Страхование - найважливіша система фінансової системы

Тип работы:
Реферат
Предмет:
Предпринимательство


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Введение… …4 1. Экономическая сутність страхування …5 1 Значення і функції страхования…5 2 Галузі страхования…9 3 Соціальне страхование…9 4 Майнове страхування … 11 5 Особисте страхування … 14 6 Страхування відповідальності … 15 7 Страхування підприємницьких рисков… 16 8. Розвиток страхових взаємин у Російської Федерації. 18 9 Особливості організації страхування до за умов початку ринкової экономике… 18 10 Проблеми її подальшого розвитку страхового рынка

России…

… 21 Укладання… … 23 Список літератури … 25

У цьому курсової роботі невипадково було порушено проблеми страхування. На погляд, страхування зараз є одним із найважливіший сфер економіки та найменш вивченій із усіх. Попри те що, у Росії страхування перебуває на етапі свого розвитку, виникло воно досить давно. І відтоді розвивалося, маючи своїм кінцевим призначенням задоволення різноманітних потреб людини системою страхової захисту випадкових опасностей.

У страхуванні реалізуються певні економічних відносин, складаються для людей у процесі виробництва, звернення, обміну і споживання матеріальних благ. Вона надає всім господарюючим суб'єктам і членів суспільства гарантії в відшкодування ущерба.

Процес відтворення є взаємодія суспільства та протиборство різних сил як природного, і громадського характеру. Суперечності між людиною і природою, з одного боку, і громадських протиріччя — з іншого разом створюють умови для прояви різних негативним наслідкам, мають випадковий. Виникає ризик, властивий різним стадіям громадського відтворення й будь-яким соціально-економічним відносинам. Всі ці факти сприяли виникненню та розвитку страхових взаємин у всім мире.

Економіка п’ятдесятих років нашого століття характеризувалася бурхливим злетом страхування, який сприяє зростанню темпів громадського виробництва. У цей процес почався разом із економічними реформами. Зростання ризиків у сфері діяльності всіх структур громадського виробництва підштовхнуло розвиток страхового ринку Росії. У останнім часом найважливішим і спірним моментом теоретично страхування стало віднесення страхування до тій чи іншій економічної категорії, або виділення їх у самостійну категорію. Ця проблема буде ще докладніше розглянута в курсової роботі, яка крім того містить такі розділи, як «Функції страхування», розглядає проблеми сучасного страхового ринку Росії, містить основні ідеї, й напрями розвитку страхування країни, представлені найбільшими економістами страны.

1. Економічна сутність страхования

2 Значення і функції страхования

Страхування — це спосіб відшкодування збитків, які зазнала фізичне чи юридична особа, у вигляді їх розподілу між багатьма особами (страхової сукупністю). Відшкодування збитків робиться з коштів страхового фонду, що у віданні страхової організації (страховика). Об'єктивна потреба у страхуванні обумовлюється тим, що зменшило збитки часом виникають внаслідок руйнівних чинників, взагалі підконтрольних людині, як, наприклад, стихійними лихами. У цій ситуації неможливо стягувати збитки з когось і заздалегідь створений страхової фонд то, можливо джерелом відшкодування ущерба.

Як економічна категорія страхування є системою економічних відносин, що включає сукупність форм і методів формування цільових фондів коштів і їх використання на відшкодування збитків що за різних ризики, і навіть для подання допомоги громадянам в разі настання певних подій у їхнього життя. Воно виступає, з одного боку, засобом захисту бізнесу й добробуту людей, з другого — виглядом діяльності, приносить дохід. Джерелами прибутку страхової організації служать прибутки від страхової діяльності, від інвестицій тимчасово вільних засобів у об'єкти виробничу краще й невиробничій сфер діяльності, акції підприємств, банківські депозити і т.д.

Останнім часом провідні економісти країни стали оспорювати те що, що страхування входить у економічну категорію фінансів. Вони заявляють, що таке обмеження сфери дії страхування в теоретичному плані створює умови для недооцінки страхування на практике[1]. У цьому теорії основними ідеями є:. принципові відмінності за змістом і походженню від категорій фінансів України й кредиту — для фінансів завжди необхідні грошові стосунки держави й характерно формування коштів, то страхування може бути натуральним;. страхування завжди прив’язана до можливість настання страхового випадку, тобто. страхуванню притаманний обов’язковий ознака — імовірнісний характер відносин, використання коштів страхового фонду пов’язані з настанням і наслідками страхових випадків;. якщо доходи державного бюджету формуються з допомогою внесків (платежів) фізичних юридичних осіб, то використання цих коштів виходить далеко далеко за межі платників цих внесків. Тут відбувається перерозподіл шкоди як між територіальними одиницями, і у часі. А страхування передбачає замкнутий перерозподіл шкоди з допомогою спеціалізованого грошового страхового фонду, утвореного з допомогою страхових внесків. Але тут ж відзначається певна схожість страхування з фінансами: при страхуванні виникають перерозподільчі відносини з формуванню і використанню спеціалізованого страхового фонду, але рух грошової форми вартістю страхуванні підпорядковане ступеня ймовірності нанесення шкоди внаслідок наступу страхового випадку. І із кредитом ніяк: кошти страхового фонду підлягають поверненню, проте, зазначаючи таку повернення страхових платежів як характерну риску страхування, слід пам’ятати, що вона належить насамперед до страхуванню життя — ця справді повернення внесків (більшість внесків повертається при настанні страхової випадку: дожития застрахованої до певного терміну чи разі її смерті) і вона має обов’язкового характеру. Але у майновому страхуванні, при страхування від нещасних випадків та інших видах страхування виплати страхове відшкодування відбуваються лише за виникненні страхової випадку та у розмірах, обумовлених відповідними документами. Економічне цих виплат відмінно від повернення страхових платежів. Підбиваючи підсумки цю концепцію, можна сказати, що страхування має риси, що з'єднують його з категоріями «фінанси» і «кредит», й те водночас як економічна категорія має характерних лише нею функції, виконує притаманну лише йому роль. Причому ролі функцій можна назвати: 1. Формування спеціалізованого страхового фонду коштів. Цей фонд може формуватися як і обов’язковому, і у добровільному порядку. Через цю функцію вирішується проблема інвестицій тимчасово вільних засобів у банківські та інші комерційні структури, вкладення коштів у нерухомість, придбання цінних паперів тощо. 2. Відшкодування збитків та особисте матеріальне забезпечення громадян. Право відшкодування збитків мають лише юридичні і особи, що є учасниками формування страхового фонду. З допомогою цієї функції отримує реалізацію об'єктивного характеру економічної необхідності страхової захисту. 3. Попередження страхового випадку і мінімізація шкоди. Передбачається широкий комплекс заходів, зокрема фінансування заходів щодо недопущення чи зменшенню негативним наслідкам стихійних лих, нещасних випадків. З метою реалізації цієї функції страховик утворює особливий грошовий фонд запобіжних заходів. Джерелом формування фонду служать відрахування з страхових платежей.

Друга теорія, підтримує ідею про те, що страхування є частина категорії «финансы"[2] представляє свої докази і аргументи:. наявність ймовірності наступу раптових, непередбачених і нездоланних подій (страхових випадків), замкнута розкладка збитків та т.п. є лише специфічними ознаками страхування; виконуються все специфічні ознаки фінансів: страхування має грошову форму висловлювання, розподільну функцію і пов’язані з формуванням страхового фонду, й використанням його за мети общественного

характеру. Відомо, що ця категорія фінансів висловлює власної сутності передусім через розподільну функцію. Ця функція віднаходить своє конкретне, специфічне прояв у функціях, властивих страхуванню — ризиковій, запобіжної і ощадної, і навіть — контрольної. 1. Страхування має попереджувальний функцію, пов’язану з допомогою частини коштів страхового фонду зменшення ступені та наслідків страхового ризику. 2. У страхуванні життя категорія страхування найбільшою мірою зближується з розумінням кредиту при накопиченні за договорами страхування на дожитие обумовлених страхових сум. Збереження грошових сум з допомогою страхування на дожитие пов’язані з потреби у страхової захисту досягнутого сімейного статку. Тим самим було страхування може мати і ощадну функцію. 3. Контрольна функція страхування висловлює властивість цієї категорії до суворо цільовому формуванню та використання коштів страхового фонду. Ця функція випливає із зазначених вище специфічних функцій страхування і виявляється разом з ними конкретних страхових відносинах, за умов страхування. Відповідно до вимогою контрольної функції здійснюється фінансовий страхової контролю над правильним проведенням страхових операцій. Підбиваючи підсумки вищесказаного слід зазначити, що функції страхування в обох теоріях непросто схожі, а практично однакові. З іншого боку обидві боку виділяють як особливу і найважливішу функцію — рисковую. Вона є визначальною, оскільки страховий ризик, як ймовірність шкоди, безпосередньо пов’язані з основним призначенням страхування від надання грошової допомоги господарствам чи громадянам. Саме рамках дії ризиковій функції відбувається перерозподіл грошової форми вартості серед учасників страхування у зв’язку з наслідками випадкових страхових событий.

В статті «Функції державного страхування» Л. А. Орланюк поставила під сумнів думку про належність ризиковій й проведення попереджувального функції до страхування, підкресливши, що перерозподільчі відносини з приводу формування та використання страхового фонду відшкодування збитків, опосредуются ризиковій функцією, натомість взаємини щодо формування та використання страховиком коштів у ведення справи і з державним бюджетом за рамки цієї функции[3]. У цьому слід зазначити, автора виходить із поняття страхування як частини економічної категорії финансов.

2 Галузі страхования

У зв’язку з відмінностями в об'єктах страхування всю сукупність страхових відносин можна розділити п’ять галузей: майнове, соціальне, особисте, страхування відповідальності, страхування підприємницьких рисков.

1 Соціальне страхование

Однією з об'єктивних чинників розвитку суспільства необхідно матеріального забезпечення осіб, що з певних причин спроможні не беруть участь у громадській праці не можуть з допомогою оплати за працею підтримувати своє існування. На зміст таких членів товариства іде частина створеного валовий продукт, спеціально обособляемая суспільством цих цілей. У разі функціонування товарно-грошових відносин цю частину суспільного продукту використовується у вигляді формування та використання певних грошових фондов.

Отже, соціальне страхування — це система відносин, з допомогою якої формуються та витрачаються фонди коштів для матеріального забезпечення осіб, котрі мають фізичної працездатністю чи які мають такою, але мають можливості реалізувати її за різним причинам.

Організація соціального страхування виходить з таких засадничих принципах:. особиста відповідальність — самі працівники беруть участь у фінансуванні страхування, розмір виплат залежить від попередніх внесків працівників та його страхового стажу;. солідарність — роботодавці, трудящі і держави приймають фінансове що у страхуванні, надаючи своїми внесками матеріальну допомогу (в разі настання страхових випадків) менш забезпеченим;. організаційне самоврядування — керівництво органами соціального страхування повноважними представниками працівників і європейських роботодавців, що зміцнює солідарність двох соціальних суб'єктів і страхових співтовариств, робить систему соціального страхування «прозорою» для громадськості, сприяючи соціальної стабільності, формуванню демократичного свідомості населення;. загальність — соціальне страхування поширюється на найширші кола хворих, виражену у законодавчому закріпленні гарантій реалізації прав застрахованих, порядку здійснення відповідних виплат надання послуг;. обов’язковість (примусовість) соціального страхування незалежно від волі й бажання роботодавців України та застрахованих, що позначається в обов’язковому характері (згідно із законом) сплати страхових внесків роботодавцями та працівниками, соціальній та окремих випадках й державою (з державного бюджету;. регулювання — законодавчо закріпити гарантій прав у сфері страхової захисту, рівня виплат і забезпечення якості послуг, умов призначення посібників, контролю над правильністю використання фінансових средств.

Щоб співаку визначити і проаналізувати завдання соціального страхування слід зазначити його основні функції і виды.

До найважливішим функцій соціального страхування, як складової соціальної полі-тики ставляться:. захисна функція залежить від підтримці сформованого матеріального рівня застрахованої, якщо звичайний джерело доходу стає йому недоступним, і навіть, коли попереду додаткові непередбачувані витрати, непередбачений у його звичному бюджеті;. компенсирующая функція полягає у відшкодування збитків втрати працездатності і відшкодування втрат здоров’ю з допомогою матеріального відшкодування втрати заробітку, і навіть оплати послуг у зв’язки й з лікуванням і реабілітацією;. відтворювальна функція у тому, що соціальне страхування покликане забезпечувати застрахованим (і членів їхнім родинам) всіх витрат, достатніх для нормального перебігу відтворювального циклу (що охоплює практично весь життєвий цикл) у разі хвороби, старості, інвалідності, безробіття, вагітності;. перерозподільна функція залежить від того, що соціальне страхування значно впливає громадське розподіл і перерозподіл. Соціальні виплати збільшують частку новоствореної вартості, яке б споживання застрахованим. Сутність функції залежить від поділі матеріальну відповідальність за соціальні ризики між всіма застрахованими, усіма роботодавцями та державою;. стабілізуюча функція залежить від узгодженні інтересів соціальних суб'єктів за низкою принципових для життєдіяльності найманих працівників питань — рівню соціального захисту; колі осіб, які підлягають соціального страхування; розподілу фінансового навантаження між соціальними суб'єктами; брати участь у управлінні соціальним страхованием.

Оскільки кожен вид соціального ризику має власну природу та відстаючі по-різному проявляється до різних категорій трудящих, те й форми захисту, отже, і організація соціального страхування, різняться за видами, які мають свої особенности.

Тільки в такий спосіб чітко розраховувати фінансові ресурси, необхідних страхування окремих ризиків, і лише таким чином буде виключено приховане перерозподіл коштів при страхуванні різних рисков.

До основним видам соціального страхування слід віднести:. страхування з хвороби (оплата медичної допомогу й днів непрацездатності);. страхування пенсійного забезпечення (від старості, пенсії за інвалідністю, пенсії утриманцям загиблих);. страхування від нещасних випадків з виробництва (у зв’язку з виробничим травматизмом та фахової захворюваністю);. страхування від безробіття. Зробимо висновки: соціальне страхування як фінансова категорія представляє собою частина грошових відносин з розподілу і перерозподілу національного доходу з формування і його використання фондів, виділені на осіб, які беруть участі у громадському труде.

2 Майнове страхование

Майнове страхування Російської Федерації - галузь страхування, де об'єктами страхових правовідносин виступає майно у різних видах. Під майном розуміється сукупність речей і матеріальних цінностей, які у власності і оперативному управлінні фізичного чи юридичної особи. До складу майна входять гроші й цінних паперів, а також майнових прав отримання речей чи іншого майнового задоволення з інших лиц.

Економічне зміст майнового страхування залежить від організації особливого страхового фонду, покликаного забезпечити відшкодування шкоди його учасникам, який виникла у результаті заподіяння шкоди. Застрахованим то, можливо майно, як що є власністю страхувальника (учасника страхового фонду), і що у його володінні, користуванні і розпорядженні. Страховиками виступають як власники майна, а й інші юридичні і особи, які мають відповідальність над його схоронність. Умови страхування чужого і власного майна може істотно різнитися, що відбито у конкретні правила страхования.

Для цілей страхування прийнято класифікувати майно за видами суб'єктів господарювання, яким вона належить. Розрізняють майно промислових підприємств, сільськогосподарських підприємств, майно граждан.

Склад майна промислових підприємств, які підлягають страхуванню:. будинку, споруди, об'єкти незавершеного капітального будівництва, транспортні засоби, машини, устаткування, інвентар, товарно- матеріальних цінностей та іншого майна, те що підприємствам, і організаціям (основний договір);. майно, прийняте організаціями за рахунок комісії, зберігання, на переробку, ремонту, перевезення тощо. (додатковий договір);. сільськогосподарські тварини, хутрові звірі, кролики, домашня птах та його сім'ї бджіл;. врожай сільськогосподарських культур (крім природних сіножатей). Договір страхування майна, належить підприємству, то, можливо укладено з його повної вартості чи з певної частці (відсотку) цієї вартості, але з менш 50% балансову вартість майна; зі страхування будівель — не нижче залишку боргу виданими позичкам з їхньої возведение.

У страхуванні майна прийнято такі межі оцінки від вартості:. для основних фондів максимальний — балансову вартість, але з вище відновлювальної вартості з їхньої загибелі;. для оборотних фондів — фактична собівартість по середнім ринковим, відпускним цінами та цінами власного виробництва;. незавершене будівництво — у вигляді фактично вироблених витрат потребує матеріальних та трудових ресурсів на момент страхового случая.

Майно, прийняте з інших громадських організацій і населення в комісію, зберігання, на переробку, ремонту, перевезення тощо., вважається застрахованим з вартості, яка вказана у документах з його прийому, але з вище дійсною вартості цього майна (з відрахуванням износа).

Страхування майна проводиться у разі загибель чи ушкодження в результаті пожежі, удару блискавки, вибуху, повені, землетрусу, просадки грунту, бурі, урагану, зливи, граду, обвалу, зсуву, дії підгрунтових вод, селю і, зокрема коштів транспорту, опалювальної, водогінної й каналізаційної системы.

Страховое відшкодування виплачується на загибле чи пошкоджене майно, зокрема і поза майно, яке надійшло до страхувальникові під час дії договору. При загибель чи ушкодженні застрахованої майна у час перевезення страхового відшкодування виплачується у разі, коли законодавством чи договором перевезення не встановлено відповідальність перевізника за загибель чи ушкодження груза.

Страховое відшкодування виплачується незалежно від місцезнаходження майна під час загибель чи ушкодження, а й за майно, прийняте від інших організацій та населення, — у разі загибелі й ушкодження його лише у місцях (магазинах, складах, майстернях тощо.), вказаних у заяву про страховании.

У сільськогосподарських підприємств то, можливо застраховане таке майно:. врожай сільськогосподарських культур (крім врожаю сіножатей);. сільськогосподарські тварини, домашня птах, хутрові звірі, сім'ї бджіл;. будинку, споруди, передавальні устрою, силові, робітники і інші машини та устаткування, інвентар, продукція, сировину, матеріали і багаторічні насадження. Розмір шкоди при загибель чи ушкодженні сільськогосподарських культур визначається з вартості кількісних втрат врожаю основний продукції культури на площі посіву, исчисленной за різницею між вартістю врожаю на 1 га загалом протягом останніх п’яти років і даного року у чинних державних закупівельних цінами. При загибелі тварин, домашньої птахи, і сімей бджіл розмір шкоди визначається з їхньої балансову вартість на день загибелі. Збитки основних та оборотних фондів визначається з балансовою (інвентарній) вартості з урахуванням зносу (амортизації). У суму шкоди включаються також витрати на рятуванню майна України та приведення в ньому ладу після бедствия.

Страхування майна громадян проводиться у разі знищення, загибелі, втрати чи пошкодження майна громадян у результаті стихійних лих, нещасних випадків та інших несприятливих подій. Під майном громадян розуміються предмети домашньої обстановки, ужитку та споживання, використовувані у власному господарство і призначені задоволення побутових і культурних потреб сім'ї з права особистої собственности.

Об'єктом майнового страхування громадян неможливо знайти документи, цінних паперів, грошові знаки, рукописи, колекції, унікальне суспільство й антикварні предмети, вироби з дорогоцінних металів, каменів, предмети релігійного культу і т.д.

Розміри ставок передбачаються правилами страхування і визначаються по домовленості сторон.

Збитком в майновому страхуванні громадян вважається:. у разі знищення чи викрадення предмета — його справжню вартість (з урахуванням зносу) з ринкових цін;. у разі пошкодження предмета — відмінність між зазначеної вищі їхні дійсною вартістю та вартістю цього з урахуванням знецінення внаслідок страхового випадку. У суму шкоди включаються витрати на рятуванню майна України та приведення їх у лад у зв’язку з настанням страхового випадку. Розмір таких витрат обчислюється за нормами і тарифів роботи, визнані необходимыми.

3 Особисте страхование

Особисте страхування — це форма захисту від ризиків, що загрожують життя людини, його працездатності і здоровью.

Життя чи смерть ніж формою існування може бути об'єктивно оцінена. Застрахований може лише спробувати запобігти ті матеріальні труднощі, із якими зіштовхнеться разі смерті чи инвалидности.

На відміну від майнового страхування у власному страхуванні страхові суми уявити не можуть собою вартість заподіяних матеріальних збитків чи шкоди, які може бути об'єктивно виражені, а визначаються відповідність до побажаннями страхувальника виходячи із його матеріальних возможностей.

Так само як й у майновому страхуванні договір особистого страхування то, можливо обов’язковим чи добровільним. І, крім того — довгостроковим і короткотерміновим. За кожним виду особистого страхування полягають відповідні договоры.

Класифікація особистого страхування проводиться у разі різним критериям:

За обсягом ризику:. страхування у разі дожития або теплової смерті;. страхування у разі інвалідності чи недієздатності;. страхування медичних расходов.

По виду особистого страхування:. страхування життя;. страхування від нещасних случаев;

За кількістю осіб, вказаних у договорі:. індивідуальне страхування (страхователем виступає одне окреме фізична особа);. колективне страхування (страховиками чи застрахованими виступає група фізичних лиц).

По тривалості страхового забезпечення:. короткострокове (менше року);. середньострокове (1−5 років);. довгострокове (6−15 лет).

За формою виплати страхового забезпечення:. з одноразової виплатою страхової суми;. із виплатою страхової цифру формі ренты.

За формою сплати страхових премій:. страхування зі сплатою одноразових премій;. страхування зі щорічною сплатою премій;. страхування з щомісячної сплатою премий.

Страхування життя, як із видів особистого страхування є найпоширенішим і звичним. Воно оформляється договором, по якому жодна зі сторін, страховик, перебирає зобов’язання через здобуття їм страхових премій, сплачуваних страхователем, виплатити зумовлену страхову суму, тоді як протягом строку дії страхування станеться передбачений страховому випадку у житті застрахованої. Причому страховим випадком вважається смерть чи продовження життя (дожитие) застрахованного.

Важливою особливість особистого страхування і те, що договору про страхуванні може полягати і з однією особою, і з групою осіб. Групове, чи колективне, страхування групи осіб, об'єднаних який- або спільною рисою, зв’язком чи інтересом, виробляється одним полисом.

Основні види колективного страхування:. тимчасове поновлюване страхування тривалістю рік, без додаткових виплат чи із нею;. страхування з уповільненій виплатою капіталу;. ренти по вдовству, сирітству та інвалідності;. ренти у разі пенсии.

4 Страхування ответственности

Страхування відповідальності є самостійну сферу страхової діяльності. Об'єктом страхування тут виступає відповідальність страхувальника згідно із законом чи силу договірного зобов’язання перед третіми особами за заподіяння їм вреда[4].

З огляду на виникаючих страхових правовідносин страховик приймає він ризик відповідальності за зобов’язаннями, які виникають внаслідок заподіяння шкоди із боку страхувальника життя, здоров’ю чи майну третіх лиц.

Прийнято розрізняти страхування цивільну відповідальність, страхування професійної відповідальності якості продукції, екологічне та інших. У першому випадку йдеться про страхових правовідносинах, де об'єктом страхування є громадянська відповідальність. Це передбачена законом чи договором міра державного примусу, застосовується для відновлення порушених прав потерпілого, задоволення за рахунок нарушителя.

Громадянська відповідальність носить майновий характер: обличчя, яка завдала збитки, зобов’язане повністю відшкодувати збитки потерпілому. Через підписання договору страхування цивільну відповідальність дана обов’язок перекладається на страховика. За завдані збитки страхувальник може нести кримінальну, адміністративну ответственность.

Страхування професійної відповідальності пов’язані з можливістю пред’явлення майнових претензій фізичних чи юридичних осіб, зайнятих виконанням своїх професійні обов’язки. Майнові претензії, які пред’являються фізичним чи юридичних осіб, обумовлені недбалістю, халатністю, помилками і упущеннями професійної діяльності. Призначення страхування професійної відповідальності залежить від страхової захисту осіб певного кола професій проти юридичних претензій до них із боку клиентуры.

Згідно з умовами ліцензування страхової діяльності біля Російської Федерації до блоку страхування відповідальності ставляться такі види:. страхування цивільну відповідальність власників автотранспортних коштів;. страхування цивільну відповідальність перевізника;. страхування цивільну відповідальність підприємств — джерела підвищеної небезпеки;. страхування професійної відповідальності;. страхування відповідальності за невиконання зобов’язань;. страхування інших видів ответственности.

5 Страхування підприємницьких рисков

Страхування підприємницьких ризиків — нова галузь страхування для Росії. Цей вид страхування почали проводити альтернативні страхові суспільства (акціонерні, кооперативні, взаємні, ведомственные).

Адже, головним стимулом підприємницької діяльності служить прагнення отримувати прибутки (доходу), то ризик можливості неотримання прибутку чи доходу, зниження рівня рентабельності чи освіти збитків є даного страхування. Тут також, наприклад, види страхування: страхування у разі неплатежу за рахунками постачальника продукції, страхування у разі зниження заздалегідь обумовленого рівня рентабельності, страхування у разі непередбачених збитків, страхування упущеної вигоди по невдалим угодам, за страховими випадками спотворення або затримку ділової інформації, страхування від простоїв устаткування, перерв в торгівлі та інші. Фінансова стійкість страхування підприємницьких ризиків залежить від рівня розвиненості ринкових відносин також міцності ділових зв’язків між юридичними лицами.

2. Розвиток страхових взаємин у Російської Федерации

1 Особливості організації страхування Російській Федерації за умов початку ринкової экономике

Щоб характеризувати становище страхового ринку Росії у умовах початку ринкової економіки слід визнати кілька слів про становленні та розвитку страхування країни, про його появлении.

Відомо, що страхування з’явилася ще у період царської Росії, приблизно XVIII в. Проте зародження національного страхового ринку віднесено до другої половині ХІХ ст. після скасування кріпацтва. Причому страховий ринок цього періоду було представлено акціонерними і взаємними страхові компанії, але крім того існувало й державне страхование.

Після революції 1917 року страхування в усіх проявах і формах оголошувалося державної монополією. Усі приватні страхові компанії були ліквідовані. На 20ых рр. Було скасовано майнове страхування, що означало початок розгрому страхової справи в стране.

Тому, кажучи про особливості сьогоднішнього страхового ринку Росії, треба думати, що вони обумовлені цілковитим зміною і відновленням нормальної системи страхования.

Законодавчу базу правовим регулюванням національного страхового ринку заклав Закон Р Ф «Про страхування» від 27 листопада 1992 р., що вступив у силу 12 січня 1993 р. У цей час створили Росстрахнадзор — Федеральна служба Росії з нагляду за страхової діяльністю, якої були додані контрольні функції за вітчизняним страховим ринком. У 1996 р. Росстрахнадзор був у Департамент страхового нагляду Міністерства фінансів РФ.

Можна розглянути особливості сучасного російського страхового ринку з прикладу найбільш доступного розумінню особистого страхування. Природно, що особливості його зі стану (як і, як та інших галузей страхування) визначено загальної економічну нестабільність країни, глибокими інфляційними процесами, затронувшими всі сфери виробництва та услуг.

Головними моментами, котрі характеризують особливості розвитку особистого страхування в 90ых рр. явились:

. збільшення частка ризикових, короткострокових видів особистого страхування;. поява над ринком варіантів договорів страхування, укладених терміном від однієї місяці до року в умовах довгострокового змішаного страхування жизни[5];. висновок основної маси договорів особистого страхування в колективної формі рахунок коштів предприятий.

Усі три зазначених моменту у основному пов’язані з інфляцією, істотним чином обесценивающей все відстрочені страхові виплати, що робить довгострокове страхування невигідним ні на страхувальника, ні на страховщика.

У травні 1994 р. наказом ще існуючого тоді Росстрахнадзора № 02−02/08 від 19. 05. 94 р., що узаконював нові Умови ліцензування страхової діяльності біля Російської Федерації. Фактично запроваджено заборона проведення страхування життя терміном менше року. Це призвело до необхідності пошуків страховиками шляхів залучення страхувальників до договорів страхування життя рік і более.

Ведучи мову про соціальне страхування, слід підкреслити його особливу важливість для Росії. На жаль, особливості, що характеризують сучасне систему соціального страхування країни досить жалюгідні. З фондів, традиційно які стосуються установам соціального страхування, ми діють лише такі:. пенсійний фонд, має досить різноманітні функції, що стосуються по більшою мірою немає сфері соціального страхування;. фонд соціального страхування, теж який може стати основою до створення у Росії стрункої системи соціального страхування;. фонд зайнятості, основним завданням яких має бути страхування у разі безробіття;. фонд соціального страхування, який фактично також щодо страхуванню має віддалено, втілюючи у собі все таку ж бюджетну медицину з іншими джерелами формування бюджету. Ні, у Росії такої важливої виду соціального страхування, як страхування від нещасних випадків з виробництва і фахових захворювань, які є у кожній країні. Ні фонду страхування заробітної плати, що існує у країнах світу і який був би дуже актуальним за умов повсюдної затримки зарплати. А фонди, що є, пов’язані між собою у систему.

Не все особливості та ознаки сучасного страхування у Росії печальны.

До особливостям сучасного страхування загалом можна віднести й те, що зараз формуються великі державні комерційні компанії, які спеціалізуються на проведенні окремих видів страхування. У зв’язку з цим проводиться активна діяльність із освіті нових форм взаємодії з-поміж них. Створюються добровільні асоціації страхових організацій, статут яких крім координації робіт і надання взаємодопомоги передбачає можливість взаємного перестрахування. Переважної формою власності на страховий ринок Росії стає акціонерна форма. Звісно, негараздів у формуванні нового страхового ринку на країні досить багато, тож треба поговорити і шляхи подальшого розвитку Росії щодо страхування, відзначити найбільш підходящі моделі страхового рынка.

2 Проблеми її подальшого розвитку страхового ринку России

Аналіз свідчить, що у страховий ринок Росії домінують тенденції негативного характеру. Так, за даними дев’ять місяців 1996 р. загалом обсязі страхових внесків частку страхування доводиться 46,6% (в 1995 р. — 30,5%) у своїй понад 91% платежів страхування дає обов’язкове медичне страхування. Відповідно частка внесків добровільного страхування дев’ять місяців 1996 р. становила 53,4% (в 1995 р. — 69,4%).

Безумовно через страхування держава має брати участь у рішенні соціальних проблем розвитку суспільства. Цілком закономірно й економічно виправдано у сьогоднішніх умовах проведення рахунок коштів бюджету обов’язкового особистого страхування військових і членів їхнім родинам, страхування цивільну відповідальність власників транспортних засобів. Це визначається сьогоднішнім економічним станом країни й випливає з необхідність підвищення соціального захисту населення умовах ринку. Але обов’язкове страхування слід розглядати, як тимчасовий захід, перехідний етап у розв’язанні проблем суспільства. У той самий час обов’язкове медичне страхування з свого економічного сутності є питанням соціального забезпечення громадян, ніж страхування. Визначальними у розвитку страхування повинні прагнути бути добровільні види. Викликає велику стурбованість скорочення ж розмірів та зниження їхньої керівної ролі і значения.

Однією з головних причин повільного розвитку страхування майна юридичних є правового регулирования.

Розвиток страхового ринку Росії вимагає значної підтримки з державного боку. Необхідно вирішити питання оподаткуванні страхової діяльності та її державне регулювання. Ліквідація Федеральної служби страхового нагляду як самостійного органу і передачі функцій Міністерству фінансів Росії може розглядатися як тимчасовим заходом по вдосконаленню страхового нагляду. Вочевидь, що страхової нагляд повинен бути самостійною федеральним органом з ширшими повноваженнями. Фінансування її змісту слід вирішувати через позабюджетний фонд, створюваний з допомогою відрахувань від страхових взносов.

На страховий ринок намітилася також тенденція до зменшення кількості страхових організацій корисною і чисельності агентів. Упродовж дев’яти місяців 1996 р. по порівнянню з 1995 роком, кількість страхових організацій зменшилося на 6%. До того ж філіальна мережу скоротилася понад 15%. Чисельність страхових агентів зменшилася на 26%.

Нині склалося вкрай нерівномірний розподіл страхових компаній із регіонам Росії. У Центральному районі їхньої налічується понад 35% загальної кількості. Тільки Москві - 530 страхових організацій, тоді як і регіонах Западно-Сибирского, Уральського, Восточно-Сибирского, Далекосхідного районів число страхових організацій незначительно.

Зараз отримують розвиток фінансово-промислові групи, чисельність яких 01. 01. 97 г. дорівнювало 46 одиницям. У тому числі такі гіганти, як «Волжско-Камская фінансово-промислова група» — виробництво легкових і вантажних автомобілів; «Міждержавна фінансово-промислова група Інтеррос» — виробництво і експорт хімічних добрив, алюмінію та інших. Фінансово-промислові групи отримують розвиток, зростає питому вагу продукції, їхньої. Крім промислових підприємств, у групу входять банківські і страхові структури. Але самостійної страхової компанії кожної фінансово-промислової групи стримує розвиток страхування рамками группы.

Страхування має розвиватися як економічний інструмент, постійно розширюючи операції. Для російського страхового ринку характерне поява кэптивных страхових організацій рамках окремих колишніх міністерств та. Цей процес відбувається, безумовно, позитивно складається розвиток страхового ринку, але у перехідний час. Страхування свого розвитку на повинен стримуватися межами галузі підприємств, об'єднаних в фінансово-промислову группу.

Страхові компанії повинні шляхом об'єднання між страховиками: обмін акціями, взаємне що у статутних капіталах. Це найреальніший шлях розвитку страхового бізнесу у умовах російського рынка.

Питання взаємовідносини страхового та банківського ринків має величезну значення для цивілізованого розвитку экономики.

Укладання У цьому курсової роботі розглядається чимало закутків, перспектив, і навіть сутність страхования.

Найпроблемнішою частиною в доти чисто теоретичних питаннях є ставлення страхування до економічної категорії фінансів чи виділення її як самостійної категорії. Наводяться численні погляду по приводу вирішення питання, факти, виступаючі «за» і «проти» тієї чи тієї інший теории.

І було зазначити основні функції і страхования.

Розрізняють особисте, майнове, соціальне страхування, страхування відповідальності держави і страхування підприємницьких ризиків. За формою проведення страхування то, можливо акціонерне, взаємне і державне страхування. Особливу групу відносин становить медичне страхування. З іншого боку страхування то, можливо обов’язковим і добровольным.

У розділі «майнове страхування» розглядаються основні види майнового страхування, відзначені методи визначення збитків та страхового возмещения.

У розділі «особисте страхування» особливо виділено такий її різновид страхування, як страхування життя. Інші об'єкти особистого страхування — це здоров’я та працездатність людини. На відміну від майнового страхування об'єкти особистого страхування немає абсолютного критерію стоимости.

Важливою галуззю страхування є соціальна страхування, який до справжньому моменту є ще сформовану систему, а скоріш розрізнені державні фонди соціального страхування. Об'єктом соціального страхування є рівень доходів граждан.

Нової галуззю страхування для Російської Федерації стало страхування підприємницьких ризиків, об'єктом якої вважається ризик неотримання прибутку чи освіти збитку. Фінансова стійкість страхування підприємницьких ризиків залежить від рівня розвиненості ринкових відносин та міцності ділових перетинів поміж юридичними лицами.

Але, безумовно, страхування — це теорія. Важливими практичними питаннями є розвиток страхування за умов початку ринкової экономике.

У 1996 р. Урядом Російської Федерації було винесено Постанова «Про першочергових заходи для розвитку ринку у складі Федерації», яким передбачено комплекс заходів, вкладених у вдосконалення податкового законодавства, пов’язаний із страхової діяльністю, а також міжнародних організацій фінансуванні щодо розвитку ринку у Росії. У 1997 р. розробляється спеціальна цільова програма розвитку страхування і перестрахування ризиків від великих промислових аварій, катастроф і стихійних бедствий.

Удосконалення страхового ринку продолжается.

1. Архангельський В. Д., Кузнєцова Н. П. Страховий ринок Росії і близько мале підприємництво. — СПб., 1995 р. 2. Дегтярев Г. П. Страхування в перехідний час: основні засади // Суспільство і економіка. — 1992 р. — № 2 — стр. 83. 3. Левант Н. А. Довгострокове страхування життя жінок у умовах нестабільної економіки // Фінанси. — 1996 р. — № 6 — стр. 42−44. 4. Семенов Д. В. Соціальне страхування сучасної Росії: яким йому бути // Охорона праці та соціальне страхування. — 1997 р. — № 6 — стр. 41−44. 5. Страховое справа. Підручник / Під ред. Л. И. Рейтмана. — М.: Зростання, 1992 р. 6. Сухов В. А. Страховий ринок Росії. — М.: Анкил, 1992 р. 7. Фінанси / Під ред. В. М. Родионовой. — М.: Фінанси і статистика, 1995 р. 8. Шахов В. В. Введення ЄІАС у страхування: економічний аспект. — М.: Фінанси і статистика, 1992 р. 9. Шахов В. В. Деякі результати і перспективи розвитку страхового ринку Росії // Фінанси. — 1997 р. — № 3 — стор. 41−43. 10. Шахов В. В. Страхування як самостійна економічна категорія // Фінанси. — 1995 р. — № 2 — стр. 38−41 11. Шахов В. В. Страхування: Підручник для вузів. — М.: Страховий поліс, ЮНИТИ, 1997 р. ----------------------- [1] Шахов В. В. Страхування як самостійна економічна категория//Финансы — 1997 р. — № 2 — стр. 38−41 [2] Фінанси/ Під ред. В. М. Родионовой. — М.: Фінанси і статистика, 1995 р. [3] Рб. Питання суті Доповнень і функцій фінансів у системі виробничих відносин за соціалізму, с. 90 [4] Тут мають на увазі шкода, заподіяний особистості або майну даних третіх осіб. [5] Змішане страхування життя — це комбінація страхування у разі життя та випадок смерті. Його переваги у тому, що його пропонує застрахованим за меншу ціну укласти договору про покритті ризику і забезпечення заощаджень з допомогою одного єдиного полиса.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой