


Потреба, шт
Оптимальний розмір заказа
Час поставки, дн
Можлива затримка поставки, дн
Очікуване денний споживання, прим в день


Термін витрати замовлення, дн
Очікуване споживання під час поставки, шт
Максимальне споживання під час поставки, шт
Гарантійні запаси, шт
Граничний рівень запасу, шт
Максимально- бажаний запас, шт
Термін витрати запасу до порогового рівня, дн

-
формулыУилсона
-
-
п. 1 / D,
де D — кількість робочих днів, у году
п. 2 / п. 5
п. 3 x п. 5
(п. 3 + п. 4) x п. 5
п. 8 — п. 7
п. 9 + п. 7
п. 9 + п. 2
(п. 11 — п. 10) / п. 5


Вихідні дані до розрахунку параметрів системи такі: потреба у заказываемом продукті (фіз. од.), оптимальний розмір замовлення (фіз. од), час поставки (дні), можлива затримка поставки (дни).

Гарантійний (страхової) запас дозволяє забезпечувати потреба тимчасово гаданої затримки поставки. У цьому під можливої затримкою поставки мається на увазі максимально можлива задержка.
Заповнення гарантійного запасу виробляється у ході наступних поставок через використання другого розрахункового параметра даної системи — порогового рівня запасу.
Граничний рівень запасу визначає рівень запасу, під час досягнення якого виробляється чергове замовлення. Розмір порогового рівня розраховується в такий спосіб, що надходження закрито склад відбувається у момент зниження поточного запасу до гарантійного рівня. При розрахунку порогового рівня затримка поставки не учитывается.
Максимально желательныйзапас не надає безпосереднього на функціонування системи загалом. Цей рівень запасу визначається для відстежування доцільною завантаження площ з погляду критерію мінімізації сукупних затрат.

Показатели

Порядок расчета

Расчет


Потреба, шт
Оптимальний розмір заказа
Час поставки, дн
Можлива затримка поставки, дн

Очікуване денний споживання, прим в день

Термін витрати замовлення, дн
Очікуване споживання під час поставки, шт
Максимальне споживання під час поставки, шт

Гарантійні запаси, шт
Граничний рівень запасу, шт
Максимально- бажаний запас, шт
Термін витрати запасу до порогового рівня, дн

Вихідні данные
Вихідні данные
Вихідні данные
Вихідні данные

Графічна ілюстрація функціонування системи управління запасами з фіксованою розміром замовлення приведено на рис1.
Переваги й недоліки різних системам управління запасами.
Порівняння основних системам управління запасами наведено нижчий за таблице.
Использованиетой чи іншого системи управління запасами залежить від наступних обстоятельств:
1. Якщо витрати управління запасами значніша і можна обчислити, слід користуватися системою з фіксованою розміром заказа.
2. Якщо витрати управління запасами незначні, то більш предпочтительнойоказывается система з їх постійним рівнем запасов.
3. При замовленні товарів постачальник накладає обмеження на мінімальний розмір партії. І тут бажано використовувати систему з фіксованою розміром замовлення, оскільки легше одного разу скоригувати фіксований розмір партії, ніж безупинно регулювати його перемінний заказ.
4. Проте, якщо накладаються обмеження, пов’язані з вантажністю транспортних засобів, то більш кращою є система з їх постійним рівнем запасов.
5. Система з їх постійним рівнем запасів більш краща у тому разі, коли постачання товарів відбувається у встановлені сроки.
Систему керування запасами з фіксованою розміром замовлення часто вибирається тоді, коли необхідно швидкого реагування зміну сбыта.

Порівняння системам управління запасами.

Система
Преимущества
Недостатки
З фіксованим розміром заказа
1. Менший рівень максимальногожелательного запаса
2. Економія витрат за зміст запасів складі з допомогою скорочення площ під запасы.

Запровадження постійного контроляза наявністю запасів на складе.
З фіксованим інтервалом часу між заказами

Відсутність постійного контролю над наявністю запасів на складе.
1. Високий рівень максимальногожелательного запаса
2. Підвищення витрат за зміст запасів складі рахунок збільшення площ під запасы.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой