Облік операцій з недержавними цінними паперами в КБ

Тип работы:
Реферат
Предмет:
Разное


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Зміст.

Вступ_________________________________________________ _4- 5

Розділ 1. Недержавні цінні папери, їх види і класифікація.

1.1. Цінні папери, їх місце і роль на фінансовому ринку. __________6 — 18

Класифікація цінних паперів. _____________________________18−29

Розділ 2. Організація обліку операцій з недержавними цінними

паперами.

2.1. Облік купівлі-продажу корпоративних цінних паперів. _______29 — 37

2.2. Облік купівлі-продажу боргових зобов «язань. ________________37 — 44

2.3. Облік по розподілу акцій клієнтів банку. ___________________44 — 46

2.4. Створення резервів під обезціненя цінних паперів. __________46 — 48

Висновок. ______________________________________________________49

Список літератури. _____________________________________________50

Вступ.

Фінансове забезпечення декларованого переходу нашої економіки на ринкові рейки є найважливішою проблемою поточного моменту і найближчого майбутнього. Очевидно, що створення фондового ринку є єдиною альтернативою що існував ще недавно, а тепер істотно підірваному дефіцитом централізованих коштів, вольовому розподілу фінансових ресурсів. Розвинений внутрішній фінансовий ринок міг би істотно полегшити задачу інтеграції в світовий фінансовий ринок і створити канал для інвестування іноземного капіталу в нашу економіку через розміщення наших цінних паперів.

Організація широкомасштабного ринку для обігу цінних паперів, очевидно, є складним і тривалим процесом. Масовому обертанню акцій повинно передувати масове створення акціонерних підприємств, якому в наших умовах сприяє роздержавлення і приватизація підприємств.

Існуючі в розвинених країнах фінансові ринки спираються на обширні заощадження приватних осіб. Загальна бідність нашого населення і недостача вільних заощаджень — об «єктивна перешкода на шляху розвитку широкого фінансового ринку. Населення психологічно не підготовлене до сприйняття вкладень своїх коштів в боргові зобов «язання невідомих йому нових організацій. Сильна інфляція в країнах Заходу завжди була руйнівником фінансових ринків, у нас вона перешкоджає їх стихійному розвитку. Для функціонування ринку потрібно виникнення впевненості в можливості ввірити свої заощадження посередницьким інститутам. Ця довіра суспільства повинна виховуватися поступово на позитивних зразках.

У Україні все більше і більше підприємств йдуть з державного постачання, перебудовуючись на комерційний лад, а значить, будучи недержавною власністю, і не отримуючи бракуючі грошові кошти з державної кишені, підприємства стають зацікавленими у випуску цінних паперів, а це є підтвердженням впровадження в господарську практику ринку цінних паперів. Його створення і розвиток дає можливість мобільно перерозподіляти грошові кошти індивідуальних вкладників і інституційних інвесторів для структурних перетворень в економіці. Ринок цінних паперів і його інститути грають важливу роль в загальній ринковій взаємодії: через купівлю і продаж акцій здійснюється перелив капіталів між підприємствами, галузями і секторами економіки. Відбувається акумуляція вільних грошових ресурсів для напряму їх в ті сфери, які гостро в них мають потребу.

Ряд крупних підприємств, які пройшли акціонування, стали випускати свої облігації для фінансування цільових проектів по створенню нової конкурентної продукції. Наприклад, Автозаз, Укргаз і ряд інших великих акціонерних товариств створили спеціальні підрозділи для реалізації своїх облігацій. У 1993−1994 г. г. таких підприємств і компаній, що здійснюють емісію, було кілька. Однак позитивною стороною цього процесу став перехід від фінансування через акції до фінансування через облігації. Таким чином, для цих підприємств і акціонерних компаній випуск своїх облігацій став альтернативою дорогим кредитам, а також довгостроковому кредитуванню великих фірм і підприємств.

Підвищений інтерес комерційних банків до вкладень в цінні папери позитивно впливає на структуру його активів і приносить при цьому значний прибуток.

Відомо, що вкладення в капітал різних акціонерних товариств дають можливість банку не тільки отримувати дивіденди, але і брати участь в його управлінні, бути співвласником цього товариства.

У цей час банкам дозволене створення дочірніх підприємств або банків, що також вимагає вкладень і дає можливість збільшувати прибутки.

Банку також вигідно виступати головним засновником, наприклад, страхового суспільства або придбавати акції товарних і фондових бірж. Ефективним і менш безпечним вважаються вкладення в придбання боргових зобов «язань.

Знаючи що частина комерційних банків створюється в формі акціонерного товариства як закритого, так і відкритого типу, відмітимо, що їх статутний капітал формується шляхом випуску власних акцій.

Бухгалтерський облік в банках на сучасному етапі економічного розвитку являє собою інформаційний потік про стан і рух майна банку, грошових коштів, кредитів, фондів, про витрати і прибутки, фінансових результатах, що формується з метою управління, контролю, аналізу і планування статутної діяльності комерційного банку. Вказана інформація необхідна не тільки банку, але і його засновникам, інвесторам, податковим службам, іншим зацікавленим організаціям і особам.

Таким чином, в цей час значення недержавних цінних паперів дуже велике і надалі їх роль повинна зрости. Тому розглядання проблем по недержавних цінних паперах в даній курсовій є актуальним.

1. Недержавні цінні папери, їх види і класифікація.

1.1. ЦІННІ ПАПЕРИ, ЇХ МІСЦЕ І РОЛЬ НА ФІНАНСОВОМУ РИНКУ.

Важливим елементом економіки, заснованої на принципах товарного виробництва і ринку є цінні папери. Згідно з Законом України «Про банки і банківську діяльність «від 20 марти 1991 р.(№ 872-(((), а також Законом України про цінні папери і фондові біржі в Україні від 18 червня 1991 р., затвердженим постановою Верховної Ради № 1201-(((, Українські комерційні банки мають право здійснювати фондові і довірчі операції.)(Об «єктом цих операцій є цінні папери.)

Цінний папір являє собою документ, який виражає пов «язані з ним майнові і немайнові права, може самостійно обертатися на ринку і бути об «єктом купівлі-продажу і інших операцій, служить джерелом отримання регулярного і разового прибутку. Таким чином, цінні папери виступають різновидом грошового капіталу, рух якого здійснюється за рахунок подальшого розподілу матеріальних цінностей.

Кожному виду майна (ресурсів) можуть відповідати свої цінні папери, які в свою чергу можуть бути предметом власності, купуватися і продаватися, віддаватися в заставу і т.п.

Види ресурсів Цінні папери

Земля Закладная (ипотечное свидетельство),

Земельный приватизационный чек

Нерухомість Акції, закладн, приватизаційний

чек, житловий сертифікат.

Продукція Коносамент, обертаючеся складське

свідоцтво, товарний обертаючийся

ф’ючерський контракт, товарний опціон.

Гроші Акція, облігація, нота, вексель, депозитний або ощадний

сертифікат, чек, банківський акцепт і

Самі цінні папери можуть розглядатися як ресурси, які мають самостійне життя, свій ринок, що іменується фондовим або фінансовим. При відомих обставинах цінні папери можуть виникати і у вигляді посвідчень прав на використання робочої сили, на нематеріальні активи (типу дозволів на експорт-імпорт продукції, право стягування податків, право видання і т.п.). Основою для появи цінного паперу може стати навіть ймовірність настання якої-небудь події (наприклад, підвищення або пониження фондового індексу).

Як цінні папери признаються тільки такі посвідчення прав на ресурси, які відповідають наступним фундаментальним вимогам:

обертаємість на ринку;

доступність для цивільного обігу;

стандартність та серійність;

документальність;

регулюємість і визнання державою;

ліквідність;

ризикованість;

обов «язковість виконання.

Обертаємість — це здатність цінного паперу купуватися і продаватися на ринку, а також в багатьох випадках виступати як самостійний платіжний інструмент, що полегшує обіг інших товарів. Обертаємість вказує на те, що цінний папір існує тільки як особливий товар, який, отже, повинен мати свій ринок з властивою йому організацією, правилами роботи і т.д. Повинні в основній масі належати ринку, бути товарами і ті ресурси, відображенням прав на які є цінні папери.

Доступність для цивільного обігу — здатність цінного паперу не тільки купуватися і продаватися, але і бути об «єктом інших цивільних відносин, включаючи всі види операцій (позики, дарування, зберігання і т.п.).

Стандартність — цінний папір повинен мати стандартний зміст (стандартність прав, які являє собою цінний папір, стандартність учасників, термінів, місць торгівлі, правил обліку і інших умов доступу до вказаних прав, стандартність операцій, пов «язаних з передачею цінного паперу з рук в руки, стандартність форми будь-якого паперу і т.п.). Саме це робить цінний папір товаром, здатним обертатися.

Серійність — можливість випуску цінних паперів серіями, класами, складовий елемент такої їх якості, як стандартність.

Документальність. Цінний папір — це завжди певний документ, що містить всі передбачені законодавством реквізити. Відсутність хоч би одного з них спричиняє недійсність цінного паперу або їх перехід в розряд інших зобов «язальних документів.

Регульованість і визнання державою. Документи, що претендують на статус цінних паперів, повинні бути визнані державою як такі, що забезпечує їх хорошу регульованість і довір «я публіки до них. Погано регульовані і не визнані державою папери не можуть претендувати на статус цінних, якою би безмежною не була фантазія фінансистів, що пропонують публіці все нові і нові фінансові продукти і послуги.

Ліквідність — здатність цінного паперу бути швидко проданої, перетворитися в грошові кошти (в готівковій або безготівковій формі) без істотних втрат для держателя. Якщо ринок відмовляється визнати її ліквідність, реальність виражених її прав, то цінний папір перетворюється з товару в ніщо не стоячий клаптик паперу. Необхідно відрізняти ліквідність конкретного цінного паперу від: ліквідності фондового ринку загалом (здатність ринку поглинати значні кількості цінних паперів при незначних коливаннях курсової вартості і низьких витратах на реалізацію); ліквідність підприємства, банку, інвестиційного інституту (міра ліквідності, готовності перетворення в грошові кошти активів підприємства з метою виконання зобов «язань по залучених ресурсах).

Ризикованість — можливості втрат, пов «язані з інвестиціями в цінні папери і неминуче ним властиві.

Обов «язковість виконання. Законодавство не допускає відмови від виконання зобов «язання, вираженого цінним папером, якщо тільки не буде доведено, що цінний папір попав до держателя неправомірним шляхом.

У новому варіанті Цивільного Кодексу України прямо зафіксовано, що цінний папір:

являє собою документ;

засвідчує лише майнові права, здійснення або передачу

яких можливі тільки при пред «явленні самого цінного паперу;

повинна мати встановлену форму і обов «язкові реквізити, причому вимога до форми і інші необхідні вимоги визначаються законом або у встановленому ним порядку, а відхилення від таких вимог спричиняє її нікчемність.

У минулому цінні папери існували виключно в фізично відчутній, паперовій формі і друкувалися типографським способом на паперових бланках. Цінні папери, як правило, виготовляються з досить високою мірою захищеності від можливих підробок. Останнім часом в зв «язку зі значним збільшенням обороту цінних паперів багато хто з них став оформлятися у вигляді записів в книгах обліку, а також на рахунках, що ведуться на різних носіях інформації, тобто перейшли в фізично невідчутну (безпаперову) форму. Тому на ринку цінних паперів випускаються, обертаються і гасяться як власне цінні папери, так і їх замінники. Об «єкти операцій на ринку цінних паперів також називаються інструментами ринку цінних паперів, фондами або фондовими цінностями.

У випадку, якщо цінні папери не існують в фізично відчутній формі або якщо їх паперові бланки вміщуються в спеціальні сховища, власнику цінного паперу видається документ, що засвідчує його право власності на ту або іншу фондову цінність. Цей документ називається сертифікатом цінного паперу. Сертифікати цінних паперів на пред «явника можуть випускатися для заміщення собою декілька однорідних цінних паперів (подібно грошовим купюрам різного достоїнства). У останньому випадку сертифікат не обов «язково містить інформацію про власника фондової цінності.

Операції з цінними паперами пов «язані з наступними циклами: емісія, первинне розміщення, обертання на другорядному ринку.

Емісія включає:

визначення розмірів випуску;

підготовку і публікацію проспекту емісії;

реєстрацію випуску;

друк бланків цінних паперів;

публікацію оголошень про випуск.

Розмір випуску визначається величиною статутного капіталу акціонерного товариства або його приростом. Кількість акцій визначається розподілом величини статутного капіталу або його прирости на номінальну ціну паперу. Статутний капітал повинен складатися з числа акцій кратного десяти з однаковою номінальною вартістю. Розмір випуску боргових зобов «язань розраховується шляхом розподілу суми позики на номінальну. Ціну облігації, сертифіката, фінансового векселя. Проспект емісії підготовлюється і випускається при випуску акцій і облігацій акціонерного товариства.

Розміщення цінних паперів (андеррайтинг) — перша операція в сфері обігу, перехід паперу з рук емітента до першого держателя. Існують наступні способи первинного розміщення:

безвідплатна передача пакету акцій членам трудового колективу шляхом складання поіменного списку держателів;

підписка;

висновок контрактів на придбання акцій з посадовими особами підприємств, що приватизуються, або з групою працівників підприємства, що уклали договір про недопущення банкрутства;

аукціон;

комерційний конкурс;

інвестиційні торги.

Обіг цінних паперів на повторному ринку — це перепродаж цінних паперів, послідовність операцій між продавцями і покупцями цінних паперів. Повторні операції проводяться через посередників-брокерів, інвестиційних ділерів; трейдерів по ринковому курсу.

Повторний обіг виконує дві функції:

1. зводить продавців і покупців (забезпечує ліквідність цінних паперів)

2. сприяє вирівнюванню попиту і пропозиції.

До операцій повторного обігу відносяться:

Процедура-лістинг (включення емітованих паперів в списки біржових цінностей лістинг);

Котирування. Оголошення ціни продавця і покупця на папір певного найменування. В котирувальному листі вказуються: найменування емітента, номінал паперу, ціна покупця, продавця, закриття, об «єм продажу, дата останньої операції, дивіденд, зміна ціни операції в абсолютному відносному вимірі; операції купівлі-продажу, які класифікуються по різних ознаках: виду ринку, об «єкту операції, виду контракту;

зберігання цінних паперів;

формування портфеля цінних паперів і управління ним.

Економічну суть і ринкову форму кожного цінного паперу можна одночасно розглядати з різних точок зір, в зв «язку з чим кожна цінний папір володіє цілим набором характеристик. Це зумовлює і можливість класифікації цінних паперів по різних ознаках, що звичайно диктується практичними потребами.

Обіг цінних паперів складає основу для фондових операцій комерційних банків.

До фондових операцій відносяться:

емісія і розміщення знову випущених цінних паперів;

кредитування під заставу цінних паперів і купівля цінних паперів банками за власний рахунок;

купівля і продаж цінних паперів на ринку за дорученням і за рахунок клієнтів;

зберігання і управління цінними паперами клієнтів.

Останні два вигляду операцій носять назву трастових. Таким чином, в залежність від вигляду фондових і довірчих операцій комерційні банки можуть виступати на ринку як емітент цінних паперів, фінансового інвестора і посередника у відносинах сторонніх емітентів і інвесторів. У якості емітента комерційний банк виступає у разі випуску власних акцій і облігацій.

Фондовий ринок є чутливим барометром стану економіки. Нині основними цілями на українському ринку цінних паперів є цілі становлення і закріплення відносин власності, а головними учасниками цього ринку — комерційні банки.

Учасники українського ринку цінних паперів мають загальну задачу — отримання прибутку. Саме під впливом джерел і умов, при яких вона утвориться, і складається структура вітчизняного фондового ринку, однією з відмінних рис якою стало істотне переважання державних цінних паперів.

Крім того, вельми характерно для вітчизняного фондового ринку і те, що основна частина приватних цінних паперів проходить тільки стадію первинного

розміщення, майже не обертаючись на повторному ринку.

Останнім часом банки все більш активно придбавають цінні папери інших підприємств і організацій. Мета у них та ж, що і в інвесторів, які вкладають кошти в акції банків, — закріплення за собою прав власності. Досягається це різними шляхами: участю в утворенні нових підприємств і акціонуванні вже існуючих; створенням інвестиційних фондів.

Лідируюче положення банків на українському фондовому ринку підтверджується і тим, що найбільш популярними з приватних фондових цінностей стали саме емітовані комерційними банками. За участю банків створена значна частина інвестиційних фондів.

Оскільки управляти економікою може тільки той, хто володіє власністю, то і ринок цінних паперів (як що визначає, кому належать «титули «власності, і що забезпечує їх переміщення) придбаває особливу економічну і історичну значущість.

ВЕКСЕЛЬ

Вексель — це різновид письмового боргового зобов «язання векселедавця беззастережно сплатити в певному місці суму грошей, вказану у векселі, власнику векселя (векселедержателю) при настанні терміну виконання зобов «язання (платежу) або на його вимогу.

Вексель дає його власнику право вимагати від боржника або акцептанта (третьої особи, що зобов «язалася сплатити по векселю) виплатити вказану в векселі суму при настанні терміну платежу. Тому вексель виступає складним розрахунково-кредитним інструментом, здатним виконувати функції як цінного паперу, так і кредитних грошей і засобу платежу. Зокрема, як цінний папір вексель сам може бути об «єктом різних операцій.

Випуск і обігу векселів регулюється діючими Основами цивільного законодавства і Законом України «Про цінні папери і Фондову Біржу «від 18 червня 1991 р. № 1201 XII

Основні риси векселя, що склався в міжнародній і українській практиці:

абстрактний характер зобов «язання вираженого векселем (текст векселя не повинен містити посилання на операцію, що є основою видачі векселі);

безперечний характер зобов «язання по векселю, якщо він є справжнім;

безумовний характер зобов «язання по векселю (вексель містить простої і нічим не зумовлена пропозиція або обіцянка сплатити визначену суму, і тому спроби оговорити платіж настанням яких-небудь умов не мають юридичної сили);

вексель — це завжди грошове зобов «язання (не може вважатися векселем зобов «язання, по якому сплата боргу здійснюється товаром, наданням послуг і т.п.);

вексель — це завжди письмовий документ (випуск векселів в безготівковій формі неможливий);

вексель — це документ, що має суворо встановлені обов «язкові реквізити.

Згідно з Міжнародною Конвенцією існує вісім обов «язкових реквізиту векселя:

вексельна мітка — тобто слово «вексель «повинно міститися

не тільки в назві, але в текстовому змісті векселя;

валюта векселя- сума платежу, яка повинна бути

вказана, як мінімум два рази: один раз цифрами, другий

прописом з великої букви;

зведення про платника по даному векселю;

зведення про особу на користь якого здійснюється платіж;

вказівка місця платежу;

вказівка терміну платежу;

час і місце виставляння;

власноручний підпис особи, що виставила вексель.

Сторони, зобов «язані по векселю, несуть солідарну відповідальність (при невиконанні зобов «язання основним боржником кредитор — векселедержатель може обертатися за стягненням до будь-якого з колишніх держателів, який в свою чергу при погашенні ним векселі придбаває право вимоги вексельної суми у будь-якого з осіб, що проходили у вексельному ланцюжку).

У залежності від критеріїв класифікації розрізнюють наступні види векселів.

Критерій

Види векселів

1. Число участників

Простий (соло-вексель)

Перевідний вексель (тратта)

2. Характер угоди,

що лежить в осніве векселя

товарний (комерційний)

фінансовий (казначейский)

3. Забезпечення Забеспечені, незабезпечені

(бронзовіе, дружні, зустрічні)

4. Спосіб передачі На предx00B4явника, ордерний

(обіг по передаточному напису)

Товарний вексель. У основі грошового зобов «язання, вираженого даним векселем, лежить товарна операція, комерційний кредит, що надається продавцем покупцеві при реалізації товару. У цій якості вексель може, з одного боку, виступати як знаряддя предмета, а з іншого боку — виконувати функції розрахункового засобу, багато разів переходячи з рук в руки і обслуговуючи в якості грошового субститула численні акти купівля-продаж товарів.

Фінансовий вексель. У основі грошового зобов «язання, вираженого даним видом векселя, лежить яка-небудь фінансова операція, не пов «язана з купівлею-продажем товарів. Різновидом фінансового векселя є «комерційні папери «- прості, векселі, що обертаються на ім «я емітента, не що мають забезпечення, дисконтні або що приносять відсоток до номінала, що випускаються частіше за все на термін від 1 до 270 днів, в формі «на пред «явника «

Казначейський вексель — короткостроковий цінний папір, що випускається урядом.

Дружній вексель — це вексель, за яким не стоїть ніякої реальної операції, реального фінансового зобов «язання, однак особи, що беруть участь в векселі, є реальними. Звичайно дружніми векселями зустрічно обмінюються дві реальних особи, що знаходяться в довірчих відносинах, для того, щоб потім врахувати банці або віддати вексель в заставу, отримавши під нього реальні гроші, або щоб використати його для здійснення платежів.

Бронзовий вексель — це вексель, за яким не стоїть ніякої реальної операції, ніякого реального фінансового зобов «язання, причому хоч би одна особа, що бере участь у векселі, є видуманою. Мета бронзового векселя — або отримання під нього грошей в банку, або використання фальшивого документа для погашення боргів по реальних товарних операціях або фінансових зобов «язаннях.

У Простому векселі беруть участь дві особи, з яких платником є векселедавець. Останній, виписуючи такий вексель, зобов «язується в ньому сплатити безпосередньо своєму кредитору (векселедержателю) певну суму в певному місці і в певний термін.

У Перевідному векселі беруть участь три і більше особ. Платником є не векселедавець (трасант), а інша особа, яка приймає на себе зобов «язання сплатити такий вексель в термін. Перевідний вексель — це фактично письмова пропозиція векселедавця, звернена до третьої особи (платнику, що іменується трасатом) сплатити зумовлену суму кредитору (векселедержателю, емітенту). Окрім класичного перевідного векселю з участю трьох осіб можливий випуск в обіг перевідних векселів з участю двох і навіть однієї особи. Векселедавець може при виписці перевідного векселя призначити одержувачем не третьої особи, а самого себе або того, кому він сам в подальшому накаже.

У перевідному векселі зобов «язання трасанта умовно, він зобов «язується сплатити вексельну суму якщо трасат не заплатив її, в цьому випадку трасант прирівнюється до держателя простого векселя. Перевідний вексель не може розглядатися як зобов «язання обличчя векселедавця. Він може стати зобов «язанням платника (трасата), але тільки після здійснення ним одностороннього акту волевиявлення особливої форми — акцепту. Акцептованний вексель — це вексель що має згоду платника на його оплату. З моменту акцепту векселя трасатом останній стає прямим боржником. Якщо трасат акцептує вексель, але не платить по ньому, проти нього виникає протест в неплатежі. Природньо, протест виникає і у випадку необгрунтованого неакцепта. Ремітент може поступити з отриманим векселем двояко: або пред «явити його до оплати трасату, або передати свої права в частині оплати векселя іншій особі. Ця операція називається індосированням (індосацією) векселя і здійснюється з допомогою індосамента, особливого передавального напису на обороті векселя або додатковому листі (аллонжі).

Число індосаментів на одному векселі не обмежено.

Види індосамента:

повний індосамент;

частковий індосамент;

банківський індосамент;

іменний індосамент;

оборотний індосамент;

безоборотний індосамент;

індосамент з обмовками;

індосамент без обмовок;

препоручительний індосамент.

Обігу векселів регламентується законами і положеннями що спираються на міжнародне вексельне право (Женевська Міжнародна Конвенція про векселі від 7 червня 1930 року), яке передбачає надто ліберальну процедуру їх випуску. Для цього не потрібно ні державної реєстрації векселя, ні спеціального захисту її сертифіката, ні попередніх умов його появи, ні спеціальної застави або застави. Від учасників, укладеної з використанням векселя операції, потрібно лише наявність у них право- або дієздатності.

Разом з цим, простота випуску векселя компенсується суворістю виконання його умов сторонами операції. Існує ряд вимог і спеціальних процедур при проведенні вексельних операцій. Саме тому робота з векселями вимагає певного професіоналізму.

З метою підвищення надійності векселя в обігу на ньому ставиться підпис спеціального поручителя, званий аваль. Причому аваль може торкатися як всієї суми боргу, так і її частини. Тим самим особа, що здійснила аваль (аваліст), приймає на себе відповідальність за здійснення платежу, якщо трасат, трасант або індосант не зможуть це зробити.

Якщо розглядати практику вексельного обігу на Україні, то можна сказати, що тут чітко простежуються дві тенденції.

По-перше, бажання українських підприємств і банків збільшити частку своїх векселів в обігу.

По-друге, банки знайшли новий сектор додатку капіталу.

У Україні комерційні векселі випускаються, як правило для розрахунку з кредиторами, при цьому ніяк не враховується дебіторська заборгованість підприємств. Використання корпоративного в господарській діяльності підприємств виправдовується необхідністю «розшивки «неплатежів, що буквально захлеснули українську економіку. Жорстка дефляційна політика уряду за всі роки «» незалежності «» привела до різкої нестачі «реальних «грошей в економіці. Багато з підприємств, особливо виробничі позбавилися останнього джерела поповнення оборотних коштів — інфляційного.

З іншого боку, високий рівень кредитних ставок для кінцевих позичальників, привів до того, що векселі і інші сурогати стали єдино можливими формами розрахунку і поповнення оборотних коштів.

Тому більшість українських комерційних векселів працює по схемі відмінної від класичної (у вигляді товарного кредиту). Часто векселі підприємств використовуються тільки як засіб розрахунку з кредиторами, а його функція безпосереднього обігу в гроші ігнорується. Причина проста: як тільки відбувається трансформація векселя в гроші, то продукція з розряду відвантаженої переходить в розряд реалізованої, отже необхідно платити податок на прибуток. Тому вексель переходить від одного контрагента до іншого як покриття дебіторської заборгованості і якщо і повертається векселедавцеві, то лише як погашення дебіторської заборгованості.

Тому оператори вексельного ринку роблять основний удар на операції з банківськими векселями як більш надійними і ліквідними. Дані обставини пов «язані з тим, що готівку держателі банківських векселів можуть отримати по них живі гроші, в той час як комерційні в кращому випадку мають забезпечення яким-небудь товаром. Інтерес банків до векселів цілком закономірний.

По-перше, зниження прибутковості на ринках ГКО/ОФЗ і ОГСЗ примусило банки звернути увагу на більш высокодохідні цінні папери.

По-друге, банки не могли не враховувати запити клієнтів, а також активно

використовують їх для взаєморозрахунків. Крім того, отримуючи від використання векселів прибуток, банки розширюють тим самим спектр що пропонуються клієнтам послуг.

Негативним чинником у використанні векселів українськими банками є їх непомірний випуск. Ризикована політика багатьох банків у використанні векселів поставила їх у важке фінансове положення.

ОБЛІГАЦІЯ

Облігація — цінний папір, що засвідчує внесенням її власника коштів і підтверджуюча зобов «язання емітента відшкодувати власнику її номінальну вартість у встановлений термін з сплатою фіксованого відсотка (якщо інше не передбачене умовами випуску).

Облігації випускаються в серії, що складається з однорідних цінних паперів з рівною номінальною вартістю і однаковими умовами випуску і погашення. Облігація має ряд обов «язкових елементів:

номінал — грошова сума, позначена на лицьовій стороні сертифіката

облігації, її отримує власник в день настання терміну погашення;

купонну ставку — зумовлений відсоток від номінальної вартості, яку повинен виплачувати емітент щорічно. Хоч купонна ставка встановлюється як річна, але виплачуватися вона може по частинах, наприклад, раз в квартал або півроку;

дату погашення — календарну дату, день, в який компанія повертає власнику облігації суму, рівну номіналу і припиняє виплату відсотків;

договір емісії - контракт на публічний випуск облігаційної позики, він виконується між позичальником і компанією — ділером, що розповсюджує дану позику;

положення про виплату — пункт договору про емісію, згідно з яким емітент створює спеціальний фонд погашення, з якого проводиться виплата відсотків і номінальної вартості;

забезпечення — активи або майно компанії, службовці заставою при випуску облігацій;

рейтинг — оцінку їх інвестиційних якостей спеціалізованими організаціями.

Бланківські облігації повинні містити наступні реквізити:

найменування «облігація »;

фірмове найменування і місцезнаходження емітента;

фірмове найменування (або ім «я) покупця або напис, що облігація на пред «явника;

номінальну вартість облігації;

розмір відсотків (якщо передбачені відсотоки);

порядок і терміни погашення облігації і виплати відсотків;

місце і дату випуску, номер державної реєстрації, серію і порядковий номер облігації;

зразки підписів уповноважених облич емітента;

права, витікаючі з облігації.

Рішення про випуск облігацій приймається правлінням банку (кредитної установи) в порядку, передбаченому його статутом. Таке рішення

обов «язково повинно містити:

виклад мети випуску;

вказівка виду облігацій (іменні або на пред «явника);

загальну суму випуску;

номінальну вартість облігації;

порядок виплати відсотків;

порядок і терміни розміщення облігацій;

порядок оплати облігацій і т.д.

Крім основної частини до облігації може додаватися купонний лист на виплату відсотків. Купон повинен містити наступні реквізити: порядковий номер купона; номер облігації; найменування емітента; рік виплати відсотків; зразки підписів уповноважених лиць емітента облігації.

Банк може випускати облігації лише при умові повної сплати всіх раніше випущених ним акцій (для акціонерного банку) або повної сплати пайовиками своїх часток в статутному капіталі банку (для пайового банку). Одночасний випуск банком акцій і облігацій забороняється.

Облігації повинні бути розміщені не пізніше ніж через 6 місяців після реєстрації їх випуску. Мінімальної оплаченої частки випуску облігацій, досягнення якої вважалося б необхідним для реєстрації підсумків випуску, не встановлений. При реалізації облігацій не потрібно також відкриття банком-емітентом спеціального накопичувального рахунку в Національному Банку.

Облігації підприємств (корпоративні облігації) випускаються підприємствами з метою фінансування витрат на придбання елементів основного і, більш рідко, оборотного капіталу.

По суб «єктах облігації поділяються на іменні і на прид’явника.

На іменних облігаціях вказується найменування держателя. На Україні корпоративні облігації можуть бути іменними і пред «явницькими. Власникам іменних облігацій видається сертифікат — документ, що свідчить про право тієї або іншої особи на володіння вказаними в ньому борговими зобов «язаннями. Компанія що випустила іменні облігації, доручає спеціальному агенту, частіше за все комерційному банку, вести облік їх руху, фіксуючи перехід з одних рук в інші. При продажу іменних облігацій сертифікат колишнього власника гаситься, а новому власнику видається новий сертифікат.

По методу забезпечення облігації підприємств бувають заставними і без заставними.

Заставні облігації забезпечуються фізичними і фінансовими активами (цінними паперами) компанії. Беззаставні, або незабезпечені, облігації являють собою прямі боргові зобов «язання, що не створюють майнових претензій до корпорації. Їхнім забезпеченням служить загальна платоспроможність компанії. По умовах виплати відсотків розрізнюють облігації з фіксованим і плаваючим відсотком.

Фіксований відсоток звичайно визначається як частина номінальної вартості облігації. Плаваючий відсоток встановлюється періодично в відповідності із змінами ставок грошового ринку і ринку капіталів. Відсотоки розраховуються по відношенню до номінала облігацій незалежно від їх курсової вартості. Відсоток може виплачуватися чеком, платіжним дорученням, поштовим або телеграфним переказом. Виплата чергових відсотків держателеві облігації засвідчується шляхом погашення або відрізання купона на облігації. Оплата може здійснюватися у формі цінних паперів, перерахування грошових сум, в тому числі у іноземній валюті, товарами або іншими майновими правами. Виплата відсотків по облігації є юридичним зобов «язанням підприємства. У разі відмови у виплаті емітент може бути оголошений неплатоспроможним і підлягати ліквідації. Джерелом виплати відсотків є чистий прибуток, а у разі її недостатності - спеціальні резервні фонди емітента.

По способах погашення облігації класифікуються на відзивні і безвідзивні.

Відзивні облігації дають емітенту право їх дострокового погашення.

При відзиві видається премія, облігації купувалися з деякою добавкою до номінальної вартості. Безвідзивні облігації гасяться по номіналу в зазделегідь встановлений термін погашення.

За характеристиками резервних фондів розрізнюють облігації з відкладеним

фондом і з викупним фондом.

Відкладений фонд створюється для погашення частини або всієї суми позики

шляхом періодичних фіксованих відрахувань з чистого прибутку. По мірі формування відкладеного фонду здійснюється дострокове гасіння частини випуску по номінальній вартості без виплати премії. Гасіння проводиться шляхом прямого звернення до держателів облігацій. Викупний фонд також формується за рахунок відрахувань від прибутку. Однак використовується він для придбання (викупу) облігацій на ринку, якщо викуп можна зробити по зазделегідь встановленій ціні або нижче. Така можливість з «являється при зростанні ставки позичкового відсотка. Звичайно шляхом викупу на ринку гаситься менша частина позики. Різновидом випусків з відкладеним фондом є серіальні облігації. По цих облігаціях частина боргу підлягає обов «язковому погашенню щорічно.

По наявності конверсійного привілею облігації поділяються на конвертовані, обмінні, неконвертовані.

Конвертовані облігації дають їх держателеві право на купівлю звичайних акцій цієї ж компанії по певній ціні у визначений термін. Обмінні облігації дають право придбання по фіксованій ціні звичайних акцій інших компаній (крім акцій компанії-емітента даних облігацій). При цьому акції інших компаній служать заставою для забезпечення прав держателів обмінних облігацій. Неконвертовані облігації не володіють конверсійним привілеєм, тобто правом купівлі звичайних акцій.

Крім вже вказаних, існують наступні особливості облігацій підприємств:

емітуються в основному великими компаніями;

при ліквідації підприємства погашення облігацій (виплата коштів їх

держателям) здійснюється тільки після розрахунків з працівниками по оплаті праці, тобто перед розрахунком з бюджетом і акціонерами;

при виплаті відсотків по облігаціях при нестачі прибутку для цієї цілі підприємства (на відміну від банків) не мають права виплачувати їх з резервного фонду;

випуск облігацій можливий тільки після оплати всього випуску акцій, але не більше за 25% статутних капітали.

На даний момент на ринку боргових зобов «язань ці облігації відсутні.

Держателі облігацій не користуються правами власників акціонерних товариств, якими наділені власники акцій. Проте особи, що мають на руках облігації, володіють певними перевагами перед акціонерами.

До того, як акціонерне товариство нараховує дивіденди по акціях, воно повинно забезпечити виплату відсотоків по облігаціях. Якщо акціонерне товариство стає банкротом, то насамперед гасяться його зобов «язання перед держателями облігацій і іншими кредиторами, а тільки потім активи, що залишилися, розподіляються між акціонерами. Таким чином, боргові зобов «язання володіють старшинством перед пайовими цінними паперами.

Комерційні організації, розміщуючи облігації і інші боргові зобов «язання, зобов «язуються виплатити їх номінальну вартість. У США найчастіше облігації випускаються з номінальною вартістю в розмірі 1000 доларів. Проте на ринку зустрічаються облігації з номіналом 10 000 доларів, 500 і навіть 100 доларів. Облігації вартість яких складає менше за 1000 доларів, називають облігаціями з низькою ціною. Відповідно облігації з вартістю понад 1000 доларів називаються дорогими облігаціями. Банки звичайно віддають перевагу облігаціям великого номінала, оскільки по них зручніше платити відсотоки. Котирування облігацій дається в відсотках від їх номінальної вартості.

Повернення грошей по облігаціях здійснюється в певний час, яке називається датою погашення. Корпоративні облігації звичайно випускаються на термін від 10 до 40 років і більш. Найбільш поширені облігації, що випускаються на період від 20 до 30 років. Облігації з термінами обігу до 5 років вважаються короткостроковими. Вони звичайно випускаються компаніями, пов «язаними з виробництвом продукції, наданням послуг, і можуть бути гарантовані їх активами або застраховані. Облігації, що випускаються на термін від 7 до 15 років відносяться до середньострокових, а облігації, що знаходяться в обігу більше за 20 років, є довгостроковими. Величина відсотків по облігаціям залежить від тривалості їх обігу. Як правило, в нормальній економічній ситуації, облігації, що випускаються на тривалі терміни, приносять підвищені відсотоки в порівнянні з облігаціями, що розміщуються на більш короткі терміни часу. При чому різниця між рівнями прибутковості по довгострокових облігаціях виявляється меншою, ніж розрив в прибутковості за короткостроковими борговими зобов «язаннями. Тому лінія прибутковості облігацій має вигляд опуклої зростаючоі кривоі.

У екстремальних економічних умовах вказаний зв «язок між прибутковістю боргових зобов «язань і термінами їх обігу порушується. При високій інфляції, коли попит на гроші значно перевищує їх пропозиція, ставки відсотків по короткострокових боргових цінних паперах можуть виявитися вище, ніж по довгострокових.

В угоді про випуск облігацій встановлюються права і обов «язки сторін. Законодавством звичайно передбачаються вимоги до такого роду угод, визнані захищати інтереси вкладників. Акціонерні товариства мають зобов «язання виплатити відсотоки на кожну облігацію, вказати місця, в яких облігації і купонні листи будуть вручені їх держателям, визначити юридичний титул і заставну власність, застрахувати закладену власність проти пожежі і інших можливих втрат; заплатити податки, розкрити інформацію про акціонерне товариство і правові основи його діяльності.

Якщо акціонерне товариство не виконує свої зобов «язання перед держателями облігацій, то останні, нарівні з довіреним представником, можуть зробити деякі дії для того, щоб відновити свої втрати.

Акціонерне товариство виплачує відсотоки по облігаціях в певні періоди часу. Тому при продажу облігацій в дні, неспівпадаючі з днями виплати відсотків, покупець і продавець повинні розділити між собою суму відсотків. Більшість облігацій продається з наростаючими відсотками. При цьому покупці сплачують продавцям крім ринкової вартості облігацій відсотоки, належні за період, що пройшов з моменту їх останньої виплати. Самі ж покупці при настанні терміну виплати відсотків отримують їх повністю. Таким чином, сума відсотків розподіляється між різними власниками.

1.2. КЛАСИФІКАЦІЯ ЦІННИХ ПАПЕРІВ

Цінні папери

Первинні Похідні

Як первинні цінні папери, виступають акції, облігації, ноти, вексель, депозитні сертифікати і інші інструменти, що є правами на майно, грошові кошти, продукцію, землю і інші первинні ресурси. Похідні цінні папери — будь-які цінні папери, що засвідчують право власника на купівлю або продаж первинних цінних паперів — акцій, облігацій державних боргових зобов «язань. До числа таких паперів можна віднести опціони, фx00B4ючерси, підписні права. Поняття похідних цінних паперів є юридично визнаним за Законом України «Про цінні папери і фондову біржу «.

Цінні папери — відособлені документи — мають матеріальну форму у вигляді паперових сертифікатів. Про цінні папери — записах по рахунках — кажуть, що вони мають безготівкову форму. У цьому випадку цінний папір існує у вигляді запису на рахунку бухгалтерського обліку і аналітичних реєстрах до нього. Відповідно, бухгалтерський запис містить всі необхідні реквізити цінних паперів (емітент, терміни, сума, держатель, відсоток і т.п.). При купівлі-продажу цінних паперів, даруванні, передачі, погашенні і т.п. вона переміщається не шляхом передачі паперового сертифіката (його не існує), а шляхом здійснення бухгалтерських проводок по рахунках і записів в реєстрах бухгалтерського обліку.

Боргові цінні папери — є борговими зобов «язаннями (облігація, нота, вексель і т.п.). Цінні папери — титули власності засвідчують право власності на активи (прості і привілейовані акції, конвертовані цінні папери, варранты, підписні права і т.п.

По загальноприйнятій практиці, короткострокові цінні папери — терміном погашення до 1 року, середньострокові - від 1 до 5 років, довгострокові - понад 5 років (по борговим зобов «язанням України від 5 до 30 років). До безстрокових цінних паперів відносяться фондові інструменти, що не мають кінцевого терміну погашення — акції, безстрокові облігації, що випускаються державою (наприклад, консолі).

Державні Недержавні Приватні

Уряду, урядових Міністерств Муніципальних органів влади Фіз. особи

і відомств Корпоративні ,Іноземних

емітентів

Дана класифікація складена на основі критерію «хто випустив цінні папери », «хто є емітентом «. Корпоративні цінні папери — фондові інструменти, що випускаються підприємствами, організаціями. Приватні цінні папери — в цьому випадку мова йде про випуск цінних паперів фізичними особами. Такими фондовими інструментами можуть виступати вексель і чек.

Цінні папери, що обертаються — можуть вільно купуватися-продаватися, в т. ч. на основі здійснення передавального напису або без такого без обмеження — за умовами емісії - видів ринків, на яких вони можуть обертатися. цінні папери, що не обертаються — не можуть купуватися-продаватися на різних видах ринків. Наприклад, якщо емітент при випуску цінного паперу ставить умову, що вона не може бути перепродана і може купуваатися зворотньо тільки самим емітентом, то це — цінний папір, що не обертається. Цінні папери з обмеженим колом обігу — операції купівлі-продажу по таких паперах можуть здійснюватися з обмеженнями по видах ринків.

Іменний цінний папір — ім «я держателя реєструється в спеціальному реєстрі, який ведеться емітентом. Цивільний кодекс України встановлює, що обличчя, якому належать права, засвідчені іменним цінним папером, повинне в ній називатися. Українське законодавство вимагає, щоб іменний цінний папір передавався іншій особі в порядку, встановленому для уступки вимог.

Цінний папір на пред «явника — не реєструється у емітента на ім «я держателя і передається іншій особі шляхом вручення. Ордерний цінний папір — складається на ім «я першого держателя з обмовкою …

Відповідно, ордерний цінний папір передається іншій особі шляхом здійснення передавального напису. Ордерними паперами по українському законодавству можуть бути чек, вексель, коносамент.

Термінові цінні папери мають конкретні терміни погашення (конкретний термін, у такий-то час від пред «явлення і т.п.) Цінні папери з терміном пред «явлення не містять конкретного терміну погашення, зобов «язання по ним виконуються при пред «явленні цінного паперу.

Цінні папери з фіксованим прибутком — в момент випуску цінного паперу жорстко фіксується рівень її прибутковості до номінала; при коливаннях середньої відсотокної ставки на ринку рівень прибутковості не змінюється. Цінні папери з колихаючимся прибутком — прибутковість цінного паперу до номінала змінюється в відповідності з коливаннями середньої відсоткової ставки на ринку; вона може індексуватися, наприклад, по валютному курсу і т.п.

Відзивні цінні папери можуть бути відкликані емітентом достроково, до настання терміну погашення. Можуть відзиватися також безстрокові цінні папери, якщо це передбачене умовами випуску (наприклад, привелийованні акції). Інвестор зобов «язаний повернути емітенту вказані цінні папери на умові зворотного продажу, по цінах і т.п., встановлених при емісії цінних паперів. Безвідзивні цінні папери не можуть бути відкликані і погашених емітентом достроково, що повинне бути передбачено умовами їх емісії.

Інвестиційні цінні папери — цінні папери, в які кошти інвестуються на відносно постійній, довгостроковій основі. Метою інвестицій є отримання прибутку від відсотка по цінних паперах і приросту їх курсової вартості, а також створення резерву ліквідних активів для підтримки вимог до ліквідності емітента. У міжнародній практиці звичайно до даної категорії відносять тільки ті цінні папери, які мають високі рейтинг і оцінки якості. Ринкові цінні папери — цінні папери, в які кошти інвестуються для здійснення спекулятивних короткострокових операцій по купівлі-продажу цінних паперів.

АКЦІЯ

Акція являє собою свідоцтво про внесення пая в капітал акціонерного товариства, що дає право на управління шляхом голосування, на отримання прибутку від діяльності товариства, на частку у власних коштах.

За способом реєстрації виділяють іменні акції і на прид’явника.

Іменні акції передбачають позначення найменування власника на бланку або сертифікаті акції. На пред «явницьких акціях найменування власника не вказується. По законодавству, в Україні акції можуть бути тільки іменними.

В залежності від виду прав, акції поділяються на звичайні і привілейовані. Привілейовані акції (преференції, префакції) дають своїм держателям привілеї, якими не володіють власники звичайних акцій. Перший привілей торкається активів: при ліквідації компанії претензії що до активів держателів префекцій задовольняються насамперед в порівнянні з держателями звичайних акцій. Другий привілей торкається дивідендів: держателі префакцій звичайно отримують фіксовані дивіденди, виражені або в певній грошовій сумі, або в відсотках від номінальної вартості. Фіксований дивіденд по привілейованих акціях встановлюється при їх випуску. При виплаті дивідендів насамперед виплачуються дивіденди по префакціям, потім по звичайних акціях.

Привілейовані акції можуть володіти деякими іншими правами.

По-перше, умовами випуску привілейованих акцій звичайно передбачається, що у випадку, якщо по них не є можливості виплатити фіксований відсоток, держателі звичайних акцій не повинні отримувати дивідендів. По-друге, сума відсотків що виплачуються по привілейованим акціям, може бути підвищена до розміру дивідендів по звичайним акціям, якщо величина останніх встановлена на більш високому рівні. По-третє, привілейовані акції можуть протягом деякого періоду часу бути наділені правами їх обміну за бажанням власника на певне число звичайних акцій. По-четверте, при випуску привілейованих акцій акціонерне товариство може передбачити можливість їх викупу у власників по цінах, що перевищують ринкові.

По умовах виплати дивідендів розрізнюють кумулятивні і некумулятивні префакції. По кумулятивним префакціям не виплачені за рішенням директорів дивіденди нагромаджуються на спеціальних рахунках і виплачуються при отриманні достатнього прибутку. По некумулятивним префакціям неоголошені дивіденди не нараховуються і не виплачуються. Дивіденд по префакціям може змінюватися в залежності від рівня позикового відсотка. Такі префакції називаються префакціями з плаваючим або змінним курсом. Згідно із законодавством України при наявності прибутку, достатнього для виплати фіксованих дивідендів по префакціям, акціонерне товариство не має право відмовляти їх держателям у виплаті дивідендів. У разі відмови суспільства акціонери можуть зажадати виплати дивідендів через позик. Виплата дивідендів по префакціям у разі недостатності прибутку або збитковості акціонерного товариства можлива тільки за рахунок і в межах спеціальних фондів, створених для цієї цілі.

По властивостях поворотність префакції ділиться на поворотні і неповоротні.

Поворотні префакції можуть бути викуплені емітентом або на відкритому ринку, або шляхом прямого звернення до держателів. При цьому держателям виплачується премія в відсотках до номінальної вартості префакції. Неповоротні префакції не гасяться.

По праву голоса префакції поділяються на ті, що не голосують і що володіють умовним правом голосу. Не голосуючі префакції не володіють правом голосу.

Умовне право голосу реалізовується держателями префакцій у разі не виплати дивідендів і при зміні умов випуску префакцій.

У залежності від конверсійного привілею розрізнюють конвертовані і неконвертовані префакції. Конвертовані префакції на відміну від неконвертованих можуть обмінюватися на звичайні акції по зазделегідь умовленій ціні у встановлений проміжок часу.

По участі в прибутках префакції класифікуються на префакції з фіксованим дивідендом і префакції з участю. Префакції з участю передбачають виплату додаткових дивідендів в певній частці або на однакових з держателями звичайних акцій умовах.

Звичайні акції по праву голосу розрізнюють на ті, що голосують і обмежені. Голосуючі акції дають право голосу по формулі: 1 акція = 1 голос. Серед обмежених акцій виділяють акції з обмеженим правом голосу, підлеглі акції і що не голосують. Акції з обмеженим правом голосу випускаються з лімітом на число або частку держателів, що можуть голосувати. Підлеглі акції дають право голосу з розрахунку на одну акцію, але в меншій мірі, тому що випущені тією ж компанією, але іншого класу. Не голосуючі акції не дають право голосу з розрахунку 1 акція=1голос.

Покупці звичайних акцій придбавають ряд пов «язаних з ними прав.

По-перше, акція може бути продана або поступлена її власником якій-небудь іншій особі. Лише в рідких випадках вказані права обмежуються на деякий час. По-друге, держателі звичайних акцій мають право на отримання дивідендів. Їх джерелом є прибуток акціонерного товариства, що залишився після погашення всіх його зобов «язань перед кредиторами, сплати податків і виплат дивідендів по привілейованих акціях. Розмір дивідендів визначається раз в рік радою директорів компанії і затверджується загальними зборами акціонерів з урахуванням отриманих фінансових результатів і потреб у використанні прибутку для розширення і розвитку діяльності акціонерного товариства. Звичайно по звичайних акціях можливість отримання дивідендів і їх рівень не гарантується, хоч в окремих випадках такі гарантії можуть бути дані. Дивіденди виплачуються не тільки грошима, але і новими акціями.

По-третє, при ліквідації акціонерного товариства акціонери мають право на отримання частини його активів, що залишилися після задоволення вимог кредиторів, пропорційно акцій, що належать їм в загальному об «ємі. Претензії власників звичайних акцій при цьому задовільняються в останню чергу після того, як погашені зобов «язання перед тими, кому належать привілейовані акції. По-четверте, держателі акцій отримують можливість брати участь в управлінні компанією за допомогою голосування на зборах акціонерів при виборі її виконавчих органів і при розв «язанні принципових питань діяльності акціонерного товариства. Голосування може здійснюватися як шляхом особистої участі акціонерів в зборах, так і через видачу іншому обличчю довіреності або за допомогою розсилки спеціальних повідомлень, що відображають думку акціонера з питань, включених в порядок денний зборів. Бланки таких повідомлень завчасно розсилаються компанією. При обранні посадових осіб акціонерних товариств в ряді країн допускається використання як статичної, так і кумулятивної систем голосування. У рамках статичної системи одна акція має один голос. При кумулятивній системі голосування, число голосів, які отримує акціонер, дорівнює кількості акцій, що є у нього, помноженій на число виборних кандидатур (посад). По-п «яте, власники мають право на отримання інформації про діяльність акціонерного товариства, головним чином ту, яка представлена в річних звітах. Власники акцій також можуть знайомитися з переліком акціонерів і з даними обліку і звітності, що ведеться в компанії. По-шосте, власники звичайних акцій можуть дістати право купівлі нових випусків цінних паперів компанії. На кожну акцію доводиться одне таке право, яке може давати можливість придбати одну або декілька нових акцій по фіксованій ціні. Право на купівлю має внутрішню вартість в тому випадку, якщо ціна придбання цінного паперу виявляється нижче її поточної ринкової ціни. Ті, хто не хоче скористатися правами, що мають внутрішню вартість, можуть продати їх іншим обличчям. Можливість реалізації права звичайно обмежено терміном, що складає від 30 до 60 днів з моменту вступу прав в силу.

Акціонери можуть користуватися групою додаткових прав, визначених в статуті акціонерного товариства або умовами розміщення акцій.

Участь в акціонерному товаристві пов «язана з певним ризиком і відповідальністю. Ризик акціонерів полягає у відсутності гарантій отримання фіксованих дивідендів від діяльності акціонерного товариства, в потенційній можливості обесценения заощаджень, вкладених в акції, або навіть їх повної втрати. Відповідальність акціонера пов «язана з неможливістю вимагати від суспільства повернення коштів, внесених при купівлі акцій.

Акції звичайно не зберігаються на руках у власників. Замість них акціонери отримують на руки один або декілька сертифікатів акцій — документів, підтверджуючих їх право власності на певну кількість цінних паперів. На бланку сертифіката присутні наступні реквізити:

найменування компанії емітента;

число акцій, яке представляє сертифікат;

ім «я власника сертифіката;

найменування агента по реєстрації руху акцій і реєстраційний

номер;

підписи осіб, які уповноважені компанією завіряти сертифікати.

Для того щоб мати можливість виплачувати по акціях дивіденди і знати своїх власників, акціонерне товариство зобов «язане враховувати переміщення акцій з одних рук в інші. Ці функції воно може передати агенту по реєстрації руху акцій, який за певну винагороду веде облік зміни складу акціонерів. Такими агентами звичайно є банки або довірчі компанії. Відображаючи процес обігу акцій, вони гасять сертифікати колишніх власників і замість видають новим акціонерам інші сертифікати, кожний з яких має свій номер, що вказується на лицьовій стороні.

На початку відкритої підписки, компанія оголошує про загальну кількість її акцій, що випускаються. У процесі первинного розміщення в обліку відбиваються дві складові частини оголошеної до розміщення суми акцій: продані і розміщені акції. Частіше всього, до моменту закінчення підписки всі оголошені до випуску акції виявляються проданими. Законодавством багатьох країн передбачена можливість цільового використання акцій, які розміщені до випуску, але внаслідок різних обставин не були розміщені в ході підписки.

По-перше, допускається продаж нерозміщених акцій через деякий час з метою залучення додаткового капіталу.

По-друге, нерозміщеними акціями виплачуються дивіденди по раніше проданих акціях.

По-третє, нерозміщені акції можуть бути продані по пільгових цінах співробітникам акціонерного товариства, що сприяє підвищенню їх зацікавленість в результатах роботи своєї компанії.

По-четверте, нерозміщені акції обмінюються на раніше випущені оборотні цінні папери (оборотні облігації, оборотні привілейовані акції, варанти і інш.), умовами випуску яких передбачена можливість подібного обміну.

По-п «яте, нерідко мають місце випадки продажу не розміщених акцій по фіксованій ціні, що сприяє підвищенню курсу цінних паперів компанії.

Акціонерне товариство може викупити власні акції у їх власників по поточній ринковій ціні. Такі акції іноді називаються казначейськими. Вони не дають право голосу або отримання дивідендів. Казначейські акції проти купованої ціни можуть зі знижкою продаватися співробітникам акціонерного товариства. Існує декілька причин, по яких акціонерні товариства виявляються зацікавленими в купівлі акцій власного випуску.

По-перше, при сприятливій ринковій кон «юнктурі і впевненості в потенціалі компанії купівля власних акцій може виявитися непоганим розміщенням на тривалу перспективу тимчасово вільних коштів.

По-друге, у разі купівлі власних акцій в умовах короткочасного падіння цін на них і подальшого продажу при їх підвищенні акціонерне товариство може заробити прибуток.

По-третє, придбання на ринку власних акцій практикується як найефективніша міра проти скуповування компанії третіми особами, що намагаються встановити контроль на ній.

По-четверте, придбанням акціонерним товариством великого числа акцій у великих держателів може запобігти падінню їх курсу.

По-п «яте, компанії практикують купівлю власних акцій для виплати ними дивідендів.

У-шостому випадку, акції можуть зажадатися для забезпечення можливості реалізації власниками оборотних облігацій і привілейованих акцій своїх прав на обмін вказаних цінних паперів на звичайні акції.

По-сьоме, купуючи свої акції, компанія може виробляти з їх допомогою платежі, що нерідко практикується при скупці невеликих фірм.

У-восьмому випадку, метою скуповування власних акцій може бути прагнення скоротити число цінних паперів, що обертаються на ринку.

Різниця між розміщеними акціями і акціями, придбаними акціонерним товариством, рівна сумі акцій, що знаходяться в обігу поза акціонерним товариством.

Існує декілька видів вартості акцій. Серед них виділяються:

номінальна вартість;

об’явлена вартість;

бухгалтерська вартість;

ринкова вартість.

Номінальна вартість являє собою вартість, яка друкується на бланках акцій. Вона використовується для цілей обліку. У деяких країнах, наприклад США, акції можуть випускатися без номінальної вартості. У цьому випадку для того щоб провести цінні папери у облікових документах, використовують так звану оголошену вартість акцій, яка оголошується в проспекті емісії.

Бухгалтерська вартість на відміну від номінальної і оголошеної змінюється рік від року. Вона визначається шляхом вирахування з всіх активів компанії її пасивів і розподіл результату на загальне число звичайних акцій, що знаходяться в обігу. Бухгалтерська вартість відображає величину капіталу, що доводиться на одну акцію.

Ринкова вартість акцій являє собою ту ціну, за яку вони можуть купуватися або продаватися на ринку. Вона і визначає вартість для інвестора. Акція стоїть стільки, скільки покупець згодний за неї заплатити.

За рішенням зборів акціонерів акції можуть бути розділені або консолідовані. У разі розділу випущені в обіг акції замінюються декількома іншими з меншому номіналом. При цьому розмір акціонерного капіталу не змінюється. Розділення акцій практикується для того, щоб зробити їх більш доступним для дрібних вкладників. Якщо ж акції консолідуються, то цінні папери колишніх випусків обмінюються на менше число нових акцій з підвищеним номіналом.

Акції, будучи більш ризикованими цінними паперами в порівнянні з борговими зобов «язаннями, як правило, приваблюють інвесторів можливістю отримання підвищеного прибутку, який може складатися з суми дивідендів і приросту капіталу, вкладеного в акції, внаслідок підвищення їх ціни. Завдяки підвищеній прибутковості акції звичайно забезпечують кращий захист від інфляції в порівнянні з борговими зобов «язаннями. Тому основним мотивом, спонукаючим інвесторів вкладати кошти в акції, є бажання забезпечити приріст грошових вкладень внаслідок підвищення їх ціни, а також прагнення отримати підвищені дивіденди.

СЕРТИФІКАТИ

Одним з добре відпрацьованих способів залучення банками ресурсів є випуск ними депозитних або ощадних сертифікатів як особливого роду цінних паперів. Існуючий порядок оподаткування знижує їх привабливість в порівнянні з іншими фінансовими інструментами (крім звичайних депозитних внесків), але проте наявність на ринку цих цінних паперів забезпечує клієнтам банківських установ великий вибір засобів проведення ними своїх операцій.

Сертифікат — письмове свідоцтво емітента про внесок на його ім «я грошових коштів, засвідчуюче право держателя паперу або його правонаступника на отримання після закінчення терміну суми депозиту або внеску і відсотків по ньому. Емітентом сертифіката може бути тільки банк. Вкладник коштів або його правонаступник іменується бенефіціар. Сертифікат — короткострокове боргове зобов «язання.

Бланки сертифікатів повинні виготовлятися поліграфічними підприємствами, що мають спеціальний дозвіл. На бланку сертифіката можуть вміщуватися умови випуску і інш. данні, але серед них обов «язковими реквізитами є:

найменування «депозитний (ощадний) сертифікат »;

вказівка на причину видачі (внесення депозиту або ощадного внеску);

дата внесення депозиту або внеску;

дата погашення сертифіката;

розмір депозиту або внеску;

безумовне зобов «язання банку повернути внесену сумму;

ставка відсотка по депозиту або внеску;

сума належних відсотків;

найменування і адреси банку-емітента і іменного сертифіката —

бенефіціара;

підписи 2-х відповідальних облич банку, що відповідають за випуск

сертифіката, скріплених печаткою банку.

Відсутність в тексті якого-небудь з обов «язкових реквізитів робить цей сертифікат недійсним.

Національним Банком на території України передбачені два види сертифікатів:

депозитний;

ощадний.

Депозитний сертифікат — зобов «язання банку по виплаті розміщених у нього депозитів.

Ощадний сертифікат — зобов «язання банків по виплаті розміщених у нього ощадних внесків.

Бенефіціаром депозитного сертифіката можуть виступати тільки юридичні особи, зареєстровані на території України.

Вкладником по ощадному сертифікату є фізичні особи, громадяни України.

Грошові кошти по сертифікату вносяться готівкою.

Сертифікат — терміновий цінний папір, що випускається на термін від 30 днів до року. Термін обігу ощадного сертифіката може перевищувати рік і обмежуватися трьома роками.

Термінові сертифікати бувають відзивні і безвідзивні. Якщо держатель цінного паперу вимагає повернення коштів, що депонуються раніше встановленого терміну, йому виплачується знижений відсоток, рівень якого визначається на договірній основі при внесенні депозиту. Якщо термін отримання депозиту або внеску прострочений, то такий сертифікат вважається документом до запитання і повинен бути оплачений на першу вимогу власника.

Сертифікати можуть бути іменними і на пред «явника. Поступка права вимоги по сертифікату на пред «явника здійснюється врученням цього документа без додаткових записів. Передача іменного сертифіката оформляється на зворотній стороні документа двосторонньою угодою особи, що придбаває ці права (цедента) і особи, що придбаває ці права (цесіонарія). Договір про поступку іменного сертифіката називається цесією. Сертифікат може неодноразово міняти власника, тому цесій може бути декілька, а кожний новий договір про поступку датується і нумерується цедентом.

Право вимоги по депозитному сертифікату може бути передане тільки особам, зареєстрованим на території України.

Сертифікат не можна використати як розрахунковий або платіжний засіб за продані товари або надані послуги.

Для випуску сертифікатів банку необхідно підготувати в письмовому вигляді умови їх випуску і обігу, а також макет бланка сертифіката. Все це повинно бути затверджено банком, після чого, на протязі 10 днів представлено в територіальне ГУ національного банку. Якщо у ГУ немає претензій до змісту і термінів представлення документів, а також в частині реклами, воно протягом 2 тижнів реєструє випуск і видає банку про це лист. Тільки з цього моменту банк може почати реалізацію своїх сертифікатів.

Відсоткові ставки по сертифікатах нашими банками звичайно встановлюються на рівні ставок залучення 1- або 2- місячних міжбанківських кредитів (з урахуванням капіталізації відсотків на весь термін обігу сертифікатів).

З метою підтримки ліквідності своїх сертифікатів банк самостійно або через своїх агентів може здійснювати котирування, тобто оголошувати ціни їх купівлі та продажу. Діючими нормативними документами не передбачено якогось особливого порядку визначення цих цін, і він залежить від можливостей і потреб банку-емітента і його клієнтів.

Наприклад: У вересні 1993 року Приватбанк приступив до реалізації свого депозитного сертифіката. Прибутковість їх була поставлена в залежність тільки від терміну обігу: 1 місяць — 137% річних, 2 місяці - 150% і т.д., 12 місяців — 200%. При цьому, в залежності від бажання держателя сертифіката, відсотоки можуть виплачуватися щомісяця, щоквартально або повністю на дату погашення, вказану в сертифікаті. Інвестор може продовжити дію цінного паперу після закінчення первинного встановленого терміну, при цьому нараховані відсотоки можуть бути включені в основну суму договору. Під час дії сертифіката банк може видавати інвестору короткі (до двох тижнів) пільгові кредити в розмірі до 80% від вартості сертифіката. Крім того, держателеві сертифіката надається можливість виступати гарантом для отримання кредиту в банку третьою особою.

Короткостроковий депозитний сертифікат (КДС) — це по-перше, ефективний фінансовий інструмент, який дозволяє клієнту банку гнучко і раціонально розпоряджатися своїми активами за рахунок короткого терміну обігу (від 7 днів, а в перспективі - від 1 дня); по-друге, КДС має переваги у вигляді пільгового оподаткування на прибуток; по-третє, відсотоки по КДС вище за відсотоки, що нараховуються банком по середніх залишках на розрахункових рахунках.

ПОХІДНІ ЦІННІ ПАПЕРИ

Ринок цінних паперів без похідних цінних паперів не вважається повноцінним. У нашій країні ця частина ринку ще тільки починає формуватися.

Відповідно до чинного законодавства цінний папір, незалежно від її назви, може вважатися похідним, якщо надає право її держателеві продати або купити певні цінні папери.

Опціони.

Опціон — являє собою цінний папір, що є результатом опціонного контракту, відповідно до якого один з його учасників придбаває право купівлі або продажу певної кількості цінних паперів по обумовленій ціні протягом деякого періоду часу, а інший за грошову премію зобов «язується при необхідності продати або купити цінні папери по певній ціні, за договором. Як правило, опціон виставляється на звичайну акцію. Під опціонним контрактом мають на увазі контракт, який зобов «язує пропонуючу сторону тримати пропозицію в силі протягом обумовленого періоду часу. Власник опціону має право вибору: реалізувати його, або відмовитися від цього. Він не несе по ньому ніяких інших зобов «язань, крім сплати премії. Доцільність цього визначає сам покупець, виходячи з своїх власних комерційних інтересів.

Опціон має певні стандарти. У ньому повинно бути вказано:

число цінних паперів, що продаються;

певна дата, по настанню якої права, витікаючі з опціонного контракту, повинні бути реалізовані, або анульовані;

ціна виконання, тобто ціна, по якій покупець опціону може виконати своє право купити (продати) цінні папери.

Існує два виду опціонів: опціон покупця і опціон продавця.

Опціон покупця являє собою контракт, що дає його власнику можливість купити певні цінні папери протягом деякого періоду часу по фіксованій ціні. Опціон продавця дає право продажу деякого цінного паперу на протязі певного терміну по фіксованій ціні.

Варранти.

Варрант — сертифікат, що дає його держателеві право придбавати цінні папери по обумовленій ціні на протязі певного проміжку часу або безстроково. Іноді варрант пропонується разом з цінними паперами у вигляді стимулу для їх купівлі. По-друге, варрант — свідчення товарного складу про прийом на зберігання певного товару. Варрант є товаророзпорядчим документом, що передається в порядку індосамента. Він використовується при продажу і заставі товару. Розрізнюють варранты іменні і на пред «явника.

У даний момент в українській практиці робляться спроби використати товарний варрант як інструмент по «розшивці «неплатежів. Він випускається під конкретний товар, що знаходиться на складі підприємства — боржника і виставляється на торги через біржу. Покупець отримує можливість вигідно придбати товар, підприємство швидко реалізувати складські запаси, кредитор — отримати гроші. По такій системі можливі наступні операції з варрантами:

їх обіг як на первинному так і повторному фондовому ринку;

отримання кредитів під заставу варрантів;

проведення товарних взаєморозрахунків між підприємствами і галузями.

Ф’ючерси.

Ф «ючерс — типовий біржовий терміновий контракт, купівля і продаж якого означають зобов «язання поставити або отримати вказану в ньому кількість продукції по ціні, яка була визначена при завершині операції. Принцип в тому, що первинний покупець укладає з виробником (або продавцем) типовий контракт з відповідною специфікацією на певну передбачувану суму. При цьому контракт стає цінним папером і може на протязі всього терміну дії перекуповуватися багато разів. Держатель контракту може як вгадати, так і не вгадати коливаючуся вартість товару, програти або отримати прибуток.

Торгівля ф’ючерсами ведеться на організованих біржових ринках шляхом публічного оголошення пропозицій на купівлю і продаж. Найважливішою особливістю ф «ючерської торгівлі є порядок розрахунків і постачання товарів після закінчення терміну контракту.

Депозитарні розписки.

Американські і всесвітні депозитарні розписки (АDR/GDR) — похідний цінний папір, що засвідчує право на одну або кілька іноземних цінних паперів або їх частки, депоноване у депозитарії. Реєстрації в цьому випадку підлягають саме базові депозитарні цінні папери, а не АDR. Таким чином на фондовому ринку США пропозиція АDR означає пропозицію депозитарних цінних паперів, і операції з АDR означають операції з депонованими цінними паперами. У кожній програмі розписок присутня американська акція. АDR представляє американську акцію, еквівалентну акції на якомусь іншому ринку. Можна мати депозитарні американські акції без американської депозитарної розписки. Іншими словами депозитарні акції - це акції, а АDR — це як сертифікат.

АDR емітуються депозитарієм (як правило банком), але він не признається (по законодавству США) емітентом. Емітентом АDR є юридична особа, створена внаслідок угоди про випуск АDR. Таким чином американські інвестори, реально вкладаючи гроші в іноземні цінні папери, наприклад українські, придбавають при цьому американські цінні папери і захищені всією потужністю американського законодавства. З іншого боку, власнику розписок надаються ті ж права, що і власнику акцій: право голосу, право придбання нових акцій, право на дивіденди і т.п. В цьому випадку депозитарій розсилає держателям розписок бюлетені для голосування, потім складає отримані голоси і голосує відповідно до них на річних зборах акціонерів. Одночасно американський банк — емітент АDR не відповідає за фінансове благополуччя іноземного емітента. Таким чином, у разі погіршення стану справ іноземного емітента, постраждають передусім держателі розписок, а не банк — емітент.

АDR для українських організацій — емітентів є одним з шляхів проникнення на світові ринки капіталу, шляхом залучення бажаних західних інвестицій.

Вигоди від випуску ADR для великих українських емітентів очевидні. Успішна реалізація даних програм свідчить про міжнародне визнання якості даних акцій. Емітент, що завоював довіру на Заході, отримує необхідні інвестиції, популярність, і відповідно можливість радикально розширити продаж і підвищити котирування своїх акцій як в Україні, так і за кордоном.

Однак потрібно відмітити, що на шляху просування акцій українських підприємств на міжнародні ринки існує ряд перешкод.

По-перше, для роботи на міжнародних ринках технологію роботи з інвесторами необхідно приводити до більш жорстких світових стандартів. Дана робота вимагає від наших підприємств величезних витрат коштів і часу.

По-друге, в законодавстві України є ряд положень перешкоджаючих випуску ADR високого рівня, а також обмежуючих привабливість українських цінних паперів для іноземних інвесторів. Виходячи з цього можна зробити висновок, що акції українських емітентів найближчим часом будуть недооцінені на світових ринках.

2. Організація обліку операцій з недержавними

цінними паперами.

2.1. ОБЛІК КУПІВЛІ - ПРОДАЖУ КОРПОРАТИВНИХ ЦІННИХ ПАПЕРІВ.

Акціонерні комерційні банки для формування і розширення свого статутного капіталу вдаються до випуску власних цінних паперів — акцій. Випускаючи власні акції, комерційні банки виступають як емітенти цінних паперів. Вони несуть від свого імені зобов «язання по цінних паперах, що випускаються перед власниками цих паперів.

Акціонерний банк здійснює емісію акцій:

при своїй установі;

при збільшенні розмірів первинного статутного капіталу

банку шляхом випуску акцій.

При установі акціонерного банку (як закритого, так і відкритого типу) в Україні походить тільки закритий розподіл акцій. Діючими нормативними актами передбачається, що при установі акціонерного банку (а також при перетворенні банку з пайового в акціонерний) всі акції першого випуску повинні бути розподілені серед засновників банку. Наявність в момент встановлення банку акцій, передбачених до розміщення шляхом публічного продажу, не допускається.

У тому випадку, коли одночасно з перетворенням банку з пайового в акціонерний відбувається збільшення його статутного фонду, це збільшення може відбуватися виключно за рахунок додаткових внесків засновників. Якщо збільшення статутного фонду банку проводиться за рахунок капіталізації інших його фондів, то вся сума такого збільшення повинна розподілятися між засновниками банку.

Перший випуск акцій банку повинен повністю складатися із звичайних

іменних акцій. Реєстрація і продаж банком-емітентом першого випуску акцій звільняється від оподаткування на операціях з цінними паперами.

Випуск акцій для збільшення статутного фонду (капіталу) акціонерного банка, тобто повторний випуск акцій в Україні, допускається лише після повної оплати акціонерами всіх раніше випущених акцій. Повторний випуск може включати випуск як звичайних, так і привілейованих акцій. Привілейовані акції банку можуть мати різну номінальну вартість, але при цьому вони не повинні давати своїм власникам право голосу на зборах акціонерів.

Розміщення акцій повторного випуску може здійснюватися шляхом закритої підписки або шляхом первинного публічного продажу.

Реєстрація повторного випуску акцій повинна за загальним правилом

супроводитися реєстрацією проспекту емісії.

Рішення про випуск цінних паперів приймається органом управління банку, що має відповідні повноваження. Як правило, — це загальні збори акціонерів банку.

Для реєстрації випуску своїх цінних паперів банк-емітент представляє в Управління цінних паперів НБУ: заяву на реєстрацію; проспект емісії; документ, підтверджуючий узгодження даного випуску з відповідною установою Держкомітету України по антимонопольній політиці і підтримці нових економічних структур, а також копію платіжного доручення про сплату податку на операції з цінними паперами (за реєстрацію проспекту емісії).

Проспект емісії готується правлінням банку, підписується його головою і головним бухгалтером. Для першого випуску акцій банку, що уперше засновується, проспект емісії готується його засновниками і підписується членами, призначеного засновниками органу, по організації банку. У проспекті емісії містяться дані про банк, його фінансове положення і зведення про майбутній випуск цінних паперів. При першому випуску акцій, при перетворенні банку з пайового в акціонерний, а також при повторному випуску акцій всіма банками, проспект емісії повинен бути завірений незалежною аудиторською фірмою.

Представлені банком реєстраційні документи розглядаються реєструючим органом на предмет відповідності діючому законодавству, банківським правилам і інструкціям.

У момент державної реєстрації випуску цінних паперів, їм присвоюється державний реєстраційний номер. Зареєстровані документи і лист про реєстрацію підписуються уповноваженою особою, завіряються печаткою реєструючого органу і видаються банку-емітенту.

У випадку, якщо реєстрація випуску цінних паперів супроводжувалася реєстрацією проспекту емісії, банк-емітент публікує зареєстрований проспект емісії, повідомляє через засоби масової інформації про випуск цінних паперів, що ним проводиться і приступає до їх реалізації.

Кампанію по реалізації цінних паперів, що випускаються, банк-емітент має право почати лише після реєстрації випуску, публікації проспекту емісії і повідомлення про випуск цінних паперів.

Реалізація акцій банку може відбуватися декількома способами.

Перший спосіб полягає в прийомі від акціонерів внесків в капітал банку матеріальними цінностями, нематеріальними активами, а також цінними паперами, емітованими третіми особами і що мають ринкове котирування. У сплату статутного капіталу повинні прийматися тільки ті активи, які можуть бути використані в безпосередній діяльності банку, визначеній законодавством і банківською інструкцією. Їх частка в структурі не повинна перевищувати 20% на момент створення банку. У подальшому, вона повинна бути доведена до 10% (без урахування вартості будівель).

На вартість внесених за акції основних коштів:

К-т рах. № 904 «Інші дебітори і кредитори «по особовому рахунку «Покупці цінних паперів, що емітуються «

Д-т рах. № 920 «Будівлі і споруда «

Д-т рах. № 921 «Господарський інвентар ».

На вартість внесених за акції патентів і ліцензій, прав використання землею, будівлями, спорудами і обладнанням, а також інших майнових прав:

Д-т рах. № 904 «Інші дебітори і кредитори «

К-т рах. № 925 «Нематеріальні активи ».

На вартість переданих за акції відповідних матеріальних цінностей:

К-т рах. № 904 «Інші дебітори і кредитори «

Д-т рах. № 931 «Будівельні і інші матеріали «

Д-т рах. № 940 «Господарські матеріали «

Д-т рах. № 942 «Малоцінні і швидкозношуючіся предмети ».

Майно, яке було надане акціонерами в натуральній формі в оплату акцій, стає власністю банку. Воно приходується на рахунки № 920, 921, 931, 940, 942 в оцінці, визначеній спільним рішенням засновників банку і затвердженої загальними зборами акціонерів.

На вартість цінних паперів, емітованих третіми особами, внесених в оплату акцій банку:

К-т рах. № 904 «Інші дебітори і кредитори «

Д-т рах. № 191 «Вкладення в акції акціонерних товариств «

Д-т рах. № 192 «Вкладення в акції підприємств «

Другий спосіб полягає в продажу акцій за гривні і іноземну валюту на основі укладеного покупцем договору купівлі-продажу на певне число акцій.

При продажу банками цінних паперів оплата їх може проводитися як готівковими паперами, так і в безготівковому порядку. Але в будь-якому випадку гривневі кошти зараховуються безпосередньо на спеціальний накопичувальний рахунок комерційного банку в НБУ. Цей накопичувальний рахунок відкривається банку по місцю ведіння його основного кореспондентського рахунку. Кошти у іноземній валюті вміщуються на накопичувальний рахунок, відкритий в уповноваженому або іноземному банку. До моменту закінчення підписки вони не підлягають використанню в обігу банку.

Якщо банк здійснює прийом платежів в оплату акцій готівковими гривневими грошовими коштами, то він зобов «язаний в триденний термін перерахувати в безготівковому порядку еквівалент прийнятої в готівковій формі суми коштів зі свого основного кореспондентського рахунку на накопичувальний рахунок.

При цьому в балансі банку робляться проводки:

Д-т рах. № 031 «Каса «

К-т рах. № 904 «Інші дебітори і кредитори «по особовому рахунку «Покупці цінних паперів, що емітуються »;

при переліку еквівалента прийнятої в готівковій формі суми коштів зі свого основного кореспондентського рахунку на накопичувальний рахунок:

Д-т накопичувального рахунку «Засобу, що поступають від реалізації цінних паперів », окремого особового рахунку, відкриваємого в формі до рахунку № 161

" Кореспондентський рахунок ".

К-т рах. № 161 «Кореспондентський рахунок ».

При надходженні коштів в оплату за акції в гривнях в безготівковій формі потрібно брати до уваги, в якому банку обслуговується інвестор — покупець акцій банку. Якщо інвестор не є клієнтом банку, то при оплаті акцій в балансі банку — емітента робляться наступні проводки:

Д-т накопичувального рахунку «Засобу, що поступають від реалізації цінних паперів », окремого особового рахунку, відкриваємого в формі до рахунку

№ 161 «Кореспондентський рахунок «

К-т рах. № 904 «Інші дебітори і кредитори «по особовому рахунку «Покупці цінних паперів, що емітуються ».

Якщо інвестор — клієнт банку, то банк-емітент зобов «язаний не пізніше ніж в триденний термін перерахувати зі свого основного кореспондентського рахунку на накопичувальний рахунок еквівалент коштів, прийнятих в оплату акцій від своїх клієнтів. При цьому в балансі банку-емітента робиться наступна проводка: Д-т накопичувального рахунку «Засобу, що поступають від реалізації цінних паперів », окремого особового рахунку, відкриваємого в формі до рахунку № 161 «Кореспондентський рахунок «

К-т рах. № 161 «Кореспондентський рахунок ».

У випадку якщо банк-емітент реалізовує акції, що випускаються через свої філіали або залучає до їх реалізації банки, інвестиційні, брокерські або інші фірми як посередники по розміщенню акцій, ці організації зобов «язані не пізніше ніж в триденний термін з дати реалізації акцій перерахувати вручені кошти на накопичувальний рахунок банку-емітента.

У цьому випадку відображення операції в балансі банку-емітента здійснюється наступною проводкою:

Д-т накопичувального рахунку «Засобу, що поступають від реалізації цінних паперів «до рахунку № 161

К-т рах. № 904 «Інші дебітори і кредитори «по особовому рахунку «Покупці цінних паперів, що емітуються ».

Якщо банк-емітент приймає в оплату акцій іноземну валюту, то відкриття спеціального накопичувального рахунку в НБУ для цієї мети не потрібно.

Надходження готівкової іноземної валюти відбивається в балансі банку наступними проводками:

Д-т рах. № 060 «Готівкова іноземна валюта і платіжні документи в іноземній валюті «

К-т рах. № 076 «Розрахунки по інших іноземних операціях «по окремому особовому рахунку «Покупці акцій «- в розбивці по особових рахунках кожного

клієнта.

Банк-емітент також зобов «язаний в триденний термін перерахувати в безготівковому порядку еквівалент прийнятої в готівковій формі валюти з рахунку № 072 «Рахунки у іноземних банків «або з валютного кореспондентського рахунку на окремий субрахунок «Покупці акцій ».

При цьому в бухгалтерському балансі банку-емітента робиться наступна

проводка:

Д-т субрахунку «Покупці акцій », відкриваємого до рахунку № 072 «Рахунки іноземних банків «або до валютного кореспондентського рахунку

К-т рах. № 072 «Рахунки у іноземних банків «або валютний кореспондентський

рахунок.

Якщо банк не має такої можливості, то виручена готівкова іноземна валюта повинна бути здана в уповноважений або іноземний банк.

При проведенні цієї операції в балансі банку-емітента робиться наступна проводка:

Д-т субрахунку «Покупці акцій », відкриваємого до рахунку № 072 «Рахунки в іноземних банках «або до валютного кореспондентського рахунку

К-т рах. № 060 «Готівкова іноземна валюта і платіжні документи в іноземній валюті «.

Надходження безготівкової іноземної валюти відбивається в балансі банку таким чином:

Д-т субрахунку «Покупці акцій », відкриваємого до рахунку № 072 «Рахунки у іноземних банків «або до валютного кореспондентського рахунку К-т рах. № 076 «Розрахунки по інших іноземних операціях по окремому особовому рахунку «Покупець акцій «- в розбивці по особових рахунках кожного клієнта.

Витрачання валютних коштів, так само як і гривневих, до моменту реєстрації підсумків випуску забороняється.

Банк-емітент проводить поточну оцінку валютних коштів, внесених в оплату акцій і врахованих на балансових рахунках № 072, валютному кореспондентському рахунку № 076, за правилами, встановленими вказівками про порядок переоцінки валютних рахунків і статей бухгалтерського балансу банку у іноземній валюті.

Третій спосіб полягає в капіталізації інших власних коштів банку з розподілом відповідної кількості акцій серед акціонерів.

На капіталізацію власних коштів банку можуть бути направлені:

засоби резервного фонду, сформованого у встановленому НБУ порядку, перевищуючих 10% фактично оплачених статутних фондів (балансовий рахунок № 011 «Резервний рахунок »):

Д-т рах. № 011 «Резервний фонд «

К-т рах. № 010 «Статутний фонд »;

кошти, отримані банком від продажу акцій їх першим власникам зверх номінальної вартості (особовий рахунок «Додаткові власні кошти «балансового рахунку № 012 «Спеціальні фонди »):

Д-т особового рахунку «Додаткові власні кошти «балансового рахунку № 012 «Спеціальні фонди «

К-т рах. № 010 «Статутний фонд »;

кошти, отримані внаслідок переоцінки основних коштів банків, відображені на окремому особовому рахунку балансового рахунку № 012 «Спеціальні фонди »:

Д-т особового рахунку «Облік переоцінки основних коштів «балансового рахунку № 012 «Спеціальні фонди «

К-т рах. № 010 «Статутний фонд »;

залишки фондів економічного стимулювання по підсумках року, «Фонди, що враховуються на балансовому рахунку № 016 економічного стимулювання »:

Д-т рах. № 016 «Фонди економічного стимулювання «

К-т рах. № 010 «Статутний фонд »;

основні кошти, придбані банком за рахунок коштів фондів економічного стимулювання, направлених на виробничий і соціальний розвиток (балансовий рахунок № 018 «Фонди економічного стимулювання, направлені на виробничий і соціальний розвиток »), розділені у встановленому законом порядку між членами трудового колективу і виступаючі як індивідуальні прибутки кожного з них:

Д-т рах. № 018 «Фонди економічного стимулювання, направлені на виробничий і соціальний розвиток «

К-т рах. № 010 «Статутний фонд »;

кошти від переоцінки валютної частини власних коштів в розмірі 50% від згорненого кредитового сальдо по підсумках року (особовий рахунок «Нереалізовані курсові різниці по переоцінки валютної частини власних коштів «балансового рахунку № 019 «Переоцінка валютних коштів »):

Д-т особового рахунку «нереалізовані курсові різниці по переоцінки валютної частини власних коштів «балансового рахунку № 019 «Переоцінка валютних коштів «

К-т рах. № 010 «Статутний фонд »;

дивіденди, нараховані, але не виплачені акціонерам банку (рахунок № 904 «Інші дебітори і кредитори «по особових рахунках акціонерів банку):

Д-т рах. № 904 «Інші дебітори і кредитори «по особових рахунках акціонерів банку

К-т рах. № 010 «Статутний фонд »;

нерозподілений прибуток по підсумках року (кредитове сальдо по балансовому рахунку № 981 «Прибутки і збитки до звітного року »):

Д-т рах. № 981 «Прибутки і збитки до звітного року «

К-т рах. № 010 «Статутний фонд ».

Четвертий спосіб полягає в переоформленні внесених раніше часток в акції, при перетворенні кредитної організації з товариства з обмеженою відповідальністю в акціонерне.

П «ятий спосіб полягає в заміні на раніше випущені банком конвертовані облігації і інші цінні папери.

Шостий спосіб полягає в консолідації акцій, тобто заміни раніше випущених акцій меншої номінальної вартості на акції, що знову випускаються із збільшеною номінальною вартістю.

Сьомий спосіб полягає в подрібленні акцій, тобто заміни раніше випущених акцій більшої номінальної вартості на знову випускаємі акції меншої номінальної вартості.

Кількість фактично реалізованих банком акцій не повинне перевищувати передбачувану кількість до випуску, яка вказана в реєстраційних документах. У той же час банк може реалізувати меншу кількість цінних паперів, чим було вказано в реєстраційних документах випуску.

У випадку якщо акції банку реалізовані вище за номінал, різниця між фактичною ціною продажу і номінальною вартістю приходується не в статутний фонд, а зараховується на рахунок «Спеціальні фонди «(балансовий рахунок № 012) або рахунок «Переоцінка валютних коштів «(балансовий рахунок № 019) Розміщення цінних паперів повинно бути закінчено:

акцій першого випуску не пізніше через 30 днів після реєстрації кредитної організації;

акцій додаткового випуску — після закінчення одного року з дати початку емісії, якщо інші терміни розміщення цінних паперів не встановлені законодавством України.

Сума, не внесена акціонерами в статутний фонд до моменту державної реєстрації банку, враховується на позабалансовому рахунку № 9945 «Неоплачена сума статутного фонду акціонерами банку «в розділі VIа «Неоплачений статутний фонд комерційних банків «. По мірі надходження грошових коштів в остаточну оплату статутного фонду ці суми проводяться по балансу:

Д-т рах. № 031 «Каса «- при надходженні готівкових коштів

Д-т рах. № 161 «Кореспондентський рахунок «- при надходженні безготівкових

гривневих коштів

К-т рах. № 010 «Статутний фонд ».

Після завершення процесу реалізації цінних паперів банк-емітент аналізує його результати і складає звіт про підсумки випуску, який підписується головою правління банку, головним бухгалтером, скріпляється печаткою банку і представляється до реєструючого органу.

Реєструючий орган розглядає звіт про підсумки випуску на протязі двох тижнів, і якщо у нього не буде претензій, він повинен зареєструвати звіт і підсумки випуску. Після цього він видає банку-емітенту лист про реєстрацію, одну копію зареєстрованого звіту і підтверджує державний реєстраційний номер випуску цінних паперів. Реєструючий орган дозволяє використати гривневі кошти, що знаходяться на накопичувальному рахунку банку-емітента в НБУ, перераховуючи ці кошти на його загальний кореспондентський рахунок. Накопичувальний рахунок банку-емітента в НБУ по збору коштів по підписці за акції закривається:

Д-т рах. № 161 «Кореспондентський рахунок «

К-т накопичувального рахунку «Засоби, що поступають від реалізації цінних паперів », відкриваємого в формі окремого особового рахунку, до рахунку № 161

" Кореспондентський рахунок ".

Банк-емітент прибуткує розблоковані гривневі кошти в статутний прибуток:

Д-т рах. № 904 «Інші дебітори і кредитори «

К-т рах. № 010 «Статутний фонд «на номінальну вартість реалізованих за гривневі кошти акцій.

К-т рах. № 012 «Спеціальні фонди «по окремому особовому рахунку «Додаткові власні кошти «- на суму коштів, отриманих акціонерним банком при реалізації акцій (що формують статутний фонд банку) по ціні, що перевищує їх номінальну вартість.

Після реєстрації підсумків випуску закривається також окремий субрахунок по збору валютних коштів, що поступають в оплату акцій, «Покупці акцій », відкриваємого до рахунку № 072 «Рахунки в іноземних банках'' або до валютного кореспондентському рахунку:

Д-т рах. № 072 «Рахунки в іноземних банках «або валютний кореспондентський рахунок

К-т субрахунку «Покупці акцій », відкриваємого до рахунку № 072 «Рахунки у іноземних банків «або до валютного кореспондентського рахунку.

Банк проводить оприбутковування в статутний фонд іноземної валюти, що поступила в оплату акцій:

Д-т рах. № 076 «Розрахунки по інших іноземних операціях «по окремому особовому рахунку «Покупці акцій «

К-т рах. № 010 «Статутний фонд «- в сумі гривневого номіналу реалізованих за

іноземну валюту акцій

К-т рах. № 019 «Переоцінка валютних коштів «по особовому рахунку «Нереалізовані курсові різниці по переоцінці валютної частини власних коштів «- в сумі різниці між гривневою оцінкою по балансовому рахунку № 076 і сумою, що приходується на балансовий рахунок № 010.

При цьому знімаються всі обмеження на використання коштів, акцій, що поступили в оплату.

Одночасно з розблокуванням накопичувальних рахунків відбувається оприбутковування в статутний фонд матеріальних цінностей:

Д-т рах. № 904 «Інші дебітори і кредитори «

К-т рах. № 010 «Статутний фонд «на номінальну вартість реалізованих за матеріальні активи акцій

К-т рах. № 012 «Спеціальні фонди «по окремому особовому рахунку «Додаткові власні кошти «- на суму коштів, отриманих акціонерним банком при реалізації акцій (що формують статутний фонд банку) по ціні, що перевищує їх номінальну вартість.

При оприбуткуванні в статутний фонд нематеріальних активів робляться проводки:

Д-т рах. № 904 «Інші дебітори і кредитори «

К-т рах. № 010 «Статутний фонд «на номінальну вартість акцій, реалізованих за нематеріальні активи

К-т рах. № 012 «Спеціальні фонди «по окремому особовому рахунку «Додаткові власні кошти «- на суму коштів, отриманих акціонерним банком при реалізації акцій (що формують статутний фонд банку) по ціні, що перевищує їх номінальну вартість.

Оприбуткування в статутний фонд цінних паперів третіх осіб здійснюється

шляхом проводок:

Д-т рах. № 904 «Інші дебітори і кредитори «

К-т рах. № 010 «Статутний фонд «на номінальну вартість акцій, реалізованих за цінні папери

К-т рах. № 012 «Спеціальні фонди «по окремому особовому рахунку «Додаткові власні кошти «- на суму коштів, отриманих акціонерним банком при реалізації акцій (що формують статутний фонд банку) по ціні, що перевищує їх номінальну вартість.

Підсумки випуску цінних паперів банк-емітент повинен опублікувати в тому ж друкарському органі, де було опубліковане повідомлення про випуск. Всі реалізовані акції, зареєстровані звітом про підсумки випуску, повинні бути повністю оплачені покупцями на протязі одного року з дня реєстрації самого випуску.

Акціонерні банки можуть зменшити розмір свого капіталу шляхом викупу власних акцій на повторному ринку з їх подальшим анулюванням. Викуплені у акціонерів акції повинні відбиватися в активі балансу на балансовому рахунку № 034 «Власні акції, викуплені у акціонерів «по їх номінальної вартості.

На суму викуплених акцій робиться проводка:

Д-т рах. № 034 «Власні акції, викуплені у акціонерів «

К-т рах. № 031 «Каса «або № 161 «Кореспондентський рахунок ».

Крім того, на суму негативної різниці між фактичною ціною придбання і номінальною вартістю цих акцій, тобто при купівлі акцій по ціні нижче за номінал, робиться проводка: к-т рах. № 960 «Операційні і різні прибутки ».

У разі позитивної різниці її сума відбивається: д-т рах. № 970 «Операційні і різні витрати ».

Одночасно з проведенням даних операцій повинні бути внесені зміни в аналітичне урахування по рахунку № 010 «Статутний фонд », що коректують склад акціонерів. Його власні акції що знаходяться на балансі банку та викуплені у акціонерів, не мають ні права голосу, ні права на отримання дивідендів.

Зменшення розміру статутного капіталу, зроблене шляхом викупу акцій, повинно бути офіційно зареєстрованио, після чого викуплені акції анулюються і в балансі відбивається зменшення статутного фонду:

Д-т рах. № 010 «Статутний фонд «

К-т рах. № 034 «Власні акції викуплені у акціонерів ».

Підсумок балансу при цьому залишається незмінним.

Нарахування дивідендів від участі в акціонерному банку відбивається бухгалтерською проводкою:

Д-т рах. № 950 «Відвернені кошти за рахунок прибутку «

К-т рах. № 904 «Інші дебітори і кредитори «по особових рахунках акціонерів банку.

При оплаті нарахованих дивідендів:

Д-т рах. № 904 «Інші дебітори і кредитори «по особових рахунках акціонерів банку

К-т рах. № 161 «Кореспондентський рахунок «- при виплаті дивідендів в безготівковому порядку або рахунок № 031 «Каса «- при виплаті готівкою.

У разі недостатності прибутку, що поступає в розпорядження банку, нарахування дивідендів по привілейованих акціях проводиться за рахунок резервного фонду (балансовий рахунок № 011):

Д-т рах. № 950, 011 «Резервний фонд «

К-т рах. № 904 «Інші дебітори і кредитори «по особових рахунках акціонерів банку.

При нарахуванні дивідендів акціонерам, чий розрахунковий рахунок відкритий в даному банку, грошові кошти акціонера можуть зараховуватися безпосередньо на його розрахунковий рахунок:

Д-т рах. № 950 «Відвернені кошти за рахунок прибутку «

К-т — розрахунковий рахунок акціонера.

У цьому випадку зарахування коштів акціонера банку на рахунок № 904 не

проводиться.

2.2 ОБЛІК КУПІВЛІ-ПРОДАЖУ БОРГОВИХ ЗОБОВ «ЯЗАНЬ

З метою обліку проданих сертифікатів комерційні банки ведуть спеціальні реєстраційні журнали або передбачають випуск сертифікатів зі спеціальними відривними талонами, що містять ті ж реєстраційні реквізити. Облік сертифікатів ведеться на балансовому рахунку № 199 Боргові зобов «язання, що «Обертаються на ринку ».

Випуск банком депозитних сертифікатів в обіг відбивається наступними бухгалтерськими проводками:

Д-т рах. — рахунок клієнта

К-т рах. № 199.

Нарахування відсотків відбивається проводкою:

Д-т рах. № 970 «Операційні і різні витрати «

К-т рах. № 904 «Інші дебітори і кредитори «на загальному особовому рахунку. При пред «явленні депозитних сертифікатів до оплати:

а) в філії банку, в якій він був виданий, робиться проводка: по оплаті депозитного сертифіката:

Д-т рах. № 199

К-т — рахунок клієнта;

б) в філії банку, що не випускала даний депозитний сертифікат, операція по виплаті депозитного сертифіката і відсотків по ньому супроводиться проводкою:

Д-т рах. № 904

К-т — рахунок клієнта з одночасним виставленням двох розпоряджень в адресу філії банку, що випустила депозитний сертифікат; розпорядження до рахунку № 199 на суму депозитного сертифіката; розпорядження до рахунку № 904 на суму відсотків, вказаних в депозитному сертифікаті.

Витрати, пов «язані з випуском депозитних сертифікатів (комісія за посередництво, видавничі і друкарські витрати і інш.), відносяться на рахунок № 970.

Операції по продажу ощадних сертифікатів населенню за готівкові гроші відображають наступними проводками:

Д-т рах. № 031 «Каса «

К-т рах. № 199.

Нарахування відсотків відбивається аналогічно обліку депозитних сертифікатів. Якщо погашення ощадного сертифіката і виплата прибутку здійснюється готівкою, то проводки мають наступний вигляд:

в сумі номінала сертифіката

Д-т рах. № 199

К-т рах. № 031

на суму нарахованих відсотків

Д-т рах. № 904

К-т рах. № 031

Сертифікати комерційних банків, що обертаються на ринку коливаються по термінам від 1 місяця до 3 років, а по сумі, депозитні сертифікати — від 10 до 20. 000 крб. Ставки відсотків залежать від розміру і терміну внеску, деякі банки здійснюють індексацію і щомісячну виплату прибутків. Депозитні і ощадні сертифікати можуть бути куплені в будь-який час на протязі періоду їх дії - відсотоки нараховуються від дня придбання.

Деякі комерційні банки випускають депозитні сертифікати, що передаються (або непередавані) іншим власникам по індосаменту, достоїнством від 1000 грн. до 20 000 грн. на термін від одного року, тобто мають короткостроковий характер, розраховуючи на крупних інвесторів. За кордоном випускають аналогічний депозитний сертифікат (ПДС) достоїнством від 100 до 20 000 грн. терміном до одного року і найчастіше продаються державним установам, пенсійному фонду, корпораціям. Такі ПДС приносять прибуток, що перевищує відсоткову ставку по короткострокових казначейських векселях меншого терміну, і можуть обертатися на повторному ринку цінних паперів. Якщо вітчизняні комерційні банки врахують ці особливості зарубіжного ПДС, то це дозволить їм надалі мобілізувати кошти великих інвесторів без побоювання відшкодовувати вклади при пред «явленні держателями депозитних сертифікатів в банк до закінчення терміну їх погашення.

Для того щоб не втратити найбільш стабільне джерело кредитних ресурсів, комерційні банки вимушені в умовах інфляції провести індексацію по сертифікатах шляхом підвищення відсоткової ставки, що є стимулом при їх купівлі.

З метою захисту держателів сертифікатів від інфляційних втрат багато хто банки пропонують індексацію самих внесків. Наприклад, «Укрексімбанк «став першим банком, що використав індексацію внесків, оформлених депозитними сертифікатами по курсу долара США. Схема індексації така: допустимо, клієнт придбаває депозитний сертифікат номіналом 20 тис. крб. терміном на 6 місяців під 10% річних. Курс на цей день складає, до прикладу, 4 крб. за 1 дол. США. Доларовий еквівалент внеску складе 5000 дол. (20 000: 4). Через 6 місяців клієнт отримає суму внеску, перераховану по діючому на дату погашення курсу гривні до долара США, і відсотки по сертифікату, розраховані виходячи з первинної доларової оцінки суми внеску (за 6 місяців вони становитимуть 5% і принесуть прибуток 250 дол.). У результаті держатель сертифіката отримує суму в гривнях, рівну в перерахунку по поточному курсу 5250 дол. Таким чином, клієнт множить доларову оцінку свого внеску, одночасно істотно економлячи на витратах по конвертації гривень в долари, а потім доларів в гривні і не здійснюючи витрат, пов «язаних з відкриттям валютного рахунку.

Для залучення позичкового капіталу акціонерні банки зможуть випускати власні боргові зобов «язання — облігації.

Випуск облігацій регламентується тими ж нормативними документами, що і випуск акцій.

Реалізація облігацій може відбуватися або на основі їх продажу по договорам з покупцями, або шляхом обміну на раніше випущені облігації і інші цінні папери. При продажу облігацій за договорами з покупцями, кошти, що поступають в їх оплату безготівковим шляхом, переводяться на спеціальний накопичувальний рахунок комерційного банку в НБУ, а готівка здається в НБУ. Таким чином, оплата облігацій виготовляється в порядку, аналогічному оплаті акцій комерційного банку.

При надходженні готівки гривневих коштів в банк робляться наступні проводки:

Д-т рах. № 031 «Каса «

К-т рах. № 904 «Інші дебітори і кредитори «по особовому рахунку «Покупці

цінних паперів, що емітуються ".

При перечисленні еквівалента прийнятої в готівковій формі суми коштів зі свого основного кореспондентського рахунку на накопичувальний рахунок робляться проводки:

Д-т накопичувального рахунку «Засоби, що поступають від реалізації цінних паперів », окремого особового рахунку, відкриваємого в формі до рахунку № 161

" Кореспондентський рахунок «

К-т рах. № 161 «Кореспондентський рахунок ».

При надходженні безготівкових коштів в оплату за облігації здійснюються проводки:

Д-т рах. № 161 «Кореспондентський рахунок «по окремому особовому рахунку «Кошти, що поступають від реалізації цінних паперів «

К-т рах. № 904 «Інші дебітори і кредитори «по окремому особовому рахунку «Покупці цінних паперів, що емітуються ».

Вказані кошти, так само як і кошти, що поступають в оплату акцій в період проведення підписки, не підлягають включенню в розрахунок економічних нормативів, що характеризують діяльність банку.

Кількість фактично реалізованих банком облігацій не повинно перевищувати їх кількість, передбачувану до випуску і вказану в реєстраційних документах. У той же час банк може реалізувати меншу кількість цінних паперів, чим було вказано в реєстраційних документах випуску. При цьому, мінімальної оплаченої частки випуску облігацій по відношенню до заявленого спочатку об «єму не встановлюється.

Після реєстрації підсумків випуску облігацій банк-емітент отримує дозвіл перерахувати кошти зі спеціального накопичувального рахунку на загальний кореспондентський рахунок: Д-т рах. № 161 «Кореспондентський рахунок «К-т накопичувального рахунку «Засоби, що поступають від реалізації цінних паперів », окремого особового рахунку, відкриваємого в формі до рахунку № 161

" Кореспондентський рахунок ".

Накопичувальний рахунок банку-емітента в НБУ по збору коштів по підписці за облігації закривається.

Розблоковані гривневі кошти прибуткуються на рахунок № 199 Боргові зобов «язання банку-емітента, що Обертаються на ринку:

Д-т рах. № 904 «Інші дебітори і кредитори «

К-т рах. № 199 «Боргові зобов «язання, що Обертаються на ринку «на номінальну

вартість реалізованих облігацій.

У випадку, якщо облігації продавалися по ціні нижче номінальної вартості, різниця між номінальною вартістю облігації відноситься в дебет рахунку № 941 «Витрати майбутніх періодів «по окремому особовому рахунку.

Погашення облігаційних позик проводиться по закінченню терміну їх обігу по номінальній вартості і відбивається в балансі банку наступною проводкою:

Д-т рах. № 199 Боргові зобов «язання », що «Обертаються на ринку по лицьовому рахунку «Облігації «- на номінальну вартість облігаційної позики

К-т рах. № 161 «Кореспондентський рахунок «- при погашенні позики в безготівковому порядку або з рахунку № 031 «Каса «- при погашенні облігацій готівковими коштами.

Рахунки по обліку грошових коштів кредитуються також на номінальну вартість облігацій, що погашаються.

Якщо облігації при первинному їх розміщенні були реалізовані з дисконтом, тобто по ціні нижче номінальної вартості, з віднесенням різниці на рахунок № 941 «Витрати майбутніх періодів », то списання цієї суми проводиться додатково проводкою:

Д-т рах. № 970 «Операційної витрати «

К-т рах. № 941 «Витрати майбутніх періодів ».

Вказаний порядок застосовується тільки для тих облігацій, термін обігу яких не перевищує одного року. Якщо термін обігу облігацій перевищує один рік і облігація була реалізована при первинному розміщенні з дисконтом, то застосовується інший порядок списання витрат майбутніх періодів по цій облігації.

У цьому випадку частина різниці між номінальною вартістю облігації і ціною її реалізації (дисконту), віднесеною на рахунок № 941 «Витрати майбутніх періодів «в останній робочий день кожного року списується в сумі, що відноситься до звітного року, на рахунок № 970. Ця сума визначається по формулі С = В * д/Д,

де С — сума витрат майбутніх періодів, що відносяться до звітного року;

В — сума, віднесена на рахунок № 941 «Витрати майбутніх періодів «як різниця між номінальною вартістю облігації і фактичною ціною реалізації (дисконт);

д — термін обігу облігації в звітному році

Д — загальний термін обігу облігації.

У 1994 р. один з окружних банків, банк «Аваль «в числі перших здійснив випуск в обіг конвертованих цінних облігацій, умови випуску і обігу яких можуть представляти певний інтерес для інших комерційних банків України. Вони полягали в наступному. Конвертована облігація (КО) засвідчувала відносини позики між банком і держателем ДО. По настанню періоду конвертації ДО підлягали обміну на звичайні (привілейовані) акції шостого випуску номінальною вартістю 100 крб. кожна, в пропорції - одна ДО на одну акцію. Держатель Д О мав право на отримання прибутку по ДО у вигляді відсотків (в розмірі 35% річних).

Випуск ДО виготовлявся в безготівковій формі. Розрахунки здійснювалися шляхом записів на рахунках.

ДО випускався терміном обігу 1 рік. Конвертація ДО в звичайні (привілейовані) іменні акції шостого випуску виготовлялася на протязі двох місяців для всіх держателів ДО, зареєстрованих в «Реєстрі держателів ДО «за станом на 31 серпня 1995 р. За рішенням ради банку, конвертація ДО в акції могла бути зроблена раніше встановленого терміну.

ДО не може служити розрахунковим або платіжним засобом за продані товари, надані послуги.

Право вимоги по ДО могло бути передано тільки юридичним (фізичним) особам, зареєстрованим (що проживає) на території України.

Відсотоки по ДО нараховувалися за повний розрахунковий період, в якому придбана ДО, незалежно фактичної дати придбання. Відсотоки нараховувалися на номінальну вартість ДО один раз в розрахунковий період, тривалість якого становила три місяці, а також при достроковій конвертації.

ДО не могли обертатися на повторному ринку. Новий власник ДО або його представник після реєстрації операції інвестиційним інститутом або біржею зобов «язаний був повідомити банку про свої права на володіння ДО для внесення

відповідних змін в «Реєстр держателів ДО ».

При настанні періоду конвертації ДО обмінювалися на звичайні (привілейовані) іменні акції шостого випуску. Держателеві ДО виплачувалися нараховані за останній звітний період відсотоки, а також не отримані ним відсотоки за попередні розрахункові періоди.

Після закінчення терміну конвертації (з 15. 09. 95 м. до 15. 11. 95 м.) держатель ДО втрачав право на конвертацію ДО звичайні (привілейовані) іменні акції шостого випуску, але мав право на отримання номінальної вартості ДО і нарахованих за останній розрахунковий період відсотків, а також не отриманих відсотків за попередні звітні періоди.

ДО забезпечувалися страховим і резервним фондами банку, а також всім його майном.

Банківські облігації в Україні не отримали широкого поширення. Однак в інших країнах облігації банків — найбільш популярний вигляд цінних паперів. Так, в Німеччині, наприклад, банки випускають найбільше число облігацій, значна частина яких забезпечується заставою або державними гарантіями. На основі випуску власних облігацій німецькі банки формують стійкі середньорічні довгострокові ресурси, але щоб дістати право на їх випуск, вони повинні виконати цілий ряд умов.

Листом НБУ від 23. 02. 95 м. № 26 «Про операції комерційних банків з векселями і змінах в порядку бухгалтерського обліку банківських операцій з

векселями «визначається наступний порядок бухгалтерського обліку операцій

комерційних банків з векселями.

Випуск власних векселів з вказівкою вексельної суми в українських гривнях проти платежу одержувача векселя комерційні банки оформляють наступними проводками:

Д-т рах. № 021 «Каса », кореспондентського рахунку банку або розрахункового рахунку клієнта банку — по фактичній ціні продажу

К-т рах. № 196 «Банківські акцепти і власні векселі «- у вексельній сумі.

При продажу векселя по ціні, нижче його номінала, різниця між номіналом векселя і фактичною ціною його реалізації (дисконт) відноситься в дебет рахунку № 941 «Витрати майбутніх періодів «по окремому особовому рахунку, відкритому для даного векселя.

Якщо термін погашення векселя доводиться на наступний рік, то при закінченні звітного року сума дисконту, яка відноситься на рік, що закінчується, списується в дебет балансового рахунку № 970 «Операційні і різні витрати ».

При погашенні банком власного векселя з номіналом в гривнях по закінченні терміну обігу робиться проводка на суму його номінала:

Д-т рах. № 196 «Банківські акцепти і власні векселі «

К-т рах. № 031 «Каса », кореспондентський рахунок банку або розрахунковий рахунок клієнта банку.

При випуску банком власного векселя до настання терміну платежу по ньому по ціні, відмінній від номінала векселя, робиться проводка:

Д-т рах. № 196 «Банківські акцепти і власні векселі «- на суму номінала

К-т рах. № 031 «Каса », кореспондентського рахунку банку або розрахункового рахунку клієнта банку — на суму фактичної ціни викупу.

Різниця між номіналом векселя і фактичною ціною його викупу відноситься на рахунок № 960 «Операційна і різні прибутки «по статті «Інші прибутки «або на рахунок № 970 «Операційна і різної витрати «по статті «Іншої витрати ».

Якщо вексель викуплений до настання терміну погашення з метою подальшого його продажу, він приходується по номіналу на позабалансовий рахунок № 9978 «Викуплені до терміну погашення власні цінні папери «. Номінал повторно реалізованих векселів списується у витрату позабалансового рахунку № 9978 «Викуплені до терміну погашення власні цінні папери ».

Якщо вексель викуплений до настання терміну платежу з метою його погашення, вексельна сума цього векселя списується з рахунку № 196 «Банківські акцепти і власні векселі «, вексель знімається з обліку.

Нараховані і виплачені відсотоки за власними векселями з номіналом як в гривнях, так і у іноземній валюті відносяться на собівартість послуг, що надаються банками (балансовий рахунок № 970).

Купівля (облік, дисконтування) банками векселів інших осіб оформляється наступними бухгалтерськими проводками:

При купівлі векселя з номіналом в гривнях:

Д-т рах. № 195 «Враховані банком векселі «- на вексельну суму К-т рах. № 031 «Каса », кореспондентський рахунок банку або розрахунковий рахунок продавця — клієнта банку — на фактичну ціну векселя.

К-т рах. № 947 «Прибутки майбутніх періодів по цінних паперах «- на суму дисконту.

Одночасно номінал придбаного векселя записується в прихід позабалансового рахунку № 9974 «Придбані цінні папери з номіналом в гривнях «. При купівлі векселя з номіналом у іноземній валюті:

Д-т рах. № 085 по особовому рахунку «Враховані банком векселі в іноземній валюті «- на вексельну суму

К-т рах. № 072 «Рахунки у іноземних банків » ,

№ 070 «Поточні рахунки у іноземній валюті «,

№ 060 «Готівкова іноземна валюта і платіжні документи в іноземній валюті «

№ 080 «Рахунки у банків — резидентів РФ у іноземній валюті «- на фактичну ціну векселя.

К-т рах. № 076 «Розрахунки по інших іноземних операціях «по особовому рахунку «Дисконт, по врахованим банком векселям з номіналом у іноземній валюті «(пасивний) — на суму дисконту.

Одночасно номінал придбаного банком векселя з вказівкою вексельної суми у іноземній валюті приходується на позабалансовий рахунок № 977 «Придбані цінні папери з номіналом у іноземній валюті «.

При надходженні від платника коштів в погашенні врахованого банком векселі робляться наступні проводки на вексельну суму:

При погашенні векселя з номіналом в украінських гривнях:

Д-т рах. № 031 «Каса », кореспондентський рахунок або розрахунковий рахунок платника — клієнта

К-т рах. № 195 «Враховані банком векселі «.

Одночасно номінал погашеного векселя списується у витрату позабалансового рахунку № 9974 «Придбані цінні папери з номіналом в гривнях.

При погашенні векселя з номіналом у валюті:

Д-т рах. № 072 «Рахунки у іноземних банків » ,

№ 070 «Поточні рахунки у іноземній валюті «,

№ 060 «Готівкова іноземна валюта і платіжні документи в іноземній валюті «

№ 080 «Рахунки у банків — резидентів України у іноземній валюті «.

Одночасно номінал погашеного векселя списується у витрату позабалансового рахунку № 9977 «Придбані цінні папери з номіналом в іноземній валюті «. Одночасно відбувається зарахування суми дисконту, отриманого по придбаному векселю з номіналом в гривнях, наступного проводкою:

Д-т рах. № 947 «Прибутки майбутніх періодів по цінних паперах «

К-т рах. № 960 «Операційні і різні прибутки ».

Дисконт у іноземній валюті списується наступною проводкою:

Д-т рах. № 076 «Витрати по інших іноземних операціях «по особовому рахунку

" Дисконт по врахованих векселях з номіналом у іноземній валюті «(пасивний)

К-т рах. № 960 «Операційна і різні прибутки ».

У разі не погашення в термін векселя, що знаходиться в портфелі банку, основним боржником векселя повинен бути пред «явлений протест у встановленому порядку.

Однак незалежно від здійснення протесту номінал не погашеного векселя відноситься на рахунок № 197 «Враховані банком векселі, не оплачені в строк «або на рахунок № 086 «Враховані банком векселі з номіналом в іноземній валюті, не оплачені в строк «. При цьому робляться проводки на вексельну суму, наприклад:

Д-т рах. № 197 «Враховані банком векселі, не оплачені в термін «

К-т рах. № 195 «Враховані банком векселі «(для векселів з номіналом в гривнях).

При здійсненні проспектів векселів в органах нотаріата комерційний банк відносить суму витрат по здійсненню протесту в дебет рахунку № 970 «Операційні і різні витрати «по статті «іншоі витрати «в кореспонденції з рахунками по обліку грошових коштів.

У аналітичному обліку до балансового рахунку № 197 ведуться окремі особові рахунки по векселях, не оплачені в необхідний термін. Пені і штрафи по векселю нараховуються в порядку, передбаченому ст. № 48, 49 «Одноманітні Закони про перевідний і простий вексель ».

На завершення хотілося б відмітити, що питання бухгалтерського обліку векселів комерційними банками продовжують залишатися актуальними.

Національний банк постійно проводить роботу по підготовці і здійсненню переоблікових операцій.

2.3. ОБЛІК РОЗПОДІЛУ АКЦІЙ КЛІЄНТІВ БАНКУ.

У зв «язку з формуванням фондового ринку отримує розвиток і така функція комерційних банків, як посередництво в операціях з цінними паперами. На відміну від деяких розвинених країн дія наших комерційних банків на ринку цінних паперів не обмежуються. Вони можуть виробляти різноманітні операції з цінними паперами.

Відповідно до Положення про випуск і обіг цінних паперів і фондових біржах, банки мають право виступати в якості інвестиційних інститутів, які можуть здійснювати діяльність на ринку цінних паперів як посередник (інвестиційного брокера). Виступаючи як фінансовий брокер, банки виконують посередницькі (агентські) функції по купівлі-продажу цінних паперів за рахунок і за дорученням клієнта на основі договору комісії або доручення.

Якщо банк бере на себе роль інвестиційної компанії, то він займається організацією випуску цінних паперів і видачею гарантій по їх розміщенню в користь третьої особи.

Траст — це операції по управлінню коштами, зокрема цінними паперами, клієнта, здійснюваних від свого імені і за дорученням клієнта на основі договору з ним.

Трастові (довірчі) операції є новими для нашої банківської практики.

Впровадження їх стикається сьогодні з серйозними проблемами і раніше усього з тим, що в країні відсутнє правове забезпечення інституту довірчої власності.

У сучасних умовах в Україні найбільш реальними є трастові послуги, що надаються по операціях з цінними паперами, так звані агентські послуги. До них можна віднести:

управління активами — проведення операцій з цінними паперами, здійснення інвестицій за дорученням клієнта, наприклад, купівлю-продаж паперів, формуванню портфеля.

послуги по первинному розміщенню цінних паперів:

розміщення акцій на фінансових ринках (емісія);

ведіння реєстру акціонерів;

виплата щорічного прибутку акціонерам.

Причина зацікавленості банків в розвитку трастових послуг цілком ясна. Таким чином, банки прагнуть залучити максимально більше кількість ресурсів, причому з незначними витратами. Далі, формуючи портфель цінних паперів і надалі управляючи їм, банки отримують доступ до управлінню фірмою. І нарешті, за послуги, що надаються банк отримує комісійну винагорода, яка є однією з статей прибутків банку.

Трастові операції по розподілу акцій клієнтів банку оформляються тими ж проводками по цінних паперах, які були вказані в пункті 2.1. даної курсової роботи.

Обслуговування клієнта починається з відкриття йому рахунки «депо «- рахунки для зберігання цінних паперів.

Одночасно з відкриттям рахунку укладається договір на його обслуговування, згідно з яким банк проводить по рахунку в межах своєї компетенції всі види операцій з цінними паперами, за винятком заборонених законодавством.

Далі клієнт оплачує послуги банку по операціях з цінними паперами в певному розмірі від номінальної вартості паперів. Оплата проводиться по кожній конкретній ситуації на протязі трьох банківських днів з моменту здійснення операції шляхом перерахування суми на кореспондентський рахунок банку.

Наступним виглядом трастових послуг, що надаються клієнтам банку, є ведіння реєстру акціонерів і реєстрація операцій з цінними паперами, які на сьогоднішній день життєво необхідні для підприємств, що приватизуються.

Вказана послуга потрібна, для того щоб операція по купівлі-продажу була дійсна, тобто мала юридичну силу, вона повинна бути зареєстрована інвестиційним інститутом.

Ведіння реєстру включає в себе: формування реєстру по підсумках закритої підписки; внесення змін по підсумках чекових аукціонів; видача виписок з реєстру; зміна статутного капіталу за результатами інвестиційних торгів; операції по перепродажу акцій при умові, що операція зареєстрована в іншому інвестиційним інституті; операції по перепродажу акцій при умові, що ми реєструємо операцію; видача різних звітів; видача списку по нарахованих дивідендах.

Внесенню змін в реєстр передує розрахунок нового номінала акцій і відповідно нової кількості акцій. Після зміни номінала акції всім акціонерам видаються нові виписки з реєстру, а старі вилучаються.

Зміни в реєстр вносяться також і за результатами інвестиційних торгів. Суть механізму інвестиційних торгів в тому, що при продажу пакету акцій підприємства перевага віддається тим інвесторам, які зобов «язуються вкласти в розвиток даного підприємства інвестиції в більшому об «ємі.

Банк може виступати агентом по перепродажу цінних паперів клієнта в випадку реєстрації операції як в банку, де він знаходиться на реєстровому обслуговуванні, так і при реєстрації в іншому інвестиційному інституті.

Всі види послуг по обслуговуванню реєстру акціонерів банк надає за комісійну винагорода. Таким чином, банк при веденні реєстру акціонерів має певний прибуток, а також вичерпну інформацію про клієнтів.

Обов «язковим елементом політики трастових підрозділів є чітке обгрунтування клієнтам управлінської стратегії. Наївно вважати, що клієнт буде задовольнятися заспокійливими запевненнями банку про стабільності своєї роботи, прихильності кращим традиціям банківської діяльність. Отримуючи інформацію по різних каналах клієнт буде вимагати від керівника трастом максимально ефективних управлінських рішень. Світова практика свідчить, що найбільшого успіху домагаються ті банки, які в трастовому бізнесі орієнтуються на ризикованість вище «помірної «, що виражається в так званій агресивній управлінській стратегії або в агресивному управлінні довірчою власністю.

Агресивне управління довірчою власністю включає в себе в першу чергу прагнення банком поліпшити показники керованих капіталів, активно аналізувати, прогнозувати і «випереджати «ринок. Така діяльність передбачає ряд операцій з довіреними активами, в тому числі:

заміщення одних цінних паперів іншими, зокрема, придбання для клієнтів таких акцій, ціни на які занижені і повинні зростати в найближче час;

продаж частини активів;

купівлю додаткових активів;

диверсифікацію капіталу з урахуванням поточної ринкової кон «юнктури.

Планування діяльності трастового підрозділу здійснюється на основі вироблених банком принципів.

Швидке впровадження на практиці трастових відносин в області приватизація і в сфері приватного бізнесу диктує необхідність законодавчого урегулювання даного вигляду правовідносон. У зв «язку з цим прийнятий в грудні 1993 р. Указ Президента України «Про довірчу власність (трасти) «№ 2296, що регламентує довірчі відносини з приводу управління власністю, є вельми актуальним. Однак в даному документі існує багато спірних моментів. Дія указу розповсюджується на акції акціонерних товариств, створених при приватизації державних підприємств, закріплених в федеральної власності в порядку, встановленому законодавством України про приватизацію. Крім вищезгаданого указу, існує ще концепція довірчого управління, яка була закладена в основу проекту Закону Р Ф «Про довірче управління майном ».

Розглянуті вище нормативні документи мають як сильні так і слабі сторони, обговорення яких продовжиться, ймовірно, ще досить довго; однак для успішного розвитку трастових відносин в Україні необхідно, щоб ринок отримав збалансований і єтичний закон про траст, що дозволяє широко і ефективно використати даний вигляд правовідносин, формуючи і розвиваючи при цьому цивілізовані форми управління майном застосовно до всіх видів власності.

2.3. СТВОРЕННЯ РЕЗЕРВІВ ПІД ОБЕЗЦІНЮВАННЯ ЦІННИХ ПАПЕРІВ.

Порядок створення резервів під обезцінювання цінних паперів викладений в Листі НБУ «Про порядок створення резервів під обезцінювання цінних паперів «від 08. 12. 94 № 127.

У зв «язку з «Положенням про особливості визначення податкової бази для сплати податку на прибуток банками і іншими кредитними установами », затвердженою постановою Уряду України від 16 травня 1994 р. № 490 НБУ встановлює:

У перший робочий день кожного кварталу проводиться переоцінка вкладень комерційного банку і його філіали і кредитної установи в цінні папери.

По реальній ринковій вартості переоцінюються вкладення в наступні цінні папери:

в акції акціонерного товариства, що враховуються на балансовому рахунку № 191 «Вкладення в акції акціонерного товариства »;

в недержавні боргові зобов «язання, що враховуються на балансовому рахунку № 193 «Вкладення в недержавні боргові зобов «язання «; в інші цінні папери по спеціальній вказівці НБУ.

Переоцінка проводиться по середній ринковій ціні на останній робочий день минулого кварталу.

Національний Банк України повідомляє наступні критерії, в відповідності з якими цінні папери з одним державним реєстраційним номером відносяться до цінних паперів з ринковою котирування для цілей створення резервів під їх обезцінювання по підсумках завершеного кварталу:

Включення в лістинг цінних паперів не менш ніж на одній фондовій біржі або фондовому відділі товарної біржі;

середньомісячний біржовий оборот по підсумках звітного кварталу — не менше 5 млн. крб. ;

публікація офіційного біржового котирування цінних паперів в пресі;

відсутність обмежень на обігу цінного паперу.

У випадку, по цінному паперу, що задовольняє вказаним критеріям, ринкова ціна за станом на останній робочий день минулого кварталу виявиться нижче балансовій вартості цінного паперу, то комерційний банк або установу зобов «язаний створити резерв під обезцінювання вкладень в цінні папери в розмірі зниження середньої ринкової ціни відносно балансової вартості. При цьому сума резерву не повинна перевищувати 50% від її балансової вартості. При створенні резерву робиться наступна проводка:

Д-т рах. № 970 «Операційна і різної витрати «по статті «Інші витрати «

К-т рах. № 944 «Резерви під обезцінювання вкладень в цінні папери ».

Резерви створюються для кожного цінного паперу незалежно від збереження або збільшення вартості всіх цінних паперів.

Переоцінка вкладень в цінні папери приводить до створення резервів під їх обезцінювання, але не міняє балансової вартості цінних паперів, що рахуються на рахунках №№ 191, 193.

Перевищення ринкової вартості ціною паперу над її балансового вартістю не супроводиться бухгалтерськими проводками.

Банки і кредитні установи по підсумках кварталу повинні проводити коректування створених раніше резервів під обезцінювання вкладень в цінні папери з урахуванням кількості цінних паперів і ринкової вартості.

Якщо по підсумках звітного кварталу ринкова вартість цінного паперу, під яку раніше був створений резерв під обезцінювання, підвищилася зверх ринкової ціни, яка використовувалася як базова для створення резерву по підсумках попереднього звітному кварталу, то сума резерву під обезцінювання даного паперу коректується у бік зменшення аж до повного перерахування коштів з резерву на рахунок прибутків звітного кварталу. При цьому робиться наступна проводка:

Д-т. рах. № 944 «Резерви під обезцінювання вкладень в цінні папери «

К-т рах. № 960 «Операційна і різні прибутки ».

Якщо по підсумках звітного кварталу ринкова вартість цінного паперу, під яку раніше був створений резерв під обезцінювання, знизилася відносно ринкової ціни, яка використовувалася як базова для створення резерву по підсумках попереднього звітному кварталу, сума резерву під обезцінювання даного паперу коректується у бік збільшення, тобто проводиться до нарахування резерву до необхідного розміру. При цьому сума резерву під обезцінювання вкладень в цінні папери не повинна перевищувати 50% балансових вартості цього паперу.

У цьому випадку робиться наступна проводка:

Д-т рах. № 970 «Операційна і різної витрати «по статті «Іншої витрати «

К-т рах. № 944 «Резерви під обезцінювання вкладень в цінні папери ».

Якщо цінний папір, в який вкладені кошти банку не задовольняє критеріям, відповідно до яких цінні папери з одним реєстраційним номером відносяться до цінних паперів з ринковою котирування для цілей створення резервів під їх обезцінювання по підсумках завершеного кварталу, за ринкову вартість за станом на останній робочий день звітного кварталу приймається фактична ціна купівлі ціною паперу, зменшена в два рази.

При реалізації цінного паперу, для якої раніше був створений резерв під обезцінювання, сума резерву перераховується на рахунок № 960 «Операційна і різні прибутки ».

При цьому робиться проводка:

Д-т рах. № 944 «Резерви під обезцінювання вкладень в цінні папери «

К-т рах. № 960 «Операційна і різні прибутки ».

Резерви під обезцінювання цінних паперів, створені у відповідності з раніше діючим добре-таки, списуються на балансовий рахунок № 981 «Прибутки і збитки до звітного року «в терміни не пізніше за проведення чергове збори акціонерів. При цьому робиться наступна проводка:

Д-т рах. № 944

К-т рах. № 981.

Висновок.

У наш час ринок цінних паперів України є ще досить аморфним. Немає поки що чіткого розмежування між первинним і повторним, біржовим ринком. Представлений він в основному фондовими і товарними біржами, які поглинають основний потік приватних цінних паперів.

Розвиток первинного ринку цінних паперів в структурі всього ринку можливо лише при розвитку наступних умов:

більше за широку і активну приватизацію підприємств, компанії і асоціації;

створення посередників — інвестиційних банків і брокерських фірм, які могли б здійснити посередницьку функцію між емітентами і покупцями так, як це прийняте в світовій практиці, зокрема США, Канаді, Англії, Японії;

більш широкої реалізації облігацій компаній і підприємств. На Заході основна частина фінансування (70 — 95%) ринку цінних паперів здійснюється за рахунок випуску облігацій корпорацій і компаній. Саме первинний ринок там базується на облігаціях, а головним посередником розміщення є інвестиційні банки.

Український ринок значно відстає від світового ринку. Але, в найближчий час при скороченні інфляції можливо чекати розвиток ринку корпоративних цінних паперів (акції, облігації, векселя), що може благотворно вплинути на економіку. Так емісія акцій як відомо є найбільш дешевою формою кредитування, і тим більше безстрокової.

При всьому різноманітті видів цінних паперів дозволених до випуску і звертанню (акції, облігації, векселя, варанти, ф’ючерси, опціони) існує можливість конструювання цінних паперів, а це в свою чергу має на увазі включення властивостей декількох цінних паперів в одну, тобто в ту що конструюємо.

Але при всьому цьому ринок цінних паперів має багато проблем. У першу черга це проблема захисту інвесторів від фінансових злочинців і шахраїв. Для цього треба укріпити законодавчу базу. Другої гострої проблемою є слабка інфраструктура ринку.

Розв «язання цих двох проблем повинно підвищити довір «я до українського ринку і збільшити приток капіталу в Україну.

Щоб вийти на світовий рівень, наші професійні учасники ринку цінних паперів повинні значно підвищити якість своєї роботи. Вирішити цю проблему слідує введенням більш високих стандартів для вітчизняних учасників. Тільки на основі високих вимог можна буде здійснити ліцензування брокерської і ділерської діяльності.

Таким чином, перед українським ринком цінних паперів стоїть ще багато невирішених задач, однак, думається їх рішення в найближчому майбутньому реально (хоч і не віриться).

1. Закон України «Про ринок цінних паперів «

Закон України «Про акціонерні товариства «

3. Закон України «Про банки і банківску діяльність «

4. Указ Президента України «Про довірчу власність (траст) «

5. Положення про випуск и обіг цінних паперів і фондових біржах в Україні

6. Положення про акціонерні товариства в Україні.

Інструкция НБУ «Про правила випуску і реєстрації цінних паперів

кредитними організаціями на території України ".

Алексеев М.Ю. «Практика выпуску приватних цінних паперів ».

Бухгалтерский учёт № 7. — М.: Финансы и статистика, 1994 г.

9. Алексеев М. Ю. «Ринок цінних паперів «. — М.: Финансы и статистика, 1992 г.

10. Варант виходить на ринок // Экономика и жизнь, 1996 г., № 42, с. 7

Дробозина Л.А., Окунева Л. П., и др. «Фінанси. Грошовий обіг. Кредит «. -

М.: Финансы, ЮНИТИ, 1997 г., — 479 с.

12. Витоки прибутку — ADR // Экономика и жизнь, 1996 р., № 43, с. 6

13. Колесніков В.И., Кроливецька Л. П. «Банківска спріва «. — М.: Финансы и

статистика, 1997 г., — 480 с.

14. Льюс Энджел и Бредли Бойд «Як купувати акції «Little Brown and

Company Boston Toronto 1982 г. Переклад: ПАІНС, 1992 г. Друк.

Проблемного Автономного Міжнародного Співробітництва за участии МП

Логос 1995 г.

15. Міркін Я.М. «Цінні папери і фондовый ринок «. — М.: Перспектива, 1995 г.

Нові можливості товарного ф’ючерса // Экономика и жизнь, 1996 г., №

44, с. 7

17. Рассадина О. Л. «Вексельное обращение в России «// Деньги и кредит,

1994 г., № 2, с. 37−44

Фельдман «Вексельний обіг «. Учбовий і довідковий посібник. — М. :

ІНФРА-М, 1995 г.

Облік операцій з недержавними цінними паперами в КБ, Коваль І. М.

— PAGE 3 —

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой