Сутність фінансового аудиту

Тип работы:
Реферат
Предмет:
Разное


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Сутність фінансового аудиту


Фінансовий аудит в сучасному вигляді в нашій країні з`явився порівняно недавно і юридично оформився з часу прийняття Закону України «Про аудиторську діяльність», (22 квітня 1993 року). Але як вид діяльностві людей від має велику історію.
На початку чотирнадцятого сторіччя в Північній Італії почала розвиватися торгівля. Міста прагнули отримати від цього свою частку прибутку. А задля цього їм потрібно було знати суму виручки та доходу. У зв «язку з цим в Генуї та інших містах Північної Італії з 1330 року призначаються так звані візитатори, які перевіряють бухгалтерські книги купців, тобто в нинішньому розумінні перевіряють достовірность обліку і звітності підприємців. Візитаторы Генуї повинні були бути не молодшими 30 років (накопичено мінімальний життевий та профессійный досвід) та мати мінімально власності на 3000 лір (тобто мати достатнє матеріальне забезпечення і почуття моральної й матеріальної відповідальності). Ці ревізори вважаються першими представниками профессійного прошарку в галузі аудиторської служби.
У ХVІ сторіччі поряд з фіскальною ревізійною службою в крупних торгівельних будинках та банках Європи розвивалась внутрішня аудиторська служба. У купців це завдання входило спочатку в обов`язки головного бухгалтера, який перевіряв бухгалтерські книги окремих філій, а потім, у зв «язку з розширеннням контрольних функцій, створюються спеціальні аудиторські служби на підприємстві, які поступово перетворюються на внутрішній аудит.
Внутрішній аудит повністю спрямований на своє підприємство чи групу об`єднаних підприємств і надавав дані про стан справ і також складав аналітичні розробки на перспективу не тільки для адміністрації, а й для засновників і власників підприємства.
У 1578 році на німецькомовній территорії вперше було засвідчене існування в процесуальній справі незалежних ревізорів бухгалтерських книг, котрі здійснювали свою аудиторську діяльність. До ХІХ століття, ці ревізори, запрошувались судами для перевірки бухгалтерських книг неплатоспроможних клієнтів (боржників) при веденні судової справи. Ці ревізори повинні були складати присягу про чесну та незалежну перевірку боржників.
З 1681−1701 р.р. у Шотландії зустрічаються перші бухгалтери як представники вільної профессії. Починаючи з ХІХ століття також і в Германії немає нічого незвичного в залученні незалежних і довіренних «панів ревізорів ».
1931 рік — рік народження професії аудитора в Германії в сучасному розумінні. Виникнення професії аудитора в Германії було викликано глибокою економічною кризою з сенсаційнним банкрутством німецьких акціонерних товариств, а також випливаюча звідси втрата довіри до підприємств і підприємців. Державі довелося прийняти надзвичайну постанову рейхс-президента про акціонерне право, банківський нагляд і податкову амнистію. Ця постанова передбачала введення обов «язкової ревізії, детальні нормативні акти по структурі і оцінці річного балансу, а також встановлювала тиражі для публікації визначених даних в звіті про господарську діяльність, розробку інструкцій та стандартів по аудиту.
В Росиї ще в кінці ХIХ сторічя з’явились перші школи, в яких викладались елементи аналізу, аудиту та комерційних розрахунків. Першим російським бухгалтером, що пов’язав між собою бухгалтерський облік, аналіз та аудит, вважається А. К. Рощаховський.
Таким чином, профессія аудитора виникла після глибокої економічної кризи і метою її створення було виконання визначених функцій захисту и порядку в інтересах як індивідуального підприємництва, так і економіки країни в цілому.
В сучасному розумінні АУДИТОР (англ. Аudіtоrs) — особа, що перевіряє стан фінансово-господарської діяльності підприємства за певний період. В перекладі з латині це слово означає слухач.
Аудитор відрізняється від ревізора по суті підходу до перевірки фінансово-господарських документів — консультаційного, принципово -доброзичливого, а також знаннням не тільки бухгалтерського обліку і звітності, але й економічних законів, юридичного права, філософії. Аудитор не стільки намагається знайти цифрові й сумарні (можливо арифметичні) помилки, скільки дає огляд методу ведення бухгалтерського обліку, аналіз виробничо-господарської діяльності та підтвердження (чи спростування) фінансово — виробничих результатів діяльності підприємства за звітний період и можливі перспективи развитку на майбутнє. При цьому, основою висновків аудитора є ретельна перевірка всієї бухгалтерської звітності. Аудитор за статусом — незалежний експерт, тобто він самостійно здійснює свою діяльність під власну відповідальність. Він може працювати самостійно, має іменну особисту (на фізична особу) ліцензію і, зареєструвавшись у податковому органі як підприємець, може здіснювати свою діяльність від незалежної аудиторської фірми (юридичної особи), що має ліцензію на фірму. При цьому сам аудитор повинен мати особисту ліцензію, обов’язково кваліфікаційний аттестат. Бажано, щоб аудитор мав досвід роботи з фінансово-господарської діяльності не менше 10−15 років. За кордоном хороший аудитор має бути у віці від 40 років, але не старшим 60 років.
Аудит провадиться поряд з фінансовим контролем діяльності экономічних суб'єктів (ревізією, перевірками податкової поліції та ін.) виконавчими органами, що провадяться у відповідності із законодавством спеціально уповноваженими на те державними органами. Аудит, аудиторська діяльність в Україні регулюється Указом Президента України.
Аудит здійснюється фізичними чи юридичними особами, що мають ліцензії на проведенння незалежного аудиту. Існують ліцензії 2-х видів: АБ — загальний, включаючи аудит банків, А — загальний аудит без аудиту банків. Основною метою аудиторської діяльності є встановлення достовірності бухгалтерської (фінансової) звітності економічних суб'єктів та відповідність їх законодавству, діючому в Украині. В основу аудиту покладено цивільне право, адміністративно-господарське право.
Існують три сфери відповідальності по аудиторської діяльності: відповідальність перед клієнтом; відповідальність на базі цивільного законодавства перед третіми особами; кримінальна відповідальність.
Фінансовий аудит — це незалежна перевірка фінансових звітів чи інформації, що відноситься до них, незалежно від того, прибутковості підприємства, його розміру та форми організації.
В основу роботи аудитора покладено фінансову звітність. При її аналізі слід брати до уваги вплив різних факторів. Крім того, звітність має суттєві обмеження в плані побудови. Статті звітності інколи відображають суми, які самі по собі ні про що не свідчать — потрібно їх розшифровувати, а групування статей не завжди відповідає логіці аналізу. До того, бажано мати додаткову інформацію по підприємствах, яку не завжди можна виділити з бухгалтерського обліку. Характер і обсяг цієї інформації часто визначається галуззю чи конкретним підприємством, оскільки у кожній галузі є свої особливості.
Фінансовий аудит являє собою добор, групування та вивчення даних про фінансові ресурси підприємства та їх використання з метою мобілізації коштів, необхідних для виконання планових чи проектних завдань і погашення фінансових зобов’язань в процесі господарської діяльності підприємства. При аудиті розглядаються питання формування і використання окремих видів фінансових ресурсів, їх розміщення в різні матеріальні цінності (активи), оцінки сплатоспроможності і фінансової стійкості підприємства, швидкості обігу коштів.
В процесі фінансового аудиту з’ясовується:
-платоспроможність як самого підприємства, так і його дебіторів;
-забезпеченість власними обіговими коштами відповідно до потреб в них;
-збереження коштів та причини змін їх розміру протягом періоду, що аналізується;
-виконання плану прибутку і прибутковість фінансово-господарської діяльності підприємства;
-стан запасів товарно-матеріальних цінностей та джерел їх формування;
-розміщення власних, позичкових, залучених та спеціальних джерел коштів в видах активів;
-забезпечення повернення кредитів та ефективність їх використання;
-розрахункові відносини з дебіторами та кредиторами;
-обіг обігових коштів;
-створення та використання різних фондів;
-збереження власних обігових коштів.
Окремому розгляду підлягає проблема залучення і використання довгострокових та короткотермінових кредитів, Спрямування їх по цільовому призначенню, забезпеченність та повернення позичок в установленні терміни. При аудиті стану розрахунків з’ясовуються причини і строки створення кредиторської та дебіторської заборгованності, що спричиняє до перерозподілу коштів між підприємствами. Оскільки головна причина збільшення кредиторської заборгованності - зниження оборотності обігових коштів, детально вивчається стан запасів товарно- матеріальних цінностей по окремим типам і видам. Визначається сума вивільнених чи додатково залучених коштів по окремим типам і видам, причини прискорення чи сповільнення обіговості. Перелік питаннь, що розглядаються, може змінюватись в залежності від багатьох факторів, в тому числі від інтересів користувача інформації. В таблиці № 1 наведено приблизний перелік завдань, що розглядаються при фінансовому аудиті в залежності від кінцевого користувача.
Фінансовий аудит загалом- це складне взаємопов`язане дослідження. При фінансовому аудиті використовують вартісні оцінки показників. Фінансовий аудит дозволяє визначити можливості підприємства в близькій та віддаленій переспективі.
Це дозволяє зробити висновок, що предметом фінансового аудиту є рушійна сила господарювання — гроші і вартісні характеристики діяльності.
TінансовИй аудит підприємства переслідує декілька цілей, основні з яких:
— визначення наявного фінансового стану;
— визначення зміни цього стану в структурно-часовому аспекті;
— визначення факторів, що викликали ці зміни;
— прогноз основних тенденцій в фінансовому стані.
Tінансовий аудит балансу і звіту про фінансові результати (у купі з деякими додатковими данними) дозволяє визначити ті чи інші незбалансованості у русі коштів підприємства, позитивні чи негативні тенденції та створити базу для подальшого більш детального вивчення на основі бухгалтерської, статистичної і оперативної звітності й інших інформаційних матеріалів. Слід відмітити, що аналіз фінансової звітності не дозволяє робити категоричних висновків, а лише орієнтує користувача інформації щодо оцінки фінансового стану підприємства і визначення його вузьких місць.
Основні методи фінансового аудиту наведені в додатку 2.
Серед них можна виділити:
— аналіз коефіцієнтів — розрахування різних відношень показників, котрі засновані на існуванні співвідношень між окремими статтями звітності і мають певний економічний зміст. Аналіз складається з порівнняння величин, розрахованих відносних показників з середньогалузевими, стандартними, нормативними величинами;
— вертикальний аналіз — визначення загальної частки окремих статей фінансових звітів, їх співставлення;
— горизонтальний аналіз — співставлення величин показників за декілька періодів. Визначення обсягу і напрямку змін, а також тенденцій зміни показників. Порівнюються як абсолютні, так і відносні показники. Цей метод також називають аналізом трендов (тенденцій.
Використання методу аналізу коефіцієнтів, по-перше дозволяє визначити коло відомостей, яке важливе з точки зору прийняття рішень, а по- друге дає можливість оцінити стан даної облікової одиниці в системі господарювання і тенденції її зміни.
Перевагою коефіцієнтів є те, що вони зменшують викривлюючий вплив інфляції на звітний матеріал, що особливо актуально при аналізі довготривалих тенденцій. Разом з тим необхідно враховувати, що коефіцієнти не мають універсального значення і можуть розглядатися як орієнтовні індикатори; вони швидше є покажчиками найболючиших місць діяльності підприємства, які потребують більш ретельного аналізу. У ряді випадків та чи інша величина коефіцієнту не відповідає загальноприйнятій стандартній нормі в силу специфіки конкретних умов і особливостей ділової політики підприємства.
Перелічені методи мають свої переваги і недоліки. Найкращі результати досягаються при використанні цих методів у комплексі. Особливий інтерес являє проведення порівняльного аналізу підприємства з іншими підприємствами галузі. Для правильної оцінки декількох підприємств необхідно щоб інформація була стандартизована, а показники розраховувалися за єдиними методиками.
В наш час у світі існує багато різних довідників для порівняльного аналізу звітів різних фірм. Необхідність професійного надання інформаційно-консультативних послуг призвело до того, що цей вид діяльності в багатьох розвинених країнах став відносно самостійною сферою бізнесу. Всі бізнес-довідники та бюллетені повністю адаптовані до вимог замовників, і це пояснює той факт, що в літературі немає єдиної методики фінансового аналізу стану підприємств, відсутні типові універсальні методи побудови і аналізу фінансової інформації.
Логіка фінансового аудиту передбачає його організацію у вигляді двоетапної процедури:
-експресс-аудит фінансового стану;
-детальний (поглиблений) аудит фінансового стану;
Починати аудит краще з оперативного експресс- аудиту. В Україні він тільки починає набувати популярність, але в деяких інших країнах він вже є широко вживаним. Функціональна структура експрес- аудиту вказана в додатку 3.
Метою експрес — аудиту є проста і наглядна оцінка стану і динаміки розвитку підприємства (та попередня оцінка в оперативному режимі). Основними принципами такого аудиту є відбір ряду основних показників, котрі є найбільш суттєвими і відносно нескладними для розрахунків та виявлення вузьких місць в господарській діяльності за допомогою методів фінансового аудиту та отримання висновків про більш детальний розгляд якого-небудь напрямку.




ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой