Роль профспілкових органів на приватних предприятиях

Тип работы:
Реферат
Предмет:
Трудовое право


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

«УТВЕРЖДАЮ»

Керівник дипломної работы

______________ Ю. Р. Краубнер

КАЛЕНДАРНИЙ РОБОЧИЙ ПЛАН

студента Мусаева Абузарага Гаджиага оглы

по дипломної роботи тему
«Роль профспілкових органів на приватних предприятиях
у сфері встановлень і застосувань умов труда»

№№ п/п Найменування глав, параграфів, пунктів (зміст роботи) У стор. тексту Термін виконання Терміни конс. Приме-чание
1 2 3 4 5 6
1 Запровадження 13. 03.
2 Глава 1. Розвиток середньої і бізнесу — безпосереднє умова її подальшого розвитку економіки Росії 13. 03.
3. Глава П. Правове положення профспілок у сфері праці 2.1. Профспілкові органи як суб'єкти трудового права 2.2. Загальна характеристика статусу профспілок у сфері праці 2.3. Особливості діяльності профспілок за умов перехідного до ринкове економіці 25. 03.
4. Глава Ш Профспілки як із гарантів розвитку середнього та бізнесу 20. 04.
5. Укладання

Календарний план становив студент «___» лютого 1998 г.
О.Г. Мусаев
_________________________________

Роль профспілкових органів на приватних підприємствах
у сфері встановлень і застосувань умов труда

1 Введение

Сьогодні Росія має одне із найбільш важких періодів в

своєї історії. Нинішня ситуація ринку праці майже переважають у всіх

регіонах країни неспокійна. Вирують пристрасті навколо стремительно-

го зростання безробіття. Збільшується зубожіння трудящих мас.

Не припиняється зростання порушень трудових прав працівників. Несо-

вершенно трудове законодавство. Вочевидь, що з ніч

перенестися з державної економіки ринкову невозможно.

Успіхи ринкової економіки визначаються остаточному підсумку

людським працею. І тут не місце приходить питання

власності, формі підприємництва, інвестиціях, прибутку,

податках. Натомість, відносини, що у сфері праці,

потребують правовому регулировании.

Багато трудових суперечок і страйків, безуслов-

но, определяются передусім економічними чинниками — загальним

падінням виробничої діяльність у країні, зростанням інфляційних процесів, недосконалістю організації оплати праці боль-
шинстве галузей народного господарства. Але причини такої положе-

ния справ нерідко криються й у позаекономічних чинниках, які

часом впливають до рівня соціального захисту трудящих ни-

майже менше економічних. У тому числі - дефіцит сучасного

законодавства про працю, архаїзм та недосконалість діючої

правозастосовчої практики. Законодавство трудові спо-

рах досі носить у собі відбиток популістською юридичної

доктрини, властивій застійного періоду історія трудово-

го законодавства колишнього СРСР, коли панували монопо-

лии державної власності і запровадження державних предприя-

тий, переважно централізоване регулювання трудових

відносин, багатофункціональна правова діяльність огосудар-

ствленных профспілок, втручається без достатнього профессио-

нализма і немає безвідповідально на питання управління про-

изводством, охорони праці, соціального страхування, дозволу

трудових суперечок. Усе, це умовах початку ринковим отноше-

ниям гальмує проведення реформ, вкладених у совершенство-

вание соціальної і питання правової захисту трудящих, дестабілізує

сформовані соціально-економічні отношения.

Соціологічні засвідчили, крім низького

рівня оплати праці причинами численних трудових суперечок у

Росії є як і тривалі зволікання з виплатою ра-

ботникам зарплати, і навіть численні порушення

трудового законодавства, пов’язані з необгрунтованими отказа-

ми у прийомі працювати, незаконними перекладами і масовими

звільненнями трудящих. У багатьох регіонів країни окремі кате-

гории трудящих не одержують заробітну плати за півроку і бо-

лее. Порушується законодавство про індексацію заробітної пла-

ти, з метою запобігання масових высвобождений працівників

практикуються «змушені» відпустки без збереження заробітної

плати, що суперечить трудовому законодательству.

Через війну здійснення останніми роками широкого ком-

плекса заходів для роздержавленню і приватизації у Росії про-

спливли значних змін у взаєминах власності і ор-

ганизационно-правовых формах комерційної діяльності. Нынеш-

нюю ситуацію характеризують:

— зменшення монополії державної власності прак-

тически в усіх галузях народного хозяйства;

— перетворення приватної власності однієї із основних

форм власності у російській экономике;

— розмаїття форм собственности;

— становлення нових форм господарювання, адекватних изме-

нениям у взаєминах собственности;

— запровадження нових форм організації економічної дея-

тельности (акціонерні товариства, товариства, фермерські хо-

зяйства, благодійні й інші громадські фонди й т.д.);

— формування інфраструктури ринку виробництва і механізмів, обслужи-

вающих нових форм собственности.

Зазначені вище зміни у економіки та, як наслідок, в

політиці Російської держави було неможливо оминути профсо-

юзного руху. Перехід до ринкової економіки, розмаїття

форм власності, твердження конституційно-правових основ

Російської державності вимагає від професійних спілок

пошуку інших форм і методів роботи, переосмислення пріоритетних

напрямів діяльності, вдосконалення організаційної

структуры.
Освіта Федерації Незалежних Профспілок Росії, воз-

никновение інших профспілок і профоб'єднань, провозгласивших

і приступили для реалізації практично своєї мети і завдань,

форм і методів роботи з захисту та інтересів трудящих,

передусім осіб найманої праці, стали початком нового етапу в

розвитку російського профспілкового движения.

Нині в профспілках Росії йдуть складні, проти-

воречивые процеси, розгорнулася боротьба між різними проф-

союзними течіями і структурами. Це дуже негативно сказы-

вается на здійсненні ними головного завдання захисту правий і ин-

тересов трудящих, веде до послаблення, втрати авторитету проф-

спілок, до роз'єднання і роздробленості профспілкового руху

країни. І якщо великих державні й приватні предприяти-

ях профспілкові організації мають певний досвід роботи з

захисту та інтересів своїх членів, і навіть мають для

цього засобами, то колективи підприємств, особливо

приватних, такими можливостями що немає. Найчастіше працівники

малих приватних підприємств не знають своїх правий і, як наслідок,

їхніх прав обмежуються роботодавцями. Понад те, власники не

за-цікавлені створити профспілкового органу у своїх пред

приятиях. З іншого боку, державному рівні прийнято законо-

дательные акти, що ущемляють права профспілок. Зокрема, з відання профспілок вилучено управління соціальним страхуванням, практично вилучено функцій контролю над виконанням норм охорони праці та
трудового законодательства.

Не претендуючи на всеохоплюючий аналіз визначеної про-

блемы, дана робота є спробу осмислення і

аналізу відносин, утворюють у сфері діяльності профсоюз-

ных організацій у галузі малого приватного підприємництва

захисту законних правий і інтересів трудящих, визначення

ролі профспілок і виробленні пропозицій з підвищенню

ефективності функціонування профспілкових органов.



П Глава 1

Розвиток середньої і бізнесу — непременное
умова її подальшого розвитку економіки России

Ринкова економіка сформувалася з урахуванням індивідуальної

приватної власності і немислима без неї. Однак згодом

цій формі власності зазнала суттєві изменения.

По-перше, приватна власності, еволюціонуючи, дедалі більше

набувала не індивідуальну, а різні асоційовані форми

— колективну, групову, акціонерну. Тож у західної эко-

номической теорії та практиці утвердилось уявлення, соглас-

але під приватною власністю розуміється всяка него-

сударственная форма власності. У цьому своя логіка,

позаяк у ролі представника суспільства виступає государ-

ство, проте інші суб'єкти власності уособлюють лише

частину майна товариства й у сенсі є суб'єктами приватної соб-

ственности.

По-друге, поруч із приватною власністю розвивалася го-

сударственная власність і що базується у ньому государствен-

ное хозяйствование.

По-третє, широкого розповсюдження набули змішані фор-

ми власності, освіти яких відіграє провідну роль ак-

ционерная форма. Остання у країнах стала найбільш распростра-

ненной: у країнах нею охоплено близько 80 відсотків

основний капітал і вироблені продукции.

Для акціонерної форми байдуже, хто є собствен-

ніком акції: ним бути як фізичне, і юридичне

обличчя, як індивідуум чи асоціація, і государ-

ство. У результаті різноманітні форми власності органічно

переплітаються, межі з-поміж них розмиваються і ГЗК стає важко

визначити, де закінчується сама й починається другая.

Тож якщо товариство створено фізичними ли-

цами, те з одного боку, ми маємо справу з індивідуальної соб-

ственностью, оскільки акції належать окремим фізичним ли-

гам. Але, з іншого боку, очевидна асоційована собствен-

ность, бо капітал стає спільним: він перебуває під об-

щим управлінням й доходи окремих власників творяться з

єдиного процесу освіти прибутку даний капитал.

Сучасні державні підприємства зазвичай функциони-

руют в акціонерної формі, але вважаються державними, по-

скільки значної частини акцій (контрольний пакет) принадле-

жит державі. У разі державна власність

узгоджується з різними недержавними формами собствен-

ности.

Так найчастіше само і з предприятия-

ми, які у власності працівників. Десь на сторінках нашої

друку постійно зустрічаються цифри, відповідно до яких США перевищив на

таких підприємствах працює близько 10 відсотків найманих работни-

ков, що часом сприймається за аналогією з існуючої ми

кооперативної власністю. Однак у США підприємства ак-

ционерные, де у колективної власності працівників находит-

ся до 51 відсотка акцій (зазвичай, 20−25 відсотків). Осталь-

ные ж акції належать різним приватним суб'єктам. У резуль-

таті відбувається змішання колективної безпеки й інших форм собствен-

ности.

При акціонерної формі можна було підсумуйте

фінансові ресурси від найменших до дуже великих і тих

самим втягувати у бізнес як тих, хто має сотню вільних

доларів, або марок, і тих, кошти у якого досягають десятків

і мільйонів. Так було в США акціями володіє понад 30 про-

центів дорослого населення, а Англії - понад двадцять. У Франції

число індивідуальних власників акцій досягло 6 млн. человек.

Давши можливість перетворювати будь-які вільні кошти на ка-

плекав, акціонерна форма дозволила цим підвищити як

мобільність капіталу, а й масштаби його концентрації в отдель-

ных точках. У цьому стійкість його зберігається, оскільки ак-

ционер є безпосереднім власником лише цінних

паперів — акцій і може продати їх, але з відповідну частку

реального капіталу, функціонуючого в производстве.

Акціонерна форма допомогло виконати і ще одне надзвичайно складну

проблему — персоніфікувати власність на спільний капи-

таль. Саме ця проблема стала каменем спотикання, з яким

зіштовхнулася державна економіка стан соціалістичного

табору. Перетворення державної власності в тотальну,

обезличило її. Не стало людей, кровно що у її

збільшенні. При акціонерної ж формі капітал спільний, але

кожна його частка має конкретного власника. Тому що

більше загальний прибуток, то більше вписувалося отримає кожен собственник.

Отже, історичний досвід свідчить: не су-

ществует форм власності і господарювання, придатних попри всі

час і ефективних переважають у всіх умовах. Нові завдання висувають

нові вимоги до системі міжнародних взаємин власності. У цьому не

просто збільшується кількість господарюючих одиниць, власників,

а й іде процес виникнення нових форм власності, нала-

живания їх взаємодії і симбіозу з роботи вже що склалися струк-

турами тощо. Через війну структура форм власності і хо-

зяйствования постійно збагачується і ускладнює, стає

плюралистической.

Жодна форму власності не має лише плюсами

або тільки мінусами. Лише застосування обох, взаємодія суспільства та конку-

ренция дозволяють знайти кожної їх свою економічну

«нішу», де виявляється ефективнішою, ніж інші. У

цілому досягається найбільший інтегральний ефект. Саме по-

цьому розмаїття форм власності є потужною ускорите-

лем економічного процесса.

На базі різних форм власності складається ще більше

різноманітна система форм хозяйствования.

Частина 2 ДК РФ, увійшовши на дію із 1991 року

називає організаційно-правові форми комерційних организа

ций, а именно:

— повне товарищество;

— товариство на вере;

— суспільство з обмеженою ответственностью;

— суспільство з додатковою ответственностью;

— товариство відкритого типа;

— товариство закритого типа;

— виробничі кооперативы;

— споживчі кооперативы;

— унітарні предприятия.

Зазначимо, що на даний час продовжують действовать:

— індивідуальні приватні предприятия;

— товариства з обмеженою ответственностью.

З іншого боку, роботодавцями можуть виступати й фізичні

особи — підприємці без освіти фізичного лица.

Суспільство з обмеженою відповідальністю, як і ИЧП, може

створюватися одним собственником.

Підприємство без утворення юридичної особи, виступаючи у

ролі роботодавця, може укладати трудові договори з де-

сятками работников.

Профспілкові організації у комерційних структурах сохрани-

лисій у крупних господарюючих суб'єктів. У новостворених

господарських підприємствах профспілкові організації, як прави-

ло, отсутствуют.

Порядок управління у комерційних організаціях определяет-

ся їх статутами і установчими договорами.

Як ми вже вказували, власники — роботодавці не заин-

тересованы у створенні профспілкових організацій як котра стримує

сили, виступає у сфері їх трудових коллективов.

Наголосимо також на і те що, що у установчих документах

можуть утримуватися норми, які наділяють трудові колективи і проф-

союзні організації певними полномочиями.

У відкритих кордонів та закриті акціонерні суспільствах, суспільствах із

обмеженою відповідальністю, виробничих та потребитель-

ских кооперативах, крім акціонерів та учасників, можуть ока-

заться працівники — члени колективу названих органи-

заций.

Нині, як у державних законодавчих і

виконавчих органах, і у суспільній думці, укрепи-

лось розуміння значимості й підвищення ролі малого середнього бізнесу як

невід'ємну частину ринкової економіки нашої країни, здатної швидко

реагувати зміну потреб рынка.

Досвід інших країн із розвиненою ринковою економікою убе-

дительно свідчить, що мале та середнє предприниматель-

ство становить істотну (понад половина) частина общенацио-

нального продукту, і навіть надає серйозний вплив на раз-

витие наукової та програмах технічної сфер жизни.

Розвиток малого середнього бізнесу створює достатнє ко-

личество підприємців та власників, що є

соціальної бази і основу ще енергійного проведення эко-

номических реформування і, збільшуючи кількість робочих місць за нинішньому

рівні безробіття, значною мірою впливають створення ста-

бильности в обществе.

За даними Державного комітету РФ з підтримки та раз-

витию малого підприємництва за станом березень 1996 року

на малих підприємствах працювало понад вісім млн. людина. Мале

підприємництво дає п’яту частину прибутку у російській эко-

номике при 12%-і частці зайнятих трудових ресурсів країни, капи-

талоотдача становить 1,35 рубля прибутку на 1 карбованець капиталь-

ных вкладень, що за вдвічі вищий, ніж загалом по эко-

номике.

Про значущість, яку надають органи державної влас-

ти зазначеної формі господарювання, свідчить такий факт. У

привітанні 1 Усеросійському З'їзду представників малих пред-

прийнять, що відбувся лютому 1996 року у Москві, Прези-

дент РФ Б. М. Єльцин підкреслив: «Вважаю підтримку малого бизне-

са неодмінною умовою її подальшого розвитку економіки, ста-

новления середнього класу тут і, зрештою, — успіху реформ.

Упевнений, що який зароджується сьогодні нове покоління єлисєєв,

філіппов, прохоровых за підтримки і разом із державою

відродить Россию!"хх

__________________________________

x 12, з. 4

хх 12, з. 3

Ш. Глава 2

Правове положення профспілок у сфері труда

2. 1. Профспілкові органи як суб'єкти трудового права

У разі сучасної Росії профспілки є

добровільні незалежні громадські організації, об'єднувальні

працівників, пов’язаних загальними інтересами у зв’язку зі своєї діяльності

як і виробничої, і у соціальної сфери. Своїм головним

завданням профспілки усіх напрямів вважають захист правий і закон-

ных інтересів трудящих, встановлення соціальної справедли-

вости, ефективною і гуманної экономики.

Зазначимо, що на даний час основні господарські суб'єкти це

дрібні организации, а профкоми можна створювати, тоді як органи-

зации понад п’ятнадцять членів профсоюза.

Профспілки розглядаються як специфічних субъек-

тов правової діяльності. Їх статус (правове становище) опре-

діловий законодавством, якою встановлено право — і дее-

здатність профспілок, основні (статутные) правничий та обязан-

ности, і навіть гарантії їх здійснення (глава ХV КЗпП РФ).

Разом із цим у рамках загального правового становища профспілок законодавство виходить, з одного боку,
з існування принципу плюралізму у створенні і деятель-

ности профспілок, з другого — регламентує статус окремих

рівнів органів профспілкової системи, зокрема, профкомів

підприємств (організацій), галузевих і регіональних профсоюз-

ных органов.

Перехід до ринкової економіки, курс — на роздержавлення і

приватизацію підприємств висувають як основного функції

профспілок Росії - захист інтересів людей праці. У цьому оп-

тимальным методом реалізації захисної функції стає орга-

низация правової соціальної партнерства — цивілізованої фор-

ми відносин між профспілками, підприємцями

(роботодавцями) і урядовими структурами. Діапазон

партнерській діяльності профспілок може бути різною в зависи-

мости від конкретної історичної ситуації - від прямого соціального противо-

стояння своїх партнерів до конструктивної взаємодії з ни-

ми.

Крім головною — захисної функції - профспілки виконують і

інші функції, частина яких безпосередньо випливає з уста-

ввв, інші - делеговано свого часу профспілкам госу-

дарством.

Сучасне законодавство Росії, враховуючи характер вы-

полняемых профспілками функцій, найбільший акцент робить на

розвиток їх правового статусу як суб'єкта трудового права, бо

що ця роль найближче зтикається з регулюванням сфе-

ры найманого труда.

Важливо, що правової статус профспілок як субъек-

тов трудового права визначається стосовно їх органам, а

немає організаціям. Ці органи, і профкоми органи-

заций, зізнаються законними представниками правий і інтересів

найманих працівників. У групі тих громадських відносинах, де профком

виступає як суб'єкт трудового права, він становить

інтереси відповідного профспілкового колективу найманих рабо-

чих і кількість службовців. Заодно він або реалізує свої власні

права (наприклад, під час здійснення нагляду над охороною праці),

або діє від імені відповідного колективу

(наприклад, в розробці й підписанні колективного договора).

Стаття 226 Кодексу законів про працю РФ закріпила загальне пра-

у профспілок представляти інтереси трудящих, і визначила об-

ласти його застосування — виробництво, працю, побут і культуру. Ука-

занные царині громадського життя є, в такий спосіб, объ-

ектом переважного докладання їх різноманітних правомочий.

Треба мати у вигляді, що представництво інтересів

найманих робітників і кількість службовців в названих вище областях обществен-

іншої життя є це й правому й обов’язком профсо-

юзных органов.


2.2. Загальна характеристика статусу профспілок у сфері труда

Професійні союзи — історично що склалася
організаційна форма об'єднання трудящихся

Як суспільний явище профспілки є много-
образну і складна система відносин також зв’язків внутрішнього й внеш-
нього характеру. Це — наймасовіша громадська организация.

Профспілки входить у політичну систему суспільства як спе-

цифические громадські організації з своїми завданнями і функ-

циями, определяемыми їх уставами.

Основні завдання профспілок пов’язані з здійсненням їх

головною функції - захисту правий і інтересів працівників у сфері

праці та що з працею відносин. Саме із метою проф-

союзи виникли, при цьому у яких об'єднувалися і об'єднуються

трудящиеся.

Відповідно до ст. 2 Федерального закону від 12 січня 1996 року

№ 10-ФЗ «Про професійні спілки, їхні права й гарантії дея-

тельности» профспілка — це добровільну громадське об'єднання

громадян, пов’язаних загальними виробничими, професійними

інтересами у зв’язку зі своєї діяльності, створюване з метою пред-

ставительства та цивільного захисту їх соціально-трудових правий і интересов.

Право кожного на об'єднання в профспілки, їх створення для

захисту своїх інтересів прямо закріплено в ст. 30 Конституції

РФ. Спеціальна згадка профспілок в акті найвищою юридичною

сили свідчить особливої ролі і значенні профспілок в

життя общества.

Потреба захисту правий і інтересів трудящих особливо

актуальна на сучасний період, який оголив і усиливший социаль-

но-экономические противоречия.

Здійсненню захисної функції профспілок сприяє со-

циальное регулювання громадських відносин, до яких вони

входять у процесі своєї діяльності. Взаємини із участю

профспілок регулюються різними видами соціальних норм — мо-

рали, етики, права, традицій та інших. Окремі склалися в

практиці взаємодії профспілок з колишніми державними, хозяй-

ственными органами, працівниками, і формально вони не закріплені. Дру-

гие — передбачені актами профспілкових органів. Треті содер-

жатся в нормативних правових актах.

Діяльність профспілок регулюється переважно ними сами-

ми, як самостійними громадськими організаціями, із допомогою

всередині профспілкових норм. прийнятих керівними профспілковими

органами. Такі норми носять правового характеру (хоча багато хто

їх мають правовий наслідок) і зберігають у статутах проф-

спілок та його об'єднань, інших профспілкових актах. З кола об-

щественных відносин, у яких вступають профспілки, правовому

впливу піддаються ті, регулювання яких объ-

ективно можливо, економічно, в соціально та політично необхо-

димо. Право сприяє здійсненню завдань, які профспілками

завдань, виконанню їхньої захисних функций.

Громадські відносини з участю профспілок регулюються

правом тією мірою, у це необхідне забезпечення пред-

ставительства та цивільного захисту інтересів трудящих, успішного функцио-

нирования профспілок й подальшого розвитку суспільства. У конеч-

ном рахунку кордону правовим регулюванням залежить від стану

громадських відносин, ступеня їх розвитку, від социально-

економічних і полі-тичних умов, у яких развивают-

ся.

Оскільки Росія вступила ринкові відносини, представ-

ляется доцільним зробити певний порівняння в деятель-

ности профспілок Росії і близько США. Наприклад, 1930-ті роки ХХ в. були

гіршими історія американської економіки. Це були роки Великої

депресії, коли продуктивність впала до рекордно низького,

а безробіття піднялася до рекордно високого рівня. Прагнучи

оживити економіку, конгрес ухвалив ряд законів, вплив яких

відчувається скованості і по сьогодні. У тому числі - закони, які сприяли

зростанню впливу профспілок. Найважливіші були следую-

щие:

Закон Норриса — Ла Гвардія від 1932 г. Закон обмежував

права судів використовувати постанови, накази, підписані

суддею, у трудових суперечках, і навіть поклав край використанню

«жовтих зобов’язань», що змушували робочих давати обеща-

ния, що де вони вступлять у профспілка (такі вимоги дедалі більше

зустрічаються й у нашої стране).

Національний закону про трудові відносини від 1935 р. Закон,

також відомого як закон Вагнера, гарантував права робочих

розпочинати профспілки і у колективних трудових спо-

рах1.

А російські владні структури навпаки намагаються огра-

ничить правничий та повноваження профспілок. Так, до виходу восени

1993 року указів президента і постанови Уряди про

створення Фонду соціального страхування РФ повному обсязі дей-

ствовала ст. 226 КЗпП РФ, через яку «…Профспілки управляють

державним соціальним страхованием.

Зокрема, Російський профспілка працівників середнього та ма-

логотипом бізнесу мала свій фонд соціального страхування, який

обслуговував багато тисяч підприємств мільйони їх работ-

ников, сягаючи кожного в отдельности.

Проте, не скасувавши діючий Основний Закон (ст. 226 КЗпП РФ),

явочним порядком через тиск на страхувальників із боку на-

логовой інспекції, уряд зламало діючу

(досить демократичну, до регулярних звітами перед пла-

тельщиками) систему та створило величезний чиновницький апарат згори

до низу. Ця акція обійшлася страхувальників в 3 трильйона рублів

у цінах 1993−1994 років і пожираюча нині щорічно

близько 1 трильйона рублів коштів соціального страхування на

управлінням им.

Коли соціальним страхуванням управляли профспілки, це

варто було 2−3 разу дешевле.

____________________
1 «Прикладна економіка», уч. посібник, вид. «Прин-ди»,
М. 1993 р., стор. — 113

За даними регіонів, лише 20% коштів, уплачи-

ваемых малими підприємствами в ФСС, повертається до них у вигляді

посібників. І при тому, що працівники підприємств не

«звикли» болеть.

Так тому, що координаційні поради при ре-

гиональных відділеннях ФСС складаються, переважно, з чиновників

самого фонду. Представникам профспілок нової хвилі, отстаи-

вающих інтереси працівників малого середнього бізнесу, вхід в

координаційні поради регіональних відділень ФСС закрыт.

Такі дії влади заважають профспілці працівників

середнього та бізнесу виконувати зобов’язання в відношенню

до членів профспілки, що, згідно міжнародною законо-

дательством та практикою від веде порушення Конвенцій Міжнародної

організації Праці (МОП) №№ 87 і 98.

З іншого боку, спроби заборонити профспілці управляти соб-

ственным Фондом соціального страхування є актом дискри-

минации цієї групи працівників, а також дрібніших підприємців, ко-

торые відіграють істотне значення у процесі економічних та соціальних

перетворень, що у нашої странех.

Межі правовим регулюванням відносин із участю проф-

спілок визначаються виходячи з їхньої призначення, необхідності

із найбільшою користю для трудящих, всього суспільства, представ-

лять і захищати правничий та інтереси працівників у сфері праці та

що з працею отношений:

а) коштами Німеччини та методами, властивими самим профсоюзам;
______________
x №№ 13, 14

з допомогою права;

в) у взаємодії правових і соціальних неправових засобів і мето-

дов.

Обсяг і змістом прав профспілок визначаються, колись

всього, метою їхньої створення, що стоять їх завданнями, выпол-

няемыми функціями, становище у політичній системі. Тому

правової статус профспілок у сфері праці визначається государ-

ством з участю профспілок. Вони допомагають сформулювати зако-

нодательные норм із питанням діяльності профспілок. Правовий

статус профспілок тісно пов’язані з їх статутними повноваженнями,

передбаченими самими профспілками. Під час створення законодатель-

ства про профспілки приймаються до уваги об'єм і їх

статутних (громадських) повноважень. Держава закріпити

за профспілками права лише за тими питанням, якими вони зани-

томляться відповідно до статутами з їхнього суспільного харак-

тера. Після прийняття законодавства про профспілки вони мають

дотримуватися це законодательство.

Отже, співвідношення суспільного телебачення і правового ста-

туса профспілок будується на принципі прямий і зворотний зв’язок,

взаємозалежності з пріоритетом внутрипрофсоюзных норм при

підготовці законодавства про профспілки і пріоритетом законо-

дательства над внутрисоюзными нормами після ухвалення соответ-

ствующих законодавчих актов.

Надані права створюють юридичну базу для выпол-

нения їхніх статутних завдань і державних функцій, зміцнення правової основи

державної влади і життя. У цьому держава

втручається у внутрішні справи профспілок. Вони в со-

ответствии з ними статутами і підлягають регистра-

ции як у державних органах. Якщо профспілкам необхідно право

юридичної особи, всі вони реєструються органів Мини-

стерства юстиції РФ, але у повідомному, а чи не в обов’язковому

порядку і входять у відповідний реєстр (ст. 8 Федераль-

ного закону про профсоюзах).

Профспілки незалежні своєї діяльності від органів ис-

полнительной влади, органів місцевого самоврядування, работода-

телей, їх об'єднань, політичних партій та інших обществен-

ных об'єднань, не підзвітні і неподконтрольны.

Незалежність профспілок — перший із основних

принципів стану та діяльності профспілок, забезпечується

также:

— прямим забороною будь-якого втручання органів государ-

ственной влади і посадових осіб, у діяльність профспілок,

що може спричинити у себе обмеження прав профспілок чи

перешкодити законному здійсненню їх статутний деятель-

ности (ст. 5 Федерального закону про профсоюзах);

— майнової самостоятельностью;

— правом самостійно розробляти і можу твердити свої

статути, визначати структуру, обирати керівні органи, ор-

ганизовывать свою деятельность;

— забороною контролю над діяльністю профспілок із боку

органів юстиції, які реєструють профспілки як юридиче-

ского особи (ст. 8 год. 3 Федерального закону про профсоюзах).

Другий принцип — самоврядування передбачено Федеральним

законом «Про громадських об'єднаннях» й у рівній мірі относит-

ся всім громадським об'єднанням. Що стосується профсою-

заступник він виражений у вже згадуваному вище від їхнього праві самостійно

приймати свої статути і регулювати своє внутрішнє деятель-

ность.

Третій принцип — добровільність об'єднання профспілки

закріплено як законодавством про профспілки, і Федеральним

законом «Про громадських объединениях».

Четвертий принцип — рівноправність профспілок означає, що

все профспілки та його органи рівня мають однакові права

незалежно від кількості, будь-яких інших ознак. Тим самим було

у законодавстві знайшов відбиток і профспілковий плюралізм —

наявність одного, а кількох профсоюзов.

П’ятий принцип — законність створення та банківської діяльності вытека-

ет з законодавства про профспілки і аж закріплено Федераль-

ным законом «Про громадських объединениях».

Законодавство про профспілки складається з норм Конституції

РФ і КЗпП, Федерального закону «Про професійні спілки, їх

права та гарантії діяльності», прийнятого Державної

Думою 8 грудня 1995 року й підписаного Президентом Р Ф 12 ян-

варячи 1996 року, норм інших федеральних законів (законів

РФ, РРФСР), указів Президента Р Ф.

У систему законодавства про профспілки належить при-

нятый Федеральний закон від 19 травня 1995 року «Про громадських

об'єднаннях» (СЗ, 1995. № 21, ст. 130) у частині, у якій

профспілки мають спільні риси і їхні властивості з усіма іншими обще-

ственными організаціями. Особливості, пов’язані зі створенням,

діяльністю, реорганізацією і (чи) ліквідацією профспілок

регулюються спеціальними законами (див. ст. 4 Федерального за-

кону «Про громадських объединениях»).

У окремих суб'єктів РФ вже прийнято свої умови, напри-

заходів, республіках Саха-Якутия, Татарстані, Башкортостане.

Законодавство про профспілки спрямоване на регулювання

їх отношений:

1) з роботодавцями, їх об'єднаннями і представителями;

2) з органами держави, органами місцевого самоуправле-

ния;

3) коїться з іншими суб'єктами громадських відносин (наприклад,

майнових, налоговых).

Слід пам’ятати, що у правову основу діяльності

профспілок входить як власне законодавство про неї, правах

й гарантії своєї діяльності, і трудове законодавство в

цілому, оскільки він використовується профспілками за захистом правий і

інтересів работников.

Визначальне правову основу діяльності профспілок зако-

нодательство змінюється, вдосконалюється залежно від разви-

тия громадських відносин, у яких беруть участь, але, колись

всього, від основних економічних відносин — від соб-

ственности, соціально-політичної обстановки країни. У неперервному зв’язку

з цим відбувається перегляд прав профспілок. Повертаються госу-

дарству, його органам державних повноважень, раніше возло-

женные на профспілки і срібло у тому віданні органи

(наприклад, державно-владні повноваження правової та техни-

ческой інстанцій профспілок). Зміцнюються і розширюються права

створені задля захист інтересів працівників (наприклад, по во-

просам занятости).

На зміст законодавства про профспілки вирішальне влия-

ние надали конвенції і Міжнародної організації

праці (МОП) — Конвенції №№ 87, 135, 144 і др.

Отже, основні тенденції розвитку та совершенство-

вания законодавства про профспілки, їхні права й гарантії со-

перебувають у следующем:

по-перше, що його наводиться у відповідність із существую-

щими громадськими отношениями;

по-друге, відмовити від невластивих профспілкам як обще-

ственной організації полномочий;

по-третє, у збереженні, зміцненні і розширенні прав, по-

зволяющих профспілкам надійно відстоювати соціально-трудові пра-

ва й інтереси работников.

До сфери трудового права входять пов’язані ніяк не отноше-

ния профспілок з роботодавцями, їх об'єднаннями і представи-

телями, ні з державними органами місцевого самоуправ-

ления. Ці відносини входить у предмет трудового права як тісно

пов’язані з трудовими отношениями.

Права профспілок у сфері праці - переважна більшість їх право-

вого статусу, тобто. сукупності правий і обов’язків переважають у всіх об-

ластях.

Крім прав у сфері праці профспілки мають великими

правами у дії інших галузей права: правами юриди-

ческого особи, правом власності, участі у управлінні госу-

дарчими соціальними фондами, у сфері екології, привати-

зации та інших.

Наявність у профспілок правового статусу який суперечить їх

громадської природі. Зберігаючи цю рису, профспілки пользу-

ются певними правами, встановленими государством.

Законодавчо закріплене становище профспілок у сфері

праці (трудо-правовой статус) є загальну міру

юридичних можливостей цієї організації та її органів в ука-

занной сфері, є джерелом суб'єктивних правий і обязанно-

стей профспілкових органів в правовідносинах. Як базова катего-

рия він характеризує межі юридичних значень діяльності

профспілок у цій галузі, служить еталоном правомірності дей-

ствий профспілкових органів, повноти здійснення предоставлен-

ных їм юридичних полномочий.

Створення трудо-правового статусу профспілок характеризует-

ся обсягом закріплених по них юридичних возможностей.

Статус профспілок у сфері праці як частину їхнього сукупного

статусу (багатогалузевий спільності) на етапі сочета-

ет у собі стабільні риси їх правового положення з особливими,

характерними саме з даного этапа.

Стабільність, наступність змісту трудо-правового

статусу профспілок обумовлені самим існуванням трудових

відносин між працівниками і роботодавцями, необхідністю

захисту правий і інтересів працівників у цих отношениях.

Найбільш стабільна частина статусу — права профспілок по

представництву інтересів трудящих, брати участь у регулюванні

трудових відносин, контролю над виконанням законодавства про

праці і охорони труда.

Динаміка статусу, його розвитку відбувається поза рахунок измене-

ния форм реалізації наданих профспілкам прав, включення

до статусу прав, які раніше був, у зв’язку з розвитком эко-

номических і соціальних відносин, винятки з нього деяких

прав, які відповідають сучасних умов. Радикальні зміни

як профспілок відбуваються у зв’язки України із переходом налаштувалася на нові

економічні рейки, впровадженням нових принципів управління

економікою у умовах різноманіття видів власності і орга-

низационно-правовых форм предприятий.

У статус суб'єктів права, зокрема профспілок, крім

прав належать факти й юридичні обязанности.

Права й обов’язки профспілок у сфері праці мають особен-

ности:

по-перше, юридичні обов’язки прямо не покладаються

державою на профспілки, вони випливають із захисної функції

цієї громадської організації, спираються з їхньої статути і нераз-

рывно пов’язані з правами. Через війну надані профсою-

заступник права одночасно означають та його обов’язки. Це — особлива

юридична категорія — права-обязанности, де право і обязан-

ность перебувають у нерозривній единстве;

по-друге, це обов’язки перед державою, а перед

працівниками, інтереси профспілки повинні бути і защи-

щать;

по-третє, юридичні обов’язки профспілок полягають

у необхідності реалізації наданих їм прав. Інакше вони

не зможуть захистити работников;

по-четверте, виконання що така обов’язків обеспечи-

вается, передусім, силою громадського, морального (внутри-

профспілкового) воздействия.

Профспілки як громадська організація не відповідають перед

державою за реалізацію своїх прав-обязанностей (Винятком

є майнова відповідальність у суді при проведенні

страйки, визнаної судом незаконної. Але тут юридична

відповідальність, випливаючи з порушення норм трудового законода-

тельства, носить все-таки цивільно-правової характер). Государ-

ство впливає за проведення профспілками їх

прав-обязанностей шляхом сприяння реалізації наданих

їм прав, створення гарантій їхнього успішної деятельности.

До юридичної (дисциплінарної) відповідальності може бути

притягнуті звільнені основної роботи у організації ра-

ботники профспілкових органів, винних у тому, що має рацію профсою-

поклик не використовуються. Юридична відповідальність таких осіб на-

ступає волею профспілкових органів як работодателей.

Права-обязанности профспілок як особлива категорія містять

одночасно юридичну можливість і повинність. У нор-

мативных правових актах містяться права, а чи не вимоги до

профспілкам. Права набувають ознаки обов’язків з по-

требности у тому здійсненні. Вони закладено соціальна необхо-

димость. Оскільки без надання права й не то, можливо обязан-

ности його реалізації, виправдано використання терміна «права

профспілок», маючи на увазі як власне права, і

єдину категорію прав-обязанностей.

Концепція нерозривність правий і обов’язків профспілок

має практичного значення: якщо здійснення прав залежить від

волі суб'єкта, то юридичні обов’язки треба завжди соблю-

дати. Отже, за наявності відповідної ситуації проф-

союзи повинні йти надані їм права.

2.3. Особливості діяльності профспілок в условиях
перехідного до ринкової экономике

Як свідчить досвід історії періоди економічних

спадів і потрясінь призводили до кризи коллективно-договорной

системи. Підприємці боролися проти гласності за умов,

правила і оплаті. І якщо початковий період ринку от-

ділові профспілки йшов угодовські відносини з своїми

урядами, у найближчій перспективі вони втрачали довіру у робітничій

середовищі. Криза профруху в перехідний пе-ріод неминучий. У

країн СНД, зокрема — Росії, виявляється у вигляді отры-

ва профспілок від мас, падінні ефективності їх дій, со-

кращении чисельності з членів. Нападки представників прави-

тельственно-государственных структур, засобів масової информа-

ции наприкінці 80х — початку 90-х на профспілки з метою їхнього

дискредитації, протягування законів, обмежують деятель-

ность профспілок, які ставили їх під контроль правлячих органів —

усе це говорить про складності перехідного периода.

Практика показує, система соціально-трудової захисту

нашій країні поки що в зародковому стані. У період

тривалої й болючого становлення нової виборчої системи трудових

відносин працівники більшості підприємств країни

цілком незахищеними. Це дані социологиче-

ского обстеження, проведеного Центром досліджень ринку

праці Інституту економіки РАІ в 1995 году.

У результаті обстеження працівниками 246 підприємств п’яти ре-

гионов Росії поставили запитання у тому, хто їх захищає. Більше 13

опитаних відповіли, що ніхто, а 16 — що захищають

самі себе. Отже, понад чверть працівників не рассчи-

тывают на чиюсь захист, а змушені самі шукати шляхи до

вирішення труднощів і конфликтов.

Досвід країн із розвиненою соціально орієнтованою ринкової

економікою показує, що з успішної соціального захисту тру-

дящихся у сфері трудових відносин становлення багатостороннього

співпраці між роботодавцями й найманими працівниками. Для

цього необхідно, щоб соціально-трудові запитання у підприємствах

вирішували рівноправні і повноважні представники інтересів як

працівників, і работодателей.

Поруч з іншими громадськими організаціями профспілки в

нашій країні претендують те що, щоб бути виразниками і защит-

никами інтересів найманих працівників. Проте, судячи з результа-

там обстеження, самі працівники нечасто знаходять захисту від

сваволі адміністрації від імені цих профспілок. Тільки 13 про-

центів опитаних вказали, що й захищає профспілка. Большин-

ство ж (саме 41 відсоток) працівників сподіваються право на захист зі

боку директорів або адміністрації предприятия.

Здається, ситуація повинна повинна розвиватися у протилежному

напрямі, бо зазвичай роботодавець зацікавлений над защи-

ті, а обмеженні прав найманих працівників — він скорочує їх,

затримує видачу зарплати, де й зменшуючи її, не представ-

ляет належних пільг тощо. А працівники як і шукають у не-

го захисту! Що ж до професійних спілок, які для

цього й створено. щоб допомагати трудящим в кризових ситуаци-

ях, то даної ролі вони рідко выступают.

Втім, керівники думають інакше. Понад третина проф-

союзних лідерів і дві третини директорів вважають для себе захисниками

працівників. У разі очевидна переоцінка своєї роль сфе-

ре соціально-трудової захисту працівників як першої, і вто-

рій категорій опитаних. Відповіді (опитування) працівників на аналогич-

ный питання сильно відрізняються з відповідями адміністрації, і профсоюз-

ных руководителей.

Цікаво й інше. Також більш як третина голів проф-

союзних організації з числа опитаних вважають за, що працівників

захищає адміністрація. Решта 25 відсотків вказали, що

або трудящі самі себе захищають, чи їх хто б захищає,

чи їх захищає микроколлектив (найближчі колеги по работе).

З одного боку, такий розподіл відповідей означає, що

профспілки усвідомлюють своє незначне впливом геть підприємствах,

що вони мають належним авторитетом. У разі понят-

але, чому майже половину опитаних працівників сподівається на за-

щиту керівника й адміністрації підприємства, адже ни-

ми залишається пріоритет до прийняття остаточних рішень на трудо-

вых спорах.

З іншого боку, відповіді профлідерів говорять про пассив-

ности і небажанні профспілок виступати за працівників

проти адміністрації, і про прагнення перекласти захисні

функції на роботодавців, мають інтереси, протилежні

інтересам працівників. Недивним у зв’язку видається і

те, що частина голів профорганізацій вважає, ніби ра-

ботники самі себе захищають, певне, вважаючи, що у іншій формі

підтримки де вони нуждаются.

Більшість відповідей показує, що працівники як і

бачать у профспілках розподільника соціальних благ. Найбільш

частим приводом звернення туди є придбання пільгових

путівок. З другого краю місці за кількістю відповідей прохання по пово-

ду розподілу різноманітних благ, потім збільшення зара-

ботной плати. Звернення по медичну допомогу під час вирішення трудових суперечок

стоїть далеко ще не першою месте.

Як і раніше на промислових підприємствах, у державних установах

охорони здоров’я, освіти та профспілки активно обсужда-

ют з адміністрацією питання продуктивність праці. І якщо

промисловості це почасти можна пояснити, то незрозуміло вплив

профспілок на продуктивності праці у бюджетній сфері, де

навіть визначення її, як відомо, проблематично. Неудивитель-

ным тому видається той факт, що захищеність працівників бюд-

жетной сфери є одним із найнижчих народному хо-

зяйстве. Певне, значно простіше брати участь у произ-

водственных обговореннях, не несучи у своїй ніякої ответствен-

ности.

Тим більше що адміністрація найчастіше воліє самостоя-

тельно вирішувати виробничі проблеми, одноосібно відповідаючи за

наслідки своїх дій. Особливо це стосується приватним

підприємствам, де керівництво більшості банків (більш 58 про-

центів) відзначили, що тільки директор і адміністрація несуть от-

ветственность за господарські неудачи.

Як показав обстеження, нині ні традицион-

ные, ні новоутворені профспілки що немає достатньої

силою, щоб захистити працівників від зубожіння і основам правової про-

извола. Знову створені профспілкові групи зазвичай складаються из

кілька людей, які залежить від сваволі хазяїна

«работодателя», боятся втратити роботу.

Профспілкові комітети домагаються деяких поступок зі

боку адміністрацій підприємств на свої членів, але разроз-

ненный характер протестів не надає помітного впливу об-

щее становище найманих працівників у России.

Та й взагалі про яке рівноправність соціальних партнерів може

бути й мови, якщо керівники підприємств лише 8,5 відсотка

вважають, що профспілка захищає їхніх працівників. Це знову под-

тверждает те що, що напередодні керівництво підприємств вбачає у

профспілках реальної сили, здатної їм протистояти. Директор

для підприємства «сама собі режисер» — і роботодавець, і захисника

інтересів найманих працівників одночасно. Під опікою

«директорській захисту» в багатьох працівників виникає страх поте-

рять роботу, що цілком логічно при постійне зростання безработи-

цы. Цей страх Демшевського не дозволяє багатьом працівникам активно сопроти-

ляться сваволі адміністрації, і змушує не погоджуватися з на-

рушениями їх трудових прав, які проявляються й у затримках

зарплати, і її зменшенні, й у погіршенні умов тру-

да.

Більшість працівників не готова до обстоюванню своїх инте-

ресов, вираженню своїх претензій до керівництва, бо

мають необхідної інформації, як слід поводитися у разі

обмеження їх законних прав. Той самий страх втратити роботу не

дозволяє працівникам розпочинати відкриті конфлікти з админи-

страцией. Навіть у випадках кричущої сваволі незначна

частина працівників звертається до судові інстанції. Це засвідчує

безсиллі і трудовому безправ'ї російських працівників. А найчастіше

які й не знають своїх прав. Трапляється, коли на підприємствах

полягають колективні договори, а працівники невідомі зі своїми

содержанием.

З викладеного річ цілком очевидна, що профсою-

заступник країни час чітко визначитись з іронічних нарікань, як вести

себе у разі сваволі адміністрація як і захищати

правничий та інтереси найманих работников.

Які ж шляху підвищення ефективності діяльності профсоюзов

та його ролі у захисту та інтересів найманих работни-

ков, а й у області встановлень і застосувань умов труда?

Розглянемо це питання на наступному розділі з прикладу Псковс-

кого обкому профспілки працівників середнього та малого бизнеса.

Глава 3. Профспілки як із гарантів розвитку
середнього та малого бизнеса

Участь профспілок регулювання трудових відносин (в

встановленні і застосування умов праці), у контролі за соблю-

дением законодавства про працю про охорону праці, у вирішенні

трудових суперечок прямо закріплено Законодавством Р Ф (див. ст.

226 КЗпП РФ, ст. 20 Федерального закону від 12. 01. 96 г. № 10-ФЗ

«Про професійні спілки, їхні права й гарантії деятель-

ности»). Дані права ефективно використовують у своєї деятель-

ности Псковський обком Російської профспілки працівників середнього

і малого бизнеса.

Як ми вже відзначили уповільнення у попередньої главі (п. 2. 3) криза

профруху в перехідний час неминучий. Не обійшли труднощі

затяжного перехідного періоду і Псковський обком профспілки працівників

середнього та бізнесу.

Наприкінці 80-х років років функції обкому були досить широкі.

Профспілка управляв фондом соціального страхування, у його штаті

були технічні і правові інспектора. Зібрані кошти со-

циального страхування дозволяли всім працівникам виплачувати по

лікарняним бюлетенем листам посібники в 100% незалежно від непре-

рывного стажу роботи, зокрема й оснащено всім совместителям.

Позиція профспілки виходила з тому, що й на фонд

зарплати сумісників нараховуються внески із соціального стра-

хованию, які, працюючи на роботах втрачають більше

сил, енергії, здоров’я, вони повинні отримувати на восстановле-

ние 100%, якщо, звісно, кошти профспілки дозволяють. Такими

засобами профспілка мав, чого було сказати про дру-

гих профспілках. Та й після одержавлення фонду соціального

страхування профспілки працівників середнього та бізнесу, го-

сударственные чиновники виявилися нездатними розпорядитися

наявними у них коштами інтересах людей тру-

да.

Профспілка у сфері трудящих набував бази відпочинку,

фінансував розвиток фізичної культури та спорті, надавав

матеріальну допомогу (медикаменти, побутова техніка й т.д.).

Нині не без «допомоги» держави функції

профспілки фактично скоротилися до правозахисних. Попри

це, обком не упав духом, став діяти гнучкіша, творчо под-

ходячи вирішення питань залучення до профспілка нових членів. Не

форсуючи подій, обком спочатку тисне допомогу отдель-

ным підприємцям щодо захисту їх правий і інтересів, коли в них

виникали трудові конфлікти з міською адміністрацією і дру-

гими органами влади й управління, і навіть іншим фізичним і

юридичних осіб. В міру зростання кількості виграних профсою-

зом трудових суперечок створення та зміцнення його збільшилася і

число підприємців, прагнуть стати членами профспілки ра-

ботников середнього та бізнесу. У цьому важливо відзначити

обставина, зростання популярності обкому профспілки серед

підприємців позначився зростанні його популярності у

р. Пскові, а й в усій Псковської області й, навіть, до її преде-

лами. Нині з обкомом профспілки змушені вважатися багато госу-

дарчі заклади і організації, оскільки керівництво об-

кулі насправді довело свою готовність вести конструктивний диа-

лот із кожним опонентом і свій професіоналізм при реше-

нді спірних проблем.

Наприклад, 26 січня 1998 року у Псковської міської Думі

з участю представника Псковського обкому

профспілки працівників середнього та бізнесу відбулася

зустріч ініціативної групи підприємців центрального ринку

із голови міської Думи У. Ф. Левченко. На

зустрічі знову, як і вони влітку минулого року її, піднімалися наболев-

шие питання підприємництва, висувалися претензії до адми-

нистрации міста Київ і ринку. Але це було зроблено інакше — з урахуванням

рекомендацій обкому профспілки і їх прямий підтримці. Аргу-

менти і докази, сформульовані профспілкою на захист предприни-

мателей, призвели до того, що У. Ф. Левченко запропонував

ініціативній групі що з обкомом профспілки працівників

середнього та малого бизнеса:

1) розробити умови роботи, запропонувати свої разме-

ры ставки за робоче місце, підтвердивши їх економічними расче-

тами;

2) у ролі законодавчої ініціативи пред-

ложения по місцевим зборів і налогам.

Слід зазначити, обком профспілки працівників середнього та

бізнесу постійно веде діалог із адміністрацією, депута-

тами із єдиною метою справедливого дозволу конфліктів. Останнє

пропозицію обкому профспілки — підписати тристороння соглаше-

ние між адміністрацією, підприємцями, й профспілкою з

метою дотримання інтересів і міста, і для підприємців — нахо-

дятся на стадії розгляду у міської мэрии.

Тут слід відзначити: профспілка підтримувати не може прак-

тику організації та проведення страйків, як що эконо-

мический збитки підприємцям. Однак у окремих випадках Псков-

ський обком за можливе пікетування місцевих законода-

тільних органів прокуратури та администрации.

Так було в грудні 1997 року організація пікетування Псков-

ской міської Думи призвела до прийняттю депутатами прийнятного

для підприємців решения.

За безпосередньої участі обкому профспілки вдалося раз-

вирішити конфліктну ситуацію, що склалася навколо міні-ринку на

Ризькому проспекті р. Пскова. Тут склалася парадоксальна по-

ложение: у території Ризького проспекту, відданій під торгівлю

— два хазяїна. Це М У «УМР № 3» і муніципальне підприємство

«Центральний ринок». Але М П «Центральний ринок», взимающее плату

за місце торгівлі, зацікавлене лише збільшенні кількості тор-

гующих, проте інші «хворі» питання (ремонт доріжок, вос-

становлення газонів тощо.) має вирішувати МУ «УМР № 3». Коштів

на: ремонт у мікрорайону немає, т.к. гроші від зборів місце

торгівлі, зібрані МП «Центральний ринок», в мікрорайон не

повертаються, а осідають на рахунках центрального ринку. У результаті

страждають підприємці. Обком профспілки працівників середнього та

бізнесу зумів переконати конфліктуючі боку розпочати диа-

лот, переконавши адміністрацію МП «Центральний ринок» і МУ «УМР № 3»

у цьому, що подвійний збір із підприємців не сприяє раз-

витию малого середнього бізнесу. Створення справжнього міні-ринку

— питання досить складний, вимагає проведення певних

робіт та залучення інвестицій. Підприємці готові внести

частину коштів створення такого місця, який би став і

прикрасою мікрорайону, і було б створено умови не-

легкої роботи продавців. З іншого боку, обком профспілки працівників

середнього та бізнесу привернула до розв’язання цієї проблеми

управління архітектури та фінансів міської адміністрації. Ар-

гументированная, принципова позиція обкому профспілки — одне

з умов, що дозволяє динамічно розвиватися мини-рынку на

Ризькому проспекте.

Іншим прикладом плідної діяльності профспілок справі

регулювання трудових відносин є участь їхніх представи-

телей у позиційному захисті інтересів трудящих в судових заседаниях.

У інтерв'ю обласній комітет профспілки працівників середнього та малого

бізнесу звернулися по підтримку наймані робітники підприємства

«Мітозу» (р. Псков), що виробляє відомі напої «Макс». У

жовтні 1997 року із складу підприємства було вивезено всю гото-

вая продукція у сумі 591 млн. рублів, було демонтовано і

вивезено усе обладнання, самі ж робочі ніхто не звернув роботи,

безоплатно праці за вересень-жовтень місяці, причому було і не

наказу про взаємне скорочення, ні про звільнення, були видано трудові

книжки. З цими діями стояв один-єдиний з роботодавців

«Мітози» — фірма «Гарант».

Уважно вислухавши робочих «Мітози» і вивчивши обстоятель-

ства порушення їх конституційні права, представники обкому

профспілки вирішили оскаржити незаконні дії руко-

водства «Мітози» і фірми «Гарант» у цьогорічному міському федеральному

суді. Для цього він юридичної службою обкому було створено

відповідна скарга до дій адміністрацій зазначених

підприємств, не бажаючи представники обкому під час судового засе-

данія переконливо довели неправомірність рішень, прийнятих

засновниками й власниками «Митозы».

Те, що трудящі - члени інших профспілок приходять на

консультацію і часто потім входять у профспілка працівників

середнього та бізнесу свідчить у тому, що профспілка

на правильному пути.

Однією з напрямків роботи обкому профспілки працівників

середнього та бізнесу є допомогу в адаптації

до нових умов життя колишнім заключенным.

Держава нині різноманітні може він субсидування

виробництва, у місцях позбавлення волі. З іншого боку, не можна обой-

ти увагою і те що, що часто-густо після звільнення

колишнім ув’язненим нікуди подітися. Люди позбавлені

житла, що неспроможні знайти роботу (не таємниця, що відбули на-

казание працювати беруть — треба лише переглянути объявле-

ния працювати). Срыв-и людина знову там, де що был.

Нині підприємці через громадський бла-

готворительный фонд «Допомога», створений за обласному комітеті

профспілки працівників середнього та бізнесу, можуть створювати

нові робочі місця та реанімувати старі, які були.

Користь від створення виробництва, у місцях ув’язнення видно каж-

дому, либонь у виграші виявляються все: і Управління виконання

покарань УВС Псковської області, і раніше укладені, і держава сама предпри-

ниматели. До цього залишається додати, що у січні 1998 року

Псковський обком профспілки працівників середнього та бізнесу

звернувся з ініціативою до адміністрації і до депутатів міста

розробити вже у найближчим часом програму соціальної реабили-

тации колишніх в’язнів. А сам обком вже неодноразово виділяв

кошти в купівлю медикаментів, продуктів харчування

одягу для установ УВП УВС Псковської области.

Обком профспілки працівників середнього та бізнесу, по-

повз своєї діяльності, організовував і веде бесплат-

ные курси для підприємців — членів профспілки. У результаті заня-

тий, які проводять фахівці- правознавці, слухачі вивчають

різні законодавчі та інші нормативні акти, отримують

кваліфіковану консультацію по спірних питань, які виникають

у процесі повсякденної трудовий деятельности.

Ще дуже важлива річ, що необхідно відзначити: юри-

дическая консультація обкому профспілки працівників середнього та

бізнесу крім складання скарг, і заяв, ведення справ

в народному суді України та арбітражі, складання договорів

(контрактів), консультацій громадянам і підприємцям, оказы-

вает послуги нестандартного характеру у вирішенні конфликтов.

Прикладом таких послуг може бути такий випадок. Ко-

мандование Н-ской частини під час звільнення військовослужбовця І. з во-

инской служби за контрактом відмовив йому у наданні житла,

хоча за законом, у яких термін вислуги щонайменше 10 років, при

звільнення в запас ЗС РФ держава мусить надати квар-

тиру. Обком профспілки, звернувшись І з допомогою, уклав із

ним договору про поданні її інтересів у суді та інших пра-

воохранительных органах.

Рішення командування Н-ской частини було оскаржено Воен-

іншої прокуратурі Псковського гарнізону. У результаті спра-

ведливость щодо І був відновлено: наказ командира

частини скасували, а І. надано житло. Нині

І. займається малим бізнесом і дійсних членів профсоюза.

Подібних випадків, коли обком профспілки працівників средне-

го і бізнесу займається захистом інтересів і военно-

службовців, предосить, аби розмовляти у тому, що послуги

нестандартного характеру у вирішенні конфліктів стали неотъем-

лемой частиною його деятельности.

Отже, діяльність профспілок на сучасний пере-

ходный період не лише багатопланової та різноманітної,

а й ефективної в галузі як регулювання трудових відносин

(у встановленні і застосування умов праці) у розвитку

середнього та бізнесу, і у інших галузях нашої жизни.




Y. Заключение

Більшості тих наших співвітчизників невідомі тонкощі монетарист-

ской политики, конституционных змін і т.д. Но зате на лю-

бом заводі, у кожному російському місті й в селі запитують, по-

чому місяцями не платять зар-плату, чому підприємство, выпускаю-

щее потрібну людям продукцію, зупиняється, чому держава

неспроможна захистити як приватну собственность, не только

що залишилася державну власність, а й саме життя

граждан.

У цьому явно несприятливому до роботи профспілок эконо-

мическом і соціальному тлі особливо гостро постало питання про шляхи

її подальшого розвитку професійного руху на Росії, як

однієї з найбільших загонів працівників найманої праці з СНД і

в мире.

Налагодження й зміцнення новому основі міжнародних

економічних зв’язків Росії робить необхідним встановлення

міцних зв’язків російських профспілок з профцентрами промислово

розвинених держав, розвитком контактів із Європейської конфеде-

рацією профспілок, Міжнародної конфедерацією вільних проф-

спілок, іншими міжнародними профспілковими організаціями. Ко-

нечным результатом такої взаємодії міг стати повне

членство у тих організаціях у сфері єдності і международ-

іншої солидарности.

Професійні союзи беруть активну участь у роботі

Міжнародної Організації труда.

Звісно ж важливим створення з урахуванням закордонного досвіду

єдиного банку даних із соціально-економічним питанням, а

також системи поширення цієї інформації в профдвижении

России.

З іншого боку, попри певні позитивні результа-

ти, досягнуті своєї діяльності профспілками й у част-

ности, Псковським обкомом профспілки працівників середнього та малого

бізнесу, дуже важливо, щоб держава розробив і прийняло

федеральну програму стосовно підтримки діяльності професійних

спілок, як це робиться у деяких розвинених країн, наприклад

в Швеции.

Так, профспілка будівельників Швеції - найбільший у. Він

об'єднує 160 тисяч членів (90 відсотків будівельників країни).

120 тисяч членів працює, 40 тисяч — пенсионеры.

95 відсотків усіх коштів, наявних у касі по безработице,

профспілка одержує вигоду від держави. З цієї суми велика часть

грошей витрачається освіту, на видання свого журналу, на

пенсійний фонд та Фонд страхования.

У роль профспілок буде неухильно зростати.

Бо, як ми змогли переконатися, по суті профспілки залишаються

хіба що єдиним органом, хто стоїть на захисту і инте-

ресов трудящих. Єдине, що профспілкам необхідно уточ-

нитку свою мету і завдання, удосконалювати методи роботи. Але на-

чинать не треба з чистою сторінки. Необхідно вивчати і исполь-

зовать уроки, пройдені профспілками інших країн, разви-

вать вже що у кожної членської організації паростки нового.

Профспілкове спрямування Росії у умовах ринкових отноше-

ний лише складається. Та, вочевидь, що й Росія

розвиватися на ринковому шляху, те й профспілки матимуть сход-

ные методи роботи з профспілками інших країнах. Тому методи лікування й

досвід роботи профспілок інших країнах представляють практичний

интерес.



Список литературы

1. Конституція РФ, М., 1995 г.

2. Російське трудове законодательство.
Збірник нових нормативних актів за станом 15 ноября
1996 року з коментарем, в 2-х томах.
Вид. «Инфра М-Норма», М, 1997 г.

3. Збірник постатейных матеріалів до Кодексу законів про працю РФ
за станом 15 квітня 1994 р. Вид. «Брандес», М., 1994 г.

4. Федеральний закон від 12 січня 1996 р.№ 10-ФЗ
«Про професійні спілки, їхні права й гарантії
діяльності», М., 1996 г.

5. Трудове право, підручник. Вид. «Проспекта», М., 1996 г.

6. «Нове у законодавстві про колективних договорах
і угодах», практичний коментар,
Вид. «Науковий центр профспілок», М., 1993 г.

7. «Організаційно-правові форми комерційної діяльності
у Росії», Вид. «Инфра — М», М., 1995 г.

8. «Прикладна економіка», Вид. «Прин-Ди», М., 1993 г.

9. «Федеральна програма підтримки малого підприємництва
— важливий етап державної політики у здійсненні
економічної реформи», доповідь міністра економіки РФ
Шохіна А. І Всеросійському семінарі - нараді по
питанням розвитку та державної
підприємництва, р. Москва, 17−18 травня 1994 г.

10. «Підприємець без утворення юридичної особи»,
випуск № 4, С-Пб., 1996 г.

11. «Товари і». інформаційно-аналітична газета
№№ 1−12, Вид. «Курсив», р. Псков, 1998 г.

12. Збірник «Бібліотека ділову людину», № 4, С-Петербург,
1996 р., з. 4

13. Лист Міжнародної асоціації працівників середнього
і бізнесу на адресу Голову Уряди РФ
від 17 листопада 1997 г.

14. Укладання № 142−2-24−3115−11 від 28. 10. 97 г. Аналитического
Центру правової політику президента РФ Інституту
держави й права РАИ.





20


ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой