Агротуризм

Тип работы:
Реферат
Предмет:
Туризм


Узнать стоимость новой

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

1. Про сільський туризм, агротуризм, екотуризм й зелений туризм

На науковій й практичній ниві ще досі тривають дискусії про зміст й направленість таких зрозуміти й явищ, як «сільський туризм «й «агротуризм «. Звернемось із цим питанням до поважного словника із подорожей, туризму та гостинності британця С. Медліка (1993). Згідно із цим словником, сільський туризм (rural tourism) — відпочинковий вид туризму, сконцентрований на сільських територіях. Він передбачає розвиток туристичних шляхів, місць для відпочинку, сільськогосподарських й народних музеїв, а також центрів із обслуговування туристів із провідниками та екскурсоводами. Поняття «сільський туризм «часто ототожнюють із «агротуризмом », але й «сільський туризм «значно ширше. Агротуризм (farm tourism) — відпочинковий туризм, що передбачає використання сільського (фермерського) господарства. Агротуризм може проявлятись у різних формах, але й завжди включає винаймання помешкання. Розрізняють дві базові форми агротуризму: винаймання помешкання із обслуговуванням безпосередньо в межах дворогосподарства чи розміщення на нічліг із самообслуговуванням на землях, що належати до дворогосподарства, наприклад в кемпінгах та наметах. Агротуризм таким чином виступає однією із форм сільського туризму. У агротуризмі дворогосподарство (фермерське господарство) становить одночасно нічліжну базу та головний предмет інтересу для туриста. Екотуризм — це форма подорожі, сприятлива для навколишнього середовища. Вона відбувається на територіях, що мають природничу цінність (національні та ландшафтні парки). Екотуризм спрямований на охорону природного і культурного середовища регіонів, котрі відвідуються туристами. Він передбачає, що учасниками цих подорожей є люди із високою екологічною свідомістю. Синонімом поняття «екотуризм «є зелений туризм (green tourism), природничий туризм (nature tourism). Виділяються такі форми екотуризму — активний екотуризм (піший, велосипедний, водний, кінний, рибальство), фауністичні та флористичні поїздки (орнітологічні поїздки, полювання, тематичні поїздки), культурологічні і етнографічні поїздки. Сільський туризм й його різновидність агротуризм мають багато спільного із екотуризмом й часто відповідають багатьом його пріоритетам, зокрема: збереження природничого та культурного середовища, підтримка добробуту місцевої громади, постачання туристам харчів із місцевих продуктів. Деякі власники агротуристичних господарств, розташованих поблизу природоохоронних територій, підтримують серед туристів проекологічні вимоги. У сільських місцевостях організовують відвідувачам багато додаткових послуг, що включають екотуристичні програми: кінні та велосипедні прогулянки, маршрути по знакованих стежках у національних й ландшафтних парках, природничі подорожі, збирання ягід та грибів. Алі сільський туризм (агротуризм) й екотуризм відрізняються основними цілями використання вільного години. Їхня головна різниця полягає у базових мотиви подорожування. Сільський туризм — це форма проведення вільного години у вигляді стаціонарного відпочинку, тоді як базовою метою екотуризму виступає активне відкриття дикої природи, традицій й культури, їхнього глибоке пізнання і сприйняття. Сільські оселі можуть використовуватись як база для ночівлі та харчування екотуристів. У спеціальній літературі із «стало нове поняття екоагротуризм, що передбачає відпочинок перед селянами, котрі вирощують сільськогосподарську продукцію з застосуванням екологічних методів. Тут агротуризм поєднується із екологічним сільським господарством. Наведені вище поняття, заговорили українською у «язані із сільським туризмом й екотуризмом, знайшли своє використання для визначення форм туристичного руху в Україні. В частности, відпочинок в українських селах було б визначено як «сільський зелений туризм «. Він охопив широкий, спектр форм відпочинку на селі: від стаціонарного відпочинку у сільській місцевості (власне сільський туризм), відпочинку у туристичних центрах й курортах, що розташовані у селищах й малих містах, до відпочинку у сільських дворогосподарствах (агротуризм). Визначення сільського руху як «зелений «подчеркивает його проекологічну орієнтацію. Актуальним сьогодні для правової підтримки сільського туризму є формування організаційно-господарського механізму його функціонування та державної підтримки таким питань:

1) прийняття нормативних документів, котрі регулюватимуть діяльність різних форм сільського туризму;

2) здійснення заходів щодо підтримки та просування сільського туризму на внутрішньому та міжнародному туристичному ринку;

3) забезпечення організаційної і матеріальної підтримки із боці держави нового виду послуг на селі - сільського туризму та агротуризму. 2. Сільський туризм як вид підсобної діяльності

В сучасній літературі ми зустрічаємось із досить широкою класифікацією різновидів туризму: активний й пасивний; історичний, культурно-етнічний, пізнавальний, екологічний, розважальний, екстремальний й т.д. Алі рідко хто зможе відрізнити аграрний туризм від сільського зеленого, а сільський зелений від екологічного. Можливо, для более чіткого розуміння різниці між ними необхідно звернути увагу на професійний рівень власників про «єктів розміщення. Ми вводимо нову класифікацію за кадровим складом. У основу цієї класифікації покладено професійний рівень осіб, котрі надають туристичні послуги. До виникнення поняття «сільський зелений туризм «туризмом в загальноприйнятому розумінні займались особини, що малі відповідну освіту та стаж роботи в туристичних фірмах. Основна відмінність сільського зеленого туризму від туризму, так бі мовити, звичайного — це ті, що туристичні послуги надають особини, котрі мають інший фах (сільськогосподарські робітники, працівники сфери обслуговування, вчителі) та надають ці послуги в сільський місцевості. Селянин-фермер в межах сільського туризму може організувати: активний туризм (збудувати на своїй територї спортивний майданчик, підйомник, розробити маршрути для велотуристів, кінні прогулянки); екотуризм (відпочинок в екологічно чистій місцевості, вживання чистих продуктів);

мисливський туризм; культурно-етнічний (екскурсії, розповіді про історію краю, національні обряди, побут) й т.д.

Основою сільського туризму є власне сам селянин та його побут. Селянин запрошує до своєї оселі: людину із міста подивитись на сільськогосподарське виробництво (як робиться цей особливий сир, олію, ковбаса тощо, як вирощуються ці свині, корови, коней); людину творчої, розумової роботи подивитись на майстерність ремісника (як робиться дерев «яний посуд, як плететься ліжник) іноземців подивитись на особливості національних традицій, культури.

Щоб визначити критерії, за допомогою яких, можна б було б відрізнити сільський туризм від всіх інших, необхідно законодавчо закріпити ряд вимог до житла та до власника житла, який надає послуги із сільського зеленого туризму. Треба запровадити до законодавства поняття «агрооселя «. Агрооселя — це житлове приміщення, яку знаходиться в сільській місцевості, містить не понад п «яті кімнат, пристосованих для проживання туристів й належить на правах приватної власності господарю, який займається сільськогосподарською діяльністю чи зайнятий у сфері обслуговування чи соціальній сфері села. Для чого потрібно це визначення? У законодавстві винне бути передбачене пільги для власників осель, що дозволяти прискорити розвиток сільського зеленого туризму. Щоб розрізнити, котрі саме приміщення підпадають под дію пільг, необхідно чітко визначити поняття «агрооселя «. Наприклад, в Польщі чинним законодавством встановлені пільги щодо оподаткування агротуризму й виникли проблеми із розрізненням сільських осель та приватних міні-готелів, котрі оподатковуються на загальних підставах.

Що означає житлове приміщення? Це означає, що відповідно до довідки із інвентиризаційного бюро це приміщення визначене як житлове. Тобто поняття «агрооселя «не охоплює колиб, перебудованих для прийому туристів господарських приміщень й т.д.

Що означає займатися сільським туризмом як підсобною діяльністю? Власником агрооселі може бути фермер, селянин, який працює індивідуально на присадибній ділянці, селянин, який працює на сільськогосподарських підприємствах, а також мешканці села, зайняті у сфері обслуговування та соціальній сфері: працівники сільради, пошти, вчителі, продавці й т. буд. Необхідно законодавчо закріпити звільнення агроосель від сплати готельного збору та обов «язкової державної стандартизації. Для агроосель можливе запровадження добровільної категорізації представниками спілки сприяння розвитку сільського зеленого туризму та представниками органів місцевого самоврядування (треба затвердити категорії та умови проведення категорізації: оплатна чи безоплатна й т.д.). У майбутньому сам власники агроосель будуть зацікавлені в проведенні стандартизації для підвищення рівня своєї діяльності та наближення до міжнародних стандартів. Система стандартизації якщо використовуватись організаціями, котрі займаються рекламою агроосель й передбачає відповідність якості та ціни продукту (послуги). Стандартизація оселі забезпечує: Прозорість пропозиції для клієнта; Контроль якості продукту; Різноманітність пропозиції та різницю в ціні.

В Польщі стандартизація проводитися інспекторами Польської Федерації сільського туризму «Гостинні господарства «кожні два рокта. У польському законодавстві закріплено, що оселі для гостей не підлягають стандартизації, але й ці приміщення можуть використовуватись для нічлігу лише до того випадку, якщо смердоті відповідають певним вимогам, затвердженим Розпорядженням голови Заради міністрів. Необхідно внести доповнення в податкове законодавство стосовно пільгового оподаткування доходів, отриманих громадянами за договорами оренди житла в сільській місцевості. Згідно із чинним законодавством, цивільно-правові догоди між фізичними особами оподатковуються за ставкою 20%. Доцільним якщо зменшити ставку податку до 2−4% від ціни договору. Розглянемо однією із можливих варіантів виникнення та розвитку сільського туризму як виду підсобної діяльності. Марія Петрівна працює поштаркою в селі. Звичайно, як й усі мешканці села, вона має присадибну ділянку, сад, корову, свиню й т.д. Будинок в Марії Петрівни двоповерховий, просторий, із вікон — гарні краєвиди. Неподалік річка та ліс. Якось випадково до Марії Петрівни подзвонили знайомі із міста та спитали дозволу за невелику плату на тиждень винайняти другий поверх будинку. Після тривалих роздумів, обговорень на сімейній раді, переборовши невпевненість та хвилювання, Марія Петрівна погодилась. Знайомі (а це був батьківщина із двома дітьми-підлітками) не створили багато проблем, хоча в Перші дні було б трохи ніяково: аби гості, а аби і «клієнти », бо ж платять гроші. Алі Марія Петрівна людина приємна, усміхнена: отак із усмішкою і вирішували усі труднощі. Відпочиваючі готували собі сам, купуючи продукти в Марії Петрівни та в сільському магазині.

В день приїзду Марія Петрівна та її знайома уклали договір про оренду двох кімнат на іншому поверсі протягом тижня по 10 гривень із особини. Тобто:

4 особини x 7 діб x 10 грн. = 280 грн.

Загальна сума договору становила 280 гривень. Забігаючи наперед, слід зазначити, що в договорі бажано передбачити відповідальність відпочиваючих за завдану шкоду та відповідальність господаря за якість наданих послуг. Колі гість потрапляє до Вашої оселі, він сам приймає рішення: чи безпечно йому та його сім «ї тут проживати. Якшо ж клієнт вважає незадовільним стан безпеки, чистоти й т.д. Вашої оселі, він із Вами розпрощається й підшукає собі нове приміщення. Підписання договору має певні наслідки: по-перше, после отримання грошей згідно із чинним законодавством Ві повинні заповнити довідку Форми № 2 та у 20-ти денний термін после закінчення місяця, у якому зроблено виплату, надіслати її до податкової адміністрації за місцем прописки особини, якій зроблено виплату. Довідка надсилається у двох примірниках разом із квитанцією про сплату належної суми. Податок у розмірі 20 відсотків від суми договору сплачується у день отримання виплати. Документи бажано відсилати заказним листом. У Вас виникнуть проблеми (после танців вивалилась стіна й т.д.), то письмовий договір якщо найкращим підтвердженням Ваших стосунків із відпочиваючими (особливо, якщо Ві передбачили в договорі матеріальну відповідальність за вивалену стіну).

Марія Петрівна, отримавши гроші та провівши задоволених й вдячних клієнтів, заповнила довідку Форми № 2 та сплатила 20% (із 280 грн.) = 56 грн. в ощадному банку на рахунок податкової інспекції. Звичайно, ця подія не залишилась не поміченою. Алі Марія Петрівна поставилась до цого спокійно. Через деякий годину до вживання Марії Петрівни зателефонували знайомі знайомих. Вона погодилась. Після першої спроби вона почувала собі впевненіше. Цього разу відпочиваючі хотіли б харчуватись в господині. Марія Петрівна любила свою роботу на пошті й не могла відлучатись додому серед дня. Дочка Марії Петрівни Леся, Яка уже втратила надію знайти роботу в районному центрі чи селі, погодилась допомогти матері. Звичайно, обслуговування відрізнялось від ресторанного чи готельного. Проте відпочиваючі, зважаючи на щирість, привітність та старанність молодої господині, були задоволені, й це надавало Лесі впевненості. Така робота наштовхнула жінку на думку, що набагато вигідніше продавати власну сільськогосподарську продукцію вдома, ніж везти до міста. Алі як забезпечити регулярне завантаження туристами вільних кімнат на іншому поверсі? як розповсюдити інформацію про свої послуги? По-перше, зробити фотографії. Хоча й із труднощами, але й Лесі вдалося зробити декілька знімків: загальний вигляд будинку, спальню для гостей, річку, ліс, ще і собі у українському строї.

Що ж далі? Довелося ознайомитись із основами рекламної справи.

3. Дещо про рекламу сільського туризму

Рекламне звернення — засіб подання інформації рекламодавця (власника сільської оселі) споживачу.

У великому потоці рекламної інформації звернення, яку є вибачимо переліком переваг тієї чи іншої послуги (туристичного продукту), навряд чи може бути поміченим потенційним клієнтом. Воно викличе невеликий шанс на перегляд (прослуховування) споживачем до кінця.

Цілком зрозуміло, що змусити кого-небудь прочитати оголошення є просто неможливо. Тому у самому зверненні винне бути дещо таке, щоб спонукало споживача прочитати, послухати.

Рекламне звернення винне матір свою мотивацію та адресата. Реклама, спрямована на відпочиваючого (туриста), винна відрізнятися від тієї, цільовою аудиторією якої є спеціалісти відпочинково-туристичного бізнесу. Тема та девіз реклами Процес розробки рекламного звернення включає в себе:

— визначення рекламної ідеї;

— побудову концепції;

— формування тими. Тема реклами винна відповідати цілям рекламної кампанії. Основою розробки тими служать результати попередньо проведеного мотиваційного аналізу, який дозволити оцінити переваги Вашої відпочинкової пропозиції та мотиви відпочиваючих (клієнтів) із точки зору вимог ринку. Необхідно, щоб споживач запам «ятав хоча б назву послуги та адресою господаря, який надає послуги, зв «язав їхні із найбільш важливою якістю (перевагою) й із основним мотивом вибору. Рекламна тема знаходить своє відображення у яскравому заголовку — девізі. Девіз — короткий гасло, який відображає якість послуг, обслуговування, напрямок діяльності відпочинкової оселі (готелю, турфірми) іноді у прямій, а інакомовній (алегоричній) чи абстрактній формі. Підраховано, що девіз у порівнянні із рекламою читають у п «ять разів понад людей. Тому у ньому споживач винен бачити усе, що його цікавить, а головне — вигоду даної рекламної пропозиції для собі особисто. Кольорові буклети на гарному папері - це залишалось у мріях. Алі Леся спромоглася за допомогою друзів, котрі працювали на комп «ютері, зробити невеличкі запрошення із чорно-білими світлинами. Небагато, але й уже хоч щось. Інформацію цю Леся розповсюджувала серед знайомих в місті. Це було б найважче. Леся соромилася, червоніла, сама не знаті чого, але й продовжувала свою справу. Випадково господиня познайомилась із працівницею туристичної фірми. Лесі запропонували укласти угоду.

4. Формування цін на відпочинкові послуги у селі І. Ціна: загальне поняття Ціноутворення та цінова конкуренція визнається деякими експертами як найважливіша проблема, що стоїть перед господарями, організаторами відпочинку на селі.

При організації відпочинку у сільській місцевості ціноутворення є найменш зрозумілим, та навіть в умовах неврегульованого ринку ціноутворення піддається контролю.

Зміна цін на відпочинкові послуги часто проводитися власниками осель без належного аналізу. Найбільш типові помилки у ціноутворенні заговорили українською у «язані із надзвичайно великою орієнтацією на витрати, а також із тім, що ціни не переглядаються із метою їхні коригування відповідно до ринкових змін. Поганими є також тих ціни, котрі не враховують інших складових (окрім витрат), а також тих ціни, котрі недостатньо змінюються, у тому, щоб диференціювати різні види послуг та сегментів ринку.

Встановлення помилково заниженої ціни за наданіі послуги може призвести до невдачі в усьому бізнесі, навіть тоді, коли усі інші його елементи при організації відпочинку у сільській місцевості функціонують нормально.

Розуміння ціни є дуже важливим для власників осель — організаторів відпочинку у сільській місцевості. Тієї, хто просити дуже багато — втрачає потенційних клієнтів. Тієї, хто бере мало, може облишити своє підприємство (свій бізнес) без достатнього прибутку, аби належним чином здійснити свою діяльність, й в кінцевому рахунку, якщо змушений закрити свою справу. Чому? Будівлі старіють, килими витираються, забруднюються, а пофарбовані поверхні необхідно знову фарбувати. Власник оселі, який не отримує достатнього прибутку, щоб належним чином здійснювати свою діяльність, в кінцевому рахунку якщо змушений облишити свій бізнес. Так саме, як й перший, який, залишившись без відпочиваючих, збанкрутує. ІІ. Стратегії цінового регулювання 1) Знижки

Господарям осель необхідно матір спеціальні ціни для залучення тихий відпочиваючих, котрі можуть купити велику кількість ліжкомісць. У цих випадках власники осель можуть пропонувати спеціальні ціни чи забезпечувати безоплатне надання ночівель чи інші види послуг для організаторів такого відпочинку.

Сезонні знижки — зниження ціни для тихий відпочиваючих, котрі прибули до Вас не у сезон. Такі знижки дозволяють утримувати відносно стійкий попит протягом цілого року.

2) Дискримінаційне ціноутворення

Ця стратегія базується на характеристиках цінової еластичності попиту. Наприклад, власники сільських осель можуть надавати знижені ціни пенсіонерам, дітям дошкільного віку, чи на послуги із урахуванням місцерозташування продажу.

3) Психологічне ціноутворення

Психологічне ціноутворення зачіпає не лише економічну суть цін (співвідношення ціни та якості), але й і психологію цін. Престижний імідж може бути створений завдяки продаж послуг за високими цінами.

Інший аспект психологічного ціноутворення — «рекомендаційні ціни «. Це такий рівень цін, який склався у підсвідомості покупця. Відпочиваючий порівнює ціну, Яка йому запам «яталася, із тією, якої Ві пропонуєте.

При формуванні ціни на окремі види відпочинкових послуг необхідно також пам «ятати, що споживачі мають звичку заокруглювати ціни.

ІІІ. Основні методи встановлення цін

Коли власник оселі вибирає рівень ціни, йому необхідно визначитися із основними методами її встановлення. Існують такі методи:

а) на основі витрат

б) на основі ставлення клієнта

в) метод наслідування лідера.

а) Ціноутворення на основі витрат

Найпростіший метод встановлення ціни — «витрати плюс прибуток », що означає додавання стандартної надбавки до витрат. Цей метод рідко використовується власниками осель, оскільки не усі власники проводять ретельний облік витрат, заговорили українською у «язаних із відпочинковою діяльністю.

Ще один метод, який орієнтується на витрати виробництва — ціноутворення за цільовим прибутком. Це метод за допомогою якого власник оселі прагне визначити ціну, при якій якщо досягнуто балансу доходів та витрат.

Наприклад, Ві отримали позику у розмірі 2 тис. грн., якої Вам необхідно повернути через рік. Тоді Ві плануєте свою діяльність так, щоб Ві могли отримати дохід й вчасно повернути позику.

б) Ціноутворення на основі ставлення покупця до ціни

Кількість власників осель, котрі використовують цей метод ціноутворення, постійно зростає. Ціноутворення на сприйнятті покупцем цінностей послуг використовує як ключову основу визначення рівня ціни не так на основі витрат власника оселі, але в основі сприйняття ціни покупцем. IV. Коли необхідно враховувати при встановленні цін На рівень ціни впливають як внутрішні, то й зовнішні фактори. Внутрішні фактори включають мітку власника оселі та його стратегію. Зовнішні фактори включають характер ринку та попиту, ступінь конкуренції, інші умови зовнішнього середовища. 1) ВнутрIшнI фактори Перед встановленням ціни власник оселі винен вибрати загальну стратегію для своїх послуг. У такому випадку ціну можна встановити более точно. Наприклад, якщо Ві встановили для собі, що хочете бути елітним, розкішним господарством, ціни за наданіі послуги будуть вищими, ніж у Вашого сусіда. Якщо Ві орієнтується на обслуговування відпочиваючих, котрі схильні до економних витрат, Ваші ціни будуть нижчими. Чим точніше підприємець визначиться із метою, тім простіше йому якщо встановити ціну.

а) Виживання

Коли прибутковість бізнесу падає, власники осель прагнуть до виживання. Намагаючись витримати спад відвідувачів, смердоті знижують ціни на свої послуги.

б) Максимізація короткотермінового прибутку

Багато власників осель хочуть встановити таку ціну, котра максимізує поточний прибуток. Наприклад, якщо відпочинковий бізнес у майбутньому Вас не якщо цікавити, Вам потрібні гроші тепер для придбання автомобіля чи навчання Ваших дітей, тоді для досягнення цієї мети Ві можете погодитися навіть на певні незручності для себе.

в) Максимізація ринкової частки

Деякі власники осель, вирішуючи проблеми ціноутворення, хочуть зайняти лідируюче становище на ринку. Вони вважають, що тих власники осель, котрі мають велику частку на ринку, в кінцевому підсумку будуть матір низькі витрати та високий прибуток у довгостроковій перспективі. Наприклад, Ві хочете бути лідером у наданні відпочинкових послуг у своєму районі, тому при наданні ще однієї кімнати (зверху) відпочиваючим Ві встановлюєте низькі ціни. Така ціна створює Вам імідж. Збільшується попит. Алі вашу орієнтацію на низькі ціни може бути змінено, якщо Ві запропонуєте послуги вищої якості ніж у Ваших конкурентів.

г) Лідерство у справі забезпечення високої якості послуг

За таких умів для власників осель мають місце великі витрати.

Наприклад, Ві вирішили надавати послуги із високим рівнем сервісу. Для цого Вам необхідно провести капітальний ремонт оселі, придбати нові сучасні меблі, відповідно облаштувати ванну кімнату, туалет, подвір «я (місце для відпочинку, влаштування кострищ, мангалів, тенісних столів чи інших спортивних споруд, дитячих майданчиків). Ві витратили кошти на вивчення іноземних мов. Або Ві вирішили надати Вашій оселі типового стилю, властивого Вашого району. Для цого потрібно віднайти старовинні речі побуту, відреставрувати їхнього, ознайомитися із традиціями, придбати відповідне до традицій Вашого району вбрання, щоб зустрічати відпочиваючих.

Усе це потребує від Вас високих витрат, а відтак й високих цін, щоб Ві могли відшкодувати Ваші витрати. Алі, як правило, відпочиваючі готові платити у такому випадку високу ціну, бо екзотика, незвичайність, нестандартність завжди притягують клієнтів. У такому випадку Ві можете розраховувати на постійну клієнтуру. Відреставровані старовинні замки є надзвичайно цікавим про «єктом для відпочиваючих. Або старі млини, курні хати, хатини в лісі - усє це якщо екзотикою для даної місцевості. Звичайно при належному благоустрою, бо навіть живучі в лісі, відпочиваючі не хочуть відмовлятися від сучасного рівня комфорту (телебачення, вода, ванна, душ, вбиральню будинку). 2) ЗовнІшнІ фактори а) Характер ринку та попиту

Власник оселі завжди узгоджує рівень цін із рівнем доходів, який такі ціни повинні забезпечити. Таким чином, попередньо він винен вияснити, котрі існують ціни на аналогічні послуги. Наприклад, якщо в Славському планується організувати світовий чемпіонат орієнтування серед стосів влітку, можна передбачити великий наплив людей, котрі захочуть спостерігати його. А відтак смердоті потребуватимуть місць для ночівлі, оскільки у Славському, напевне не функціонують бази із великою кількістю дешевих номерів, й тому якщо залучено приватний житловий сектор.

б) Супутній продажів та продажів за підвищеними цінами

Така поведінка є досить успішною та ефективною. Ві можете запропонувати Вашим клієнтам на продажів не лише продукти харчування із власного місту, але й і інші повсякденні товари (можливо, навіть за підвищеними цінами). В частности — чай, каву, шоколад, чи навіть рушники до ванни тощо. Для відпочиваючого якщо простіше купити у Вас, ніж везти із дому.

в) Аналіз взаємозв «язку ціни й попиту

Кожна ціна, якої встановлює власник оселі, Веде до різного рівня попиту. У нормальному випадку попит й ціна заговорили українською у «язані обернено пропорційною залежністю — чим вищий ціна, тім менший попит — тім менше відпочиваючих. Алі на практиці негаразд буває.

Випадок може значно вплинути як на ціну, то й чисельність відпочиваючих. Вона може зростати й при зростанні ціни. Тоді можна говорити про нецінові фактори впливу (мода, популярність), економічна кризу (відмова від дорогих готелів на користь дешевих приватних осель). V. Узгоджене встановлення цін. Законодавство передбачає, що ціни повинні встановлюватися без узгодження із конкурентами. Інакше виникає підозра в ціновому зговорі, що законодавством заборонено. Основний документ із цого запитання — Закон України «Про ціни та ціноутворення ».

Детально обрахувавши вартість електроенергії, опалення, витрати на прання, зношуваність меблів, витрати на засоби прибирання тощо, Леся помітила, що із фінансової точки зору податок у 20% від вартості договору найму житла є завеликий. Необхідно було б збільшувати ціну за місце, але й це б зменшило й так недостатню кількість туристів.

Що робити? Реєструватись приватним підприємцем. Чи варто із цим зв «язуватись? Всі кажуть, що на хабарі різним перевіряючим, штрафи податковій інспекції витрачаються усі зароблені гроші. Алі чомусь кількість приватних підприємців постійно збільшується, навіть в Лесиному селі. Перед очима годину від години поставали видіння: то Леся поважна директорка із банківським рахунком та печаткою; то Леся із сім «єю живе под поштою после конфіскації майна. Усі ж директорка перемогла й Леся пішла до районної адміністрації. 5. Сільський туризм як підприємницька діяльність

Підприємницька діяльність фізичної особини є найзручнішим способом провадження бізнесу на початковому етапі. Це не потребує складання статуту чи установчого договору, формування статутного фонду, а отже, і великого статутного капіталу. Вам не треба матір окремої юридичної адреси, оскільки Вашою адресою як суб «єкта підприємницької діяльності якщо Ваша домашня адреси. Вам не обов «язково відкривати рахунок в банку і виготовляти печатку: це Ві можете зробити за власним бажанням. Нарешті, якщо Ві не будете використовувати працю найманих працівників, то Вам не обов «язково реєструватися в органі Фонду соціального страхування із тимчасової втрати працездатності, у центрі зайнятості, в органі Фонду соціального страхування від нещасних випадків: це Ві можете зробити на добровільних засідках. Реєстрація суб «єкта підприємницької діяльності - фізичної особини в органі державної реєстрації.

Насамперед, треба із «ясувати місцезнаходження органу державної реєстрації за Вашим місцем проживання. Таким органом, залежно від місця проживання, є виконавчий комітет міської, районної у місті заради чи районна, районна міст Києва й Севастополя державна адміністрація.

Дізнавшись адресою органу державної реєстрації, необхідно до нього приїхати, щоб довідатись про годину роботи відділення державної реєстрації цого органу та реквізити рахунків, на котрі треба перераховувати реєстраційний збір.

Законодавство вимагає подання лише таких документів:

1) реєстраційна картка суб «єкта підприємницької діяльності - фізичної особи;

2) дві фотокартки;

3) довідка чи її копія про включення до Державного реєстру фізичних осіб — платників податків та інших обов «язкових платежів;

4) документ, що підтвержує внесення плати за державну реєстрацію.

Ці документи треба податі перед тім, як Ві завітаєте до органу державної реєстраціє вдруге — уже у тому, щоби розпочати процес Вашої державної реєстрації як суб «єкта підприємницької діяльності - фізичної особини. При цьому належить податі документ, що засвідчує особу.

Реєстраційна картка суб «єкта підприємницької діяльності - фізичної особини є одночасно заявою про його державну реєстрацію. Реєстраційна картка видається в органі державної реєстрації й винна бути заповнена особисто заявником.

В ній Вам необхідно вказати такі дані про собі: ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб — платників податків та інших обов «язкових платежів; прізвище, ім «я, по-батькові; серію й номер паспорти, кім й коли виданий; місце проживання (поштовий індекс, адреси, номер телефону); прізвище, ім «я та по-батькові особини, Яка заповнила картку, та номер її телефону; дату заповнення реєстраційної картки. Заповнивши картку, треба поставити підпис. Під годину заповнення графи «Картку заповнив «дублюється попередня інформація із інших граф. У разі потреби працівники органу державної реєстрації вол «язані надати безоплатну допомогу в заповненні реєстраційної картки.

Підготуйте також дві ідентичні фотокартки розміром, який встановлено для службових документів. Вони потрібні для оригіналу свідоцтва про державну реєстрацію суб «єкта підприємницької діяльності та для реєстраційної картки суб «єкта підприємницької діяльності - фізичної особи.

Мабуть, Ві уже маєте довідку про включення до Державного реєстру фізичних осіб — платників податків та інших обов «язкових платежів. Якщо ані, то Вам необхідно відвідати орган державної податкової служби за місцем Вашого проживання і отримати цей документ. Такі дії не заберуть багато години: довідку Вам видадуть за 15 хв. после звернення.

Документом, що підтверджує внесення плати за державну реєстрацію, є оригінал чи ксерокопія квитанції про сплату реєстраційного збору. Реєстраційний збір становить 1,5 неоподатковувані мінімуми доходів громадян (25,5 грн.). За прискорену, протягом дня, державну реєстрацію суб «єкта підприємницької діяльності - фізичної особини стягують плату, Яка становить потрійний розмір реєстраційного збору, тобто 4,5 неоподатковувані мінімуми доходів громадян (76,5 грн.).

70 відсотків коштів, одержаних від плати за державну реєстрацію, зараховуються до місцевого бюджету за місцем Вашого проживання, а 30 відсотків коштів — до державного бюджету. Тому заявникові необхідно перерахувати реєстраційний збір у цій пропорції на два розрахункові рахунки, реквізити яких, можна довідатися в органі державної реєстрації (таку інформацію можна отримати і у відділенні Ощадбанку).

Практика показує, що підготовка всіх документів забирає від 1 до 3 днів.

Органу державної реєстрації забороняється для проведення державної реєстрації вимагати від заявника додаткові документи.

Проте органи державної реєстрації часто вимагають подання двох швидкозшивачів. Така вимога неправомірна.

Якщо Ві не хочете сваритися із чиновником й для Вас простіше придбати їхні, то зробіть це. А якщо ані, то треба наполягати на прийнятті документів без швидкозшивачів, показати чиновнику витяг з ст. 8 Закону України «Про підприємництво «. Не допомагає і це — звертайтеся до керівника органу державної реєстрації, й на цьому етапі в переважній більшості випадків документи негайно приймають.

Крім цього у органах державної реєстрації нерідко вимагається подання не одного, а чотирьох примірників заповнених заявником реєстраційних карток. Пам «ятайте: Ві це зробити можете, але й не вол «язані.

Часом звучати також «прохання «здійснити благодійні внески чи пожертви в якісь установи, фонди й т. ін. — за прискорення державної реєстрації. У жодному разі не робіть цого, бо це незаконно!

Нарешті усі документи готові, й Ві йдете до органу державної реєстрації. За наявності всіх необходимых документів реєстрацію Вас як суб «єкта підприємницької діяльності - фізичної особини, якщо здійснено за заявочним принципом протягом п «яті робочих днів чи протягом дня, якщо Ві сплатили потрійний розмір реєстраційного збору.

Під годину подання документів обов «язково подається документ, що засвідчує особу. Переважно службовці вимагають паспорт, але й на цей випадок можуть підійти і водійські права.

Після перевірки наведених у реєстраційній картці відомостей щодо відповідності поданим документам, а також комплектності пакету документів орган державної реєстрації формує реєстраційну справу суб «єкта підприємницької діяльності, Яка створюється й ведеться в органі державної реєстрації із метою обліку, накопичення, контролю та зберігання реєстраційних документів за весь період існування суб «єкта підприємницької діяльності.

Реєстраційна справа суб «єкта підприємницької діяльності має реєстраційний номер у Реєстрі суб «єктів підприємницької діяльності, що є одночасно реєстраційним номером свідоцтва про державну реєстрацію підприємця.

Перевірка документів триває кілька хвилин. Вісь вон закінчилася. Тепер Вам повинні видати Довідку про прийняття документів для державної реєстрації суб «єкта підприємницької діяльності. У довідці зазначається дата прийняття органом державної реєстрації повного комплекту документів, поданих для державної реєстрації. Довідку, якої підписує представник органу державної реєстрації, відповідальний за прийняття документів, засвідчують штампом цого органу.

На превеликий шкода, цого майже ніколи не роблять. Якщо у Вас є сумніви в бо Вам вчасно видадуть свідоцтво про державну реєстрацію, вимагайте, щоб Вам бачили цю довідку. Вона може згодитися, оскільки за кожний прострочений день державної реєстрації суб «єкта підприємницької діяльності орган державної реєстрації сплачує заявникові 20 відсотків реєстраційного збору, але й не було за розмір внесеної заявником плати за державну реєстрацію суб «єктів підприємницької діяльності.

За наявності всіх документів, необходимых для державної реєстрації, орган державної реєстрації вол «язаний протягом не довше ніж за п «ять робочих днів від дня їхнього надходження (у разі прискореної реєстрації - не довше як за одного дня) внести дані реєстраційної картки до Реєстру суб «єктів підприємницької діяльності і видати Вам Свідоцтво про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб «єкта підприємницької діяльності - фізичної особини. Це свідоцтво є паспортом підприємця, документом про легалізацію його підприємницької діяльності.

Заявнику можуть дати письмову вмотивовану відмову в державній реєстрації лише в разі подання для державної реєстрації неправдивих відомостей. Відмову в державній реєстрації можна оскаржити у судновому порядку.

Зверніть увагу тих, чи будуть разом із оригіналом свідоцтва про державну реєстрацію видані три його копії. Інколи копії свідоцтва про державну реєстрацію не видаються взагалі чи видається лише одна копія.

Відповідно до законодавства орган державної реєстрації вол «язаний чи готувати чотири примірники свідоцтв, підписувати їхнього, завіряти гербовою печаткою підпис уповноваженої посадової особини і на трьох примірниках проставляти в правій верхній частині лицьового боці бланку свідоцтва штампи «Копія », чи знімати три копії із оригіналу оформленого свідоцтва і засвідчувати їхні, як копії, печаткою органу реєстрації.

Ці копії Вам потрібні для подальшої реєстрації органів. Не дозволяйте чиновникові економити папір на Вас. Краще приїхати до нього за копіями ще раз. Під годину подання документів можна також спитати чиновника про ті, чи будуть виготовлені копії свідоцтва про державну реєстрацію.

У п «ятиденний термін від дня державної реєстрації суб «єкта підприємницької діяльності - фізичної особини орган державної реєстрації подає:

w до органу державної статистики та органу державної податкової служби — копії реєстраційної картки із відміткою про державну реєстрацію:

w до органів Пенсійного фонду, Фонду соціального страхування — інформаційне повідомлення.

Отже, інформацію про Вас якщо подано до органу державної податкової служби не довше, ніж протягом п «яті днів від дня державної реєстрації. На практиці свідоцтво про державну реєстрацію на руки отримується пізніше, ніж датовано державну реєстрацію новоствореного суб «єкта підприємницької діяльності. Тому у тому день, коли отримано свідоцтво про державну реєстрацію, бажано відвідати податкову інспекцію.

Джерела юридичної інформації: стаття 8 Закону України «Про підприємництво «від 07. 02. 91 № 698-ХІІ; Постанова Кабінету міністрів України «Про порядок державної реєстрації суб «єктів підприємницької діяльності «від 25. 05. 98 № 740.

В своєму районі Леся був першим підприємцем, Яка займалась сільським зеленим туризмом. І адміністрація, й податкова були досить невпевнені. Вирішили, що Лесі треба пройти медогляд та завести картку профогляду. Наразі цим обмежились. Леся уже і не рада був, що почала реєстрацію, але й Марія Петрівна всіляко її підтримувала. З радістю й хвилюванням отримала Леся свідоцтво про державну реєстрацію, зареєструвалась в інших фондах.

Було нормальне життя, як від тепер як мінімум п «ять інстанцій й усунь й вночі слідкують за діяльністю Лесі й із нетерпінням чекають її помилки. Ще десь причаїлися пожежники й санстанція. Вичікують. Алі чому так? Чому бажання працювати, сплачувати податки й утримувати державу призводить до виникнення каральної системи? Леся вирішила частіше спілкуватися із усіма контролюючими інстанціями й таким чином випереджувати їхні адміністративні стягнення.

Щоб надалі успішно розвивати свій «сільський зелений бізнес », Леся вирішила засісти за книжки із туризму й підприємництва, а також потроху опановувати ази поведінки на туристичному ринку (так звань «маркетинг »). Однієї реклами для успішного просування своєї справ замало, треба добро вивчити клієнтів.

6. Маркетинг сільського туризму Сутність маркетингу

Маркетинг — це філософія бізнесу, Яка робить можливим:

— задоволення потреб споживачів за допомогою досліджень, прогнозувань та відбору належного місця для продукції на ринку;

— досягнення цілей організаторів бізнесу та отримання ними прибутків.

Стосовно туризму маркетинг — це стиль мислення в ситуаціях, де потрібно балансувати між потребами туристів із одного боці та можливостями організаторів із іншого боці. Роль неприбуткових організацій у маркетингу

сільського туризму

В Україні ініціатором впровадження сільського туризму виступила всеукраїнська Спілка сприяння розвитку сільського зеленого туризму. За її ініціативою створено успішно функціонують осередки сільського туризму у ряді областей України. Спілкою у співпрацю із науковцями й державними органами управління розроблено проект концепції та розпочато роботу над програмою розвитку сільського туризму в Україні. Завдяки активній співпрацю осередків сільського туризму із місцевими органами влади та міжнародними фундаціями (наприклад, із фондом «Відродження »), вивчається та використовується практичний досвід із організації й прийому відпочиваючих у садибах господарів (Закарпаття, Івано-Франківщина, Львівщина), проводяться інформаційні рекламні акції з сільського туризму. Спілка налагодила тісні зв «язки із агротуристичними організаціями Угорщини, Польщі, Австрії і Франції та широко використовує досвід цих країн. Звичайно, громадські організації не можуть прямо керувати діяльністю приватних підприємців. Проте неурядові організації шляхом використання маркетингових стратегій здатні впливати на розвиток агротуризму, використовуючи керування, лідерство та, якщо потрібно, пряму підтримку. Це досягається шляхом використання таких підходів: тренінги та послуги для приватного сектора, підтримка інформаційної продукції та дистрибуція, презентація виставок й шоу, організація семінарів для певної частини індустрії, розвиток та менеджмент системи резервування місць, надання грантів, кредитів чи інших фінансових стимулів для розвитку галузі. Цей список є неповним й, як правило, підходи, котрі використовують неприбуткові організації, залежать від їхніх цілей та розмірів операцій. Таким чином, національні туристичні організації звичайно понад здатні до залучення до маркетингової діяльності, ніж, скажімо, місцева комерційна палата. Однак сприяння маркетингу — це функція громадських організацій, дуже важлива у зв «язку із розширенням туристичного ринку у світі.

Маркетинг та приватний сектор

Більшу частину індустрії сільського туризму репрезентовано малими, часто сімейними підприємствами, й ці організації не використовують чи мало використовують маркетингові підходи через такі причини:

w Загальне нерозуміння принципів та ролі маркетингу в отриманні прибутку для малих підприємств, особливо у зв «язку із видатками на маркетинг;

w На багатьох територіях важко фінансувати туристичну діяльність малих підприємств, оскільки банки не хочуть кредитувати сільській туризм, тобто вкладати невеликий за розміром капітал у велику кількість малих проектів. Крім того, коли є можливість отримати достатньо великий кредит за умови, що кілька організацій про «єднають свої зусилля, місцеві організації, що конкурують, не хочуть цого робити;

w Багато сільських громад не хочуть приймати поради та ідеї «зі сторони «. Ідеї, що генеруються всередині сільського населення, є более прийнятними, ніж тих, котрі прийшли із інших суспільних груп.

w У нашій стране залишається юридично невизначеним статус як господаря, який приймає гостей, то й самого гостя, що в умовах жорсткого податкового тиску небезпечно.

Діяльність із обслуговування туристів пожвавилась. На сімейній раді вирішили переобладнати житло, зробити окремий вихід для відпочиваючих, осучаснити санвузол. У майбутньому Чоловік Лесі запропонував обладнати другий поверх окремим санвузлом та поставити ще один лічильник, щоб не обмежувати гостям споживанням електроенергії. 7. Поради власникам агроосель

Успіх господаря, що має намір приймати та обслуговувати гостей в межах своєї садиби, залежить від її впорядкованості. Докорінні зміни в облаштуванні і оздобленні садиби для зручного прийому та обслуговування гостей потребують значних коштів й години, що в умовах не завжди знаходяться, тому головним в діях господаря повинне бути спорядження того, що він уже має.

І Огорожа

Добре впорядковані та гарно оформлені садиби надають особливої привабливості не лише житловому будинку, але й і сільській вулиці. Велику роль у цьому відіграють малі архітектурні форми — огорожі, хвіртки, лави, тіньові навіси та ін.

Просто і гарно оформлені огорожі створюють приємне враження про дім, натомість недбало зроблена огорожа псує загальний вигляд садиби. Продумана ситема огорож організовує простір садиби із урахуванням композицій житлових й господарських будівель й навколишнього озеленення. Хвіртка й ворота є сполучною ланкою між подвір «ям та вулицею, тому їхні художньому оформленню бажано приділити відповідну увагу.

ІІ Планування садиби

В межах територї садиби виділяють дві зони: рекреаційну та господарську. Рекреаційна зона — це територія, де формуються місця для відпочинку, зайняти спортом, ігрові майданчики для дітей тощо. Господарська зона — територія, де розміщені приміщення для худоби, птиці та місце для їхнього вигулу, зберігання кормів, місто тощо. як рекреаційна, то й господарська зони повинні бути охайними та незахаращеними. Бажано для кожної із них матір свої под «їзди, а межах садиби — пішохідні доріжки.

Планування садиби залежить як від загальних розмірів ділянки, то й від принципів забудови села та характеру особистого підсобного господарства.

Для того, щоб господиня мала змогу, не відриваючись від своєї роботи, наглядати за господарством, необхідно забезпечити видимість господарського двору із вікон кухні. Крім того, бажано, щоб із кухні-їдальні чи зі спеціального господарського приміщення був безпосередній вихід на господарський двір. Загальну кімнату здебільшого орієнтують у бік вулиці.

Господарські приміщення в будинку розташовують так, щоби смердоті малі зручний зв «язок з входом до будинку, а при наявності двох входів — із господарським. У нових проектах житлових будинків передбачається, як правило, два входи.

Сміттєзбірники, місця для компосту та ін. слід розміщувати якомога далі від будівель й колодязя, поблизу господарських приміщень, бажано в затінку.

Доріжки та под «їзди

Колі садибу розплановано, приступають до обладнання доріжок. На піщаному грунті можна обмежитися лише профілюванням доріжок й утрамбуванням їхні поверхні. Якщо грунт глинистий, необхідно зробити доріжки з щебеню, гравію, шлаку, піску. Доріжки також роблять із бетону чи місцевого каменю.

Поверхня доріжки має бути рівною й не слизькою.

Зелені насадження

У садибах це один з засобів їхні художнього оформлення. Вони поліпшують мікроклімат садиби, захищаючи від сонячного перегріву, пилку, шуму.

Оформлення жилих будинків кольоровою штукатуркою, рельєфним оформленням, ажурними переплетеннями засклених веранд доповнюються зеленими чагарниками та квітами.

Вибираючи рослини для озеленення ділянки, варто враховувати їхнього висоту, форму, колір, період цвітіння, морозостійкість, сонцевитривалість. При квітковому оформленні садиб рослини можна підбирати таким чином, щоб на ділянці із ранньої весни до пізньої осені було б забезпечено змінність їхні цвітіння.

Квіти можна вирощувати як у відкритому грунті, то й в горщиках. Горщики розміщують коло будинку, на сходах, на терасі, в садку й т.д.

Одним із варіантів доповнення виразності в забудові є створення тіньових навісів (з застосуванням багаторічних витких рослин), котрі можуть використовуватись як їдальні чи ігрові майданчики тощо.

Дитячий майданчик

Він має бути видимим із вікон будинку. Його основу становить дерев «яно конструкція, що складається із гірки, гойдалки, драбин й канатів для лазання.

Все це має бути встановлено на безпечній поверхні, що амортизує под годину падіння (наприклад, на траві чи піску).

Літня душова

Для зручності гостей в межах садиби можна спорудити літні душові, води які нагрівають за рахунок сонячної енергії. Влаштування такої душової просте і доступне кожному господарю. На садибі душову слід розміщувати ближче до саду, але й на відстані не менше 15 м від колодязя. При цьому слід враховувати рельєф ділянки. Двері в душовій влаштовують із боці ділянки, а не із вулиці. Привабливим про «єктом для гостей в межах садиби є лазня.

Літня кухня

В межах житлової зони садиби в окремому приміщенні доцільно влаштувати літню кухню, котра може матір подвійне функціональне призначення, а саме ще пральні і лазні. Літня кухня може бути зблокована із іншими господарськими приміщеннями — коморою, погребом, повіткою тощо.

Літню кухню облаштовують газову плиткою, чи піччю на твердому паливі, сушильними шафами (для фруктів, грибів), вішаками для сушіння одягу, а також необхідними інструментами для проведення консервування.

Освітлення входу до будинку

Освітлення є важливою складовою системи безпеки садиби. Сучасні лампи завдяки індикаторам включаються й виключаються сам. Лампи бувають такими, що кріпляться до стіни, до стелі чи окремо стоячі. Є лампи для освітлення номера будинку, котрі реагують на присутність людини й починають світити более яскраво. Цікавою думкою є використання ламп, вбудованих в стіну, вмонтованих низько для освітлення сходів. Можна також змонтувати освітлення в поверхні под «їздної доріжки чи стежки.

Дашок над вхідними дверима

Він винен пасувати до фасаду й у тій годину оберігати від дощу, снігу, вітру та сонця. Для його виконання використовують зазвичай такі ж матеріали, як на покриття даху.

ІІІ Інтер «єр будинку

У створенні комфортності проживання в будинку важливим є функціональний розподіл його окремих приміщень (для сну, відпочинку й розваг, приготування та прийняття їжі, особистої гігієни) та оформлення їхні інтер «єрів.

Колір стін й підлоги, колір й фактура тканини, освітлення та озеленення приміщень по-різному впливають на самопочуття людини — бадьорять її чи пригнічують.

Велике значення має збереження колориту українського народного житла. Вміле використання кольору природніх матеріалів, різьблення з дерева, орнаментації предметів прикладного мистецтва — ткацтва, кераміки, ковальства — дає можливість створити інтер «єри мальовничими та різнобарвними.

В оздобленні кімнат житлового будинку доцільно широко використовувати предмети народної творчости: вишиті подушки, рушники, домоткані килими, ліжники, вироби із металу чи шкіри. Це можуть бути навіть підкови, ланцюги, гасові лампи, горщики, мідні казані, дзвіночки, старі пляшки ріноманітної форми, бочечки, коловоротки, тарелі, миски, старі настінні годинники, етажерки, кошики та плетені із лози меблі, млинки для кави, колеса, писанки в тарелях й підвішані на шнурках, підсвічники із дерева та кераміки (трійці), в «язки часнику, цибулі, перцю, тарані, сітки та ятері, скрині, мисники, ліжка, рамки, вішаки та гнуті із дерева вішалки, сухі квіти, збіжжя, віночки із квітів й зел, не кажучи уже про образи та народне малярство.

Все це дуже добро поєднується із формами та кольором сучасних меблів. Зі смаком підібрані (відреставровані, якщо потрібно) такі предмети роблять приміщення ошатним, індивідуальним й по-справжньому гарним.

Передпокій

Добре організований передпокій у сільському будинку має велике значення. Він є своєрідним шлюзом, який захищає житло від холоду, вітру, дощу й бруду, виконує роль транзитного приміщення, служити гардеробом, де зберігаються верхній одяг й взуття. Це місце, де зустрічають й проводжають гостей. У залежності від планування передпокою є різні варіанти його обладнання й зв «язку із іншими приміщеннями — загальною кімнатою, спальнею, коморою тощо. У селах південних, південно-західних областей та Закарпатті передпокій може замінити веранда.

Загальна кімната

Займає центральне місце та є найбільшою за площею. У загальній кімнаті не треба розташовувати спальних місць, вон використовується лише як вітальня, де можна проводити дозвілля та приймати гостей (тут збираються відпочиваючі, дивляться телепередачі, обмінюються враженнями). Загальна кімната винна опалюватися, матір загальне (верхнє) та локальне освітлення. Ця кімната має бути облаштована необхідними меблями та іншим обладнанням, а саме: телевізором та радіоприймачем; музичним центром чи магнітофоном; бібліотекою, набором ігор (шахи, шашки, доміно й т. буд.); Загальну кімнату можна використовувати також як їдальню, для ігор дітей й т.д.

Спальня

Основні вимоги, яким винне відповідати приміщення спальні - це забезпечення зручності, тиші й гігієнічності умів відпочинку. Спальня на дві особини винна бути не меншою 12, але в одну — 8 м кв. Обладнання меблів має бути вибачимо, а набір меблів — мінімальним.

В кожній спальні мають бути: ліжко чи ліжко-диван. Ліжка мають бути укомплектовані якісними матрацами, подушками, ковдрами та простирадлами; шафа для одягу (гардероб чи вбудована); освітлювальні прилади біля шкірного ліжка; крісла

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой