Первые декрети Радянської власти

Тип работы:
Реферат
Предмет:
История


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Декрет про мире.

Декрет про мир з перших декретів радянської влади, програмний зовнішньополітичний документ, який підготували У. І. Леніним і прийнято другим Всеросійський з'їзд Рад 26 жовтня (8 листопада) 1917 року одноголосно. Висловлював миролюбну, гуманістичну природу нового суспільного устрою. Жовтнева революція перемогла за умов що тривала I Першої світової. Питання виході з її був найважливішим багатьом мільйонів людей. У декреті утримувалося пропозицію всім воюючим народам і урядам негайно розпочати переговори щодо укладанні справедливого, світу — без анексій і контрибуцій. Декрет виходив із можливості мирного співіснування з капіталістичними країнами. Вперше за історію було проголошено нові принципи міжнародної політики світу й мирної співробітництва, пролетарського інтернаціоналізму, визнання повного рівноправності всіх народів, поваги їх національної та державної незалежності, невтручання у внутрішні справи інших країн. У декреті зізнавалася законність і соціальна справедливість визвольної боротьби пригноблених народів, засуджувалася ганебна колоніальна система.

Починається декрет з покликання (пропозиції) всім воюючим країнам розпочати переговори щодо справедливому, світі. Під ним розуміється, передусім, негайний світ без анексій і контрибуцій. Уряд Росії пропонує укласти такий світ всім воюючим народам негайно й висловлює готовність докласти всіх зусиль рішучі кроки утвердження світу. Під анексією Ленін розуміє всяке приєднання до великого чи сильному державі малої чи слабкої народності без її згоди. Необхідно помітити, що це Леніним визначення анексії трохи відрізняється від сучасного її розуміння. Відмінність у тому, у сучасному розумінні анексія — це насильницьке приєднання державою території іншої держави, а Ленінському розумінні - це насильницьке приєднання народності, тобто. історично сформованій спільності людей.

Уряд вважає, що далі війни є найбільшим злочином проти людства, а як і висловлює готовність підписати умови світу на одно справедливих всім умовах. У декреті звертається особливу увагу те що, що це умови аж ніяк є ультимативными.

Скасовувалась таємна дипломатія, виражалося рішучий намір уряду вести переговори відкрито на широкий загал. Уряд висловив готовність обумовити у будь-який спосіб, а їх полегшення призначило своїх повноважних представників ув нейтральні страны.

У декреті висувається пропозицію воюючим країнам укласти перемир’я терміном незгірш від, ніж місяці, які шляхом переговорів можна було остаточно затвердити всі умови світу. Закінчується декрет конкретним зверненням до Англії, Франції та Німеччини із закликом вимагати завершити войну.

Правлячі кола імперіалістичних країн Антанти вороже зустріли радянські мирні пропозиції. Декрет був захоплено зустрінутий народними масами Росії і близько розвинених країн. 9 листопада 1917 року Ленін звернувся по радіо до солдатів і матросам із закликом вимагати вибирати уповноважених і розпочинати переговори з ворогом перемир’я. На фронтах стали полягати так звані «солдатські світи». У Великобританії, Франції, США прокотилася хвиля демонстрацій і мітингів з вимогою світу й підтримки Радянської Росії. Після відхилення радянських мирних пропозицій державами Антанти Радянський уряд змушений був розпочати з Німеччиною, результатом яких і було став Брестський світ 1918 года.

Декрет про мир заклав підвалини радянської зовнішньої политики.

Декрет про земле.

Декрет про землю був такий ж однією з перших декретів радянської влади. Підготував У. І. Ленін. Було прийнято другим Всеросійський з'їзд Рад 26 жовтня (8 листопада) 1917 року у 2 години ночі, тобто. фактично 27 жовтня (9 листопада). Працюючи над декретом Ленін використовував наказ, складений редакцією «Звісток Всеросійського Ради селянських депутатів», на підставі 242 місцевих селянських наказів (його розділ «Про землю» повністю ввійшов у текст декрету). Декрет скасовував поміщицьку власність на грішну землю негайно це без будь-якого викупу і передавав поміщицькі, удільні, монастирські, церковні землі з усім інвентарем і будівлями в розпорядження волостных земельних комітетів і повітових Рад селянських депутатів, куди покладалася обов’язок якнайсуворішого дотримання порядку при конфіскації поміщицьких маєтків. У цьому яка би там не було псування конфискуемого майна, належить відтепер всьому народові, оголошувалася важким злочином. Такі злочину каралися революційним судом (трибуналом), які складалися з голови і шість чергових засідателів, які обиралися губернськими і міською Совітами. Повітові Ради селянських депутатів мали взяти всіх заходів для дотримання якнайсуворішого порядку при конфіскації поміщицьких имений.

Який Увійшов до декрету наказ про землю (ст. 4) визначав нові принципи землеволодіння і землекористування; право приватної власності на грішну землю скасовувалося, заборонялося продавати землю, здавати їх у оренду й під заставу, вся земля зверталася у всенародне надбання (тобто. мав потрапити у державну власність, що означає націоналізацію землі). Усі корисні копалини (руда, нафту, вугілля, сіль тощо.), а як і лісу й до води перейшли у користування держави. Земельні ділянки з висококультурними господарствами, розплідниками, кінні заводи тощо., а як і весь господарський інвентар конфіскованих земель передавалися в виняткове користування держави або громад; право користування землею отримували всіх громадян при умови обробки її своєю працею, сім'єю чи товаристві не залучаючи найманої праці, з урахуванням зрівняльного землекористування при вільному виборі форм землекористування, зокрема і артільної. Хлібороби, втратили внаслідок старості або інвалідності можливість обробляти землю, втрачали декларація про нею, одержували від держави пенсійне забезпечення. Конфіскація інвентарю не стосувалася малоземельних селян, встановлювалося також, що землі рядових селян рядових козаків не конфіскуються. По відчуженні земля надходила в земельний фонд, який періодично мав піддаватися переділам залежно від демографічних змін підняття продуктивності і російськомовної культури сільського хозяйства.

У тексті декрету сказано, що питання про землю у всій її обсязі,, а як і питання выкупах можна розв’язати лише всенародним Установчим зборами, а становища декрету є хіба що напуттям, тобто. як їм краще, як має бути. Держава брала він обов’язок організувати переселення і покрити витрати, пов’язані з нею, а як і витрати на постачання инвентарем.

Декрет завершується становищем у тому, що це документ має лише тимчасовість. Він проводитися у життя до скликання Установчих собрания.

По декрету селяни Росії отримували безплатно понад 150 млн. десятин землі, звільнялися від 700 млн. рублів золотом щорічно за оренду землі і зажадав від боргів за землю, досягли на той час 3 млрд. рублів. Декрет забезпечив підтримку радянської влади із боку трудового селянства, заклав економічну основу задля зміцнення союзу робітників і крестьян.

Декрет суд № 1.

Декрет суд № 1 було прийнято РНК 22 листопада 1917 року (за іншими джерелах 24 листопада 1917 року). Він скасовував що існують судові встановлення: окружні суди, самі судові палати і правительствующий сенат зі усіма департаментами, все військові й морські суди замінюючи їх судами, утвореними виходячи з демократичним виборам. Декрет припиняв дію існуючого інституту світових суддів. Місцеві судді тепер маємо були обиратися виходячи з прямих демократичним виборам, а до призначення таких виборів — районними і волостными (повітовими і міською) Совітами. Причому раннє котрі обіймали посаду світових суддів не позбавлялися права на обрання на місцеві судді як тимчасово, і остаточно на демократичних выборах.

Декрет визначав компетенцію місцевих судів. Вони були вирішувати все цивільні справи з ціною позову не дорожче 3000 карбованців і кримінальні справи, покарання якими може бути не вище 2 років позбавлення волі. Вироки і рішення місцевих судів були остаточними і оскарженню в апеляційному порядку не підлягали. У окремих випадках допускалася прохання касації. Касаційної комісією у разі був повітове, а столицях — столичний з'їзд місцевих судей.

Також упразднялись інститути судових слідчих, прокурорського нагляду, присяжної і приватної адвокатури, а попереднє слідство у кримінальних справ покладалося на місцевих суддів одноосібно до перетворення всього судового порядка.

Місцеві суди вирішують справи ім'ям Російської республіки і керуються в своїх рішеннях і вироках законами скинутих урядів лише остільки, оскільки такі не скасовані революцією і суперечать революційної совісті й революційному правосвідомості. Скасованими зізнавалися всі закони, суперечать декретам ЦВК Рад раб., солд., і хрест. депутатів і Робітника і Селянського Уряди, і навіть программам-минимумам РСДРП (програма мінімуму: встановлення буржуазної республіки, скасування всіх викупних платежів, 8 годину раб день, самовизначення всіх націй) й Народної партії СВ (здійснення трудящими революції з єдиною метою встановлення соціалізму соціалізація всіх земель, саме передача землі без викупу в общинне користування, а громади мали розділити землю по уравнительно-трудовому принципу. Заборона купівлі-продажу земель).

Для боротьби з контрреволюційних наснаги в реалізації видах заходів огорожі від нього революції та її завоювань, на вирішення справ боротьби з мародерством і хижацтвом, саботажем та ін зловживаннями засновуються робітники і селянські Революційні трибунали у складі одного голови та шість чергових засідателів, обраних губернськими чи міськими Совітами. Для провадження у тим самим справам попереднього слідства за ті самі радах утворюються особливі слідчі комиссии.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой