Контрольна із предмета Техніка й технологія торгівлі

Тип работы:
Реферат
Предмет:
Предпринимательство


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

МІЖНАРОДНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «РІВНЕНСЬКИЙ ЕКОНОМІКО-ГУМАНІТАРНИЙ ІНСТИТУТ ім. СТЕПАНА ДЕМ’ЯНЧУКА»

Shura19@yandex. ru

Контрольна робота із дисципліни «Техніка й технологія торгівлі»

Виконала: студентка курсу, економічного факультету, гр.

Перевірив: викладач

РІВНЕ — 2004

1. Правила користування засобами вимірювальної техніки у торгівлі.

З метою забезпечення єдності вимірів на підприємствах торгівлі усі, що знаходяться в експлуатації засоби вимірів (вимірювальні прилади, гирі, міри довжини і обсягу, у тому числі імпортні, й т.п.) повинні бути справними, правильно встановленими, матір видиме тавро, чи свідчення про перевірку, термін дії якої не проминувши, видане Державною метрологічною службою чи метрологічною службою суб «єкта, що господарює, акредитованою у встановленому порядку.

Усі засоби вимірів повинні бути закріплені за особою, відповідальною за забезпечення єдності вимірів (далі ЗЄВ), призначеним керівником підприємства торгівлі, що винен знаті правила роботи ними й терміни представлення на перевірку.

Відповідальна особа за ЗЄВ, що здійснює контроль, при виявленні несправностей у використовуваних засобах вимірів винен негайно сповістити керівника підприємства торгівлі, й вилучити несправний засіб вимірів із експлуатації.

Використання не дозволених до застосування (у тому числі побутових) неповірених чи несправних засобів вимірів забороняється.

При кожній одиниці ваг, на які провадиться зважування за допомогою гир, винен бути відповідний комплект гир. Гирі повинні відповідати установленим вимогам й матір діюче повірене клеймо.

Облік наявності засобів вимірів на підприємстві торгівлі й терміни представлення їхні на перевірку варто ведуть у спеціальному журналі й графіку перевірки.

Керівник підприємства торгівлі несе відповідальність за стан засобів вимірів, й вол «язаний забезпечити: а) контролю над утримуванням у справному стані засобів вимірів й правильним їхні застосуванням; б) своєчасне представлення засобів вимірів на перевірку; в) розробку й проведення організаційно-технічних заходів щодо впровадження Сучасної вимірювальної техніки.

Установку, монтаж й порядок роботи із засобами вимірів варто вести відповідно до посібника із експлуатації на конкретний тип приладу.

Установка засобів вимірювання.

Терези встановлюються на міцній, стійкій горизонтальній основі, не підданій різного роду струсам й вібрації.

Доступ до ваг на робочому місці винен бути вільним, підходи не захаращені.

Місце установки ваг не повинне утрудняти покупцям огляд циферблата (цифрових табло) й вантажоприймальної майданчики ваг.

Терези настільні циферблатні і електронні встановлюються в горизонтальному положенні по наявному рівні шляхом обертання настановних (гвинтових) ніжок. Повітряний пухирець винен знаходитися в середині окружності рівня, ваги спиратися на усі чотири ніжки. Положення ніжок фіксується контргайками.

Горизонтальність ваг винна виставлятися наново после кожної зміни місця розташування ваг.

Обидві стрілки ненавантажених циферблатних ваг повинні знаходитися в нульовому положенні.

Після включення електронних ваг, нульові показання індикаторів маси й вартості товару встановлюються шляхом процедури, описаної в інструкції із експлуатації на конкретний тип ваг.

Після транспортування електронних ваг у зимових умовах їхнє включення при кімнатній температурі можливо лише после закінчення 4 годин.

Електронні ваги повинні використовуватися при температурі й вологості, установленої в експлуатаційних документах на конкретний тип ваг.

Терези настільні гірьові встановлюються так, щоб житло мала міцне, стійке положення, без яких-небудь прокладок.

Горизонтальність установки ваг визначається шляхом повороту ваг на місці установки на 180° (щоб ліва сторона стала на місці правої). Якщо рівновага ненавантажених ваг при цьому зберігається, то, ваги встановлені горизонтально.

Терези товарні із гирьотримачем й шкальні встановлюють по схилу, укріпленому на їхнього колонці, при цьому платформа ваг винна спиратися на платформні важелі всіма чотирма кутами.

Для збереження стійкості ваг, що мають колеса, под раму ваг підводяться бруски із видовбаними у яких поглибленнями для коліс, замість окремих брусків можна використовувати раму.

Терези лабораторні рівноплечні 2, 3, 4 класів установлюються по наявному вони схилу чи рівню.

Міри безпеки при експлуатації електронних ваг.

Терези можна підключати лише до мережі перемінного струму напругою 220 В.

Терези повинні матір захисне заземлення.

При підключенні ваг до мережі не застосовувати перехідні пристрої без контакту, що заземлює.

При зважуванні агресивних й сипучих речовин не допускати їхнього потрапляння усередину ваг.

Користування засобами вимірів.

Перед зважуванням необхідно переконатися в рівновазі ненавантажених ваг й у випадку, якщо рівновага порушена, її варто відновити із дотриманням вимог експлуатаційної документації.

Рівновага ваг може бути відновлена шляхом: а) очищення чашок й хрестовин від забруднення у вагах настільних гирьових; б) регулювання вагою тарувального вантажу, поміщеного в тарувальній камері, що знаходиться под майданчиками ваг, у вагах настільних гирьових; в) регулювання ваги тарувального вантажу, що знаходиться под гирьовою площадкою, при розбіжності стрілок із нульовим штрихом шкали (после установки їхнього за рівнем) у вагах настільних циферблатних; р) регулювання тарувального пристосування, що є на коромислі ваг й тарувального вантажу в камері гирьотримача товарних ваг; буд) регулювання тарувальних пристроїв, що є на коромислі у вагах лабораторних 2, 3 й 4 класів.

Терези повинні зберігати рівновагу в ненавантаженому стані протягом усього години роботи ними. За цим повинні суворо стежити працівники торгівлі, що користаються цими вагами.

Якщо у вагах стан рівноваги порушений й не відновлюється за допомогою тарорегулюючих вантажів, то ваги повинні бути негайно вилучені із використання до виправлення недоліків спеціалізованим ремонтним підприємством й надалі здані на перевірку.

У правильно відрегульованих настільних циферблатних вагах покажчик при зважуванні винен зробити 3−5 коливань до однієї і іншу сторону.

Кількість коливань покажчика регулюється шляхом повертання у той чи іншу бік склянки заспокоювача (демпфера), що знаходиться под тарною чашкою ваг.

Необхідно стежити, щоб заспокоювач коливань був заповнений до потрібної позначки відповідною рідиною, зазначеній заводом-виготовлювачем в експлуатаційній документації на ваги.

Перед зважуванням на вагах лоткових циферблатних варто перевірити правильність роботи циферблатного покажчика при відкритому аретирі (стрілки повинні знаходитися на нульовій позначці шкали), потім закрити аретир.

Вантаж, що зважується, розміщають на ятки, потім відкривають аретир й после заспокоєння стрілок роблять відлік зваженого вантажу. За допомогою перекидача зважений вантаж видаляють із лотка чи знімають його разом із лотком.

Не слід залишати ваги под вантажем на тривалий годину, а також зважувати на вагах при незакріплених тарорегулюючих вантажах.

У електронних торгових вагах за допомогою механізмів уведення ціни повинні бути встановлені значення за 1 кг. вантажу, що зважується.

У вагах із чекодрукуючим механізмом варто заправити чекову й контрольну стрічки.

При відпустці товарів в упакуванні чи тарі поміщають упакування чи тару на вантажоприйомну майданчик ваг й натискають кнопку тарокомпенсатора. При цьому на цифровому табло ваги із «є нулі. Упакування чи тару знімають із ваг, кладуть у неї обраний покупцем товар й поміщають його разом із упакуванням чи тарою на вантажоприймальну майданчик. Табло ваги показує величину чистої ваги зваженої порції товару, а табло вартості - його вартість.

Показання табло ваги знову встановлюють на нуль шляхом повторного натискання кнопки тарокомпенсатора.

Перед зважуванням на вагах товарних нерівноплечних необхідно переконатися, що ваги встановлені по вискові й зберігають рівновагу коромислового покажчика при відкритому аретирі.

Зважування роблять при відкритому аретирі переміщенням основної й додаткової гир до сполучення в горизонтальній площині рухливого покажчика із нерухомим, потім аретир закривають. Відлік показань роблять по основній й додатковій шкалі ваг.

Вантаж укладають на платформу ваг й знімають із неї при закритому аретирі.

Не допускається зважування вантажів із незакріпленими противагою й тарорегулюючими вантажами, а також з закритими замками вантажоприймальної площадки.

При зважуванні товарів винен дотримуватися діапазон зважування відповідно до вимог ДСТ 29 329 «Терези для статичного зважування. Загальні технічні вимоги «. Маса товарів, що зважуються, винна знаходитися в границях від найменших до найбільших між зважування використовуваних ваг.

Забороняється робити зважування, установлюючи гирі одночасно на обох чашках ваг, й визначати ваги шляхом вирахування. При зважуванні на вагах необхідно користатися якомога меншою кількістю гир.

Зважування на настільних циферблатних вагах товарів, ваги які не перевищує значення шкали циферблата, повинне провадитися безпосередньо за показниками стрілки на циферблаті, без застосування гир.

Зважування товарів, ваги які перевищує значення шкали циферблата, варто робити на вагах із найбільшою межею зважування 10 кг. — за допомогою гир 1 кг., 2 кг. й 5 кг.; на вагах із межею зважування 2 кг. за допомогою гир 200 р., 500 р. й 1 кг.

Після зважування товарів забороняється залишати гирі на площадці (ятки, тарілці, платформі) ваг.

При зважуванні варто обов «язково користатися тім виглядом гир, що привласнений даному типу ваг: при користуванні настільними циферблатними й гирьовими вагами слід застосовувати гирі загального призначення 5 класу, а при користуванні товарними (нерівноплечними) вагами — гирі 6 класу.

Вантаж, що зважується, й гирі варто розміщати на площадці (ятки, платформі) ваг по можливості рівномірно, уникаючи поштовхів й ударів.

Для укладання на платформу товарних нерівноплечних ваг важких вантажів (тюків, бочок й т.п.) варто застосовувати похилі містки (трапи), установлюючи їхні верхнім краєм у рівень з платформою ваг.

З метою правильного зважування на вагах циферблатних, настільних, товарних ваги товару варто фіксувати после встановлення рівноваги ваг.

При зважуванні товарів, що можуть відпускатися лише в тарі покупця, необхідно попередньо зважити цю тару, назвати її ваги покупцю й дати йому можливість побачити показання ваги порожньої тари.

Забороняється використання в торгівлі на вагах циферблатних знімних чашок, маса які не введена в тару ваг.

При зважуванні товару на гирьову й вантажоприйомну чашки ваг винен міститися папір однакового формату, при цьому стрілка ваг винна бути на нулі.

Після шкірного зважування гирі й папір слід знімати із майданчики ваг й поміщати їхнього на певному місці біля ваг. Після зняття паперу стрілка ваг також винна залишатися на нулі.

Не допускається упакування, нарізка чи розкриття вантажів на площадці (ятки, чашці чи платформі) ваг.

Терезами лабораторними рівноплечними 2, 3 й 4 класів й гирями перед тим слід користатися із особливою акуратністю й дотриманням наступних умів: а) ваги варто охороняти від струсів, потоків повітря, нерівномірного нагрівання і інших впливів, що впливають на точність зважування; б) перед кожним зважуванням необхідно переконатися в рівновазі ненавантажених ваг й, якщо якщо потрібно, відновити порушену рівновагу за допомогою наявних на коромислі тарувальних вантажів; в) навантажувати й розвантажувати ваги слід при закритому аретирі; р) на вагах, що мають вітрину, варто робити зважування при закритих дверцятах вітрини.

Золото, платину, срібло, метали платинової групи й їхні сплави (у злитках, дроті, виробах, монеті, порошках, солях, а також брухт виробів), дорогоцінні камені дозволяється зважувати на вагах лабораторних 3 класу за допомогою гир загального призначення 3 класу.

Відмірювання рідин вручну повинне провадитися: а) металевими гуртками місткістю 250, 500 й 1000 мл. при наповненні рідиною в рівень з краями — при відпустці молока й гасу в тару покупця; б) мензурками, що мають два розподіли в 50 й 100 мл., для відпустки вино-горілчаних виробів — місткістю 100 мл.; з двома розподілами 150 й 200 мл. — для відпустки вино-горілчаних виробів місткістю в 200 мл.; мензурки наповняють до оцінки, що указує відповідний обсяг; в) скляними мірними гуртками місткістю в 200, 250, 500 й 1000 мл. — для відпустки пива, квасу й морсу; зазначені рідини повинні наливатися в міру із таким розрахунком, щоб после осідання піни рівень рідини перебував проти мірної позначки; р) спеціальними фужерами, що мають позначену ємність й повірене тавро — для відпустки шампанських вин.

Міри, призначені для відпустки харчових продуктів, повинні виготовлятися із матеріалів, дозволених для відпустки даного харчового продукту Міністерством охорони здоровий «я.

Кожна міра в останній момент її наповнення винна знаходитися у вертикальному положенні.

Відпустка продуктів, роздрібна ціна на який встановлено за одиницю ваги, винна провадитися лише по вазі. Відпустка цих продуктів по обсязі не допускається.

Забороняється відпустка мірами місткості грузлих, що прилипають до стінок судини, речовин (рослинна олія, сметана, дьоготь, оліфа й т.п.). Ці товари повинні відпускатися лише по вазі.

Відмірювання вовняних тканин й ватину при відпустці покупцю провадиться шляхом накладення метри брускового дерев «яного на тканину, що лежить на прилавка (столі) у вільному стані без складок.

Цим ж методом відмірюють трикотажні полотнини, бавовняні, лляні й шовкові тканини (меблеві, декоративні, махрові, ворсові, костюмно-одежні і інші, їм подібні).

Тонкі й легкі бавовняні, лляні й шовкові тканини відмірюють метром брусковим дерев «яним шляхом відкидання тканини на прилавок («в откидку ») при вільному без натягу додатку тканини до метра.

Перед відпусткою рідин через дозатори, автомати і інші прилади необхідно щодня перевіряти: а) наявність рідини в резервуарі й чистоту його фільтрів; б) схоронність пломб мірних ємностей; в) точність дози рідини (визначається відповідно до вимог технічної документації заводів-виготовлювачів).

При користуванні дозаторами, автоматами і іншими приладами необхідно суворо дотримувати вимоги експлуатаційних документів на ці вироби (експлуатаційна документація поставляється в комплекті із виробами).

При користуванні засобами вимірів забороняється: а) підкладати под ніжки циферблатних настільних ваг які-небудь предмети (картон, друзки й т.д.); б) робити зважування на вагах, не захищених від дії вітру, дощу й снігу; в) прив «язувати гирі до ваг чи столу, а також зв «язувати їхні між собою; р) застосовувати гирі для інших цілей, крім зважування; буд) застосовувати гирі загального призначення 5 класу при зважуванні на товарних нерівноплечних вагах; е) застосовувати гирі загального призначення 6 класу при зважуванні на настільних циферблатних вагах; ж) користатися для відмірювання рідин брудними й деформованими (котрі мають вм «ятини й т.п.) мірами місткості; із) користатися засобами вимірів з простроченим тавром; й) користатися складними й м «якими метрами чи нанесеними на прилавок позначками (діленнями).

У торговельному приміщенні, де провадиться зважування, відпустка чи прийом товарів, забороняється зберігати засоби вимірів, несправні й не задовольняючі вимогам правил й інструкцій.

Несправні засоби вимірів (з простроченим тавром, без клейма) можуть короткочасно знаходитися в підсобному приміщенні в упакованому чи розібраному стані.

Догляд за засобами вимірів.

Терези, гирі, міри довжини і обсягу повинні міститися в справному стані й чистоті. Бруд, що потрапив ними, видаляють за допомогою м «якої тканини, чистою сухою щіткою чи пензликом.

Терези, гирі і інші засоби вимірів повинні охоронятися від корозії (гирі в міру потреби протирають рідкою машинною олією, потім витирають насухо).

З появою корозії її варто видаляти м «якою тканиною, змоченою в бензині, й протирати сухою тканиною. При значній корозії гирі і інші засоби вимірів необхідно направляти в ремонт.

Майданчики, чашки, лотки й платформи ваг, на які зважуються продовольчі товари, необхідно щодня промивати гарячою водою із милому й харчовою содою, потім промивати чистою гарячою водою й протирати сухою тканиною.

Для догляду за засобами вимірів ваги варто застосовувати миючі засоби, дозволені Міністерством охорони здоровий «я.

Переміщати пересувні товарні (нерівноплечні) ваги необхідно при закритих ізолірах й аретирах, за ручки, зберігаючи їхнього у горизонтальному положенні.

Терези, що мають колеса, дозволяється перекочувати лише по рівній підлозі, асфальту й т.п. У всіх інших випадках їхні варто переносити.

Особливо ретельний догляд потрібно за вагами лабораторними рівноплечними 2, 3, 4 класів й гирями перед тим. Терези повинні міститися в повній чистоті, причому для видалення пилку із коромисла винен застосовуватися м «який пензлик, а очищення чашок — м «Яка тканина. Гирі повинні очищатися м «якою щіткою чи замшею й зберігатися у відповідних гніздах закритого футляра. Брати гирі безпосередньо руками забороняється, необхідно користатися пінцетом, замшею чи чистою тканиною.

Перенесення ваг будь-якої конструкції, їхня установка, догляд й обслуговування повинні здійснюватися в строгій відповідності із вимогами технічної документації заводу-виготовлювача.

Ремонт засобів вимірів винен виконуватися спеціалізованим підприємством.

Після настроювання чи ремонту, заговорили українською у «язаних зі зняттям пломби, засіб вимірів винен бути уявлень на перевірку.

При ушкодженні відбитка перевірочного клейма чи утраті свідчення, що підтверджує проходження перевірки, засоби вимірів повинні бути вилучені із застосування й спрямовані на позачергову перевірку.

2. Правила продаж електропобутових товарів.

Правила поширюються на всіх суб'єктів господарської діяльності на територї України незалежно від форм власності, котрі пройшли реєстрацію в установленому порядку та здійснюють продажів непродовольчих товарів.

Роздрібний продажів непродовольчих товарів здійснюється через спеціалізовані підприємства, у тому числі фірмові, підприємства із універсальним асортиментом непродовольчих товарів, спеціалізовані відділи (секції) підприємств із універсальним асортиментом продовольчих товарів, підприємства роздрібної торгівлі споживчої кооперації, дрібнороздрібну торговельну мережу.

Роздрібна торгівля виробами лікувально-гігієнічного та медичного призначення може здійснюватися через аптеки чи їхні структурні підрозділи.

Суб'єкт господарської діяльності винен оснащувати складські, торговельні приміщення відповідним торговельно-технологічним обладнанням та інвентарем для належного виконання вимог з зберігання, підготовки до продаж, демонстрації та продаж непродовольчих товарів, а також вимог санітарно-гігієнічних, технологічних та пожежних норм й правил.

Суб'єкт господарської діяльності зобов’язаний забезпечити приймання, зберігання й продажів у роздрібній мережі непродовольчих товарів відповідно до вимог законодавчих актів, ГОСТів, ДСТУ, ТУ, зразків (еталонів).

Непродовольчі товари, продажів які може негативно впливати на здоров’я людей, підлягають державній санітарно-гігієнічній експертизі в установленому законодавством порядку.

Усі непродовольчі товари у суб'єкта господарської діяльності мають бути із документами, наявність які передбачена чинним законодавством (накладні, товарно-транспортні накладні, копії сертифікатів відповідності державної системи сертифікації чи копії свідоцтв про визнання відповідності на бланках установленого зразка).

Працівники суб'єкта господарської діяльності, котрі здійснюють обслуговування покупців, повинні матір спе-ціальну професійну підготовку: знаті асортимент й якісні характеристики товарів певної групи, ознаки дефектів виробничого характеру; правила підготовки товарів до продаж; принципи розміщення, викладки товарів й оформлення вітрин; способи показу й пакування товарів; правила зберігання товарів й терміни їхнього реалізації; порядок таврування засобів міри та ваги; правила роботи реєстраторів розрахункових операцій й порядок розрахунку із покупцями; види торговельного обладнання, інвентарю, інструментів й правила користування ними; правила поводження із тарою; правила санітарії й гігієни, а також техніки безпеки та пожежної безпеки тощо.

Працівники суб'єкта господарської діяльності повинні матір формений чи інший одяг, що відповідає естетичним вимогам.

До подання товарів у торговельний (демонстраційний) зал працівники суб'єкта господарської діяльності проводять підготовку товарів до продаж (розпакування, перевірка цілісності індивідуальної упаковки, пломб підприємства-виробника, наявності маркувальних даних й якості, чищення, прасування, перевірка наявності інструкцій із експлуатації, технічних паспортів, гарантійних талонів, комплектність виробів, перевірка роботи в дії тощо).

У разі відсутності на індивідуальній упаковці товару маркування підприємства-виробника, визначеного законодавчими актами та нормативними документами, товар до продаж не допускається.

У разі пошкодження (потертості) маркувального ярлика підприємства- виробника суб'єкт господарської діяльності переносити усі маркувальні дані на дублікат товарного ярлика, який засвідчує підписом особа, відповідальна за приймання товару. Дублікат товарного ярлика прикріплюється до товару.

Продажів непродовольчих товарів здійснюється методом самообслуговування, за зразками, каталоги, із індивідуальним обслуговуванням покупців, у тому числі із відкритою викладкою.

Суб'єкт господарської діяльності зобов’язаний усіляко сприяти покупцю у вільному виборі товарів й додаткових послуг та у разі перевірки покупцем якості, безпеки, комплектності, міри та ціни товарів, що підлягають придбанню, надавати на його вимогу контрольно-вимірювальні прилади, документи про якість, безпечу, ціну товарів.

Суб'єкт господарської діяльності винен забезпечити демонстрацію користування товаром, якщо це не виключено характером товару.

Здійснюючи продажів електропобутових товарів вітчизняного та іноземного виробництва, працівники суб'єкта господарської діяльності зобов’язані надати покупцям у доступній наочній формі (у супровідній документації, на етикетці, а також маркуванням чи іншим способом, прийнятим для окремих видів товарів) необхідну, достовірну та своєчасну інформацію про товари на державній мові, котра має містити:

> назву товарів;

> назву нормативних документів, вимогам які повинні відповідати товари;

> дані про основні властивості товарів;

> відомості про вміст шкідливих для здоров’я речовин (у разі їхнього наявності) порівняно із вимогами нормативно-правових актів й нормативних документів, а також протипоказання щодо застосування;

> ціну, умови та правила придбання товарів;

> дату виготовлення;

> умови зберігання;

> гарантійні зобов’язання виробника;

> правила та умови ефективного й безпечного використання товарів;

> термін служби (придатності) товарів, відомості про необхідні дії покупця после його закінчення, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій;

> найменування та адресою виробника чи підприємства, яку здійснює його функції щодо прийняття претензій від покупця, а також проводити ремонт й технічне обслуговування;

> інформацію про сертифікацію товарів (якщо смердоті підлягають обов’язковій сертифікації).

Продавець зобов’язаний довести до відома покупця інформацію стосовно товарів, котрі за певних умів можуть бути небезпечними для життя, здоров’я покупця та його майна.

Товари, що надійшли у продажів від фізичної особини — суб'єкта підприємницької діяльності, повинні матір ярлик з зазначенням прізвища вказаної особини, імені та по-батькові, номери свідоцтва про її державну реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності та назви органу, що здійснив цю реєстрацію (у разі потреби — відомості про сертифікацію цих товарів), а також гарантійного терміну чи терміну придатності.

Електропобутові товари.

Цей розділ Правил визначає особливості продаж побутових холодильників, морозильників, машин й приладів для механізації побутових робіт, побутових приладів для очищення, зволоження, кондиціонування повітря, електроосвітлювальної арматури й електроламп, електронагрівальних приладів, провідникових й встановлювальних виробів тощо (далі - електропобутові товари).

Маркування електропобутових товарів передбачає наявність інформації про найменування підприємства-виробника, його адресою, товарний (фірмовий) знак, назву товару, номінальну напругу (У), номінальну потужність (Вт), номінальний струм (А), ступінь захисту від ураження електрострумом, позначення щодо захищеності від вологи, знак заземлення, позначення нормативного документа, дату випуску.

На електронагрівальних приладах маркувальні дані розміщуються безпосередньо на корпусах чи металевих платівках, котрі прикріплюються до приладів.

Проведи й шнури повинні матір додаткове маркування: марку дроту (шнура), кількість жив, номінальний переріз (ммІ), довжину (м) для бухт, кількість й довжину шнура в пачці, масу брутто (кг).

Індивідуальна упаковка електропобутових товарів має містити маркувальні дані: найменування підприємства-виробника, його адресою, товарний (фірмовий) знак, назву товару, номінальну напругу (У), рід струму, номінальну потужність (Вт), попереджувальні знаки, позначення нормативного документа.

Здійснюючи приймання електропобутових товарів, перевіряють наявність технічного паспорти, інструкції із експлуатації.

Товари, на котрі поширюються гарантійні терміни експлуатації, повинні матір гарантійні талони встановленого зразка.

Перевірка комплектності електропобутових товарів проводитися відповідно до даних технічного паспорта.

Суб'єкту господарської діяльності забороняється комплектувати вироби та пропонувати покупцю різноманітні перехідники для з'єднування триконтактних виделок із двоконтактними розетками.

Електропобутові товари зберігають у сухих, чистих, добро вентильованих приміщеннях, ізольованих від місць зберігання кислот й лугів, при температурі не нижче ніж +5° З й відносній вологості повітря не понад ніж 65−70%.

При зберіганні електропобутові товари розміщують на відстані не менше ніж 1 м від приладів опалювання, 0,5 м — від джерел електричного освітлення. Проходь між штабелями мають бути не менше ніж 0,7 м.

При зберіганні електропобутових товарів необхідно додержуватися попереджувальних знаків, написів, зображених на упаковці: «Обережно», «Не кантувати» тощо.

Зразки електропобутових товарів повинні матір короткі анотації щодо основних технічних характеристик. При продаж електропобутових виробів із трипровідним шнуром живлення та триконтактною вилкою для підключення виробу до електричної мережі продавець (виробник) зобов’язаний в анотації податі попереджувальну інформацію такого змісту: «Забороняється використання виробу в приміщеннях, де електрична мережа не обладнана заземлювальним проводом».

У торговельному (демонстраційному) залі електропобутові товари розміщують за підгрупами у надприлавочних вітринах й вітринах-шафах, на пристінних та острівних гірках, настінних пультах, кронштейнах, штангах, підставках-постаментах тощо.

Зона продаж електропобутових товарів винна бути забезпечена необхідними електровимірювальними та випробувальними приладами (щитками й пультами для опробування електроламп й електроприладів), контрольними патронами, вольтметрами, лампочками, приладами для перевірки вимикачів, жердиною для підвішування та знімання електроосвітлювальної арматури, котушками для зберігання електрошнура, набором інструментів (викрутка, плоскогубці, гострозубці тощо) та іншим обладнанням та інвентарем.

У торговельному підприємстві можуть розташовуватися майстерні для дрібного ремонту та збирання виробів.

При продаж електропобутових товарів працівники суб'єкта господарської діяльності зобов’язані в присутності покупця перевірити їхні якість, комплектність, наявність технічного паспорти, гарантійного талона, інструкції із експлуатації, точність міри чи кількості (шнура, дроту, дрібних товарів) та в обов’язковому порядку заповнити гарантійний талон.

Технічно складні електропобутові товари та електроосвітлювальна арматура, електролампи перевіряються в дії.

При продаж окремих видів електропобутових товарів продавець винен поінформувати покупця щодо супутніх товарів та запасних деталей, котрі є у продажу.

3. Закупівля товарів торговими підприємствами.

Закупівельна робота є основою комерційної діяльності в торгівлі. З неї, власне кажучи, починається комерційна робота. Щоб продати товар покупцю й дістати прибуток необхідно матір товар. Головна функція товарного обігу зводитися до зміни форми вартості по формулі:

Г-Т й Т «-Р ».

Формула розкриває сутність комерційної роботи в торгівлі - підприємець, маючи певну суму коштів, закуповує товар, що потім реалізує в кошти із деяким приростом. Виходячи із основної функції товарного обігу, можна зробити висновок, що комерційна робота в торгівлі починається із закупівлі товарів із метою наступного їхнього продажу.

По своїй економічній природі закупівлі являють собою оптовий чи дрібнооптовий товарообіг, здійснюваний суб «єктами торгової діяльності із метою наступного перепродаж закуплених товарів.

Правильно організовані оптові закупівлі дають можливість сформувати необхідний торговий асортимент товарів для постачання населення чи роздрібній торговій мережі, здійснювати вплив на виробників товарів відповідно до вимог купівельного попиту, забезпечують ефективну роботу торгового підприємства.

У умовах ринкової економіки організація й технологія закупівельної роботи в Україні перетерпіла корінні зміни.

На зміну фондового розподілу товарів при плановій централізованій системі управління економікою, системі централізованого прикріплення покупців до постачальників, твердих державних цін, нерівності суб «єктів, що хазяюють, твердої регламентації постачань товарів, відсутності самостійності, ініціативи, заповзятливості комерційних працівників прийшла епоха вільних ринкових відносин, що характеризуються:

— волею вибору партнера, контрагента по закупівлі товарів;

— множинністю джерел закупівлі (постачальників);

— рівноправністю партнерів;

— саморегулюванням процесів постачання товарів;

— вільністю ціноутворення;

— конкуренцією постачальників й покупців;

— економічною відповідальністю сторін;

— ініціативою, самостійністю й заповзятливістю комерсанта по закупівлі товарів.

Комерційна робота із оптової закупівлі товарів складається із наступних етапів:

— вивчення й прогнозування купівельного попиту;

— виявлення й вивчення джерел надходження й постачальників товарів;

— організація раціональних господарських зв «язків із постачальниками товарів, включаючи розробку й укладання договорів постачання, надання замовлень й заявок постачальникам;

— організація й технологія закупівель безпосередньо у виробників товарів, посередників, на товарних біржах, аукціонах, у імпортерів й інших постачальників;

— організація обліку й контролю за оптовими закупівлями.

Комерційна робота із оптових закупівель товарів у ринкових умовах винна ґрунтуватися за принципами сучасного маркетингу. За допомогою методів маркетингу комерційні працівники, керівники, менеджери торгових підприємств одержують необхідну інформацію про ті, котрі вироби й чому хочуть купувати споживачі, про ціни, що споживачі готові заплатити, про ті, у які регіонах попит на дані вироби найбільш високий, де збут чи закупівля продукції може принести найбільший прибуток.

Вивчення й прогнозування купівельного попиту є необхідною маркетинговою умовою для проведення успішної комерційної роботи із закупівель товарів. Маркетингова наука виробила цілий арсенал засобів й способів вивчення й прогнозування купівельного попиту, котрі необхідно використовувати при організації оптових закупівель товарів. Тому оптові закупівлі варто починати із вивчення попиту, потреб покупців на товари, купівельних намірів й інших факторів, що формують попит. Оптові бази, будучи торговими підприємствами і обслуговуючи певний територіально-економічний район, вивчають в основному обсяг купівельного попиту на тих чи інші види товарів й в окремих випадках асортиментну структуру попиту. Для цого на оптових підприємствах використовуються різні методи вивчення й прогнозування попиту. До цих методів варто віднести оперативний облік продаж товарів й руху товарних запасів за минулий період, вивчення і узагальнення заявок й замовлень роздрібних торгових підприємств для задоволення й постачання товарів, облік й аналіз незадоволеного попиту оптових покупців, проведення асортиментних й кін «юнктурних нарад із покупцями товарів й ін.

Для проведення роботи із вивчення й прогнозування попиту на великому й середньому торговельному підприємствах створюються маркетингові служби (відділи), однією із основних функцій які є вивчення як загального обсягу попиту (місткості ринку), то й внутрігрупової структури попиту на закуповувані товари.

Для успішного виконання комерційних операцій по закупівлі товарів оптові бази повинні систематично займатися виявленням й вивченням джерел закупівлі й постачальників товарів. Комерційні працівники повинні добро знаті свій економічний район й його природні багатства, промисловість, сільське господарство, виробничі можливості і асортимент вироблюваних виробів на промислових підприємствах.

Важлива роль у комерційній роботі приділяється вишукуванню додаткових ресурсів із місцевої сировини, продукції кооперативної промисловості, підсобних, фермерських господарств, продукції індивідуальної трудової діяльності. Комерційний апарат оптових баз винен виявляти можливості розвитку нових видів виробництва й відновлення старих далеких промислів, особливо художніх, вести облік й повсякденно вивчати конкретних постачальників, виявляти й реєструвати виробників товарів, ще не зв «язаних договірними відносинами із базою, готувати пропозиції із питань збільшення вироблення потрібних товарів, розширення асортименту, поліпшення якості.

Комерційні працівники повинні відвідувати підприємства-виробників із метою ознайомлення із виробничими можливостями підприємства, обсягом й якістю продукції, що випускається, а також брати доля в нарадах з працівниками промисловості, виставках-переглядах нових зразків виробів, оптових ярмарках.

Комерційним працівникам необхідно постійно стежити за рекламними оголошеннями в ЗМІ, проспектами, каталоги. Формування товарних ресурсів є предметом постійної роботи торгового апарату оптових баз. У ринкових умовах форми й методи цієї роботи перетерпіли істотні зміни. Головні зміни полягають у бо на зміну методам централізованого розподілу товарних ресурсів прийшла ринкова практика вільної купівлі-продажу товарів за цінами попиту та пропозиції. Тому комерційна ініціатива торгових працівників по залученню в товарообіг максимальних товарних ресурсів із метою одержання необхідного прибутку винна сполучатися із турботою про кінцевих покупців, обліком їхньої платоспроможності, із недопущенням невиправданого зростанню цін, наданням населенню можливості придбати товари за доступними цінами.

До джерел надходження товарів відносять галузі народного господарства, що виробляють різні товари народного споживання (АПК, легка промисловість, машинобудування й т.д.). До постачальників товарів відносять конкретні підприємства різних джерел надходження, тобто тихий чи інших галузей народного господарства, різних сфер виробничо-економічної діяльності, що виробляють товари й послуги.

З огляду на велике різноманіття постачальників товарів їхнього можна класифікувати на різні групи по різних ознаках.

У узагальненому вигляді всіх постачальників товарів можна підрозділити на дві категорії: постачальників-виробників й постачальників-посередників, що закуповують продукцію у її виробників й реалізуючих її оптовим покупцям.

Постачальниками-посередниками можуть бути оптові підприємства загальнонаціонального, регіонального рівня різного товарного асортименту (спеціалізації), що складають основу системи оптової структури на споживчому ринку, оптові посередники (дистриб'ютори, підприємства-брокери, підприємства-агенти, дилери), а також організатори оптового обігу (оптові ярмарки, аукціони, товарні біржа, оптові й дрібнооптові ринки, магазини- склади й т.п.).

Оптові посередники в умовах ринкової економіки здобувають самостійне значення в сфері закупівельної діяльності.

Дистриб’ютор — фірма, що здійснює збут на основі оптових закупівель у великих промислових фірм-виробників готової продукції. Це відносно велика фірма, що володіє власними складами й встановлює тривалі контрактні відносини із промисловцями.

Брокерська фірма — підприємство, що надає посередницькі послуги державним й комерційним структурам у придбанні, продажі і обміні товарів. Брокер (фізична особа) — торговий посередник при укладанні угод між покупцями й продавцями товарів на товарній біржі. Діє він із доручення клієнтів, одержуючи від них винагороду.

Дилер — юридична чи фізична особа, що здійснює біржове чи торгове посередництво за свій рахунок й від свого імені. Доходи дилера утворюються за рахунок різниці між покупною й продажною ціною товару, валют й цінних паперів.

Важливим посередницьким елементом у закупівельній діяльності є організатори оптового товарообігу — товарні біржі, оптові ярмарки, аукціони, оптові ринки і інші підприємства. Основною задачею цих структур є створення умів для організації закупівельної й реалізаційної діяльності клієнтів. Однак смердоті не є самостійними суб «єктами оптової торгової діяльності.

По територіальній ознаці постачальники товарів бувають місцевими, позаобласними, республіканськими й позареспубліканськими. Оптові підприємства частіше закуповують товари у позаобласних й позареспубліканських постачальників, із огляду на, що в всіх областях й республіках розвите виробництво багатьох товарів й їхнього припадати завозити. Місцеві постачальники найчастіше поставляють товари безпосередньо роздрібним торговим підприємствам, минаючи оптові бази.

Постачальники також розрізняються по їхні приналежності до тієї чи іншої господарської системи. Постачальники, що відносяться до тієї ж системи, у якої входять оптові покупці, називаються внутрісистемними, інші - позасистемні.

За формою власності постачальники можуть бути приватними, державними, муніципальними, кооперативними і іншими формами власності.

Вивчаючи джерела закупівель товарів, комерційні працівники складають на шкірного постачальника спеціальні картки, причому їхні доцільно групувати по місцевих, міжобласних й міжреспубліканських постачальниках. У картках указують дані про виробничу потужність підприємства, про кількість й асортимент продукції, що випускається, про можливість виробництва інших товарів, умови постачання товарів й інші відомості, що цікавлять оптові бази.

З постачальниками товарів повинні бути налагоджені раціональні господарські зв «язки, переважно прямі й довгострокові договірні взаємини, що дозволяють закуповувати товари безпосередньо у постачальників-виробників на стабільній довгостроковій основі.

Список літератури

1. Ф. Г. Панкратов, Т. К. Серегина «Комерційна діяльність», М. :

Інформаційно-обчислювальний центр «Маркетинг», 1998. — 328 с.

2. «Економіка торгового підприємства» під общ. Ред. Проф. А.І. Гребнева,

М.: Економіка, 1997. — 238 с.

3. Т. О. Примак. «Економіка підприємства», навчальний посібник. — Київ,

«Вікар», 2001р.

4. Економіка підприємства. Підручник. За загальною ред. буд. е. зв., професора С. Ф. Покропивного. — Київ, 2001 р.

5. Леві М., Вейтц Б. А.: Основи роздрібної торгівлі. -СПб.: Вид-во Питер,

1999. — 448 с.

6. Рамазнов І. А.: Мерчендайзинг в роздрібному торговому бізнесі. — М.: Вид- у Ділова література, 2002. — 336 с.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой