Світова організація торгівлі

Тип работы:
Реферат
Предмет:
Разное


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Світова організація торгівлі


Місце розташування: Женева, Швейцарія Заснована: 1 січня 1995 р.

Створена: за результатами переговорів Уругвайського раунду (1986−94)

Членство: 145 країн (за станом на жовтень 2002 року.)

Бюджет: 134 млн. швейцарських франків (приблизно 90 млн. дол. США).

Штат Секретаріату: 500 співробітників

Глава: генеральний директор

Мета і принципи

Світова організація торгівлі (СОТ), що є спадкоємицею діючої з 1947 р. Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ), почала свою діяльність з 1 січня 1995 р. СОТ покликана регулювати торговельно-політичні відносини учасників Організації на основі пакета Угод Уругвайського раунду багатосторонніх торговельних переговорів (1986−1994 р.). Дані документи є правовим базисом сучасної міжнародної торгівлі.

Угода про заснування СОТ передбачає створення постійно діючого форуму країн-членів для врегулювання проблем, які впливають на їх багатосторонні торговельні відносини, і контролю за реалізацією угод і домовленостей Уругвайського раунду. СОТ функціонує багато в чому так само, як і ГАТТ, але при цьому здійснює контроль за більш широким спектром торговельних угод (включаючи торгівлю послугами і питання торговельних аспектів прав інтелектуальної власності) і має значно більші повноваження у зв «язку з удосконалюванням процедур прийняття рішень і їхнього виконання членами організації. Невід «ємною частиною СОТ є унікальний механізм врегулювання торговельних суперечок.

З 1947 р. обговорення глобальних проблем лібералізації і перспектив розвитку світової торгівлі проходить у рамках багатосторонніх торговельних переговорів (БТП) під егідою ГАТТ. До 2002 р. проведено 8 раундів БТП, включаючи Уругвайський, і вже почався дев «ятий. Головним завданням цієї впливової міжнародної економічної організації є лібералізація світової торгівлі.

Основними принципами і правилами ГАТТ/СОТ є:

торгівля без дискримінації, тобто взаємне надання режиму найбільшого сприяння (РНС) у торгівлі і взаємне надання національного режиму товарам і послугам іноземного походження;

регулювання торгівлі переважно тарифними методами;

відмова від використання кількісних і інших обмежень;

транспарентність торговельної політики;

врегулювання торговельних суперечок шляхом консультацій, переговорів і т.д.

Найважливішими функціями СОТ є:

контроль за виконанням угод і домовленостей пакета документів Уругвайського раунду;

проведення багатосторонніх торговельних переговорів і консультацій між зацікавленими країнами-членами;

врегулювання торговельних суперечок; огляд національної торговельної політики країн-членів;

технічне сприяння державам, що розвиваються, з питань, що стосується компетенції СОТ;

співробітництво з міжнародними спеціалізованими організаціями.

Загальні переваги від членства у СОТ можна підсумовувати в такий спосіб:

створення більш сприятливих умов доступу на світові ринки товарів і послуг на основі передбачуваності і стабільності розвитку торговельних відносин із країнами-членами СОТ, включаючи транспарентність їхньої зовнішньоекономічної політики;

доступ до механізму СОТ врегулювання суперечок, що забезпечує захист національних інтересів і в такий спосіб усунення дискримінації;

можливість реалізації своїх поточних і стратегічних торговельно-економічних інтересів шляхом ефективної участі у БТП при виробленні нових правил міжнародної торгівлі.

Усі країни-члени СОТ приймають зобов «язання щодо виконання основних угод і юридичних документів, об «єднаних терміном «Багатосторонні торговельні угоди «(БТУ). Таким чином, із правової точки зору система СОТ являє собою своєрідний багатосторонній контракт (пакет угод), нормами і правилами якого регулюється приблизно 97% усієї світової торгівлі товарами і послугами.

Пакет угод Уругвайського раунду поєднує за сукупністю більш 50 БТУ і інших правових документів, основними з який є Угода про створення СОТ і додані до неї БТУ:

Багатосторонні угоди з торгівлі товарами:

Генеральна угода з тарифів і торгівлі 1994 р.

Визначає основи режиму торгівлі товарами, права і зобов «язання членів СОТ в цій сфері

Генеральна угода з тарифів і торгівлі 1947 р.

Визначає основи режиму торгівлі товарами, права і зобов «язання членів СОТ в цій сфері

Угода про сільське господарство

Визначає особливості регулювання торгівлі сільськогосподарськими товарами і механізми застосування мір державної підтримки виробництва і торгівлі в цьому секторі

Угода про текстиль та одяг

Визначає особливості регулювання торгівлі текстилем і одягом

Угода про застосування санітарних та фітосанітарних заходів

Визначає умови застосування мір санітарного і фітосанітарного контролю

Угода про технічні бар'єри у торгівлі

Визначає умови застосування стандартів, технічних регламентів, процедур сертифікації

Угода про пов’язані з торгівлею інвестиційні заходи

Угода містить обмеження застосування мір, що заохочують споживання вітчизняних товарів у зв «язку з капіталовкладенням

Угода про застосуванню статті VII ГАТТ 1994 (митна оцінка товарів)

Визначає правила оцінки митної вартості товарів

Угода про передвідвантажувальну інспекцію

Визначає умови проведення передвідватнажувальних інспекцій

Угода про правила визначення походження

Визначає принципи походження товарів

Угода про процедури ліцензування імпорту

Установлює процедури і форми ліцензування імпорту

Угода про субсидії та компенсаційні заходи

Визначає умови і процедури застосування субсидій і заходів, спрямованих на боротьбу із субсидуванням

Угода про застосування статті VI ГАТТ 1994 (антидемпінг)

Визначає умови і процедури застосування заходів протидії демпінгу

Угода про захисні заходи

Визначає умови і процедури застосування заходів протидії зростаючому імпорту

Генеральна угода про торгівлю послугами

Визначає засади режиму торгівлі послугами, права і зобов «язання членів СОТ в цій сфері

Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності

Визначає права і зобов «язання членів СОТ в області захисту інтелектуальної власності

Домовленість про правила і процедури врегулювання суперечок

Встановлює умови і процедури врегулювання суперечок між членами СОТ у зв «язку з виконанням ними зобов’язань по всіх угодах СОТ

Механізм по огляду торговельної політики

Визначає умови і загальні параметри огляду торговельної політики членів СОТ.

Багатосторонні торговельні угоди з обмеженою кількістю учасників:

Угода про торгівлю цивільною авіатехнікою (визначає зобов «язання сторін по лібералізації торгівлі в цьому секторі)

Угода про державні закупки (установлює процедури допуску іноземних компаній до національних систем закупок відповідно до державних потреб)

Існують також т. зв. секторальні тарифні ініціативи («нульовий варіант », «гармонізація торгівлі хімічними товарами », «інформаційні технології «), у яких на добровільний основі бере участь лише частина країн-членів СОТ (в основному це розвинені держави).

Пакет документів Уругвайського раунду не є догмою, у рамках СОТ постійно йде робота з удосконалювання угод з урахуванням практичного досвіду їхньої імплементації і тенденцій розвитку світової торгівлі з метою вирішення проблем, що виникають. СОТ постійно еволюціонує і у її діяльність включаються нові актуальні питання.

Вищим органом СОТ є Конференція міністрів, що поєднує представників всіх учасників організації. Сесії конференції проходять не рідше одного разу в два роки, на них обговорюються і приймаються рішення щодо принципових питань, пов «язаних з пакетом угод Уругвайського раунду.

Перша конференція відбулася в грудні 1996 р. у Сінгапурі, на ній, зокрема, було прийнято Угоду про лібералізацію торгівлі в області інформаційних технологій (ІТА). Друга — у травні 1998 р. у Женеві, де підводилися основні підсумки п «ятдесятилітньої діяльності ГАТТ/СОТ і було прийняте рішення про підготовку до нового раунду багатосторонніх торговельних переговорів (БТП).

Третя Міністерська конференція відбулася 30. 11−03. 12. 1999р. у Сіетлі (США) і була присвячена обговоренню імплементації країнами-членами організації угод Уругвайського раунду, а також формату нового раунду БТП. Планувалося почати переговори насамперед за «комплексним порядком денним «(сільське господарство, торгівля послугами), а також підготувати рекомендації з перспектив діяльності СОТ з урахуванням рішень попередніх Конференцій, у т.ч. можливому включенню в майбутні переговори нових сфер.

Формально в Сіетлі не удалося досягти поставлених цілей, тому що конкретна повістка раунду і формат його проведення не були детально розробленими. Це було обумовлено наявністю серйозних протиріч щодо принципових проблем у цілому і щодо нових сфер, зокрема, між промислово — розвиненими державами і країнами, що розвиваються. Також були наявні значні розбіжності між провідними гравцями СОТ — групи «квадро» (ЄС, США, Японія, Канада), включаючи розбіжність їхніх стратегічних інтересів щодо проведенню нового раунду.

У підсумку було прийняте рішення продовжити обговорення даних проблем у Женеві під егідою Генеральної ради СОТ, яка мала представити свої пропозиції по проведенню нового раунду. У рамках відповідних Комітетів СОТ навесні 2000 р. почалося обговорення тільки проблематики «комплексного порядку денного». У 2000−2001р. проходив також розгляд пропозицій країн-членів щодо формату подальшої еволюції цих Угод і інших сфер діяльності організації. З урахуванням протиріч, які і досі лишаються між різними групами держав і окремих країн-членів СОТ, робота будувалася на пошуку компромісних рішень.

9−13 листопада 2001 р. у Досі (Катар) відбулася четверта Конференція міністрів, на якій у підсумку було прийняте рішення почати переговори по ряду напрямків, що стосується «комплексного порядку денного», промислових тарифів, ТРІПС, правил СОТ. У рамках відповідних комітетів ведеться робота з переговорів в інших областях (інвестиції, конкуренція, екологія, спрощення торгівлі і т.д.). У лютому 2002р. почав роботу Комітет з торговельних переговорів, що включає ряд спеціалізованих органів, і є координатором переговорного процесу нового раунду БТП.

На п «ятої Міністерської конференції (вересень 2003 р., м. Канкун, Мексика) буде підбито проміжні підсумки БТП і визначено формат їхнього продовження. Новий раунд передбачається завершити до початку 2005 р.

Структура і функції

Між сесіями Конференцій міністрів по мірі необхідності (8−10 разів у рік) для рішення поточних і процедурних питань скликається Генеральна Рада, що складається з представників всіх учасників організації. Крім того, Генеральна рада адмініструє діяльність Органу з врегулювання суперечок та Органу з огляду торговельної політики.

Конференція міністрів СОТ засновує Комітет з торгівлі і розвитку, Комітет з обмежень з метою забезпечення рівноваги платіжного балансу, Комітет з бюджету, фінансів і адміністрації, а також Комітет з торгівлі і навколишнього середовища, Комітет з регіональних торговельних угод і низку інших органів.

Конференція міністрів (чи Генеральна рада) призначає Генерального директора СОТ. З 1999р. по вересень 2002 р. їм був Майк Мур, екс-прем «єр-міністр Нової Зеландії. Однак термін повноважень Гендиректора скорочений до трьох років і у вересні 2002 р. його замінив Супачай Паничпакді, який був віце-прем «єром Таїланду.

Під керівництвом Генеральної ради працюють Рада з торгівлі товарами, Рада з торгівлі послугами і Рада з ТРІПС, а також ряд інших органів. У рамках цих Рад засновані Комітети з Угод і переговорні групи, членство в яких відкрито для всіх учасників СОТ. Також функціонують інші спеціалізовані органи.

Виконавчим органом організації є Секретаріат СОТ в Женеві (Швейцарія), у структурних підрозділах якого зайнято 500 чоловік. Робочі мови СОТ — англійська, французька і іспанська. Бюджет організації на 2001 р. складав 134 млн. швейц. франків (близько 90 млн $).

Прийняття рішень

У СОТ практикується прийняття рішень на основі консенсусу, хоча де-юре передбачене голосування. Тлумачення положень угод щодо товарів, послуг, ТРІПС, звільнення від прийнятих зобов «язань (вейвер) приймаються ¾ голосів. Виправлення, що не торкаються прав і зобов «язань учасників, а також прийняття нових членів вимагають 2/3 голосів (на практиці, як правило, консенсусом).

Членство в організації

Відповідно до Угоди про створення СОТ, країнами-засновниками організації стали всі Договірні Сторони — учасники ГАТТ (128 держав), що надали списки зобов «язань щодо товарів і послуг і ратифікували пакет угод Уругвайського раунду.

В даний час повноправними учасниками СОТ є 145 держав, причому тільки 17 з них стали новими членами — Еквадор, Болгарія (1996р.), Монголія, Панама (1997р.), Киргизія (1998р.), Латвія, Естонія (1999р.), Йорданія, Грузія, Албанія, Оман, Хорватія (2000 р.), Литва, Молдова (2001 р.), Китай (грудень 2001 р.), Тайвань (січень 2002 р.), Македонія (жовтень 2002 р.).

Більш тридцяти держав мають статус спостерігача у СОТ. Переважна більшість з них, у тому числі Росія, Саудівська Аравія, Алжир, Україна, Казахстан, інші держави СНД (крім Туркменії) знаходяться на різних стадіях приєднання до СОТ.

Крім цього, понад 60 міжнародні організації мають статус спостерігача в різних структурах СОТ, у т.ч. ООН, ЮНКТАД, МВФ, МБРР, регіональні угруповання, товарні асоціації. Під егідою ЮНКТАД/СОТ діє Міжнародний торговий центр (МТЦ), що сприяє країнам, що розвиваються, у сфері світової торгівлі.

Процедура приєднання до Світової організації торгівлі, вироблена за піввіку існування ГАТТ/СОТ, багатопланова і складається з декількох етапів. Як показує досвід країн-здобувачів, цей процес займає в середньому 5−7 років. Усі зазначені нижче процедури приєднання цілком поширюються і на Україну.

На першому етапі в рамках спеціальних Робочих груп відбувається детальний розгляд на багатосторонньому рівні економічного механізму і торговельно-політичного режиму країни, що приєднується, на предмет їхньої відповідності нормам і правилам СОТ. Після цього починаються консультації і переговори про умови членства країни-здобувача в даній організації. Ці консультації і переговори, як правило, проводяться на двосторонньому рівні з усіма зацікавленими країнами-членами РГ.

Насамперед переговори стосуються «комерційно значущих «поступок, що країна, яка приєднується, буде готова надати членам СОТ щодо доступу на її ринок товарів і послуг, а також щодо формату і термінів прийняття на себе зобов «язань по Угодах, що випливають із членства у СОТ.

У свою чергу країна, яка приєднується, як правило, дістає права, якими володіють і всі інші члени СОТ, що практично буде означати припинення її дискримінації на зовнішніх ринках. (Хоча, наприклад, Китай не зміг домогтися одержання всіх цих прав у повному обсязі). У випадку протиправних дій з боку будь-якого члена організації, будь-яка країна зможе звертатися з відповідною скаргою до Органу з врегулювання суперечок (ОВС), рішення якого обов «язкові для безумовного виконання на національному рівні кожним учасником СОТ.

Відповідно до встановленої процедури результати всіх проведених переговорів щодо лібералізації доступу до ринків і умови приєднання оформляються наступними офіційними документами:

Доповіддю Робочої групи, у якій викладено повний пакет прав і зобов «язань, що країна-здобувач прийме на себе за підсумками переговорів;

Списком зобов «язань по тарифних знижках в області товарів і за рівнем підтримки сільського господарства;

Переліком специфічних зобов «язань по послугах і Списком вилучень із РНС;

Протоколом про приєднання, що юридично оформляє досягнуті домовленості на дву- і багатосторонньому рівнях.

Однією з головних умов приєднання нових країн до СОТ є приведення їхнього національного законодавства і практики регулювання зовнішньоекономічної діяльності у відповідність до положеннями пакета угод Уругвайського раунду.

На заключному етапі приєднання відбувається ратифікація національним законодавчим органом країни-здобувача всього пакета документів, погодженого в рамках Робочої Групи і затвердженого Генеральною радою. Після цього зазначені зобов «язання стають частиною документів СОТ і національного законодавства, а сама країна-кандидат одержує статус члена СОТ.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой