Контрольна робота з дисципліни " Фінанси підприємств "

Тип работы:
Реферат
Предмет:
Разное


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

З М І С Т

Стор.

Знос і амортизація основних фондів. Методи

розрахунку амортизаційних відрахувань на повне

відновлення основних виробничих фондів. 2

Напрямі податки і особливості їх впливу на фінансово-господарську діяльність господарюючих суб «єктів. 10

За даними конкретного підприємства визначення всіх обов «зкових відрахувань в цільові фонди. 28

Список літератури 30

ЗНОС І АМОРТИЗАЦІЯ ОСНОВНИХ ФОНДІВ. МЕТОДИ РОЗРАХУНКУ АМОРТИЗАЦІЙНИХ ВІДРАХУВАНЬ НА ПОВНЕ ВІДНОВЛЕННЯ ОСНОВНИХ ВИРОБНИЧИХ ФОНДІВ.

До основних фондів відносяться будівлі, споруди, обладнання, обчислювальна техніка, прилади, транспртні засоби, інструменти та інші матеріальні цінності, що використовуються у виробничій діяльності, вартість яких вища 15 неоподаткованих мінімумів доходів громадян та використання перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, вартість яких поступово зменшуєтья у зв «язку з фізичним або моральним зносом.

ЗНОС — це щорічне зниженння вартості основних фондів. Повна або часткова втрата споживчої вартості основних фондів.

ФІЗИЧНИЙ ЗНОС — це природня поступова втрата первісних спожівчих властивостей.

Фізичний знос можна визначити за формулою

де ФЗ — фізичний знос,

ФСС — фактичний строк служби основних фондів, років;

НСС — нормативний строк служби, років

МОРАЛЬНИЙ ЗНОС -втрата споживчої вартості в результаті НТП, появи більш ефективних машин тощо.

Моральний знос можна визначити:

де МЗ — моральний знос,

ВВн — витрати виробництва нових основних фондів, грн;

ВВд — витрати виробництва діючих основних фондів, грн.

Для покроиття зноса підприємства нараховують амортизацію.

Амортизація — це процес поступового перенесення вартості основних фондів на вартість виготовленого за їхньою участю продукту.

Амортизацїї підлягають усі види ремонту, реконструкції, модернізації та інші види поліпшення основних засобів.

Основні засоби поділяються на три групи, кожна з яких має свою річну норму амортизації:

група 1 — будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої - річна норма амортизації 5 відсотків;

група 2 — автомобільний транспорт та вузли до нього; меблі, побутові, електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, включаючи електронно — обчислювальні машини, інформаційні системи, телефони, інше конторське (офісне) обладнання, утаткування та приладдя до них — річна норма амортизації 25%;

група 3 — будь — які інші основні засоби, не включені до груп 1,2 — річна норма амортизації 15%.

Суми амортизаційних відрахувань звітного періоду визначається шляхом застосування норм амортизації до балансової вартості груп основних фондів на початок звітного періоду.

Балансова вартість груп основних фондів на початок звітного періоду розраховується за формулою:

Б (а)= Б (а-1) + П (а-1) — В (а-1) — А (а-1), де

Б (а) — балансова вартість групи на початок звітного періоду;

Б (а-1) — балансова вартість групи на початок періоду, що передував звітному;

П (а-1) — сума витрат, понесених на придбання основних фондів, здійснення капітального ремонту, реконструкцій, модернізацій та інших поліпшень основнихї фондів протягом періоду, що передував звітному;

В (а-1) — сума виведених з експлуатації основних фондів протягом періоду, що передував звітному;

А (а-1) — сума амортизаційних відрахувань, нарахованих в період, що передував звітному.

Амортизаційні відрахування підприємства здійснюють щомісячнол в розмірі 112 частини річної норми. Оскількі вони — елемент собівартості продукції і водночас важливий елемент — фінансовий ресурс — для капіталовкладень, вони є об «єктом планування. Розрахунок річного плану амортизаційних відрахувань ведеться на основі балансової вартості об «єктів основних засобів й норм амортизації. Якщо той чи інший об «єкт існує цілий рік, то це робиться шляхом множення балансової вартості об «єкта на норму амортизації (в процентах) і ділення одержаного результату на 100.

Середньорічна балансова вартість визначається для об «єктів, які вводяться в експлуатацію протягом року або вибувають до закінчення року.

Середньорічна вартість об «єкта, що вводиться в експлуатацію не з початку року (Вс), визначається за такою формулою:

де В — первинна (відновна) вартість об «єкта;

Кф — кількість повних місяців функціонування у році.

Середньорічна вартість об «єкта, що вибуває з експлуатації до закінчення року (Вв)включається за формулою:

де Км — кількість повних місмяців року, протягом яких об «єкт не функціонує.

При індексації балансової вартості основних засобів підприємства у зв «зку з підвитщенням цін полчинаючи з місяця, на 1-е число якого вона проведена, амортизаційні відрахування здійснюються на основі нової вартості об «єктів. Коефіцієнт

Індексації визначається за формулою:

Кі = (І (а-1) -110): 100,

де Кі - коефіцієнт індексації;

І (а-1) — індекс інфляції року, за результатами якого провадиться індексація. Якщо значення Кі не перевищує 1, індексація не проводиться.

Для амортизації матеріальних активів важливе те, що кожен об «єкт основних засобів має так звану ліквідаційну авртість. Ліквідаційна вартість — це вартість деталей, придатних для ремонту інших машин та устаткування, вартість металу, будівельних та інших матеріалів, які можна одержати при ліквідації об «єктів (за мінусом вартості демонтажу й розібрання устаткування, будівель тощо).

Підприємство може прийняти рішенгня про застосування прискореної амортизації основних засобів групи 3, придбаних після набуття чинності Закону «Про оподаткування прибутку підприємств від 22. 05. 97 р. за такими нормами:

1-й рік експлуатації - 15%;

2-й рік експлуатації - 30%;

3-й рік експлуатації - 20%;

4-й рік експлуатації - 15%;

5-й рік експлуатації - 10%;

6 -й рік експлуатації -5%;

7 — й рік експлуатації - 5%.

Норми прискореної амортизації застосовується не до залишкової, а до первісної вартості такого об «єкта.

Амортизація окремого об «екта основних фондів групи 1 проводиться до досягнення балансовою вартістю такого об «єкта ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Залишкова вартість такого об «єкта відноситься до складу валових витрат за результатами відповідного податкового періоду, а вартість такого об «єкту прирівнюється до нуля.

Амортизація основних фондів груп 2 і 3 провадиться до досягнення балансовою вартістю групи нульового значення.

Норми амортизації на реновацію (повне відновлення) основних фондів можна розрахувати в процентах як величини, обернено пропорційні строкам служби об «єктів:

ДЕ Nа — норма амортизації

А — строк служби об «єкта

З урахуванням ліквідаційної вартості (Л) об «єкта норму амортизації (NА) можна визначити за такою формулою:

де В — первинна (відновна) вартість.

Платники податку мають право протягом звітного року віднести до валових витрат будь-які витрати, пов «язані з поліпшенням (поточний і капітальний ремонт, реконструкція, модернізація, технічне переозброєння та інше) основних фондів, у сумі, що не перевищує 5% сукупної балансової вартості груп основних фондів на початок звітного року.

Витрати, що перевищують зазначену суму, відносяться на збільшення балансової вартості груп 2і 3 (балансової вартості окремого об «єкта основних фондів груп 1 та підлягають амортизації за нормами, передбачених для відповідних основних фондів)

2. НЕПРЯМІ ПОДАТКИ І ОСОБЛИВОСТІ ЇХ ВПЛИВУ

НА ФІНАНСОВО-ГОСПОДАРСЬКУ ДІЯЛЬНІСТЬ

ГОСПОДАРЮЮЧИХ СУБ «ЄКТІВ.

До непрямих податків відносяться:

1. ПДВ — податок на додану вартість;

2. акцизний збір;

3. мито.

Непряме опадаткування має свої особливості:

базою при непрямому оподаткуванні виступає продаж, тобто об «єм споживання;

непрямі податки чинять більш значний вплив на рівень цін;

непрямі податки мають властивість швидкого надходження в бюджет;

у зв «язку з тим, що непряме оподаткування охоплює товари народного споживання та послуги, та так як ці товари життєво необхідні, є впевненість в надходженні ціх податків в бюджет. Споживання товарів відбувається рівномірно по територіям, завдяки чому непрямі податки знімають певну напругу в формуванні бюджету всіх рівнів.

Головна вада непрямого оподаткування — це те, що їх розмір не залежить від доходу платника, та те, що непрямі податки відривають частину оборотних коштів з господарського обороту підприємства, так як вони входять в ціну товару.

Одним з непрямих податків є ПДВ — податок на додану вартість. З другого півріччя 1997р. введено в дію новий Закон «Про податок на додану вартість ».

Встановлено новий підхід до визначення категорії платників податку. Законом визначено, що платником податку на додану вартість є не тільки особа (як юридична, так і фізична), яка є суб «єктом підприємницької діяльності, а й інша юридична особа, що не є суб «єктом підприємницької діяльності, за умови, що у неї обсяг оподаткованих операцій з продажу товарів (робіт, послуг) протягом будь-якого періоду з останніх дванадцяти календарних місяців перевищує 600 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Такі обмеження по обсягу продажу товарів не стосуються особи, що здійснює на митній території України підприємницьку діяльність з торгівлі за готівкові кошти.

Суб «єкт підприємницької діяльності без створення юридичної особи (фізична особа), що здійснює торгівлю за готівкові кошти на умовах сплати ринкового збору в порядку, встановленому законодавством не буде платником ПДВ.

Також платником податку є особа, яка ввозить (пересилає) товари на митну територію України або отримує від нерезидента роботи (послуги) для їх використання або споживання на митній території України, за винятком фізичних особ, не зареєстрованих як платники податку, в разі, коли такі фізичні особи ввозять (пересилають) товари (предмети) в обсягах, що не підлягають оподаткуванню згідно з законодавством.

Платником ПДВ є особа, яка на митній території України надає послуги, пов «язані з транзитом пасажирів або вантажів через митну територію України.

Особа, яка надає послуги зв «язку і здійснює консолідований облік доходів та витрат, пов «язанних з наданням послуг та отриманих (понесених) іншими особами, що знаходяться у підпорядкуванні такої особи, теж є платниками ПДВ.

Об «єктом оподаткування є операції платників податку з:

продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України, в тому числі операції з оплати вартості послуг за договорами оперативної оренди (лізінгу) та операції з передачі права власності на об «єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення кредиторської заборгованності заставодавця;

ввезення (пересилання) товарів на митну територію україни та отримання робіт (послуг), що надаються нерезиднтами для їх використання або споживання на митній території україни, в тому числі операції з ввезення (пересилання) майна за договорами лізингу (оренди), застави та іпотеки;

вивезення (пересилання) товарів за межи митної території україни та надання послуг (виконання робіт) для їх споживання за межами митної території україни.

База оподаткування операцій з продажу товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизногозбору, ввізного мита,інших податків і зборів (обов «язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включається в ціну товарів (робіт, послуг) згідно із законами україни з питань оподаткування. до складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв «язку з компенсацією вартості товарів (робіт, послуг), проданих (виконаних, наданих) таким платником податку.

У разі продажу товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій, натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника податку для невиробничого використання, витрати на яке відносяться до валових витрат виробництва (обігу) і не підлягають амортизації, а також пов «язаний з продавцем особі, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.

Для товарів, які ввозяться (пересилаються) на митну територію україни платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товаів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній деклараціі з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону україни, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов «язаних з ввезенням (пересіланням) таких товарів, плати за використання об «єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов «язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно із законами україни з питань оподаткування. визначена вартість перераховується в укаїнські гривні за валютним (обмінним) курсом нціонального банку україни, що діяв на момент виникнення податкових зобов «язань.

В цьому випадку сума податку на додану вартість нараховується за формулою, де:

В — митна вартість товару,

З — митні збори,

М — мито,

Аз — сума акцизу,

П — ставка податку на додану вартість;

А) на товари, на які нараховується мито і акцизний збір:

ПДВ = (В+З+М+Аз). П100

Б) на товари, на які нараховується лише мито:

ПДВ + (В+З+М). П100

В) на тільки підакцизні товари:

ПДВ + (В+З+Аз). П100

Г) по іншим товарам (які не підлягають нарахуванню мита і акцизного збору):

ПДВ + (В+З). П100

p

°

x00B2

x00B4

F

F

атків, зборів (обов «язкових платіжів), за винятком пдв, що включаються у ціну продажу робіт (послуг) згідно із законами україни з питань оподаткування. Визначена вартість перераховується в українські гривні за валютним (обмінним) курсом Національного банку україни, що діяв на момент виникнення податкових зобов «язань.

У випадках коли платник податку здійснює діяльність з продажу товарів, отриманих у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення. довірчого управління, інших цивільно-правових договорів, що уповноважують такого платника податку здійснювати продаж від імені та за дорученням іншої особи без передання права власності на такі товари, базою опдаткування є продаж на вартість цих товарів, визначена у порядку, встановленому Законом.

СТАВКИ ПОДАТКУ.

Об «єкти оподаткування, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка. оподатковуються за ставкою 20%.

Податок становить 20% бази оподаткування, та додається до ціни товарів (робіт, послуг).

податок за нульовою ставкою обчислюється щодо операцій з:

продажу товарів, що були вивезені (експортовані) платником податку за межі митної території України. У тому числі за нульовою ставкою оподатковуються операції з:

поставки для заправки або постачання морських (океанських) суден, що: використовуються для навігаційної діяльності, перевезення пасажирів або вантажів за плату, іншої комерційної, промислової або риболовецької діяльності, здійснюваної за межами територіальних вод України; використовуються для рятування або надання допомоги у нейтральних або територіальних водах інших країн; входять до складу військово-морських сил України та відправляються за межі територіальних вод України;

поставки для заправки постачання повітряних суден, що:

виконують міжнародні рейси для навігаційної діяльності чи перевезення пасажирів або вантажів за плату;

входять до складу військово-повітряних сил України та відправляються за межі повітряного кордону України;

продожу робіт (послуг), призначених для використання та споживання за межами митної території України.

У тому числі за нульовою ставкою оподатковуються операції з:

надання послуг з передачі авторських прав ліцензій, патентів, прав на використання торгових марок та інших юридичних і екологічних знань, а також обробки даних та інформатики для нерезидентів;

продажу товарів (робіт, послуг) підприємствами роздрібної торгівлі, які розташовані на території України у зонах митного контролю (безмитних магазинах) відповідно до порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України;

надання транспортних послуг з перевезення пасажирів та вантажів замежами митного контролю, митного кордону України, а саме:

від пункту за межами державного кордону України до пункту проведення митних процедур з випуску пасажирів або вантажів з-під митного контролю на митну терторію України (включаючи внутрішні митниці); між пунктами поза межами митного кордону України;

продажу вугілля та продуктів його збагачення, вугільних і торфових брикетів і продажу електроенергії.

Продажу газу, імпортованого в Україну.

Операції з надання послуг платником податку, пов «язані з перевезенням пасажирів і вантажів транзитом через територію України, оподатковуються за ставкою 20%.

Законом передбачено пільги на ряд послуг, які надаються в лікувальних закладах, закладах освіти, службах зайнятості, архівних установах, в сферах соціального захисту дітей, людей похилого віку та інвалідів, а також людей, які не мають житла та іншів.

Відповідно до міжнародних стандартів на території України запроваджено спеціальну реєстрацію платників податку на додану вартість в державній податковій адміністрації за місцем знаходження. Кожен платник податку отримує свідоцтво про реєстрацію в якості платника ПДВ та індивідуальний податковий номер. Це дасть можливість створити єдину базу даних платників податку.

Зареєстрований платникПДВ отримує право на складання податкової накладної при продажу товарів, робіт, послуг, незалежно віх їх походження.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов «язань і сплати податків.

Запроваджено повне відшкодування сум податку, Так у разі, коли за результатами звітнього періоду різниця між загальною сумою податкових зобов «язань, що виникли у зв «язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг), і сумою податкового кредиту звітного

періоду є від «ємною, то така різниця підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету протягои місяця, наступного за звітним.

АКЦИЗНИЙ ЗБІР.

Акцизний збір, як і ПДВ, належить до непрямих податків і встановлюється на високорентабільні та монопольні товари (продукцію) і включається до ціни товарі (послуг).

Ставки та перелік товарів (послуг), на які поширється акцизний збір, встановлюються Верховною Радою України.

Платниками акцизного збору виступають суб «єкти або замовники підакцизних товарів, а також ті, що імпортують підакцизні товари громадянам, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи без громадянства, які ввозять або пересилають товари на митну територію України.

Об «єктами оподаткування акцизним збором визначені:

обороти з реалізації вироблених в Україні подакцизних товарів шляхом їх продажу, обліку на інші товари чи шляхом безкоштовної передачі товарів або частковою їх оплатою;

обороти з реалізації товарів для власного споживання, промислової переробки, а також для своїх працівників;

митна вартість завезених в Україну товарів із врахуванням митна та митних зборів, придбаних за іноземну валюту у порядку товарообмінних операцій або безкоштовно одержаних;

обороти в порядку натуральної оплати праці;

обороти з реалізації конфіскованого, садкового, безхазяйного майна, скарбів і скуплених цінностей;

натуральні показники (1 л, 1 кг, об «єм двигуна тощо) по деяких підакцизних товарах (алкоголь, тютюн, авто);

обороти з реалізації предметів застави, включаючи їх передачу заставодержателю при невиконанні забезпеченю заставою зобов «язання.

Особливої уваги заслуговує запровадження на території України Закону України від 15. 09. 96 р. «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби », яким визначено особливості нарахування та сплати акцизного збору, що справляється з виготовлених українськими виробниками та ввезених на територію України алкогольних напоїв і тютюновх виробів. Сплата акцизного збору провадиться шляхом придбання акцизної марки встановленого зразка. Причому наклейка марки акцизного збору на алкогольний напій чи тютюновий виріб є дозволом на їх реалізацію споживачам і є митним оформленням, тобто підтверджує оплату акцизного зору.

Не підлягають оплаті акцизного збору:

реалізація підакцизних товарів на експррт і за іноземну валюту;

реалізація легкових автомобілів, які мають спеціальне призначення для інвалідів, оплата вартості яких провадиться органами соціального забезпечення;

реалізація спеціальних легкових автомобілів, які мають спеціальне призначення для установ та організацій (швидка медична допомога, міліція та інші), перелік яких провадиться і визначається Кабінетом Міністрів України.

Перелік підакцизних товарів постійно змінюється, що потребує чіткого визначення подакцизних товарів і ставок акцизного збору відповідно до однорідних за ціною товарів у твердих сумах і у відсотках від вартості, тобто підакцизні товари повинні мати подвійну систему оподаткування;

нормативну у твердих сумах;

визначену у відсотках чи коефіцієнтах відповідно до вартості товару (наприклад, легкової машини).

Сума акцизного збору на товари, які ввозяться на терторію України розраховується за формулою, де:

В — митна вартість,

З — митні збори,

М — мито,

А — ставка акцизного збору,

а) по товарам, які не підлягають обкладанню митом: (В+З)*А100,

б) по товарам, які підлягають обкладанню митом: (В+З+М)*А/100

Акцизний збір обчислюється у твердих ставках в ЕКЮ з одиниці реалізовантх (переданих, ввезених в Україну) товарів (продукції) або за ставками у відсотках до обороту з реалізації (передачі) товарів (продукції), а для імпортованих товрів — до оборотів, які визначаються виходячи з митної (закупівельної) вартості з урахуванням фактично сплачених сум митних зборів ввізного (імпортного) мита та акцизного збору.

Акцизний збір, обчислений в ЄКЮ з товарів (продукції), що імпортують в Україну, сплачується у валюті України за валютним (обмінним) курвсом Національного банку України, що діє на день подання митної декларації.

Акцизний збір, обчислений в ЄКЮ з товарів (продукції), що вироблені і реалізуються в Україні, сплачується у валюті України за валютним курсом Нацбанку України, що діє на перший день кварталу, в якому здійснюється реалізація товару (продукції), і залишається незмінним протягом кварталу.

М И Т О.

Як і ПДВ, акцизний збір, мито теж відноситься до непрямих податків. Платниками цього податку є юридичні та фізичні особи, що переміщують через митний кордон України транспортні засоби, товари, спадщину та інші предмети, а також за перебування цих предметів під митним контролем. Мито сплачується до або під час подання вантажної митної декларації (проведення митних процедур).

Обкладання митом товарів та інших предметів, які пересуваються через митну територію України, відбувається відповідно до Закону України «Про єдиний митний тариф «

Єдиний митний тариф — це систематизовані зведення ставок мита, якими обкладаються товари та інші предмети, які ввозяться на митну територію України або вивозяться за межи цієй території.

Мито, яке с митницею — це податок на товари та інші предмети, які переміщуються через митницю України.

На окремі товари та інші предмети може устанавлюватися сезонне ввізне і вивізне мито на строк не більше чотирьох місяців з момента їх встановлення.

В окремих випадках при ввозі на митну територію України та вивоз за межи цієй території товарів незалежно вінших видів мита може застосовуватись:

спеціальне мито;

антидемпінгове мито;

компенсаційне мито.

Для встановлення фактів, які дають підставу для використання спеціального, антидемпінгового та компенсаційного мита, провадиться розслідування.

Нарахування мита на товари та інші предмети, які підлягають митному обложенню, провадиться на підставі їх митної вартості, тобто ціни, яка фактично сплачена або підлежить сплаті за них на момент перетину мтного кордону України.

Мито нараховується митним органом України відповідно до ставок Єдиного митого тарифу України, діючих на день представлення митної декларації, та сплачується як в національній валюті України, так і віноземній валюті, яку Національний банк України.

Примінюються льготні ставки мита для товарів та предметів з країн найбільшого благоприємствування (всього 30 країн).

Для вивізного (спортного) мита ставки встановлен в відсотках до митної вартості, наприклад, цукор і сіль — 30%, цемент, пиво, вино — 10% тощо.

Від обкладення вивізним митом звільняють товари (роботи, послуги), які вивозяться в межах отриманих суб «єктом експортних квот, а також товари, виготовлені повністю з попередньо імпортованої давальницької сировини.

Ставки мита постійно змінюються відповідно до постанов Кабінету Міністрів України.

3. ЗА ДАНИМИ КОНКРЕТНОГО ПІДПРИЄМСТВА ВИЗНАЧЕННЯ ВСІХ ОБОВ «ЯЗКОВИХ ВІДРАХУВАНЬ У ЦІЛЬОВІ ФОНДИ.

Розглянемо обов «язкові відрахування у цільові фонди на прикладі АТ «Трест Київпідземшляхбуд — 2 «. Підприємство робить такі відрахування:

відрахування до Пенсійного фонду, які складають 32% від фонду оплати праці та 1% від суми заробітної плати кожного працівника;

відрахування до Фонду соціального страхування — 4% від фонду оплати праці;

відрахування до Фонду зайнятості - 1,5% від фонду оплати праці та 0,5% - від сумит заробітної праці окремого працівника;

відрахування доФонду Чорнобиля — 10% від фонду оплати труда;

комунальний податок — 10% з фонду оплати праці, який обчислюється, виходячи з неоподатковуваного мінімуму доходів громадян;

відрахування до Іноваційного фонду — 1% від загального обсягу будівельно-монтажних робіт без урахування ПДВ;

відрахування на будівництво, ремонт і утримання доріг 1,21 від загального обсягу будівельно-монтажних робіт, без урахування ПДВ;

відрахувння в Фонд охорони праці - 1% ваід загального оьсягу будівельно-монтажних робіт,

без ПДВ.

Маємо такі дані за березень 1998 р.

Сума виконаних будівельно-монтажних

робіт, без ПДВ 1300 тис. грн.

2. Фонд оплати праці 60 тис грн.

3. Фонд оплати праці, виходячи з неоподатковуваного мінімуму

доходів громадян (17 грн) 2040 грн

Звідси відрахування в цільові фонди будуть складати:

1) в Пенсійний фонд 19 200 грн.

2) в Фонд соціального страхування 2400 грн.

3) в Фонд зайнятості 900 грн.

4) в Фонд Чорнобиля 6000 грн.

5) комунальний податок 204 грн.

6) в Іноваційний фонд 13 000 грн.

7) на будівництво, реконструкцію і утримання доріг 15 600 грн.

8) в Фонд охорои праці 13 000 грн.

Нарахування в цільові фонди відбуваються кожен місяць.

Поквартально підприємство подає звіт про відрахування і використання коштів фондів відповідним установам.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ.

Д «яконова І.І. Податки та податкова політика України. К. Наукова думка. 1997.

Завгородний В.П., Савченко В. Я. Бухгалтерский учет, контроль и аудит в условиях рынка.

К. «блиц-Информ «. 1997.

3. Податкове законодавство України. Верховна Рада України. К. Парламентське видавництво. 1998.

4. Коробов М. Я. Фінанси промислового підприємства. К. «Либідь «. 1995.

5. Закон України «Про податок на додану вартість ».

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой