Контрольна робота з банківського права

Тип работы:
Реферат
Предмет:
Разное


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Міністерство освіти та науки України

Східноукраїнський університет

Кримський факультет

Скадовське відділення

Контрольна робота з банківського права

Виконав:

слухач Комарницкий В. Я.

2003

ЗМІСТ

TOC o «1−1 «h z u HYPERLINK l «_Toc58159949 «ДІЮЧЕ ЗАКОНОДАВСТВО ПРО ЧЕРОВІСТЬ ПЛАТЕЖІВ PAGEREF _Toc58159949 h 3

HYPERLINK l «_Toc58159950 «ФОРМУВАННЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ РЕЗЕРВУ НА ПОКРИТТЯ МОЖЛИВИХ ВТРАТ ЗА ПОЗИКАМИ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ PAGEREF _Toc58159950 h 18

HYPERLINK l «_Toc58159951 «ПРАКТИЧНЕ ЗАВДАННЯ PAGEREF _Toc58159951 h 23

HYPERLINK l «_Toc58159952 «ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ PAGEREF _Toc58159952 h 25

ДІЮЧЕ ЗАКОНОДАВСТВО ПРО ЧЕРОВІСТЬ ПЛАТЕЖІВ

За останні роки в економіці і банківській системі країни відбулися радикальні зміни, обумовлені досягненням Україною політичної і економічної незалежності та переходом до розбудови соціальне орієнтованої ринкової економіки, що характеризуються, зокрема:

— формуванням дворівневої банківської системи;

— створенням власної грошової системи;

— проведенням грошової реформи із запровадженням у готівковий обіг національної грошової одиниці - гривні;

— конституційним визначенням основної функції Національного банку України — забезпечення стабільності національної грошової одиниці;

— подоланням гіперінфляційних процесів в економіці країни і досягненням фінансової стабілізації на основі виваженого застосування механізмів монетарної політики.

Функціонування в нових умовах національної грошової системи, створення якої було започатковано з введенням українського карбованця, потребує вдосконалення організації готівкового обігу як складової частини загальної платіжної системи країни і приведення його у відповідність до потреб ринкової економіки. Готівка традиційно посідає важливе місце в платіжній системі країни, відіграючи значну роль у забезпеченні здійснення населенням готівкових платежів для обслуговування своїх потреб.

Готівковий грошовий обіг — це сукупність платежів, що здійснюються готівкою.

Механізми здійснення готівкових операцій регулюються відповідною нормативною базою. Основними правовими актами є: Конституція України, Закон України «Про банки та банківську діяльність», Закон України «Про застосування електронних контрольно-касових апаратів і товарно-касових книг при розрахунках із споживачами у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», Закон України «Про Національний банк України», Інструкція Національного банку України № 1 з організації емісійно-касової роботи в установах банків України (затверджена постановою Правління Національного банку України за № 129 від 7 липня 1994 р. з подальшими змінами та доповненнями), Інструкція № 4 про організацію роботи з готівкового обігу установами банків України (затверджена постановою Правління Національного банку України за № 149 від 20 червня 1995 р., — у редакції постанови Правління Національного банку України за № 335 від 13 жовтня 1997 р.), Порядок ведення касових операцій у національній валюті в Україні (затверджений постановою Правління Національного банку України за № 21 від 2 лютого 1995 р., — у редакції постанови Правління Національного банку України за № 334 від 13 жовтня 1997 р.) із подальшими змінами та доповненнями, Положення про порядок реєстрації і застосування електронних контрольно-касових апаратів при розрахунках готівкою у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг (затверджено наказом Державної податкової адміністрації України за № 343 від 18 вересня 1997 р. в редакції наказу Державної податкової адміністрації України за № 660 від 31 грудня 1998 р.), Перелік окремих форм діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, специфіка яких дозволяє здійснювати розрахунки зі споживачами без застосування електронних контрольно-касових апаратів з використанням товарно-касових книг (затверджений наказом Міністерства економіки України від 12 березня 1998 р. за № 24).

Постійний контроль за дотриманням правил ведення касових операцій дає змогу зменшити неконтрольовані масштаби використання готівки підприємствами і організаціями, а отже, і обмежує роль готівкового обігу як засобу обслуговування руху тіньового капіталу, приховування доходів та ухилення від сплати податків до бюджету.

Суб «єкти розрахункових відносин мають право здійснювати розрахунки між собою як у готівковій, так і у безготівковій формі. Готівка може бути одержана суб «єктами з власних рахунків в установах банків у межах наявних на них коштів.

Усі готівкові розрахунки суб «єктів правовідносин проводяться як за рахунок коштів, одержаних у касі банку, так і за рахунок виручки, отриманої від реалізації товарів (робіт, послуг), крім виплат, які пов «язані з оплатою праці за наявності в них податкової заборгованості.

Підприємства та індивідуальні підприємці, які мають податкову заборгованість, здійснюють виплати, пов «язані з оплатою праці, виключно за рахунок коштів, одержаних з установ банків. Сума платежу готівкою одного підприємства (індивідуального підприємця) іншому підприємству (індивідуальному підприємцю) не повинна перевищувати 3 тис. грн. протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами. При цьому кількість підприємств (індивідуальних підприємців), з якими проводяться розрахунки, протягом дня не обмежується. Платежі підприємства (індивідуального підприємця) іншому підприємству (індивідуальному підприємцю) понад установлену граничну суму (3 тис. грн.) проводяться виключно в безготівковій формі.

Кошти на виплати, пов «язані з оплатою праці на підприємствах та індивідуальним підприємцям, які мають податкову заборгованість, повинні одержуватися виключно в касах банків. При цьому ними має забезпечуватися систематична і повна сплата податків та внесення обов «язкових платежів до державних цільових фондів у порядку і строки, визначені чинним законодавством та відповідними нормативними актами.

Для здійснення готівкових розрахунків кожне підприємство повинно мати касу і вести касову книгу встановленої форми. У касі підприємства (організації, установи) залишок готівки на кінець кожного робочого дня не повинен перевищувати ліміту, встановленого йому установою банку. Готівка, яку суб «єкти господарювання одержують в установах банків, має використовуватися за прямим призначенням, тобто на цілі, на які вона одержана. Підприємства (індивідуальні підприємці), які здійснюють розрахунки зі споживачами у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг за готівку через належним чином зареєстровані електронні контрольно-касові апарати (ЕККА), повинні обов «язково видавати касовий чек, а під час виходу з ладу ЕККА або на період тимчасового відключення електроенергії - товарний чек.

За бажанням громадян кошти за придбані в них підприємствами товари (виконані роботи, надані послуги) можуть бути перераховані на їх поточні (вкладні) рахунки в установах банків, порядок відкриття і режим здійснення операцій за якими встановлено Інструкцією про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України за № 527 від 18 грудня 1998 р.

Готівкові розрахунки обслуговують купівлю-продаж товарів, як правило, за участю населення, тобто здійснюються між підприємствами і населенням, між окремими громадянами. Фізичні особи — суб «єкти підприємницької діяльності набули права використовувати готівку у розрахунках між собою без обмеження. З рахунків підприємств готівка видається за чеками, на звороті яких зазначається цільове призначення грошей, що будуть одержані.

Касові операції, тобто касове (готівкове) обслуговування суб «єктів господарювання і населення, є важливим напрямом діяльності Національного банку України і комерційних банків. Банки організовують збір (інкасацію) готівки, що вивільняється з господарського обороту, а також видачу підприємствам (організаціям, установам) і населенню готівки відповідно до існуючих положень і правил.

Національний банк України здійснює емісію грошей та регулює сферу емісійно-касових операцій у господарському обороті України. Він встановлює для всіх суб «єктів господарювання єдині правила щодо обігу готівки, її збереження і раціонального витрачання.

Для підприємств, організацій і установ встановлено єдиний порядок приймання грошей у каси, їх зберігання, транспортування і видачі, єдині вимоги щодо технічного оснащення і обладнання приміщень кас підприємств, оформлення касових документів, ведення касової книги, проведення ревізій каси і контролю за додержанням касової дисципліни.

Установи банків повинні постійно контролювати додержання всіма суб «єктами розрахункових правовідносин правил ведення касових операцій.

Ринкове реформування потребує постійного перегляду та вдосконалення нормативних документів, що регламентують обіг готівки. Нормативна база Національного банку України щодо регулювання використання готівки має охоплювати усі сфери її обігу.

Відповідно до ст. 99 Конституції України забезпечення стабільності грошової одиниці є основною функцією Національного банку України.

Для забезпечення організації готівкового грошового обігу Національний банк України відповідно до ст. 33 Закону України «Про Національний банк України» здійснює:

— виготовлення та зберігання банкнот і монет;

— створення резервних фондів банкнот і монет;

— встановлення номіналів, систем захисту платіжних ознак та дизайну грошових знаків;

— встановлення порядку заміни пошкоджених банкнот і монет;

— встановлення правил випуску в обіг, зберігання, перевезення, вилучення та інкасації готівки;

— визначення порядку ведення касових операцій для банків, інших фінансово-кредитних установ, підприємств та організацій;

— визначення вимог стосовно технічного стану й організації охорони приміщень банківських установ.

Таким чином, готівкові розрахункові правовідносини — це врегульовані нормами права відносини, що виникають, змінюються і припиняються між суб «єктами у процесі касово-емісійної діяльності.

Національний банк України як єдиний емісійний банк і касовий центр держави організовує та регулює обсяг і структуру готівкової маси в обігу на підставі основних напрямів грошово-кредитної політики й показників економічного і соціального розвитку України.

Рух основної маси готівки через каси банку складається, з одного боку, з видач готівкових коштів суб «єктам господарювання для виплати заробітної плати, дивідендів, оплати сільськогосподарських продуктів, закуплених у населення, розрахунків по пенсіях, стипендіях, допомогах, забезпечення інших господарських потреб, з другого — з надходжень грошової виручки від реалізації продукції, продажу товарів, надання послуг, виконання робіт, сплати податків, зборів і з інших джерел.

Оскільки через каси підприємств, установ і організацій проходить переважна маса готівкових коштів, правильна організація їх обороту має важливе значення, безпосередньо впливаючи на розмір грошової маси в обігу, її стабільність, швидкість обігу грошей. Для регулювання сфери готівково-грошового обігу Національний банк України використовує ліміт залишку готівки в касах підприємств (організацій, установ).

Відповідно до Порядку ведення касових операцій у національній валюті в Україні усі суб «єкти розрахункових відносин, які мають рахунки в установах банків, зобов «язані зберігати свої кошти на цих рахунках.

Наприкінці кожного дня підприємства, організації та установи можуть залишати в своїх касах готівку лише в межах ліміту. Ліміт залишку готівки в касі встановлюється щорічно протягом першого кварталу. У разі звернення протягом року клієнта (або з ініціативи банку) щодо перегляду ліміту каси і поданні ним відповідного документа — заявки-розрахунку остання має бути розглянута банком, і за умови її обґрунтованості встановлений раніше ліміт каси переглядається.

Ліміт залишку готівки в касі для кожного підприємства (незалежно від того, перебуває чи не перебуває воно на самостійному балансі) встановлюється комерційними банками за місцем відкриття основного поточного рахунку з огляду на режим та специфіку роботи підприємства, його віддаленості від установи банку, розміру касових оборотів, встановлених строків і порядку здавання касової виручки (надходжень) та графіка заїзду інкасаторів.

Усю готівку понад встановлені ліміти залишку готівки в касі підприємства зобов «язані здавати у порядку і в строки, встановлені установою банку для зарахування їх на рахунки. У разі, якщо ліміт залишку готівки в касі підприємства взагалі не встановлено, то вся наявна готівка його в касі наприкінці дня має бути здана до банку.

Для підприємств і організацій, які мають постійну грошову виручку і зобов «язані здавати її до банку або на пошту щоденно наприкінці робочого дня, ліміт залишку готівки в касі встановлюється в розмірах, необхідних для забезпечення нормальної роботи вранці наступного дня. Для виробничих підприємств, а також для організацій і установ, які не мають постійної грошової виручки і одержують готівку в банку, ліміти залишку каси встановлюються в межах середньоденного витрачання готівки, крім витрат на заробітну плату, допомоги за тимчасовою непрацездатністю, стипендії, премії.

Колективні сільськогосподарські підприємства, колгоспи, сільськогосподарські кооперативи, селянські спілки (далі - колективні сільськогосподарські підприємства) самостійно визначають обсяги готівки, що постійно знаходиться в їх касах, як це передбачено ст. 17 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» з відповідним повідомленням у першому кварталі кожного року обслуговуючих установ банків. Готівка понад визначені обсяги має здаватися ними до банків і вільно одержуватися у касах банків на цілі, зазначені у чеку.

Ліміт залишку готівки в касі не встановлюється селянським (фермерським) господарствам, які займаються суто виробництвом, переробкою та реалізацією сільськогосподарської продукції, а також фізичним особам — суб «єктам підприємницької діяльності.

Підприємства, виконавчі органи селищних, міських та районних у містах рад мають право зберігати протягом трьох робочих днів понад встановлений ліміт у касах готівку, що одержана у банку для виплати заробітної плати, заохочень, допомог усіх видів, компенсацій, пенсій, стипендій, коштів на відрядження, дивідендів; колективні сільськогосподарські підприємства, підриємства залізничного транспорту та морські порти для проведення таких виплат працівникам віддалених підрозділів, виконавчі органи сільських рад — протягом п «яти робочих днів, включаючи день одержання готівки в установі банку. Після закінчення цього строку суми готівки, не використані за призначенням, мають бути повернуті до банку не пізніше наступного робочого дня.

Для встановлення лімітів залишків готівки в касах установи банків одержують заявку-розрахунок від підприємств, організацій і установ встановленої форми. Поряд з лімітом залишку готівки в касі підприємством плануються і банком затверджуються порядок та строки здавання виручки до банку.

Готівкова виручка підприємств та індивідуальних підприємців може використовуватись ними для забезпечення господарських потреб (за винятком випадків, коли вони мають заборгованість, за наявності якої виплати, пов «язані з оплатою праці, здійснюються виключно за рахунок коштів, одержаних в установах банків). Виручка підприємств та індивідуальних підприємців, які не мають податкової заборгованості, може використовуватися ними і на виплату заробітної плати, заохочень, допомог усіх видів, компенсацій.

Видача готівки під звіт проводиться з кас підприємств за умови повного звіту конкретної підзвітної особи за раніше виданими під звіт сумами. Особи, які одержали готівку під звіт, зобов «язані подати звіт про витрачені суми до бухгалтерії. Готівка, видана під звіт на відрядження, але не витрачена, має бути повернута до каси підприємства не пізніше трьох робочих днів після закінчення відрядження, на закупівлю сільськогосподарської продукції та заготівлю вторинної сировини і металобрухту — протягом 10 робочих днів з дня видачі готівки під звіт, на всі інші виробничі (господарські) потреби — наступного робочого дня після видачі її під звіт. Якщо з каси підприємства його працівнику одночасно видана готівка на відрядження та кошти під звіт для вирішення у цьому відрядженні виробничих чи господарських питань, то підзвітна особа, незалежно від строку відрядження, протягом трьох робочих днів після повернення з відрядження повинна подати до бухгалтерії підприємства одночасно звіт про суму, що була їй видана для вирішення виробничих (господарських) питань, та авансовий звіт про витрачені кошти безпосередньо на відрядження.

Організація касових операцій на підприємстві регламентується розділом 2 Порядку ведення касових операцій у національній валюті в Україні. Касові операції оформляються документами, типові форми яких затверджено наказом Міністерства статистики України за № 51 від 15 лютого 1996 р., і мають застосовуватися на всіх підприємствах, незалежно від їх відомчої підпорядкованості і форми власності.

Прийом, зберігання і витрачання готівки підприємствами здійснюється через касу.

Касові операції на підприємстві проводить касир, який несе повну матеріальну відповідальність за збереження готівки і за можливі втрати у зв «язку з неправильним збереженням цінностей. Касир — службова особа, яка безпосередньо виконує касові операції. Після видання наказу про призначення касира на роботу керівник підприємства зобов «язаний ознайомити його з Порядком ведення касових операцій у національній валюті в Україні, після чого з касиром укладається договір на повну матеріальну відповідальність. Касир не має права передовіряти виконання своєї роботи будь-яким іншим особам.

Приймання готівки касою підприємства проводиться за прибутковими касовими ордерами (ф. КО-1), підписаними головним бухгалтером або особою, ним уповноваженою. Видача готівки проводиться за видатковими касовими ордерами (ф. КО-2) або за належно оформленими платіжними відомостями. Документи на видачу грошей мають бути підписані керівником і головним бухгалтером підприємства або особами, ними уповноваженими. До видаткових ордерів можуть долучатися заявки на видачу грошей, рахунки тощо. Якщо на доданих до видаткових касових ордерів документах є дозвільний напис керівника підприємства, то підпис керівника на видаткових касових ордерах не обов «язковий.

Касові ордери до передачі у касу реєструються бухгалтерією в журналі реєстрації прибуткових і видаткових касових ордерів.

Касир повинен видавати гроші тільки особі, зазначеній у видатковому ордері або документі, що його замінює. В окремих випадках можлива видача грошей за дорученням, оформленим у встановленому порядку.

Оплата праці, виплата допомог у зв «язку з тимчасовою непрацездатністю, стипендій і премій здійснюється касиром за платіжними відомостями, без складання видаткового касового ордера на кожного одержувача. Аналогічно може оформлятися також видача депонованих сум. Депонування коштів — внесення грошових сум (наприклад, невиплаченої заробітної плати, допомоги, стипендії) на збереження до установи банку, де підприємство має рахунок.

Приймання та облік готівки підприємствами торгівлі, громадського харчування та послуг при здійсненні розрахунків з населенням проводиться із застосуванням електронних контрольно-касових апаратів або товарно-касових книг. Порядок реєстрації та застосування ЕККА визначається Державною податковою адміністрацією України.

Усі надходження і видачі готівки в національній валюті підприємства враховують у касовій книзі, типова форма (КО-4) якої затверджена наказом Міністерства статистики України за № 51 від 15 лютого 1996 р.

Правила використання і ведення товарно-касової книги підприємствами та індивідуальними підприємцями, а також порядок здійснення контролю за дотриманням ними цих правил регламентується Порядком реєстрації та ведення товарно-касової книги при розрахунках готівкою у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, затвердженим наказом Міністерства фінансів України і Міністерства статистики України за № 48/53 від 25 лютого 1997 р., зареєстрованим у Міністерстві юстиції України за № 123/1926 від 14 квітня 1997 р.

«

" «

x02C6

x0152

ae

e

-

«

U

Ue

TH

x0855×6101x1C4Ax6D00Hx6E04Hx7504×0108×1500×02C6

x0160

x0152

x017D

'

«

E

I

O

ae

e

ку руху грошей у касі, в якій фіксуються операції з готівкою.

Кожне підприємство, що має касу, веде тільки одну касову книгу, яка має бути пронумерована, прошнурована і скріплена сургучною або мастичною печаткою. Кількість аркушів у касовій книзі засвідчується підписами керівника і головного бухгалтера цього підприємства.

У разі, якщо підприємства — юридичні особи мають відокремлені підрозділи, які здійснюють касові операції з готівкою і які розташовані окремо від юридичної особи, то незалежно від того, чи мають ці підрозділи самостійний баланс чи ні, з метою повного врахування здійснюваних касових оборотів ці підрозділи мають також вести касову книгу, яка оформляється за взірцем касової книги підприємства і видається цим підрозділам.

Записи в касовій книзі ведуться у двох примірниках; другі примірники аркушів мають бути відривними, вони є звітом касира.

Контроль за правилами ведення касової книги покладається на головного бухгалтера підприємства.

Кожне підприємство для здійснення розрахунків готівкою повинно мати касу. Касою називається спеціально обладнане, ізольоване приміщення, призначене для приймання, видачі і тимчасового зберігання готівки. Керівник підприємства зобов «язаний обладнати касу і забезпечити зберігання грошей у приміщенні каси, а також під час доставки їх з установи банку та здачі до установи банку і несе за це відповідальність у встановленому законодавством порядку.

Приміщення каси має бути ізольоване, а двері до каси під час здійснення операцій — замкнуті зсередини. Доступ до приміщення каси особам, які не причетні до її роботи, забороняється.

Уся готівка і цінні папери на підприємствах зберігаються, як правило, у вогнетривких металевих шафах. Зберігання в касі готівки та інших цінностей, що не належать даному підприємству, забороняється.

Банки укладають з підприємствами договори на касове (розрахунково-касове) обслуговування.

Касове обслуговування банком підприємств включає два основних види операцій:

— переведення в готівку платіжних коштів шляхом списання коштів з розрахункового рахунка підприємства і видача йому відповідної суми готівкою;

— переведення готівки у безготівкові платіжні кошти — зарахування на рахунки коштів, одержаних від підприємства готівкою.

Установа банку забезпечує прийом готівки від підприємства і вчасне зарахування її на його рахунок. Банк за наявності ліцензії на здійснення інкасації організовує збір інкасаторами грошової виручки підприємства.

Видача готівки з установ банків здійснюється за грошовими чеками та іншими документами.

Грошовий чек — письмове розпорядження підприємства — власника рахунку установі банку, яка обслуговує його, видати готівкою певну суму грошей уповноваженим особам — касирам. Гроші видаються особі, яка зазначена в грошовому чеку, під її підпис на звороті чека. Крім інших реквізитів, у грошовому чеку клієнт зазначає, з якою метою він одержує готівку. Чек дійсний протягом 10 днів, не рахуючи дня його видачі. Ніякі виправлення у тексті чека неприпустимі, якщо вони є, то чек недійсний.

Готівка має забезпечувати поточні потреби банку в грошах для готівкових виплат — видачі грошей з рахунків, розміну грошей, надання позик у готівковий грошовій формі, оплати видатків банку, виплати заробітної плати банківським службовцям тощо. Банк повинен мати такий запас купюр і монет, щоб задовольнити вимоги клієнтів.

Для касової роботи в банку організовується спеціальне приміщення для збереження коштів — грошове сховище.

Касова робота комерційного банку передбачає: касове обслуговування клієнтів, перевезення грошових знаків, їх збереження, визначення платоспроможності грошових знаків, заміну пошкоджених і вилучення зношених банкнот тощо.

В установах банків безпосередня касова робота виконується відділом касових операцій, відділом грошового обігу, операційним відділом, підрозділом інкасації.

Касові приміщення в установах банку мають бути ізольовані і обладнані таким чином, щоб була виключена будь-яка можливість спостереження і вивчення сторонніми особами розташування фошових сховищ та приміщень касового вузла. Для перерахунку грошових купюр і монет каса банку має бути оснащена лічильно-грошовими і лічильно-підсумовуючими машинами, пресами для в «язання грошей тощо.

Важливою ділянкою касової роботи в установах банку є формування і пакування грошових білетів і монет. У всіх банках України застосовується єдиний порядок формування готівки. Кожні 100 листів грошових білетів одного номіналу формуються в корінці і обандеролюються. Бандеролі для пакування банкнот повинні мати такі реквізити: штамп з найменуванням установи банку, сума і кількість листків вкладення, номінал банкноти, дата упаковки, підпис та іменний штамп (код) касира, який проводив сортування і перерахування банкнот. На бандеролях зношених білетів, крім того, проставляються штампи «зношені» і найменування установи банку, яка відправляє ці пачки в Цен-ральне сховище при Національному банку України.

Придатна до обігу монета розфасовується касирами в пакети за номіналом. Пакети з монетою одного номіналу пакуються в стандартні мішки.

Кожного дня в установі банку підбиваються підсумки касової роботи. Після звірки касових оборотів з касовими журналами операційних працівників касири здають завідувачу каси сформовані в установленому порядку залишки грошей, які в них є, разом із касовими документами.

Ревізія грошових білетів, монет та інших цінностей, які знаходяться в грошових сховищах і касах установ банків, а також перевірка порядку їх зберігання проводяться: за розпорядженням керівника установи банку не рідше одного разу на півріччя, та щорічно за станом на 1 січня нового року, а також при зміні керівника, головного бухгалтера або завідувача каси; за тимчасової зміни службових осіб, відповідальних за схоронність цінностей.

Видача готівки підприємствам (організаціям, установам) має забезпечуватися установами банків насамперед за рахунок поточних надходжень грошей до каси банку. Якщо поточних надходжень недостатньо для покриття видатків, установи банків звертаються до територіальних управлінь Національного банку України за підкріпленням операційної каси.

Установи комерційних банків укладають з територіальними управліннями Національного банку України договір про здійснення касового обслуговування банку. Головним предметом цього договору є регламентація порядку підкріплення операційної каси установи банку, здачі готівки операційної каси установи банку до оборотної каси управління Національного банку України та оплата послуг касового обслуговування.

Установи Національного банку України при підкріпленні комерційних банків встановлюють плату за касове обслуговування відповідно до тарифів банківських послуг, затверджених постановою Правління Національного банку України за № 381 від 17 листопада 1997 р. «Про внесення змін і доповнень до постанови Правління Національного банку України за № 147 від 12 травня 1997 р. «Про затвердження Переліку і Тарифів банківських послуг, що надаються установами та регіональними управліннями Національного банку України за операціями (послугами), пов «язаними з діяльністю клієнтів і банків-кореспондентів, Національного банку України».

Національний банк України витрати на касове обслуговування бюджетних організацій, військових частин і видачу готівки комерційним банкам для виплати пенсій через підприємства зв «язку передбачає у власному кошторисі витрат на відповідний рік централізовано. Установи Національного банку України у зв «язку з цим такі операції здійснюють безкоштовно.

Плата з комерційних банків, що здають в установи Національного банку надлишки кас, зношені банкноти і банкноти, що вилучаються з обігу, не стягується. Комерційні банки також не стягують плати за приймання готівки від клієнтів. У разі постійного здавання комерційними банками надлишків готівки (банки, які мають сальдо операцій з вилученням готівки з обігу) Національний банк в межах зданих сум видає підкріплення готівкою комерційним банкам безкоштовно.

Підкріплення комерційних банків розмінною монетою незалежно від сум здійснюється безкоштовно.

Обмін зношених, пошкоджених банкнот та монет на платіжні проводиться банками безкоштовно.

Підкріплення операційних кас установ банків і здача надлишків готівки проводяться з одночасним відображенням цих операцій (списанням і зарахуванням коштів) на кореспондентських рахунках. При касовому підкріпленні установа банку надсилає до операційного відділу відповідного управління Національного банку України платіжне доручення для сплати готівки з кореспондентського рахунку.

ФОРМУВАННЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ РЕЗЕРВУ НА ПОКРИТТЯ

МОЖЛИВИХ ВТРАТ ЗА ПОЗИКАМИ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ

Для підвищення надійності та стабільності банківської системи, захисту кредиторів і вкладників комерційних банків НБУ встановив Порядок формування і використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями комерційних банків і затвердив його постановою Правління НБУ від 27. 03. 98 № 122 та вніс зміни і доповнення до цього Порядку постановою Правління НБУ від 16. 12. 98 № 520.

Відповідно до цього Положення комерційні банки формують резерв для покриття можливих збитків, що можуть бути завдані в результаті їх кредитної діяльності. Резерви формуються для відшкодування можливих втрат за основним боргом (без процентів та комісій) за всіма видами наданих кредитів у національній та іноземній валютах, включаючи депозити, кредити іншим банкам, суб «єктам господарювання (овердрафт, враховані векселі, факторингові операції, фінансовий лізинг), гарантії та поручительства. Резерв використовується на покриття безнадійної заборгованості, яка виникла внаслідок кредитної діяльності банку.

До 16. 12. 98 резерв розподілявся на загальний та спеціальний. Загальний резерв нараховувався на стандартні кредити, спеціальний — на нестандартні кредити, а саме: кредити під контролем, субстандартні, сумнівні, безнадійні. Тепер формулювання змінено на таке: «Резерв під кредитні ризики розподіляється на резерв під стандартну заборгованість за кредитами та резерв під нестандартну заборгованість за кредитами».

Резерв формується у тій валюті, в якій обліковується заборгованість, на відміну від попереднього варіанта, коли всі резерви формувались у національній валюті.

З метою нарахування резерву комерційний банк здійснює класифікацію наданих кредитів і депозитів та оцінку кредитних ризиків з урахуванням таких критеріїв:

• оцінки фінансового стану позичальника;

• погашення позичальником кредитної заборгованості за основним боргом та процентів за нею.

Критерії оцінки фінансового стану позичальника встановлюються кожним комерційним банком самостійно з урахуванням вимог цього Положення та рекомендацій НБУ щодо визначення фінансового стану позичальника, схвалених постановою Правління НБУ № 323 від 29. 09. 97.

Для здійснення оцінки фінансового стану позичальника — юридичної особи комерційний банк має враховувати такі економічні показники його діяльності: обсяг реалізації, прибутки та збитки, рентабельність, ліквідність, грошові потоки, склад та динаміку дебіторсько-кредиторської заборгованості, собівартість продукції. Також мають бути враховані фактори суб «єктивного характеру: ефективність управління позичальника, його ринкова позиція і залежність від циклічних та структурних змін в економіці та галузі, погашення кредитної заборгованості позичальником у минулому, професіоналізм керівництва.

Згідно з оцінкою фінансового стану позичальника та перспектив його розвитку кредити слід відносити до таких категорій:

клас, А — фінансова діяльність дуже добра і дає змогу погашати основну суму кредиту і проценти за ним у встановлені строки;

клас Б — фінансова діяльність добра, але немає можливості підтримувати її на цьому рівні протягом тривалого часу;

клас В — фінансова діяльність задовільна, але спостерігається чітка тенденція до погіршення;

клас Г — фінансова діяльність погана і спостерігається її чітка циклічність протягом коротких періодів часу;

клас Д — фінансова діяльність свідчить про збитки і очевидно, що ні основна сума кредиту, ні проценти за ним не можуть бути сплачені.

Погашення позичальником кредитної заборгованості за основним боргом та процентів за ним є:

• добрим, якщо заборгованість за кредитом і процентами сплачується у встановлені строки та за кредитом, пролонгованим один раз на строк не більше 90 днів;

• слабким, якщо прострочена заборгованість за кредитом та процентами становлять не більше 90 днів чи заборгованість за кредитом, пролонгованим на строк понад 90 днів, якщо проценти сплачуються;

• недостатнім, якщо прострочена заборгованість за кредитом та процентами становить понад 90 днів, чи заборгованість за пролонгованим кредитом перевищує 90 днів і проценти не сплачуються.

При визначенні розміру резерву сума заборгованості за кожним позичальником окремо зменшується на вартість гарантій і застави.

У розрахунок розміру резерву вартість заставного манна (майнових прав) позичальника (за винятком державних цінних паперів) включається у розмірі не більше 50% вартості, визначеної договором застави. Враховуючи кон «юнктуру ринку, комерційний банк зобов «язаний один раз на рік, а у разі пролонгації кредитного договору — під час кожної пролонгації проводити перегляд вартості заставного майна, визначеної договором застави.

Відповідно до перелічених критеріїв кредитний портфель банків класифікується за такими групами:

Клас позичальника Погашення заборгованості

добре слабке недостатнє

А Стандартний Під контролем Субстандартні

Б Під контролем Субстандартний Сумнівний

В Субстандартний Сумнівний Безнадійний

Г Сумнівний Безнадійний Безнадійний

Д Безнадійний Безнадійний Безнадійний

Методику віднесення того чи іншого підприємства до кожного класу банк розробляє самостійно і керується нею в процесі кредитування.

Резерв має бути сформовано щодо кожної групи кредитів у повному обсязі відповідно до сум фактичної заборгованості за групами ризику та встановленого рівня резерву з розподілом за видами валют.

Групи кредитів

Рівень резерву (ступінь ризику), %

Стандартні 2

Під контролем 5

Субстандартні 20

Сумнівні 50

Безнадійні 100

Комерційний банк формує резерв під стандартну і нестандартну заборгованість в повному обсязі щоквартально. Якщо банк має філії, резерв формується окремо головним банком, окремо підвідомчими установами. Резерв під стандартну заборгованість за кредитами обліковується на балансі головного банку. Резерв під нестандартну заборгованість за кредитами обліковується на балансі установ банку, які зареєстровані як платники податку. За повноту формування резервів відповідальність несе головний банк (юридична особа).

Комерційний банк використовує резерви на погашення безнадійної кредитної заборгованості за основним боргом, яка обліковується на балансових рахунках як сумнівна.

Безнадійна кредитна заборгованість відшкодовується за рахунок резерву під нестандартну заборгованість. Безнадійна заборгованість позичальника, визнаного банкрутом у встановленому порядку, списується за рахунок резерву під нестандартну заборгованість після прийняття арбітражним судом рішення про визнання позичальника банкрутом.

Заборгованість, яка забезпечена заставою, погашається у порядку, передбаченому Законом України «Про заставу». У разі, якщо частина кредитної заборгованості залишилась непогашеною внаслідок недостатності коштів, одержаних від реалізації майна позичальника, переданого у заставу, ця частина заборгованості списується за рахунок резерву під нестандартну заборгованість.

Комерційні банки зобов «язані продовжувати роботу з клієнтами щодо повернення ними боргу, списаного за рахунок резервів, протягом строку позовної дії. На сьогодні цей термін становить три роки. Якщо протягом строку позовної давності комерційному банку не вдалося погасити безнадійну кредитну заборгованість, то вона вважається повністю безнадійною і списується з позабалансових рахунків.

ПРАКТИЧНЕ ЗАВДАННЯ

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про банки і банківську діяльність» реєстрацію банку здійснюється Національним банком України, до якого подаються такі документи:

1) заяву про реєстрацію банку;

2) установчий договір (крім державного банку);

3) статут банку;

4) рішення про створення банку (протокол установчих зборів) або постанову Кабінету Міністрів України про створення державного банку;

5) бізнес-план, що визначає види діяльності, які банк планує здійснювати на найближчий рік, та стратегію діяльності банку на найближчі три роки згідно із встановленими Національним банком України вимогами;

6) інформацію про фінансовий стан учасників, які матимуть істотну участь у банку. У разі коли засновником банку є юридична особа, надається інформація про членів ради директорів і осіб, які мають істотну участь у цій юридичній особі;

7) бухгалтерську і фінансову звітність за останні чотири звітних періоди (квартали) — для учасників — юридичних осіб, які матимуть істотну участь у банку, довідку Державної податкової адміністрації України про доходи за останній звітний період (рік) — для учасників — фізичних осіб, які матимуть істотну участь у банку;

8) відомості про кількісний склад спостережної ради, правління (ради директорів), ревізійної комісії;

9) копію платіжного документа про внесення плати за реєстрацію банку, що встановлюється Національним банком України;

10) нотаріально завірені копії установчих документів учасників, які є юридичними особами та матимуть істотну участь у банку;

11) копії звіту про проведення відкритої підписки на акції - для банку, який створюється у формі відкритого акціонерного товариства.

12) відомості про професійну придатність та ділову репутацію голови та членів правління (ради директорів) і головного бухгалтера банку. Окрім цих документів мають також подаваться документи передбачені статтею 22 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Згідно із статтею 21 Закону для створення банку з іноземним капіталом його засновники зобов «язані отримати попередній дозвіл Національного банку України. Для набуття діючим банком статусу банку з іноземним капіталом його правління (рада директорів) має отримати попередній дозвіл Національного банку України.

Для отримання попереднього дозволу для створення банку з іноземним капіталом або для набуття банком статусу банку з іноземним капіталом до Національного банку України необхідно подати такі документи:

1) клопотання про надання попереднього дозволу;

2) інформацію про склад засновників, їх ділову репутацію та наявність необхідних коштів для заснування банку;

3) дозвіл іноземного контролюючого органу на участь у створенні банку в Україні або письмове запевнення іноземного засновника про відсутність у законодавстві країни його походження вимог щодо отримання такого дозволу;

4) інформацію про андеррайтера та його ділову репутацію, угоду з андеррайтером, якщо банком прийнято рішення про продаж акцій банку на міжнародних ринках шляхом андеррайтингу. Тому цілком природно, що без такого дозволу вказані у фабулі суб'єкти не вправі утворювати комерційного банку у вигляді повного товариства. І тому на підставі статті 18 відмова Нацбанку України у реєстрації такого комерційного банку буде цілком обґрунтованою.

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Ющенко В. «Банківська система України в ринковій економіці «// «Економіка України «№ 3 1994 р.

2. Закон України «Про цінні папери і фондову біржу «

3. Кейнс Д. «Загальна теорія зайнятості, відсотка і грошей «

4. Мочерний С. «Основи економічної теорії «

5. Макконел К., Брю С. «Економікс «

6. Васильєв А. «Процентна ставка як основний регулятор банківської діяльності «

" Урядовий кур «ер «8 листопада 1994 р.

7. Закон України «Про банки і банківську діяльність «

8. Самуэльсон П. «Економіка «

9. Макконнелл К., Брю С. «Економікс «

10. В. А. Селиванкин. Техника кредитования. Л. «Кооперация». 1926 г.

11. В. С. Волынский. Кредит в условиях современного капитализма. М. «Финансы и статистика». 1991 г.

12. М. Коган. Коммерческие банки и предприятия. Расчетные и кредитные взаимоотношения. Выпуск третий. 1992 г. Центр деловой информации газеты «Экономика и жизнь».

PAGE

PAGE 28

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой