Конституція України - Основний Закон для забезпечення прав, свобод і обов " язків людини

Тип роботи:
Реферат
Предмет:
Різне


Дізнатися вартість нової

Детальна інформація про роботу

Витяг з роботи

Зміст.

Введення 2

1. Поняття, природа та види референдумів 4

2. Реферерендум, як інститут прямої, безпосередньої демократії 7

2.1. предмет та питання референдумів 8

2.2. Демократична участь громадян у референдумі 10

2.3. Порядок призначення референдуму 12

2.4. Порядок голосування та визначення підсумків референдуму 19

2.5. Юридичні наслідки проведення референдуму

3.

Висновок

Список використаної літератури 25

Введення.

Демократичність держави і суспільства насамперед визначається рівнем розвитку народовладдя, тобто тим, наскільки реально існуючі процедури виявлення і здійснення волі народу впливають на управління державними та суспільними справами. Найбільш ефективно такий вплив може здійснюватись у формі прямого (безпосереднього) народовладдя, під яким розуміється безпосередня участь громадян у здійсненні державної влади, їх пряме волевиявлення під час прийняття державних рішень.

Практика виробила різні форми здійснення безпосереднього народовладдя (прямої демократії). Проте найбільше визнання і поширення дістали вибори до органів державної влади та органів місцевого самоврядування і особливо референдум.

Референдуми є однiєю з форм волевиявлення народу як єдиного джерела влади i носiя суверенiтету держави. В них реалiзується право кожного на участь в управлiннi державою безпосередньо або через вiльнообраних представникiв. Гарантiєю цього права є забезпечення нормативного регулювання процесу референдумiв. Встановлення в нормативних актах (Закон України «Про всеукраїнські та місцеві ркферендуми» від 03. 07. 1991р. зі змінами 19. 06. 92р. та 11. 07. 2001р.) принципiв, органiзацiї та порядку проведення референдумiв обмежує, хоча i не виключає повнiстю можливостi порушень законодавства щодо референдумiв.

Референдум, як форма безпосередньої демократії є далеко не новою формою особистої участі населення в рішенні глобальних соціально-економічних і політичних питань, а також у дозволі територіальних і інших внутрішніх і міждержавних проблем.

Після I Світової війни інститут референдуму ввійшов у конституції ряду європейських держав. Після II Світової війни був даний новий поштовх процесу подальшого розвитку й удосконалювання референдуму практично у всіх високорозвинених країнах. Помітно зросла інтенсивність використання даного інституту особливо в 60−80 р.м. У даний час референдум передбачений Конституціями більш 20 держав, ще в 13 він проводився, не будучи закріпленим в Основному Законі цих країн.

Метою даної роботи є розкриття поняття референдуму, його видів, порівняти як відображений інститут референдуму в сучасному законодавстві України, коли і при яких обставинах проводилися референдуми в Україні і які питання вони були покликані вирішувати. Крім цього, перед нами стає питання про відношення населення до референдуму як до механізму демократичного прийняття рішень.

1. Поняття, природа та види референдуму.

З метою забезпечення народовладдя і безпосередньої участі громадян в управлінні державними та місцевими справами в Україні проводяться референдуми, які є способом прийняття громадянами України шляхом голосування законів України, інших рішень з важливих питань загальнодержавного і місцевого значення.

Отже, визначемо поняття «референдум» — це голосування усього населення держави (загальнодержавний референдум) або певної йогочастини (місцевий референдум) з метою вирішення найважливіших питань державного і суспільного життя.

Відповідно до Конституції України від 28. 06. 1996р. проводяться всеукраїнські референдуми, референдуми Республіки Крим та місцеві (в межах адміністративно-територіальних одиниць) референдуми.

Закони, інші рішення, прийняті всеукраїнським референдумом, мають вищу юридичну силу по відношенню до законодавчих актів Верховної Ради України, Верховної Ради Республіки Крим, нормативних актів Президента України, Кабінету Міністрів України, вищих виконавчих і розпорядчих органів державної влади Республіки Крим, підзаконних актів міністерств і відомств України та Республіки Крим, рішень місцевих Рад народних депутатів. Рішення, прийняті місцевим референдумом, мають вищу юридичну силу по відношенню до рішень Рад народних депутатів, на території яких він проводиться.

Закони, інші рішення, що прийняті референдумом, не потребують будь-якого затвердження державними органами і можуть бути скасовані або змінені лише у порядку, передбаченому Законом України «Про всеукраїнський та місцеві референдуми».

Референдум і вибори мають спільний метод здійснення — голосування, але різняться предметом. Вибори проводяться для визначення особи, яка з точки зору більшості виборців найбільш достойна займати виборну посаду. Завданням референдуму є вирішення важливих питань, не пов «язаних з наданням юридичної сили мандатам якихось осіб. Це може бути затвердження, зміна чи скасування законів, розв «язання в межах держави проблем територіального устрою тощо.

Якщо вибори безпосередньо зв «язані з представницькою демократією, то референдум — інститут прямої, безпосередньої демократії.

У науковій літературі та законотворчій практиці нарівні з терміном «референдум «інколи вживається термін «плебісцит «. У багатьох випадках їх зміст рівнозначний. Однак між ними є й відмінність. Референдум регламентується нормами конституційного права певної держави, його предметом може бути досить широке коло питань. У ході референдуму виборчий корпус висловлюється з приводу якого-небудь законопроекту, виправлень до Конституції, що вирішують кроки у внутрішній і зовнішній політиці. Підстави і порядок проведення плебісциту, в основному, регулюються міжнародно-правовими актами, його предметом у більшості випадків є вирішення територіальних спорів між державами. У ході плебісцита (від лат. «plebs» -простий народ, «scitum» -рішення, постанова.) виборчий корпус голосує за довіру особистості.

залежно від тих чи інших ознак, розрізняють імперативний і консультативний, конституційний і законодавчий, обов «язковий і факультативний вид референдума.

Імперативний і консультативний вид референдума різняться юридичною силою їх результатів. Акт, прийнятий імперативним референдумом, набуває найвищої юридичної сили і не потребує затвердження іншими суб «єктами. А метою консультативного виду референдуму є виявлення точки зору населення щодо якогось питання, яка не має обов «язкової юридичної сили для державних органів, тобто до твердження законопроекту не є обов «язковим ні для Верховної Ради України, ні для кабінету Міністрів України і використовується лише як знаряддя політичного впливу на них. Цей вид референдуму ще називають всенародним опитуванням.

Конституційний вид референдума вирішує питання, пов «язані з прийняттям конституції тієї або іншої країни чи внесенням до неї поправок. Шляхом законодавчого референдуму приймаються закони, спрямовані на регулювання важливих проблем суспільного і державного життя. Обов «язковий референдум проводиться у нашій країні з питань, які згідно з Конституцією можуть бути вирішені лише за його допомогою — щодо зміни територіальнихмеж України (повинен призначатися Верховною Радою), для затвердження змін до розділів І, III, ХПІ Основного Закону нашої держави (призначається Президентом).

Всеукраїнський референдум може проголошуватися Президентом України за ініціативою народу. Цим покладено обов «язок на Президента призначати референдум для вирішення конкретного питання, якщо цього вимагаютьне менш як 3 млн громадян України, які мають право голосу. Для набуття обов «язкової сили цієї вимоги для Президента необхідно, щоб підписи громадян на підтримку референдуму були зібрані не менш як у двох третинах областей України і не менш як по 100 тис. підписів у кожній із них.

Як й у багатьох інших державах, в Україні для прийняття законопроектів, що стосуються податків, бюджету та амністії, проведення референдуму не допускається.

Конкретні питання, пов «язані з організацією та проведенням референдуму, регламентуються Законом від 3 липня 1991 р. «Про всеукраїнський та місцеві референдуми », Законом від 5 липня 1991 р.

2. Референдум, як інститут прямої, безпосередньої демократії.

2.1. Предмет та питанн референдумів

Референдуми подыляються по предметах і по суб «єктах ініціативи. Суб «єкти — це президент, парламент (у випадку ініціювання змін у Конституції, але він також повинен бути затверджений президентом), і народна ініціатива. Предмети референдуму — є зміна території, зміна Конституції. Що стосується народної ініціативи — це ініціювання внесення законопроектів про скасування окремого закону чи частини окремого закону.

Розглянемо що являєтся предметом всеукраїнського та місцевого референдума.

Предметом всеукраїнського референдуму може бути:

(затвердження Конституції України, її окремих положень та внесення до Конституції України змін і доповнень;

(прийняття, зміна або скасування законів України або їх окремих положень;

(прийняття рішень, які визначають основний зміст Конституції України, законів України та інших правових актів.

Предметом республіканського (Республіки Крим) референдуму може бути прийняття, зміна або скасування рішень з питань, віднесених законодавством України до відання Республіки Крим.

Предмет місцевого референдуму в Республіці Крим визначається законодавством Республіки Крим. Ця частина була додана до Закону «Про всеукраїнський та місцеві референдуми» трохи пізніше, а саме 19. 06. 1992р. разом з прийняттям Закону України «Про внесення змін та доповнень до деяких законодавчих актів України»

Предметом місцевого референдуму може бути:

(прийняття, зміна або скасування рішень з питань, віднесених законодавством України до відання місцевого самоврядування відповідних адміністративно-територіальних одиниць;

(прийняття рішень, які визначають зміст постанов місцевих Рад народних депутатів та їх виконавчих і розпорядчих органів.

На всеукраїнський референдум можуть виноситися питання, віднесені Конституцією України до відання України, тобто виключно всеукраїнським референдумом вирішується питання про реалізацію права народу України на самовизначення та входження України до державних федеративних і конфедеративних утворень або вихід з них. Не виносяться питання на цих референдумах, віднесені законодавством України до відання органів суду і прокуратури; питання амністії та помилування; питання про вжиття державними органами України надзвичайних і невідкладних заходів щодо охорони громадського порядку, захисту здоров «я та безпеки громадян; питання, пов «язані з обранням, призначенням і звільненням посадових осіб, що належать до компетенції Верховної Ради України, Президента України та Кабінету Міністрів України.

На місцеві референдуми можуть виноситися питання, віднесені законодавством України до відання місцевого самоврядування відповідних адміністративно-територіальних одиниць, а також питання дострокового припинення повноважень відповідної Ради народних депутатів та її голови. Виключно місцевими референдумами у відповідних адміністративно-територіальних одиницях вирішуються питання про найменування або перейменування сільрад, селищ, міст, районів, областей; питання про об «єднання в одну однойменних адміністративно-територіальних одиниць, які мають спільний адміністративний центр; питання про зміну базового рівня місцевого самоврядування у сільських районах; питання про реорганізацію або ліквідацію комунальних дошкільних навчальних закладів, а також дошкільних навчальних закладів, створених колишніми сільськогосподарськими колективними та державними господарствами. Ці зміни, внесени згідно із Законом N 2628-III від 11. 07. 2001р., тобто зовсім недавно.

На місцеві референдуми не виносяться питання про скасування законних рішень вищестоящих органів державної влади і самоврядування; питання, віднесені до відання органів суду і прокуратури; питання, пов «язані з обранням, призначенням і звільненням посадових осіб, що належать до компетенції відповідної місцевої Ради народних депутатів та її виконавчих і розпорядчих органів.

Проведення референдумів з питань, що не відносяться до відання Республіки Крим та органів місцевого і регіонального самоврядування адміністративно-територіальних одиниць в Україні, не допускається, а результати таких референдумів визнаються такими, що не мають юридичної сили.

2.2. Демократична участь громадян у референдумах

У всеукраїнському та місцевому референдумах мають право брати участь громадяни України, які на день проведення референдуму досягли 18 років і постійно проживають відповідно на території України або області, району, міста, району в місті, селища, сільради.

Будь-яке пряме чи непряме обмеження прав громадян України на участь у референдумі залежно від походження, соціального і майнового стану, расової і національної належності, статі, освіти, мови, ставлення до релігії, політичних поглядів, роду і характеру занять забороняються.

Референдум є прямим: громадяни беруть участь у референдумі безпосередньо.

Голосування під час референдуму є таємним: контроль за волевиявленням громадян не допускається.

Громадянам, політичним партіям, громадським організаціям, масовим рухам, трудовим колективам надається право безперешкодної агітації за пропозицію про оголошення референдуму, за прийняття закону або іншого рішення, що виноситься на референдум, а також проти пропозиції про оголошення референдуму, прийняття закону чи рішення. Для реалізації цього права заінтересованим особам і організаціям надаються приміщення для зборів, забезпечується можливість використання засобів масової інформації. Винесений на референдум проект закону, рішення обговорюється в межах України або тієї адміністративно-територіальної одиниці, де проводитиметься референдум.

Діяльність державних і громадських органів, які беруть участь у підготовці і проведенні референдуму, здійснюється відкрито і гласно.

Всі рішення, що стосуються референдуму, а також проекти законів, інщих рішень, які виносяться на референдум, підлягають опублікуванню засобами масової інформації.

Засоби масової інформації висвітлюють хід підготовки іпроведення референдуму, їх представникам гарантується безперешкодний доступ на всі збори і засідання, пов «язані з референдумом, і одержання інформації.

В день проведення референдуму будь-яка агітація забороняється.

Особи, які перешкоджають шляхом насильства, обману, погроз або іншим шляхом вільному здійсненню громадянином України права брати участь у референдумі, вести до голосування агітацію, а також члени комісій з референдуму, посадові особи, які вчинили підлог документів референдуму, завідомо неправильний підрахунок голосів, порушили таємницю голосування або допустили інші порушення цього Закону, несуть встановлену законодавством України відповідальність.

Право ініціативи у збиранні підписів під вимогою про проведення всеукраїнського референдуму належить громадянам України, які мають право на участь у референдумі, а під вимогою про призначення місцевого референдуму — громадянам України, які постійно проживають на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці і мають право на участь у референдумі.

Збирання підписів організують і здійснюють ініціативні групи референдуму, що утворюються відповідно до цього Закону. 2.3. Порядок призначення та підготовка проведення референдума

Порядок підготовки і проведення всеукраїнського та місцевих референдумів регулюється законодавчими актами та Основним Законом — Конституцією України від 28. 06. 1996р., де сказано, що народне волевиявлення здійснюється через вибори, референдум та інші форми безпосередньої демократії.

Право голосу на виборах і референдумах мають громадяни України, які досягли на день їх проведення вісімнадцяти років. Не мають права голосу громадяни, яких визнано судом недієздатними.

Всеукраїнський референдум призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до їхніх повноважень, встановлених цією Конституцією та проголошується за народною ініціативою на вимогу не менш як трьох мільйонів громадян України, які мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано не менш як у двох третинах областей і не менш як по сто тисяч підписів у кожній області. (ст. 69−74 Конституції України)

Виключно всеукраїнським референдумом вирішуються питання про зміну території України.

Референдум не допускається щодо законопроектів з питань податків, бюджету та амністії.

Верховна Рада України призначає всеукраїнський референдум:

1) з питань затвердження або скасування Конституції України, а також з питань дострокового припинення повноважень Верховної Ради України, Президента України — якщо цього вимагають не менш як три мільйони громадян України, які

мають право брати участь у референдумі;

2) з питань затвердження або скасування Конституції та інших законодавчих актів України, які відповідно до цього Закону можуть виноситись на всеукраїнський референдум, за винятком питань дострокового припинення повноважень Верховної Ради України та Президента України, — якщо цього вимагає на менш як половина народних депутатів України.

Місцева Рада народних депутатів також призначає місцевий референдум на вимогу депутатів, що становлять не менш як половину від загального складу Ради народних депутатів, або на вимогу, підписану однією десятою частиною громадян України, які постійно проживають на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці і мають право брати участь у референдумі.

Для проведення голосування і підрахунку голосів під час проведення референдумів територія районів, міст, районів у містах, селищ міського типу і сільрад ділиться на дільниці для голосування.

Дільниці для голосування утворюються також у військових частинах, лікарнях та інших стаціонарних лікувальних закладах, місцях перебування громадян, розташованих у важкодоступних районах, а також на суднах, які перебувають у день проведення референдуму у плаванні. Такі дільниці можуть бути утворені, якщо для цього є необхідні умови, при представництвах України за кордоном.

Дільниці для голосування утворюються районними, міськими, районними у містах, селищними і сільськими Радами народних депутатів або їх головами. У військових частинах дільниці для голосування утворюються відповідними Радами народних депутатів або їх головами за поданням командирів частин або військових з «єднань.

На суднах, які перебувають у день проведення референдуму у плаванні, дільниці для голосування утворюються відповідними Радами народних депутатів або їх головами за місцем порту приписки судна.

При представництвах України за кордоном такі дільниці утворюються Радами народних депутатів або їх головами за поданням Міністерства закордонних справ України.

Дільниці для голосування утворюються не пізніш як за півтора місяця до всеукраїнського і 20 днів — до місцевого референдуму. У військових частинах, а також у важкодоступних районах, на суднах, які перебувають у день проведення референдуму у плаванні, дільниці для голосування утворюються в той же строк, а у виняткових випадках — не пізніш як за п «ять днів до референдуму.

Дільниці для голосування утворюються з кількістю від 20 до 3000 громадян, які мають право брати участь у референдумі, а в необхідних випадках — з меншою або більшою кількістю громадян.

Відповідна Рада народних депутатів або її голова сповіщає громадян про межі кожної дільниці для голосування з зазначенням місця знаходження дільничної комісії по референдуму і приміщення для голосування.

Для підготовки і проведення всеукраїнського референдуму в Україні утворюються комісії:

1) Центральна комісія з всеукраїнського референдуму;

2) комісія Республіки Крим з всеукраїнського референдуму;

3)обласні, районні, міські, районні у містах, селищні, сільські комісії з референдуму;

4) дільничні комісії з референдуму.

До утворення Центральної комісії з всеукраїнського референдуму її функції виконує Центральна виборча комісія по виборах народних депутатів України.

Для підготовки і проведення місцевого референдуму в межах адміністративно-територіальних одиниць, де він проводиться, утворюються комісії: обласні, районні, міські, районні у містах, селищні, сільські комісії з референдуму; дільничні комісії з референдуму.

У разі оголошення і проведення одночасно двох або кількох референдумів комісії, утворені в передбаченому цим Законом порядку, є спільними для всіх одночасно оголошуваних референдумів. Комісії з референдуму можуть бути утворені на основі існуючих виборчих комісій.У разі, якщо референдум проводиться одночасно з виборами народних депутатів або Президента України, може бути утворено спільні комісії з референдуму та виборів.

Центральна комісія з всеукраїнського референдуму утворюється Верховною Радою України за поданням Верховної Ради Республіки Крим або її Президії, обласних, Київської і Севастопольської міських Рад народних депутатів або їх голів з урахуванням пропозицій органів політичних партій, масових рухів, громадських організацій, трудових колективів або їх рад, колективів професійно-технічних, середніх спеціальних і вищих навчальних закладів, зборів громадян за місцем проживання і військовослужбовців по військових частинах, а також за поданням республіканських органів політичних партій, масових рухів, громадських організацій та ініціативних груп всеукраїнського референдуму не пізніш як за півтора місяця до референдуму у складі голови, заступників голови, секретаря і 27 членів комісії.

Комісія Республіки Крим з всеукраїнського референдуму утворюється Верховною Радою Республіки Крим або її Президією не пізніш як за півтора місяця до всеукраїнського референдуму у складі 9−19 членів комісії.

Обласна, районна, міська, районна в місті, селищна, сільська комісія з референдуму утворюється відповідно Радою народних депутатів або її головою не пізніш як за півтора місяця до всеукраїнського і 25 днів — до місцевого референдуму у складі 9−19 членів комісії.

Представники до складу комісій з референдуму висуваються кримськими республіканськими, обласними, районними, міськими, районними в містах органами політичних партій, масових рухів, громадських організацій або їх виконавчими органами, первинними організаціями політичних партій, масових рухів, трудовими колективами або їх радами, колективами професійно-технічних, середніх спеціальних і вищих навчальних закладів, зборами громадян за місцем проживання і військовослужбовців по військових частинах.

Голова, заступники голови і секретар комісії з референдуму обираються на першому засіданні відповідної комісії.

Дільнична комісія з референдуму утворюється у складі 5−19 членів районними, міськими, районними в містах, селищними і сільськими Радами народних депутатів або їх головами не пізніш як за 40 днів до всеукраїнського і 15 днів — до місцевого референдуму. У необхідних випадках за рішенням відповідної Ради народних депутатів або її голови кількісний склад дільничної комісії з референдуму може бути збільшено або зменшено.

Представники до складу дільничної комісії з референдуму висуваються районними, міськими, районними в містах органами політичних партій, масових рухів, громадських організацій або їх виконавчими органами, трудовими колективами або їх радами, колективами професійно-технічних, середніх спеціальних і вищих навчальних закладів, громадськими селищними, сільськими, вуличними, квартальними, дільничними, домовими комітетами, зборами громадян за місцем проживання і військовослужбовців по військових частинах.

В трудових колективах, колективах професійно-технічних, середніх спеціальних і вищих навчальних закладів чисельністю понад 200 чоловік висування представників до складу дільничної комісії з референдуму може проводитись на зборах колективів цехів, відділів, дільниць, бригад та інших підрозділів, якщо в цих підрозділах нараховується не менш як 20 чоловік. Голова, заступники голови і секретар дільничної комісії з референдуму обираються на її першому засіданні.

Дільнична комісія з референдуму:

1) вивішує в приміщенні дільниці текст проекту закону, рішення, що виноситься на референдум, надає громадянам можливість ознайомлення з ним під час підготовки до проведення референдуму і в день голосування;

2) складає список громадян, які мають право брати участь у референдумі, по дільниці;

3) проводить ознайомлення громадян із списком, приймає і розглядає заяви про неправильності в списку і вирішує питання про внесення до нього відповідних змін;

4) приймає від громадян, які змінили місце свого перебування в період між поданням списків для загального ознайомлення і днем референдуму, бюлетені у закритих конвертах і забезпечує таємницю волевиявлення громадян;

5) сповіщає громадян про день проведення референдуму і місце голосування;

6) забезпечує підготовку приміщення для голосування і скриньок для голосування;

7) організує голосування в день проведення референдуму на дільниці;

8) утворює лічильну групу для підрахунку голосів, провадить підрахунок голосів, поданих на дільниці для голосування;

9) розглядає заяви і скарги з питань підготовки референдуму та організації голосування і приймає по них рішення;

10) здійснює інші повноваження відповідно до цього Закону.

Засідання комісії з референдуму є правомочними, якщо в них бере участь не менш як дві третини складу комісії. Рішення комісії приймаються відкритим голосуванням більшістю голосів від загального складу комісії. Члени комісії, не згодні з її рішенням, мають право висловити окрему думку, яка в письмовій формі додається до протоколу засідання з референдуму.

Рішення комісії з референдуму, прийняті в межах її повноважень, є обов «язковими для виконання всіма державними і громадськими органами, підприємствами, установами і організаціями. Рішення і дії комісії з референдуму можуть бути оскаржені у вищестоящу комісію з референдуму, а у випадках, передбачених цим Законом, також в суд.

Комісія з референдуму має право звертатися в питаннях, пов «язаних з підготовкою і проведенням референдуму, у державні і громадські органи, до підприємств, установ, організацій, службових осіб, які зобов «язані розглянути поставлене питання і дати комісії з референдуму відповідь не пізніш як у триденний строк.

2.4. Порядок голосування та визначення підсумків референдуму

Під час референдуму голосування проводиться в день референдуму з 7 до 20 години. Про час і місце голосування дільнична комісія з референдуму сповіщає громадян не пізніш як за десять днів до референдуму.

На дільницях, утворених у військових частинах, у важкодоступних районах, на суднах, які перебувають в день референдуму у плаванні, дільнична комісія може оголосити голосування закінченим раніше 20 години, якщо проголосували усі громадяни, включені в список.

Голосування проводиться в спеціально відведених приміщеннях, у яких повинні бути обладнані в достатній кількості кабіни або кімнати для таємного голосування, визначені місця видачі бюлетенів і встановлені скриньки для голосування. Скриньки для голосування встановлюються таким чином, щоб громадяни, підходячи до них, обов «язково проходили через кабіни або кімнати для таємного голосування.

Відповідальність за організацію голосування, забезпечення таємниці волевиявлення громадян, обладнання приміщень і підтримання в них необхідного порядку несе дільнична комісія з референдуму.

В день референдуму перед початком голосування скриньки для голосування перевіряє, пломбує або опечатує голова дільничної комісії з референдуму в присутності членів комісії.

Кожний громадянин голосує особисто; голосування за інших осіб не допускається. Бюлетені для голосування видаються дільничною комісією з референдуму на підставі списку громадян після пред «явлення громадянином паспорта або іншого документа, який посвідчує його особу. При одержанні бюлетеня для голосування у списку громадян, які мають право брати участь у референдумі, громадянин ставить підпис.

У випадках, коли окремі громадяни за станом здоров «я або зінших причин не можуть прибути в приміщення для голосування, дільнична комісія з референдуму на їх прохання доручає окремим членам комісії організувати голосування в місці перебування цих громадян.

Бюлетені для голосування заповнюються голосуючим у кабіні або кімнаті для таємного голосування. Під час заповнення бюлетенів забороняється присутність будь-кого, крім голосуючого. Громадянин, який не має можливості самостійно заповнити бюлетені, має право запросити в кабіну або кімнату для таємного голосування іншу особу за своїм розсудом, крім члена комісії з референдуму. Громадянин під час заповнення бюлетеня викреслює в ньому одне з двох слів: «так «або «ні «.У разі проведення одночасно двох чи кількох референдумів або винесення на референдум двох чи кількох питань громадянин одержує і заповнює бюлетені окремо по кожному з референдумів та питань. Заповнені бюлетені голосуючий опускає у скриньку для голосування.

Підрахунок голосів на дільниці для голосування проводиться дільничною комісією з референдуму. Скриньки, а також закриті конверти, передані дільничній комісії голосуючими, які змінили місце свого перебування, розкриваються дільничною комісією з референдуму після оголошення головою комісії про закінчення голосування. Розкриття скриньок і конвертів до закінчення голосування забороняється. Перед розкриттям скриньок і конвертів усі невикористані бюлетені для голосування підраховуються і погашаються дільничною комісією з референдуму.

Дільнична комісія з референдуму за списком громадян, які мають право брати участь у референдумі, встановлює загальну кількість громадян на дільниці, а також кількість громадян, які одержали бюлетені і передали закриті конверти. На підставі бюлетенів, що були у скриньках і конвертах, комісія встановлює: загальну кількість громадян, які взяли участь у голосуванні; кількість громадян, які голосували за схвалення поставленого на референдум проекту закону, рішення, і кількість громадян, які голосували проти його схвалення; кількість бюлетенів, визнаних недійсними.

Визнаються недійсними бюлетені для голосування невстановленого зразка, а також бюлетені, які не містять точно висловленого рішення громадян. Якщо виникають сумніви у дійсності бюлетеня, питання вирішується дільничною комісією з референдуму шляхом голосування.

Результати підрахунку голосів розглядаються на засіданні дільничної комісії з референдуму і заносяться до протоколу. У разі проведення одночасно двох або кількох референдумів протокол по кожному з них складається окремо. Протокол підписується головою, заступником голови, секретарем і членами комісії і негайно надсилається у відповідну районну, міську, районну в місті, селищну, сільську комісію з референдуму.

На підставі протоколів дільничних комісій з референдуму міська (міст без районного поділу), районна в місті, селищна, сільська комісія з референдуму визначає: загальну кількість громадян, які мають право брати участь у референдумі, кількість громадян, які одержали бюлетені; кількість громадян, які взяли участь у голосуванні; кількість громадян, які голосували за схвалення поставленого на референдум проекту закону, рішення, ікількість громадян, які голосували проти його схвалення; кількість бюлетенів, визнаних недійсними.

Результати підрахунку голосів розглядаються на засіданні відповідної комісії і заносяться до протоколу, який надсилається до вищестоящої комісії з референдуму. На підставі поданих протоколів комісія Республіки Крим з всеукраїнського референдуму, обласна, районна, міська (міст з районним поділом) комісія з референдуму провадить підрахунок голосів у межах адміністративно-територіальної одиниці, результати якого заносяться до протоколу, що надсилається до вищестоящої комісії з референдуму. Результати всеукраїнського референдуму встановлюються і заносяться до протоколу на засіданні Центральної комісії з всеукраїнського референдуму на підставі протоколів обласних комісій з референдуму. Під час проведення місцевого референдуму в межах території області, району, міста, району в місті, селища, сільради результати референдуму встановлюються і заносяться до протоколу на засіданні відповідної комісії з референдуму.

Протокол з результатами підрахунку голосів або результатами референдуму підписується головою, заступниками голови, секретарем і членами відповідної комісії з референдуму. Відповідна комісія з референдуму може визнати результати референдуму недійсними через допущені в ході голосування.

Проект закону, рішення вважається ухваленим громадянами, якщо за нього було подано більшість голосів громадян від числа тих, хто взяв участь у референдумі.

Референдум визнається таким, що не відбувся, якщо в ньому взяло участь менше половини громадян, внесених у списки для голосування, а референдум з питань дострокового рипинення повноважень Верховної Ради України та Президента України визнається таким, що не відбувся, якщо у ньому взяло участь менше двох третин від загальної кількості громадян, внесених у списки для голосування.

Повідомлення про результати референдуму публікуються відповідною комісією не пізніш як на десятий день після референдуму. У повідомленні вказується: загальна кількість громадян, які мають право брати участь у референдумі; кількість громадян, які взяли участь у голосуванні; кількість громадян, які голосували за схвалення винесеного на референдум проекту закону, рішення, і кількість громадян, які голосували проти його схвалення; кількість недійсних бюлетенів.

На засіданнях комісій з референдуму при підрахунку голосів і визначенні результатів голосування мають право бути присутніми представники трудових колективів, громадських організацій, політичних партій, масових рухів, колективів професійно-технічних, середніх спеціальних і вищих навчальних закладів, зборів громадян за місцем проживання і військовослужбовців по військових частинах, органів державної влади. Повноваження зазначених представників засвідчуються письмовим дорученням або посвідченням.

Про намір представників бути присутніми в день проведення референдуму у приміщеннях для голосування або на засіданнях комісій з референдуму повинно бути повідомлено відповідним комісіям не пізніш як за два дні до голосування. Втручання зазначених представників у роботу комісій з референдуму не допускається. Представникам може бути відмовлено у присутності на засіданнях комісій з референдуму лише у випадках, коли у них немає відповідних письмових доручень або посвідчень. Представники можуть бути присутніми у приміщеннях для голосування або на засіданнях дільничних комісій, утворених у військових частинах, за винятком випадків, коли їх діяльність проводиться на таємних військових об «єктах. Перелік таких дільниць та комісій визначається Центральною комісією з всеукраїнського референдуму спільно з командуванням відповідних військових округів.

Представникам засобів масової інформації гарантується безперешкодний доступ на всі збори і засідання, пов «язані з проведенням референдумів. Комісії з референдуму, державні органи надають їм інформацію, пов «язану з проведенням референдуму.

Якщо під час проведення всеукраїнського або місцевого референдуму було допущено грубі порушення Закону[1,2], Верховна Рада України у місячний строк, а відповідна місцева Рада народних депутатів- у 15-денний строк можуть призначити повторний всеукраїнський або місцевий референдум на всій території республіки, відповідної адміністративно-територіальної одиниці або її частини. У такому випадку може бути прийнято рішення про утворення комісій з референдуму в новому складі.

2.5. Юридичні наслідки проведення референдума.

Закони, інші рішення, прийняті референдумом, обнародуютья у встановленому законодавством України порядку опублікування правових актів Верховної Ради України та місцевих Рад народних депутатів і вводяться в дію з моменту їх опублікування, якщо у самому закні, рішенні не визначено інший строк. Датою прийняття закону, рішення вважається день проведення референдуму.

Зміна або скасування законів, інших рішень, прийнятих референдумом, проводиться також референдумом. Зміну або скасування законів, інших рішень, прийнятих референдумом, може здійснити також відповідно Верховна Рада України, Верховна Рада Республіки Крим, місцева Рада народних депутатів більшістю не менш як дві третини від загальної кількості народних депутатів з обов «язковим затвердженням на референдумі, який повинен бути проведений протягом шести місяців після внесення зміни або скасування.

3. Освітлення подій які стосуються законодавства про референдуми у 2000−2001р.

3.1. Питання та коментарій проведення референдуму

17 квітня 2000р.

15 січня 2000 року Президентом України було видано Указ № 65/2000 «Про проголошення всеукраїнського референдуму за народною ініціативою», в якому гарант Конституції на виконання вимоги більш як трьох мільйонів громадян України, та «виходячи з нагальної необхідності консолідації суспільства для вирішення найважливіших соціально-економічних проблем, забезпечення ефективного функціонування всього державного механізму в Україні, подолання багаторічного протистояння і конфронтації між різними політичними силами, органами законодавчої і виконавчої влади, що істотно гальмує здійснення економічних перетворень і ставить під загрозу утвердження незалежної, демократичної, правової Української держави», а також з метою «з «ясування позиції громадян України щодо ряду актуальних питань, від своєчасного вирішення яких залежить майбутнє країни» виніс на розгляд громадян України 6 питань:

1) «Чи висловлюєтеся Ви за недовіру Верховній Раді України XIV скликання і внесення у зв «язку з цим доповнення до частини другої статті 90 Конституції України такого змісту: «а також у разі висловлення недовіри Верховній Раді України на всеукраїнському референдумі, що дає підстави Президентові України для розпуску Верховної Ради України?»

2) «Чи підтримуєте Ви пропозиції про доповнення статті 90 Конституції України новою третьою частиною такого змісту:

«Президент України може також достроково припинити повноваження Верховної Ради України, якщо Верховна Рада України протягом одного місяця не змогла сформувати постійно діючу парламентську більшість або у разі незатвердження нею протягом трьох місяців підготовленого і поданого в установленому порядку Кабінетом Міністрів України Державного бюджету України», яка б установлювала додаткові підстави для розпуску Президентом України Верховної Ради України, та відповідне доповнення пункту 8 частини першої статті 106 Конституції України словами: «та в інших випадках, передбачених Конституцією України?»

3) «Чи згодні Ви з необхідністю обмеження депутатської недоторканності народних депутатів України і вилученням у зв «язку з цим частини третьої статті 80 Конституції України: «Народні депутати України не можуть бути без згоди Верховної Ради України притягнені до кримінальної відповідальності, затримані чи заарештовані?»

4) «Чи згодні Ви із зменшенням загальної кількості народних депутатів України з 450 до 300 і пов «язаною з цим заміною у частині першій статті 76 Конституції України слів «чотириста п «ятдесят» на слово «триста», а також внесенням відповідних змін до виборчого законодавства?»

5) «Чи підтримуєте Ви необхідність формування двопалатного парламенту в Україні, одна з палат якого представляла б інтереси регіонів України і сприяла б їх реалізації, та внесення відповідних змін до Конституції України і виборчого законодавства?»

6) «Чи згодні Ви з тим, що Конституція України має прийматися всеукраїнським референдумом

17 квітня 2000 в Київі відбувся референдум, як і обіцяла виконавча влада. Його результати вразили не лише політологів та противників референдуму, а здається й самих ініціаторів всенародного опитування. За даними Центральної виборчої комісії, понад 80 відсотків виборців виявили активний інтерес до запитань референдуму та засвідчили свою громадянську позицію. Що насправді відбувалося в Україні 16 квітня? І як українська демократія даватиме собі раду з наслідками референдуму? Коментує відомий український політолог Олександр Дергачов:

Відомо, що йдеться про зміни в Конституції, які потребують конституційної більшості, якої немає в нашій Верховній Раді і яка навряд-чи виникне. Проте є складні процедури, не дуже прописані в нашому законодавстві. Доведеться шукати якихось легітимних шляхів втілення результатів референдуму. Мабуть такі пошуки будуть з боку парламентської більшості, яка має орієнтуватись на дії виконавчої влади, президента насамперед. Буде вжито певних заходів, щоб не поспішати, але й так, щоб не напоротися на критику щодо узурпації влади Верховною Радою в разі, якщо вона не захоче реалізувати результати референдуму.

Ми маємо констатувати, що розмови про реформи в Україні сьогодні можна вести тільки суто в економічній площині. Політичні демократичні реформи в сучасній Україні неможливі. Вони будуть припинені, і саме з такою Україною Європі доведеться мати справу. Якісь компроміси можливі, тому що треба шукати взагалі засад співпраці, ізолювати Україну, виключити її з Парламентської Асамблеї Ради Європи можна, припустимо, але все одно треба буде розбудовувати з нею стосунки. Про це свідчить і візит Мадлен Олбрайт, яка навряд-чи сумнівалася в наслідках референдуму. Матимемо певну перспективу економічних реформ, і маємо забути на найближчий час про демократичні політичні реформи. Житимемо в такій специфічній країні.

3.2. Основні питання проєкта Закону України «Про всеукраїнський та місцеві референдуми».

Оскільки внесення змін і доповнень до нині чинного закону призвело б до суттєвої зміни його структури і змісту, то, відповідно до правил законодавчої техніки, виклад закону у новій редакції стає принципово неможливим. Саме тому автори законопроектів фактично створили новий закон.

Необхідність створення і якнайшвидшого прийняття Верховною Радою нового закону про референдум не викликає ніяких заперечень. Особливо актуальним це стало у контексті проголошення президентським указом всеукраїнського референдуму за народною ініціативою у квітні 2000р.

Прийнятий Верховною Радою України 15 березня 2001 року Закон України «Про всеукраїнський референдум «не підписано і повернуто Президентом України до Верховної Ради України з пропозицією відхилити його як такий, що обмежує можливості для здійснення в Україні народовладдя, призводить до звуження змісту та обсягу конституційного права громадян брати участь в управлінні державними справами, суперечить іншим нормам Конституції та законів України, не забезпечує належну організацію підготовки та проведення всеукраїнського референдуму.

Законом, зокрема, усеукраїнський референдум визначається як спосіб прийняття громадянами України законів України й інших рішень з питань загальнодержавного значення шляхом таємного голосування. Відповідно до прийнятого документа, по суб «єктам ініціативи всеукраїнські референдуми поділяються на референдуми: по народній ініціативі (щодо визнання недіючим того чи іншого закону чи окремих його положень); з ініціативи Президента України; з ініціативи Верховної Ради України.

По предмету питання поділ йде на референдуми: про внесення змін у Конституцію України; про зміну території України (щодо схвалення пропозиції Президента про зміну території України); про скасування визначеного закону чи окремих його положень.

Законом також встановлюються обмеження щодо проведення всеукраїнського референдуму (зокрема, протягом одного року після проведення всеукраїнського референдуму) і кількості його питань (на всеукраїнський референдум може виноситися тільки одне питання). Під вимогою про проведення всеукраїнського референдуму необхідна наявність підписів не менш 3 млн. громадян України, які мають право голосу, за умови, щодо підписів на призначення референдуму, які треба зібрати не менш чим у двох третинах областей і не менш чим по 100 тис. підписів у кожній області.

Крім Того, визначені правові наслідки всеукраїнського референдуму:

— про внесення змін у Конституцію України — закон про внесення змін в Основний закон підписується Президентом України, якщо такий закон не затверджений референдумом, то він повторно подається в парламенти з наступних скликань;

— про скасування визначеного закону чи окремих його положень, рішення щодо втрати сили законами, які схвалені на всеукраїнському референдумі утрачають силу з дня офіційного опублікування результатів усеукраїнського референдуму;

— з питань про зміну території України — правовий акт про зміну території України, схвалена на всеукраїнському референдумі, набирає сили в день офіційного опублікування результатів усеукраїнського референдуму. Якщо на референдумі рішення про зміну території України не було підтримано громадянами України, то повторне звертання щодо зміни цієї ж території в таких же границях можливо лише до парламентів наступних скликань. (за матеріалами «Українського Фінансового Сервера «.)

Як повідомлялося в засобах масової інформації, 24 травня 2001р. Рада повторно прийняла закон про всеукраїнський референдум, частково погодившись з деякими пропозиціями президента. Відповідно до закону, на референдум можуть виноситися питання про зміну території, внесенні змін до Конституції, а також до законів. Закон забороняє проведення двох референдумів протягом одного року, а також винесення одночасне декількох питань. Проведення референдуму фінансується исключительноиз держбюджету.

Верховна Рада Украіни установила правила «референдумной гри», прийнявши в новій редакції закон «Про всеукраїнський референдум». За прийняття нової редакції закону 25 грудня 2001р. проголосували 279 депутатів, зареєстрованих у сесійному залі із 450.

З 19 пропозицій глави держави профільний комітет врахував 12. Тепер своє слово повинне сказати Президент України — Л. Кучма. Одним з вимог опозиції, що ініціює проведення антипрезидентського референдуму, є підписання президентом закону про проведення референдумів.

По новому закону всеукраїнський референдум може проводитися не тільки по питанню про внесення змін у Конституцію, про зміну території України і про визнання недійсним визначеного закону або окремих його положень. На нього можуть також виносяться й інші питання, передбачені Конституцією і законодавством.

При цьому парламент не погодився з пропозицією президента і залишив у колишній редакції статті про обмеження по проведенню всеукраїнських референдумах. Таким чином, на всеукраїнський референдум може виноситися тільки одне питання. Також референдум не може проводитися в умовах військового чи надзвичайного стану і протягом трьох місяців після його скасування, а також протягом 1 року після проведення всеукраїнського референдуму. Депутати врахували пропозиції Президента, записавши в законі, що не мають права голосу громадяни, визнані судом недієздатними.

За пропозицією глави держави парламент виключив з тексту закону статті про заборону проведення протягом 5 років усеукраїнського референдуму по питанню, що раніше виносився на нього. При цьому ініціатори проведення всеукраїнський референдум, партії і громадські організації можуть забезпечувати виготовлення відповідних агітаційних матеріалів за свій рахунок.

Парламент відхилив пропозицію Президента і залишив у колишній редакції положення, відповідно до якого для проведення всеукраїнського референдуму Центральна виборча комісія створює 225 територіальних округів. Депутати також врахували пропозицію президента, записавши в тексті закону положення про можливість присутності представників ініціативних груп по всеукраїнському референдумі і збор громадян у приміщенні дільничних комісій під час проведення голосування. За пропозицією глави держави, у новій редакції закону також записано, що рішення про встановлення результатів усеукраїнського референдуму може бути оскаржене у Верховному Суді в терміни, визначені Цивільно-процесуальним кодексом України.

Сьогодні в Україні можливе здійснення трьох варіантів загальнонаціонального референдуму. Перший — шлях прецедентного проведення референдуму, що у правовому змісті зовсім необґрунтований.

Другий — правовий. Останнє голосування у парламенті показує, що цей шлях також цілком можливий.

Третій шлях — політичний референдум. Організатори антипрезидентського референдуму із самого початку усвідомлювали, що сьогодні ні правовий, ні прецедентный референдуми неможливі. Саме тому і поставлені такі питання, що і справді не можна виносити, скажемо, на правовий референдум

По великому рахунку, новий закон дає можливість провести правовий референдум. Він дає чітку правову основу для дій центральної виборчої комісії від початку до закінчення референдуму, замість маневрування між указом президента, роз «ясненням конституційного суду і старим, але діючим законом. Якщо президент накладе вето, потрібно зробити все можливе, щоб його перебороти. Тому що це єдина правова основа для можливого проведення правового референдуму.

У цілому правила проведення референдумів змінилися до кращого. Старий закон не зовсім відповідає Конституції, там була і норма про попереднє голосування, окрема ніша для фальсифікації. У старому законі взагалі немає захисту від фальсифікації під час самого референдума, зокрема, спостерігачі не мали ні яких прав. Новий закон є кроком уперед. Інша справа, не можна зловживати такою демократією. Особливо в суспільстві, у якому практично немає волі слова, де волевиявлення народу можна організувати, і можна направити в те чи інше русло.

Висновок

Референдум вважається найбільш демократичною формою волевиявлення громадян, в якій виражається пряме (безпосереднє) народовладдя, реалізується конституційний принцип щодо належності народу всієї повноти влади. Безпосереднє народовладдя було історично першою формою демократії, яка могла реалізовуватися в невеличких містах-державах, кількість повноправних громадян в яких не можна зіставити з населенням навіть невеликої європейської держави, не кажучи вже про таку величезну країну, якою є Україна. Саме тому в умовах розвиненої демократії, ускладнення суспільних відносин, влада народу реалізовується через представницькі органи — конґрес, народні збори, парламент, раду тощо. Як свідчить досвід, у розвинених країнах до референдумів звертаються найчастіше для вирішення питань територіального устрою (зміни кордонів, назв, приєднання до інших держав тощо).

Як це не парадоксально може прозвучати, але референдум, як вища форма безпосередньої демократії, надзвичайно часто використовується авторитарними режимами задля леґітимації своєї влади або певних антидемократичних рішень. Причому в умовах слабкості інститутів громадянського суспільства, відсутності потужних опозиційних політичних партій, відсутності або недоступності альтернативних до офіційних джерел інформації, справедливим залишається твердження: «хто оголошує референдум, той його і виграє». Особливо актуальна така теза для пострадянських держав, де президенти за допомогою референдумів «проводять» рішення, які насправді не відповідають інтересам суспільства. На жаль, цими режимами напрацьовано значний досвід маніпулювання суспільною свідомістю і під час реалізації громадянами іншої форми безпосереднього народовладдя — виборів парламенту та президента.

Задля уникнення фальсифікацій і зловживання волевиявленням народу має бути чітко визначений механізм проведення референдуму, встановлення його результатів, визнання його недійсним тощо.

В Україні ця проблема проявляється повною мірою, оскільки в нашій країні відсутня реальна законодавча база проведення всеукраїнського референдуму. Чинний нині закон «Про всеукраїнський та місцевий референдум «був ухвалений ще в липні 1991 р. і приймався з цілком конкретною метою — для проведення в грудні 1991 року референдуму про підтвердження Акту проголошення незалежності України. Після прийняття нової Конституції України цей закон перестав відповідати існуючим в країні політичним і правовим реаліям. Чинна Конституція України інакше визначає компетенцію Верховної Ради і Президента України щодо проголошення всеукраїнського референдуму та його предмет, інакшим є механізм проведення всеукраїнського референдуму за народною ініціативою. Таким чиним, нинішній Закон про референдуми вступає у суттєві суперчності з чинною Конституіцєю України та низкою інших законодавчих актів.

Розділ ІІІ Конституції України «Вибори. референдум «, присвячений питанням безпосередньої демократії, є найменшим з по-між усіх розділів і складається з шести невеличких статей (з 69 по 74 включно). Причому реального механізму реалізації права громадян України на проведення референдуму за народною ініціативою дані статті не містять.

Законопроектом не передбачено розмежування референдумів на консультативні та імперативні. Тобто будь-яке рішення референдуму має обов «язковий характер, що суперечить як теорії, так і практиці конституціоналізму в усьому світі.

Треба відзначити ще один дуже важливий момент. Ми маємо в Україні досить своєрідну систему народної ініціативи, і саме це обумовлює необхідність прийняття закону про народну ініціативу і закону про реалізацію рішень за народною ініціативою. І сьогодні розвиток подій свідчить, що в перспективі такі норми мають бути виписані в українському законодавстві.

Оскільки внесення змін і доповнень до нині чинного закону призвело б до суттєвої зміни його структури і змісту, то, відповідно до правил законодавчої техніки, виклад закону у новій редакції стає принципово неможливим. Саме тому автори законопроектів фактично створили новий закон.

Необхідність створення і якнайшвидшого прийняття Верховною Радою нового закону про референдум не викликає ніяких заперечень. Особливо актуальним це стало у контексті проголошення президентським указом всеукраїнського референдуму за народною ініціативою.

Проведення референдуму в тому вигляді, який було запропоновано президентським указом і здійснено на практиці, аж ніяк не вирішує проблем дієвості виконавчої влади і приведе Україну до безкінечного ланцюга нових референдумів і виборів, щонайменше на два найближчі роки. Результати цього референдуму можуть лише посилити правовий і політичний хаос, призвести до розколу і без того нестійкої парламентської більшості.

Реальною альтернативою цьому є виконання норм Конституції та законів України щодо механізму ревізії Конституції, яка передбачалася питаннями, винесеними на всеукраїнський референдум.

Проголошення і проведення українського референдум за народною ініціативою є яскравою ілюстрацією вибриків неконсолідованої демократії.

Література 1 Голос України. — 2000. — 25 лютого. — С. 2−3.

2 Укрпартінформ. — 2000. — № 2(14). — С. 3.

3 Речицкий В. Впечатления участника // Российско-украинский бюллетень. — 2000. — № 6−7. — С. 46.

4 Звернення Всеукраїнської громадської конференції «Референдум і ми: від громадянської позиції - до громадянської дії». — К., 2000. — 18 березня.

5 Див., наприклад: Громадська експертна Рада. — К. — Лютий 2000р.

6 Скрябін Д. Конституційному суду зроблено венеціанське попередження // День. — 2000. — 22 березня.

7 Коцина И. Парламентская Ассамблея Совета Европы предлагает Украине нарушить Конституцию? // Факты. — 2000. — 14 марта.

8 Попередній аналіз публікацій державних ЗМІ щодо висвітлення підготовки до всеукраїнського референдуму (березень — перша половина квітня 2000) //internet

9 Українці підтримали посилення влади Кучми //internet

10 Інтерфакс-Україна. — 2000. — 17 квітня.

PAGE

PAGE 33

Показати Згорнути
Заповнити форму поточною роботою