Аналіз продуктивності роботи та її оплати в промислових виробництвах

Тип работы:
Реферат
Предмет:
Экономические науки


Узнать стоимость новой

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Вступ.

Головною продуктивною силою суспільства є працююча людина. Праця був й залишається головним джерелом матеріального й духовного статку, головною умовою життя, і розвитку суспільства. Уся трудова діяльність людеіі здійснюється за участю трьох елементів: робочої сили, знарядь й предметів роботи. Основна роль серед них належить робочій силі, котра використовує знаряддя й предмети роботи. Засоби виробництва функціонують лише в процесі роботи. З розвитком науково-технічного прогресу праця трудівників сільського господарства стає дедалі продуктивнішою забезпечуючи зростання вчробіпщтна продуктів рослннництва й тваринництва для задоволення потреб населення й промисловості. Раціональне використання трудових ресурсів, підвищення продуктивності роботи на основі комплексної механізації, електрифікації та автоматизації виробничих процесів у сільськогосподарському виробництві є одним із найважливіших завдань агропромислового комплексу.

Аналіз використання трудових ресурсів й оплати роботи передбачає вивчення: забезпеченості сільськогосподарських підприємств робочою силою та використання її в окремих галузях протягом року й в окремі періоди; складу трудового колективу за освітою, стажем й кваліфікацією; динаміки продуктивності і оплати роботи та резервів її підвищення; рівня виконання плану оплати роботи; відповідності оплати роботи обсягові викопаних робіт, виробленої продукції та рівню продуктивності роботи; економії чи перевитрати у використанні фонду зарплати (оплати роботи), джерел досягнутої економії та причин перевитрат. За даними аналізу розробляють конкретні заходь щодо кращого використання трудових ресурсів, робочого години, підвищення продуктивності праці.

Так, основною метою курсової роботи є вивчення теоретичних питань та практичного досвіду економічного аналізу.

Основними завданнями даної курсової робрти є:

1. Визначити рівень забезпеченості госопдарства трудовими ресурсами із урахуванням потреби в працівниках основних професій, що потребують спеціальої підготовки, а й у фахівцях-керівниках.

2. Визначити ефективність використання трудових ресурсів на промислових виробництвах та проаналізувати одержані показники.

3. Проаналізувати використання фонду оплати роботи в досліджуваному господарстві.

4. Визначити динаміку продуктивності роботи в господарстві та зробити висновкі.

Дана робота виконана на матеріалах промислового товариства із обмеженою відповідальністю «Право». Основною спеціалізацією товариства є переробка зерна на борошно та виготовлення макаронних виробів.

1. Загальні принципи організації економічного аналізу.

Вивчення явищ природи та суспільного життя неможливе без аналізу. Сам термін «аналіз» скидатися від грецького слова «analizis», що в перекладі означає «розподіляю».

У науці та на практиці застосовуються різні види аналізу: фізичний, хімічний, математичний, статичний, економічний та інші. Вони відрізняються про «єктами, цілями та методикою дослідження. Економічний аналіз на відміну від фізичного, хімічного та інших відноситься до абстрактно-логічного методу дослідження економічних явищ, де не можливо використати ані мікроскопи ані реактиви, де ті і інше винна займати сила абстракції.

Аналітичні здібності людини виникли й вдосконалювались в зв «язку із про «єктивною необхідністю постійної оцінки своїх дій, вчинків в умовах навколишнього середовища. Це завжди пробуджувало до пошуку найбільш ефективних способів роботи, використання ресурсів.

Аналіз господарської діяльності виник на базі бухгалтерського обліку як основного джерела його інформації. Перші розробки методики економічного аналізу виникли із бухгалтерського обліку й обмежувались в основному рахунковою перевіркою й аналізом балансу. Вони розраховувались як вказівки для облікових працівників.

У наш годину економічний аналіз перетворився до однієї з важливих функцій управління виробництвом. Він відіграє основну роль й є важливим засобом при виробленні та обгрунтуванні управлінських рішень.

Спрощено місце економічного аналізу можна відобразити схемою, що зображено на малюнку 1. 1.

Економічний аналіз — це система способів вивчення за даними обліку, звітності, планів та інших джерел інформації результатів й стану господарської діяльності, можливих варіантів її поліпшення із метою здійснення й поліпшення виробництва, обгрунтування управлінських рішень, спрямованих на підвищення ефективності роботи підприємств, їхнього підрозділів, про «єднань й формувань.

Ресурси Роботи,

послуги та ін.

УПРАВЛІНСЬКА СИСТЕМА

Рис. 1.1. Місце економічного аналізу в системі управління.

Економічний аналіз — це система способів вивчення за даними обліку, звітності, планів та інших джерел інформації результатів й стану господарської діяльності, можливих варіантів її поліпшення із метою здійснення й поліпшення виробництва, обгрунтування управлінських рішень, спрямованих на підвищення ефективності роботи підприємств, їхні підрозділів, про «єднань й формувань.

Аналітичне дослідження, його результати та їхнього використання повинні відповідати певним вимогам. Ці вимоги проявляються у принципах економічного аналізу, які потрібно дотримуватися при організації та проведенні самого дослідження й практичному використанні його результатів.

1. Аналіз винен носити науковий характер, тобто базуватись на положеннях діалектичної теорії пізнання, враховувати вимоги економічних законів розвитку виробництва, використовувати досягнення

НТП й передового досвіду, найновіші методи економічних досліджень.

2. Важливим є принцип системності та комплексності. Колі кожен про «єкт що розглядається як складна система, Яка складається із ряду елементів, певним чином заговорили українською у «язаних між собою та зовнішнім середовищем. Комплексність вимагає від дослідження охоплення всіх ланок й всіх сторін діяльності та всестороннього вивчення причинних залежностей в економіці підприємств.

3. Аналіз господарської діяльності винен бути про «єктивним. Він винен базуватись на достовірній інформації, котра реально відображає про «єктивну дійсність, а його висновки повинні обгрунтовуватись точними аналітичними розрахунками.

4. Принцип періодичності - аналіз винен проводитись за планом, систематично, а чи не за нагодою. З цієї вимоги випливає необхідність планування аналітичної роботи на підприємствах, розподіл обов «язків по її виконанню та контролю над її проведенням.

5. Економічний аналіз має бути оперативним, що означає вміння швидкого та чіткого цого проведення, прийняття управлінських рішень й перетворення їхнього в життя.

Таким чином, ці принципи є обов «язковими й ними потрібно керуватись, проводячи аналіз господарської діяльності на будь-якому рівні. На їхнього основі винна базуватись методика аналізу, що являє собою сукупність способів вивчення господарської діяльності підприємств шляхом виявлення й визначення взаємозв «язку показників, котрі вивчаються, розчленування їхнього на складові частини й порівняння із іншими, вимірювання величини впливу факторів на показники, що вивчаються, як окремих складових частин (факторів), то й сукупності їхні у єдності й взаємозв «язку. У цьому визначенні виявляється п «ять найбільш загальних послідовних етапів реалізації (елементів) методу аналізу: 1) виявлення й представлення взаємозв «язку явища, яку вивчається; 2) розчленування чи деталізація; 3) порівняння; 4) визначення величини впливу факторів — елімінування; 5) узагальнення (синтез).

Виявлення й представлення взаємозв «язку явищ починають з вивчення взаємозв «язку економічних показників. Лише розкриваючи внутрішній зміст окремого явища, взаємозв «язок його з складовими та іншими явищами, можна пізнати його суть й розвиток. При економічному аналізі вивчення взаємозв «язку господарських явищ являє собою важливий й найбільш складний елемент методу.

У заподіяння аналізу економічних взаємозв «язків входити необхідність характеристики шкірного розміру й конкретного виду залежності господарського результату від окремих факторів, що на нього впливають. Таку характеристику одержують за допомогою математичного моделювання виробничих процесів. У економічних дослідженнях найпоширенішим й доцільнішим є зображення економічних взаємозв «язків у вигляді математичних формул, котрі ще називають аналітичними моделями. Використання при аналізі моделей дозволяє абстрактно зобразити основні взаємозв «язки, що існують в реальній господарській системі.

Деталізація. Вивчення будь-якого взаємозв «язку економічного показника включає взаємозв «язок собі розчленування його на складові частини чи на окремі фактори. Економічні показники можна деталізувати за ознаками простору, години чи за спеціальними ознаками, складовими частинами. Слід враховувати, що чим більша й ширша деталізація показників, котрі вивчаються, тім глибший й более якісний аналіз причин, тім точніші аналітичні результати вивчення економіки підприємств.

Порівняння. Зміст економічного аналізу не вичерпується деталізацією показників, їхнього розчленуванням. Важливим засобом аналізу є порівняння показників, що вивчаються, а також їхні складових частин із іншими аналогічними показниками, прийнятими за базові. Без порівняння взагалі не може бути аналізу

Залежно від мети вивчення того чи іншого показника способом порівняння відрізняються насамперед тім, котрі показники приймають базовими для порівняння із ними показників, що аналізуються. За базові показники приймають такі:. планові по господарству в цілому й по внутрігосподарських підрозділах, чи договірні по орендарях;. показники за минулі рокта й за ряд років;. показники інших окремих господарств й середні дані по про «єднанню, району чи групі однотипних за спеціалізацією підприємств;. нормативні чи розрахункові показники, визначені із урахуванням досягнень передового досвіду, науки й техніки тощо.

Показники, що аналізуються, найчастіше є фактично досягнуті, облікові чи звітні.

Елімінування — це виключення впливу окремих факторів із метою визначення впливу інших, воно та використовується для виміру впливу окремих факторів на результати господарських процесів, а також дає можливість при економічному аналізі визначити величину позитивного чи негативного впливу окремих факторів на показники, що вивчаються. Цей вплив можна розглядати як алгебраїчну суму факторів чи їхні добуток чи частку від ділення одних на інші.

Важливим етапом аналізу є узагальнення його аналітичних результатів із метою використання економічної інформації в управлінні господарством. Узагальнення дозволяє синтезувати дані аналізу, розібратися в вкладному комплексі факторів економіки господарств, із «ясувати найважливіші із них. При цьому вирішуються такі основні запитання аналізу, як всебічна й про «єктивна оцінка господарських результатів, визначення раціонального поєднання факторів, що впливають на них.

Під час перебування чергу методика узагальнення має свої технічні прийоми та способи. Розглянемо деякі із них.

Підсумковий спосіб використовується для підрахунку однорідних показників по відповідній сукупності їхнього, що відображають окремі сторони чи про «єкт діяльності підприємства.

Факторний підрахунок резервів застосовується для визначення можливого рівня показника, що аналізується. Зміст цого способу полягає у бо виходячи із пофакторних відхилень визначають можливий рівень показника при умові закріплення позитивного й запобігання негативного впливу факторів. Для цого підсумовують негативні величини факторів й на цю суму корегують фактично досягнутий результатний показник.

Конструктивно-варіантний спосіб застосовується для розробки різних варіантів господарських процесів й вибору із них оптимальних.

Важливим засобом сучасних методів управління виробництвом є математичне моделювання господарської діяльності й знаходження такої структури зв «язків, при якій досягаються високі економічні показники.

У основі багатьох економіко-математичних методів визначення оптимальних варіантів господарювання лежить математичне програмування. Найбільшого застосування в галузі економіки й управління виробництвом в окремих господарствах набуло так зване лінійне програмування, яку успішно використовується при визначенні раціонального співвідношення різних галузей у господарстві, ефективної структури посівних площ, оптимальних раціонів годівлі худоби, раціональної структури стада, оптимальних складу й структури машинно-тракторного парку, при розподілі виконання окремих робіт за марками тракторів тощо.

До економіко-математичних методів узагальнення належати також способи множинної кореляції, котрі дають можливість, наприклад, програмувати урожайність сільськогосподарських культур, обгрунтовувати у планах інші показники із урахуванням намічених заходів поліпшення діяльності підприємства.

Розглянуті способи та прийоми економічного аналізу, не вичерпують всіх можливих для застосування. При вивченні економіки підприємств й про «єднань широко використовують також індекси й групування, середні величини, графіки й діаграми, аналітичні таблиці та інше.

За своїм змістом та завданнями аналіз господарської діяльності в АПК майже не відрізняється від аналізу в інших галузях народного господарства, але й він має деякі особливості в методиці його проведення, що є закономірні, оскільки є специфічною галуззю виробництва.

I. Результати господарської діяльності сільськогосподарських підприємств багато в чому залежить від природно-кліматичних умів. Ос-кільки останні можуть значно зменшити урожайність, продуктивність роботи та інші показники. Тому це необхідно враховувати — умови шкірного року та шкірного господарства. Для отримання максимально можливих правильних з висновками про результати господарської діяльності, показники звітного року повинні порівнюватися не із минулорічними, як це робиться в промисловості, з середніми даними за 3−5 років. II. На протязі року в сільськогосподарських підприємствах неритмічно використовуються трудові ресурси, техніка, матеріали, нерівномірно реалізується продукція, надходить виручка, що є наслідком сезонності даного виду виробництва. III. У сільському господарстві процес виробництва дуже довгий й не співпадає із робочим періодом. Багато показників можна розраховувати лише в кінці року. У зв «язку із цим найбільш повний аналіз можна зробити за результатами року. На протязі року аналізується виконання плану агротехнічних заходів по періодам сільськогосподарських робіт. IV. Сільськогосподарське виробництво має справу із живими організмами. Тому на рівень його розвитку складають великий вплив не лише економічні, а і біологічні, хімічні й фізичні закони, що ускладнює вимірювання впливу факторів на результати господарської діяльності.

V. Основним засобом виробництва є земля, природні особливості якої нерозривно заговорили українською у «язані із кліматичними умовами. На відміну від інших основних фондів продуктивність землі не піддається точному обліку, причому земля, як основний засіб виробництва не лише зношується, а навпаки, покращується, якщо її правильно використовувати. Тому економічний аналіз винен дати допомогу керівництву високоефективно використовувати цей засіб. VI. Сільське господарство відрізняється від інших галузей виробництва тім, що в ньому частина продукції використовується для власних потреб, як засобів виробництва: насіння, годуй, тварини. Через це товарна продукція, як правило, набагато менша валової у співставних цінах. VII. Ос-кільки сільськогосподарське виробництво є специфічним, то тут для його оцінки використовується багато специфічних показників (урожайність, продуктивність тварин, жирність молока та інші). Через це загальні показники, що застосовуються в інших галузях народного господарства

(собівартість продукції, прибуток, рентабельність, оборотність засобів та інші), відображають специфіку сільськогосподарського виробництва, що, на свій чергу обумовлює деякі особливості аналізу. VIII. Слід зауважити, що в сільському господарстві набагато більше, ніж в промисловості, однотипних підприємств, котрі здійснюють виробництво приблизно в однакових природно-кліматичних умовах. Тому це дозволяє более широко застосовувати міжгосподарський порівняльний аналіз, що дозволяє более точно оцінювати результати господарської діяльності, виявляти передовий досвід інших підприємств. IX. Наявність широкої бази для порівняння як у межах окремого господарства, то й в масштабах району, області дозволяє частіше використовувати в економічному аналізі такі прийоми: співставлення паралельних та динамічних рядів, аналітичне групування, кореляційний аналіз, багатовимірний порівняльний аналіз та інші.

Для різних цілей управління аналіз проводитися на різні відрізки години, із різним ступенем деталізації й глибокого вивчення показників. З урахуванням чиннику години економічний аналіз можна підрозділити на такі види: попередній та поточний (ретроспективний), який ділиться на оперативний й заключний.

Попереднім вважається аналіз, при якому вивчають господарську діяльність із метою прогнозування майбутніх господарських процесів й явищ. Він проводитися до початку здійснення господарських процесів для вибору та обгрунтування кращих їхні варіантів, попередження небажаних результатів.

Поточний аналіз проводитися после господарських актів. Він використовується для контролю за виконанням плану, виявлення невикористаних резервів, про «єктивної оцінки результатів діяльності. Якщо планові показники недостатньо реальні, то поточний аналіз взагалі втрачає зміст.

як й зазначалося, залежно від використовуваних даних, години, швидкості та мети проведення, поточний аналіз поділяється на: V Оперативний (ситуаційний) аналіз проводитися відразу после завершення господарської операції чи змін ситуації за короткий проміжок часу

(зміну, добу, декаду). Його ціль — оперативно виявляти й діяти на господарські процеси. V Заключний аналіз проводитися за звітний період години (місяць, квартал, рік). Його цінність до того, що діяльність підприємства вивчається комплексно та всесторонньо по звітним даним за відповідний період.

Оперативний та заключний аналіз взаємопов «язані та доповнюють один одного.

Вищим досягненням у розвитку аналізу господарської діяльності для потреб управління є функціонально-вартісний та системний аналіз.

Функціонально-вартісний аналіз, чи, як його ще називають аналіз витрат на основі споживчої вартості - це метод вивчення можливостей скорочення витрат на виробництво продукції, робіт чи послуг, обов «язково при незмінних чи поліпшених якісних властивостях.

Системний аналіз — це таки і аналіз, при якому вивчають складні управлінські проблеми шляхом уявлення про «єктів, що вивчаються, у вигляді систем. Тобто як комплекси взаємозв «язаних елементів, що знаходяться у відповідному русі. У свою чергу кожна така система є підсистемою іншої, более великої системи.

При цьому кожна із проблем, що вивчаються, розглядається системно із урахуванням багатьох аспектів управління й в зв «язку із іншими взаємозв «язаними проблемами.

У самому процесі системного аналізу можна виділити кілька послідовних етапів: 1. постановка проблеми; 2. визначення мети й критеріїв, аналіз стану й розвитку про «єктів; 3. аналіз самої проблеми із вивченням можливих варіантів рішень; 4. синтез результатів аналізу; 5. вибір оптимального варіанту рішення.

При проведення комплексного аналізу господарської діяльності виділяють наступні етапи: > На першому етапі уточнюються про «єкти, ціль та задачі аналізу, складається план аналітичної роботи. > На іншому розробляється система синтетичних й аналітичних показників за допомогою які характеризується про «єкт аналізу. > На третьому етапі збирається й підготовлюється до аналізу необхідна інформація (перевіряють її точність, наводитися в співставний вигляд й т. буд.). > На четвертому проводитися порівняння фактичних результатів господарювання із показниками плану звітного року, фактичними даними минулих років, із досягненнями провідних підприємств й т. ін. > На п «ятому етапі виконується факторний аналіз: виділяються фактори й визначається їхнього вплив на результат. > На шостому виявляються невикористані й перспективні резерви підвищення ефективності виробництва. > На сьомому етапі проходити оцінка результатів господарювання із врахуванням дії різних факторів та виявлення невикористаних резервів, розробляються заходь по їхні використанню.

як функція управління економічний аналіз має ту особливість, що він використовується для виконання його інших функцій при прийнятті будь-яких управлінських рішень в області планування, регулювання, організації, стимулювання, контролю за виконанням планів, вол «язань, збереження власності, дотримання технологічної дисципліни, договірних вол «язань.

2. Аналіз використання трудових ресурсів на промислових виробництвах сільського господарства.

До трудових ресурсів відноситься та частина населення, котра відповідає необхідними фізичними даними, знаннями й трудовими навичками у відповідній галузі. Формування трудових ресурсів й їхнього використання в різних галузях економіки мають свої особливості. У сільському господарстві, із розвитком продуктивних сил, науково-технічного прогресу, скорочується чисельність робітників, найнятих безпосередньо виробництвом продукції, У їхні використанні, спостерігається сезонність й тісний зв’язок із природнокліматичними умовами.

Достатня забезпеченість сільськогосподарських підприємств необхідними трудовими ресурсами, їхнього раціональне використання, високий рівень продуктивності роботи мають велике значення для збільшення об'єму виробництва продукції, а від підвищення ефективності їхнього використання залежить об'єм й своєчасність виконання сільськогосподарських робіт, ефективність використання техніки й як результат — об'єм виробництва продукції, її собівартість, прибуток й інші економічні показники.

У зв’язку із тім, що сільському господарстві, із заподій сезонності характеру виробництва, потреба в трудових ресурсах в різні періоди різко коливається. При более глибокому аналізі потрібно з’ясувати забезпеченість господарства трудовими ресурсами в періоди найбільш напружених робіт.

Обсяг виробництва сільськогосподарської продукції великою мірою залежить від кількості працюючих й продуктивності їхньої роботи. Аналізуючи виконання плану по роботи, насамперед визначають кількість працюючих за категоріями (трудових ресурсів), їхні структура та використання.

Відповідно до положення «Про соціалістичне державне виробниче підприємство» чисельність працюючих й штати інженерно-технічних працівників, службовців й молодшого обслуговуючого персоналу визначає саме підприємство за типовими штатами, штатними нормативами, фондом зарплати й лімітом граничних асигнувань на утримання апарату управління, котрі визначають вищестоящі організації. Чисельність робітників із категоріями працюючих у рослинництві, тваринництві, на підсобних та обслуговуючих виробництвах визначають залежно від виробничої програми (на основі технологічних карт), обслугу робіт й норм виробітку.

Для аналізу використання трудових ресурсів фактичну наявність працівників порівнюють із плановою, типовими штатами та діючими нормами. Слід матір на увазі, що загальне зменшення кількості працюючих ще не свідчить про економію роботи. Для цого визначають відносне відхилення, розраховуючи планову потребу в робітниках на фактичний обсяг валової продукції.

Порівнюючи фактичну чисельність працюючих з запланованою, можна проаналізувати забезпеченість господарства робітниками та інженерно- технічним персоналом, а також зміни середньорічної кожної категорії працюючих порівняно із минулим роком.

За даними облікового складу працюючих слід також установити, наскільки постійним є склад виробничих бригад, механізованих ланок, оскільки переведення із однієї ланки чи бригади в іншу протягом року знижує зацікавленість робітників у кінцевих результатах своєї роботи та їхнього відповідальність.

У виробничо-фінансових планах господарств наводяться розрахунки в потребі робочої сили по галузях й за спеціальностями, що дає змогу аналізувати забезпеченість їхні трудовими ресурсами.

За цими даними можна визначити в якої галузь треба додатково залучити робітників, за рахунок власних ресурсів (переведення із іншої галузі), чи потрібно залучити працівників зі сторони.

Напруга в забезпеченню підприємства трудовими ресурсами може бути частково знята за рахунок более повного використання існуючої робочої сили, зростанню продуктивності роботи робітників, інтенсифікації виробництва, комплексної механізації й автоматизації виробничих процесів, введення нової, более продуктивної техніки, удосконалення технологій й організації виробництва. У процесі аналізу повинні бути виявлені резерви скорочення потреб в трудових ресурсах в результаті проведення вище зазначених заходів.

Якщо підприємство розширює свою діяльність, збільшує свої виробничі можливості, утворюють нові робочі місця, необхідно з’ясувати потребу в трудових ресурсах по категоріям й професіям й джерелам їхні присвоєння.

Аналіз забезпечення підприємства трудовими ресурсами слід проводити в тісному зв’язку із вивченням виконання плану соціального розвитку підприємства слідуючим групам показників: — підвищення кваліфікації робітників — покращання умів роботи й захисту здоров’я робітників — покращання соціально-культурних й житлово-побутових умів — соціальна захищеність членів трудового колективу

Виконання та перевиконання плану по підвищенню кваліфікації робітників сприяє зростанню продуктивності роботи й позитивно характеризує роботу підприємства.

Для оцінки заходів із покращання умів роботи та збереженню здоров’я працівників використовують слідуючи показники: — забезпечення робочих санітарно-гігієнічними приміщеннями — рівень санітарно-гігієнічних умів роботи — рівень частоти травмувань (на 100 Чоловік) — відсоток працівників котрі мають професійні травми (захворювання) — кількість днів тимчасової непрацездатності на 100 Чоловік — відсоток робітників, покращивших своє самопочуття в санаторіях, профілакторіях, будинках відпочинку, по туристичним путівкам та інші.

Аналізується також виконання заходів по охороні роботи та техніці безпеки.

Велику увагу приділяють питанням соціальної захищеності членів трудового колективу, рішення які, із розвитком ринкових відносин, всі у більшій мірі лягає на підприємство.

У процесі аналізу вимагають колективного договору по усім його направленням, а розрахунку однієї робітника. Для более повної оцінки проводять міжгосподарський порівняльний аналіз. У кінці аналізу розробляють конкретний план заходів, направлених на підвищення рівня соціальної захищеності робітників підприємства, покращання умів їхнього роботи, соціально-культурних й житлово-побутових умів, котрі враховуються розробці плану соціального розвитку на наступний рік.

При аналізі забезпечення трудовими ресурсами й рівнем їхні використання враховують фондоозброєність й енергоозброєність роботи. Чим вищий рівень озброєності робочої сили основними засобами виробництва й енергетичними потужностями, тім більші потенціальні можливості підвищення продуктивності роботи, тім менша кількість роботи, необхідна для виробництва одного й того самого обсягу продукції.

Загальний показник фондоозброєності роботи визначається вартістю основних виробничих фондів однієї працівника. Енергоозброєність відображається сумарною потужністю енергоресурсів у кінських силах на одного середньорічного працівника.

Рівень використання трудових ресурсів відображається в показниках продуктивності роботи. Зростання продуктивності роботи вважають вирішальною умовою збільшення виробництва продукції. Продуктивність роботи вимірюється співвідношенням між кількістю виробленої продукції та витратами живої роботи. Підвищення продуктивності роботи можливе за умови випереджаючого зменшення продуктивності можливе за умови випереджаючого зменшення потрібної на виробництво кількості живої роботи, порівняно із кількістю уречевленої роботи: таким чином досягається економія всієї суми роботи, котра відображається в собівартості продукції.

Зменшення продукції та зниження собівартості її виробництва за рахунок зростання продуктивності роботи — вважається головним напрямком підвищення економічної ефективності виробництва. Це положення дуже актуальне тепер в нових умовах господарювання. Від продуктивності роботи залежить також рівень її оплати й, отже матеріальна зацікавленість працівників у підвищенні результативності виробництва.

Таким чином, аналіз продуктивності роботи відіграє важливу роль у пошуку резервів зміцнення економіки господарства й підвищення добробуту зайнятих у ньому працівників.

У сільському господарстві, на відміну від багатьох галузей промисловості, працівник, як правило, не перетворює безпосередню сировину в кінцеві продукти. Він просто виконує необхідні операції, що сприяють виробництву продукції в результаті дії природних процесів. Тому інтенсифікація роботи не завжди супроводжується підвищенням її продуктивності.

У сільському господарстві рівень продуктивності роботи знаходиться под впливом не лише організаційно-технологічних факторів, але й і великою мірою природних умів. Тому при аналізі важливо підвищення продуктивності роботи на вироблені окремого виду продукції вважати як результат раціонального співвідношення, із одного боці, збільшення виробництва продукції на одиницю розміру цієї галузі.

При аналізі вирішуються такі заподіяння, як проведення оцінки загального рівня продуктивності роботи, використання запасу робочого години, виявлення й визначення розміру впливу окремих факторів й шляхів підвищення ефективності використання роботи та коштів на її оплату.

Узагальнюючим показником рівня продуктивності в цілому по господарству є річний видобуток вартості валової продукції у порівняльних цінах на одного середньорічного працівника. Річний видобуток одного працівника залежить від ступеня використання запасу робочого години, середньої тривалості роботи. Цю залежність можна відобразити формулою:

[pic]; де y — річний видобуток продукції однієї працівника; x1 — річний запас робочих днів працівника; x2 — коефіцієнт використання запасу робочого години; x3 — середня тривалість відпрацьованого людино-дня в годинах; x4 — виробіток продукції в розвитку на 1 людино-годину, в грн.

Виходячи із цого взаємозв'язку, при аналізі необхідно дати оцінку загальному рівню продуктивності роботи й чинникам, що його зумовили, та визначити вплив продуктивності роботи на обсяг виробництва продукції (табл. 2. 1).

1)рівня використання запасу робочого часу

305*0,003*6,7*3,54=21,7

305*(-0,007)*5,9*3,49=-43,96

2) тривалість робочого дня

305*0,852*(-0,5)*3,54=-451

305*0,852*0,3*3,49= 272

3) годинного виробітку

305*0,852*6,2*0,02= 32,2

305*0,852*6,2*0,13= 241,7

Дані показують, що у порівнянні із середніми даними за попередні чотири рокта річний виробіток одного працівника зменшився за рахунок негативного впливу іншого чиннику (тривалість робочого дня). Отже, тривалість робочого дня повністю не використовувалась, а це означати, що при повному використанні робочого дня, робочий виробіток збільшився б на 326 грн ю

Порівнявши дані звінього періоду із планом показують, що річний виробіток однієї працівника збільшився за рахунок позитивного впливу «тривалості трудового дня» й годинного виробітку працівника й негативо вплинув рівень використання запасу робочого години. Отже, господарство має резерв збільшення річного виробітку продукції за рахунок підвищеннярівня використання запасу робочого години на 255,2 грн.

Виходячи із цого взаємозв"язку можна визначити зміни в продуктивності роботи та середньорічної чисельності працівників.

Однак головна увага при аналізі повинне спрямовуватись на вивення найважливішого показника годинної продуктивності роботи, який в середньому по господарству складається з показників продуктивності роботи в галузях рослинництва й тваринництва та окремих виробничих підрозділах.

3. Аналіз продуктивності роботи в промислових виробництвах сільського господарства.

Колектив шкірного підприємства винен добиватися підвищення продуктивності роботи для зростання виробництва без збільшення чисельності працюючих.

Основним завданням аналізу продуктивності парці: — визначення виконання плану й динаміку продуктивності роботи одного працівника чинним, що вливають на формування її рівня; - проаналізувати заподіяння роботи на виробництво одиниці основних видів продукції рослинництва, тваринництва, допоміжних виробництв й виявити резерви подальшого їхні зниження

Продуктивність роботи визначають за кількістю продукції, виробленої за одиницю робочого години, чи за затрати неробочого години на виробництво одиниці продукції.

Продуктивність роботи залежить від ряду чинників. Аналітичні групування і аналіз комерційної залежності в економічних дослідженнях показують наявність тісного зв’язку продуктивності роботи із фондоозброєністю працюючих, фондозабезпечиністю, вартістю оборотних виробничих фондів, що припадають однієї працівника; рівнем спеціалізації, виробництва та ін.

Аналізуючи діяльність підприємства за звітній період, фактичну продуктивність роботи порівнюють із плановою й визначають, как она змінилася порівняно із минулим фатальністю й на стільки відрізняється від її рівня в кращому господарстві району. Якщо перший показник вищій за другий, то це свідчить про підвищення продуктивності роботи робітників господарства. Далі визначають вплив окремих чинників на відхилення фактичного рівня продуктивності роботи від планового, чи його торічного значення.

Річний виробіток однієї працюючого залежить від співвідношення чисельності адміністративно-управлінського персоналу й працюючих, зайнятих безпосередньо на сільскогосподарчих роботів. Математично цю залежність можна визначити як здобуток від множення виробітку одного працівника на частину управлінських працівників у загальній чисельності персоналу, зайнятого в сільськогосподарському виробництві.

Продуктивність роботи на виробництві сільськогосподарської продукції відображається кількістю виробленої продукції на одиницю витрат робочого години у людино-годинах. У річних звітах й планах сільськогосподарських підприємств по окремих галузях й видах продукції відображаються обернені показники — затрати роботи на одиницю продукції в людино-годинах. Чим нижча трудомісткість виробництва продукції, тім вищий продуктивність праці.

Продуктивність роботи залежить від багатьох факторів: організації технології виробництва, механізації робіт, структури посівних площ, природних умів та ін. при аналізі продуктивності роботи на виробництві окремих видів сільськогосподарської продукції прийнято вважати за результат впливу на неї насамперед двох факторів: — рівняння продуктивності одиниці розміру галузі - трудомісткість виробництва на одиницю розміру галузі.

Для аналізу впливу на продуктивність роботи окремих факторів користуються умовним показником витрат роботи на одиницю продукції при базисній (плановій) трудомісткості одиниці розміру галузі й при аналізованими (фактичними) рівні продуктивності. З цією метою розрахунки можна проводити, користуючись способом абсолютних різниць. Вихідні дані для такого аналізу наведені у таблиці 3.1. в) вплив зміни обсягу валової продукції

30,75−28,07=+2,68

30,51−30,51=0 р) вплив зміни середньорічної чисельності працівників

30,75−30,75=0

30,75−30,51=+0,24 Проаналізувавши дані табл.3.1 можна зробити висновок, що продуктивність роботи порівняно із 1998р збільшилась за рахунок збільшення обсягу валової продукції. У порівнянні із 1997р продуктивність роботи по господарству зменшилась за рахунок обсягу валової продукції.

4. Аналіз використання фонду оплати роботи в промислових сільскогосподарчих виробництвах.

Вкладена в процесі виробництва праця шкірного працюючого оплачується відповідно до кількості та якості за принципом: за кращу працю й вищі результати — вищий оплата. У умовах розширеного відтворення зростання оплати роботи здійснюється на основі випереджаючого зростанню її продуктивності. Результати господарської діяльності та ефективність виробництва значною мірою залежить від удосконалення оплати роботи. Фонд заробітної плати для господарств встановлює вищестояща організація. Економічне використання його є однією із основних умів зниження собівартості продукції і підвищення рентабельності виробництва. Порівнянням фактичного використання фонду зарплати із плановим виявляють рівень виконання плану й суму економії чи перевитрат.

Основними завданнями аналізу використання фонду заробітної плати (оплати роботи) у сільскогосподарчих підприємствах є такі: — визначення суми абсолютної й відносної перевитрати (економії) фонду заробітної плати та виявлення причин, що їхнього зумовили; - вивчення структури фонду заробітної плати (оплати роботи), застосування в господарстві матеріальних стимулів за високі результати роботи; - порівняння розміру оплати роботи робітників, зайнятих у різних галузях виробництва. Під годину використання фонду заробітної плати розрізняють абсолютну й відносну перевитрату (економію). Абсолютну перевитрату визначають порівнянням фактичного фонду заробітної плати із плановим як абсолютну суму його перевищення. Для розрахунку відносної перевитрати фактичний достатнє підвищення заробітків, цим самим оплата, роботи стає важливим засобом підвищення її продуктивності. Другою необхідною умовою раціональної оплати роботи є не аби-яке збільаен-ня заробітків, а таке, при якому темпи зростання продуктивності -роботи випереджали б підвищення рівня оплати. Лише за таких умів зменшуються витрати на оплату роботи в собівартості продукції, опда-а роботи стає ефективним засобом ведення господарства.

-----------------------

ПІДЛЕГЛА СИСТЕМА (виробництво та інша діяльність)

ПЛАНУВАННЯ

ОБЛІК

АНАЛІЗ

УПРАВЛІНСЬКЕ РІШЕННЯ

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой