Транспорт у житті города

Тип работы:
Реферат
Предмет:
ТЕХНИЧЕСКИЕ НАУКИ


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

КОМІТЕТ ПО ОСВІТІ МЕРІЇ САНКТ-ПЕТЕРБУРГА

«Світ між державами пройде через торгівлю і лише транспорт прискорить це движение»

До. МАРКС

ТРАНСПОРТ У МОЄМУ ЖИТТІ ГОРОДА

Чернетковий Ольги

учениці 10б класу гімназії № 426

Санкт-Петербург

2002 г.

Запровадження… 3

1. Історія розвитку транспорту м. Санкт-Петербурзі… 4

а. Перші шляхи і мости… 4 б. Кінний транспорт… 5 в. Трамваї, тролейбуси, автобуси, таксі… 6 р. Від Петербурга до Царського Сіла… 7 буд. Повітряний і підземне транспорт… 7 е. Місто-порт… 8

2. Роль і значення транспорту… 8

а. Економічна роль… 8 б. Політичне значення… 9 в. Соціальне значення… 9 р. Культурна функція… 9 буд. Оборонне значення… 10

3. Негативний вплив транспорту… 10

4. Транспорт в наші дні… 11

5. Зміни, пов’язані з ювілеєм міста… 12

Укладання… 13

Список використовуваної літератури… 14

III.

«Подібно руху дрібних частинок, несучих енергію іншим тілах, транспорт є життєво важливих і сполучною ланкою між різними сферами людської деятельности»

А. Эйнштейн

Говорити транспорт — те ж саме, що казати про русі, від якої еволюція людства. Протяжністю кілька тисяч років осіб у своєму розвитку пройшов етап від часу винаходи колеса до освоєння всесвіту і якщо взяти древні потреби людства в транспорті, всі вони мізерно малі проти його бажанням скоротити відстань кротчайшие терміни. Мета цієї роботи — проста, оскільки потребує жодних доказів і підтверджень. Жодна держава робить у світ у своєму історичному розвитку не обходилося і уникнути розвиненою транспортної інфраструктури. Роль транспорту у житті планети, держави й міста справді важлива, бо тільки рух веде до прогресу. Яскравим прикладом є наше місто Санкт — Петербург, який уособлює собою як багатомільйонний мегаполіс із розвиненою економічної структурою, а й водночас є найбільшим культурним і політичною центром країни. Багато міст Росії є як древніми ніж Санкт — Петербург, але з чимало їх досягли такого економічного і політичного рівня, як місто. Бо на відміну від нього розташування «Північної Пальміри» стало основним базисом у розвиток торгово-промислових і ступінь економічних відносин із іншими. Саме цьому розвитку найголовнішу роль зіграв транспорт.

1. ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ ТРАНСПОРТА

Перші шляхи і мосты

Петербург будувався наче фортецю і порт. Але будувався не на море, але в річці. І забудовуватися місто почав переважно в річках, тому дістатися з однієї його точки до іншої дуже важко. Зігнані з усією Росії селяни у важких умовах будували перші будинку міста на Неві. І водночас на такого ж умовах прокладали перші шляхи і мости. На початку вулиці просто прокладали дошками, а ще через річки й канали влаштовували поромні чи понтонні переправи. Потім згідно з указом Петра в 1714 року, все вулиці стали викладати каменем. І до кінця 18 століття велику частина вулиць покрили кругляком. Така бруківка вважалася довговічною, але їздити за нею на залізних колесах було мукою. Тоді, у 1825 році на місці кругляка використовують дерев’яні кругляши — торці. Мостові стали набагато зручніше, але вимагали постійного ремонту, тому їх прокладали лише з вулицях міста, включаючи Невський проспект. І лише 1839 року вулицю покривають асфальтом, а й через погану якість від цього надовго відмовляються. Поступово заасфальтовані дороги набули популярності в кінці 1876 року. Перші мости у місті були понтонні, тобто виглядали настил на кількох, пов’язаних друг з одним човнах і баржах. Однією з яких був Ісаакіївський міст через Неву, споруджений в 1727 року. Але мости мали ряд недоліків, однією із було те, що з сильному хвилюванні і ледоходе їх змітало, що робить острова іноді тиждень виявлялися відрізаними від міста. Пізніше почалося будівництво кам’яних мостів через канали, а 80-х роках було побудовано перші у Росії розвідні мости, не які перешкоджали судноплавством річці. Спочатку 19 століття через невеликі річки й канали почали споруджувати залізні мости, та був і залізничні. Так до 1917 року у Петербурзі налічувалося вже з більш 200 мостів і мостиков.

Кінний транспорт.

Транспорт для перевезення покупців, безліч вантажів був різноманітний. Сухопутний транспорт забезпечено переважно кінний: легковий для пасажирів і ломовий для вантажів. Поступово запроваджувався громадський транспорт: конки, диліжанси, паровики. Та більшість міста, особливо бідного трудового люду, ходило пішки, бо може було дозволити заплатити за транспорт, який для них доріг. Тому робочі намагалися оселитися якнайближче заводові чи фабриці, де. Власники підприємств пливли назустріч й будували близько фабрик кам’яні чи дерев’яні вдома на свої робочих. Так утворювалися робочі околиці. Громадський транспорт переважно став для учнів, дрібних службовців, чиновників і прикажчиків. Саме вони довгий час користувалися послугами візників, наприкінці 19 століття кількість яких перевищила 20 тисяч. Візникам було покладено носити спеціальну бляху з номером і шапку з жовтої стрічкою, і навіть фарбувати екіпажі до жовтої колір. Найдорожчими візниками вважалися «відчайдухи». Але вони коні Пржевальського й екіпаж був кращим, самі вони були видніше й багатше. «Лихачі» вичікували вигідного випадку у театрів, ресторанів та інших місць, де з’являлася багата публіка. Багато був у Петербурзі і власних виїздів. Екіпажі власників були різноманітні: карети, коляски одноконные і парокінні, фаетони, мальпосты тощо. Вони пишалися своїми виїздами — це був показник їх багатства й положення у світі. Та поступово візників стали витісняти конно-железные дороги, які були дуже поширеним виглядом перевезення людей. У 1860 році відкрито першу лінію конки — це був вагон, який тягла рейками пара коней. Через низькою швидкості, приблизно 8 км/год, конку спочатку використовували лише для перевезення вантажів. Проте після появи нових ліній, трудовий люд, не має грошей на візників, ста їздити у дешевої конці. І на початок 20 століття місті налічувалося близько тридцяти ліній конок. Поступово ритм міського життя прискорювався, і низька швидкість конки стала багатьох не влаштовувати. З’явилися нових проектів перекладу конки на паровий чи електричну тягу, проте скарбниця вони мали необхідних коштів. І лише крізь 27 років у місті з’являється нового вигляду транспорту, що з вагони й обладнаний электродвигателем.

Трамваї, тролейбуси, автобуси, такси.

Так в 1907 року у Санкт-Петербурзі пішов перший трамвай лінією від Олександрівського саду по Конногвардейскому бульвару, далі за Кронштадтської пристані. У порівняні з конкою вагон було дуже вродливий і зручний. Кондуктор і вагоновод були у добротну форму. Публіка спочатку стала ставитися до трамваю, як до розваги. Та поступово він ставати основними видами пасажирського транспорту, витіснивши конку і візників. Поступово трамваї вдосконалюються і змінюються, робляться більш потужними і швидкохідними. У 1917 року входить у лінії більш 710 трамвайних вагонів, які перевозили до 500 тисяч пасажирів щодня. Новий вид громадського транспорту, який сформував серйозної конкуренції трамваю, з’являється у 1936 року. Тролейбуси швидко завойовують популярність петербуржцям, роз'їжджаючи по центральним вулицями міста. Після 1907 у місті з’являються перші автомобілі, а в1926 року і перші автобуси, що поєднали центр міста з лиця його «спальними» районами.

Від Петербурга до Царського Села.

С перших років свого підстави Санкт-Петербургу стало необхідно взаємодіяти коїться з іншими містами Росії і близько близького зарубіжжя. У цьому вся величезну роль зіграла залізниця, мережу якої поєднала Петербург з кожним куточком Росії. Перша у Росії залізниця пролягав в 1837 року і поєднала Петербург з Царським Селом. Потім за наказу імператора Миколи 1 було побудовано залізниця яка поєднала Санкт- Петербург із Москвою протяжністю 650 км. Пізніше почали створювати приватні та державні компанії, які продовжили будівництво залізниці захід північ, до Фінляндії. У роки Радянської влади залізнична мережа була розширено й увійшла у систему Жовтневої залізниці. Поступово поїзда перейшли на электровозную тягу та його швидкості зросли. У 1987 року максимальна швидкість сягає 200 км/год. Було побудовано 12 залізничних напрямів, 8 у тому числі ведуть на південь від Неви і 4 на север.

Повітряний і підземне транспорт.

Метро у Санкт-Петербурзі з’явилося набагато пізніше, ніж у Москві, та його прокладка значною мірою відрізняється складністю розташування від Московського метрополітену, адже будувати його довелося непросто під землею, а під Невою, що приносило немалозначні труднощі під час проведення робіт, але посилило його заходи для безпеки. 15 листопада 1955 року у експлуатацію вступили перші 8 станцій Кировско-Выборгской лінії. Нині в Санкт-Петербурзькому метрополітені вільно курсують до 130 електропоїздів (1200 вагонів), які у добу перевозять до 2,5 млн. чол. Найбільш швидким, поки що розвитку, виглядом транспорту є повітряний. До перших спроб повітроплавання місті ставляться до кінця 19 початку 20 століть. І лише 1932 року розпочалися регулярні повітряні перевезення, здійснювані з аеропорту «Шосейна», нині «Пулково». У місті існує 4 грузоперевозчика, які проводять повітряні рейси і в середині країни, і на міжнародних лініях. До того ж у місті створено цілу низку стратегічно важливих військово-повітряного призначення, які теж здійснюють транспортні функции.

Місто — порт.

Майже весь першу чверть 18 століття головною функцією міста є військова. Вона містить у собі забезпечення оборони північно-західних рубежів Росії, створення військово-морського флоту й армії. Першими об'єктами будівництва стали фортеці й українські підприємства будівництва судів. Поступово Санкт-Петербург перетворюється на великий військово-промисловий центр. З відкриттям «вікна до Європи» Петро 1 встановлює не тільки своє панування на Балтиці, але торговельні відносини зі поруч північно-західних країн. До 1725 року, коли Санкт-Петербург вважається головним торговим портом Росії, експорт значно перевищує імпорт й у порт прибуває до 450 судів ежегодно.

2. Роль і значення транспорта.

Економічна роль.

Величезне економічне значення у житті мегаполіса має транспортне забезпечення. Взаємодія промислових підприємств, сфер обслуговування і торгово-потребительского ринку безпосередньо залежить від транспорту. Подібно кровоносних судинах, транспортні артерії обплели міста і області основними своїми перевагами: швидкістю, доступністю і коммуникабильностью. Економіка країни загалом безпосередньо залежить від нашої здатності транспортно- промислового комплексу задовольнити запити внутрішнього і зовнішнього рынка.

Політичне значение.

Крім економічної ролі, розвиток транспорту має велику політичне значення, оскільки символізує і уособлює статус держави щодо міжнародному ринку. Найяскравішим прикладом у цьому є відомий історичний факт, саме (перший пуск метро в Англії припала на скасуванням кріпацтва у Росії), підтвердивши чільну роль на міжнародній арені держав із розвиненою економікою й участі зокрема транспорта.

Соціальне значение.

Не можна забувати, крім економічного значення транспорту ця галузь за потрібен величезною мірою задовольняє потреби. Різні види транспорту, саме: наземний, підземний, водний і повітряний, дозволяє стислі терміни забезпечити доставку населення і ще, що важливо, за бажанням в пункти призначення. Транспортну інфраструктуру міста, у розвиненій державі забезпечує потреби різних соціальних груп населения.

Культурна функция.

Відвідування, вивчення і ознайомлення з і приклад духовної життям міста безпосередньо залежить від транспорту. І тут важливе значення мають перевезення покупців, безліч через кордонів, і з регіонів країни. З огляду на потреби цієї категорії людей (туристів), транспортна галузь забезпечує їм відвідання історичних і пам’яток наземним і водним транспортом.

Оборонне значение.

Життя людини тісно пов’язана з транспортом, й забезпечення безпеки громадян, транспорт крім соціальних послуг має й оборонне значення. Захист повітряних, водних і сухопутних рубежів безпосередньо залежить від транспорту. І це перевезення і доставка бойової техніки, енергоресурсів, і коштів забезпечення військових, і навіть можливість досягти пунктів призначення до найкоротші сроки.

3. Негативний вплив транспорта.

Попри те що, що транспорт багато важить у житті міста, з його виникненням почали з’являтися чимало закутків, вирішення яких не вдається. Наш місто здавна прийнято називати «Північної Венецією» і справді, схожий цей гарний Італійський місто-музей, але є держава й істотна різниця. У Венеції немає вуличних «пробок'', які замучили петербуржців, оскільки основні транспортні магістралі там — канали. Щоб розв’язати цю проблему і позбавити Петербург від пробок, адміністрація вкладає чималі кошти у житлове будівництво наземних доріг, об'їзних трас, нових мостів і різних шляхопроводів. Зараз основний причиною заторів вважаються великовантажні автомобілі і автопоїзди, а найвужчим місцем їм — мости через Неву. І тому планується створення КАД (кільцевої автомобільної дороги) навколо Петербурга: вона повинна переважно відвести потік транзитних вантажівок і знизити навантаження на мости. Перенасиченість транспортних засобів на дорогах призвело до збільшення дорожно- транспортних подій, у яких страждає техніка, а й у гинуть люди. Як людина великий місто з розвиненою економікою, жителі Північної столиці страждають від забруднення атмосфери. Кількість автомашин у місті щорічно зростає, а водночас збільшується валовий викид шкідливих продуктів в атмосферу.

4. Транспорт в наші дни.

Сьогодні транспорт продовжує відігравати велику роль життя кожної петербуржця. Усього, за даними ДАІ Санкт-Петербурга та Ленінградської області, у місті зареєстровано 991 тисяча автомобілів, зокрема 737,9 тисяч легкових. У фізичних осіб зареєстровано 19,4 тисячі вантажних автомобілів, у юридичних — 63,99 тисяч вантажних автомобілів. Перевезення пасажирів здійснюються на виборах 4 лініях метро з 56-у станціями, в тому числі з 6-ту пересадочными вузлами; на 58-и трамвайних і 47-и тролейбусних маршрутах; на 395-и автобусних маршрутах, зокрема 198 міських, 159 приміських і 38 міжміських; на 274-х таксомоторних маршрутах і 95-и маршрутах автобусов-экспрессов, і навіть залізничним транспортом, протяжність що його межах міста становить 75 км.

Набрання сили програми відновлення пасажирського транспорту, що почалася паралельно з реконструкцією транспортних магістралей і мостів, завершило річні поставки нових автобусів. за рахунок міського бюджету придбано 300 сучасних машин. У порівняні з 2001 роком помітно зросли обсяги доставок товарів залізничного і водного транспорту. У основному це кошти сталося з допомогою вивезення російської продукції за кордон, що сприятливо позначився на економіці Санкт-Петербурга.

Сучасний порт є найбільшим транспортним вузлом, де тісно взаємодіють морської, річковий, залізничний і автомобільний транспорт. Нині у Санкт-Петербурзі зареєстровано 310 підприємств морського транспорту, і є реальна можливість перетворити круїзний бізнес у високоприбутковий місту. Адже вже не перший рік поспіль Петербург утримує першість на Балтиці за кількістю круїзних пасажирів, прагнуть відвідати найпривабливішу «перлину Північної Європи». Доходи мегаполіса від маломірного флоту непорівнянні порівняно про те, що приносять морські пасажирські суду. Уже 2001 року у місто прибуло круїзних пасажирів 163,9 тисячі. Усе це дає великий приріст економіці города.

5. Зміни, пов’язані з ювілеєм міста. Французький архітектор Ш. Э. Ле Корбюзьє говорив, що жодного місто неспроможна зростати швидше, ніж зростає його транспорт. Справді важко собі життя городян без автобусів і трамваїв, без автошляхів і метрополітену. Тому до 300-річчя міста адміністрація Петербурга створила ряд планових робіт, частина у тому числі присвячена транспортним проблемам міста. Для цих робіт уряд РФ виділило 2 млрд. 492 млн. рублів забезпечення підготовки й проведення заходів у 2002 — 2003 роках. Так, за 9 місяців 2002 року вже відремонтовано 400 міських вулиць, що становить 5,7 млн. кв. метрів дорожнього покриття, і якщо обсяги фінансування не скоротяться, то за кілька років у Петербурзі не залишиться вулиць з надщербленим асфальтом. Вже вдалося реконструювати близько 20-ти ескалаторів метрополітену, а кінця року планується ще чотирьох. У 2003 року розпочнеться модернізація тролейбусів в відповідність до існуючої програмою, розрахованої п’ять років. Усе це робиться у тому, аби жителі Санкт-Петербурга та її гості зустріли ювілей міста комфортно і удобно.

Укладання. Вивчивши історію транспорту, зрозумівши його роль і значення у Санкт-Петербурзі, ми змогли переконається у цьому, що вона проходила поетапне розвиток і з кожним роком з’являлися дедалі нові види транспорту, а старі ще більше вдосконалилися. Це було продиктоване изменяющимися потребами населення. Наприклад: спочатку були такі види транспорту, як кінні екіпажі, і з появою залізних дорого — конка, але з появою віддалених пунктів від центру міста з’явилися автобуси далеких маршрутів, електропоїзда, паромні переправи, метеори, а центрі міста — трамваї, тролейбуси і метро. Це зумовлювалося збільшенням чисельності населення і ще розвитком торгово-економічних відносин, саме транспорт й відіграв великій ролі полягає у задоволенні потреб і тією і той сфер.

Попри необхідність, і вигідність розвитку транспорту, окремі його види завдають величезної шкоди екології, культурно-історичних пам’яток, будовам і - здоров’ю населення. До цього можна віднести, наприклад руйнація вуличних покриттів трамвайним рухом, порушення нормальної роботи механізму розлучних мостів, задимлення і сильну загазованість атмосфери міста, що породжує таке явище як зміг, забруднення акваторії Неви, Ладозького озера і Фінської затоки транспортним паливом, а також осаду будинків на місцях проходження ліній метрополітену. Не можна забувати про те, що прокладання нових магістральних шляхів знищується дуже багато лесов.

Але веже, дедалі частіше вчені всього світу та наше місто має звертаються до цієї теми початку экологическичистым видам транспорту. Усі більше використання у роботі транспорту отримує електрика і безвыхлопной природного газу. Хочеться вірити, у майбутньому з недостатнім розвитком нових видів транспорту, наше місто стане гарніше, чистіше і збереже навколо себе природні багатства, конче необхідні палестинцям не припиняти жителів Санкт- Петербурга.

Список використовуваної литературы:

1. Д. А. Засосов, В.І. Пызин «З життя Петербурга 1890 — 1910 годов»

1999 рік, 415 стор. 2. В.А. Володін «Енциклопедія для детей»

2001 рік, 448 стор. 3. А. М. Платинов «Так будувався Петербург»

1997 рік, 544 стор. 4. Телефонний довідник «Весь Петербург»

1999 рік, 744 стор. 5. Газета «Економіка і время»

2002 рік, 20 стор. 6. Газета «санкт-петербурзькі ведомости»

2002 рік, 20 стр.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой