Освобождение від кримінальної ответственности

Тип работы:
Реферат
Предмет:
Уголовное право и процесс


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

МГЮА

Кримінальну право

Курсова работа

Варіант 3

Тема: Відкидання кримінальної ответственности.

Москва 2001

План

1. Поняття звільнення з кримінальної ответственности.

2. Відкидання кримінальної відповідальності у зв’язки Польщі з діяльним раскаянием.

3. Відкидання кримінальної відповідальності у зв’язки й з примиренням з потерпевшим.

4. Відкидання кримінальної відповідальності у в зв’язку зі зміною обстановки.

5. Відкидання кримінальної відповідальності у зв’язки й з закінченням терміну давности.

6. Список литературы.

Поняття звільнення з кримінальної ответственности.

Загальновідомим постулатом кримінального законодавства кожної країни є положення про те, емоційне обличчя, скоїла злочин, зобов’язане зазнати заходи государственно-принудительного впливу на формі поневірянь особистого, організаційного чи майнового порядку. У цьому одне з дійових засобів для, стримуючих злочину, не в жорстокості покарань, а їх неминучості. Разом із цим у деяких випадках, спеціально передбачених у законі, обличчя, скоїла злочин, то, можливо звільнено кримінальної відповідальності. Державне примус — вимушена, крайній захід на «осіб, що порушили кримінальний закон. Основним напрямом світової кримінальної політики, виходячи з того гуманізму і індивідуалізації відповідальності, є виправлення злочинця (для цього є можливість) без реалізації заходів уголовно-принудительного впливу. Але визволення з кримінальної відповідальності можна буде визнати обґрунтованим і справедливим, як його не перешкоджає охороні права і свободи особистості, всього правопорядку злочинних зазіхань разом із тим сприяє виправленню винної особи, попередження скоєння нових злочинів, інакше кажучи, як його відповідає завданням кримінального законодавства і дозволяє досягти цілей покарання без його реального применения.

Під визволенням від кримінальної відповідальності розуміється відмова держави від негативною оцінки особи, вчинила злочин. Таке звільнення вживається лише до обличчя, у якої є склад злочину. Якщо досконале діяння з малозначність, при наявності умов правомірності необхідної оборони, нагальну необхідність чи інших обставин, що виключатимуть злочинність діяння, через відсутність провини чи з інших причин зовсім позбавлений всіх ознак складу злочину, тоді обличчя взагалі підлягає залученню до кримінальної відповідальності. Виходячи з цього, можна дійти невтішного висновку, що першим підставою звільнення з кримінальної відповідальності є скоєння злочину невеличкий чи середньої важкості. Введення ЄІАС у Кримінальним кодексом положень про категоріях злочинів внесло визначеність для следственно-судебной практики в вирішенні цього питання. Нагадаємо, що до ст. 15 КК злочинами невеликої тяжкості зізнаються навмисні і необережні діяння, за вчинення яких максимальне покарання, передбачене кримінальним законом, вбирається у два роки, а злочинами середньої важкості - навмисні і необережні діяння, максимальне покарання які перевищує п’яти років позбавлення волі. Друге підставу — відсутність чи невеличка ступінь суспільної небезпечності особи, вчинила злочин. На відміну з першої дана категорія носить абстрактний; характер. При визначенні ступеня суспільної небезпечності особистості злочинця кримінально- правова наука і следственно-судебная практика виходять насамперед із характеру й тяжкості злочину, і навіть обставин, характеризуючих поведінка (особистість) винного доі після виконання злочину. Коло цих обставин настільки різноманітний, що вичерпний перелік їх дати неможливо. Разом про те окремі прямо зазначені у тексті законом і мають обов’язкове значення. Це: скоєння злочину вперше; добровільна явка з повинною; сприяння розкриття цього злочину; відшкодування заподіяного; відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок злочину; примирення з потерпілим; зміна обстановки. Лише наявність однієї чи кількох зазначених обставин разом із злочином невеличкий чи середньої тяжкості можуть бути гарантією те, що злочинець виправиться без реалізації кримінальної відповідальності (ст. 75, 76, 77 КК). І, насамкінець, третім підставою є недоцільність залучення винного до кримінальної відповідальності. Дане підставу (стосовно видам, передбачених в ст. 75, 76 КК) в певної міри похідною у перших двох. Цілком закономірно, у разі скоєння злочину невеличкий чи середньої важкості обличчям, не які представляють великий суспільної небезпечності, або взагалі небезпечним суспільства, реалізація інституту кримінальної відповідальності може бути недоцільною з погляду принципів справедливості і гуманності кримінального законодавства надають у цілому. Що ж до звільнення з кримінальної відповідальності у в зв’язку зі спливанням термінів давності (ст. 78 У До), то тут для нього категорія досконалого злочину байдужа. По розсуду суду уникнути кримінальної відповідальності внаслідок закінчення термінів давності навіть обличчя, скоїла злочин, кримінальне смертної стратою чи довічним позбавленням волі. Не потрібно застосування ст. 78 У До за вчинення винним будь-яких дій, свідчить про втрати їм громадської небезпеки (явки з повинною, примирення з потерпілим тощо. буд.). Головне тут — саме недоцільність притягнення особи до кримінальної відповідальності після закінчення вказаних у законі термінів (хоч і тут обличчя може перестати бути суспільно небезпечним, а діяння, яке воно зробило, ставитися до категорії невеличкий чи середньої важкості). Недоцільність разом із обставинами, котрі характеризують відсутність чи невелику ступінь суспільної небезпечності особистості лежать у основі спеціальних видів звільнення з кримінальної відповідальності, передбачені статтями Особливої частини КК РФ. Право ухвалення рішення про звільнення від кримінальної відповідальності належить суду, прокурору, і навіть слідчого й органу дізнання з згоди прокурора. У цьому, якщо обставини, виключають виробництво у справі, виявляються стадії судового розгляду, суд ухвалює виправдувальний вирок. Припинення справи за спливанням термінів давності чи внаслідок акта амністії заборонена, якщо обвинувачуваний проти заперечує. І тут провадження у справі триває в звичайному порядку. Відкидання кримінальної відповідальності - право, обов’язок правоприменителя. Якщо йдеться це у зв’язки України із діяльним каяттям, примиренням з потерпілим, зміною обстановки, визволенням від кримінальної відповідальності неповнолітніх — цього права суду. Вживання слів «то, можливо звільнено «бесспорно

свидетельствует у тому, що за наявності вказаних у законі обставин органи слідства й суду заслуговують, а чи не зобов’язані звільнити обличчя від кримінальної відповідальності. Якщо: йдеться про закінченні термінів давності, і навіть за наявності спеціальних видів звільнення з кримінальної відповідальності - це обов’язок правоприменителя, за вилученням злочинів, караних смертної стратою чи довічним позбавленням волі. Тут знову вирішення питання можливості звільнення особи законодавець передає на розсуд органів правосудия.

Освобождение від кримінальної відповідальності автоматично тягне у себе визволення з кримінального покарання. У цьому початковий момент звільнення з кримінальної відповідальності - стадія попереднього розслідування, кінцевий — судового розгляду, але до винесення обвинувального вироку. Після цього можна говорити про звільнення тільки від кримінального наказания.

Законодавець вніс великі зміни у регулювання звільнення з кримінальної відповідальності держави і від покарання. Насамперед, враховуючи різну юридичну природу цих інститутів, він виділив регулювання в різні глави КК. Відкидання кримінальної відповідальності, яке є відмова держави від винесення державного осуду особі, яке здійснило злочин, і полягає у припиненні кримінальної справи до винесення обвинувального суду, регулюється в главі 11 КК, а визволення з покарання, яке є звільнення особи, засудженого обвинувальним вироком суду, від відбування всього або частини покарання, регулюється у розділі 12 КК. Основний зміст існування цих інститутів у тому, щоб допустити фактичне незастосування заходів кримінальної відповідальності держави і покарання тому випадку, якщо їх застосування явно недоцільно, виходячи з характеру злочину або особистих рис особи, вчинила злочин, зокрема її поведінки після виконання злочину. При перегляді видів те й інше звільнення законодавець зберіг лише з них, які довели свою ефективність на практике.

Согласно чинному карному законодавству можна выделить:

1) визволення з кримінальної відповідальності у зв’язки й з діяльним каяттям (ст. 75 КК); 2) визволення з кримінальної відповідальності у в зв’язку зі примиренням з потерпілим (ст. 76 КК); 3) визволення з кримінальної відповідальності у зв’язки Польщі з зміною обстановки (ст. 77 КК); 4) визволення з кримінальної відповідальності у зв’язки України із спливанням термінів давності (ст. 78 КК); 5) амністія (ст. 84 КК); 6) помилування (ст. 85 КК); 7) визволення з кримінальної відповідальності неповнолітніх (ст. 90 УК);

8) спеціальні види звільнення з кримінальної відповідальності, передбачені статтями Особливої частини Кримінального кодекса.

Відкидання кримінальної відповідальності у зв’язки й з діяльним раскаянием.

У розділі ст. 75 КК 1. Обличчя, вперше скоїла злочин невеликої тяжкості, то, можливо звільнено кримінальної відповідальності, коли після скоєння злочину добровільно стало з повинною, сприяло розкриття злочину, відшкодувало завдані збитки чи іншим чином загладило шкода, заподіяний внаслідок злочину. 2. Обличчя, скоїла злочин інший категорії, за наявності умов, передбачених частиною першої цієї статті, то, можливо звільнено кримінальної відповідальності лише у випадках, спеціально передбачених відповідними статтями Особливої частини справжнього Кодекса.

Данная стаття передбачає такі підстави звільнення з кримінальної відповідальності: а) вчинення обличчям злочину невеликої тяжкості; б) вчинення цього злочину вперше; в) явка з повинною, відшкодування шкоди, репарація шкоди й «учинення інших дій, які свідчить про недоцільність примусового виправлення цієї особи кримінально-правовими засобами. Злочинами невеликої тяжкості є діяння, які у кримінальній законі передбачене покарання не понад два роки позбавлення волі включно чи інша міра, не що з позбавленням волі (див. коментар до ст. 15). Такими злочинами є, наприклад, нанесення навмисного легкого шкоди здоров’ю чи побої, образу честі й наклеп, заподіяння майнової шкоди через обман за відсутності ознак розкрадання, знищення чи ушкодження майна без обтяжуючих обставин (ст. 115, 116, 129, 130, 165, 167, 168), ряд злочинів економічного характеру та інших діяння. Злочином, досконалим вперше, визнається діяння, яке обличчя фактично робить вперше, або діяння, досконале над перший раз, якщо за раніше скоєний злочин минули всі терміни давності притягнення до кримінальної відповідальності (ст. 78) або судимість за раніше скоєний злочин було погашено чи знято (ст. 87). У год. 1 цієї статті детально описується характер посткримінального поведінки особи, що звільнення з кримінальної відповідальності. Добровільної явкою особи з повинною є прояв щиросердого каяття, коли обличчя за тими або іншим суб'єктам мотивів (жаль про усьому, жалість до потерпілого, страх покарання й т.п.) зі свого власному рішенню в правоохоронні органи звернувся з повинною. Сприяння розкриття цього злочину може полягати у наданні інформації, документів, інших доказів, раніше не відомих органам розслідування чи суду. Такі можуть стосуватися як власного злочину, і злочинну діяльність інших учасників злочину. Відшкодування шкоди може полягати щодо повернення викрадених грошей, або майна, у наданні потерпілому інший речі замість втраченої, рівної за вартістю, чи іншій формі компенсації. Інший спосіб заглаживания шкоди, заподіяної злочином, може полягати в приношенні потерпілому вибачення, наданні будь-якої допомоги (матеріальної, фізичним і т.п.) в усуненні заподіяної шкоди. За наявності зазначених підстав обличчя то, можливо звільнено кримінальної відповідальності. І тут кримінальну справу, порушена проти, припиняється стадії дізнання, попереднього слідства або судом до винесення вироку. У цьому слід пам’ятати, що визволення з кримінальної відповідальності перестав бути реабілітацією особи. У зв’язку з цим, по-перше, обличчя проти неї заперечення проти припинення справи з нереабилитирующему підставі рівні і потребуватиме виправдання. У разі кримінальний процес триває звичайним порядком і закінчується винесенням вироку, обвинувального чи виправдувального. По-друге, у особи, звільненого від кримінальної відповідальності, зберігаються інші правові обов’язки, зокрема, обов’язок відповідати по цивільному иску.

Частина 2 цієї статті має на увазі спеціальні види звільнення з кримінальної відповідальності, передбачені нормами Особливої частини КК. У КК 1960 р. таких норм було четверо — під час проведення зради Батьківщині, дачі хабара, незаконне зберігання вогнепальної зброї та боєприпасів зловживанні наркотиками. У новому КК число таких норм зросла більш як утричі. Таке звільнення передбачено примітками до статей: 126, 204, 205, 206, 208, 222, 223, 228, 275, 276, 278, 291, 337, 338 КК. У цих статтях йдеться про викрадення людини, захопленні заручників, тероризмі, державну зраду та інших тяжкі й особливо тяжких злочинах. Підстави застосування звільнення з кримінальної відповідальності у такі випадки, зазвичай, у тому, щоб наданням особі, яке здійснило зазначені злочину, можливості уникнути кримінальної відповідальності ті злочину запобігти заподіяння тяжкого шкоди нічого не винним громадянам, суспільству або. У разі визволення з кримінальної відповідальності за добровільне повідомлення про вказаних у відповідних статтях злочинах виключає відповідальності цих осіб за інші діяння, скоєні досі їх добровільного повідомлення чи інших дій, свідчить про їх діяльну раскаянии.

Приклад з судової практики

Постанова президії Верховного суда[1] Республіки Мордовія від 27 листопада 1997 р. «Кримінальна справа стосовно особи припинено у зв’язку з його діяльним каяттям «(Извлечение)

Торбеевским районним судом Республіки Мордовія 14 липня 1997 р. Агафонова засуджено по ч.1 ст. 159 КК РФ до штраф на розмірі 16 988 тис. рублів, по ч.3 ст. 327 КК РФ до штраф на розмірі 8349 тис. рублів, на підставі ст. 69 КК РФ шляхом часткового складання покарань остаточно їй визначено покарання як штрафу у вигляді 18 млн. рублей.

Агафонова визнана у цьому, що, будучи пенсіонером по віку, у грудні 1996 р. через обман, переслідуючи корисливу мета — придбання права на 50-відсоткову знижку на проїзних документів на проїзд по залізниці й у автобусах міжміського повідомлення, запровадила на манівці працівників відділу соціального захисту населення Жовтневого району г. Саранска, усно повідомивши їх у тому, що вона — інвалід II групи і цього факту при нагоді підтвердить наявною в неї вдома довідкою. У зв’язку з цим їй у пенсійному посвідченні незаконно поставили штамп й зроблено запис про інвалідність II групи, що надав право купівля проїзних документів за тарифом з 50-відсотковою скидкой.

Згодом Агафонова тричі використовувала пенсійне посвідчення з незаконної оцінкою, дає декларація про пільги, на придбання проїзних документів під час поїздок залізничним транспортом з г. Саранска в г. Москву і навпаки 14, 18 і 23 лютого 1997 р., завдавши своїми діями Міністерству шляхів Російської Федерації збитки загальну суму 117 800 рублей.

Судова колегія з кримінальних справ Верховним судом Республіки Мордовія вирок змінила, перекваліфікувавши дії Агафоновою з ч.1 ст. 159 КК РФ на ч.1 ст. 165 КК РФ, через яку призначила їй покарання з застосуванням ст. 64 КК РФ як штрафу в 2 087 250 рублів. У відповідності зі ст. 69 КК РФ через сукупність злочинів шляхом поглинання менш суворе покарання суворішим остаточно призначила покарання в вигляді штрафу у вигляді 8349 тис. карбованців на іншому вирок залишила без изменения.

Заступник Голову Верховного Судна Р Ф в протесті поставив запитання стосовно скасування судових постанов, і припинення провадження у справі на підставі ст. 75 КК РФ.

Президія Верховним судом Республіки Мордовія 27 листопада 1997 р. протест задовольнив, вказавши следующее.

Фактичні обставини справи судом встановлено правильно. Дії Агафоновою кваліфіковані по ч.1 ст. 165, ч.3 ст. 327 КК РФ відповідно до вимогами закона.

Разом про те суд зовсім не взяв до уваги, що Агафонова має похилий вік, є пенсіонером від старості і він здобуває пенсію у розмірі 287 807 рублів, досконале нею вперше злочин — невеликої тяжкості, в скоєному вона покаялася, надавала допомогу слідству у викритті злочину, відшкодувала заподіяний ущерб.

Ця обставина дають підстави для звільнення Агафоновою від кримінальної відповідальності у зв’язки Польщі з її діяльним раскаянием.

Відкидання кримінальної відповідальності у в зв’язку зі примиренням з потерпевшим.

Стаття 76 К К Обличчя, вперше скоїла злочин невеликої тяжкості, то, можливо звільнено кримінальної відповідальності, якщо вона помирилася з потерпілим і загладило заподіяний потерпілому вред.

Для російського кримінального законодавства такий її різновид звільнення з кримінальної відповідальності вводиться вперше. Примирення сторін передбачено ст. 27 КПК РРФСР 1960 р., однак це стаття пов’язує можливість примирення лише із трьома видами злочинів, справи з яким порушуються лише з скарзі потерпілого, тобто за справам приватного обвинувачення. Підставами звільнення з кримінальної відповідальності, передбаченими цією статтею, є: а) скоєння злочину невеликої тяжкості, б) вчинення цього злочину вперше, в) репарація шкоди і 2002 р) примирення з потерпевшим.

Відмінність цього виду звільнення залежить від вказуванні закону на примирення особи, вчинила злочин, з потерпілим. Отже, законодавець ставить застосування цього виду звільнення залежність від волевиявлення потерпілого, тобто особи, якого було заподіяно збитків. Таке примирення може з’явитися у разі, наприклад, крадіжки, досконалої неповнолітнім від батьків чи родичі, чи заподіяння майнових збитків сусіди і інших схожих обставин, коли проведення кримінального процесу саме у зв’язку з досконалим злочином стало б зрозуміло нецелесообразным.

Порядок оформлення факту примирення встановлюється кримінально- процесуальним законодавством. У ньому визначається також коло осіб, що потенційно можуть висловити бажання про такий примирення, особливо у випадках, коли шкода був заподіяно особі, не котрий володіє дееспособностью.

777К. обвинувачувався у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст. 167 КК (навмисне знищення чи ушкодження майна). У суді він пояснив, що мешкав другою поверсі вдома, під нею розташовувався магазин оргтехніки. Вікна квартири постійно висвітлювалися миготливої світловий рекламою, і тільки вночі спати не міг. У стані стресу До. перерубав електропровід, що веде до осветительным приладам реклами. У суді, представник магазину запропонував обвинувачуваному відшкодувати завдані збитки і примиритися. Переконавшись в сумлінності намірів підсудного компенсувати збитки, представник потерпілої боку подала заяву з жаданням припинення кримінальної справи у зв’язку з примиренням з потерпілим. Судом було припинено з посиланнями ст. 76 КК і ст. 9 УПК.

Відкидання кримінальної відповідальності у зв’язки й з зміною обстановки.

Стаття 77 К К Обличчя, вперше скоїла злочин невеличкий чи середньої важкості, може звільнене від кримінальної відповідальності, якщо буде встановлено, що через зміну обстановки та людина чи скоєний нею діяння перестала бути суспільно небезпечними. Відкидання кримінальної відповідальності, передбачене цією статтею, було відомо, і колись. Проте у новому КК сфера його застосування значно звузили внаслідок запровадження двох обмежують ознак: по-перше, цей вид звільнення може застосовуватися лише у особам, які скоїли злочини невеличкий чи середньої важкості, і, по-друге, під час проведення злочину вперше. Підставою застосування аналізованого виду звільнення є така зміна обстановки, завдяки якому або досконале діяння на момент його органами правосуддя перестав бути суспільно небезпечним, або обличчя, яка вчинила такий злочин, до зазначеного часу перестало бути суспільно небезпечним. У зв’язку з цим втрачає будь-який сенс як осуд такої особи, і застосування щодо нього міри покарання. Зміна обстановки, вказаний у законі, слід розуміти досить широко. Це то, можливо зміна того масштабу, як процес економічної, соціальної і політичною перебудови, яке у Росії, але це може б бути набагато зміна в окремому регіоні, чи окремому установі, підприємстві, яке раніше було, наприклад, державним, а стало акціонерним суспільством закритого типа.

Це стаття може застосовуватися лише за скоєнні злочину невеличкий чи середньої важкості, тобто такої діяння, що за законом карається не суворіше п’яти позбавлення волі включно. До особам, які здійснили тяжкі і особливо тяжкі злочини, цей вид звільнення застосовуватися неспроможна. У нещасних випадках, коли час зміни обстановки злочин невеличкий чи середньої важкості перестає бути суспільно небезпечним, йдеться про втрату цієї ознаки не усіма злочинами цього виду (у разі повинен бути порушено питання його декриміналізації), лише діяння, скоєного у цьому випадку. Відкидання кримінальної відповідальності може бути і у цьому разі, коли час зміни обстановки обличчя перестав бути суспільно небезпечним. Закон має на увазі випадки, як між часом скоєння злочини минулого і часом її розслідування чи розгляду у суді пройшов певний період, де обличчя виявилося у іншій обстановці. Наприклад, обличчя, щодо якої було порушено кримінальну справу за год. 1 ст. 213 (хуліганство), було потім покликане на справжню військову службу і виявився із хорошою боку. У цьому випадку можна вважати, що нових умовах через зміну обстановки така особа вже не потребує застосування до нього примусового виправлення кримінально-правовими средствами.

Випадок із практики. Керівник торговельного дому З. був притягнутий до кримінальної відповідальності виходячи з ч.1 ст. 199 КК — у зв’язку з ухилянням від податку з організації. За несплату податків (загалом 88 тис. крб.) йому загрожувало позбавлення волі терміном у три роки. У суді підсудний та її адвокат представили документи, які свідчили у тому, що З. безоплатно перерахував місцевому Будинку дитини 110 тис. крб. в вигляді пожертвувань. Одночасно З. представив суду зобов’язання про сплату недоїмки із податків. Суд виніс підсудному обвинувальний вирок, визнавши його винним, але звільнив В. Копилова з відповідальності «у зв’язку з зміною обстановки «відповідно до ст. 77 КК і ст. 6 УПК.

Відкидання кримінальної відповідальності у зв’язки й з закінченням терміну давности.

Стаття 78 КК 1. Обличчя звільняється з кримінальної відповідальності, якщо з дня скоєння злочину минули такі строки: а через два року після виконання злочину невеликої тяжкості; б) після скоєння злочину середньої важкості; у років після виконання тяжкого злочину; р) п’ятнадцять багатьох років після скоєння особливо тяжкого злочину. 2. Терміни давності обчислюються від часу скоєння злочини і досі вступу суду в чинність закону. Що стосується скоєння обличчям нового злочину терміни давності в кожному злочину обчислюються самостійно. 3. Перебіг термінів давності припиняється, коли особа, скоїла злочин, ухиляється від слідства, чи суду. І тут протягом термінів давності відновлюється з затримання зазначеного особи чи явки його з повинною. 4. Питання застосуванні термінів давності до обличчя, яке здійснило злочин, кримінальне смертної стратою чи довічним позбавленням волі, вирішується судом. Якщо суду не визнає можливим звільнити вказане обличчя від кримінальної відповідальності у через відкликання спливанням термінів давності, то смертну кару і довічне позбавлення волі не применяются.

5. До особам, які скоїли злочини проти світу та безпеки людства, передбачені статтями 353, 356, 357 і 358 справжнього Кодексу, терміни давності не применяются.

Основанием застосування аналізованого виду звільнення з кримінальної відповідальності є витікання певних термінів після виконання обличчям злочину, якщо та людина не ухилялося спеціально від кримінальної відповідальності держави і покарання. Для звільнення з кримінальної відповідальності за давністю під час проведення злочину невеликої тяжкості термін давності дорівнює 2 років, злочину середньої важкості - 6 років, тяжкого злочину — 10 років, під час проведення особливо тяжкого злочину — 15 годам.

У цій статті вирішене питання, раніше був предметом дискусій, про початковому і кінцевому моментах обчислення давностного терміну. У год. 2 цієї статті вказується, що початковим моментом обчислення давностного терміну є день скоєння злочину. Відповідно до год. 2 ст. 9 Кримінального кодексу часом скоєння якихось злочинів є час скоєння відповідного дії (бездіяльності) незалежно від часу наступу наслідків. Отже, термін давності під час проведення, наприклад, вбивства починає текти від часу заподіяння потерпілому смертельного поранення, а чи не від часу наступу його смерти.

При визначенні початкового моменту течії термін давнини треба враховувати специфіку які тривають і продолжаемых злочинів. У цьому плані у повній мері зберігає силу роз’яснення, дану у постанові Пленуму Верховного Судна СРСР «Про умови застосування давності і амністії до які тривають і продолжаемым злочинів» від 4 березня 1929 р. зі змінами, внесеними постановою Пленуму від 14 березня 1963 р. (Бюл. ВР СРСР, 1963, № 3). У відповідно до цього роз’ясненням термін давності по які тривають злочинів починає текти відтоді, коли обличчя стало з повинною та він був затримано, а при продолжаемых злочинах термін давності починає текти з моменту виконання останнього діяння, утворить це продолжаемое злочин. Законодавець змінив що існувала до цього часу практику обчислення кінцевого моменту давностного терміну і встановив, що його протягом не закінчується момент притягнення особи як обвинувачуваний. Давностный термін продовжує текти й у період попереднього розслідування і розгляду справи в самісінький суд і мови закінчується лише день вступу вироку судна у чинність закону. Це вказівку закону грунтується на принципі справедливості і під захист осіб, кримінальні справи яких невиправдано довго перебувають у органах попереднього слідства, чи у суді. За новим КК термін давності може минути і по винесення обвинувального суду, і тоді обличчя підлягає визволенню від кримінальної відповідальності по оскільки він розглядався підставі, у якій стадії кримінального процесу саме ні перебувало його кримінальну справу. Новий Закон, на відміну колишнього, коштів переривання течії давності, навіть коли особа робить нове злочин. Відповідно до год. 2 цієї статті, у разі давностные терміни за обидва злочину течуть самостійно. Цей новий законоположення введено у тому, щоб колись всього виключити обов’язок правоохоронних органів у разі застосування давності шукати докази, емоційне обличчя, яка має минув термін давності, не зробило у період нового злочину яка вказана у КК. тяжкості. З іншого боку, повне поновлення течії термін давнини при скоєнні нового злочину погіршує труднощі доведення цього першого злочину, а деяких випадках робить неефективною й що недоцільним покарання для неї. По К К 1996 р. у разі вчинення нового злочину давностные терміни кожному злочину течуть самостійно й більше їх розмір залежить від категорії скоєних преступлений.

У год. 4 цієї статті сформульовано становище, відоме і колишньому законодавству. Тут визначаються дії суду щодо осіб, що скоїли злочини, карані смертної стратою чи (відповідно до новим КК) довічним позбавленням волі. Йдеться п’яти злочинах, санкції скоєння яких передбачають страту чи ролі альтернативи — довічне позбавлення волі, — це ст. ст. 105, 277, 295, 317 і 337 КК. Якщо після виконання цих злочинів минули 15 років, то питання звільнення особи від кримінальної відповідальності вирішується самим судом. Якщо суду не визнає можливим застосувати давність (наприклад, під час проведення вбивства з особливою жорстокістю), він виносить обвинувальний вирок, але у ролі міри покарання може призначити лише позбавлення волі на певний строк. Розмір залежить від тяжкості досконалого злочини минулого і інших обставин, врахованих щодо призначення покарання, але може перевищувати 20 років, тобто максимуму за цим видом покарання. Частина 5 цієї статті формулює становища щодо незастосування термін давнини до осіб, які скоїли злочини проти світу та безпеки людства- Ці норми було прийнято ще указом президії Верховного Ради СРСР від 4 березня 1965 р. (Відомості СРСР, 1965, № 10, ст. 123), але з були кодифицированы. Йдеться обличчях, брали участь у плануванні, підготовці, розв’язанні чи віданні агресивної війни, застосуванні заборонених засобів і методи ведення війни, геноциді і экоциде (см. ст. 353, 356, 357 і 358). Два останніх злочину не згадувалися в Указі від 4 березня 1965 р., але включені законодавцем через їх виняткової небезпеку людства. Слід зазначити, що незастосування давності до вказаних вище особам випливає і з міжнародних зобов’язань, узятих він нашою державою (див. Конвенція про незастосування термін давнини до військових злочинів і злочинів проти людства від 26 листопада 1968 р. — Відомості СРСР, 1971,№ 2,ст. 18).

1. Коментар до карному кодексу РФ. Під ред. Наумова А. В. — 1996 М.

Стор. 194−203.

2. Кримінальну право. Загальна частина. Підручник для вузів. Під ред. Козаченко

И.Я., Незнамова З. А. 1999 М. Стор. 415−423.

3. Кримінальну право Росії. Загальна частина. Підручник. Під ред. Здравомыслова

Б.В. М. 1996.

4. Конституція РФ. М. 1996.

5. Бюлетень Верховного Судна Російської Федерації, 1999 р., N 2, стор. 16

6. Справочно-правовая система Гарант груд. 2000

----------------------- [1] Текст постанови опубліковано у Бюлетені Верховного Судна Російської Федерації, 1999 р., N 2, стор. 16

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой