Оценка царювання Катерини II (По В.О. Ключевскому)

Тип работы:
Реферат
Предмет:
История


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Оцінка царювання Катерини II.

(По В.О. Ключевскому)

Кожен історик дає своє трактування історичних подій. Розглянемо погляди В. О. Ключевського на правління Катерини II.

Головний аспект, яким В. О. Ключевський дає оцінку царювання політика, — наскільки збільшилися чи зменшилися матеріальні і моральні кошти Руської держави упродовж свого його правления.

1. Матеріальні средства.

Матеріальні кошти збільшився у величезної пропорції. У царювання Катерини державна територія майже досягла своїх розділяли як у півдні, і ніяких звань. З придбань, зроблених Півдні, була створена три губернії - Таврійська, Херсонська і Катеринославська, беручи до уваги посталої тоді ж землі Війська Чорноморського. З придбань зроблених ніяких звань, із боку Польщі, було зроблено 8 губерній — Вітебська, Курляндская, Могилевська, Виленская, Мінська, Гродненська, Волинська і Брацлавская (зараз Подільська). Отже, з 50-ти губерній, куди було поділено Росія, 11 були придбані в царювання Екатерины.

Ці матеріальні успіхи стають ще більше дотикальними, якщо порівняти населеність країни у початок і наприкінці царювання Екатерины.

По III ревізії 1762−63гг. вважалося, що становить 19−20 млн. душ обоего статі та всіх станів. У 1796 г. по V ревізії, проведеної з такого самого розрахунку, жителів у імперії вважалося щонайменше 34 млн.

Отже, населення держави у продовженні царювання майже подвоїлася, сума державних доходів учетверилась. Отже, як збільшилася кількість платників, а й збільшилися державні платежі, збільшення які зазвичай приймається за знак посилення продуктивності народного труда.

Отже, матеріальні кошти надзвичайно усилились.

2. Соціальна рознь.

Навпаки, кошти моральні стали слабше. Моральні кошти, якими володіє держава, зводяться до двох порядків відносин: у- перших, вони перебувають у єдності інтересів, що пов’язують різні племінні і соціальні складові держави друг з одним; по-друге, в здібності керівного класу керувати суспільством. Натомість ця здатність залежить від юридичної постановки керівного класу в суспільстві, від рівня розуміння їм становища нашого суспільства та від рівня політичної підготовки керувати ним. Ці моральні кошти держави у правління Катерини сильно впали. Насамперед посилилася ворожнеча інтересів племінних, складових частин держави. Розлад вносило польське населення завойованих провінцій Речі Посполитої. Цей елемент став силою, тому, що Руської держави, крім юго- західних областей, було введено й вік деяких частин справжньої Польщі. Зате одне з важливих областей Південно-Західної Русі, пов’язана органічно з іншими, — Галичина опинилася поза Руської держави, посилюючи розлад, внесений у наші західні міжнародні отношения.

Далі, посилилася ворожнеча між соціальними складовими елементами корінного російського суспільства; це посилення було наслідком тих відносин, в які поставлені були законодавством Катерини дві основні класу російського суспільства — дворянство і кріпосне селянство. Дворянство зміцнилося при владі завдяки ряду палацевих переворотів. Точнісінько такою самою ж шляхом думало раскрепиться і кріпосне селянське населення: за дворянством і це хотіло досягти свободи поруч незаконних повстань. Таким є зміст численних селянських заколотів, що почалося царювання Катерини II і який, поступово розповсюджуючись злилися в величезний пугачевский бунт. Цього не слід було допускати. Становище цих станів потрібно було влаштувати законним шляхом, у вигляді правомірного визначення ставлення людини-спеціаліста до землі. Цього правомірного визначення не зробило уряд Катерини. Навпаки, Катерина видає ряд законів, збільшують роль і право дворянства: 18. 02. 1762 г. — закону про вільності дворянства, 1775 г. — губернські установи, 1785 г — жалувана грамота дворянства. У цей час Катерина приймає законодавчі акти, дозволяють сказати, що кріпосне право досягло свого піка. Згідно з указом 1763 г. селяни мають були самі оплачувати витрати, пов’язані з придушенням їх виступів (якщо вони зізнавалися призвідниками заворушень). 1765 р. — указ, дозволяє поміщикам засилати своїх селян без суду й наслідків в Сибір на каторгу з заліком цих селян як рекрутів. 1767 г. — указ, забороняв селянам подавати імператриці скарги у своїх поміщиків. Отже, громадське роз'єднання було ще різкіше. Отже, в царювання Катерини посилилася ворожнеча як і племенном, і соціальному складі государства.

Вывод

За правління Катерини II збільшився економічний потенціал Росії, росли міста, отже розвивалася промисловість, почали складатися капіталістичні промислові відносини. У сільське господарство розширювалася зв’язок поміщицьких і дочок селян господарств, із ринком. Виріс міжнародний авторитет Росії. Та заодно, намагаючись втримати владу в руках дворянства, Катерина сприяла посиленню станових протиріч, що згодом вилилися в селянську війну 1773−1775г.

Використовувана литература.

1. Ключевський В. О. Твори у томах, тому V. — М. 1989. 2. Орлов О. С., Георгієв В.А., Георгієва Н.Г., Сивохина Т. А. Історія Росії. — М. 1999.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой